39 063 дітей. Саме стільки отримали статус постраждалих внаслідок збройного конфлікту. 99.7% або 38 972 з них зазнали психологічного насильства. 45% (17 481) всіх дітей, які отримали станом на 30 грудня 2019 року цей статус мешкають наразі в Луганській області. Ще 42% (16 235) дітей мешкають в Донецький області. Більше інформації в інфографіці, підготовленій командою ГХ «ГРУПА ВПЛИВУ».

“Звертаємо увагу, що не дивлячись на те, що порядок отримання статусу має діє однаково в усіх регіонах, на практиці ситуація відрізняється. Наприклад, в Києві спочатку потрібно звернутися до районного Центру соціальних служб для сім’ї, молоді та дітей та написати заяву з проханням провести оцінку потреб сім’ї та отримати копію акту обстеження помешкання, де живуть діти. Тобто до служби у справах дітей, яка находиться в іншому приміщенні, треба приходити вже після отримання акту. Все це заплутує людей та ускладнює процес отримання статусу. Втім, вже 740 в Києві отримали такий статус. Нещодавно опублікований Закон про безкоштовне харчування дітей ВПО також надав стимул для подачі заяв на отримання статусу, оскільки це свідчить про збільшення уваги до проблем людей, що постраждали внаслідок війни”, – зауважила Тетяна Дурнєва.

Детальна інструкція, як отримати статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.

Публікація підготовлена в межах гранту, наданого проєктом Ради Європи “Внутрішнє переміщення в Україні: розробка тривалих рішень”. Слідкуйте за новинами проєкту на нашій сторінці в Facebook.  

Колонка юристки Громадського холдингу “ГРУПА ВПЛИВУ” Марії Красненко для НВ

Лише вдумайтесь: діти, які у вересні 2014 року вперше пішли до школи на тимчасово окупованих територіях, вже навчаються в 6 класі.

Коли ми говоримо про окупацію чи то Криму, чи то Донбасу, я відразу думаю про дітей. Знаю не одну дитину, що в силу свого віку стала заручником обставин війни, і дуже часто — поглядів своєї сім’ї чи її окремих членів. Вирватись зі ситуації, попри її розуміння, змогли лиш одиниці. Не хочу розповідати історії окремих людей — близьких мені, чи тих, з ким мала лише коротку розмову. Та хочеться, аби ми розуміли масштаб — і краще за все його показують цифри.

Понад 120 тисяч випускників шкіл на тимчасово окупованих територіях потребують визнання документів про освіту лише в 2019 році.

735 тисяч дітей і вчителів зазнали негативних наслідків війни. 343 000 здобувають освіту та навчають на підконтрольних територіях, 394 000 — в умовах окупації.

Ці та інші цифри надає Український Освітній кластер ООН, що здійснює системний збір даних навколо ситуації з освітою на тимчасово окупованих територіях України, де має свій офіс.

855 осіб у 2016-му, 1346 — у 2018-му та 1600 — у 2019 році. Саме так збільшується кількість вступників з тимчасово окупованих територій через освітні центри «Донбас-Україна». Це непоганий результат, але є ще і ті, хто продовжує навчання в Донецьку, Луганську, Горлівці чи іншому місті окупованого Донбасу.

Щонайменше 27 фактів фізичних пошкоджень навчальних будівель зафіксовано тільки у першій декаді поточного року.

Подібні цифри я озвучила не для того, щоб спонукати «хейтити» чи «ставити хрест», а для розуміння масштабу і потреби. Мені хочеться підкреслити: факт залучення дітей та молоді до навчання в закладах, що знаходяться на підконтрольних уряду територіях, (дистанційно та за формою екстернату) і надалі має бути основним.

Сьогодні ми як держава маємо констатувати — перед дітьми, які вимушено перебувають в окупації, стоїть низка перешкод. Ми маємо розуміти, що підготовка та здача таких предметів як українська мова, література та історія України може неабияк лякати тих, хто вчиться за підручниками ЛДНР. Але, незалежно від підручника, як держава ми не маємо ставити ці дисципліни «єдиною умовою» чи «тестом на патріотизм». Адже лише вдумайтесь: діти, які у вересні 2014 року вперше пішли до школи, вже навчаються в 6 класі.

Важливо знайти ефективні інструменти та подбати про максимальне залучення дітей до освіти на підконтрольній території. Шляхом розробки комплексної програми підтримки у разі переміщення, та широкої інформаційної кампанії і роботи як із дітьми, так і їх сім’ями. Не менш важливо розпочати роботу з вчителями та учнями на підконтрольній території, які не є вимушеними переселенцями. Бо всі ми з вами у меншій чи більшій мірі є жертвами війни, так як війна стосується кожного українця. І розуміння цього не менш важливе, ніж результати зустрічі в Парижі.

Фото

Марія Красненко, юристка Громадського холдингу “ГРУПА ВПЛИВУ”

За даними Українського Освітнього Кластеру ООН, понад 120 тисяч випускників шкіл на тимчасово окупованих територіях потребують визнання документів про освіту лише в 2019 році. 

Попри повідомлення про збільшення кількості вступників з ТОТ через освітні центри “Донбас-Україна” (в 2016 році – 855 осіб, в 2018 році – 1346, в 2019 – 1600 осіб), подібна тенденція у співвідношенні до населення зазначених територій не є достатньою. 

Основним викликом залишається сам факт залучення дітей та молоді до навчання в закладах на підконтрольних уряду територіях, а також дистанційно та за формою екстернату. Сьогодні Україна має констатувати існування низки перешкод, що стоять перед дітьми, які вимушено перебувають в окупації. Це:

– підготовка та здача таких предметів як українська мова, література, історія України до загальної інформації про порядок підтвердження отриманих знань;
– вступ за спрощеними процедурами до ВНЗ; 
– прямі гарантій можливості навчання (проживання, належні стипендії);
– гарантії подальшого працевлаштування та ін. 

Звичайно, ми вітаємо створення можливості віддаленого навчання, однак при цьому важливими є системність та значимість. Держава має знайти ефективні інструменти впливу та залученості самих дітей та членів їх сімей, також максимально залучати міжнародних партнерів до впровадження все більшої кількості програм для переселенців та дітей з ТОТ. 

Слід враховувати, що конфлікт також суттєво впливає на навчальні заклади поблизу лінії зіткнення з обох боків. Такий вплив стосується  благополуччя та ефективності дітей, і працівників освітньої сфери. Тільки у першій декаді поточного року зафіксовано щонайменше 27 фактів фізичних пошкоджень навчальних будівель. 

Отже доступ до освіти залишається ускладненим і через безпекові ризики внаслідок обстрілів, поширеності боєприпасів, що не розірвалися, і мін на шляху до таких закладів. Зараз, на початку зимового сезону слід відзначити і те, що чимало шкіл стикаються з проблемами через погане функціонування старих систем опалення, або через брак палива.

Таким чином держава має подбати про максимальне залучення дітей до освіти на підконтрольній території шляхом розробки комплексної програми їхньої підтримки у разі переміщення та широкої інформаційної кампанії і роботи як з самими дітьми так і їхніми сім’ями. 

Крім того варто наголосити на потребі забезпечення повноцінної роботи шкіл та персоналу поблизу лінії зіткнення. Це і безпековий компонент, і відповідність закладів стандартам у сфері освіти та впроваджуваних реформ.

(З виступу на круглому столі “Розділені лінією розмежування: державна політика для відновлення прав, зв’язків та довіри” під час Міжнародного форуму “Реінтеграція на Донбасі – поліпшення гуманітарної ситуації і зміцнення контактів між людьми в регіоні конфлікту”)

Фото