Skip navigation

Голові Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та Автономної  Республіки Крим,  міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин Лубінцю Д.В.

Шановний Дмитре Валерійовичу!

Цим листом висловлюємо Вам свою повагу та звертаємося до Вас з приводу розгляду Комітетом Проєкту Закону про внесення змін до Закону України “Про забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб” (реєстр. №4487). Метою прийняття проекту Закону є вдосконалення законодавчого регулювання реалізації прав та свобод внутрішньо переміщених осіб (далі – ВПО) в Україні, зокрема, права на соціальний захист,  житло, освіту тощо. Крім того, Проєктом вперше на законодавчому рівні закріплюються повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування, координацію та реалізацію державної політики з питань внутрішньо переміщених осіб.

Варто зауважити, що Закон України «Про забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб» був прийнятий в 2014 році і став одним з перших кроків реагування держави на масове внутрішнє переміщення у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації проти України. Втім, ситуації, яку був покликаний регулювати Закон, за сім років суттєво змінилися. Більшість людей, які зазнали внутрішнього переміщення, планують свої життя в громадах за  новим місцем проживання. Надалі, існує потреба у зміні підходів до законодавчого регулювання ситуації тривалого внутрішнього переміщення в Україні. 

Проєкт Закону №4487 передбачає низку позитивних змін, які полегшать доступ внутрішньо переміщених осіб до реалізації своїх прав та свобод, а також отримання послуг. Серед таких змін можна виділити наступні.

  1. Удосконалення процедури отримання довідки ВПО у разі відсутності зареєстрованого місця проживання у населеному пункті, з якого здійснюється внутрішнє переміщення, а саме: 

1) зміни до підстав та процедур видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи у разі відсутності у особи реєстрації місця проживання на території, з якої відбулося внутрішнє переміщення. Наразі для отримання довідки особа має подати документальне підтвердження факту проживання на момент початку подій, що спричинили внутрішнє переміщення (20 лютого 2014 року – АР Крим та м. Севастополь, 13 квітня 2014 року – Донецька та Луганська області). Втім, такі вимоги практично неможливо виконати дітям та молоді. Зокрема, у 2020 році дана  проблема стала суттєвою для вступників з тимчасово окупованих територій, які для отримання довідки ВПО мали надати документальні підтвердження факту проживання на тимчасово окупованих територіях на момент виникнення зазначених обставин, тобто тоді, коли особи були малолітніми. На практиці ця законодавча вимога створила ситуацію, в якій ці особи не можуть отримати довідку про взяття на облік ВПО, і як наслідок – не можуть претендувати на соціальну підтримку від держави. Проєкт передбачає, що заявник може подати будь-які докази, що свідчать про проживання особи на окупованих територіях в період існування обставин, які спричинили переміщення. 

2) скорочення терміну прийняття рішення про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яка не має зареєстрованого місця проживання,  з 15 до 7 робочих днів, що дозволить підвищити рівень захисту прав внутрішньо переміщених осіб. 

3) звільнення від обов’язку повторного проходження процедури підтвердження факту проживання на території населеного пункту, з якого здійснюється внутрішнє переміщення у разі, якщо особа, яка отримала довідку ВПО та яка не має зареєстрованого місця проживання на території населеного пункту, з якого здійснено внутрішнє переміщення змінює своє місце проживання вона;

4)  визначається обов’язок відшкодувати фактичні витрати, понесені за рахунок державного та місцевих бюджетів у результаті реалізації прав особи як внутрішньо переміщеної особи  у разі подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки ВПО.

  1. Встановлюються загальні підходи до забезпечення реалізації прав та свобод внутрішньо переміщених осіб. 

Зокрема, пропонується встановити на рівні Закону, що наявність або відсутність довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не може бути підставою для обмеження реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Виключення становлять випадки, коли довідка про взяття на облік ВПО надає додаткові гарантії чи пільги, пов’язані із наслідками внутрішнього переміщення.

