Стаття виконавчої директорки Громадського холдингу “ГРУПА ВПЛИВУ” Тетяни Дурнєвої у “Дзеркалі тижня“

27 лютого Криворізька міська рада прийняла рішення звернутися до Центральної виборчої комісії з ініціативою про внесення змін до чинного законодавства України стосовно захисту виборчих прав внутрішньо переміщених осіб.

Депутати міськради звернули увагу ЦВК на проблеми, з якими зіштовхується чимала частина мобільних громадян, і запропонували шляхи полегшення доступу виборців до голосування. Схожі звернення робили і громадські організації, які опікуються правами ВПО, але у відповідь отримали відписку на дві сторінки, що ЦВК не має можливостей врахувати подані пропозиції. Тим часом, згідно із законодавством, до повноважень ЦВК належать розгляд звернень, у яких висловлюються думки, рекомендації, поради щодо вдосконалення законодавства України з питань виборів, а також підготовка пропозицій щодо вдосконалення законів з питань проведення виборів.

Які саме бар’єри заважають мобільним всередині країни громадянам дійти до виборчих скриньок на президентських виборах?

На перший погляд — жод-них. Ще у 2012 році, за півтора місяця до парламентських виборів, ЦВК прийняла Постанову №893 “Про забезпечення тимчасової зміни місця голосування виборця без зміни його виборчої адреси”, якою дозволила громадянам голосувати за місцем їхнього перебування, а не за місцем реєстрації. Проте процедура дозволяє змінити місце голосування лише на конкретний день виборів, що примушує виборців у разі призначення другого туру подавати заяву повторно. Крім того, зміна місця голосування дозволена тільки на загальнодержавних виборах.

Щоб змінити місце голосування, виборець мусить не пізніше, ніж за п’ять днів до виборів, звернутися у відділ ведення Державного реєстру виборців (ДРВ) із мотивованою заявою та підтверджуючим документом. Таким документом можуть бути довідка з місця роботи, навчання, лікувального закладу, договір оренди житла чи документи на право власності, відрядження, транспортні документи тощо. Перелік не є вичерпним, і фактично працівники відділів ведення реєстру виборців на власний розсуд приймають рішення, чи обґрунтовує поданий документ необхідність зміни місця голосування. Головне, що ненадання такого документа є підставою для відмови в задоволенні заяви. І це багатьох зупиняє. Не кожен трудовий мігрант має договір оренди житла чи офіційну роботу, наприклад. І хоча кількість таких відмов, може, не дуже й лякає, проте ми розуміємо, що в ДРВ рахують тільки офіційно вручені письмові відмови, а ось на словах “ідіть по довідку” виборці чують набагато частіше. Виборці, звісно, йдуть… і не повертаються. Бо, по-перше, на це потрібно знову витратити час, а по-друге, є люди, котрі на день виборів просто перебуватимуть у своїх рідних у гостях і не зможуть надати жодного документа.

Одним із основних кроків до подолання бар’єрів на шляху до виборчих скриньок може бути дозвіл усім мобільним категоріям громадян, а не лише виборцям із тимчасово окупованої території, не додавати до заяви про тимчасову зміну місця голосування підтверджуючих документів. Адже неважливо, з якої саме причини виборець перебуватиме на день виборів не за місцем своєї “прописки”.

Після початку російської агресії та масштабного переселення населення, 9 квітня 2014 року, ЦВК спростила цю процедуру для виборців із Криму, доповнивши пункт 2.5 Постанови №893 новим абзацом про можливість не додавати до заяви про тимчасову зміну місця голосування жодних документів, крім паспорта. Виборців із Донецької та Луганської областей на той час ці зміни не торкнулися.

А ось на виборах до ВР у жовтні того самого року для виборців із Донеччини та Луганщини діяла окрема Постанова ЦВК від 7 жовтня 2014 року — № 1529 “Про питання тимчасової зміни місця голосування виборцям, виборча адреса яких відноситься до території Донецької чи Луганської області, на період проведення позачергових виборів народних депутатів України 26 жовтня 2014 року”, що вже дозволяла не додавати до заяви підтверджуючі документи.

Згодом, 5 вересня 2018 року, ЦВК внесла зміни до Постанови №893 і спростила порядок тимчасової зміни місця голосування для виборців, які мають реєстрацію на тимчасово окупованій території Донецької та Луганської областей. Про це йдеться в оновленому пункті 2.5. Постанови.

Отже, ЦВК своїми рішеннями неодноразово змінювала нормативні документи для спрощення доступу до голосування певних груп виборців. При цьому восени 2014 року зазначені зміни стосувалися не лише ВПО і жителів тимчасово окупованих територій, а всіх виборців Донецької та Луганської областей.

