Люди з інвалідністю зацікавлені в політичних правах так само як і інші. І це головне судження, яке слід застосовувати, проте, враховувати додаткові потреби. Слід розуміти, що кожен повинен мати ефективну можливість брати участь у виборчих процесах без будь-якої дискримінації. Відповідно, люди з різними формами інвалідності мають мати рівне право голосувати, бути членом виборчої комісії (різного рівня), бути представником кандидата і самим балотуватись. Такі особи не можуть бути виключені або відсторонені від реалізації своїх виборчих прав. На цьому акцентують увагу і різні міжнародні документи у цьому нелегкому шляху до доступності. Ми розповімо лиш про частину з них, а саме документи Організації Об’єднаних Націй, Ради Європи та Організації з безпеки та співробітництва в Європі.

Документи ООН

Держави зобов’язані вживати позитивних заходів для подолання труднощів з метою забезпечення можливості їх громадянам взяти участь у відкритих чесних виборах. Відповідно, держави мають подолати перешкоди та забезпечити доступність об’єктів інфраструктури, інформаційних матеріалів та процедур для громадян з різними формами інвалідності, маломобільних громадян. Подібне закріплено в документах Організації Об’єднаних Націй, а саме:

Загальна Декларація прав людини як основний документ у сфері прав людини визначає, що воля народу повинна бути основою влади уряду; ця воля повинна виявлятися у періодичних і нефальсифікованих виборах, які повинні провадитись при загальному і рівному виборчому праві шляхом таємного голосування або ж через інші рівнозначні форми, що забезпечують свободу голосування.

В свою чергу, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, ратифікований Україною 19 жовтня 1973 року передбачає, що кожний громадянин повинен мати без будь-якої дискримінації і без необґрунтованих обмежень право і можливість, зокрема, голосувати і бути обраним на справжніх періодичних виборах, які проводяться на основі загального і рівного виборчого права при таємному голосуванні і забезпечують свободу волевиявлення виборців.

Хоча ці документи і визначають рівність виборчих прав усіх громадян, необхідним було прийняття Конвенції про права осіб з інвалідністю від 13 грудня 2006 року та Факультативного протоколу. Україною Конвенція була підписана 13 грудня 2006 року та набрала чинності лише 6 березня 2010 року. З цього моменту державою взяті на себе зобов’язання щодо дотримання усіх положень Конвенції, включно зі статтею 29, що передбачає участь у політичному та суспільному житті. Саме дана стаття говорить, що держави-учасниці гарантують особам з інвалідністю політичні права й можливість користуватися ними нарівні з іншими та зобов’язуються:

забезпечувати, щоб особи з інвалідністю могли брати ефективну й усебічну участь, прямо або через вільно обраних представників, у політичному й суспільному житті нарівні з іншими, зокрема мали право та можливість голосувати й бути обраними, зокрема шляхом:

(і) забезпечення, щоб процедури, приміщення та матеріали для голосування були підхожими, доступними та легкими для розуміння й використання;

(іі) захисту права осіб з інвалідністю на участь у таємному голосуванні на виборах і публічних референдумах без залякування та на висунення своїх кандидатур для виборів, на фактичне зайняття посад і виконання всіх публічних функцій на всіх рівнях державної влади, сприяючи використанню допоміжних і нових технологій, де це є доречним;

(ііі) гарантування вільного волевиявлення осіб з інвалідністю як виборців та із цією метою – задоволення, коли це необхідно, їхніх прохань про надання їм якою-небудь особою за їхнім вибором допомоги в голосуванні;

сприяти створенню обстановки, в якій особи з інвалідністю могли б ефективно й усебічно брати участь в управлінні державними справами без дискримінації та нарівні з іншими, і заохочувати їхню участь у державних справах, зокрема:

(і) участь у неурядових організаціях та об’єднаннях, робота яких пов’язана з державним і політичним життям країни, зокрема в діяльності політичних партій і керівництві ними;

(іі) створення організацій осіб з інвалідністю і вступ до них для того, щоб представляти осіб з інвалідністю на міжнародному, національному, регіональному та місцевому рівнях.

Разом з тим, стаття 12 Конвенції говорить про те, що держави-учасниці мають вживати належних заходів для надання особам з інвалідністю доступу до підтримки, якої вони можуть потребувати під час реалізації своєї правоздатності. Отримання допомоги поширюється і на здійснення особою виборчих прав. В той же час, стаття 9 визначає вжиття державами належних заходів для забезпечення особам з інвалідністю доступу нарівні з іншими до фізичного оточення, до транспорту, до інформації та зв’язку, зокрема інформаційно-комунікаційних технологій і систем, а також до інших об’єктів і послуг, відкритих або таких, що надаються населенню, як у міських, так і в сільських районах. Ця мета включає широкий перелік заходів з виявлення та усунення перепон і бар’єрів, що перешкоджають доступності, включно з навчанням.

Всі ці норми Конвенції напряму поширюються на виборчий процес і участь в ньому осіб з інвалідністю. В свою чергу, в Загальному коментарі №2 (2014) по статті 9. Доступність. відзначається, що особи з інвалідністю не змогли б однаково та ефективно реалізовувати свої права, якщо держави-учасниці не забезпечили належність, доступність та легкість для розуміння та використання процедури голосування, засобів та матеріалів для голосування. Важливо також, щоб були доступними політичні зустріч (збори) та матеріали, які використовуються та розробляються політичними партіями або окремими кандидатами, які беруть участь у виборах. В протилежному випадку, особи з інвалідністю стають позбавленими права брати участь у політичному процесі.

