Виборчий кодекс, за який сьогодні проголосували народні депутати, включає норми щодо виборчих прав ВПО та трудових мігрантів.

Багаторічна боротьба за виборчі права мобільних всередині країни громадян дійшла логічного кінця! Чотири роки внутрішньо переміщені особи відстоювали своє право брати участь у місцевих виборах за новим місцем проживання. Експерти українських та міжнародних організацій використовували всі можливі засоби впливу для того, щоб нарешті відновити право голосу для внутрішньо переміщених осіб, а також надати можливість трудовим мігрантам голосувати за місцем фактичного проживання.

Врешті решт, законодавчі зміни, які були закладені в законопроєкті №6240* (щодо виборчих прав внутрішньо переміщених осіб та інших мобільних всередині країни громадян) ще на початку 2017 року, знайшли відображення в тексті Виборчого кодексу після того, як Президент України наклав на Кодекс вето з пропозиціями, зокрема щодо необхідності надати ВПО можливість голосувати на місцевих виборах.

Громадський холдинг «ГРУПА ВПЛИВУ» за підтримки Міжнародної фундації виборчих систем (IFES) координував загальнонаціональну кампанію «Кожен голос впливає», організувавши самих переселенців для захисту їхніх прав, залучивши до боротьби правозахисні громадські організації, органи місцевого самоврядування, які неодноразово приймали рішення місцевих рад про необхідність надання переселенцям право обирати за місцем проживання та міжнародні організації, які системно через резолюції та рекомендації мотивували Україну захистити виборчі права ВПО.

У прикінцевих та перехідних положеннях Виборчого кодексу вносяться зміни до Закону України “Про Державний реєстр виборців”, зокрема в частині визначення виборчої адреси, яка може тепер не співпадати з адресою зареєстрованого місця проживання.

Стаття 8 Закону про Держреєстр доповнена новою частиною, згідно якої за мотивованим зверненням виборця орган ведення Реєстру може визначити іншу виборчу адресу виборця, аніж визначену відповідно до зареєстрованого місця проживання. Для зміни виборчої адреси виборцю потрібно буде надати один з документів, що підтверджує фактичне проживання: довідку про взяття на облік ВПО, договір оренди житла, свідоцтво про ведення підприємницької діяльності або про право власності на житло, документ, що засвідчує перебування виборця у шлюбі, родинних відносинах або догляд за особою, місце проживання якої зареєстроване відповідно до Закону України «Про  свободу пересування та вільний  вибір місця проживання».

“Ці прогресивні зміни дозволять виборцям, які проживають не за місцем реєстрації, належним чином мати доступ до реалізації виборчих прав на всіх типах виборів (загальнодержавних і місцевих)”, – коментує Тетяна Дурнєва, виконавча директорка Громадського холдингу “ГРУПА ВПЛИВУ”. Приємно, що нарешті ми отримали такі довгоочікувані позитивні результати. Всі ці роки мені було дивно, чому за конституційне право потрібно так довго та важко боротися. Але дійсно, мрії збуваються тоді, коли до них системно прямують, об’єднуючи зусилля. Я вдячна всім, хто підтримував нас, хто вірив і не дав опустити руки. Без регіональних, національних та міжнародних партнерів цієї перемоги не було б, адже до захисту виборчих прав долучились всі – від самих переселенців, розселених по всій Україні до Ради Європи та ООН”, – додала Тетяна Дурнєва.

“Вірю, що свято демократії буде відновлене після отримання права голосу на місцевих виборах для внутрішньо переміщених осіб та трудових мігрантів. І ми будемо разом ходити на вибори, розвивати та підтримувати процеси врядування нашими громадами, адже #коженголосвпливає”, – Ганна Дворна, директорка Спільно HUB, регіональний партнер Коаліції “Кожен голос впливає” із Запоріжжя.

“Для мене важливо мати право голосу на місцевих виборах, бо я хочу відчувати себе повноцінною громадянкою своєї країни, без дискримінації щодо реєстрації в паспорті з окупованої території. Я маю право не тільки обиратись у органи місцевого самоврядування, а ще й впливати на їхню роботу як виборець. Вже шостий рік я живу в чудовому місті, яке для мене стало другою домівкою та сплачую податки, які сприяють саме його розвитку. Тепер я нарешті зможу голосувати на місцевих виборах!” – Анжела Бабкіна, переселенка, ГО “Закарпаття-Донбас”, регіональний партнер Коаліції “Кожен голос впливає” з Ужгороду.