З огляду на це, громадські організації просять ЦВК продовжувати й далі лібералізацію процедури зміни місця голосування, що значно підвищить рівень участі у виборах мобільних категорій громадян.

Наприклад, можна забезпечити можливість подання заяви про тимчасову зміну місця голосування без зміни виборчої адреси через онлайн-кабінет виборця на сайті ДРВ. У такому варіанті, проблема подачі заяви в разі призначення повторного голосування (другого туру), про яку я писала у статті “Невидимі виборці”, була б істотно спрощена. Крім того, це значною мірою допомогло б жителям ТОТ подати заяви, не перетинаючи блокпостів. Навіть виборцям, які живуть на підконтрольній території, але в наближенні до зони бойових дій, проблематично добратися до найближчого відділу ведення ДРВ. Наприклад, щоб доїхати із Золотого до Попаснянської РДА в Луганській області, потрібно витратити 70—100 грн на квиток і бути весь день у дорозі… Однак не так через імовірні технічні складнощі, як із політичних мотивів можливість подачі заяви онлайн навряд чи буде забезпечено найближчим часом.

Є низка проблем, пов’язаних також із відсутністю зареєстрованого місця проживання. На 28 лютого 2019 року майже мільйон виборців (993 181) вибули з ДРВ. Ці громадяни в онлайн-кабінеті виборця отримують інформацію, що про них “наявний запис з такими персональними даними, проте не визначена виборча адреса, що унеможливлює включення до списку виборців та голосування на виборах”. Тим часом, згідно зі ст. 70 Конституції України, право голосу на виборах і референдумах мають не визнані судом недієздатними громадяни України, які досягли 18 років. Жодного обмеження у зв’язку із зареєстрованим місцем проживання немає.

Але у ст.8 Закону “Про Державний реєстр виборців” написано, що саме виборча адреса є підставою для віднесення виборця до відповідної виборчої дільниці та що виборчою адресою виборця є адреса, за якою зареєстроване його місце проживання, відповідно до Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”.

ДРВ — один із найкращих реєстрів, який містить інформацію про громадян України і якому “відомі” багато особистих подій у житті кожної людини (зміна прізвища, переїзд, інвалідність, недієздатність, військова служба, набуття та припинення громадянства, відбування покарання, смерть). Тим часом якщо людина ніколи не мала зареєстрованого місця проживання, то для реєстру виборців її не існує. На хвилі вирішення проблем ВПО це стало більш очевидним. Так, наприклад, внутрішньо переміщені діти, які під час отримання паспорта громадянина України не змогли зареєструвати місця проживання ані за адресою залишеної домівки, ані за місцем фактичного проживання, досягши 18-ліття, не потрапляють до реєстру виборців. Держава досі не вирішила проблему з реєстрацією місця проживання ВПО. Серед майже мільйона громадян, які вибули з реєстру, наприклад, є студенти, котрі зняті з реєстрації за місцем проживання в гуртожитках після закінчення навчального закладу й не змогли повернути попередню реєстрацію місця проживання на ТОТ. Втім, цю проблему можна було б вирішити, змінивши систему реєстрації місця проживання з дозвільної на повідомну, над чим працює, зокрема, Центр інформації про права людини.

Але, незалежно від того, чому люди не мають реєстрації, питання прив’язки виборчої адреси до “прописки” можна і потрібно вирішити. Ще у 2010 році Мін’юст видав роз’яснення стосовно документів, які засвідчують проживання виборця за вказаною ним адресою, та, відповідно, можливості зміни виборчої адреси. У 2017 році експерти Громадянської мережі ОПОРА і Громадського холдингу “ГРУПА ВПЛИВУ” розробили законопроект №6240 “Про внесення змін до деяких законів України (щодо виборчих прав ВПО та інших мобільних всередині країни громадян)”, яким також пропонується передбачити, що, за мотивованим зверненням виборця, орган ведення ДРВ може визначити іншу виборчу адресу виборця на підставі документів, які підтверджують фактичне місце проживання.

Але повернімося до перепон на шляху до зміни місця голосування без зміни виборчої адреси.

Якщо виборець подбав про своє право голосу заздалегідь і змінив місце голосування, але потім щось у його плани втрутилося, то скасувати попередню заяву він мусить лише в тому реєстрі ДРВ, в якому її подав. У постанові №893 прописано, що орган ведення ДРВ з’ясовує, чи не було змінене місце голосування заявника на зазначених у заяві виборах. Тобто кожен відділ ДРВ бачить інформацію про зміни місця голосування по всій країні, але не може прийняти заяву про скасування попередньої заяви, видану іншим відділом. Відкликання попередньої заяви в органі ведення ДРВ відбувається лише за місцем її подання. Відповідно, таким виборцям потрібно спочатку поїхати в один ДРВ, написати заяву про скасування, а потім поїхати в інший.

