Інклюзія — це процес, що охоплює різні сфери нашого життя. Для багатьох однією з перших асоціацій є інклюзія в освіті.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про освіту», інклюзивне навчання — система освітніх послуг, гарантованих державою, що базується на принципах недискримінації, врахуванні багатоманітності людини, ефективному залученні та включенні до освітнього процесу всіх його учасників.
Однак, це не лише про те, що відбувається під час уроків, лекцій чи практикумів. Процес інклюзії передбачає, що:
- заклад освіти знаходиться поблизу місця проживання людини чи є можливість безперешкодно дістатися до нього;
- відсутні фізичні бар’єри на шляху до будівлі та всередині неї;
- всі учасники й учасниці освітнього процесу неупереджено ставляться до людини з особливими освітніми потребами;
- всі учасники й учасниці освітнього процесу опановують навички безбар’єрної комунікації;
- є фахівці й фахівчині, які можуть надати якісну допомогу під час організації навчання, налагодження комунікації тощо;
- є належна матеріально-технічна база, яка задовольняє освітні потреби.
Інклюзія в освіті стосується не лише дітей з особливими освітніми потребами, а сам процес інклюзії має багато нюансів і передбачає усунення ряду бар’єрів на шляху до здобуття знань. Тож розповідаємо, що таке освітня безбар’єрність.
Згідно з Національною стратегією зі створення безбар’єрного простору в Україні, освітня безбар’єрність передбачає створення рівних можливостей і вільного доступу до освіти. Зокрема це про освіту протягом життя, а також здобуття іншої професії, підвищення кваліфікації й опанування додаткових компетентностей.
У чому переваги безбар’єрності в освіті?
- Для дітей/дорослих з особливими освітніми потребами — це можливість вільно обирати заклад освіти, встановлювати зв’язки з іншими жителями громади, допомагати всім учасникам й учасницям освітнього процесу дізнаватися про застосування різних підходів до отримання інформації, знань.
- Для інших учнів/студентів/слухачів — це про розуміння того, що відмінності між людьми є нормою. Головне — вміння коректно пропонувати допомогу й надавати її, а також навички комунікації із представниками/цями різних соціальних груп.
- Для закладу освіти — це охоплення освітніми послугами більшої кількості учнів/студентів, вдосконалення матеріально-технічної бази, необхідної для освітніх потреб різних людей, а ще це про репутацію безбар’єрного закладу освіти, та залучення фахівців, які допоможуть вдосконалити освітній процес в цілому.
- Для близьких — відчуття належності до спільноти/громади, можливість вільно обирати заклад освіти для дитини, включеність у різні процеси, що відбуваються в закладі освіти та в громаді в цілому.
- Для педагогів — опанування нових підходів викладання матеріалу, що може бути корисним і для інших учнів/студентів, і налагодження взаємодії з іншими колегами для обміну досвідом.
- Для суспільства загалом — це формування неупередженого ставлення до людей з інвалідністю і не тільки, розуміння потреби безбар’єрного простору для всіх.
У сучасному світі, коли навчання для багатьох не завершується закінченням школи чи університету, важливо дбати про освітні потреби кожного й кожної. Часто це не вимагає значних матеріальних, часових чи людських ресурсів. Вивчаючи такі потреби, можна знайти рішення, які значно полегшать процес навчання для всіх.
Більше інформації можна знайти в інформаційному посібнику «Новий освітній простір (безбар’єрність)» за посиланням.