* Законодавчі зміни були розроблені експертами Громадського холдингу «ГРУПА ВПЛИВУ», Громадянської мережі ОПОРА, Міжнародної фундації виборчих систем (IFES), народними депутатами України, із залученням представників громадських організацій «Донбас СОС», «Центр інформації про права людини», «Крим СОС», благодійних організацій «Право на захист» та «Восток-COC». До обговорення проєкту долучалися члени міжвідомчої Робочої групи з удосконалення законодавства у сфері прав людини внутрішньо переміщених осіб при Міністерстві з питань тимчасово окупованих територій та ВПО (включаючи представників Агентства ООН у справах біженців та Ради Європи). 

Стаття Юлії Абібок у виданні “ОстроВ” (26 лютого 2019). Публікується мовою оригіналу.

Чтобы проголосовать на президентских выборах, внутренне перемещенному лицу не требуется даже так называемая справка переселенца. Правозащитники добиваются, чтобы вынужденные переселенцы могли реализовывать свое избирательное право также на выборах местных. Ключ к успеху, как считают они, в активности ВПЛ 31 марта и 21 апреля

Татьяна Дурнева, исполнительный директор Общественного холдинга “Группа влияния” (“Група впливу”), шутит, что в каждой области у ее организации есть “свои люди”. Официально в Украине полтора миллиона внутренне перемещенных лиц из Донецкой и Луганской областей, а также Крыма. Сколько человек из числа официальных ВПЛ проживает в реальности по месту регистрации, никто не знает, но эта цифра все же должна быть достаточно впечатляющей.

Обустроившись на новом месте и во многих случаях уже не желая возвращаться в оставленные дома, эти люди так и не стали полноправными членами принявших их территориальных общин. В июле прошлого года Верховный Суд поставил точку в полуторагодовом процессе, начавшемся в результате жалобы вынужденной переселенки на отдел ведения реестра избирателей в Луцке. Чиновники отказались менять ее избирательный адрес на основе регистрационных данных ВПЛ. Своим решением судьи высшей инстанции фактически подтвердили, что существующее законодательство не дает внутренне перемещенным лицам возможности выбирать местные власти. Значение имеет постоянная прописка в паспорте, а не временная регистрация в справке внутренне перемещенного лица. При этом ВПЛ обладают правом баллотироваться в местные советы.

Правозащитники, активисты и некоторые представители органов местного самоуправления ведут масштабную кампанию, добиваясь предоставления вынужденным переселенцам возможности осуществлять их избирательные права. “Один из наших слоганов: хочешь голосовать на местных выборах – проголосуй на президентских, – говорит Дурнева. – Потому что очень многое зависит от активности переселенцев на президентских выборах. Я понимаю, что если мы пропустим и это голосование, долгосрочное неучастие вынужденных переселенцев в выборах будет иметь очень негативный эффект”.

За ваши и наши права

В мае 2014 года в Донецкой области президента выбирали только жители восьми избирательных округов из 22, в Луганской – двух из 12. На парламентских выборах в октябре голосование проводилось в 12 округах Донецкой области и пяти – Луганской. В ряде населенных пунктов двух восточных областей в 2015 году не проводились местные выборы. В некоторых территориальных общинах у власти остаются советы и исполкомы, избранные еще в 2010-м; в ряде других городов и районов созданы военно-гражданские администрации.

По сути, жители Луганской и Донецкой областей и выходцы из этого региона так или иначе были изолированы от участия в политической жизни страны и управления общинами, в которых они проживают, с осени 2012 года, когда проходили последние довоенные выборы, парламентские.

“Все эти тенденции очень опасны для демократии. Опасны не только с точки зрения международного имиджа, но ввиду маргинализации людей, которых исключают из политической жизни страны. Это может толкнуть их на более опасную форму участия. Я не говорю, что так обязательно случится, но проблема в том, что об этом никто не думает – у нас все живут не одним днем, но одним сроком выборов”, – комментирует Татьяна Дурнева.

Именно поэтому гражданским активистам важно, чтобы 31 марта и 21 апреля 2019 года, в дни первого и второго туров президентских выборов, жители Донецкой и Луганской областей и вынужденные переселенцы своей явкой поддержали их усилия по отстаиванию их избирательных прав. Процедура временной смены места голосования занимает не больше 20 минут. ВПЛ следует прийти в местный отдел ведения государственного реестра избирателей и написать соответствующее заявление. Крайний срок подачи такого заявления – пять дней до голосования. Перед вторым туром процедуру придется повторить. На днях президент подписал указ, которым обозначил границы оккупированных территорий. Это означает, что выходцу из этих районов для временной смены места голосования теперь достаточно паспорта с соответствующей пропиской.