Виборці з інвалідністю, які не можуть самостійно пересуватися, позбавлені законної можливості подати заяву про зміну місця голосування через довірену особу. В Законі про ДРВ зазначається, що виборець, який постійно нездатний пересуватися самостійно, може уповноважити на подання заяви іншу особу. Але це стосується лише заяви про зміну персональних даних. Заява ж про тимчасову зміну місця голосування для людей з інвалідністю ніде не згадується. Отже, на практиці деякі працівники відділів ведення ДРВ вимагають особистої присутності такої особи (особливо якщо в реєстрі щодо такого виборця не містяться дані про постійну нездатність пересуватися самостійно). Деякі працівники “входять у положення” і приймають заяву від довіреної особи. Ми знаємо також випадки, коли працівники ДРВ зголошувалися виїхати до переселенця з інвалідністю додому для отримання заяви про тимчасову зміну місця голосування. У кожному разі, неврегульованість цього процесу ускладнює життя як людям з інвалідністю, так і самим працівникам відділів ДРВ.

Варто також підкреслити, що виборці з інвалідністю, які змінили місце голосування, після відвідин ДРВ мусять ще звернутися до дільничної виборчої комісії із заявою про бажання голосувати за місцем перебування (вдома) і вказати, за якою саме адресою вони чекатимуть переносну виборчу скриньку в день виборів. На щастя, таку заяву разом з довідкою медичної установи про стан здоров’я можна подати не лише особисто, а поштою або через інших осіб, але не пізніше 20 години останньої п’ятниці перед днем виборів.

Наступна “особливість”, про яку теж мало хто говорить, — це можливість подання заяви для виборців з ТОТ тільки в той реєстр, у якому вони перебуватимуть на день виборів. Тобто якщо для трудових мігрантів є дві опції — подати заяву або за місцем реєстрації, або за місцем фактичного перебування, то ВПО, зі зрозумілих причин, не можуть звернутися у свій “рідний” відділ ведення реєстру виборців. Якщо ВПО, приміром, проживає в Києві, а в день виборів перебуватиме не в Києві, то заяву про місце голосування в неї приймуть лише там, де вона перебуватиме в день виборів. Відповідно, таким ВПО потрібно поїхати в місце призначення заздалегідь і встигнути подати заяву до 25 березня. Але ЦВК могла б вирішити це питання, дозволивши таким виборцям звертатися з заявою про тимчасову зміну місця голосування до будь-якого органу ведення реєстру виборців на підконтрольній уряду України території. Такий крок назустріч виборцям уже було зроблено раніше, але щодо зміни персональних даних. У Постанові ЦВК від 6 жовтня 2014 року № 1495 “Про деякі питання забезпечення ведення Державного реєстру виборців стосовно громадян України, виборча адреса яких належить до території Донецької та Луганської областей”, зазначається, що такі виборці можуть звернутися до будь-якого органу ведення Реєстру тільки щодо включення до Реєстру або зміни персональних даних (для забезпечення виконання вимог статей 19, 20 Закону України “Про Державний реєстр виборців”).

Чи багато таких виборців? Насправді це не має значення. Кожен голос кожного виборця на дільниці важливий, незалежно від того, голос це переселенця, трудового мігранта чи мандрівника. І якщо через технічні перешкоди ми втрачаємо їхні голоси, то про це треба говорити і треба прибирати непотрібні бар’єри.

На 11 березня тимчасовою зміною місця голосування скористалися 64 тис. 967 виборців.

Дзеркало тижня (15 березня 2019 р.)

Голові Центральної виборчої комісії
Сліпачук Т.В.

Шановна Тетяно Володимирівно!

Звертаємо Вашу увагу на фактичну недоступність процедури тимчасової зміни місця голосування без зміни виборчої адреси для виборців, які не здатні самостійно пересуватися.

Виборці з інвалідністю, які не можуть самостійно пересуватися, не мають законної можливості подати заяву про зміну місця голосування через довірену особу. В Законі України “Про Державний реєстр виборців” вказується, що виборець, який постійно не здатний пересуватися самостійно, може уповноважити на подання заяви іншу особу (у порядку ст.20, 21 Закону). Однак це стосується лише заяви про зміну персональних даних, а щодо заяви про тимчасову зміну місця голосування для людей з інвалідністю ніде не вказано.

