Skip navigation

П’ять історій про людей, які організували центри гуманітарної допомоги в своїх громадах 

Повномасштабний напад росії в одну мить зруйнував звичне життя мільйонів українців. Люди поспіхом залишали свої домівки, рятувалися від ракетних обстрілів, шукали прихистку в нових громадах і за кордоном. У цей критичний момент для мільйонів людей гостро постало питання виживання. Наша організація, як і сотні інших в Україні, присвятила себе допомозі людям, які опинилися у цих складних життєвих обставинах. Пріоритетом ми обрали оперативне реагування на потреби внутрішньо переміщених осіб, людей з інвалідністю, інших маломобільних груп населення та постраждалого населення. 

Інформацію про нагальні потреби людей та організацій, закупівлю та розподіл товарів першої необхідності ми отримували також в координації зі співробітниками органів влади, зокрема Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України. Нижче наводимо пять історій про роботу наших партнерських організацій у різних областях України. 

Інклюзивний прихисток для переселенців з інвалідністю

Громада Тернополя з перших днів повномасштабного вторгнення росії стала приймати переселенців. Через волонтерські центри містяни збирали гуманітарну допомогу, ділилися контактами для людей, які шукали прихисток. Місцева влада вже в квітні відзвітувала про 20 000 переселенців, які отримали допомогу через мережу гуманітарних центрів міста.

Коли виникла проблема розміщення переселенців з інвалідністю, ініціативна група на чолі з Тарасом Хоміцьким запропонувала створити інклюзивний прихисток. Виявилося, що у місті немає житла, пристосованого для переселенців  з інвалідністю. Тарас звернувся до влади і місто виділило безкоштовно частину адміністративної будівлі, яка не використовувалася та потребувала часткового ремонту. Більшу частину роботи волонтери зробили своїми силами. У межах проєкту вхід до будівлі обладнали пандусом відповідно до вимог доступності, облаштували ванну кімнату, побудували дитячий майданчик,  всередині встановили полиці, шафи та ліжка. 

Фото з маленькою мешканкою прихистку, яка грається у дворі.
Фото з зображенням лідера ініціативної групи Тернополя біля пандуса, який розмальований різними кольорами (жовтий, синій, червоний, зелений).

За словами Тараса Хоміцького, у прихистку нині перебуває 19 осіб. Це родини зі Слов’янська, Херсона, Мелітополя, Лисичанська і Київської області. 

“Наш прихисток потребує підтримки. Якщо війна затягнеться до зими, то в приміщенні потрібно буде робити опалення. Серед постійних витрат – це сплата за електроенергію, заправка газового балона”,

– Тарас Хоміцький. 

Підтримати Тараса можна за посиланням

Адресна допомога в Запоріжжі

Ми вже неодноразово писали про Аллу Мурізіді та її мрію обладнати пандусами всі під’їзди в Запоріжжі. Коли почалося вторгнення, Алла організувала евакуацію місцевих мешканців, які мають інвалідність, до Німеччини. Історію про цю евакуацію можна послухати у нашому подкасті за посиланням.

Влаштувавшись на новому місці, Алла почала допомагати тим, хто був змушений залишитися у Запоріжжі. Разом із командою БФ “Українська спілка осіб з інвалідністю” активістка організувала збір інформації про нагальні потреби мешканців з інвалідністю, налаштувала роботу мережі місцевих волонтерів. Всі бажаючі могли заповнити відкриту гугл-форму із зазначенням потреб і контактів. 

Волонтери збирали та систематизували цю інформацію, закуповували необхідні речі і продукти, а згодом розвозили їх за адресами. Серед пріоритетних напрямів допомоги було забезпечення ліками. Наближеність Запоріжжя до фронту суттєво погіршила ситуацію із доступністю лікарських засобів для містян. Аптеки були або зачинені, або у них не було необхідних препаратів. Алла з командою закуповували та передавали глюкометри із тест-смужками для людей із цукровим діабетом, препарати для людей із вадами серця, проблемами з кровообігом.

“Найбільше запитів було на ліки, памперси та продуктові набори. Також звертаються по допомогу в медтехніці, засобах гігієни, одязі, коштах тощо”. 

– Алла Мурізіді.
На фото зображений волонтер біля багажника автівки, в якому лежать пакунки з гуманітарною допомогою.
На фото зображена родина біля під’їзду будинку, яка отримала допомогу для дітей. 
На фото зображені глюкометри із тест-смужками для людей із цукровим діабетом.
На фото зображена жінка, яка отримала глюкометр.

Запитів по допомогу з кожним днем стає все більше. За словами Алли, у Запоріжжі тільки осіб з інвалідністю мешкає понад 1 500, а вимушених переселенців – 141 026, зокрема й 37 954 дитини. Тільки за тиждень до Запоріжжя прибули 6 506 людей, серед них 1 188 дітей. 