Остальным потребуются дополнительные документы – например, договор об аренде жилья в том населенном пункте, где человек хотел бы бросить бюллетень в урну для голосования. Усилия правозащитных организаций и гражданских активистов подняли еще одну проблему, о которой до войны никто не говорил: реализации избирательных прав трудовых мигрантов. Собственно об этом и идет речь в законопроекте №6240, принятия которого добиваются “Группа влияния” и другие, усилия которых поддержали международные организации, а также Конгресс местных и региональных властей Совета Европы. Став законом, он позволил бы всем мобильным категориям украинских граждан выбирать власти в том числе на местах в тех общинах, где они проживают по факту.

Попытка 6240

Депутаты Ужгородского городского совета – административного центра самой западной области Украины – были первыми, кто принял обращение к Верховной Раде с призывом поддержать законопроект №6240. “Мы провели адвокационную кампанию. Было проделано много работы, которая подготовила ужгородскую общину к тому, чтобы можно было осуществить эту адвокацию. Изначально были всевозможные мероприятия, например, организованный Институтом “Республика” форум-театр “Переселенцы и право голоса”. Во всех мероприятиях, что проводились в городе, переселенцы принимали участие. Была создана общественная организация “Закарпатье-Донбасс”. То есть, сначала была подготовлена почва, чтобы одна из фракций городского совета приняла решение вынести этот вопрос на сессию”, – рассказала “ОстроВу” советница по вопросам ВПЛ в Закарпатской области Анжела Бабкина, сама вынужденная переселенка из Донецкой области.

Ужгородский опыт стал примером для активистов из числа ВПЛ в других регионах и стимулом для ряда других местных советов. На сегодня таковых уже 12. В поддержку законопроекта о реализации избирательных прав ВПЛ и внутренних мигрантов 7 февраля выступил Попаснянский районный совет в Луганской области. Татьяна Дурнева подчеркивает, что у задействованных в этой кампании людей нет претензий к властям на местах, которые в целом стараются слышать вынужденных переселенцев. Остаются вопросы к центру.

Рассмотрения в парламенте законопроект №6240 ждет с марта 2017 года. До конца 2018-го он был рассмотрен всеми соответствующими комитетами ВР, кроме профильного, комитета по вопросам правовой политики и правосудия под руководством Руслана Князевича. Последний смог собраться и дойти, наконец, до этого пункта повестки дня только в середине января этого года, когда правозащитники уже были намерены ставить вопрос о роспуске комитета. Последнее препятствие вынесению его на голосование в Раде законопроект преодолел аккурат к своему двухлетию.

Белгород-Днестровский городской совет в Одесской области проголосовал за обращение к депутатам ВР с поддержкой законопроекта №6240 в ноябре 2018 года. Депутат Юлия Федорова, которая инициировала это голосование, рассказала “ОстроВу”, что с неочевидными для постоянных жителей мирных городов проблемами ВПЛ познакомилась благодаря участию в ряде проектов по поддержке вынужденных переселенцев в ее городе, а также знакомству с представительницами “Группы влияния”.

“Мои аргументы были очень просты и их услышали мои коллеги, – вспоминает депутат Белгород-Днестровского горсовета. – В Мариуполь, например, вынужденно переехало больше людей, чем живет в нашем городе. Я говорила: “Представьте себе, чтоб всех жителей нашего города исключили бы из избирательного процесса. Наверное, это было бы неприятно”.

Юлия Федорова подтверждает, что некоторые ее коллеги в Белгород-Днестровском, как и представители местных властей в других городах, как и политики и высокопоставленные чиновники в Киеве, опасались предоставлять рычаги влияния на органы власти людям, которые, согласно популярному мифу, голосуют “неправильно”, занимая якобы преимущественно пророссийскую позицию. В Белгород-Днестровском, между тем, как говорит она, ВПЛ мало и сегодня, когда со временем снизилась активность благотворительных организаций и волонтеров, они незаметны и неактивны.