В результаті це призводить до різної правозастосовчої практики. Деякі працівники відділів ведення ДРВ вимагають особистої присутності такої особи (особливо якщо в реєстрі щодо такого виборця відсутні відомості про постійну нездатність пересуватися самостійно). Зокрема, це стосується виборців – внутрішньо переміщених осіб, які отримали інвалідність після переміщення, і керівник відповідного органу охорони здоров’я (установи соціального захисту, сільський, селищний, міський голова) не передав у реєстр за фактичним місцем проживання відомості про виборців, щодо яких встановлено постійну нездатність пересуватися самостійно.

Деякі працівники відділів ДРВ, розуміючи потреби виборців з інвалідністю, приймають заяву від довіреної особи. Нам відомі також випадки, коли працівники ДРВ висловлювали готовність виїхати до переселенця з інвалідністю додому для отримання заяви про тимчасову зміну місця голосування. В будь-якому разі, неврегульованість цього процесу ускладнює життя як людей з інвалідністю, так і самих працівників відділів ДРВ.

Окрім цього варто також підкреслити, що виборці з інвалідністю, які все ж змогли змінити місце голосування, повинні ще звернутися до дільничної виборчої комісії із заявою про бажання голосувати за місцем перебування (на дому) і вказати за якою саме адресою просять дільничну виборчу комісію забезпечити йому голосування. Вітаючи в цілому ліберальний підхід щодо можливості подання такої заяви поштою або через інших осіб, все ж вважаємо, що для таких виборців варто передбачити спрощення цієї процедури.

Особливо гострою стануть зазначені вище проблеми у разі призначення повторного голосування.

У зв’язку із наведеним, просимо внести зміни до нормативно-правових актів в межах повноважень Центральної виборчої комісії або підготувати пропозиції щодо вдосконалення законів з питань проведення виборів, що дозволить:

1. Нормативно врегулювати спрощену процедуру зміни місця голосування для внутрішньо переміщених осіб з інвалідністю, додавши до Постанови № 893 положення, що виборець, який постійно не здатний пересуватися самостійно, може уповноважити іншу особу на подання заяви про тимчасову зміну місця голосування без зміни виборчої адреси.
2. Надати можливість під час подачі заяви про зміну місця голосування, одразу вказувати безпосереднє місце перебування особи з інвалідністю, за якою вона отримує можливість голосувати в день виборів.
3. Надати можливість подавати заяву онлайн через кабінет виборця на сайті Державного реєстру виборців.
4. Передбачити можливість під час подання заяви про зміну місця голосування одночасно повідомити про бажання змінити місце голосування в разі призначення другого туру виборів.

З повагою,

ГО “Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”
БФ “Право на захист”
БО БФ “Stabilization Support Services”
ГО “Донбас СОС” ГО “Центр інформації про права людини”
БФ “Восток-COC”
ГО “КримСОС”
ГС ВГО “Національна Асамблея людей з інвалідністю України”
Валентина Волік, громадська омбудсменка із захисту виборчих прав Громадянської мережі ОПОРА в Сумській області
ГО “Союз Конотопської громади”
ГО ”Територія успіху”
Громадська організація Донецька обласна організація осіб з інвалідністю “Союз організацій осіб з інвалідністю”

Підписати лист можна тут

Ефір на 5-му каналі, присвячений 5-й річниці громадянського спротиву Донбасу російській окупації. В студії виконавча директорка ГО “Громадський холдинг “Група впливу”, співкоординаторка “Комітету патріотичних сил Донбасу” у 2014 році Тетяна Дурнєва та радник міністра інформаційної політики України, керівник аналітичного центру “Фабрика думки “Донбас” Дмитро Ткаченко.

Київ, ІА “Укрінформ”, 13 березня 2019. Більше інформації про захід.

Про це заявили під час презентації висновків автори Тіньового звіту щодо виконання Україною положень Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.

Правозахисники проаналізували різні аспекти дотримання громадянських та політичних прав осіб, що постраждали внаслідок конфлікту в Україні, а саме про: дискримінацію внутрішньо переміщених осіб, обмеження свободи пересування, збір персональних даних щодо ВПО, реалізацію свободи совісті та релігії на окупованих територіях, обмеження виборчих прав ВПО тощо.

Тіньовий звіт підготувала Коаліція громадських організацій, які опікуються захистом прав внутрішньо переміщених осіб, тих, хто залишився проживати на окупованих територіях, та полонених в рамках чергового звітування Україною щодо виконання положень Міжнародного Пакту про громадянські та політичні права.

Деякі питання, на які звертають увагу правозахисники, набувають більшої актуальності у передвиборчій період. Це власне сама реалізація виборчих прав, питання свободи пересування, процедури отримання паспортних документів та реєстрації місця проживання.

