Skip navigation

Сергій: В студії Сергій Бондарчук, за режисерським пультом — Яна Гайжутіс. Вітаємо всіх, хто в цій порі разом із нами! Незабаром Україна та українці знову зануряться в захоплюючий серіал, який має назву «Вибори». Восени нам усім доведеться обирати місцеву владу, міських, сільських голів та ради різних рівнів. Сьогодні ми не будемо обговорювати політичну складову цього процесу, а зупинимось на окремих правових аспектах, зокрема, поговоримо про дотримання виборчих прав людей з інвалідністю, про реалізацію виборчого права громадянами, які є вимушеними переселенцями, а також про різні елементи просвіти в правових питаннях для багатьох категорій наших співгромадян. А допоможуть нам із цим розібратися сьогоднішні учасники програми, тож у нас у студії — юристка громадського холдингу «Група Впливу» Марія Красненко та менеджерка проекту «Доступні вибори» громадського холдингу «Група впливу» Наталія Новикова. Вітаю вас!

Марія: Вітаю!

Наталка: Вітаю!

Сергій: Отже, розпочинаємо ми говорити про такий великий пласт питань, і вони дуже важливі для багатьох людей, тому що і категорія, яка стосується людей з обмеженими фізичними можливостями, і категорія людей, які залишили свої домівки і вимушені були виїхати з тих територій, які зараз знаходяться під окупацією країною-агресором. Це сотні тисяч, мільйони людей, тобто це стосується дуже багатьох людей. Отже, давайте почнемо, власне, з тих, кто залишив Донбас не зі своєї волі й зараз більшою мірою, меншою мірою інтегрувався в нові, так звані, як ми говорили з Вами, пані Маріє, у наших попередніх програмах, «докарантинних», приймаючі громади, пам’ятаєте, так? То, власне, після того було рішення про те, що дійсно переселенці можуть брати участь у голосуванні на місцевих, тому що раніше вони реалізовували право на виборах тільки на виборах Верховної Ради і Президента, то тепер, так би мовити, розкриваються можливості, мають розкритися, вірніше, восени. Уперше переселенці будуть безпосередньо брати участь у місцевих виборах. І я хочу, щоби ви пояснили мені, і нашим слухачам, власне кажучи, от ліквідація цієї несправедливості по відношенню до внутрішньо переміщених осіб, чи всі розуміють, що дійсно тепер вони вже де-факто набули цього статусу «повноправних членів громад»? Тобто, вони не просто там люди живуть і невідомо, коли там залишаться на цих територіях, а вони мають повноцінно діяти на цих громадах, брати активну участь, і в різних формах, як кажуть, реалізовувати своє виборче право? Прошу, пані Маріє.

Марія: Вітаю всіх ще раз. Дякую за запитання. Це, насправді, головне питання і відповідь на нього є для нас надзвичайно важливою, оскільки отримання відновлення порушених прав внутрішньо переміщених осіб, особливо в контексті виборчих прав, є для нас основною перемогою. Тут ми можемо однозначно сказати, що внутрішньо переміщені особи й інші категорії мобільних всередині країни громадян, мова йде про трудових мігрантів, людей, які проживають не за місцем реєстрації, зможуть голосувати на місцевих виборах. Ми пам’ятаємо всі ситуацію із минулим роком із парламентськими виборами, з виборами Президента України, коли внутрішньо переміщені особи мали можливість голосувати на цих виборах шляхом зміни місця голосування. Але тепер процедура змінилася, і для того, аби голосувати на місцевих виборах потрібно буде змінити виборчу адресу. І це є надзвичайно важливим. Тобто, якщо говорити про вибори, перше, однозначно запам’ятали, що «Ми тепер виборці», внутрішньо переміщені особи, люди, які проживають не за місцем реєстрації голосують. І тут варіантів ніяких немає. І другий момент — це те, яким чином же голосувати?

Сергій: Щоб це право було реалізованим.

Марія: Абсолютно вірно. І тут не потрібно забувати, що, на жаль, без наших кроків зробити це не буде можливо. І це потрібно сприймати, розуміти, і це є абсолютно нормальним, тому що ми живемо в правовій державі, де передбачені певні норми й певні вимоги.

Сергій: І є списки виборців, і важливо, щоб громадяни були заздалегідь у ці списки занесені.

