Взагалі не визначеними є питання соціального та пенсійного захисту переселенців та жителів тимчасово окупованих територій (ТОТ)

Уряд Шмигаля працює вже понад сто днів (звітування було саме минулого тижня), проте затвердження їхньої програми так і не сталось. Повторна (друга) спроба теж відбулась, але й під куполом її не підтримали.

Ця новина не дуже засмутила урядовців, адже за словами прем’єр-міністра, їм не потрібен імунітет, щоб працювати на користь України та українців. Але зараз — не про урядову програму. Трішки раніше, ще навесні, не очікуючи затвердження парламентом Програми уряду, Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України збирало пропозиції до Програми вже своєї діяльності та пізніше, розмістили проект до обговорення. І чесно кажучи, ним, як і в цілому урядовою програмою, не можна бути задоволеною в повному обсязі. І ось чому.

Одне з головних зауважень, як і до міністерського документу, так і до урядового — невизначеність періоду. Термін реалізації заходів визначено у часових рамках між 2020 та 2023 років або не визначеним взагалі. Складно щось планувати чи навіть вимагати, не розуміючи планів центрального органу влади. Номер два серед зауважень — це відсутність визначення відповідальних, слід пам’ятати, що Міністерство реінтеграції не одне, а питання постраждалих насправді, дотично, входить до відомства всіх. Наприклад, питання вступу дітей з Донецька чи Луганську до навчальних закладів на підконтрольних територіях неможливо вирішувати без МОН, а питання пов’язані з медичними забезпеченням без МОЗ, і так далі. Й про це слід не забувати.

Не менше питань викликають і плани, яких не має. Зокрема взагалі не визначеними є питання соціального та пенсійного захисту переселенців та жителів ТОТ, а це одні з найболючіших питань. Те саме, щодо постраждалих від збройного конфлікту, які проживають в населених пунктах на лінії зіткнення, їхні потреби не є відображеними. Окремі питання до «авторів» виникають через самі формулювання і їхні некоректності, наприклад говорити про спрощення процедури встановлення опіки над дітьми, які повернулись з ТОТ не варто. Адже хто такі «діти, які повернулися з ТОТ»? Такий термін не є ні прийнятним, ні юридично визначеним.

Й звісно, не можна не сказати про те, що окремі цілі поєднують в собі задачі різного характеру і суті. Так, «соціальний захист населення» включає в себе абсолютно все, і питання інтеграції в приймаючих громадах, і житлового забезпечення також.

Спробую навести на прикладі декількох, не всіх.

Так, якщо говорити щодо мети «соціальний захист населення», то окремі її пункти не є конкретизованими, що не дає можливості зрозуміти проблематику, завдання та критерії досягнення навіть тими, хто не один рік займається цими питаннями. Наведу приклад щодо забезпечення прав осіб з інвалідністю на ТОТ, критерієм чого є приведення законодавства України щодо людей з інвалідністю, які проживають на ТОТ до вимог Конвенції. Проте зрозуміти яких саме прав (соціальних? політичних?) та в якій частині складно. Можна гадати, що йдеться про захист прав цивільних осіб, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання внаслідок війни. Але чи це так? Не знаю. А через охоплення різних сфер, не є прозоро визначена стратегія щодо окремих напрямків. Наприклад, на початку 2020 року розпочато процес розробки житлової стратегії в Україні. Проте відображення цього не має, як і в цілому розуміння стратегії щодо забезпечення житлом, а не реалізації окремих програм. Про те, що поза увагою залишилося питання місць компактного проживання (тобто місць, які були визначені для тимчасового проживання, зокрема, готелі, санаторії, геріатричні пансіонати тощо) і говорити не варто.

Якщо ж говорити про ціль «цифрова трансформація», то надзвичайно важливим є уникнення створення окремих «спеціальних» сервісів для жителів тимчасово окупованих територій та переселенців, оскільки дані категорії громадян перш за все є громадянами України і складність отримання послуги полягає не в їхньому статусі, а в умовах. Тому саме умови тимчасової окупації та внутрішнього переміщення мають враховуватись при наданні онлайн послуг, а не «статус» чи місце проживання особи. Не найкращий варіант йти тут шляхом «інновацій» в створенні чогось особливого.

Отже, висновки за всіма пунктами.

Є і хороше, що полягає у відкритості Міністерства до роботи з громадськістю. Проте, наскільки ця робота буде врахована — це питання. Вже сьогодні можна говорити, що нова Урядова програма є більш розширеною та наповненою, як мінімум за об’ємом. І хочеться плекати надію на те, що Міністерством з питань реінтеграції також будуть враховані коментарі надані громадськістю на їхній документ. Адже їхня програма, попри консультування, включила і відобразила не все з того, щоб хотілось і варто включити.

Юристка Громадського холдингу “ГРУПА ВПЛИВУ” Марія Красненко, для НВ, 19 червня 2020