Віце-прем’єр-міністру – Міністру з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України

Верещук І. А.

Міністру соціальної політики України 

Жолнович О. І.

ЗВЕРНЕННЯ

Ми, Коаліція організацій, які опікуються питаннями захисту прав постраждалих внаслідок збройної агресії проти України, звертаємось до вас щодо запровадження механізмів здійснення вибіркових перевірок фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщених осіб (ВПО) під час надання допомоги на проживання.

14 жовтня 2022 року постановою Кабінету Міністрів України № 1168 були внесені зміни до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщених осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 332. 

Зазначеним порядком передбачається контроль за дотриманням вимог законодавства під час надання допомоги на проживання ВПО шляхом проведення вибіркової перевірки фактичного місця проживання/перебування зі складанням відповідного акту. За процедурою такої перевірки, в разі відсутності ВПО за фактичним місцем проживання вона має протягом десяти календарних днів прибути до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення за місцем перебування на обліку для проходження ідентифікації. Крім того, визначено, що в разі її неприбуття орган соціального захисту населення приймає рішення про припинення надання допомоги на проживання з наступного місяця.

Вважаємо, що проведення вибіркових перевірок, запроваджених постановою Кабінету Міністрів України від 14 жовтня 2022 року № 1168, є невиправданим в умовах воєнного стану та протиправним відповідно до рішень судів щодо подібної практики в минулий період.

По-перше, ідея запровадження процедури перевірки місця проживання ВПО не є новою. Подібні норми були передбачені в Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам». Відповідно до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2019 року у справі № 640/18720/18 пункти порядку, якими визначається проведення перевірок за місцем фактичного проживання, були визнані протиправними та нечинними. Наразі додані положення про проведення перевірок повертають державу до проведення протиправних практик, оцінку яким вже дав Суд.

По-друге, затверджений Постановою механізм перевірок не передбачає процедуру або можливість поновлення припинених виплат допомоги на проживання ВПО через непроходження ВПО фізичної ідентифікації за місцем проживання або в структурному підрозділі з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах рад за місцем перебування на обліку.

По-третє, не є послідовною поява норми про можливість перевірок місця проживання ВПО саме зараз, коли, відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)” на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов’язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни діє заборона на здійснення контролю за проведенням соціальних виплат ВПО за місцем їх фактичного проживання/перебування (пункт 3 частини 3 Прикінцевих положень вищевказаного Закону), а також здійснення перевірок фактичного місця проживання/перебування ВПО при призначенні (відновленні) соціальних виплат (пункт 4 Прикінцевих положень вищезазначеного Закону). Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2022 року № 928, карантинні обмеження на території України продовжено до 31 грудня 2022 року. А відтак нові норми про перевірку місця проживання ВПО, попри їхнє прийняття, не можуть бути застосовані в будь-якому разі.

Натомість, важливо зауважити, що ВПО стикаються із суттєвими складнощами в повідомленні уповноважених органів про зміну місця проживання. Беручи до уваги умови воєнного стану, періодичні обстріли цивільної, енергетичної та критичної інфраструктури, ВПО з огляду на ризики для їхнього життя та здоров’я можуть бути позбавлені протягом тривалого часу можливості повідомити уповноважені органи про зміну місця їхнього проживання. Послуга зміни місця проживання наразі недоступна в мобільному застосунку “Дія” попри повідомлення про планове оновлення в цій частині (наразі відбувається тестування даного функціоналу). 

В свою чергу, усвідомлюючи важливість надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, ми бачимо необхідність у розробці комплексного підходу до здійснення виплат на проживання ВПО із відповідними та, головне, правомірними заходами контролю адресності надання цієї допомоги. Механізми моніторингу державних виплат мають бути недискримінаційними та обґрунтованими, оскільки результат цього моніторингу може мати негативні наслідки для ВПО у вигляді припинення виплат допомоги на проживання. 

Відтак, на підставі вищенаведеного, ми закликаємо Міністерство соціальної політики України:

• дати роз’яснення структурним підрозділам з питань соціального захисту населення щодо недопустимості проведення перевірок місця проживання ВПО на час дії карантинних обмежень до 31 грудня 2022 року;
• ініціювати скасування дії змін до пункту 5 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого, Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 332, внесених Постановою Кабінету Міністрів України від 14 жовтня 2022 р. № 1168.