Коментуючи Тіньовий звіт з позиції міжнародного спостерігача за процесами в нашій державі, радник та керівник програми демократичного врядування ПРООН в Україні Маркус Бранд наголосив на важливості таких документів від представників неурядових організацій, оскільки вони допомагають міжнародному співтовариству краще зрозуміти глибину проблем.

За його словами, у деяких регіонах внутрішньо переміщені особи є дуже активними у суспільному житті. “Але в регіонах, де їхня кількість є незначною, ВПО часто не створюють громадських організацій для відстоювання своїх інтересів. А це означає, що їхні проблеми, як правило, не є пріоритетним питанням для місцевої влади або громади, і справа не доходить до вирішення певних проблем на інших рівнях”, – відзначив Маркус Бранд.

Ускладнені процедури перетину контрольних пунктів

За словами Марії Красненко, юристки ГО “Донбас SOS”, п’ять контрольних пунктів в’їзду-виїздів у Донецькій та Луганській областях (один з яких виключно пішохідний) щомісячно здійснюють пропуск близько мільйона осіб. “Необхідність щорічного оформлення дозволу від СБУ, тривалі черги та суттєві обмеження в переміщенні товарів є такими, що критично впливають на свободу пересування осіб, – відзначила вона. – Ухвалений торік так званий закон “про реінтеграцію Донбасу” передбачив доцільність розробки нового порядку перетину лінії зіткнення, що в тому числі має включити можливість переміщення товарів за списком заборонених, а не дозволених. Але на сьогодні такий порядок на затверджено. Проект Постанови не включає ряд зауважень, що може вплинути на права осіб вільно пересуватись територією України”.

На думку Ольги Куришко, юристки ГО “КримСОС”, підтримання зв‘язку з громадянами, які залишилися проживати на окупованих територіях, повинно бути одним із пріоритетів державної політики. “Громадяни мають розуміти, що їх чекають та сприятимуть у реалізації прав. Спрощення порядку перетину адмінкордону з Кримом, можливість перевезення усіх необхідних речей, належне облаштування КПВВ є передумовою для налагодження такого зв‘язку та підтримки наших громадян”, – зазначила вона.

Недосконала процедура встановлення фактів народження і смерті

Важливим питанням є процедура встановлення фактів народження і смерті, що відбулися на тимчасово окупованих територіях України. На думку Альони Луньової, адвокаційної менеджерки Центру інформації про права людини, наявна судова процедура встановлення цих фактів хоч і є спрощеною, все ж створює додаткове навантаження як на людей, так і на судову систему взагалі. “Аналіз судової практики свідчить, що лише приблизно 40% дітей з окупованих територій Донбасу і 10% з Криму, які народилися після початку конфлікту, мають свідоцтва про народження, видані на підконтрольній Уряду України території”, –  зазначила Луньова.

Крім того, значні проблеми для осіб, які виїхали з окупованих територій, виникають як під час отримання ними паспорту громадянина України, так і під час реєстрації місця проживання.

Виборчі права: в очікуванні змін

Стосовно іншого аспекту невиконання Україною положень Міжнародного пакту – рівного доступу громадян до виборчих процедур, то, як відзначила виконавча директорка ГО “Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ” Тетяна Дурнєва, Основний Закон України гарантує виборче право громадянам України, які досягли 18-річного віку та не визнані судом недієздатними. “Ніякої згадки про необхідність мати зареєстроване місце проживання для реалізації права голосу в Конституції України немає, – сказала вона. – Але на практиці декілька мільйонів виборців виключається з політичних процесів саме через прив’язку виборчої адреси до місця реєстрації. Відповідно держава повинна внести зміни до існуючих нормативно-правових актів та прибрати бар’єри для доступу громадян до участі у виборах”.

Також Тетяна Дурнєва зауважила, що станом на 13 березня лише близько 3% внутрішньо переміщених осіб пройшли процедуру зміни місця голосування, щоб мати можливість обрати Президента України на виборах 31 березня. Очевидно, що більшість ВПО не зможуть реалізувати своє виборче право, особливо в разі призначення “другого туру”, – наголосила вона.

Завантажити резюме Тіньового звіту.

До Коаліції громадських організацій входять:

– ГО “Донбас СОС”,
– ГО “КримСОС”,
– БФ “Право на Захист”,
– БФ “Восток-СОС”,
– ГО “Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”,
– Програма “Радник з питань внутрішньо переміщених осіб”, що впроваджується БФ “Stabilization Support Services”,
– ГО “Центр інформації про права людини“.

