Skip navigation

Опитування проводилось з 02 по 10 грудня 2020 року Коаліцією організацій, що опікуються питаннями захисту прав постраждалих від збройного конфлікту. 

Навіщо було проводити опитування?

З початку збройного конфлікту в Україні минуло майже сім років. Відтак, ті переселенці, хто виїздив з охоплених війною територій, вже майже сім років проживають в нових громадах. Тут вони можуть віддати дитину в садочок або школу, звернутися до лікарні, можуть почати свій бізнес. А віднедавна переселенці ще й можуть брати участь у місцевих виборах. Водночас, більшість внутрішньо переміщених осіб так і не стали повноправними мешканцями нових громад: частина місцевих програм, пільг на переселенців не розповсюджується, здебільшого – через відсутність у переселенців реєстрації місця проживання (“прописки”) в приймаючих громадах.

Починаючи з 2016 року тривають спроби врегулювати питання включення переселенців до місцевих громад задля забезпечення їхньої повноцінної інтеграції. Здебільшого, дискусії точаться навколо механізму такого включення, який має відповідати потребам ВПО та можливостям місцевих громад.

Коаліція громадських організацій, які опікуються питаннями захисту прав постраждалих від конфлікту, послідовно та системно працює з темою забезпечення повноцінної інтеграції ВПО. 

Тож ми вирішили провести опитування через соціальну мережу Фейсбук, щоб дізнатися про загальні тенденції щодо включення переселенців в життя в місцевих громад станом на кінець 2020 року.  

Які результати ми отримали?

В опитуванні взяли участь 776 респонденти, серед них 178 (22.9%) чоловіків та  597 (77.1%) жінок. Переважна більшість опитаних, а саме 60.7% є особами у віці до 45 років. Респондентами є представники та представниці з усіх областей України. Найбільша кількість респондентів з Київської області (22.6%) та  міста Києва (5.5%), з Донецької області (підконтрольна територія) (15.7%), Дніпропетровської (6.7%), Харківської області (6.7%).

За результатом опитування можна зробити наступні висновки:

  1. Переважна кількість опитаних (близько 85%) проживає в громаді більше 3-х років після свого переміщення з тимчасово окупованих територій. Проте лише 43.8% осіб визначаються своє включення до її життя на високому рівні (поставили від 6 до 10 балів з 10 можливих). Зазначене може свідчити про відсутність комплексних інтеграційних заходів на державному та місцевих рівнях, відсутність комунікації у громаді.
  2. Переважна кількість опитаних (72.3%) не мають зареєстрованого місця проживання у приймаючій громаді. Більше половини респондентів (53%) хотіли б отримати таку реєстрацію. Основною причиною неможливості реєстрації місця проживання є відсутність житла, в якому особа мала б можливість зареєструватись. Частина опитаних відмічає існування страху зміни зареєстрованого місця проживання у зв’язку з можливими складнощами у перетині лінії зіткнення чи адміністративного кордону, продажу нерухомого майна на окупованих територіях та в цілому зв’язку з покинутим місцем проживання. Також, неготовність зміни зареєстрованого місця проживання визначається у зв’язку з страхом втрати гарантій та пільг як внутрішньо переміщеної особи. Зазначене може свідчити як про системну проблему із наявною системою реєстрацією місця проживання, так і про обгрунтовані ризики, які не залежать від України. Особлива увага має бути приділена питанню інформування внутрішньо переміщених осіб про відсутність зв’язку між реєстрацією місця проживання та довідкою про взяття на облік ВПО, пільгами і гарантіями передбаченими для них.
  3. Лише 30.5% опитаних голосували на виборах до органів місцевого самоврядування та місцевих голів у 2020 році. Така ж кількість (31.3%) визначає невчасну зміну виборчої адреси як основну причину неучасті у місцевих виборах. Зазначене відображає позитивну тенденцію щодо інформування громадян про їх політичні права. Лише 14.3% громадян вказали відсутність права на участь у виборах як причину своєї неучасті. 
  4. В свою чергу, 40.1% опитаних користуються чи робили спробу використання інструментів локальної демократії. Серед опитаних відзначається обмеження у доступі до інструментів участі (або окремих з них) у зв’язку з тим, що особа є внутрішньо переміщеною особою. Зазначене відображає потребу у інформуванні щодо можливості використання інструментів, а також включення ВПО до переліку осіб, що мають право участі та використання інструментів. Питання може бути врегульованим на рівні громад шляхом змін до Статуту, Положень. А також змінами до Закону України “Про місцеве самоврядування” згідно яких ВПО будуть визначені жителями громади.
  5. Лише половина опитаних (55.3%) надали позитивну відповідь щодо розуміння суті місцевих програм. Проте 80.7% визначають потребу участі у них самостійно, 78.6% – своїх родичів/близьких/знайомих, що є ВПО. Основною сферою у якій є потреба в участі є житлова. Також відзначається високий рівень інтересу до сфери соціального захисту, охорони здоров’я, освіти, науки, підтримки малого бізнесу.
  6. Лише 17.8% опитаних користувались місцевими програмами. Більше половини (53.2%) з них брали участь у житлових програмах. Перелік житлових програм, результат участі в програмах в опитуванні не визначався. В свою чергу, 33.5% опитаних визначають недоступність місцевих програм для ВПО. 26.3% особисто або члени їх сімей стикались з відмовами у наданні/участі у місцевих програм у зв’язку з тим, що є внутрішньо переміщеними особами. Зазначене відображає суттєву різницю між відсотком осіб, які виявляють бажання участі в місцевих програмах і тих, хто в них взяв участь; обмеження у доступі до місцевих програм спричинені невизначенням ВПО жителями громади.
  7. 237 (39.7%) опитаних визначають безоплатне/пільгове харчування програмою, якою користуються у разі наявності неповнолітніх членів сім’ї (дітей). Ще 42.4% опитаних, у складі сімей яких є такі особи визначають відсутність такої потреби, недоступність програм для ВПО та відсутність віри в отриманні позитивного результату.
  8. Транспортні пільги (12.1%), доступ до медичної допомоги (10.7%), соціальне таксі (1.4%) визначаються у переліку пільг та послуг, що надаються родинам у складі яких є люди з інвалідністю (незалежно від віку). В свою чергу, 11.8% опитаних визначають недоступність пільг та послуг для ВПО з інвалідністю.