Марія: Абсолютно вірно. І як я вже говорила, для того, аби проголосувати переселенцю, людині, яка проживає не за місцем реєстрації, потрібно буде змінити виборчу адресу. Що головне, зробити це потрібно буде в достатньо короткі строки, і вони є визначеними. Старт цієї кампанії, будемо називати її так, розпочинається           1 липня й закінчиться 9 вересня, тобто фактично на літній період у нас припадає ось ця необхідність подання заяв про зміну виборчої адреси. І друга радість, яка є безумовною для нас, це те, що зробити це можна буде в онлайн режимі. Знов ж таки, повертаючись до практики минулого року, ми всі пам’ятаємо черги перед Державним реєстром виборців, особливо в останні дні прийняття заяв, що потрібно встигнути, вистояти чергу, принесту купу документів. Цьогоріч зробити це буде знов ж таки значно простіше, оскільки 1 липня також запуститься онлайн-сервіс, завдяки якому це можна буде зробити, сидячи вдома. Але не забуваємо, що для цього потрібно буде мати кваліфікований електронний підпис або ЄЦП (електронний цифровий підпис), власне, це одне й те саме. І це також не є складністю, оскільки його можна отримати за допомогою банку або звернення до Державної фіскальної служби чи переліку установ, які цей електронний цифровий підпис надають. І знов ж таки, не в рамках реклами, але зробити цей підпис через основні державні банки «ПриватБанк» і «Ощадбанк» є не складним, особливо, якщо користуватись послугами «ПриватБанк» це буквально декілька хвилинна справа.

Сергій: Найпростіший варіант, власне кажучи, так?

Марія: Абсолютно вірно. Знов ж таки повторюсь, це не в рамках, а в рамках розуміння того, що зробити електронний цифровий підпис у принципі не складно, і він знадобиться для громадян, внутрішньо переміщених осіб, для будь-кого насправді.

Сергій: Для тих людей, хто ніколи з цим ще не стикався в практиці їм взагалі важко уявити, як це електронний підпис. Тому що ми щось на паперах підписували все життя, підписуємо, а який це підпис електронний, це код, власно кажучи, так?

Марія: Так, абсолютно.

Сергій: Який є в людини на цифровому носії?

Марія: Він або на цифровому носії, або безпосередньо скачується на комп’ютер чи мобільний інший пристрій, і це абсолютно знов ж таки не є складно, цього боятися не потрібно. Електронні цифрові підписи є захищеними системами, ніхто його не забере, не використає, якщо тільки ви не будете халатно відноситися до його зберігання.

Сергій: Не загубити флешку з тим електронним підписом, власне кажучи, так?

Марія: Абсолютно вірно.

Сергій: І якщо раптом таке сталося, то його можна поновити, тобто замінити, власне, електронний підпис уже на інший, так?

Марія: Абсолютно вірно. І це дуже хороше зауваження, тому боятися електронного цифрового підпису не варто. Як я вже казала, завдяки ньому можна подавати документи як на зміну виборчої адреси, так і будь-які інші документи, і в принципі користуватися електронними послугами від держави.

Сергій: Ви знаєте, пані Маріє, коли ви сказали, що не варто боятися, інколи, коли кажуть, що не треба боятися…

Марія: Одразу починають.

Сергій: Бо все те, що пов’язане із сучасними технологіями, новітніми, і взагалі з електронним обігом певних речей, бо бачимо, Кабмін якісь речі запускав, а потім ми бачимо, що в мережу зливаються персональні дані. Це дуже прикро, адже, коли робляться грандіозні такі речі, які роблять поступ країні у варіанті користування державними послугами, то таких речей не повинно бути в ідеалі. Про захист персональних даних, про захист інформації держава має дбати передусім.

Марія: Абсолютно вірно.

Сергій: Коли нагнітання іде обстановки, знаєте, тоді люді, які ловлять на цьому, як то кажуть «хайп», то вони розкручують всякі небелиці. Пов’язують це, знаєте, як-от «чіпізація», «вишки», так?

Марія: Так.

Сергій: І тому подібне. Тому, пам’ятаєте, уже всі звикли, що в кожного є ось цей код платника податку, податковий код. Але як це сприймалось на початку, коли це вводилось? Очевидно, так і за електронний підпис.

