У своєму житті від держави ми отримуємо стипендію, допомогу на дитину, допомогу у зв’язку з втратою роботи та інші види допомоги, іноді навіть не замислюючись про їх походження. Але будь-яка виплата має свій порядок отримання і порядок перевірки цільового призначення. Тепер сюди буде включено верифікацію та моніторинг. Ці слова чомусь дуже лякають населення. Але чи так це страшно? Коли я була минулого тижня на круглому столі Комітету ВРУ з соціальних питань на тему верифікації та моніторингу державної допомоги, я, чесно кажучи, здивувалася. Передусім тому, як частина депутатів, їхніх радників та інших причетних осіб теж не розуміють природи цього процесу і, що найстрашніше, наслідків його прийняття.

Що таке верифікація?
Верифікацією (згідно з текстом закону) є комплекс заходів щодо збору та перевірки достовірності інформації, визначеної законодавством для призначення, нарахування та/або здійснення державних виплат і впливає на визначення права на отримання і розмір таких виплат, а також виявлення невідповідності даних в автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних.

Якщо говорити коротко, то це перевірка ваших даних для виплати допомоги від держави. Тут варто розуміти, що верифікація не визначає багатих або бідних, а слова про те, що «спочатку потрібно підняти зарплати» або «посадити всіх корупціонерів, а потім відбирати субсидію у бабусі», на мою думку, є винятково політичними. Не варто асоціювати верифікацію з каральним механізмом — це не так. Адже ті, хто має на неї право — отримають допомогу.

Як це працює?
Ось уявіть собі, що є нормативний акт, який визначає виплату допомоги при народженні дитини, на відповідній підставі — народженні дитини. Ви ж не будете платити, якщо немає дитини, правильно? Саме підтвердження народження дитини і відповідний запис у реєстрі актів цивільного стану і будуть верифікувати.

Так система працює і з іншими виплатами. Є чіткі підстави для призначення допомоги — їх і перевіряють. Так, іноді, вони не дуже справедливі і могли б бути іншими, але вони не стосуються верифікації, це все про призначення самих виплат.

Якщо ви отримуєте ту чи іншу допомогу (або тільки збираєтеся звернутися по неї) зверніться до першоджерела у вигляді нормативного акта. Пам’ятайте, що ми маємо не тільки права, але й обов’язки, наприклад, надавати змінені дані або інформувати про них.

Фото

“Рішення Конституційного суду про визнання неконституційним надання Міністерству фінансів права отримувати інформацію, що містить персональні дані, ставить остаточну крапку в нещодавній історії, під час якої багато переселенців зазнали втручання у приватне життя з боку колекторської фірми, – вважає виконавча директорка Громадського холдингу “ГРУПА ВПЛИВУ” Тетяна Дурнєва. – Два роки тому наша організація отримала десятки скарг від громадян, коли Мінфін передав приватній компанії телефони, адреси та інші персональні дані людей та доручив їй провести верифікацію 153 тисяч отримувачів соціальних виплат”.

За словами Тетяни Дурнєвої, “ГРУПА ВПЛИВУ” звернулася зі скаргою до Омбудсмена внаслідок чого була припинена обробка персональних даних та розпочався судовий процес проти працівників Мінфіну та держпідприємства «Головфінтех». Майже рік тривала інформаційна кампанія, звернення до народних депутатів, привернення уваги міжнародних партнерів до питання захисту персональних даних. Врешті-решт, суд визнав, що було порушено Закон України «Про захист персональних даних» і визнав винними начальника департаменту Мінфіну та заступника голови державного підприємства.

Друга суттєва перемога – уряд змінив Постанову №168 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для побудови і забезпечення функціонування Інформаційно-аналітичної платформи електронної верифікації та моніторингу та здійснення інших заходів, пов’язаних з її впровадженням, та внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України». З Постанови вилучено абзац про те, що бюджетні кошти можуть спрямовуватися на оплату аутсорсингових компаній для телефонної та фізичної верифікації. Водночас додався рядок про те, що кошти спрямовуються на «організацію та проведення підвищення рівня кваліфікації працівників».

І нарешті третя перемога – рішення Конституційного суду від 11 жовтня 2018 р. У ньому йдеться, що “не відповідають Конституції України окремі положення абзацу першого пункту 40 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу щодо права Міністерства фінансів отримувати інформацію, що містить персональні дані”. Конституційний Суд України дійшов висновку, що втручання у конституційне право особи на приватне і сімейне життя вважатиметься законним у разі наявності підстав в національному законі, а також за умови, що такий закон відповідатиме конституційному принципу верховенства права. Конституційний принцип верховенства права вимагає законодавчого закріплення механізму запобігання свавільному втручанню органів публічної влади при здійсненні ними дискреційних повноважень у права і свободи особи… “Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.”

Вітаємо представників громадського сектору, що разом з нами били на сполох, аби зупинити порушення прав громадян на приватність! Також вітаємо офіс попередньої Уповноваженої ВР з прав людини, який зі свого боку після наших звернень одразу почав застосовувати всі наявні у нього механізми, щоб зупинити свавілля й, зокрема, звернувся до КС з конституційним поданням щодо існування в законодавстві суперечливої норми! Спільними зусиллями ми перемогли й відновили справедливість!