В Україні близько 2,5 млн людей з інвалідністю, які мають право голосу. Але справа в тому, що наявність права голосу в Україні ще не означає, що громадянин може скористатися ним. Значна кількість людей з інвалідністю систематично стикаються з перешкодами при реалізації виборчих прав.
Напередодні Загальноєвропейського дня боротьби за рівні права і проти дискримінації людей з інвалідністю, який з 1992 року відзначають 5 травня, було опубліковано відразу кілька звітів про порушення виборчих прав громадян України з інвалідністю. Офіс Омбудсмена опублікував щорічну доповідь про стан дотримання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні, в який присвятив увагу порушенням виборчих прав осіб з інвалідністю. Серед іншого в цій доповіді зазначено, що 10% всіх повідомлень про порушення виборчих прав громадян стосувались відсутності доступу до виборчої дільниці для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення. Основними проблемами є архітектурна недоступність приміщень для голосування, відсутність бюлетенів, дубльованих шрифтом Брайля, незабезпечення субтитрування і сурдоперекладу мовлення на загальнонаціональних телеканалах. Результати моніторингових візитів показали, що «більшість виборчих дільниць у таких містах, як Вінниця, Львів, Тернопіль,Черкаси та Київ не пристосовані до потреб людей з інвалідністю».
Експерти Громадянської мережі ОПОРА в своїй доповіді «Дотримання виборчих прав людей з інвалідністю під час виборчих кампаній 2019 року» підрахували, що із загальної кількості в 29 989 виборчих дільниць в Україні 1 518 виборчих дільниць знаходиться вище 1-го поверху і ще 3 369 виборчих дільниць не облаштовано пандусами.
Тобто виходить, що люди, голоси яких важливі та можуть стати вирішальними на виборах, не можуть скористатися своїм правом обирати безпосередньо на виборчій дільниці або змушені долати штучні бар’єри аби зробити це. Як свідчить приклад громадян з інвалідністю в Україні, демократія – це не лише про право обирати, але і про доступність можливостей реалізації цього права.
«Якщо звести до суті, то доступною є та дільниця, до якої можна дістатись. Тобто вона знаходиться або на першому поверсі, або має пандус, ліфт, місце для паркування спецтранспорту, а дорогою до них не трапляється перешкод. Не менш важлива наявність місць, де можна відпочити, належна висота поверхонь у кабінках, їх освітленість та можливість ознайомитись з інструкціями різним способом — крупним шрифтом, Брайля, викладеними письмово або за допомогою перекладача жестової мови тощо», – з статті Марії Красненко, юристки Громадського холдингу «ГРУПА ВПЛИВУ» для НВ.
