Орієнтація в просторі — це не лише про те, щоб швидко знаходити потрібну будівлю, заклад чи об’єкт. Завдяки можливості та вмінню орієнтуватися людина може самостійно пересуватись, не потребуючи сторонньої допомоги, та активно проводити свій день, виконуючи більше справ.
Втім, існують чинники, які можуть ускладнювати орієнтування. Особливо гостро їхній вплив відчувають люди з порушеннями зору та незрячі.
Далі розглянемо одинадцять найпоширеніших факторів, які можуть створювати перешкоди для орієнтації незрячих і слабозорих людей.
- Відсутність тактильних орієнтирів. Людям із порушеннями зору важливо відчувати простір під ногами. Тактильні направляючі лінії або навіть звичайні бордюри допомагають зрозуміти, де знаходиться тротуар, де — проїжджа частина, куди рухатись далі. Якщо таких орієнтирів немає — людині складно зорієнтуватися у просторі.
- Відсутність звукових підказок для орієнтування. Звукові маячки допомагають знайти вхід до будівлі, зорієнтуватися на великих площах або сходах. Коли ж їх немає — людині доводиться самостійно шукати вхід, що особливо складно на великих ганках чи біля громадських споруд.
- Невизначені переходи між зонами. Коли немає чітко позначених меж між різними зонами, наприклад, початком і завершенням пішохідного переходу — людині з порушеннями зору складно зрозуміти, де безпечно переходити дорогу.
- Непередбачувані зміни висоти або поверхні. Неочікувані сходинки, бордюри чи пандуси без попереджувальних тактильних позначок можуть бути небезпечними та стати перешкодою. Вони дезорієнтують людину з порушенням зору, змушують змінювати маршрут або звертатися за допомогою.
- Неоднорідне або слизьке покриття. Коли поверхня раптово змінюється, наприклад, з асфальту на плитку чи метал — це може бути не лише незрозуміло, а й небезпечно. Також складно пересуватися слизьким покриттям: біла тростина ковзає, важко втримати рівновагу, що ускладнює орієнтування та безпечний рух.
- Невідповідне маркування та погане освітлення. Коли на кнопках ліфтів, дверях, табличках чи вказівниках немає шрифту Брайля або рельєфно-тактильних написів, людині з порушеннями зору складно зорієнтуватися. Додатково ускладнює ситуацію погана контрастність написів, невдала висота їхнього розміщення або слабке освітлення. У темних чи погано освітлених місцях стає важко щось побачити, прочитати та знайти потрібний поверх, кабінет або приміщення.
- Недоступність інформації про простір. Якщо немає описів простору — мнемосхем (візуальних чи тактильних), навігаційної інформації в аудіоформаті чи через мобільні додатки — людині важко зрозуміти, як влаштоване приміщення: де знаходяться кабінети, сходи, ліфти чи шляхи евакуації. Не завжди поруч є людина, яка може фахово пояснити розташування.
- Фонові звуки. Гучні або хаотичні звуки (шум транспорту, музика, оголошення) заважають чути звукові орієнтири, наприклад, сигнали світлофорів, підказки навігатора на телефоні чи інші важливі звуки, які допомагають орієнтуватися у просторі.
- Нелогічно організований простір. Невдало організований простір створює додаткові труднощі для людей з порушеннями зору. Наприклад, кілька сходинок посеред приміщення, різна їхня висота або сходи, що ведуть у глухий кут, ускладнюють пересування. Меблі, розташовані просто на шляхах руху, чи двері, що відкриваються у вузький прохід або відразу до сходів, створюють ризик травм. Білою тростиною не завжди можна вчасно виявити перешкоди, легко втратити рівновагу під час кроку через поріг або випадково зачепити людину, яка рухається назустріч.
- Непередбачувані перешкоди. Рекламні щити, велосипеди, самокати, літні кафе зі столиками — усі ці мобільні об’єкти можуть несподівано з’являтися на пішохідних маршрутах. Їхнє розташування постійно змінюється, тому важко передбачити, де саме з’явиться перешкода. Біла тростина може навіть прослизнути між ніжками меблів чи колесами транспорту, не зафіксувавши перешкоду вчасно.
- Брак обізнаності щодо надання допомоги. Часто перехожі або працівники (-ці) організацій не знають, як правильно допомогти людині з порушеннями зору, або ж не розуміють, які умови є комфортними для їхнього самостійного орієнтування. Невмілі спроби допомоги можуть не лише не полегшити ситуацію, а й створити додаткові труднощі чи бар’єри для безпечного та вільного пересування.
Поступове усунення бар’єрів у просторі — це шлях до більшої незалежності та комфорту для кожної людини. Водночас, поки доступність ще не є повною, важливою залишається людська уважність і готовність підтримати. Правильний супровід незрячих та слабозорих людей допомагає їм безпечно та комфортно пересуватися навіть у складних умовах.
Запрошуємо ознайомитися з простими, але важливими рекомендаціями у відео за посиланням. Поради допоможуть вам стати більш обізнаними та впевненими у наданні допомоги у разі потреби.
Долучайтеся до створення безбар’єрного простору в Україні!
