Протягом 4–7 вересня 2023 року команда Громадського холдингу «ГРУПА ВПЛИВУ» у партнерстві з ВГО «Асоціація сприяння самоорганізації населення» провели фокус – групові дослідження. Респондентами були люди, які покинули свої домівки внаслідок збройної агресії Росії, але вже повернулися на покинуте місце проживання.
Дослідження проходили онлайн. В спілкуванні з учасниками та учасницями дослідники ставили за мету виявити фактори, які впливають на прийняття рішення про повернення на покинуте місце проживання.
Чому вирішили повернутись?
Судячи з результатів досліджень, основним мотивом повернення додому у більшості респондентів було саме бажання повернутися. Всі без винятку хотіли побачити своїх близьких і взагалі, «опинитися вдома», незважаючи на небезпечну ситуацію в країні. Саме тому всі люди намагалися здійснити це бажання якомога швидше, як тільки територію було звільнено.
«Я все життя мріяла поїхати зі свого селища в Харків, куди-небудь. Але проживши рік, я розумію, що це не моє. Моя хата – це мої стіни, які робила. Я це з першого дня зрозуміла, я одразу пожалкувала, що виїхала», – учасниця дослідження зі Сходу.
Багато учасників досліджень наголошували на тому, що причиною того, що вони повернулися є необхідність повертатись до своїх робочих обов’язків. Особливо, коли не могли знайти роботу у громадах тимчасового перебування. Важливим аргументом на користь повернення був захист залишеного майна від мародерства та догляд за домівками тих, хто ще не повернувся.
Майже всі учасники не мали наміру залишатись у місцях тимчасового перебування назавжди. Вони готові були повернутися додому відразу, як території було звільнено військами ЗСУ. Декого зупиняв безпековий фактор, труднощі із підготовкою до зимового періоду, тому повернення вимушено перенесли на більш теплий період.
«Як тільки відігнали русофілів, одразу купили квитки і приїхали додому», – учасниця дослідження зі Сходу.
Телеграм-канали були головним джерелом інформації для тих, хто планував повернутись. Люди моніторили ситуацію про звільнення територій, та ґрунтуючись на цій інформації, приймали рішення про повернення.
Чи отримували допомогу для повернення?
Учасники не отримували допомогу для повернення від органів влади. Це однаково стосується як тих, хто переміщувався у межах України, так і тих, хто повертався з-за кордону. Натомість була допомога від волонтерів або родичів.
«Мені допомагали дочки і чоловік грошима. Я нікуди не зверталася по таку допомогу. Я не знаю взагалі, чи є така допомога», – учасниця дослідження з Центру.
У тих, хто повернувся, проблем з продуктами харчування та особистої гігієни не було. Цього в громадах достатньо. Натомість не вистачає інформації щодо рівня безпеки в громаді, зокрема мінної небезпеки. Також існує значна потреба у психологічній підтримці.
«У нас у громаду постійно приїжджають міжнародні фонди, привозять харчі, гігієну. У нас усього вистачає. Але всі забувають про психологічну підтримку населення, особливо тих, хто залишався тут під час окупації і пережив насилля, а такі в нашій громаді є… Представники ООН раз на місяць приїзжають, надають консультації, але постійної підтримки психологічної ніхто не надає», – учасниця дослідження з Півдня.
Чи достатньо інформації людям, які повернулись?
Серйозною проблемою є оповіщення щодо ракетної небезпеки. В частині громад це відбувається через гучномовці. В окремих громадах або районах міст гучномовці працюють погано або взагалі не працюють. Тут так само головним джерелом інформації про повітряну тривогу для більшості є різні телеграм-канали (не обов’язково офіційні сторінки місцевих рад). Допомагають також спеціальні додатки. Водночас, коли немає зв’язку, мешканці таких районів можуть навіть не знати про тривогу.
«Наша селищна рада дуже гарно працює. Але [інформації] щодо прильотів немає. Воно летить на область. Ми дивимось телеграм-канал “Радар”. Там пишеться “Обстріл прикордонних районів”», – учасниця дослідження зі Сходу.
