9 лютого в Києві відбулася пресконференція на тему “Що має зробити держава у 2023 році для захисту прав людини в умовах війни”. На заході експерти Коаліції* презентували перелік пріоритетних кроків держави у сфері захисту прав людини в умовах великої війни на 2023 рік.
Переглянути запис прес-конференції
Нижче наводимо перелік пріоритетних кроків.
*Коаліція організацій, що опікуються питаннями захисту прав постраждалих внаслідок збройної агресії проти України.
10 пріоритетних кроків у сфері захисту прав людини в умовах широкомасштабної збройної агресії на 2023 рік
Російська агресія проти України розпочалася із окупації Криму в 2014 та триває майже дев’ять років, з них рік руйнування та смерті відбуваються по всій території України. Десятки тисяч загиблих і поранених, мільйони вимушених покинути свої домівки. Під окупацією лишаються частини Херсонської, Запорізької, Донецької, Луганської областей та Автономна Республіка Крим.
Ми, представники правозахисних громадських організацій, які всі ці роки опікуються питаннями захисту прав постраждалих внаслідок збройного конфлікту, маємо консолідовану позицію щодо пріоритетних кроків держави в умовах широкомасштабної збройної агресії проти України. Реалізація зазначених рекомендацій дозволить Україні створити умови для притягнення до кримінальної відповідальності воєнних злочинців, підвищити рівень захисту постраждалих внаслідок збройних дій, знизити рівень напруги в суспільстві щодо питань переслідування за вчинені кримінальні злочини під час тимчасової окупації, пдівищити рівень прозорості в процесі прийняття рішень щодо індивідуальної кримінальної відповідальності за воєнні злочини тощо.
Верховній Раді України:
1. Ратифікувати Римський статут Міжнародного кримінального суду (МКС) та гармонізувати національне кримінальне законодавство із міжнародним. Це дасть змогу посилити спроможність національної системи розслідувати та притягнути до відповідальності осіб, які вчинили найтяжчі міжнародні злочини. Україна отримає повноваження повноцінного члена Асамблеї держав-учасниць МКС, який є найвищим органом управління МКС. Це дасть змогу брати участь у відборі суддів та прокурорів, формувати пріоритети та стратегію подальшої роботи Суду, рекомендувати ситуації до розгляду в різних країнах Офісом Прокурора МКС.
2. Запровадити адміністративну (позасудову) процедуру визнання актів цивільного стану, які відбулися на тимчасово окупованих територіях України. Мова в першу чергу йде про акти народження, смерті, укладання та розірвання шлюбу. Наразі запроваджена спрощена судова процедура розгляду справ про народження на смерть, що відбулися на окупованих територіях. Проте це не є достатнім для забезпечення можливості зареєструвати акти цивільного стану, що відбулися на тимчасово окупованій території України, особливо після початку широкомасштабної збройної агресії. Так, менше 10% дітей, народжених на окупованій території Донецької та Луганської областей у 2022 році, мають свідоцтва про народження, видані компетентними органами влади України. Запровадження адміністратиної позасудової процедури дозволить тим, хто вимушено залишався в окупації, отримати документи державного зразку і забезпечать їм доступ до реалізації своїх прав.
3. Визначити категорії осіб, постраждалих внаслідок збройної агресії проти України. Триваючий з 2014 року міжнародний збройний конфлікт призвів до значної кількості постраждалих осіб серед цивільного населення – вбиті та поранені, зниклі безвісти, полонені, особи, що вимушені були покинути місце свого проживання та переміститися в середині чи за межі країни, депортовані особи. З початком широкомасштабної збройної агресії кількість постраждалих значно зросла, а кількість осіб, які стали жертвами міжнародних злочинів та грубих порушень прав людини, наразі важко оцінити. Попри триваючий збройний конфлікт та тисячі осіб, що зазнали шкоди, в українському законодавстві відсутнє визначення, кого можна вважати постраждалими внаслідок збройного конфлікту. Відсутність стратегічного державного бачення призводить до того, що не запроваджена комплексна система підтримки та допомоги постраждалим, яка має ґрунтуватися на оцінці нанесеної шкоди кожному постраждалому та гнучкому підході до її компенсації.