 Зі свого боку підтверджуємо готовність до спільного напрацювання та обговорення недискримінаційного механізму моніторингу адресності виплат на проживання ВПО. 

27 жовтня 2022 року

БФ “Право на захист”

ГО “Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”

Центр прав людини ZMINA

ГО “Донбас СОС”

ГО “КримСОС”

БО БФ “Стабілізейшен Супорт Сервісез”

БО “БФ Восток SOS”

ГО Кримська правозахисна група

Завантажити аналіз в форматі PDF

На початку травня 2018-го року громадські організації, в тому числі й Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”, звернулися до голови Комітету ВР з прав людини Григорія Немирі з приводу проекту закону “Про внесення змін до Закону “Про громадянство України” щодо удосконалення окремих положень” (реєстр. №8297).

Цей законопроект ініціював Президент і визначив його як невідкладний. Правозахисники у своїй заяві висловлювали переконання, що документ містить цілу низку соперечливих норм, які викликають обґрунтоване занепокоєння, оскільки в разі прийняття вони створять основу для дискримінації окремої категорії громадян України.

А 16 травня стало відомо, що Президент відкликав законопроект. Вітаємо колег, які спільно звертали увагу на недосконалі з правової точки зору статті закону!

Документ адресовано голові Комітету Верховної Ради з прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин Григорію Немирі.

Ми, представники українських громадських організацій, які опікуються правами осіб, постраждалих внаслідок конфлікту, засвідчуємо Вам свою повагу і звертаємося до Вас з приводу проекту закону “Про внесення змін до Закону України “Про громадянство України” щодо удосконалення окремих положень” (реєстр. №8297). Зазначений законопроект був ініційований Президентом України, визначений ним як невідкладний та зареєстрований 19 квітня 2018 року у Верховній Раді.

Проект закону передбачає внесення змін до Закону України “Про громадянство України” (надалі – Закон), метою яких, відповідно до пояснювальної записки, є удосконалення норм, які визначають підстави набуття громадянства України, насамперед за територіальним походженням, додаткові підстави, за якими особи не приймаються до громадянства України, повноваження державних органів, які беруть участь у вирішенні питань громадянства України, в частині перевірки підстав його набуття, погодження та прийняття рішення про оформлення, а також вдосконалення механізму припинення громадянства України у разі добровільного набуття громадянином України громадянства іншої держави та запобігання випадкам подвійного громадянства осіб, які набувають громадянство України.

Не дивлячись на те, що проект закону містить певні позитивні зміни (зокрема, це стосується розширення кола підстав для набуття громадянства України дітьми, а також повнолітніми особами, які були усиновлені громадянами України або подружжям, один з якого є громадянином України), законопроект №8297 містить цілу низку норм, що викликають обґрунтоване занепокоєння, оскільки в разі прийняття вони створять основу для дискримінації окремої категорії громадян України, серйозні ризики порушення прав мешканців тимчасово окупованих територій та ризики виникнення випадків безгромадянства.

Зокрема, у законопроекті розширено перелік підстав для втрати громадянства України у випадку користування виборчим або іншим правом, яке особі надає іноземне громадянство, чи виконання обов’язків, які на нього покладає іноземне громадянство. 

Так, відповідно до чинної редакції статті 19 Закону України “Про громадянство України”, однією з підстав для втрати громадянства України є добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття. Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України для набуття громадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством держави, громадянство якої набуто.

Законопроектом № 8297 пропонується доповнити пункт 1 частини 1 статті 19 Закону пунктом “ґ)”, яким передбачається, що не вважається добровільним набуттям іншого громадянства набуття громадянства Російської Федерації в результаті здійснення протиправних та недобросовісних дій на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя окупаційною адміністрацією Російської Федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні Російській Федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.

Але цей пункт не буде застосовуватися, якщо повнолітній громадянин України скористався виборчим або іншим правом, яке йому надає іноземне громадянство, чи виконав обов’язки, які на нього покладає іноземне громадянство, що може підтверджуватися даними публічних реєстрів державних органів, органів місцевого самоврядування іноземних держав, інформацією, розміщеною на офіційних веб-сайтах, в офіційних друкованих виданнях державними органами, органами місцевого самоврядування іноземних держав та/або документами, наданими такими органами, чи отримав або на території України скористався чи скористався під час виїзду з України, в’їзду в Україну паспортним документом іноземної держави, що зафіксовано посадовою чи службовою особою Державної прикордонної служби України або іншого державного органу України.