Захід підтримується в рамках проекту ПРООН “Громадянське суспільство задля розвитку демократії та прав людини в Україні”, що реалізовується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Данії.

Резюме тіньового звіту  Коаліції громадських організацій щодо виконання Україною положень Міжнародного Пакту про громадянські та політичні права.

У 2013 році держава Україна представила сьому періодичну доповідь про виконання положень Міжнародного пакту про громадянські та політичні права. За результатами розгляду цієї доповіді Комітет з прав людини видав заключні зауваження, які містили цілий перелік рекомендацій. Вони стосувалися питань удосконалення антидискримінаційного законодавства, посилення структури Офісу Уповноваженого ВР з прав людини, протидії тортурам, попередження домашнього насильства тощо. Ці рекомендації, залишаючись цілком актуальними і сьогодні, не містять важливого елементу, що виник у 2014 році та суттєво вплинув на життя всього українського суспільства та на функціонування української держави. Цим важливим елементом є міжнародний збройний конфлікт.

Даний тіньовий звіт зосереджений на аналізі численних порушень прав осіб, що постраждали внаслідок конфлікту в Україні, а саме – внутрішньо переміщених осіб, осіб, що залишилися проживати на тимчасово окупованих територіях України, а також осіб, які були позбавлені особистої свободи з політичних мотивів на тимчасово окупованих територіях України.

До Коаліції громадських організації входять:

– ГО “Донбас СОС”, 
– ГО “КримСОС”, 
– БФ “Право на Захист”,
– БФ “Восток-СОС”,
– ГО “Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”,
– Програма “Радник з питань внутрішньо переміщених осіб”, що впроваджується БФ “Stabilization Support Services”, 
– ГО “Центр інформації про права людини“.

Завантажити резюме Тіньового звіту

Завантажити повний тест звіту

До 25 березня триває прийом заяв для тимчасової зміни місця голосування. Якщо ви є внутрішньо переміщеною особою, проживаєте на тимчасово окупованій території чи просто знаєте, що 31 березня перебуватиме не за місцем реєстрації, в такому разі необхідно визначити виборчу дільницю, на якій ви зможете проголосувати в день виборів Президента України.


Тимчасова зміна місця голосування громадянина України передбачає зміну виборчої дільниці (дільниці для голосування), до якої виборець відноситься за його виборчою адресою, на іншу виборчу дільницю – за місцем знаходження в день загальнодержавних виборів.

Процедура проста і не забирає багато часу, особливо якщо не відкладати на останні дні. Всі деталі прописані в Постанові ЦВК №893 від 13 вересня 2012 року. #КоженГолосВпливає

Стаття виконавчої директорки Громадського холдингу “ГРУПА ВПЛИВУ” Тетяни Дурнєвої у “Дзеркалі тижня“.

Ми усвідомлюємо значення свого голосу тільки коли мовчимо.

Малала Юсуфзай, пакистанська правозахисниця, лауреатка Нобелівської премії миру

Це було перед місцевими виборами у 2015 році. Тоді внутрішньо переміщених осіб ще часто називали “тимчасово переміщені”. З одного боку, ця “тимчасовість” підкреслювала, що нема рації наділяти її носіїв правом голосу в приймаючих громадах, бо “вони зараз нам оберуть мера, а війна скоро закінчиться і вони до себе додому в Донецьк/Луганськ/Крим поїдуть”. З іншого боку, це, так би мовити, дозволяло владі заплющувати очі на проблеми переселенців і чекати, поки “само розсмокчеться”, бо коли явище тимчасове, то влада не мусить шукати далекосяжних рішень.

Минуло майже п’ять років. Не “розсмокталося”. Внутрішньо переміщені особи, практично, повністю інтегрувалися в нових громадах і здебільшого не планують повертатися у вимушено залишені домівки. Вони й досі мають “прописку” на окупованих територіях, але фактично вже давно є членами інших територіальних громад. Правда, українське законодавство визначає належність до територіальної громади лише через зареєстроване місце проживання. І виборчою адресою також є адреса, за якою зареєстроване місце проживання, відповідно до Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”. Отож, незважаючи на постійне (принаймні точно більше шести місяців) проживання в нових громадах, сплату податків і поступове “вростання корінням”, внутрішньо переміщені особи не можуть брати участі в місцевих виборах та обирати депутатів, голів місцевих рад за місцем фактичного проживання. Вони також не можуть голосувати в мажоритарних округах на парламентських виборах. Дехто намагався відстояти свої політичні права в судах. Однак суди переважно повторювали, що довідка про взяття на облік ВПО не може бути підставою для визначення виборчої адреси, що переселення має тимчасовий характер, що голосувати на місцевих виборах можуть лише зареєстровані члени громади… А тепер Європейський суд з прав людини готує рішення стосовно справ, які надійшли від громадян України за наслідками позбавлення їх можливості голосувати, що позивачі просять визнати дискримінацією.