В деяких громадах є проблеми з інформуванням щодо допомоги, яка надається мешканцям. Часто така інформація є несвоєчасною. Не вистачає прозорості у розподілі допомоги та розуміння, чому тільки певні категорії мають право на її отримання. На тлі цього звітування місцевої влади щодо відновлення доріг, будинків та шкіл люди подекуди сприймають негативно.
З якими умовами проживання стикаються люди після повернення?
Найкраща ситуація із життєво важливою інфраструктурою та роботою комунальних служб спостерігається у деокупованих районах Київщини, Чернігівщини, Сумщини, які нині не перебувають під постійними обстрілами. В інших же регіонах ситуація може відрізнятися не тільки на рівні різних громад, а й на рівні районів міст. У невеликих громадах, що перебувають під постійними обстрілами, можуть бути відсутні електроенергія та зв’язок протягом декількох діб. У містах, таких як Миколаїв, Херсон, Краматорськ, у малолюдних районах відсутнє газопостачання. Респонденти з Півдня розповіли, що воду з центрального водопроводу нині можна використовувати тільки як технічну. Але у містах зроблені свердловини та встановлені ємності з чистою водою. Зі слів респондентів, у цьому місцевій владі також допомагають міжнародні організації.
В Громадах існує брак спеціалістів у комунальній сфері. Як наслідок, будь-які несправності ліквідуються довше.
«Багато хороших спеціалістів-комунальників повиїжджали, а старі залізні труби все більше лопаються… і проблеми з каналізацією бувають. Зараз все вже вирішують ОСББ і лагодять людям швидше», – учасник дослідження з Півдня.
Існує брак медичного персоналу, не відновлені зруйновані або пошкоджені будівлі медичних закладів, особливо у східних областях. Ситуація з освітніми послугами залежить від громади. У Київській, Чернігівській та Сумській областях вже діє змішана система шкільної освіти: офлайн та онлайн. Частково працюють і дитячі садочки. У прифронтових громадах, де існує постійна небезпека обстрілів і неможливо заздалегідь про неї повідомити, все навчання відбувається виключно онлайн.
Працевлаштування є однією з найбільших проблем у деокупованих громадах і громадах поблизу зони безпосередніх бойових дій. Затребуваними зараз є кваліфіковані та некваліфіковані робітничі професії: водії, вантажники, будівельники, сантехніки, монтажники, прибиральники – все, що пов’язано з відновленням інфраструктури. Проте така робота є фізично важкою, тому на ці спеціальності здебільшого потребують чоловіків, а жінкам складно знайти роботу з достойною оплатою. З іншого боку, самі чоловіки неохоче працевлаштовуються на ці роботи офіційно, побоюючись мобілізації. Решта ж робіт є сезонними та низькооплачуваними.
«Складно знайти нормальну роботу. Я шукав, але є тільки підробітки. Іноді знайомий дзвонить по вантажоперевезенням», – учасник дослідження зі Сходу.
Ті, хто не втратив роботу, продовжують отримувати зарплату на рівні, визначеному до початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. На тлі зростання цін їхній матеріальний стан погіршується. Підприємці також визначають спад купівельної спроможності у населення, що впливає на їхній дохід, можливість збільшення трудових місць тощо.
Серед респондентів були ті, у кого житло частково або повністю зруйноване. Нині вони проживають в орендованому. Тому більшість має досвід подання заявок на відновлення та компенсацію, або чули про це від знайомих. Ця процедура відбувається за участю як місцевих, так і державних органів влади: місцеві органи влади (зокрема, виконавчий комітет) фіксують збитки, а державні – через певний час нараховують компенсацію. Проте для більшості респондентів залишається незрозумілим, чому хтось отримує компенсацію у повному обсязі, хтось – частково, а хтось – взагалі ні.
Враховуючи отриману інформацію для скорішого відновлення деокупованих громад ми рекомендуємо:
- Уповноважені органи (національного та місцевого рівнів) мають запровадити окремі заходи підтримки осіб, які повертаються на покинуте місце проживання (зокрема на деокуповані території та території, де велися (ведуться) бойові дії). Заходи мають включати: підтримку для повернення та в перший період після повернення; підтримку у вигляді психологічної та правничої допомоги. Одночасно з цим має бути забезпечена координація з іншими надавачами допомоги (неурядовими, міжнародними організаціями, приватними компаніями).