У разі якщо таку норму приймуть, під загрозою масового позбавлення громадянства України опиняться ті громадяни України, які залишилися в окупації і вимушені були звертатися до країни-агресора за отриманням медичних, освітніх послуг, соціального захисту тощо. Нагадаємо, що мова йде про більш ніж два мільйони осіб, які наразі проживають в Криму та місті Севастополі.

Окрім того, постає питання щодо перевірки відомостей про те, наприклад, чи скористався мешканець окупованого Криму виборчим правом, яке йому надає іноземне громадянство, адже включення його до реєстру виборців РФ жодним чином не вказує на те, чи користувалася особа своїм активним виборчим правом, наданим їй громадянством РФ, чи ні. Враховуючи те, що перевірка деяких відомостей може бути ускладнена, а інколи навіть неможлива, такі положення законодавства створюють ризик для безпідставної втрати громадянства України або вибіркового застосування норм законодавства.

Норма щодо можливості втрати громадянства України через користування іноземним громадянством не може бути розповсюджена на випадки, коли це “іноземне громадянство” отримане на тимчасово окупованій території України, оскільки, відповідно до статті 5 Закону України “Про забезпечення прав та свобод та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства Російської Федерації не визнається Україною та не є підставою для втрати громадянства України. Насильницька паспортизація громадян України в Криму російською окупаційною владою не може вважатися добровільною і є злочином, міжнародну відповідальність за який нестиме Росія. Крім того, держава Україна не може забезпечити дотримання базових прав на тимчасово окупованих територіях, в тому числі – безпеку громадян України, які живуть в окупації. Тож у жодному разі неможливо вважати, що отримання громадянства держави-агресора є актом доброї волі, а відтак і користування тими правами, які надає громадянство держави-агресора, не може стати підставою для позбавлення особи громадянства України.

Також проект закону №8297 містить численні ризики виникнення випадків безгромадянства.

Так, у пояснювальній записці до проекту закону необхідність його прийняття обґрунтовується, зокрема, тим, що у зв’язку з запровадженням для громадян України безвізового режиму в’їзду до ЄС активізується діяльність в Україні організаторів та учасників каналів нелегальної міграції, які розглядають Україну як транзитну територію. Однак деякі зміни, що містяться в законопроекті, швидше, створюють перешкоди для документування осіб, які наразі є особами без громадянства або особами під ризиком безгромадянства і жодним чином не мають відношення для попередження утворення каналів нелегальної міграції. Зокрема, пропонується внести зміни до статті 1 Закону, а саме у визначенні “проживання на території України на законних  підставах” виключити “проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України”. Проте виключення зазначеного положення нівелює можливість для осіб, що з тих чи інших причин мають паспорт колишнього СРСР, звернутись до Державної міграційної служби за отриманням паспорта громадянина України. Те саме стосується осіб, що мають паспорт колишнього СРСР, проте не мають відмітки про постійну чи тимчасову прописку на території України, що в межах чинного законодавства мали можливість встановлювати факт постійного проживання на території України в судовому порядку.

Зазначений законопроект також пропонує виключити як умову незалежної від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства, положення “вартість оформлення припинення іноземного громадянства перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянство України”. Проте зазначена норма обмежує доступ осіб, які не мають матеріальної можливості отримати документ про припинення іноземного громадянства, до отримання громадянства України.

Проект закону також передбачає зміни до статті 3 Закону, в якій визначається належність до громадянства України, а саме – категорії осіб, які перелічені у статті 3 Закону, є громадянами України лише у разі, якщо їх належність до громадянства України була встановлена до 01 травня 2018 року. Зважаючи на такі зміни, неясно, що буде відбуватись з особами, належність до громадянства України яких, станом на 01 травня 2018, не буде встановлена. Таким обмеженням строку значна кількість осіб, чия належність до громадянства не буде встановлена до 01 травня 2018 року, залишиться у правовому вакуумі без подальшої можливості легалізуватися на території України. Таким чином, такі особи опиняться в статусі осіб без громадянства “де-факто” та не матимуть можливості реалізувати свої базові права та свободи.