Ще у 2015 році стало очевидно: без зміни законодавства проблему із забезпеченням виборчих прав ВПО не вирішити. Експерти Громадянської мережі ОПОРА та Громадського холдингу “Група Впливу”, за підтримки Міжнародної фундації виборчих систем та із залученням правозахисних громадських організацій, запропонували народним депутатам проект законодавчих змін. Основна ідея полягала в тому, щоб спростити процедуру зміни виборчої адреси, відокремивши її від зареєстрованого місця проживання. Механізм передбачає надання виборцеві, який проживає не “за пропискою”, можливості звернутися до відділу ведення Державного реєстру виборців із заявою про зміну виборчої адреси. При цьому виборець має пред’явити документ, що підтверджує фактичне місце проживання (на вибір виборця — договір оренди житла, довідку про взяття на облік ВПО, свідоцтво про ведення підприємницької діяльності тощо). 

Внаслідок тривалої роботи 27 березня 2017 року в парламенті було зареєстровано законопроект №6240 “Про внесення змін до деяких законів України (щодо виборчих прав внутрішньо переміщених осіб та інших мобільних всередині країни громадян)”, під яким поставили свій підпис 24 народних депутати з усіх фракцій, а також позафракційні. Але після цього процес уповільнився. Лише через майже два роки, і тільки з десятої спроби профільний комітет Верховної Ради з питань правової політики та правосуддя нарешті дав висновок щодо цього законопроекту. Однак члени комітету не наважилися сформувати чітку позицію стосовно документа й рекомендували парламенту визначитися шляхом голосування.

Про відсутність нових членів громад у списках виборців дедалі голосніше почали говорити депутати місцевих рад. Із заходу й сходу, з півночі й півдня країни стали надходити в центр заклики з проханням негайно забезпечити переселенців можливістю брати участь у місцевих виборах. З квітня 2018 року рішення про звернення до парламенту прийняли Ужгородська, Вінницька, Херсонська, Коростенська, Добропільська, Маріупольська, Криворізька, Білгород-Дністровська, Харківська міські ради, а також Шосткинська і Попаснянська районні ради та Запорізька обласна рада. І це тільки початок. Наприклад, від делегації України в Конгресі місцевих та регіональних влад Ради Європи також готується аналогічне звернення.

У січні 2018 року Парламентська асамблея Ради Європи прийняла Резолюцію “Про гуманітарні наслідки війни в Україні” 2198(2018) і рекомендувала Україні “створити механізми забезпечення права голосувати внутрішньо переміщеним особам на всіх виборах, у тому числі на місцевому рівні”. Доступ до всіх прав, зокрема до голосування та управління місцевими справами, саме і є одним із довгострокових (а не тимчасових) рішень щодо внутрішньо переміщених осіб.

6 листопада 2018 року Конгрес місцевих та регіональних влад Ради Європи на своєму 35-му пленарному засіданні проголосував за доповідь “Права голосу на місцевому рівні як елемент успішної довготермінової інтеграції мігрантів та внутрішньо переміщених осіб у муніципалітети та регіони Європи” .

27—28 лютого представники Конгресу місцевих та регіональних влад Ради Європи організували вже безпосередньо в Києві конференцію на тему “Виборчі права внутрішньо переміщених осіб на місцевому рівні в Україні: посилення інтеграції та засад демократії”. Захід проводився у рамках обговорення подальшої діяльності відповідно до Рекомендації 419 (2018) та Резолюції 431 (2018) Конгресу Ради Європи з метою пошуку спільних рішень і можливостей для впровадження відповідних законодавчих змін, спрямованих на забезпечення участі ВПО у місцевих виборах. Конференцію організовували одразу два проекти Ради Європи — “Посилення демократії та довіри на місцевому рівні в Україні” і “Внутрішнє переміщення в Україні: розробка тривалих рішень” у рамках Плану дій Ради Європи для України на 2018—2021 роки.

Захід не минув непоміченим. Адже європейські партнери одностайно підкреслювали відповідальність українського парламенту за вирішення проблеми виключеності певної частини громадян із виборчих процесів. Доповідач Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи Йос Вінен заявив, зокрема, що українська влада повинна ухвалити необхідні законодавчі зміни, щоби повною мірою забезпечити право внутрішньо переміщених осіб брати участь у виборах. Очевидно, доповідачі Конгресу Ради Європи обізнані з проблемами наших ВПО на шляху до виборчих скриньок і з механізмами вирішення цих проблем місцями краще, ніж члени українського парламенту. 