Марія: Вірно, будь-які новації, які відбуваються, вони не є досконалими в певній мірі. Тому що для того, аби отримати 100 % бажаного результату потрібні зміни й потрібно тестування цього. І знов ж таки це нормально. Але повернемось до теми. Власне, якщо ви не бажаєте подавати заяву онлайн із будь-яких причин, тому що, знов ж таки не потрібно забувати, що в деяких місцевостях поганий доступ до Інтернету, складно звернутись до банку.

Сергій: Або немає певних достатніх потужних електронних пристроїв, які допоможуть це робити, а людина працює. Й от ми ж говорили, що це не тільки для внутрішньо переміщених осіб, а і трудових мігрантів, так само, які тимчасово виїхали в інший регіон, й от вони бажають усе ж таки взяти участь у виборах місцевих, то зрозуміло, можливо, їм простіше обійти цю частину, «прорив» так би мовити, який дозволяє робити це все під зміни в Реєстрі виборців в електронній формі.

Марія: І скористатися старим перевіреним способом піти пішки й подати відповідну заяву до Державного реєстру виборців за місцем вашого фактичного проживання. Знов ж таки, рекомендуємо робити це заздалегідь. Терміни абсолютно залишаються тими самими. Стартує все це з 1 липня й закінчується 9 вересня. Повторимось, це достатньо короткий період, але це пов’язано з тим, що, власне, усі зміни стартують 1 липня. І надалі зміна виборчої адреси буде відбуватися в міжвиборчий період, тобто таких коротких строків надалі не буде. Але цієї першої виборчої кампанії про цей компонент потрібно пам’ятати, тому знов ж таки, акцент — зробити це потрібно з 1 липня по           9 вересня, оскільки потім щось змінити, навіть у судовому порядку, буде неможливо. Особливий заклик внутрішньо переміщеним особам, людям, які проживають не за місцем реєстрації — подумати про це заздалегідь.

Сергій: Головне — не пропустити цей «непродуктивний» з точки зору різних дій літній період, так?

Марія: Абсолютно вірно.

Сергій: І от уже готова щось нам внести в нашу розмову Наталія Новикова, яка, як ми вже наголосили, переймається спеціальним проектом «Доступні вибори». Пані Наталю, доступні вибори це що? Крім того, що, власне, це є проект такий. Як вибори зробити доступними з огляду на те, от саме ту категорію, про яку ми зараз говорили, щоб люди розуміли, що в них не тільки таке право відновилося, а щоб вони ним активно скористалися?

Наталка: Якщо ми говоримо про доступні вибори, то це стосується, по-перше людей з інвалідністю та маломобільних громадян. До маломобільних громадян можуть відноситися як люди похилого віку, так і батьки з маленькою дитиною, які возять дітей у візочках. Бувають прикрі випадки, наприклад, просто людина зламала ногу й у цей час вона потребує дійсно якихось додаткових потреб саме в цей період. І щоб проголосувати, таким людям необхідно мати незвичну, як нам здається, незвичну дільницю. Але насамперед, це потреби громадян — мати, наприклад, дільницю на першому поверсі. Тому що, коли людина на кріслі-колісному, і дільниця знаходиться на другому поверсі, то це мають бути пандуси відповідного куту нахилу, щоб це не була якась «гора», на яку людина не може дістатися. Чи, наприклад, повинен бути ліфт всередині будівлі, якщо дільниця все ж таки на другому поверсі.

Сергій: Я, наприклад, не пам’ятаю, які були вибори, коли ходив реалізовувати своє виборче право, то вибори відбувалися в приміщенні середньої школи. Там було дві виборчі дільниці: одна була на першому поверсі, а інша — на другому. І що цікаво, я так сміливо пішов на перший поверх, а виявляється, що, порівняно з попередніми виборами, їх чомусь перенесли й поміняли місцями. Так ось, коли ми говоримо про школу дво-триповерхову, то зрозуміло, що ніяких ліфтів там немає. Школи в нас, на жаль, не пристосовані: там дуже високі сходи, коли заходиш, наче в палаці. Воно красиво виглядає, але якщо говорити про доступність людям з особливими потребами, то це дуже важко без сторонньої допомоги цей бар’єр, навіть у школу на перший поверх заїхати неможливо, а не кажучи, що піднятися на другий поверх і там уже безпосередньо орієнтуватись.