Слід відзначити, що Україною ще у 2013 році було ратифіковано Конвенцію про статус осіб без громадянства (1954) та Конвенцію про скорочення безгромадянства (1961), які зобов’язують державу запровадити процедуру визначення статусу особи без громадянства і розробити спрощену процедуру натуралізації для таких осіб. Проте наразі таку процедуру і досі запроваджено не було. Таким чином, особи без громадянства та особи під ризиком безгромадянства проживають на території України нелегально, вони не можуть реалізувати свої базові права і, зокрема, отримати належні документи. Проте даним законопроектом уряд не лише не покращує ситуацію щодо зазначеної категорії осіб в Україні, а ще більше обмежує їх права шляхом обмеження їх можливостей бути документованими належним чином.

Більше того, у контексті зазначеного проекту закону слід враховувати, що стаття 10 Конвенції про скорочення безгромадянства покладає обов’язок на державу, якій передається територія або яка іншим чином набуває території, надавати своє громадянство тим особам, які в іншому разі стали б апатридами. В Конвенції зазначено, що в такій ситуації створюється додаткова загроза інтересам національної безпеки, коли ОБГ є неідентифікованими на території держави та не можуть її залишити, оскільки не мають документів про особу, що генерує ризик нелегальної міграції.

На підставі вищенаведеного ми звертаємося до Комітету Верховної Ради з прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин з проханням розглянути проект закону “Про внесення змін до Закону України “Про громадянство України” щодо удосконалення окремих положень” (реєстр. 8297) та підготувати відповідний висновок і пропозиції стосовно цього проекту закону з метою мінімізації ризиків порушень прав людини, які у ньому містяться.

Тетяна Печончик, Альона Луньова, Центр інформації про права людини
Олександр Галкін, БФ “Право на захист”
Таміла Ташева, КримSOS
Альберт Пірчак, МФОЗНС “Регіон Карпат” NEEKA
Курочкіна Марина, ГО “Десяте квітня”
Олександра Дворецька, Благодійний фонд “Восток-SOS”
Ольга Скрипник, Кримська правозахисна група
Тетяна Дурнєва, ГО “Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”

(оригінал фото)

Як відомо, нещодавно уряд затвердив стратегію розвитку ПАТ “Ощадбанк” на 2018-22 роки. Один з запланованих кроків – значне скорочення кількості відділень, насамеперд у сільській місцевості. В світлі цих намірів громадські організації звертаються до Прем’єр-міністра Володимира Гройсмана, аби уряд вніс зміни до постанови №637 “Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам” (від 5 листопада 2014 р.) й розширив перелік банків, у яких ВПО можуть отримувати соцвиплати та проходити фізичну ідентифікацію. Якщо цього не відбудеться й мережа відділень “Ощадбанку” зазнає значного скорочення, чимало тисяч ВПО опиняться у, м’яко кажучи, “фінансовому вакуумі”.

6 жовтня Верховна Рада України прийняла в першому читанні законопроект “Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях” (реєстр. № 7163, далі – “проект Закону”). При підготовці тексту проекту закону до другого читання народні депутати подали більше 600 правок та пропозицій до тексту. Утім, така активність депутатського корпусу не зробила процес обговорення нової редакції законопроекту прозорішим чи насправді інклюзивним.

17 листопада члени Комітету на своєму черговому засіданні рекомендували Верховній Раді України за результатами розгляду проекту закону №7163 у другому читанні прийняти його в цілому як закон.

Проте станом на 23 листопада текст законопроекту не оприлюднений, а Комітет анонсує засідання для його додаткового обговорення. У той же час, за словами секретаря профільного Комітету з питань національної безпеки і оборони Івана Вінника, парламент розглядатиме законопроект вже наступного сесійного тижня, хоча регламент роботи Верховної Ради України у статті 117 зобов’язує опублікувати такий текст у вигляді фінальної порівняльної таблиці не менш ніж за 10 днів до розгляду його в сесійній залі.

Правозахисні та гуманітарні організації занепокоєні суттєвими порушеннями  процедур розгляду цього надважливого для майбутнього країни документу, його утаємниченням, численними порушеннями регламенту, незалученням до процесу обговорення представників громадянського суспільства та народних депутатів України, що подавали правки до законопроекту.

