Вітаю наших слухачів та слухачок. Мене звати Наталка Новикова, я працюю в ГО “ГРУПА ВПЛИВУ”. Вже декілька років ми займаємось захистом прав громадян та громадянок, зокрема і виборчих прав.
Ми продовжуємо серію подкастів про звичайних людей, які роблять надзвичайний вплив в своїх громадах.
Сьогодні маю можливість поспілкуватись з чудовою гостею – Марією Нікітіною, депутаткою Вижницької міської ради, це ОТГ у Чернівецькій області.
Вітаю, Маріє!
Марія: Вітаю!
Наталка: Чому взагалі Ви вирішили піти у місцеву владу?
Марія: Почнемо з того, що з 2010 року я була помічницею-консультантом депутата обласної Чернівецької ради. 2 роки я була консультантом. І тоді, напевно, я зрозуміла, що варто спробувати і самій стати депутаткою, спробувати зробити якісь зміни в себе в громаді, в своєму містечку, в своєму селі. Хоча до цього я вже займалася громадською діяльністю і, в принципі, певні зміни уже і тоді впроваджувались. Прийняти рішення – це найпростіше мені здається, тому що все складне починається потім згодом. Це було просто, ми їхали з другом спілкувались про якісь там політичні ситуації у нас в місті, в області, і він мене питає: “Слухай, ти не хочешь стати депутаткою? Балотуватися?”. І мені якось тоді так легко далося: “Чому б і ні?! Дійсно, давай спробуємо”. І ось в принципі так я і прийняла рішення.
Наталка: Розкажіть нашим слухачам та слухачкам, наприклад, що входить до Вашої відповідальності? Зараз ще йде процес децентралізації, не всі ще об’єдналися в територіальні громади, не всі ще знають, що це таке. Що Ви вирішуєте як депутатка кожного дня або на сесіях?
Марія: Дивіться, якщо територіальна громада об’єдналася, то з того моменту за всі бюджетні кошти відповідає депутатський склад та міська рада, апарат міської ради. І саме від того, наскільки активними будуть місцеві депутати і на скільки мудрими будуть їх рішення, від того залежить успішність, життєдіяльність громади і якість життя громадян в ній. Практично кожної сесії, яка в нас проходить, ми вирішуємо питання, для когось вони і не важливі, але для нас і нашої громади це важливо: це і відсоток податку на нерухоме майно, і відсоток єдиного податку, і забезпечення життєдіяльності міста і громади, це і комунальні підрозділи, і дуже багато таких поточних моментів. До прикладу, обласна рада цими питаннями не займається, Верховна Рада цими питаннями не займається, а ми, місцеві депутати, займаємось. Це і благоустрій, і дуже-дуже багато питань. Звісно, не всі громадяни розуміють в чому різниця між депутатом місцевої ради і депутатом, до прикладу, Верховної Ради. Дуже часто до нас звертаються з питаннями, які ми просто не в силах вирішити. І ми пояснюємо людям, що це не до нас, це до депутатів Верховної ради, а вони дуже гарно нам відповідають: “Ну вони ж далеко, а ви тут” (сміється). З місцевого депутата набагато більше спросу. І до того ж всього, всю роботу депутати виконують на громадських засадах, тобто безкоштовно. Про це варто говорити, тому що є люди, які цього не розуміють. І іноді звинувачують, що ви живете на наші сплачені податки, і ви нічого не робите, а мали б робити, тому що ми вас винаймаємо, але насправді не так.
Наталка: А от наприклад школи, лікарні, дороги – це найбільш популярні питання, мені здається. Це відноситься до депутатів міського рівня?
Марія: Звісно. Як раз Ви почали перелічувати школи, дороги і лікарні – це дуже болюче питання, як розпочався карантин. В принципі, Вижницька громада залишилась без медичних послуг, я маю на увазі ситуацію з COVID, оскільки в нас немає відповідного відділення, яке могло б приймати хворих на COVID, і всі наші пацієнти змушені були їхати або до обласного центру, або до сусіднього району. І я, мої колеги, громадські активісти, деякі представники старостатів, започаткували такий народний проект. Так його і назвали – “Народний проект”. Ми вирішили привести нашу районну лікарню до ладу, а саме: терапевтичне та дитяче відділення. Оскільки на той час вони були підготовлені для прийому хворих на COVID, якщо, до прикладу, інші лікарні будуть вже не в змозі приймати стільки хворих. На сьогоднішній день це все ще в стадії проекту і обговорення, оскільки це дуже дороговартісні роботи і коштів у громади немає, щоб це зробити самотужки. Ми почали збирати спонсорів, небайдужих людей, звичайних членів громади, які перераховували скільки мали змоги на рахунки громадських організацій для того, щоб цей проект було втілено. Наразі ми ще на такому початковому етапі, але я сподіваюсь, що він все ж таки буде реалізований.