Наталка: Але в цьому випадку, якщо не є можливим перенести, наприклад, дільницю на перший поверх і зробити цю дільницю дійсно доступною, тоді треба місцевим органам влади шукати нове приміщення, щоби люди спокійно могли, дійсно, реалізувати своє виборче право. Але про доступність, якщо ми говоримо взагалі в рамках України, у правовому полі, то ще Кабмін (Кабінет Міністрів України) мав розробити Положення з критеріями доступності дільниць. І, на жаль, уже строки пропущені, і ми досі чекаємо.

Сергій: Це Положення, воно яким чином корелюється із самим виборчим законом?

Марія: Дивіться, дуже прогресивно слід сказати, що Виборчий Кодекс, який був прийнятий 19 грудня 2019 року вперше визначив достатньо чіткі критерії і вимоги з приводу захисту окремих категорій громадян. Ми з вами говорили, і про внутрішньо переміщених осіб, і про осіб, які проживають не за місцем реєстрації. І, власне, Виборчий Кодекс також має новації, які стосуються людей з інвалідністю. І, власне, великий блок присвячений як доступності приміщень, про які говорила Наталя, так і інформаційній доступності. І насправді в контексті всіх цих змін, як будь-який нормативно-правовий акт, який приймається, він передбачає вимоги до підзаконних актів, і подальші дії органів влади. І, власне, те, що говорила Наталя, Кабінет Міністрів України до 1 квітня мав би розробити ось ці критерії доступності виборчих дільниць, аби вони були застосовними на місцях. Оскільки, знов ж таки повертаючись до Виборчого Кодексу, згідно нього, до 2025 року місцева влада має забезпечити доступність на своїх територіях усіх виборчих дільниць, де, власне, будуть відбуватися всі вибори — національні або місцеві вибори. І, власне, саме із-за цього наразі є максимально актуальним — у принципі обговорення ось цієї доступності, тому що ви надали хороший приклад того, що наші виборчі дільниці розташовані в школах, будинках культури, які побудовані в п’ятдесятих — дев’яностих роках із величезною помпезністю, підходами до вестибюлів, але однозначно не з думкою про людей, які є маломобільними.

Сергій: Вони просто для цього не пристосовані й не розраховані на це.

Марія: Абсолютно вірно. І тому зараз якраз є важливим пошуки ось цих максимально оптимальних рішень для того, аби цю доступність забезпечити. Або виходячи з можливості перелаштування тих чи інших виборчих дільниць, або, як говорила Наталя, знаходження інших приміщень.

Сергій: Так-от, дивіться, аж до 2025 року, цей термін він такий довгий. Коли влада на місцях, та і влада взагалі в країні діє за принципом: «Пережили день і добре — а завтра хто знає як буде, і чи буду я владою, власне кажучи. То наступники, якщо я не встиг, то вже розберуться й закриють це питання».

Марія: Але тут є інший компонент. Попри те, що передбачено 2025 рік, Центральна виборча комісія на ось цю доступність працює вже сьогодні. І, насправді, навіть до місцевих виборів, які будуть цьогоріч, буде передбачений, можна сказати так, певний перший етап доступності, тому що ЦВК (Центральна виборча комісія) у рамках уже своїх повноважень передбачить мінімальні вимоги до виборчих дільниць, до приміщень для голосування. І, власне, навіть на цьому рівні буде перший крок для того, аби дільниці ставали доступними. Звісно, потрібно адекватно розуміти, що станом на середину червня й маючи вибори в жовтні місяці дуже складно місцевій владі, особливо в період пандемії, коли місцеві бюджети дуже скоротилися й були перенаправлені, знайти кошти для забезпечення повноцінних дільниць.

Сергій: Треба ж розуміти, що в нас у країні цих дільниць близько 30 тисяч, а це в різних регіонах.

Марія: Абсолютно вірно.

Сергій: Якщо у великих містах одна ситуація, більший бюджет і більші можливості, це і для міст-мільйонників серйозні кошти, то для деяких маленьких територій чи об’єднаних територіальних громад, зрозуміло, що це можуть бути кошти просто не реальні, тому що їх фізично немає. Якщо, от Ви сказали, ЦВК буде вже проводити моніторинг цих приміщень, зрозуміло, це великий масив, але в них є структури, то що це означає буквально на практиці? Що ЦВК може забракувати ці приміщення й місцевій владі доведеться шукати інші?