Татьяна Дурнева, в свою очередь, отмечает, что многих вынужденных переселенцев из Донецкой и Луганской областей события 2014 года стимулировали критически пересмотреть ту жизненную позицию, которую они занимали ранее. И активное политическое участие для таких людей – это еще и искупление вины за прошлую пассивность. Именно поэтому, как считает Татьяна Дурнева, “политики не хотят работать с этим электоратом. Они пять лет его игнорировали и дискриминировали, поэтому как активные и сознательные люди, которые могут организоваться, ВПЛ для них – угроза”. У местных же властей если и был стимул действовать в интересах вынужденных переселенцев, он слабеет, поскольку те даже не могут поддержать их на выборах своим голосом.

Для человека, в принципе, естественно жалеть о том, чего он нечаянно лишился. Это тем более справедливо относительно прав и свобод. “Даже право делать выбор одинаково со всеми, даже причастность к процессу голосования, даже сама по себе такая возможность, воспользуются ли ею или нет, – это очень важно. Никто не должен чувствовать себя обиженным или ущемленным”, – подчеркивает Юлия Федорова.

Права вернули не всем и не сразу

Другие страны, в которых вооруженные конфликты привели к появлению внутренне перемещенных лиц, опытным путем выработали два варианта обеспечения их избирательных прав. ВПЛ могут выбрать возможность голосовать и баллотироваться либо по новому, либо по старому адресу. В последнем случае речь идет, конечно, о территориях, вернувшихся под контроль международно признанного правительства. Такое участие, впрочем, может быть все еще опасным для тех, кто до конфликта находился в своих прежних общинах в меньшинстве. В этом случае закон может давать право вынужденно покинувшим такие общины под угрозой расправы или репрессий жителям проголосовать удаленно.

Опыт бывших республик СССР, где в конце 1980-начале 1990-х годов происходили вооруженные столкновения, тоже может быть полезен Украине. Это, впрочем, вряд ли касается Армении и Азербайджана, где беженцы и внутренне перемещенные лица, которые не обзавелись новым собственным жильем, и через четверть века после переселения не могут голосовать на местных выборах.

В Грузии зато это право для ВПЛ было обеспечено – правда, и тут соответствующие изменения в избирательное законодательство были внесены только в начале 2000-х и затем дополнены в 2017 году. Как пояснил “ОстроВу” бывший сотрудник министерства юстиции Грузии Леван Лазишвили, житель самопровозглашенной Абхазии или Южной Осетии может получить грузинский паспорт с регистрацией на подконтрольной правительству территории. Как и вынужденный переселенец с временной регистрацией, такой человек может голосовать по временному адресу и на национальных, и на местных выборах.

Конфликт в Приднестровье, длившийся всего несколько месяцев, не привел к единовременному массовому переселению мирных граждан. Помимо непризнанного приднестровского, житель этой самопровозглашенной республики может иметь молдавское, российское или украинское гражданство. Нужды во временной регистрации у приднестровцев нет: прописка в молдавском и приднестровском паспортах совпадает.

Как пояснили “ОстроВу” несколько жителей отколовшегося от Молдовы региона, для участия в выборах президента и парламента РМ жители Приднестровья с молдавскими паспортами выезжают в подконтрольные Кишиневу населенные пункты, где для них обустраиваются специальные участки. В таких же условиях голосовали ранее жители Южной Осетии и Абхазии. Граждане Украины из Приднестровья могут голосовать в украинском посольстве в Кишиневе и консульстве в Бельцах, в то время как граждане РФ голосуют прямо на территории непризнанной республики.

Юлия Абибок, “ОстроВ”

“На виборах Президента-2019 очікується підвищений рівень участі виборців, які не могли голосувати на трьох попередніх виборах в Україні. Зокрема, йдеться про внутрішньо переміщених осіб та мешканців тимчасово окупованих територій”, – розповіла виконавча директорка Громадського холдингу “ГРУПА ВПЛИВУ” Тетяна Дурнєва під час прес-конференції “Виборчі права мобільних категорій громадян на всіх видах виборів”. – За даними Центральної виборчої комісії, за перші два тижні від початку виборчої кампанії, тобто за період від 31 грудня 2018 р. до 15 січня 2019 р. скористались механізмом тимчасової зміни місця голосування без зміни виборчої адреси 1130 виборців, виборча адреса яких знаходиться на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей. Крім того, цією процедурою скористалися 37 виборців з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим”.