Що далі? 

Результати опитування, звичайно, не можуть вважатися репрезентативними. Втім, вони допомагають зрозуміти загальні тенденції, оцінити проблему та визначити основні шляхи її рішення. 

Наразі, гострою залишається потреба у визначенні внутрішньо переміщених осіб жителями громади та поширення на них можливості використання інструментів локальної демократії, участі в місцевих програмах, використання пільг та послуг, які доступні місцевим жителям. Зі свого боку, ми, Коаліція організацій, що  опікуються питаннями захисту прав постраждалих від збройного конфлікту, будемо актуалізувати цю проблему у нашій роботі з органами влади, із парламентом та Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій. 

Разом із тим, є дещо, що ви також можете зробити вже зараз. Ми закликаємо вже зараз звертатися до місцевих рад та місцевих голів. Оскільки влада вже сьогодні може врахувати інтереси ВПО  у своїх  документах чи прийняти необхідні програми. Так, вже сьогодні переселенці  будують власну багатоповерхівку в Ужгороді, створюють консультаційну раду ВПО при міському голові в Запоріжжі або допомагають дітям долати наслідки пережитого в результаті воєнних дій (м.Мелітополь),  завдяки переселенцям в громадах приймають програму з захисту прав дітей (м.Кривий Ріг) та долучаються до державних житлових програм (м.Шостка та Сторожинець). Детальніше про ці історії успіху можна прочитати за посиланням. Головне це те, що дані історії про реальну комунікацію, взаємодію і  співпрацю самих ВПО із місцевою владою. 

До Коаліції організацій, що опікуються питаннями захисту прав постраждалих від збройного конфлікту входять:

У разі виникнення питань, пов’язаних із внутрішнім переміщенням і його наслідками, Ви можете отримати консультацію  за телефоном Гарячої лінії ГО “Донбас СОС” за телефоном 0800 309 110 (безоплатно з мобільного).

1. До Коаліції організацій входять Кримська правозахисна група, БФ “Право на захист”,  Центр прав людини ZMINA, БФ “Стабілізейшен Суппорт Сервісез”, БФ “Восток-СОС”, ГО “КРИМСОС”, Громадський  холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”, ГО “Донбас СОС”