Марія: Власне, потрібно розуміти, що навіть на практиці попередніх років, за будь-яких умов є вимоги до виборчих дільниць: їхній метраж, і місце розташування. І це не є тією новацією, що щось відбувається по-новому. Просто Центральна виборча комісія, як мінімум, буде давати додаткові вимоги. Наприклад, Центральною виборчою комісією зараз розробляється така мінімальна схема розташування всіх елементів на виборчій дільниці. Тобто, наприклад, на дільниці має бути 4 урни і відстань між ними має бути, як мінімум — півтори метри. Навіщо це робиться? Аби людина на кріслі-колісному мала елементарну можливість під’їхати й елементарно кинути свій виборчий бюлетень в урну. І ця вимога є абсолютно адекватною. І забезпечення цих компонентів не коштує ніяких коштів. І, власне, ось на цьому прикладі таких компонентів є дуже багато.

Сергій: Які необхідно вже зараз буде реалізувати.

Марія: Так.

Сергій: І про ці компоненти, і про багато іншого ми з нашими шановними гостями — Марією Красненко, Наталією Новиковою будемо говорити вже в другій частині цієї програми, тож залишайтеся з нами. Зустрінемось незабаром!

Реклама.

Сергій: Триває наша програма, у студії Сергій Бондарчук. Нагадаю слухачам, сьогодні ми спілкуємось із юристкою громадського холдингу «Група впливу» Марією Красненко та менеджеркою проекту «Доступні вибори» громадського холдингу «Група впливу» Наталією Новиковою. Завершили ми розмову в першій частині нашої програми на таких фізичних аспектах доступності виборчих дільниць для людей з обмеженими можливостями, але тут варто ще наголосити не лише на цих фізичних моментах, але ще й на інформаційній доступності. Як це наблизити для людей саме цих категорій? Що потрібно враховувати? І зрозуміло, що тут теж можна говорити, що, напевно, великих капіталовкладень під це не треба. А що саме треба? Прошу, пані Наталю.

Наталка: Тут треба дивитись перш за все на потреби людей, на потреби виборців. Якщо ми говоримо про осіб з інвалідністю, то є різні форми інвалідності: якщо в людини порушення зору або, наприклад, порушення слуху — то для них дуже важливо, щоб інформація подавалася в тому форматі, тими каналами, якими їм буде зручно, і взагалі можливо її отримати. Наприклад, це можуть бути як інформація про реалізацію виборчого права, надрукована шрифтом Брайля, або для людей із порушенням зору- це аудіо буде, або, наприклад, якщо йде якась соціальна реклама, вона має бути також із субтитрами, де буде дублюватися текст.

Сергій: Це про телевізійну, саме говорите, так?

Наталка: Так, про телевізійну рекламу. Щоб люди, які мають порушення слуху могли також отримати інформацію, прочитати все спокійно. І щоб це було не просто титри, які там малесеньким шрифтом, а щоб це було дійсно можливо людині прочитати: щоб був крупний шрифт, щоб була не дуже швидкість велика, щоб встигли люди з цим ознайомитися. І тут треба говорити не тільки про, наприклад, ту інформацію, яку подає ЦВК (Центральна виборча комісія), то також ще треба пам’ятати, що є інші суб’єкти виборчого процесу — це кандидати, кандидатки, політичної партії, які приймають участь у перегонах. Вони також повинні враховувати ці потреби.

Сергій: Враховувати ці моменти.

Наталка: Так, і дійсно, щоби їх виборці могли отримати інформацію про їх кандидатів, програми, про їх наміри в тих формах, які люди можуть прочитати.

Сергій: Тим більше, що саме і в їхніх інтересах, адже вони таким чином розширюють базу своїх потенційних виборців, правильно?

Наталка: Так.

Сергій: Я знову згадую виборчу дільницю. І коли, це правда, ми приходимо й не завжди, навіть на виборах до Верховної Ради, ми знаємо добре кандидатів, інколи безпосередньо на дільниці вивчаємо. Так ось там ті матеріали розміщені в такій спосіб, м’яко скажу, що не те, що люди з обмеженими можливостями, а люди звичайних стандартних можливостей — стовідсотковим зором і середнього зросту — їм важко ознайомитись з інформацією, бо її стільки багато — дрібним шрифтом і на такій висоті, що я думаю, що можна хіба що заголовки прочитати, прізвище, ім’я, роздивитись фотографію. А головні абзаци, так званої виборчої програми, чи біографічної довідки прочитати, а не кажучи вже, що там серйозно ознайомитися із сутністю, з наповненням цих важливих документів. Так-от, якщо на цю складову звернути увагу й мені здається, що тут якраз дуже таке велике поле для діяльності саме для держави. Щоб, дійсно, люди з обмеженими можливостями могли… то фактично вони в такий спосіб позбавляються можливості: вони прийшли на вибори, а доступу до цієї інформації в них немає. І, виходить, що наугад треба приймати рішення або обов’язково має бути людина, яка їм це озвучить і допоможете з цією інформацією. Як це вирішити питання? Прошу, пані Наталю.

