У січні 2022 р. команда Громадського холдингу «ГРУПА ВПЛИВУ» разом із ТзОВ «Український центр вивчення громадської думки «Соціоінформ» провела серію фокус-групових досліджень серед внутрішньо переміщених осіб (далі – ВПО) з АР Крим та м. Севастополя, Донецької та Луганської областей.
З 24 лютого 2022 року ситуація в країні дуже змінилася. Географія та маштаби внутрішнього переміщення у зв’язку з повномасштабним вторгненням росії та бойовими діями збільшилися у десятки разів. Така ситуація потребує від влади та громадськості рішень, які мінімізують ризики та полегшать життя ВПО у нових громадах. На нашу думку, наступні висновки дослідження, досвід переселенців перших років війни, можуть бути корисними для вироблення місцевої та національної політик.
Цілі дослідження:
- виявити чинники включеності ВПО у місцеві громади та значущість реєстрації місця проживання у громаді;
- розкрити специфіку застосування ВПО інструментів локальної демократії у громадах за новим місцем проживання після переміщення;
- визначити сприйняття законодавчих ініціатив щодо визначення ВПО як «житель/жителька громади», їх переваги та недоліки;
- виявити ставлення ВПО до якості послуг на місцевому рівні та змін до підходу щодо призначення щомісячної адресної допомоги.
Після проведених фокус-груп та опрацьованої інформації, аналітики дійшли таких висновків:
- Термін «включеність у громаду» ВПО трактують у рамках двох парадигм. В одній із них – це доступ до послуг, допомоги, які їм можуть надати місцеві органи влади і жителі. В іншій – це активний інтерес до життя громади, участь у її житті та розвитку (через вплив на рішення влади, спроби вирішити місцеві проблеми).
- Більшість учасників та учасниць дослідження не почуваються достатньою мірою включеними у місцеву громаду, незважаючи на тривалий термін проживання у ній (3–7 років).
- Серед маркерів включеності у громаду згадують: власне житло (відчуття осілості і захищеності), соціальні контакти, рівень підтримки/соціального захисту від місцевої влади і розуміння того, де їх можна отримати. Частина учасників і учасниць визнає, що недостатньо включена в громаду через власну громадську пасивність. Необхідність вирішувати значну кількість побутових питань не залишає часу на те, щоб цікавитись життям громади та працювати на її благо.
- Наявність реєстрації за місцем проживання як маркера включеності у громаду згадують одинично (лише окремі учасники та учасниці). Водночас частина учасників та учасниць вважає, що її відсутність призводить до таких наслідків, як відмова у наданні окремих соціальних пільг і матеріальної допомоги (які призначаються на місцевому рівні), обмеження у використанні окремих інструментів демократії (наприклад, бюджету участі). Тому місцева реєстрація слугує опосередкованим маркером включеності у громаду.
- Учасники та учасниці дослідження здебільшого не обмежені у доступі до державної освіти, охорони здоров’я, системи соціального захисту у громадах проживання. Навпаки, довідка ВПО часто дає певні пільги та преференції. Винятком на цьому тлі є ситуація у східному регіоні. Тут ВПО скаржаться на, зокрема: обмеження доступу до частини пільг (наприклад, на харчування дітей у школах) і виготовлення документів, які дають право на їхнє отримання; труднощі з пошуком сімейного лікаря. Часто респонденти згадували про вороже і байдуже ставлення місцевої влади до ВПО (особливо це стосується східного регіону та великих міст).
- Найбільше ВПО потребують підтримки місцевої влади у питаннях: забезпечення житлом; підвищення обсягу матеріальної допомоги; пільг на покриття житлово-комунальних послуг. Окремим учасникам важливо отримати фінансову підтримку для започаткування/розвитку власного бізнесу.
- Можливість впливати на процеси прийняття рішень у себе в громадах є значущою для більшості учасників та учасниць дослідження. Це дає змогу стати частиною місцевої громади, змінити на краще місце свого проживання, легітимізує право на отримання допомоги від громади.
