Skip navigation

Вторгнення Росії в 2014 році на територію України призводить до появи нових категорій громадян, серед яких і внутрішньо переміщені особи (далі – ВПО).   Один із керівних принципів ООН з питань внутрішнього переміщення встановлено, що ВПО, на підставі повної рівності, користуються тими ж правами та свободами, передбаченими міжнародним правом і національним законодавством, якими користуються інші особи в їхній країні. Вони не повинні піддаватись дискримінації при здійсненні будь-яких прав і свобод на підставі того, що вони є ВПО.  Разом з тим, станом на вересень 2022 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься понад 19 000 судових рішень, з них 214 з моменту повномасштабного вторгнення РФ, щодо справ зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сфері загальнообов’язкового державного пенсійного страхування ВПО. 

Далі наводиться перелік основних категорій справ за якими ВПО звертаються до судів, а саме:

  1. за право на призначення/перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1/Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими/шкідливими і особливо важкими/важкими умовами праці. 

Так, за загальним правилом для призначення пенсії за віком на пільгових умовах необхідні різні уточнюючі довідки від підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У більшості випадків отримати належні документи не є можливим або документи отримуються від окупаційної влади, оскільки частина підприємств не виїхали на підконтрольну територію України або переміщеними не були їх архіви. Зазначене призводить до отримання рішення від пенсійних органів про відмову в призначенні пенсії. 

В результаті оскарження такого рішення, суди в переважній більшості випадків займають наступні позиції: 

  • особа не може бути позбавлена свого права на врахування заробітної плати, яку він отримував при призначенні пенсії за віком через захоплення незаконними збройними формуваннями території де знаходиться підприємство (Запорізький окружний адміністративний суд, справа №280/2455/22); 
  • у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Київський окружний адміністративний суд, справа №320/10902/20); 
  • неможливість перевірки документів, на підставі яких видано вказані довідки, через непідконтрольність Українській владі тимчасово окупованої території Донецької та Луганської областей, не можуть бути взяті до уваги як належні, оскільки до спірних правовідносин підлягають застосуванню так звані «намібійські винятки» Міжнародного суду ООН: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян (Харківський окружний адміністративний суд, справа №520/27488/21);
  • сформованими висновками жодним чином не оцінюють і не надають офіційності статусу юридичної особи, яка зареєстрована і знаходиться на тимчасово окупованій території України, як належного суб`єкта видавати юридично значимі документи, які повинні враховуватися національними органами і установами держави Україна. У даному випадку оцінюють і досліджують відомості, зміст яких має істотне значення для захисту і відновлення конституційного права громадянина України на належне пенсійне забезпечення (Івано-Франківський окружний адміністративний суд, справа №300/1928/22).  

В свою чергу, є й протилежні окремі позиції судів. Так, Окружний адміністративний суд міста Києва у справі № 640/2142/21 дійшов висновку, що в таких випадках спір по суті зводиться до питання юридичної значимості документу, який виданий юридичною особою, яка знаходиться на території, що тимчасово окупована. Відповідно до частин 2 та 3 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом; будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Україною визнаються лише документи, які підтверджують факт народження або смерті (на даний час також щодо реєстрації (розірвання) шлюбу особи), що у повній мірі відповідає і «намібійським виняткам». Розгляд документів, виданих під контролем та рамках діяльності окупаційної влади, тим більше, які видані поза межами «намібійських винятків» є неприйнятним. Оскільки це може свідчити про відмову України від частини своїх суверенних прав, про визнання та підтримку терористичної організації владою України та легалізацію її діяльності. Існуючі юридичні особи не були позбавлені можливості перереєструватися на підконтрольній Україні території та забезпечувати права своїх працівників, у т.ч. у питанні підтвердження стажу, заробітної плати.

Зазначені позиції є меншістю.

  1. за право припинення виплати пенсії виключно відповідно до ст. 49 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». 

За загальним правилом підстави для припинення виплати пенсії визначаються виключно законами України. Для ВПО-пенсіонерів підстави для припинення містяться в підзаконних нормативно-правових актах. Одними з підстав, наприклад, є відсутність особи за місцем проживання; отримання інформації від АТ «Ощадбанк» про припинення видаткових операцій тощо. 

У зв’язку зі зверненням про оскарження таких рішень, суди в переважній більшості випадків займають позицію, що: 

  • виключний перелік підстав припинення виплати пенсії міститься в ст. 49 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». За змістом конституційних норм Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само, як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України (Луганський окружний адміністративний суд, справа №360/1407/22);
  • право на отримання пенсії є об’єктом захисту згідно зі ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Втручання у право на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на нормах закону. Припинення виплати пенсії здійснено не у спосіб, передбачений Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним (Донецький окружний адміністративний суд, справа №200/1683/22); 
  • виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов’язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами (Харківський окружний адміністративний суд, справа № 520/4291/22). 
  1. за право виплати пенсії за минулий час в загальному порядку. 

За загальним правилом нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно виплачуються в наступному порядку: частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Для ВПО-пенсіонерів відповідно до умов Постанови Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 №1165 виплата недоотриманих сум пенсії здійснює в окремому порядку та при надходженні відповідних коштів з Державного бюджету України до бюджету Пенсійного фонду України.

З огляду на оскарження таких рішень, суди в переважній більшості випадків займають позицію, що:

  • відсутність відповідного фінансування не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов`язку здійснити таку виплату, і не може позбавляти особу права на отримання належних сум пенсії (Донецький окружний адміністративний суд, справа №200/2429/22); 
  • право особи на отримання пенсії (у тому числі за минулий час) як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов’язаннями України, а тому обмеження такого права можливо лише на підставі законів, що приймаються Верховною Радою України. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України не є законом, тому не можуть звужувати чи скасовувати права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили, і у сфері спірних правовідносин, врегульованих Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», не можуть застосовуватись (Луганський окружний адміністративний суд, справа №360/536/22);  
  • прийняття законодавцем Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» спрямоване на встановлення додаткових гарантій дотримання прав, свобод та законних інтересів ВПО, а не на звуження обсягу їх прав, закріплених в інших законодавчих актах України, зокрема в Законі України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Київський окружний адміністративний суд, справа №640/21600/19). 

Також, в Єдиному державному реєстрі судових рішень зустрічаються «повторні» судові рішення щодо вимоги ВПО-пенсіонерів виплатити пенсію. Наприклад, рішенням суду зобов`язано нарахувати пенсію за певний період та здійснити її виплату, але відповідне управління пенсійного фонду обліковує таку заборгованість  відповідно до умов Постанови Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 №1165 та планує погасити при надходженні відповідних коштів з Державного бюджету України до бюджету Пенсійного фонду України. Такий підхід призводить до нових судових проваджень, наприклад у наступних справах: справа №360/5296/21 (Луганський окружний адміністративний суд), справа №200/12397/21 (Донецький окружний адміністративний суд), справа №360/1257/22 (Луганський окружний адміністративний суд). 

Таким чином, державою Україна в особі уповноважених органів мають бути вжиті всі заходи пов’язані зі зміною підходів до виплати/призначення/продовження виплати пенсій людям, які постраждали від збройної агресії проти України, починаючи з 2014 року. Судова практика в даній сфері має бути взята до уваги при прийнятті відповідних рішень.  

Опис зображення: На картинці малюнок для привернення уваги та назва публікації на жовтому фоні

Завантажити текст аналізу в PDF

Аналіз-судової-практики-щодо-пенсійного-забезпечення-ВПО.docx