Наталка: Це теж стосується повноважень ЦВК, яка наразі розробляє вимоги до дільниці та яка і прописує, що ці інформаційні матеріали мають бути доступними. І наразі в цьому році ми як експерти допомагали й консультували ЦВК як зробити дільницю дійсно доступною. І цим питанням ми також переймалися: щоб ці матеріали на дільницях були, як візуальна інформація, друковані ці матеріали були розташовані дійсно для людей, щоб вони змогли із нею ознайомитися.

Марія: На нормальній висоті, я тут додам, з нормальним освітленням.

Наталка: І шрифтом. Тому що це, дійсно, якщо дивитися на кут, на відстань — це все має свої особливості. Також, щоб на дільницях були і аудіопристрої, і відеопристрої, які могли б також передавати інформацію. Але, якщо говорити взагалі про ідеальну картинку, мені здається, що ми до цього ще можемо йти, поки що Україна йде. Наприклад, бюлетені виборчі, вони також мають бути, наприклад, друковані шрифтом Брайля для людини з порушенням зору, щоб вона змогла самостійно реалізувати своє виборче право, а не брати з собою супроводжуючу людину.

Сергій: Користуватися фізичною допомогою іншої людини.

Наталка: Так. І сподіватись, що вона дійсно правильно це зробить.

Сергій: Зрештою, у нас же не можна у виборчій кабінці сторонній людині бути присутньою?

Наталка: Можна, але там є своя процедура — це треба вголос сказати, що цей виборець потребує допомоги, тобто до людини є зайва увага. Зазвичай, виборці не дуже хочуть, щоб це відбувалося, тому що вони такі ж самі громадяни і виборці, як і всі інші. То ж ще хотіла додати.

Сергій: Перепрошую. Ви готували ось ці напрацювання про доступні вибори, от знаєте, Україна як країна в багатьох сферах…ми, як наче, велосипед намагаємося свій український винайти. Ці речі вони вже втілені найкраще, на ваш погляд, де? За кордоном, скажімо, якщо досвід вивчали?

Марія: Знаєте, якраз у випадку із Центральною виборчою комісією – ми не шукаємо велосипед, звісно, ми шукаємо формати, які є прийнятними для України: виходячи із реальності, виходячи із реальності виборчих дільниць, із реальностей фінансових, але практику ми беремо іноземну. Якщо говорити про інформаційна доступність, то великий блок ми брали міжнародних стандартів і брали блок, особисто ми готували, з практики, які застосовані у Великій Британії, де є чіткі формати того, як інформація щодо людей з інвалідністю має подаватися: які візуальні вимоги, які аудіо вимоги. І тут можемо однозначно сказати, що це не щось надзвичайне.

Сергій: Ну вони все це реалізували вже? Ті речі, про які ми говорили?

Марія: Дивіться, тут складно сказати, що реалізували. Зараз відбувається процес формування нормативно-правових актів, постанов, яка буде регулювати інформаційну доступність, власне, це буде включено в цю постанову. Але тут буде питання: наскільки, як мінімум, на місцевих виборах, які будуть у жовтні це буде реалізовано? І тут потрібно бути реалістом, тому що строки короткі, і це достатньо складно. Мінімальний пакет, будемо це називати так, я думаю він буде реалізований. Але якщо говорити про цю максимальну картинку того, як бачиться інформаційна доступність, то це задачі на 5 років. І насправді в цьому контексті ми можемо говорити про те, що Центральна виборча комісія наразі якраз затвердила стратегію, свій план стратегій якраз у контексті доступності виборів для людей з інвалідністю там приділено значну увагу. Виходячи з цього, можна говорити, що є оптимістична надія на те, що в наступні роки ось ці зміни будуть відбуватися, оскільки знову ж таки потрібно розуміти, що центральні органи влади, і ЦВК, і ДРВ працюють у міжвиборчий період. Вони не починають свій старт, коли починаються кампанії — це достатньо довгий процес. Тому що, як мінімум, якщо говорити про інформаційну доступність, то це переведення абсолютно всіх форматів в інформування про вибори. І в ідеальній картинці — людина має завчасно можливість зайти на сайт, який є чи є доступним як для людей із порушенням зору, так і слуху, що насправді дуже добре. Зараз ЦВК і Державний реєстр виборців змінив свій сайт і він є доступним, що також є такою хорошою, однозначною перемогою.