4. Забезпечити справедливу та обґрунтовану компенсацію за майно, яке було знищене чи пошкоджене внаслідок збройної агресії проти України. Така компенсація має надаватися за прозорою та доступною позасудовою процедурою, передбаченою окремим спеціальним законом. Однією з ініціатив, покликаних врегулювати це питання, є законопроєкт № 7198, який було прийнято за основу 01.04.2022 року (наразі він очікує на друге читання). Законопроєкт визначає правові та організаційні засади надання компенсації за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна (квартири, інші житлові приміщення в будівлі, будинки садибного типу тощо) внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією РФ проти України, з 24.02.2022 р. Також він покликаний визначити засади створення та ведення Державного реєстру пошкодженого та знищеного майна, а найбільше уваги законопроєкт приділяє наданню компенсації за знищені об’єкти нерухомості, хоча багато пов’язаних з цим умов, як і порядок надання компенсації за пошкоджені об’єкти, мають бути додатково встановлені Урядом. Воднчас, законопроєкт залишає відкритими багато питань. Зокрема, оскільки законопроєкт передбачає компенсацію за знищені та пошкоджені об’єкти з 24.02.2022 р., залишається питання щодо отримання компенсації шкоди, спричиненої до початку широкомасштабної збройної агресії проти України. Додаткового врегулювання може потребувати і питання надання компенсації тим постраждалим, які вже здійснюють відбудову своєї знищеної або пошкодженої нерухомості самостійно. Відтак проєкт Закону 7198 має бути доопрацьований з урахуванням ключових зауважень та ухвалений у другому читанні.
5. Внести зміни до Кримінального Кодексу України, які забезпечать дотримання принципу правової визначеності у питанні притягнення до відповідальності за колабораційну діяльність. Навесні 2022 року Кримінальний Кодекс України був доповнений новими складами злочинів – «колабораційна діяльність» (стаття 111-1 КК України) та «пособництво державі-агресору» (стаття 111-2 КК України). Втім, поява цих норм призвели до складнощів у розмежуванні їх з іншими злочинами, зокрема, державної зради (стаття 111 КК України), виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікації її учасників (ст. 436-2 КК України). Слідча та судова практика застосування даних статей також свідчить про відсутність критеріїв розмежування складів цих діянь, що створює проблеми подвійної кваліфікації та порушує принцип правової визначеності. Поточне формулювання створює підґрунтя для надмірної дискреції правоохоронців у кваліфікації діянь та нерозуміння громадянами меж допустимої діяльності на окупованій території.
Кабінету Міністрів України:
6. Створити умови для підтвердження освітніх кваліфікацій тими, хто отримав освіту на тимчасово окупованій території України. Наразі освіта, здобута на тимчасово окупованій території та документи про здобуття відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня, які видані на цих територіях, є недійсними і не створюють правових наслідків. Відповідно особи, які отримали такі документи, не мають змоги працевлаштуватися на підконтрольній Уряду України території. При цьому наразі не існує жодних механізмів підтвердження освітніх кваліфікацій, здобутих в умовах окупації (хоча така процедура й існувала для отримувачів освіти на території тимчасово окупованого Криму до 2021 року). Значна кількість бажаючих підтвердити освітні кваліфікації мають спеціальності, які наразі є запитуваними на території України (зокрема, медичні спеціальності). Запровадження механізму підтвердження здобутих кваліфікацій надасть можливість нашим громадянам долучитися до роботи на підконтрольній Уряду України території та поповнити різні галузі економіки країни фахівцями, яких наразі бракує.
7. Забезпечити повноцінне виконання Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей». Станом на січень 2023 року, за інформацією правозахисних організацій, РФ незаконно з політичних мотивів утримує щонайменше 149 громадян України в окупованому Криму та на своїй території. Окрім цього, після повномасштабного вторгнення півострів став місцем утримування людей, викрадених з територій, окупованих після 24 лютого 2022 року (зокрема Херсонської та Запорізької областей). На окупованих Росією територіях Донецької та Луганської областей тисячі цивільних позбавлені свободи за проукраїнську позицію. 19 листопада 2022 року набув чинності Закон «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей», ухвалений у січні минулого року. Закон визначає правовий статус, має забезпечувати правовий захист і допомогу як цивільним, так і військовим, чиє ув’язнення є наслідком збройної агресії, а також їхнім родинам. Однак наразі Урядом не ухвалені необхідні положення для повноцінної реалізації закону, зокрема про надання медичної та реабілітаційної допомоги, забезпечення санаторно-курортним лікуванням. Так само не запрацював Єдиний реєстр осіб, щодо яких доведено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.