Серйозну тривогу викликає зміст окремих положень нової редакції законопроекту, що стали відомі лише завдяки ЗМІ. Так, відповідно до ст. 10 оновленого проекту закону, військові, представники правоохоронних органів та інші особи, залучені до здійснення заходів з гарантування національної безпеки і оборони, отримають дуже широке коло повноважень. Зокрема, мова йде про право застосовувати зброю, затримувати та доставляти осіб, перевіряти документи, проводити особистий догляд, огляд речей, проникати в житлові приміщення у невизначених «зонах безпеки, прилеглих до району бойових дій». Очевидно, що положення цієї статті суттєво впливатимуть на регулювання відносин між військовими та цивільним населенням та дотримання прав людини в регіоні.

Багато питань викликає покладання відповідальності за будь-яку шкоду, заподіяну в ході конфлікту, виключно на Російську Федерацію, що може призвести до ситуації безкарності, блокування ініціатив з компенсації шкоди, заподіяної цивільному населенню та процесу реституції. Це не сприятиме примиренню та відновленню справедливості.

Також законопроект передбачає, що забезпечення прав та свобод на окупованих територіях здійснюватиметься відповідно до Закону України “Про забезпечення прав і та свобод та правовий режим на тимчасово окупованій території”, до якого допускається внесення необхідних змін. Наразі цей закон діє виключно стосовно тимчасово окупованої території АР Крим та м. Севастополя. Залишається незрозумілим, які саме зміни, до яких положень, по відношенню до якого кола осіб і коли будуть внесені до цього закону. У зв’язку із цим виникає небезпека того, що питання забезпечення прав та свобод людини на тимчасово окупованих територіях в межах Донецької та Луганської областей так і залишиться неврегульованим. Тобто фактично Україна порушить позитивне зобов’язання докладати всіх зусиль для захисту своїх громадян на окупованій території.

Більш детальний аналіз положень законопроекту – за цим посиланням.

У зв’язку із суспільним значенням проекту закону №7163, а також наведеними вище загрозами для реалізації прав і свобод, численними порушеннями регламенту при розгляді такого важливого законопроекту,

ВИМАГАЄМО від Комітету Верховної Ради України  з питань національної безпеки і оборони – невідкладно оприлюднити текст законопроекту “Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях”, запропонований до другого читання;

ЗАКЛИКАЄМО Верховну Раду України повернути законопроект 7163 головному комітету на доопрацювання з наступним поданням на повторне друге читання з метою проведення повноцінного процесу доопрацювання тексту законопроекту із залученням представників громадського суспільства, правозахисних, гуманітарних організацій, агентств ООН.

Олександра Дворецька, БФ “Восток-СОС”
Олександр Галкін БФ “Право на захист”
Тетяна Дурнєва, Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”
Вадим Валько, ГО “Донбас СОС”
Олександр Клюжев, Громадянська мережа “ОПОРА”
Таміла Ташева, ГО “КримСОС”
Тетяна Печончик, Центр інформації про права людини
Вершиніна Валерія, Програма Радник з питань ВПО
Олександра Романцова, ГО “Центр Громадянських Свобод”
Микола Коробко, ГО “Криворізьке міське правозахисне товариство”
Володимир Щербаченко, Східноукраїнський центр громадських ініціатив

(фото)

Звернення адресовано Президенту України, Голові Ради національної безпеки і оборони України Петру Порошенку.

“22 червня 2017 року на офіційному веб-сайті Ради національної безпеки і оборони України була оприлюднена заява Секретаря РНБО пана Олександра Турчинова щодо необхідності проведення ретельних перевірок всіх бажаючих отримати біометричний паспорт, які прибувають з окупованих територій (заява доступна за посиланням http://www.rnbo.gov.ua/news/2801.html).

Відповідно до тексту вказаної заяви Секретаря РНБО, існує “небезпека, що під виглядом українських громадян з окупованих територій, доступ до безвізового режиму можуть отримати сепаратисти, громадяни іншої країни, терористи чи представники російських спецслужб”.

У зв’язку із цим, на думку пана Турчинова, нагальною є потреба у внесенні змін до законодавства України, що дозволить здійснювати дуже ретельну перевірку громадян, які прибувають з окупованих територій для отримання біометричного паспорту.