На виборах Президента України у 2014 році 81,8% виборців Донецької області (близько 2 млн громадян) не змогли проголосувати через окупацію окружних комісій та терористичну загрозу. На парламентських виборах восени 2014 року відносно незначна кількість виборців з “пропискою” на тимчасово окупованій території скористалася процедурою тимчасової зміни місця голосування. Навіть ті, хто зміг проголосувати, отримував лише один бюлетень, не маючи можливість обирати депутата в мажоритарному окрузі. На місцевих виборах 2015 року внутрішньо переміщені особи не голосували взагалі, за виключенням двох громадян, які домоглися участі в виборах через суд.

“Фактично це будуть перші вибори, на яких всі громадяни, виборча адреса яких знаходиться на тимчасово окупованій території Донецької, Луганської областей та Криму, зможуть безперешкодно обрати виборчу дільницю на підконтрольній території та реалізувати своє право на обрання Президента України. Для цього лише потрібно взяти паспорт та до 25 березня подати заяву в найближчий відділ ведення Реєстру виборців. Жодних документів, які б обґрунтовували необхідність зміни місця голосування для таких виборців не потрібно”, – пояснила Тетяна Дурнєва.

“Суттєве зростання кількості громадян, які тимчасово змінили місце голосування, має стати переконливим сигналом необхідності системного захисту виборчих прав громадян, які є мобільними всередині країни. Якщо внутрішньо переміщені особи та трудові мігранти будуть активно змінювати місця голосування,  то це буде ще одним доказом масштабності запиту на участь у місцевих та парламентських виборах”, – сказав Олександр Клюжев, аналітик Громадянської мережі ОПОРА.

Питання участі внутрішньо переміщених осіб у місцевих виборах досі залишається на порядку денному. Законопроект №6240 “Про внесення змін до деяких законів України (щодо виборчих прав внутрішньо переміщених осіб та інших мобільних всередині країни громадян” було зареєстровано в парламенті ще 27 березня 2017 року, але документ досі не був розглянутий депутатами навіть у першому читанні. Нарешті 17 січня 2019 року парламентський Комітет з питань правової політики та правосуддя ухвалив довгоочікуване рішення щодо проекту Закону, який дозволить мобільним всередині держави громадянам та внутрішньо переміщеним особам реалізувати виборчі права на виборах усіх рівнів! У своєму висновку Комітет рекомендує Верховній Раді прийняти рішення щодо законопроекту №6240, визначившись шляхом голосування.

Разом з тим, завдяки адвокаційній кампанії, яку проводить Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”, місцеві ради почали звертатися до Верховної Ради з проханням захистити виборчі права ВПО та розглянути законопроект №6240. Подібні рішення вже прийняті у Вінниці, Ужгороді, Маріуполі, Кривому Розі, Херсоні, Коростені, Добропіллі, Харкові, Білгород-Дністровському, Шосткинському районі та Запорізькій області.

“Місто Ужгород було першим містом, яке підтримало виборчі права ВПО. Більшість депутатів проголосували на сесії міської ради в квітні 2018 року за те,  щоб звернутись до Верховної Ради щодо невідкладного розгляду законопроекту №6240. Це означає, що нас вважають ресурсом та частиною громади. Після цього інші міста підтримали дану ініціативу,  наразі таких міст вже більше 10-ти. Продовжуємо спілкуватись з депутатами Верховної Ради на зустрічах, актуалізуємо питання необхідності підтримки законопроекту 6240, коли він буде винесений на голосування,  відправляємо листи-звернення, – наприклад, в грудні такі звернення отримали всі члени комітету правової політики”, – повідомила Анжела Бабкіна, ГО “Закрапаття-Донбас”, радниця з питань ВПО в Закарпатській області.

Запорізька обласна рада стала першою з обласних, яка звернулась до народних депутатів, щодо забезпечення виборчих прав ВПО. 20 грудня 2019 року місцеві депутати прийняли рішення звернутись до Верховної ради України з проханням невідкладно розглянути Законопроект 6240 та надати можливість переселенцям брати участь у місцевих виборах.