На жаль, Конвенція про права осіб з інвалідністю не реалізована Україною належним чином. Подібне, зокрема, визначено Комітетом ООН з прав людей з інвалідністю в заключних зауваженнях стосовно першої доповіді України від жовтня 2015 р. щодо реалізації Конвенції. Комітет зазначає своє занепокоєння тим, що законодавство України не дозволяє громадянам та громадянкам з інвалідністю, чию правоздатність обмежено, повною мірою здійснювати своє право голосу. Комітет також зауважив, що виборчі матеріали не надаються в форматах, доступних для людей з порушеннями зору та глухих осіб та рекомендує внести зміни до відповідних законів, щоб люди з інвалідністю могли здійснювати своє право обирати та бути обраними незалежно від опіки чи інших режимів. Він також рекомендує забезпечити, шляхом законодавчих та інших заходів, доступність бюлетенів і виборчих матеріалів та виборчих дільниць. Наразі є оптимістичні сподівання на зміну таких підходів. Подібне грунтується на вимогах визначених у Виборчому Кодексі України та стратегічному плані ЦВК, в яких інклюзивність та доступність є одним із напрямків.

Практика Ради Європи

Попри ратифікацію 27 державами-членами Ради Європи та підписанням ще 18 країнами Конвенції ООН про права людей з інвалідністю, Комісаром РЄ з прав людини озвучується повільний прогрес у забезпеченні прав людей з інвалідністю в різних сферах, в тому числі у реалізації виборчих прав. Незабезпечення виборчих прав державами-членами стали підставами розгляду низки справ у Європейському суді з прав людини (далі – ЄСПЛ). Слід зазначити, що Стаття 3 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає право на вільні вибори, де країни зобов’язуються проводити вільні вибори з розумною періодичністю шляхом таємного голосування в умовах, які забезпечують вільне вираження думки народу у виборі законодавчого органу. Саме порушення цих норм було визначено у справі Kiss vs. Hungary (2010), де встановлено, що люди з інвалідністю не можуть бути виключені з виборчого процесу, держави не можуть впроваджувати абсолютну заборону до будь-якої особи, яка перебуває під опікою, незалежно від її фактичних здібностей. Важливим є те, що держави повинні надавати вагомі причини застосування обмежень основних прав особливо вразливих ​​груп в суспільстві, наприклад, осіб з ментальною інвалідністю. Подібна ситуація мала місце і в справі María del Mar Caamaño Valle v. Spain, де в результаті подання третьої сторони – Комісара РЄ з прав людини та адвокаційних кампаній місцевих організацій, країною було надано можливість участі в виборах осіб з інтелектуальною інвалідністю.

Документи ОБСЄ

Визнаючи, що демократичні вибори є основою для легітимного управління, Організація з безпеки і співробітництва в Європі (далі – ОБСЄ) спостерігає за виборами в усіх своїх 57 державах-учасницях, надає технічну допомогу з метою вдосконалення законодавчої та адміністративної бази для проведення виборів в конкретних країнах. Значна увага приділяється і питанню участі осіб з інвалідністю. Так, у 1991 році держави-учасниці ОБСЄ підтвердили свою підтримку участі людей з інвалідністю в політичному житті, вказавши в документі Московської наради Конференції ОБСЄ з людського виміру, що держави повинні «вжити заходів для забезпечення рівних можливостей людей з інвалідністю в повній мірі брати участь в житті свого суспільства» і «сприяти належній участі таких осіб в прийнятті рішень».

Вже у 2008 році Заключний документ 16-ї наради Ради міністрів ОБСЄ продемонстрував визнання державами-учасниками того факту, що «права людини найкраще дотримуються в демократичних суспільствах», а також підтримку «партнерства між різними зацікавленими сторонами в справі просування і захисту прав людини»; обидва ці висловлювання підкреслюють важливість прав людини (включаючи права людей з інвалідністю) та інклюзивного підходу.

Пізніше були розроблені рекомендації зі сприяння залученню людей з інвалідністю до політичних та суспільних процесів. Зокрема мова йде про доступне середовище, усунення правових та адміністративних бар’єрів, створення правових, політичних та інституційних рамок тощо. Повний список доступний за посиланням.

Додатково рекомендуємо ознайомитись з “Керівними принципи в сфері заохочення участі людей з інвалідністю в політичному житті”, а також з матеріалом ОБСЄ “Як допомогти людям з інвалідністю брати участь в політичному житті” у форматі спрощеної мови (доступний англійською та російською мовами).

Висновки

Міжнародно-правове та політичне регулювання, практика ЄСПЛ приділяють особливу увагу забезпеченню виборчих прав людей з інвалідністю. На сучасному етапі важливим є як розуміння неможливості виключення окремих категорій громадян та громадянок, так і сприяння людям з інвалідністю, які можуть піддаватись подвійній дискримінації (жінкам, представникам ромської національності, ЛГБТІ спільноти тощо).

Разом з тим, реалізація виборчих прав відповідно до міжнародно-правового регулювання, полягає не лише в можливості обирати та бути обраним, а й в тому, яка процедура застосовується, де відбувається голосування, інформаційної доступності тощо.

З огляду на ратифікацію Україною низки міжнародно-правових договорів, що визначають участь осіб з інвалідністю у виборчому процесі, надзвичайно важливим є реальне наближення до таких стандартів через закріплення їх на рівні нормативних актів та практичних дій.