Секретар РНБО зазначив, що він провів нараду з керівниками МВС, ДМС, СБУ, ДПСУ тощо. Він повідомив, що для правового врегулювання зазначеного питання було підготовлено законопроект, який розроблений народними депутатами-членами парламентської коаліції. Цей законопроект, вірогідно, буде спрямований на законодавче закріплення додаткової перевірки жителів непідконтрольних територій Донбасу та окупованого Криму і найближчим часом має бути внесений до Верховної Ради України.

Вважаємо за необхідне звернути увагу на те, що законодавство України, а саме – постанова Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 №152 ”Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон” – вже визначає порядок ідентифікації особи та перевірки її належності до громадянства України при отриманні паспорту для виїзду за кордон. Ця процедура вже передбачає механізми ідентифікації особи та перевірки її належності до громадянства України у разі, якщо така особа отримала паспорт громадянина України на тимчасово окупованій території або у органах ДМС, які тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Не ставлячи під сумнів необхідність проведення ідентифікації всіх осіб, які подають заяви на отримання паспорту громадянина України для виїзду за кордон, вважаємо, що тональність інформаційних повідомлень, які лунають від перших осіб країни, акцентує увагу не на необхідності коректного наповнення Єдиного державного демографічного реєстру, а на виокремленні осіб, які виїхали з тимчасово окупованої території, як таких, що потребують “ретельної перевірки”. З прикрістю зауважуємо, що подібні висовлювання можуть призвести до стигматизації мешканців окупованих територій, тимчасово непідконтрольних територій та осіб, що вимушено перемістилися. А це більш, ніж 7 мільйонів громадян України.

Оприлюднений текст заяви Секретаря РНБО, що складений у такій тональності, в умовах постійної антиукраїнської пропаганди справляє дуже негативний вплив на ставлення жителів тимчасово окупованих і непідконтрольних територій, а також внутрішньо переміщених осіб, до процесу реформ в Україні і підбурює тривогу в суспільстві, яке дуже сильно потерпає від наслідків збройного конфлікту на Сході України, а надто – в умовах відсутності отприлюдненого тексту законопроекту, про який йдеться в заяві Секретаря РНБО, а також суспільної дискусії та експертних висновків з цього дуже чутливого і суспільно важливого питання.

На підставі вищенаведеного, ми, організації, що опікуємося правами внутрішньо переміщених осіб та осіб, що постраждали внаслідок збройного конфлікту в Україні,

ПРОСИМО:

Оприлюднити текст законопроекту, про який йде мова у заяві Секретаря РНБО від 22 червня 2017 р. і який повинен врегулювати питання проведення перевірок мешканців тимчасово окупованих та непідконтрольних українській владі територій Донецької та Луганської областей при зверненні за отриманням паспорту громадянина України для виїзду за кордон;

Провести антидискримінаційну експертизу вказаного тексту законопроекту та оприлюднити її результати; Провести громадське обговорення зазначеного законопроекту із залученням експертів та представників правозахисних організацій;

В подальшому утриматись від подібних дискримінаційних висловлювань від імені РНБО, оскільки такі заяви суперечать заявленій політиці, спрямованій на реінтеграцію населення тимчасово окупованої території тиммчасово непідконтрольних територій Донецької та Луганської областей.

23 червня 2017 року

Олександра Дворецька, керівник БФ “Восток-СОС”
Вадим Валько, головний координатор-директор ГО “Донбас СОС”
Тетяна Дурнєва, виконавчий директор ГО “Громадський холдинг “Група Впливу”
Олександр Галкін, президент БФ “Право на захист”
Тамила Ташева, голова правління ГО “КримСОС”
Дуброва Олена, координаторка ГО “Промінь змін”
Геннадій Щербак, голова правління ГО “Мирний Берег”
Андрій Андрушків, керівник проекту ГО “Центр UA”
Валерій Новиков, ЛОПЦ “Альтернатива”
Ірина Сельницька голова правління ГО “Міст 3.10”
Ольга Скрипник, голова правління ГО “Кримська правозахисна група”
Єрмішина Оксана, голова ГО “Всеукраїнська організація зі справ вимушених переселенців”
Бондаренко Анастасія, експерт з соціальних питань програма “Радник Міністерства соціальної політики з питань ВПО”
Олена Садовнік, координаторка проектів, Фундація “Томсон”
Людмила Янкіна, Керівник проектів ГО “Центр інформації про права людини”
Тетяна Печончик, Центр інформації про права людини
Галина Койнаш, Харківська правозахисна група
Тетяна Строй, ГО “Донецький прес-клуб”
Гуков Юрій, Харківська правозахисна група
Тітійова Наталія, ГО “Україна.Час єднатися”
Володимир Чемерис, ВГО Інститут Республіка
Сергій Буров, голова правління Освітнього дому прав людини в Чернігові
Полоничко Євген, громадянин України
Гавриш Катерина, громадянка України
Білозерова Лариса, журналістка, громадянка України
Максименков Володимир,громадянин України
Рябко Світлана, громадянка України
Овчаренко Кирило, безробітний
Іскандер Дайана, громадянка України
Лютянська Людмила – громадян
Климова Ольга
Голикова Анастасія
Наталія Мельник, громадянка України
Пікалова Інна, громадянка України
Олег Яштулов, правозахисник
Будзар Марина, громадянка України, викладач
Карен Гамбарян, громадянин України, діяч культури
Ірина Гамбарян, громадянка України, громадьска діячка, медіа-тренерка
Вікторія Топол, журналістка
Тетяна Гончарук, журналістка

