Україна подбала про соціальний, пенсійний та гуманітарний блок. Втім, можливо, не все залежить від її волі…

Коронавірус — це вже не вигадана хвороба з серіалу Netflix про пандемію чи голівудського блокбастера про кінець світу. Сьогодні це наша реальність. І, на жаль, не на один день чи тиждень. Україна, як і більшість країн нашого регіону, досить оперативно закрила кордони, заборонила в’їзд іноземців, обмежила публічні зібрання і в цілому ввела низку серйозних заходів, що перебувають на межі з надзвичайною ситуацією в усій державі. І я вітаю це. Проте, у мене є свої питання.

Які заходи вжито щодо ВПО?

Почнемо з хорошої новини, якщо ви внутрішньо переміщена особа, то за виплати та можливість скасування довідки хвилюватись не варто. Згідно з прийнятим ВРУ законом на період карантину та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється:

— скасовувати довідки ВПО на підставі інформації про тривалу відсутність (понад 60 днів), що може говорити про повернення до покинутого місця постійного проживання;
— Ощадбанк не може зупиняти видаткові операцій за відсутності проходження фізичної ідентифікації;
— здійснювати контроль за проведенням соціальних виплат за місцем їх фактичного проживання/перебування.

І це точно дуже важливо. Тепер, щоправда, чекаємо Мінсоцполітики та Мінреінтеграції, аби ці положення були реалізовані на місцях.

Як це впливає на жителів ТОТ?

Не новина, що значна кількість жителів, які постійно проживають в Донецьку, Луганську чи Горлівці, отримують пенсію в порядку, визначеному для переселенців. Тому сповна правдивими будуть слова про те, що такі кроки як не проходження ідентифікації та заборона скасування довідки зроблені саме для жителів тимчасово окупованих територій. Про це говорив і профільний віце-прем’єр-міністр Олексій Рєзніков.

Однак, я про інше. У разі затягування карантину (що цілком реально) виникне питання кешу, живих коштів, за які пенсіонери зможуть прожити. Що буде далі, за умови нарахування всіх виплат на карткові рахунки й відсутності можливості їх зняти — питання.

Яким є діючий «порядок» перетину лінії зіткнення?

Ще 16 березня було запроваджено обмеження у перетині лінії зіткнення. Так в напрямку підконтрольної території України допускаються лише громадяни з реєстрацією на зазначеній території, та навпаки — в напрямку ТОТ їхати можуть виключно особи, в чиєму паспорті стоїть реєстрація місць в окупації. Знадобилось кілька днів, аби цей принцип змінити. Наразі рішенням командувача ООС людей може бути допущено до перетину без реєстрації у разі виникнення критично важливих обставин і за підтвердження такого документами, наприклад, довідкою з лікувального закладу, документів про смерть, роботу, інше.

Чи будуть дзеркальні заходи?

Вони вже є. Невизнані «Л/ДНР», як і РФ, реагують на ситуацію. І також закривають свої пункти пропуску на лінії зіткнення та на межі українського неконтрольованого кордону між «республіками» і РФ. Обмежені у в’їзді іноземці, особи без громадянства та місцевої реєстрації. Чи будуть передбачені «гуманітарні випадки», як це було зроблено з боку української держави — невідомо. Наразі слід очікувати і спостерігати, але точно можна сказати, що вже зараз людей на КПВВ — одиниці.

Однак тут мене турбує інше. У переліку осіб, яким дозволено в’їзд на територію у період карантину, РФ визначає жителів «ДНР», що мають російське громадянство, та… жителів «ДНР», що їдуть в країну в складі організованих груп для оформлення такого громадянства. Тобто, РФ навіть в умовах пандемії «піклується» про те, як видати більше паспортів. У найкращих традиціях, так сказати.

Чи зроблено все?

Ні. Але не без надії. Держава подбала про соціальний та пенсійний блок. Держава подбала про гуманітарні аспекти перетину. Чи подбала про можливість отримати жителям ТОТ належну медичну допомогу? Тут однозначної відповіді не буде.

Я впевнена, що у разі виявлення вірусу на підконтрольній території люди будуть доставлені в медичні заклади для надання кваліфікованої допомоги. Одночасно з цим, я не впевнена про можливість опинитись у закладі в Краматорську чи Маріуполі, якщо симптоми будуть виявлені за місцем постійного проживання на ТОТ. І, можливо, доречно сказати, що це буде не з волі української влади.

Чи комунікує Україна з міжнародними організаціями і місіями про належність медичного забезпечення на своїй окупованій частині? Так. А чи комунікує це належним чином? Ні. І саме в комунікації у нас найчастіше і виникає проблема. Нам надзвичайно важливо донести всіма можливими способами (телебаченням, інтернетом, групами в телеграмі, чи «сарафанним радіо») про важливість дотримання необхідних заходів в період пандемії. Прості речі рятують життя, й тут не важливо, де і по яку сторону лінії зіткнення ви будете знаходитись.

Юристка Громадського холдингу “ГРУПА ВПЛИВУ” Марія КРАСНЕНКО, НВ, 20 березня 2020