8. Змінити підходи до призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (ВПО). У жовтні 2014 року Уряд України запровадив щомісячну адресну допомогу ВПО для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Ця допомога виплачувалася ВПО за формальними ознаками і не враховувала потреби чи реальний майновий стан родини. При цьому у 2022 році у державному бюджеті закладалося 3.05 млрд грн на виплату адресної допомоги. Після початку широкомасштабної збройної агресії кількість ВПО виросла щонайменше втричі, і станом на кінець 2022 року становила 4,87 млн ВПО. Збільшився і розмір допомоги на проживання ВПО, а запланований бюджет виплат на 2023 рік становить 86,1 млрд грн. Проте, як і в 2014 році, ця допомога виплачується всім ВПО у фіксованій сумі без оцінки потреб ВПО. Подібна система виплат рано чи пізно змушує державу шукати інструменти контролю за ними. Як і в 2016 році, наприкінці 2022 року рішення було знайдене у проведенні перевірок місця проживання ВПО і скасування виплат тим, хто на момент перевірки не знаходиться вдома. Така система раніше вже була визнана дискримінаційною, перевірки були скасовані. Втім, наразі відбувається повернення до цих протиправних практик. Причиною тому є недиференційований підхід до виплат ВПО, які не узалежнюються від оцінки потреб, а також оцінки рівня інтеграції в громаді. Тому підходи до забезпечення виплат на проживання ВПО підлягають перегляду і зміні.
9. Забезпечити повноцінне виконання Закону України “Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин”. Цей Закон був прийнятий Верховною Радою України у липні 2018 року. З того часу в нього неодноразово вносилися зміни (останній раз – у квітні 2022 року), проте цілісної системи координації зусиль держави щодо розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, в умовах збройного конфлікту та окупації, побудовано не було. І це в умовах, коли за інформацією Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти (ICMP), під час війни в Україні зникли безвісти понад 15 тисяч людей. Станом на початок 2023 року не запрацював Єдиний реєстр осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, який мав стати цілісною базою даних для розшуку зниклих. Як наслідок – не працює система соціального захисту родичів зниклих осіб, їхня соціальна підтримка.
10. Забезпечити ефективний механізм евакуації цивільного населення під час воєнного стану. В умовах широкомасштабної збройної агресії проти України актуалізувалися питання створення умов для евакуації цивільного населення з територій, наближених до зони ведення бойових дій, а також з тимчасово окупованої території України. Для цього необхідним є забезпечення системної координації між державними органами (військовими адміністраціями) на місцях, громадськими національними та міжнародними організаціями, які надають допомогу у евакуації цивільного населення. Значну роль у процесі евакуації грає інформування цивільного населення про те, на яку підтримку і допомогу вони можуть розраховувати після евакуації, де вони будуть розміщені. Відтак необхідно проводити потужне інформування осіб, які залишаються в небезпечних районах, для прийняття ними рішення про евакуацію, особливо в ситуації, коли це родина, в якій є діти чи маломобільні люди. Крім того, важливо запровадити механізми обов’язкової евакуації дітей, чиї батьки відмовляються евакуюватися із особливо небезпечних районів ведення бойових дій.
10-пріоритетних-кроків-у-сфері-захисту-прав-людини-в-умовах-широкомасштабної-збройної-агресії-на-2023-рікГромадська організація “Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”
Центр прав людини ZMINA
Благодійна організація “Благодійний фонд “Право на захист”
БФ “Восток SOS”
Громадська організація “КримСОС”
Кримська правозахисна група
ГО “Донбас-СОС”
БФ “Стабілізейшн Суппорт Сервісез”