“Оскільки ми є організацією, що опікується людьми з інвалідністю та іншими малозахищеними верствами населення, до нас насамперед звертаються саме вони, але є звернення і від людей, які під час війни втратили джерело доходу, переселенці. Ми намагаємося допомогти якомога більшій кількості людей”

– Алла Мурізіді

Підтримати Аллу можна за посиланням 

Від безкоштовних обідів для пенсіонерів до післяопераційних бандажів для постраждалих

Кризові ситуації можуть розкрити в людині нові, раніше невідомі, здібності. Прикладом такого перевтілення стала Ольга Мартиновська. До повномасштабного вторгнення, вона займалася фінансовим консалтингом громадських організацій та читала тренінги з виборчого права. Однак ранок 24 лютого поставив перед нею нові виклики. Ольга швидко організувала роботу гуманітарного штабу в Києві для допомоги всім, хто її потребував. Першим напрямом роботи штабу була організація безкоштовних обідів для мешканців похилого віку.  Волонтери закуповували продукти харчування, готували та розвозили обіди. Більше про цю ініціативу у відео.

Крім обідів, Оля налагодила закупівлю та розподіл життєво необхідних ліків. Ініціативні групи мешканців обходили своїх сусідів, збирали інформацію про потреби та передавали Олі, яка купувала все необхідне. Про одну з таких ініціативних груп на чолі з Олександром, викладачем столичного університету,  у нашому відео.

На фото зображена Оля біля багажника автівки, в якому лежать коробки з гуманітарною допомогою.
На фото зображений процес видачі людям похилого віку гарячих обідів.

Географія допомоги охоплювала не лише столицю. Оля, залучивши додаткову підтримку, щодня відправляла гуманітарну допомогу в громади Чернігівської, Харківської, Сумської та інших областей.  Дитяче харчування, памперси, консервація, засоби особистої гігієни, одяг, все, чого так потребували мешканці щойно звільнених із окупації громад. Відео про роботу гуманітарного штабу з громадами.

Однак і це лише частина тієї роботи, яку продовжує робити Оля Мартиновська. Підтримати Олю можна за посиланням

Центри гуманітарної допомоги 

Ініціативи з надання гуманітарної допомоги були також створені волонтерами і волонтерками з Ужгорода та Лука-Мелешківської громади Вінницької області. 

Марина Сташина-Неймет з Ужгорода організувала збір та розподіл продуктів і товарів першої необхідності для переселенців та людей з інвалідністю. Інформацію про потреби спочатку збирали серед знайомих волонтерів, а вже за кілька днів почали надходити запити й від тих, хто шукає допомоги. 

“Найчастіше запити були на продукти харчування та одяг, ортопедичне взуття. Рідше – засоби гігієни та ліки. Однак цікаво, що зверталися по медичні препарати, які не так вже й часто використовують. Так само з одягом і взуттям. Одяг великих або маленьких розмірів знайти важко. Тому люди запитували їх. Крім того, чомусь саме з літнім одягом і взуттям найбільша проблема в гуманітарних штабах”

– Марина Сташина-Неймет 

Нині пріоритетом для команди Марини є закупівля та розподіл продуктів харчування для переселенців. Люди змушені жити в школах, дитячих садках, які не завжди справлялися з приготуванням їжі на таку велику кількість мешканців. Крім того, є переселенці, які не отримують виплати, не мають роботи і фактично залишилися без жодних джерел доходу. Тому виникає потреба в продуктах, які можна швидко приготувати чи не потрібно готувати зовсім. Також часто запитують дитячий одяг, взуття, розвиваючі іграшки.

Підтримати Марину можна за посиланням.  

На фото зображені родини з дітьми, які отримали гуманітарну допомогу.
На фото зображені родини з дітьми, які отримали гуманітарну допомогу.

Світлана Ожарівська із Лука-Мелешківської громади Вінницької області разом із командою організували роботу центру гуманітарної допомоги переселенцям. Центр надає одяг, взуття, продукти харчування, засоби гігієни, дитяче харчування. Багато людей приїздять у громаду маючи лише документи, без речей і грошей. Їх зустрічають, допомагають поселитися, надають все необхідне. 

На фото зображені волонтерки центру гуманітарної допомоги.
На фото зображені запаковані пакети гуманітарної допомоги.

“Продовжуємо допомагати. Люди і сьогодні мають потребу і в харчуванні, і в засобах гігієни, і в літньому одязі та взутті. Дякуємо ‘ГРУПІ ВПЛИВУ’ за значну допомогу в організації надання гуманітарної допомоги в нашій громаді!”

– Світлана Ожарівська

Підтримати Світлану можна за посиланням.

Протягом трьох місяців активісти та активістки зібрали сотні пакунків із гуманітарною допомогою, подолали сотні кілометрів дороги, зустріли сотні людей із різних куточків України. Завдяки їхній роботі, допомозі ПРООН і Міністерства закордонних справ Данії та координації з іншими організаціями ми протягом трьох місяців надали гуманітарну допомогу більш ніж 700 особам із різних областей. Все це частинка зусиль, що наближає нас до перемоги.