- Уповноважені органи (національного та місцевого рівнів) мають продовжувати надання актуальної інформації, зокрема про поточну безпекову ситуацію, заходи реагування, стан критичної та соціальної інфраструктури, закладів освіти та охорони здоров’я, стан довкілля тощо, необхідних для прийняття рішення ВПО щодо повернення до покинутого місця проживання.
- Уповноважені у сфері зайнятості органи мають врахувати проблематику працевлаштування ВПО, які у зв’язку з неможливістю знайти роботу в новій громаді, можуть повертатися на покинуте місце проживання. Водночас уповноважені органи (національного та місцевого рівнів) мають вживати заходи щодо стимулювання створення нових робочих місць на деокупованих територіях, територіях, де ведуться (велися) бойові дії. Наприклад, застосовувати дотації, гранти на розширення бізнесу, пільгові умови оподаткування тощо.
- Місцева влада має приділити особливу увагу доступності (зокрема для осіб із різною формою інвалідності) та своєчасності інформування населення про послуги та допомогу, які надаються в громадах. Інформація має містити дані про принципи, організацію та механізми надання допомоги.
- Уповноважені органи (національного та місцевого рівнів), зокрема і в співпраці з міжнародними та національними неурядовими організаціями, мають продовжувати здійснювати заходи щодо мінної безпеки, забезпечення та доступу до укриттів. Особлива увага має приділятись сільським/селищним громадам.
- Уповноважені органи (національного та місцевого рівнів) мають передбачити заходи підтримки з метою залучення спеціалістів до роботи в життєво важливій інфраструктурі та комунальних службах. Органи місцевої влади мають сповіщати роботодавців про необхідність своєчасного подання списків бронювання військовозобов’язаних працівників.
- Надавачам житлово-комунальних послуг, місцевим органам влади вживати заходів щодо прозорої комунікації з питань здійснення платежів, можливостей неоплати послуг у період тимчасової відсутності. Профільні центральні і місцеві органи влади мають вжити заходів щодо контролю та запобігання можливим зловживанням із боку надавачів житлово-комунальних послуг.
- Уповноважені органи (національного та місцевого рівнів) мають передбачити заходи з підтримання (наприклад, збільшений розмір оплати праці, компенсація витрат на проживання тощо) з метою залучення медичних фахівців (зокрема вузькопрофільних), відновлення медичних закладів або забезпечення доступу до інших найближчих установ. Особлива увага має приділятися сільським/селищним громадам, громадам поблизу зони бойових дій, деокупованих територій.
- Уповноважені органи (національного та місцевого рівнів) мають вжити подальших заходів із забезпечення освітнього процесу в безпечних умовах (наприклад, через облаштування місць укриття).
- Місцеві органи влади мають передбачити надання пільг, знижок на соціальні види товарів (хліб, молоко, яйця тощо) для населення, які проживають (повернулися) на деокуповані території, території поблизу зони бойових дій. Компенсація витрат може здійснюватися з дотацій із державного бюджету, у межах міжнародної співпраці. Рішення потребує врахування особливостей територій та є особливо гострим для віддалених сільських/селищних громад.
- Уповноважені органи (національного та місцевого рівнів) на рівні із заходами щодо обліку та компенсації вартості зруйнованого та/або пошкодженого майна мають здійснювати широке інформування щодо впроваджуваних програм, прийнятих рішень. Особливої уваги потребує комунікація щодо можливостей здійснення компенсації пошкодженого житла, яке підлягає відновленню (програма «єВідновлення», активності національних і міжнародних організацій із надання коштів на ремонт, купівлю окремих товарів тощо), та подальшої компенсації за знищене майно. Інформація має включати дані про порядок звернення, строки, розмір допомоги тощо.
Переглянути та завантажити повний текст звіту в форматі PDF
Переглянути відео презентації звіту
Дослідження проводилось командою Громадського холдингу «ГРУПА ВПЛИВУ» за підтримки Національного фонду на підтримку демократії (NED). Будь-які думки, висловлені в презентації та звіті, належать авторам і не обов’язково відображають погляди Національного фонду на підтримку демократії (NED).