“Таке рішення обласної ради є важливим сигналом для майже 56 тисяч ВПО, які мешкають в області, що демонструє визнання переселенців членами запорізьких громад. Саме на місцевому рівні, починаючи з 2014 року вирішувалось та вирішується безліч питань – розселення, гуманітарна допомога, працевлаштування, поновлення документів, просто людська підтримка. Зараз саме тут ми сплачуємо податки, саме тут виростають наші діти, ми працюємо, відпочиваємо, навчаємось, тому для місцевої влади абревіатура “ВПО”, це не три літери і не суха статистика, це – живі обличчя, живі історії. Ми закликаємо депутатів Верховної Ради дослухатись місцевих рад та прийняти відповідне рішення, забезпечивши реалізацію конституційних прав громадян України, які стали жертвами міжнародного збройного конфлікту”, – сказала Анастасія Перепелиця, Радниця з питань ВПО в Запорізькій області, Донбаська ініціатива “Міст” (м. Запоріжжя).

Учасники прес-конференції також підняли питання необхідності посилення інформаційно-просвітницької кампанії про можливість зміни місця голосування для виборців, які 31 березня перебуватимуть не за місцем реєстрації.

“У питанні інформування виборців важлива злагоджена робота представників Центральної виборчої комісії, Державного реєстру виборців, Міністерства юстиції, Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та ВПО, Міністерства інформаційної політики та громадських організацій. Ми вітаємо готовність держави підвищити рівень участі громадян у виборах та закликаємо Центральну виборчу комісію максимально спростити процедуру зміни місця голосування без зміни виборчої адреси для всіх виборців”, – повідомила Тетяна Дурнєва.

Щодо ризику не проведення виборів в деяких населених пунктах Донецької та Луганської областей, Олександр Клюжев додав: “Ми досі не знаємо зміст висновку Донецької та Луганської ВЦА щодо можливості організації голосування у територіальних округах регіону. В умовах правової невизначеності питання важливо уникнути навіть натяку на необґрунтовані чи політизовані рішення під час визначення  підконтрольних державі територій, де вибори не можуть бути проведені. Це питання загальної легітимності виборів Президента України”.

Телефони для довідок для ЗМІ: 050 477 0800 або 068 352 35 75

Цей захід реалізується ГО «Громадський холдинг «ГРУПА ВПЛИВУ» в рамках проекту «Зміцнення законодавчих та виборчих процесів шляхом посилення громадської участі та надання технічної допомоги», який здійснюється Міжнародною фундацією виборчих систем (IFES) за підтримки Британської допомоги від уряду Великої Британії. Будь-які думки, викладені у цьому документі, належать автору і не обов’язково відображають погляди уряду Великої Британії.

У Києві обговорювали перспективи подальшої адвокаційної кампанії, спрямованої на надання внутрішньо переміщеним особам та трудовим мігрантам усіх виборчих прав. Зараз, як відомо, вони позбавлені можливості голосувати на місцевих виборах, а також на виборах в одномандатних округах до Верховної Ради України. Тож практично у переддень нового політичного та виборчого сезонів представники різних громадських ініціатив з усіх куточків України вирішили напрацювати план дій – як вплинути на політичну верхівку, аби у наступних виборах переселенці могли реалізувати свої виборчі права за місцем свого нинішнього проживання. Обговорювали ідеї, ділилися досвідом й пропонували шляхи для усунення відверто дискримінаційних явищ у вітчизняному правовому полі.

Національний Форум “Почути невидимих виборців“, що відбувся 26 червня 2018-го р., крім представників громадських рухів зібрав також політиків й іноземних дипломатів.

Попри певні песимістичні прогнози окремих спікерів, присутні загалом налаштовані не відступати перед такими перепонами, як ігнорування чи небажання дослухатися з боку Комітету з питань правової політики та правосуддя, який блокує розгляд законопроекту 6240, що має на меті розв’язати “гордіїв вузол” проблем ВПО.

Приклад окремих міст (Маріуполь, Херсон, Ужгород, Вінниця та ін.), де місцеві органи влади під впливом активної громадськості звертаються до ВР, аби та усунула правову колізію мають підхопити інші міста. Опоненти ухвалення законопроекту 6240 повинні усвідомити, що влада на місцях, яка прийняла переселенців у свої громади, насправді зацікавлена у притоці “свіжої крові” – нових містян, які у подальшому будуватимуть те чи інше місто, лікуватимуть його мешканців чи вчитимуть його малих громадян…

За соціологічними опитуваннями (лютий 2018 р.), які оприлюднила старша координаторка проектів IFES в Україні Надія Пашкова, кількість ВПО, що мають бажання залишитися в новій громаді у порівнянні з 2017-им роком зросла на 8%. Водночас на 17% зменшилася кількість ВПО, що мають бажання повернутися у свій колишній дім, навіть якщо ситуація покращиться й будуть усі умови для безпечного повернення…

Усі ці цифри мають продемонструвати владі, що з року в рік люди, їхні настрої та очікування змінюються. Без належного оперативного реагування на їхні потреби влада буде приречена, як відзначив голова парламентського Комітету з прав людини Григорій Немиря, бути слабкою.