  1. З метою реалізації своїх прав та свобод внутрішньо переміщена особа вважається такою, що постійно проживає на  території населеного пункту, в якому її взято на облік як внутрішньо переміщену особу. 

Так, значне число ВПО проживають у приймаючих громадах понад 6 років і планують залишатися в цих громадах і надалі. Це підтверджується численними звітами міжнародних та громадських організацій. Так, у Спільній оцінці потреб біженців, шукачів притулку і внутрішньо переміщених осіб в Україні, проведеної Агентством ООН у справах біженців (УВКБ ООН) в 2019 році, респондентами відзначена пріоритетність місцевої інтеграції, що базується на наявності житла, роботи та участі у справах громади. Такі особи вважають себе частиною приймаючої громади і потребують доступу до її можливостей (державних послуг, державних виплат, працевлаштування, участі у місцевих справах, інструментів локальної демократії) на рівних умовах з місцевими мешканцями. Проте ці умови є нерівними, по-перше, у зв’язку з додатковими вимогами, які пред’являються до ВПО (зокрема, проходження регулярних процедур ідентифікації та верифікації для підтвердження свого проживання у приймаючих громадах, та інші). По-друге, ВПО залишаються невидимими для місцевої влади, оскільки здебільшого не є мешканцями громади з формальної точки зору, оскільки не мають зареєстрованого місця проживання в громаді. Відтак їхнє проживання в громаді не вважається постійним. Як наслідок, частина можливостей, що реалізується на місцевому рівні, залишається недоступною для ВПО в повному обсязі. 0Так, лише половина інструментів локальної демократії є доступною даній категорії громадян. 

  1. На рівні Закону пропонується врегулювати питання забезпечення реалізації права  внутрішньо переміщених безоплатне тимчасове проживання. 

Проєктом запропоновано доповнити закон новою статею 9-2, яка передбачає право внутрішньо переміщених осіб на житло та обов’язок держави забезпечити їх житлом через розробку житлових програм на національному і місцевому рівнях, зокрема і забезпечення соціальним або тимчасовим житлом, через програми низьковідсоткових кредитів тощо. Пропонується закріпити основні підходи щодо забезпечення переселенців житлом з фонду тимчасового проживання на рівні Закону, оскільки на сьогодні такі питання регулюються підзаконними нормативно-правовими актами. Окрім того, передбачено право внутрішньо переміщених осіб на компенсацію за пошкоджене або зруйноване житло, наразі зазначене питання врегульоване на рівні Постанови КМУ.

  1. Проєкт Закону визначає повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування, координацію та реалізацію державної політики з питань внутрішньо переміщених осіб. 

Зокрема, до основних повноважень такого органу належить сприяння повній реалізації прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, а також пошуку та реалізації довгострокових рішень для них, зокрема, інтеграції на новому місці проживання; сприяння в установленому законодавством порядку соціальному забезпеченню внутрішньо переміщених осіб; координація здійснення заходів зі зміцнення стійкості приймаючих територіальних громад; збір та аналіз інформації про необхідність забезпечення житлом та вирішення інших питань соціального захисту внутрішньо переміщених осіб з тимчасово окупованих територій України та осіб, які виїхали за кордон; та інші. 

Ми, представники організацій, які опікуються питаннями захисту прав постраждалих від конфлікту осіб, повністю підтримуємо прийняття проєкту Закону про внесення змін до Закону України “Про забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб” (реєстр. №4487) і звертаємось до депутатів Комітету з проханням якнайшвидше розглянути проєкт та рекомендувати його до прийняття Верховною Радою у першому читанні.

14 травня 2021 року

Центр прав людини ZMINA

Громадська організація “Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”

БФ “Право на захист”

БО БФ “Стабілізейшен Суппорт Сервісез”

ГО “ДОНБАС СОС”

Кримська правозахисна група

БФ “Восток SOS”

ГО “КримSOS”