Що стосується шкіл, то дуже багато було зроблено у попередні роки, щоб школи привести до ладу: були проведені заміни даху, вікон, проведення тепломереж, побудували котельні, облаштували входи пандусами для того, щоб могли діти з інвалідністю відвідувати школи і могли взяти участь в інклюзії. На жаль, ми не мали змоги забезпечити школи підйомниками або ліфтами, оскільки у нас двоповерхові школи практично в кожному селі, і це на сьогоднішній день велика складність для нас. Але, все ж таки, перші поверхи стали доступними.
Наталка: Мені прям так приємно слухати про це. Але якщо повертатись до виборчих перегонів. У вас було дві кампанії. Яким був процес? Чи це складно настільки, як думає пересічний громадянин, чи є якась система? Чи хтось Вам допомагав? Як Ви взагалі себе відчували під час перегонів?
Марія: Перша моя кампанія, це був 2015 рік, я про неї можу говорити просто безкінечно. Тому що вона була якась така крута насправді. В мене була дуже класна команда. В мене був політтехнолог, який мені дуже допомагав, були хлопці, які допомагали розносити листівки, ходили зі мною разом на зустрічі з громадами. Мій робочий день починався о 5 ранку. Ми виїздили на ринки сільські, де зустрічалися з громадою. Це було дуже цікаво. 2 тижні такого знаєте марафону, серйозного. І була цікава реакція людей. Я до сьогоднішнього дня згадую всі їхні вислови, питання, які вони задавали. До прикладу, була жінка, яка до кінця не могла зрозуміти, як я хочу бути депутаткою, якщо я пересуваюсь на інвалідному візку?! От стану я депутаткою і як я буду прибирати вулиці, як я буду вкручувати лампочки. І я довго їй пояснювала, що депутат – не той, хто вкручує лампочку, а він має забезпечити так роботу, щоб і лампочки були вкручені, і вулиці прибрані. Вона все одно цього не розуміла, вона дуже довго з нами сперичалась. Загалом, люди були доволі привітні. І я тоді набрала дуже багато голосів як для першого разу. Знаєте, молода дівчина, яка вперше йде на вибори, і ще від зовсім невідомої політичної сили на той момент. Мені це було дуже цікаво. Я навіть пам’ятаю, коли закінчилася передвиборча кампанія, це була п’ятниця, ми поїхали з командою до річки Черемошу. Мій політтехнолог набрав мені таку жменьку камінців і каже: “Кидай. В воду”. Я кажу: “Для чого?”. Він каже: “Ну, давай! Тобі треба тепер вивільнити всі емоції, ти ж набралася за два тижні”. І насправді воно мені дуже допомогло.
Вже друга кампанія була зовсім по-іншому, тому що це були вибори до об’єднаної територіальної громади і, в принципі, ті села, які об’єдналися, мене знали, я була впізнаваною. Зустрічі проходили зовсім простіше, тому що знаєте, населення 19 тисяч людей, не так і багато, і всі між собою знайомі: і в соц.мережах мене бачать, і по телебаченню вони мене знають. Зовсім було по-іншому. Хоча, ці перегони були більш жорстокішими з боку опонентів, до прикладу.
Наталка: А наскільки Ваша громада доступна для Вас? Наскільки Ваша рада, наприклад, архітектурно доступна? Тому що багато питань, багато страхів у людей, які мають інвалідність. Вони думають, що просто-напросто фізично буде недоступна їх рада. Як у Вас ситуація?
