Порушення інтелектуальних функцій (їхня недостатність) викликає труднощі в навчанні та розумінні інформації. Це впливає на пізнання, мовлення, моторику особи, а також взаємодію з іншими людьми.
Інтелектуальні порушення спостерігаються у 1–3% населення (з них 90% мають легкий ступінь), згідно з даними програми «Нове правосуддя» від правозахисної організації «Права людини» та USAID. Причини можуть бути генетичними, але впливають також і зовнішні впливи під час внутрішньоутробного розвитку.
Труднощі, з якими стикаються особи з інтелектуальними порушеннями:
• Розуміння складної мови. Через обмежене розуміння матеріалу та знижені навички спілкування людині складно сприймати питань та відповідати на них.
• Вираження своїх переживань, думок або почуттів. Це може бути пов’язано з іншими фізичними та/або сенсорними порушеннями.
• Читання та письмо. Наприклад, якщо текст має складні терміни, фрази чи речення з кількома смисловими одиницями, його важко зрозуміти. Обмежений словниковий запас тягне за собою труднощі з написанням незнайомих чи певних форм вже знайомих слів.
• Заповнення форм, анкет чи інших бланків.
• Визначення часу. Тут йдеться як про навички користування годинником, так і власне про відчуття, скільки часу вже минуло.
• Дотримання інструкцій. Зокрема, через труднощі з читанням, визначенням часу тощо.
• Концентрація уваги. Особливо, якщо потрібно це робити тривалий проміжок часу.
• Усвідомлення соціальних норм. Наприклад, зчитування мови тіла, або ж коли треба робити щось по черзі.
Особливості взаємодії з іншими людьми:
• Поступливість, легко піддаватися впливу інших. Перебуваючи під тиском, такі особи можуть намагатися задобрити людей. Наприклад, якщо поставити їм одне й те саме питання двічі, вони можуть змінити свою відповідь, припускаючи, що перша відповідь є неправильною.
• Уникання зорового контакту або навпаки — тривале зазирання в очі, що може змусити інших почуватися незручно.
• Труднощі з розумінням наслідків своїх дій або емоційного впливу на інших.
• Надто буквальне сприйняття всього, що кажуть оточуючі. Тому важливо уникати метафор, жартів тощо.
• Нові ситуації можуть викликати стрес через незнання, як потрібно діяти та чого чекати від інших.
Основні правила спілкування з людьми з інтелектуальними порушеннями:
• Такі особи не є «вічними дітьми». Тому важливо це враховувати під час контакту й дотримуватися відповідного до віку тону розмови.
• Не говоріть зверхньо. Вступаючи в розмову, порушуйте ті ж теми, які б ви зачіпали в розмові з іншими. Однак важливо підібрати простіші слова та вирази — це допоможе швидше встановити контакт.
• Звертайтеся до людини, а не до того, хто її супроводжує. Не дозволяйте нікому розмовляти за особу з інтелектуальними порушеннями.
• Обмежте кількість учасників розмови, які можуть висловлювати багато різних думок. Це дезорієнтує людину з інтелектуальними порушеннями як у темі бесіди, так і в тому, до кого вона звертається.
• Люди з інтелектуальними порушеннями дуже різні за своїми вміннями та інтересами. Не робіть припущення, що їм бракує якихось навичок. Водночас порушення, які особа має, можуть значно впливати на ці сфери. Низький рівень навичок навчання не означає, що в людини немає цінних ідей і думок.
• Незалежно від здатності розуміти щось та виражати себе, людина має право на повагу до себе.
• Оберіть для спілкування місце, де ваш співрозмовник і ви почуватиметеся комфортно. Наприклад, у знайомому і бажано спокійному приміщенні.
• За можливості вимкніть або мінімізуйте візуальні чи слухові сигнали в приміщенні. Бажано спілкуватися в такому місці, де немає потоку людей.
• Завжди звертайтеся до людини на ім’я. Перед початком розмови переконайтеся, що її увага спрямована на вас.
• Поясніть простою мовою з короткими реченнями, що відбуватиметься на кожному етапі вашої взаємодії.
• Уникайте довгих, складних речень, спеціалізованої термінології тощо.
• Давайте додатковий час для відповіді. Це може зайняти до 15–20 секунд. Якщо людина не відповідає, спробуйте сформулювати запитання інакше.
• Якщо необхідно кілька разів повторити одне запитання, не бійтеся робити це.
• Якщо через порушення мовлення вам важко зрозуміти людину, попросіть показати, як вона каже «Так» чи «Ні». Після цього ставте їй питання «Так/Ні». Не питайте, «Ви розумієте?». Відповідь «Так» або кивок головою не обов’язково означає, що особа розуміє. Особи з інтелектуальними порушеннями схильні погоджуватися або відповідати «Так» на запитання або твердження, якщо:
- вони не знають відповіді;
- запитання занадто довге;
- вони думають, що ви хочете почути ствердну відповідь.
• Важливо запитувати чи потрібна допомога у спілкуванні (електронні пристрої, книги, записник), через яку ви зрозумієте одне одного.
• Якщо людина використовує комунікаційний пристрій, переконайтеся чи вона має доступ до нього.
• Будьте обережні із займенниками «Я», «Йому», «Він» тощо. Переконайтеся, що людина розуміє кого чи що ви маєте на увазі під займенниками. Якщо це неясно, краще називати імена, предмети.
• Через труднощі в розумінні минулого, майбутнього та орієнтації в датах, згадуйте певні події з життя людини як орієнтир у часі. Якщо ви не знаєте багатьох подій із життя, чи вони не допомагають відповісти на запитання, можна спробувати пояснити щось, використовуючи годинник, календар чи інші допоміжні засоби з часовими межами.
• Формулюючи запитання, починайте їх зі слів «Хто», «Що» і «Де». Їх легше сприймати, ніж ті, що починаються зі слів «Коли», «Чому» і «Як».
• Спробуйте скоротити свою тезу чи питання і повторіть її інакше, щоби співрозмовник краще зрозумів вас. Допустимо копіювати манеру спілкування іншої людини. Наприклад, повторюйте певні частини речення.
• Проговоріть, що отриману інформацію ви не повідомлятимете третім особам (члену родини, опікуну тощо).
Про що важливо пам’ятати?
• Не приховуйте, якщо щось не зрозуміли під час розмови. Дайте це знати співрозмовнику.
• Попросіть повторити сказане або розгляньте альтернативні форми спілкування (технології, картинки, графіку, знаки, жести тощо).
• У ситуації, коли вам все одно не вдалося зрозуміти людину, визнайте це. Перепросіть, що так і не змогли розчути її слова. При цьому ставтеся з повагою і не допускайте образливих виразів, як-от «У тебе незрозуміла мова» чи «Ти заплутано говориш». Краще сказати «Я перепрошую, але мені зараз складно це зрозуміти».
• Після цього можна спитати дозволу в людини залучити члена сім’ї, опікуна або спеціаліста (психіатра, психолога, спеціального педагога) допомогти вам зрозуміти її.
