Коаліція організацій, що опікуються питаннями захисту прав постраждалих внаслідок збройної агресії проти України1, ознайомившись зі змістом проєкту постанови Кабінету Міністрів України “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо порядку здійснення окремих пенсійних і страхових виплат” (далі – проєкт Постанови) вважає за необхідне висловити щодо розглядуваного документа наступні загальні застереження.
1. Щодо недопустимості встановлення обов’язку подання заяв про неотримання пенсійних та страхових виплат від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації для внутрішньо переміщених осіб та осіб, які проживають на тимчасово окупованих територіях.
Окремими положеннями проєкту Постанови пропонується як умову для отримання недоотриманих пенсій, страхових виплат та допомоги на поховання, зокрема для осіб, які проживають тимчасово за межами України чи на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України встановити наявність інформації про неотримання пенсійних або страхових виплат від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації.
Водночас, відповідно до пункту 144 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, повідомлення про неотримання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації застосовується лише до заяв про призначення, поновлення або продовження виплати пенсії, поданих за життя пенсіонера. Заяви щодо виплати недоотриманої пенсії у зв’язку зі смертю пенсіонера та виплати допомоги на поховання не підпадають під дію цієї норми, а Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” не передбачає обов’язку надавати інформацію про неотримання страхових виплат від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації для реалізації права на страхові виплати, у тому числі недоотримані в разі смерті одержувача.
Разом з цим, слід зазначити, що у преамбулі Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” прямо визначено, що зміна умов і норм загальнообов’язкового державного пенсійного страхування допускається виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Аналогічний підхід закріплено і в статті 11 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Відтак, запровадження додаткової, не передбаченої законами, умови для реалізації права на пенсійні та страхові виплати призводить до необґрунтованого та непропорційного обмеження прав їх отримувачів, суперечить принципу верховенства права, ієрархії нормативно-правових актів та вимогам статті 19 Конституції України, а також звужує обсяг прав осіб на пенсійне та соціальне забезпечення, гарантованих законом, створює правову невизначеність і ризик дискримінації окремих категорій одержувачів пенсій та страхових виплат і формує підґрунтя для скасування відповідної норми в судовому порядку або визнання її неконституційною.
Окремо варто наголосити, що запропонована проєктом Постанови норма про нездійснення призначення, поновлення та продовження виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) та страхових виплат у разі надходження від правоохоронних органів інформації про отримання виплат від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації суперечить нормам Законів України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, якими встановлені вичерпні підстави для призначення, припинення, поновлення та виплати пенсій і страхових сум. Цими законами не передбачено припинення або відмову у виплаті пенсій та страхових сум на підставі отримання будь-якої інформації від правоохоронних органів.
Водночас, Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлює спеціальний порядок підтвердження факту отримання/неотримання пенсійних виплат від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, який ґрунтується на обміні інформацією між пенсійними органами України та Російської Федерації, а у разі відсутності можливості такого обміну – на поданні відповідних відомостей безпосередньо самою особою. Інших джерел отримання такої інформації вказаний закон не передбачає.
Розширення підзаконним нормативно-правовим актом переліку суб’єктів, від яких може надходити інформація, що має наслідком припинення або ненадання пенсійних та страхових виплат, суперечить нормам вищевказаних законів та зумовлюють штучне обмеження та позбавлення осіб права на пенсійні та страхові виплати на підставі інформації, порядок отримання, перевірки та юридичні наслідки якої не врегульовані законом. Такий підхід створює ризики надмірного втручання в реалізацію гарантованого законом права на пенсійне забезпечення і соціальне страхування, порушує принцип правової визначеності та суперечить нормам статті 46 Конституції України.
Одночасно, покладення на правоохоронні органи функції “надання інформації про отримання/неотримання пенсій/страхових виплат від органів пенсійного забезпечення РФ” як підстави для призначення, поновлення, та продовження виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) є необґрунтованим та неправомірним, оскільки не випливає із визначених законами завдань і повноважень правоохоронних органів та фактично створює для них нову, не передбачену законом компетенцію у сфері пенсійного та соціального забезпечення. Відтак, встановлення у проєкті Постанови правових наслідків у сфері пенсійного/соціального забезпечення на підставі “інформації від правоохоронних органів” виходить за межі компетенції таких органів і суперечить конституційному принципу правового порядку в Україні, згідно з яким органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
2. Щодо недопустимості встановлення додаткових обмежень для виплати пенсій за минулий час, недоотриманої пенсії та страхової виплати у разі смерті отримувача, а також допомоги на поховання.
Проєктом підзаконного нормативно-правового акта пропонується встановлення додаткових умов та обмежень для виплати пенсій за минулий час, недоотриманої пенсії та страхової виплати у разі смерті отримувача, а також допомоги на поховання за територіальним принципом місця знаходження/проживання внутрішньо переміщених осіб та осіб, які залишились на тимчасово окупованих територіях України, а також у випадку засудження особи за деякі кримінальні правопорушення або застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних санкцій. Водночас Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” та Законом України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, визначено вичерпний перелік підстав, умов і порядку здійснення відповідних виплат, який не містить вищевказаних обмежень.