Сергій: На останніх виборах дуже по-новому будувалася кампанія: округи було видно, кандидатів — видно, що попрацювали.

Марія: Цьогоріч буде знов ж таки по-новому.

Сергій: По місцевих виборах набагато більший масив інформації, так?

Марія: Так.

Сергій: Тобто цей масив виборцю треба буде шукати, знов ж таки, через сайт ЦВК чи через якісь інші інформаційні майданчики?

Марія: Ось це дуже хороше питання, тому що абсолютно вірно сказано, що місцеві вибори є значно складнішими структурно. ЦВК йде до того, аби в них на сайтах була абсолютно вся інформація. Але на цих виборах, швидше за все, так не відбудеться. Основна інформація, дійсно, буде на сайті Центральної виборчої комісії, на сайті Державного реєстру виборців, але більш детальна інформація щодо безпосередньо виборів кандидатів на місцях буде вже на сайтах місцевої влади. Тому що, відповідно до структури, наразі за цей період декількох місяців дуже складно буде оптимізувати і звести всю цю інформацію. Власне, те що ми чуємо від нового складу ЦВК, на майбутнє якраз ціль того, щоб абсолютно вся інформація була на одному ресурсі і виборцю не потрібно буде заходити й шукати сто двадцять п’ять версій різних сайтів. Воно буде систематизовано відповідно до одного порядку: просто клікаєш, вибираєш регіон, вибираєш своє місто, і далі дивишся. Але це програма максимум і це те, знову ж таки, до чого нам потрібно прагнути.

Сергій: Я думаю варто ще згадати, ви вже торкнулися на початку нашої сьогоднішньої розмови, що для того, щоби щось реалізовувати, треба відштовхнутися від певних параметрів. Ви сказали, пані Марія, що Кабмін ще працює над документом над затвердженням критеріїв доступності, то в якому стані ця робота й чи встигне побачити цей документ світ до, власне, початку самої «гри»? Тобто, правила «гри» знати треба до початку «гри», правда? Прошу, пані Наталю.

Наталка: Ну якщо як громадськість, ми дійсно дуже-дуже сподіваємося, і ми дякуємо й Центральній виборчій комісії, тому що вони зі свого боку в партнерстві з нами розробили такі рекомендації, проект цих критерій і відправили до Кабміну. Але наразі ми ще не отримали відповіді щодо їх затвердження, і ми дійсно закликаємо Кабмін, щоби ці критерії були вже затверджені у якскоріший час, тому що вибори вже достатньо скоро. Хотілося б дійсно мати й розуміти якісь конкретні-конкретні правила.

Сергій: Якщо говорити про ще одне цікаве питання з нашого переліку сьогоднішніх питань у розмові, то варто спинитися на таких широких елементах просвіти, просвітництва для того, щоби наші громадяни були якомога більше обізнані, як самим процесом виборів, так і з окремими елементами. То саме просвітництво, і як ви зазначали, певні елементи такої легкої форми «гри» в просвітництві людей, напрацюванні певних алгоритмів, розуміння самого виборчого процесу, адже ми з вами зосередилися на тому, що й окремі категорії, ми починали з переселенців, трудових мігрантів, зараз ми говоримо про людей з особливими потребами. Ми говорили про те, що вони йдуть, обирають, голосують, але ж ми «в тіні»залишили, ми несвідомо це зробили, елемент — що вони можуть бути активнішими учасниками, вони можуть бути не тільки виборцями, а й тими, хто можуть бути обраним, так? І, зрозуміло, що якщо людина вже на цю частину претендує, то вона має мати більший обсяг інформації й ширше коло можливостей для реалізації свого виборчого права саме в такому контексті. От, як ви бачите таку кампанію просвітницьку? Для того, щоби максимально залучити людей і розігріти їх інтерес до виборчого процесу?