Марія: Так і є. Рада моя і на сьогодні є недоступною. Оскільки там доволі складно зробити доступність до входу. Це стара будівля, і треба дуже грамотно підійти до питання облаштування доступності. До прикладу, навіть якщо це буде підйомник, щоб він своєю вагою не зашкодив стіні. Тому що насправді дуже стара будівля. Але є і позитивні моменти. До прикладу, коли я тільки стала депутаткою, сесійна зала знаходилась на другому поверсі, і мої колеги-депутати носили мене на руках і на сесії, і на засідання комісій, і на погоджувальну раду. І це настільки було складно фізично, і для мене це було емоційно, психологічно складно. Чому? Тому що щоразу ти довіряєш своє життя іншій людині, яка може просто спіткнутися, не втриматися, полетіти по сходах. І ніхто не знає, чим це закінчиться. Так само не було доступної вбиральні. Сесії іноді тривали і по 8 годин, і по 7, і знаходитись весь час в сесійній залі і взагалі не скористатися вбиральнею – це ще той виклик. Згодом, ситуація змінилася: сесійну залу облаштували на першому поверсі, частково облаштували вбиральню, роботи ще будуть тривати, тому що насправді хочеться зробити все і одразу, але кошти вносять корективи.
Наскільки інклюзивна громада? Важко сказати, тому що, до прикладу, ми зробили декілька шкіл доступними для учнів, які відвідують інклюзивні класи. Але це тільки перші поверхи. Нам вдалось зробити кілька дільниць доступними для голосування осіб з інвалідністю. Якщо на минулих виборах у нас були виборчі дільниці вище першого поверху, тобто на другому поверсі, і виборців, які пересуваються на інвалідних кріслах колісних, заносили на другий поверх будинку культури Вижниці, то в цьому році вже буде зовсім по-іншому, тому що адресу виборчої дільниці змінено, і вона буде знаходитись в доступному приміщенні, яке облаштоване пандусом. Це вже плюс. Ми навіть з омбудсменом з виборчих прав, Василем Копіною, розробили рекомендації, як облаштувати виборчі дільниці, передали їх нашій міській раді. Ми сподіваємось, що наші рекомендації будуть враховані. Ще також є великим плюсом для нашої громаді в плані інклюзії і доступності – це те, що минулого року, в серпні місяці, ми отримали автомобіль для соціального таксі. Це облаштований мікроавтобус, який має підйомник, і може перевозити 3 осіб, які пересуваються на інвалідних кріслах колісних, і 3 супроводжуючих. Соціальне таксі працює, воно фактично щодня іздить по громаді і їздить в область, тому що є дуже великий попит на такі поїздки. Мене дуже тішить те, що деякі діти, які потребують реабілітації, як то плавання в басейні, заняття з лікарем ЛФК, отримали таку можливість, хоча б двічі на тиждень їздити в обласний центр і отримувати такі послуги.
Наталка: Це безкоштовно для мешканців громади?
Марія: Так, всі поїздки є повністю безкоштовними для осіб з інвалідністю. Такий транспорт особа з інвалідністю може замовляти двічі на тиждень. Звісно, бажано заздалегідь, тому що буває перенавантаження. В нас на сьогоднішній день 67 осіб, які потребують такого транспорту, які користуються ним. І насправді це дуже приємно, оскільки громадський транспорт є недоступний.
Наталка: Так, обсолютно я тут з Вами згодна. Я по Києву іноді йду і дивлюся. Коли я почала робити проект по доступним виборам, я стала дивитись на місто по-іншому. Як воно взалі забезпечує (ред.доступність). Це дуже-дуже складна ситуація. Коли розумієш, що Київ – велике місто, столиця, але людей з інвалідністю так мало на вулицях, так рідко зустрічаєш. І я розумію, що це не просто тому що їх тут немає. Це через те, що немає нормальних умов, коли людина могла бути вільною в своєму ж місті.
Сьогодні я подивилась статистику щодо представлення жінок і чоловіків у владі. Подивилась державну статистику по населенню, взагалі зрозуміти кількість. І у нас жінок більше, майже 52% – жінки. Пів нашої країни – жінки, але коли ми дивимось на владу, якщо взяти Парламент, наприклад, це тільки 12%. 12% нашого Парламенту – жінки. На місцевому рівні трохи краще – десь приблизно 18% у міських радах і 15% – в облрадах, в ОТГ – близько 17-19%, до 20%, але в ціломе це мало. В європейських країнах це більший відсоток. Іноді бувають парламенти, де жінок більше, ніж чоловіків. Там вже треба квоти вводити для чоловіків, а не для жінок (сміється). Чому у нас так? Чого не вистачає жінкам? Або які є складнощі? Що такого треба створити, зробити в Україні, щоб жінки більше балотувалися і йшли у владу, як Ви думаєте?