Статтями 52 та 53 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, а також статтею 61 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” закріплено порядок виплати недоотриманої пенсії в разі смерті пенсіонера та надання допомоги на поховання, а в статті 41 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” визначений порядок виплати належних страхових сум, своєчасно невиплачених з вини Пенсійного фонду України. Водночас статтями 52 та 53 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, статтею 61 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, статтею 41 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” не встановлено обмежень щодо місця проживання пенсіонера на момент смерті як умови для реалізації права на отримання відповідних виплат членами його сім’ї або іншими уповноваженими особами.
Окремо слід зазначити, що чинним законодавством України, в тому числі Законом України “Про санкції”, про який зазначено в проєкті Постанови, не передбачено припинення чи обмеження пенсійних та страхових виплат, виплати недоотриманої пенсії в разі смерті пенсіонера або допомоги на поховання у зв’язку із застосуванням спеціальних економічних та інших обмежувальних санкцій. Відповідні підстави також відсутні у спеціальних законах, що регулюють питання пенсійного забезпечення та соціального страхування.
Відтак, пропоновані проєктом Постанови зміни зумовлюють звуження змісту та обсягу прав, гарантованих законами України, та не узгоджується з принципами верховенства права, правової визначеності та ієрархії нормативно-правових актів. Такі обмеження можуть встановлюватися виключно на рівні закону та за наявності чітко визначених законодавчих підстав.
3. Щодо недопустимості необґрунтованого втручання у право власності на пенсію та страхові виплати.
Право на пенсію, у тому числі право на отримання пенсії за минулий час, недоотриманої пенсії в разі смерті отримувача та допомоги на поховання, а також право на страхові виплати відповідно до практики Європейського суду з прав людини визнається майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. З огляду на це, пенсійні та страхові виплати підлягають захисту як майнове право.
Встановлення підзаконними нормативно-правовими актами додаткових підстав для невиплати або обмеження виплати пенсійних та страхових виплат, які не передбачені законами України, фактично становить втручання у право власності без належних законодавчих підстав. Таке втручання не відповідає вимогам законності, правової визначеності та пропорційності, а також не забезпечує справедливого балансу між публічними інтересами та правами особи. Крім того, позбавлення права на отримання пенсійних виплат за період до визнання особи винуватою у вчиненні кримінального правопорушення суперечить принципу презумпції невинуватості та призводить до застосування негативних правових наслідків, не передбачених законом.
Разом з тим, джерелом коштів, з яких здійснюються пенсійні виплати, є внески, що сплачуються безпосередньо самими особами, а не бюджетні асигнування, сформовані за рахунок загальних податкових надходжень. Ці кошти надходять до бюджету виключно з метою реалізації страхового механізму, а не для надання соціальної допомоги.
Відповідно, такі виплати не є державною допомогою, що надається у зв’язку з вразливістю, а становлять гарантію забезпечення осіб у разі втрати працездатності чи доходу, яка забезпечується самими застрахованими особами шляхом сплати обов’язкових внесків.
Таким чином, пенсія є належною особі виплатою та формою реалізації її набутих майнових прав, а не видом соціальної підтримки з боку держави. Тому, ані закони, ані підзаконні нормативно-правові акти не можуть довільно обмежувати, скасовувати чи позбавляти права власності за територіальною приналежністю, у зв’язку з отриманням будь-яких інших виплат або внаслідок засудження до обмеження або позбавлення волі особи.
Пропозиції до положень проєкту постанови Кабінету Міністрів України “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо порядку здійснення окремих пенсійних і страхових виплат” наведені у порівняльній таблиці.
З огляду на викладені вище недоліки, проєкт постанови у запропонованій редакції фактично встановлює нові “підстави” для відмови у призначенні та припинення пенсійних і страхових виплат, які не передбачені спеціальними законами України. Запровадження дискримінаційних територіальних критеріїв, необґрунтованих обмежень, повʼязаних із судимістю/санкціями, “інформацією від правоохоронних органів” у сфері пенсійного та соціального забезпечення порушує принципи верховенства права, правової визначеності, ієрархії нормативно-правових актів, і суперечить вимогам статей 19, 46 Конституції України.
У разі прийняття в запропонованій редакції, вказані зміни створять системні ризики неправомірних відмов у призначенні та припинення пенсійних і страхових виплат, що призведе до масового оскарження в судовому порядку таких рішень органів ПФУ.
З метою забезпечення дотримання прав громадян України на пенсійне забезпечення та соціальний захист, збереження довіри громадян до держави та її інституцій, узгодженості нормативного регулювання та мінімізації правових ризиків проєкт потребує невідкладного перегляду та приведення у відповідність до вимог закону.
Пропозиції підготовлені Коаліцією організацій, які опікуються питаннями захисту прав постраждалих внаслідок збройної агресії проти України. До складу Коаліції входять: ГО «Донбас СОС», ГО «КримСОС», БФ «Право на захист», БФ «Схід SOS», ГО «Громадський холдинг «ГРУПА ВПЛИВУ», Центр прав людини ZMINA, БФ «Stabilization Support Services», Кримська правозахисна група, ГО “Розуміння кризи”