Наталка: Мені здається, що вона абсолютно потрібна. Це, дійсно, ті категорії, які недопредставлені взагалі у владі, і треба особливу увагу ще й самим політичним партіям також приділяти. І це стосується як людей з інвалідністю, як внутрішньо переміщеним особам, так і жінкам (це також, бо вони не дуже зараз активно представлені в процесі).

Сергій: Так звана, «гендерна рівність» має бути реалізована, так?

Наталка: Абсолютно. Я за це, по-перше, як жінка, а по-друге…

Сергій: Пам’ятаєте, скільки було списів зламано про сам принцип квотування, так?

Марія: Так.

Наталка: Абсолютно, так. Це і є в нашому суспільстві ще такий етап. Але я ще хотіла додати: наші виборці, по-перше, як кандидати можуть виступати, кандидатки, але ми, наприклад, зі свого боку також ще в просвіті шукаємо нові інструменти, як взагалі надавати інформацію виборцям.

Сергій: От Ви такі великі надії поклали на політичні партії як структури. Ну знаєте, тут є питання — крім політичних партій, хто має це, скажімо, об’єднання цих же соціальних груп, громадські структури, хто ще?

Наталка: Гарне питання.

Марія: Насправді людина з інвалідністю, внутрішньо переміщені особи, вони відкрито мають можливість брати участь у виборах як кандидати не тільки від політичних партій, а як кандидати персонально. Також потрібно пам’ятати, що їм не закритий шлях до того, аби бути членом виборчої комісії, до того, аби бути спостерігачем або представником від кандидатів, бути представником неурядових організацій на виборах або представником міжнародних організацій. Тут обмежень немає й насправді участь цих категорій осіб у більшості випадках, і в більшості країн вітається. І я думаю, тут можна зробити попередній анонс: ми зараз сподіваємось, що в нас буде подкаст із приводу захисту виборчих прав людей з інвалідністю і, можливо, одним із випусків буде якраз участь людини з інвалідністю, жінки у виборчих перегонах не тільки як кандидата, а й навіть члена виборчої комісії. І це надзвичайно важливо показувати ось такі історії, ми сподіваємось найближчим часом зможемо цим поділитися й розповісти який реальний шлях пройшли ці люди, але ми можемо сказати, що це реально, і треба пробувати, і треба робити це.

Сергій: Сподіваюсь, що дійсно це буде втілено. І я пропоную, щоби ми якби завершили нашу розмову з того, з чого почали, адже літо невпинно спливає. І ще раз нагадати слухачам, і виборцям, і внутрішньо переміщеним особам, і трудовим мігрантам про реалізацію свого права на місцевих виборах. Прошу, пані Марія.

Марія: Так, перше: пам’ятаємо, що внутрішньо переміщені особи, люди, які проживають не за місцем реєстрації, а також людини, які не мають реєстрації взагалі можуть проголосувати на місцевих виборах, які відбудуться 25 жовтня 2020 року. Але для цього потрібно змінити виборчу адресу і зробити це потрібно з 1 липня по 9 вересня цього року. Для цього потрібно звернутися або онлайн, або вживу до Державного реєстру виборців і надати документи (станом на сьогодні ми ще надаємо документи, які підтверджують цей факт). Це відповідно або довідка внутрішньо переміщеної особи, або договір оренди, або інші документи (їх є змістовний перелік). Якщо за будь-яких моментів ви маєте певні питання, перш за все ви можете зайти на наш сайт «Група Впливу» й побачити відповідні інструкції, відповідні інфографіки для того, аби скористатися цією можливістю. І головне — не забуваємо, що потрібно не пропустити і вкластися в цей строк.

Сергій: Дякую, пані Марія. Власне, ось так швидко, динамічно наша програма підійшла до свого логічного завершення. Мені залишається подякувати нашим сьогоднішнім гостям — це юристка громадського холдингу «Група Впливу» Марія Красненко та менеджерка проекту «Доступні вибори» громадського холдингу «Група Впливу» Наталія Новикова. Я дякую за те, що знайшли можливість завітати й дати такі пояснення нашим громадянам, окремим категоріям для того, щоби вони могли якомога більше повною мірою реалізувати свої виборчі права на найближчих місцевих виборах. У студії працював Сергій Бондарчук, за режисерським пультом — Яна Гайжутіс. Залишайтесь із нами й надалі.