- Учасники та учасниці дослідження демонструють середній рівень поінформованості щодо інструментів локальної демократії. На нашу думку, певна частина респондентів і респонденток некоректно сприймає окремі з інструментів локальної демократії, розуміючи під ними, зокрема, інструменти взаємодії з владою. Найбільш відомими інструментами локальної демократії є петиції та звернення громадян (обізнані майже всі). Рідше аудиторія чула про загальні збори та громадські слухання (відомі 2/3 учасників і учасниць груп), про інші інструменти відомо більш як половині учасників і учасниць груп. ВПО з вираженою громадянською позицією краще поінформовані про подібні можливості впливу на рішення місцевої влади. Їм відомі практично всі пункти з переліку інструментів, тоді як учасники та учасниці з менш активною позицією впізнають лише декілька.
- Користування інструментами локальної демократії менш інтенсивне. Лише окремими з них (звернення громадян та електронна петиція) користувались до половини учасників та учасниць. Усі інші застосовувались рідко. На Сході і Заході країни усі учасники та учасниці дослідження мали досвід застосування тих чи інших інструментів локальної демократії; на Півдні та в Центрі – лише близько половини.
- Учасники та учасниці дослідження здебільшого не мають реєстрації за місцем теперішнього проживання. Водночас лише одиниці прагнуть її набути. Збереження реєстрації на непідконтрольних територіях важливе, на думку респондентів і респонденток, з огляду на можливості легшого перетину лінії розмежування/адміністративного кордону, гарантії збереження нерухомості на тимчасово окупованих територіях та пільг ВПО. Одиниці, які декларують прагнення отримати місцеву реєстрацію, прагнуть набути рівних прав із місцевими жителями, а також мати можливості отримання кредитних коштів для підприємницької діяльності.
- Тест законодавчих ініціатив щодо визначення статусу жителя громади засвідчив, що більш привабливими є варіанти: реєстрації згідно з виборчою адресою та виділення категорії ВПО у статусі жителя територіальної громади. Ці ініціативи є доволі логічними, не містять великих ризиків для зловживань, не ставлять ВПО у залежність від думки окремих чиновників, особливо ні до чого не зобов’язують і не вимагають складних процедурних зусиль. Іншими двома варіантами законодавчих ініціатив, що не отримали значної підтримки, були: повна реформа декларування місця проживання (громадяни декларують адресу свого проживання без необхідності доведення цього факту); віддати на розсуд місцевій владі (влада в місцевих нормативно-правових актах окремо визначає ВПО як користувачів послуг, програм, пільг і гарантій, а також можливість використання інструментів участі).
- Більшість учасників та учасниць отримує щомісячну адресну допомогу ВПО для покриття витрат на проживання та оплату комунальних послуг. Хоч ця сума не є значною (а тому й не критичною для бюджету) респонденти і респондентки не готові відмовлятись від неї під жодним приводом.
- Учасники та учасниці дослідження відчувають потребу у заходах з інтегрування ВПО в життя місцевих громад. Часто тут ідеться про створення просторів для налагодження комунікації з ВПО та іншими жителями громади. Крім того, доволі популярними були б заходи, орієнтовані на отримання певних благ/допомоги від громади. Зокрема, зі створення консультативних центрів для ВПО, які б інформували про те, де і як їх можна отримати.
- Більшість національних новин ВПО дізнаються зі стрічки пошукового сервісу «Гугл», телеканалів «1+1» та «ICTV», соціальної мережі «Фейсбук», онлайн-видань «Новое время», «Обозреватель» та «УНІАН». Найпопулярнішими джерелами про події у громаді є їхні офіційні сторінки у фейсбуку та «сарафанне радіо». Зручними каналами інформування є офіційні сайти та групи в соціальних мережах, призначені для ВПО, а також месенджери та розсилка на електронну скриньку.
Дослідження проводилося в рамках проєкту «Посилення демократичних процесів участі та політичної включеності» за підтримки Національного фонду на підтримку демократії (NED).
Висновки-фокус-групових-досліджень-серед-внутрішньо-переміщених-осіб