“Післязавтра ми відзначатимемо День Конституції. Дуже багато звучатиме слів про рівні права громадян. Але справа в тому, що країна, в якій це відбувається, (дискримінація громадян) не є сильною… Ось уже тривалий час заблокований законопроект 6240, що передбачає забезпечення внутрішньо переміщених осіб виборчими правами. Чому це відбувається? Причина, на мій особистий погляд, це позиція якої дотримуються представники діючої влади “це не наші виборці”, – відзначив Григорій Немиря…

Подібну риторику використовував також інший спікер – народний депутат Сергій Тарута. “На жаль, наша держава не формує принципу, що найбільша цінність – це людина, – сказав він. – У відношенні до переселенців держава діє всупереч нашим міжнародним зобов’язанням і нормам Конституції. Отже наше завдання – об’єднувати різні громадянські ініціативи, людей, залучати наших західних партнерів до тиску на владу, щоб соціальні та виборчі питання внутрішніх переселенців вирішувалися”.

Олександр Клюжев аналітик з Громадянської мережі ОПОРА, один з авторів законопроекту 6240, поділився своїми враженнями від спілкування з депутатами, від яких власне залежить подальше проходження законопроекту: “Ймовірність ухвалення законопроекту №6240 до президентських виборів є, щоправда, вона дуже низька. На мій погляд, нинішній парламент не налаштований розглядати виборчі питання”, – відзначив він й навів аргументи на користь свого передбачення. «Ми не знайдемо іншої такої групи громадян, щодо якої застосовувалися б настільки явні дискримінаційні норми з 2014 року», – констатував Олександр Клюжев.

Виконавча директорка громадського холдингу “ГРУПА ВПЛИВУ” Тетяна Дурнєва, яку можна назвати двигуном адвокаційної кампанії #маювплив, адже саме її ідеї та задуми є підґрунтям для реалізації кампанії, розповіла про здобутки. “Рік чи два тому дуже мало людей усвідомлювали, що вони частково втратили право голосу, – сказала вона. – Зараз завдяки тому, що ми активно апелюємо до представників різних гілок влади, до наших колег з громадського сектору, до мешканців громад, значно збільшилася чисельність наших співвітчизників, які знають про проблему відсутності виборчих прав у 4% виборців. Але тут ще потрібно докладати багато зусиль. Коли в Херсоні місяць тому місцева рада розглядала проект рішення про заклик до ВР щодо законопроекту №6240, мер міста хіба був здивований, що переселенці не мають права голосувати на місцевих виборах. Потрібно доносити інформацію до якомога ширших верст населення… Один з наших спільних здобутків це те, що міжнародні інституції уже на повний голос закликають українську владу надати переселенцям виборчі права… Ми рухаємося вперед!” – наголосила Тетяна Дурнєва.

Друга частина Форуму – це спілкування на тему використаних форм впливу та підходів до роботи з депутатами у місцевих радах. Своїми секретами ділилися Анжела Бабкіна (ГО “Закарпаття-Донбас”, Ужгород), Володимир Кіпень (Інститут соціальних досліджень та політичного аналізу, Вінниця), Ганна Дворна (ГО “Спільно HUB”, Запоріжжя) та Анастасія Перепелиця (ГО «Донбаська ініціатива «Міст», програма “Радник з питань ВПО”, Запоріжжя).

Ще один блок питань, які обговорювали учасники Форуму – яким чином надалі вибудовувати стратегію адвокаційної кампанії, щоб вона досягла своєї мети,щоб уже на найближчих виборах ніхто не почував себе дискримінованим.

Захід відбувся в рамках проекту «Зміцнення законодавчих та виборчих процесів шляхом посилення громадської участі та надання технічної допомоги», який здійснюється Міжнародною фундацією виборчих систем (IFES) за підтримки Британської допомоги від уряду Великої Британії.  Це – складова постійної спільної роботи зі зміцнення демократичного прогресу в Україні, яка підтримується урядом Великої Британії та Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Будь-які думки, викладені у цьому документі, належать автору і не обов’язково відображають погляди уряду Великої Британії, USAID або уряду США.