Історія переселенців, які вже четвертий рік будують власну багатоповерхівку в Ужгороді.

Костянтин народився та виріс на Донбасі. У 2014 році, коли його рідне місто захопили сепаратисти, Костянтин з родиною переїхав на Закарпаття. Коли влаштувалися на новому місці, постало питання про житло. Спочатку здавалося, що переїзд ненадовго і скоро можна буде повернутися додому. Та війна тривала, а питання житла ставало критичним, тому у 2015 році Костянтин разом з іншими переселенцями засновують громадську організацію “Закарпаття – Донбас”. Пріоритетом діяльності нової організації стало вирішення проблеми житла для переселенців на Закарпатті.

“Ми розуміли відразу, що питання житла непросте. У 2015-2017 роках наша організація активно надавала допомогу, у нас працювали психологи, юристи, які допомагали тим, хто виїздив з окупованих територій. І якщо гуманітарні питання нам хоча б вдалося частково вирішити, то питання житла до сих пір залишається актуальним для переважної більшості переселенців на Закарпатті”, – зазначає Костянтин. 

У 2016 році у Костянтина з колегами по організації заснували житлово-будівельний кооператив. Цей кооператив мав би об’єднати переселенців, які спільними зусиллями побудують власне житло. Зайвим буде нагадувати, що сьогодні отримати землю під будівництво у будь-якому обласному центрі в Україні дуже складно навіть для місцевих. Та коли немає іншого виходу, немає нічого нереального.

“Ми постійно показували місцевій владі, що ми існуємо. Ми нагадували про себе, про нашу проблему і про те, що її потрібно вирішувати. Пройшла не одна зустріч, не одна сесія міської ради Ужгороду, перш ніж місто нам надало непрацюючу котельную”. 

Котельную у віддаленому районі міста міська влада надала спочатку у користування кооперативу. Планувалося її реконструювати під житло, але цю ідею відкинули будівельні спеціалісти, яких запросив кооператив. Тоді вирішили, що треба будувати будинок з нуля. А це додаткові складнощі, бо потрібно змінити цільове призначення землі під котельнею, отримати право на користування ділянкою. На це пішло майже два роки роботи. Коли кооператив вже отримав договір оренди та інші документи на землю, постало наступне питання – проектна документація на сам будинок. Саме ця документація має визначити вартість квадратного метру житла. А це головне питання для інвесторів.

Підготовкою та розробкою такої проектної документації займаються спеціальні ліцензовані організації. Ціна питання – приблизно 1,5 млн грн за девятиповерховий будинок в 5000 кв. метрів житла. У самого кооператива таких коштів немає. І це питання наразі стало каменем спотикання. Маючи землю, ескізи, право на будівництво та проектну документацію кооперативу буде простіше залучити кошти на будинок та знайти зацікавленого забудовника. Без такої документації процес будівництва навіть не розпочнеться. Костянтин розповідає, що ця проблема з документацією переконала кооператив почати шукати нових партнерів.

“Ми спочатку думали, що будинок буде виключно для переселенців, але зараз ми зрозуміли, що потрібно дивитися ширше. Ми плануємо, що цей будинок стане своїм не тільки для переселенців, але і для учасників бойових дій, родин, які вже давно стоять на черзі на житло”. 

Хоча цей проект може допомогти місту у вирішенні проблеми житла для місцевих мешканців, у міської влади 1,5 млн грн на проекту документацію наразі немає. Забудовники не готові інвестувати такі гроші, в не зовсім перспективний район міста. Міжнародні донорські організації або не працюють з житловими програмами, або ж працюють лише через профільні міністерства.

Наразі кооператив “Закарпаття – Донбас” активно шукає фінансування. Є звернення до народних депутатів, профільних міністерств, міської ради. Є сподівання на те, що держава або виділить цільові кошти на цю проектну документацію, або ж ці кошти надійдуть з міжнародних організацій. Ситуація складна, однак пройшовши такий непростий та тривалий шлях, Костянтин не планує припиняти пошуки її вирішення. І поки держава виділяє мільйони гривень на програми з тимчасового житла. Поки мільярди витрачаються на виплати адресної допомоги, яка, на думку чиновників, мала б компенсувати переселенцям оренду житла (смішно, бо це 442 грн на працюючу особу на місяць), жиловий кооператив переселенців, які хочуть побудувати собі постійне, своє, власне житло, залишається без допомоги.

“Ми по суті є першими, хто йде цим шляхом. І тому нам найважче, бо ті, хто буде йти за нашим планом, буде робити це швидше. Наша проектна документація стане спільною для інших проектів в інших містах. Її можна буде адаптувати під особливості інших проектів. Це буде швидше та дешевше. У нашому проекті ми маємо 60 квартир, а це мінімум 60 родин, які отримають власне житло. Але головне не це, а те, що наш приклад може стати моделлю для вирішення житлових проблем в інших регіонах України. А це тисячі, десятки тисяч родин, які отримають власне житло”.

Якщо хочете допомогти цьому проекту, поширте цю статтю у себе на ресурсі.

До речі, у Вінниці 31 січня міська рада схвалила Угоду про соціальне партнерство в будівництві житла для внутрішньо переміщених осіб. У документі йдеться про проект по будівництву багатоквартирного житлового будинку по вулиці Сергія Зулінського, умови його реалізації та відповідальність усіх сторін. Згідно цієї угоди, міська рада має житлово-будівельному кооперативу «Спільна справа» надати необхідну земельну ділянку, видати містобудівні умови і обмеження відповідно до діючої містобудівної документації, виділити кошти на фінансування розробки проектно-кошторисної документації, сприяти в отриманні технічних умов та дозвільних документів на виконання будівельних робіт.