15 березня планується проведення чергового засідання Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування, на якому планується розгляд законопроекту “Про тимчасово окуповану територію України” № 3593-д від 19.07.2016.

Ми наполягаємо, що текст законопроекту потребує значних концептуальних змін, обговорення та суттєвого аналізу гуманітарних, соціальних, економічних наслідків його прийняття з урахуванням міжнародних зобов’язань України.

Після нищівної критики законопроекту з боку громадських та міжнародних організацій, на базі Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування, який є профільним при розгляді 3593-д, були проведені засідання робочої групи щодо напрацювання змін та рекомендацій до вищезгаданого законопроекту.

Оновлений текст проекту закону містить численні загрози, не забезпечує права та свободи громадян, що проживають в окремих районах Донецької, Луганської областей та АР Крим, не враховує більшість зауважень та пропозицій, наданих міжнародними та національними громадськими організаціями.

Прийняття законопроекту 3593-д без урахування застережень, які ми описували у чисельних заявах та зверненнях, призведе до таких негативних наслідків:

• за будь-яку шкоду, завдану внаслідок окупації території, яка не визначається Законом, але буде визначена Кабінетом Міністрів, не буде нести відповідальність Україна, а відповідальність Російської Федерації при цьому не може бути визначена національним законодаством України. В результаті, особи, майно яких було знищене чи пошкоджене, залишаться без захисту;


• громадяни України, які проживають в окремих районах Донецької та Луганської областей та в АРК, не отримуватимуть пенсії всупереч Конституції України, міжнародним нормам та практиці ЄСПЛ, бо держава не здійснюватиме пенсійного та соціального забезпечення цієї категорії осіб;


• адміністративний порядок визнання документів, виданих на цих територіях, не зможе бути запровадженим, оскільки законопроект закріплює визнання нікчемними будь-яких документів, виданих де-факто властями, без будь-яких виключень;


• автомобільне та залізничне пасажирське сполучення з окремими районами Луганської та Донецької областей та АРК лишається під повною забороною, що призведе до ускладнення реалізації свободи пересування і незначним чином впливає на заходи безпеки;


• переміщення громадян України з пошкодженими або втраченими документами через адміністративний кордон чи лінію зіткнення лишиться неможливим, оскільки абсолютно не регулюється законопроектом;


• російські правозахисники та журналісти, шукачі притулку та інші громадяни РФ не зможуть легально потрапляти до окремих районів Донецької та Луганської областей та АРК та здійснювати правомірну діяльність, в тому числі в інтересах громадян України, оскільки всім громадянам Росії в’їзд на ці території буде заборонено та передбачено кримінальну відповідальність за такі дії.

Ми не піддаємо сумніву необхідність врегулювання питань забезпечення прав людини в окремих районах Донецької, Луганської областей та АР Крим та функціонування таких територій. Наполягаємо, що прийняття законопроекту має бути узгодженим, виваженим та враховувати інтереси та потреби громадян.

Олександр Галкін, Благодійний фонд “Право на захист”
Олександра Дворецька, Благодійний фонд “Восток-СОС”
Ольга Гвоздьова, Громадська організація “Донбас СОС”
Таміла Ташева, Громадська організація “КримСОС”
Тетяна Дурнєва, Громадська організація “Громадський холдинг “Група Впливу”