Марія: Ну, дивіться, я скажу з огляду на нашу громаду. У нас 29 депутатів, 7 з яких – жінки. Чому жінки менше представлені. Мабуть не через те, що вони не хочуть, або не можуть. На сьогоднішній день дуже часто жінки вимушені їхати за кордон, щоб забезпечувати свої родини. Не тільки жінки, чоловіки так само, але перед жінкою, є такий вибір: або вона забезпечує сім’ю і дбає про неї і більше нічим не займається, або вона має підтримку чоловіка і сім’ї і йде у займатися політикою. В селах, до прикладу, я маю на увазі попередні сільські ради, де були депутати, депутатки, то було більше жінок, бо тоді більше чоловіків їздили за кордон, а жінки залишалися вдома. Зараз ситуація дещо змінилась. Те що стосується міст, це питання участі жінок, це знову ж таки фінансова складова. Я знаю багатьох дуже активних, знаєте, сильних жінок, які могли зробити дуже круті речі в своїх містах, в селах, громадах, але вони не мають фінансової підтримки з боку чоловіка, сім’ї. І вони змушені всю свою діяльність спрямовувати саме на заробляння грошей.
Наталка: А можливо і партії також. Якщо партія б висувала жінок, підтримувала їх, це було б добре.
Марія: Так. До прикладу, у нас був такий досвід. Ми намагались долучати жінок до партії і до виборів. То, все ж таки, не дуже охоче вони йшли. Але я бачу зараз ситуація змінюється. До прикладу візьмемо Чернівці, де з’явилося дуже багато активних жінок, які вже сьогодні заявили про те, що вони готові йти на вибори, готові змінювати місто. Мені дуже приємно, тому що ще такої кількості жінок у передвиборчій кампанії я не бачила.
Наталка: Що Ви порекомендуєте тим жінкам, тим людям, які мають інвалідність, які ще не наважились піти у кандидати, кандидатки, але можливо хочуть?
Марія: Якщо хочете, то треба спробувати (сміється). Треба не боятися брати відповідальність на себе. Звісно, не буде все так гарно і райдужно, як того хотілося б, буде багато перешкод не тільки архітектурної бар’єрності чи транспортної. Треба бути сильним емоційно, сильно духовно, для того, щоб переносити всі ті труднощі й складнощі, які виникають в процесі роботи депутата, особливо місцевих рад. Треба розумітили для чого ти йдеш. До прикладу, якщо в тебе є якісь пункти, які ти розумієш, що крім тебе про них взагалі ніхто говорити не буде. В мене було так само, я розуміла, якщо я не буду говорити про питання осіб з інвалідністю, то про них ніхто не згадає, ніхто говорити не буде. То в принципі, треба брати на себе цю відповідальність і йти робити. Якщо в цьому році Ви не хочете, не можете, є якісь на то причини. Будуть наступні вибори, але готуйся до них. Треба готуватися, треба вчитися, треба бути фахівцем своєї справи, яку ти робиш. Тому відкиньте всі свої страхи, лінь і балотуйтеся!
Наталка: Дякую Вам, Маріє! Мені було дуже приємно поспілкуватись з Вами. Мені дуже радісно, коли в регіонах є дуже активні люди, які змінюють свої громади.
З вами була я, Наталка Новикова, і моя сьогоднішня чудова гостя Марія Нікітіна, депутатка Вижницької міської ради, Чернівецька область. А за лаштунками команда ГРУПИ ВПЛИВУ!
Попередні подкасти Ви можете прослухати за посиланнями:
Подкаст №1: Про вибори, толерантність та повагу
Подкаст №2: Розмова з Василем Закревським, параолімпійцем та громадським активістом
Дані подкасти підготовлені ГО “ГРУПА ВПЛИВУ” в рамках проекту “Доступні вибори”, який фінансується Національним Демократичним Інститутом.