Рік тому Коаліція правозахисних організацій публічно висловлювала застереження щодо розформування Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (Мінреінтеграції). Ми попереджали, що розподіл функцій між різними центральними органами влади може призвести до того, що питання постраждалого населення, внутрішньо переміщених осіб (ВПО) та мешканців тимчасово окупованих територій (ТОТ) “зникне з порядку денного”.
Коаліція провела аналіз затвердженого 10 вересня Плану дій Уряду, який є дорожньою картою на наступні два роки. Аналіз фокусувався на тому, чи формується цілісна державна політика щодо мільйонів громадян, постраждалих внаслідок збройної агресії.
Наша відповідь – незважаючи на попередні застереження, спричинені розформуванням Мінреінтеграції, Програма дій Уряду демонструє фрагментований підхід.
1. Відсутність єдиної координації: Питання захисту прав постраждалого населення розпорошені між різними міністерствами. Критичним залишається те, що “програма дій уряду не пропонує жодних координаційних механізмів між собою”.
2. Неврахування мешканців ТОТ: У Пріоритеті відбудови Уряд “жодним чином не згадує громадян України які знаходяться на тимчасово окупованих територіях”. Це викликає занепокоєння щодо врахування інтересів мільйонів наших громадян у контексті відновлення країни.
3. Невирішені потреби цивільних полонених: Підтримка цієї категорії зводиться здебільшого до забезпечення роботи Комісії зі встановлення факту позбавлення волі. При цьому у Плані дій не прописані механізми забезпечення житлом, медичними чи психологічними послугами для звільнених цивільних.
4. Проблеми комунікації: Через відсутність єдиного інституційного “вхідного вікна” постраждалі особи можуть бути змушені “блукати” між різними міністерствами.
Коаліція закликає Уряд запровадити окрему стратегічну ціль щодо захисту прав постраждалого населення. Ефективність державної політики не повинна вимірюватися лише кількістю прийнятих актів чи проєктів. Ефективність реалізації політики і програми Уряду може вимірюватись тільки реальним впливом на життя людини. Це покращення доступу до послуг, відновлення порушених прав. Це зрештою забезпечення справедливості.
Ми наголошуємо, що зміни не повинні погіршувати поточне становище людей, які постраждали від війни, і підтверджуємо готовність громадських організацій ділитися своїм багаторічним досвідом для налагодження необхідної координації.