“Довгоочікуване прийняття цього законопроекту (№6240-ред.) спростить процес реєстрації виборця та дозволить усім громадянам України зареєструватися для голосування за місцем їхнього фактичного проживання”, — зазначив Йос Вінен. “Вирішення всіх цих проблем дало б конкретні вигоди не лише тим, хто не може повною мірою скористатися своїм виборчим правом, а й Україні та її подальшій демократичній консолідації”, — заявила віце-президент Конгресу Ради Європи Барбара Точе.

Законопроект №6240 включено в порядок денний десятої сесії Верховної Ради. Але чи вистачить політичної волі та совісті парламентаріям, аби переступити через свої страхи? Останні п’ять років вони здебільшого переступають через конституційні права громадян, які вже отримали назву “невидимі виборці”. Ані депутати місцевих рад, ані мери, ані депутати-мажоритарники не бачать цих громадян у своїх округах. Здається, їх у принципі ніхто не помічає. Хоча ні, — принаймні деякі штаби проводять соціологічні опитування, щоб дізнатися, за кого саме можуть голосувати переселенці. І вже за результатами досліджень, а не на основі Конституції України та міжнародних стандартів, вирішується, чи потрібно давати цим виборцям право голосу. Виникає таке відчуття, що внутрішньо переміщених осіб і жителів окупованих територій бояться всі. Такий собі “небезпечний електорат”. Матеріал для “схеми”, як можна зрозуміти зі слів міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, чи “якорі”, як неодноразово називав президент Петро Порошенко, але точно не повноцінні громадяни України. 

Попри всі бар’єри на шляху до реалізації права голосу на місцевих виборах, для голосування на президентських виборах у внутрішньо переміщених осіб перепон немає. Принаймні в першому турі. Законодавство дозволяє громадянам, які на день виборів перебуватимуть не за місцем реєстрації, змінити місце голосування без зміни виборчої адреси. Для цього слід не пізніше, ніж за п’ять днів до дати виборів (до 25 березня включно), звернутися до відділу ведення Державного реєстру виборців із мотивованою заявою про зміну місця голосування. Варто звернути увагу на маленьку деталь. У разі призначення повторного голосування (другого туру) процедуру подачі заяви слід буде повторити. Але часу для цього залишатиметься критично мало. І якщо дату кінцевого терміну прийому заяв про зміну місця голосування можна сказати вже зараз (до 15 квітня), то дата початку прийому заяв наразі невідома, адже спочатку мають бути встановлені результати першого туру. Якщо жоден кандидат не отримає на виборах президента більше половини голосів виборців, які взяли участь у голосуванні, тоді ЦВК призначає повторне голосування на третю неділю після дня виборів (21 квітня). А доки результати не встановлені і другий тур не призначено, заяви про зміну місця голосування прийматися не будуть. Отже, вже зараз можна сказати, що значна кількість ВПО не зможе встигнути подати заяву повторно (просто навіть з огляду на “пропускну здатність” відділів ведення Держреєстру виборців, а також недостатню просвітницьку роботу з зазначеного питання). Громадські організації неодноразово звертали увагу ЦВК на цю перешкоду для мобільних всередині країни громадян, але змін до Постанови №893 “Про забезпечення тимчасової зміни місця голосування виборця без зміни його виборчої адреси” досі немає.

Водночас варто зауважити, що 5 вересня 2018 року ЦВК спростила зазначену процедуру для виборців, чия виборча адреса залишилася на тимчасово окупованій території (ТОТ). Тобто внутрішньо переміщеним особам і жителям ТОТ не потрібно надавати жодних документів, які обґрунтовують необхідність зміни місця голосування, — тільки паспорт із відповідною реєстрацією. Процедура справді проста і, за відсутності черг, зараз займає 15 хвилин.

Усього за два місяці, які минули від початку виборчої кампанії, заяву про зміну місця голосування подали 42 тис. 465 виборців, але, за словами керівника Служби розпорядника Державного реєстру виборців Олександра Стельмаха, близько 90% виборців приходять в останні тижні. З 1 березня відділи ведення реєстру виборців працюють навіть у вихідні дні, щоб забезпечити прийом заяв. Лідерами за кількістю змін місця голосування є Київ та Київська область, а також Донецька, Харківська, Дніпропетровська та Одеська області.

60% усіх, хто вже подав заяву про зміну місця голосування, становлять виборці з Донецької, Луганської областей, АР Крим та м.Севастополь. Ця тенденція природна й зрозуміла, оскільки для всіх тих, хто “прописаний” ” на тимчасово окупованих територіях, на відміну від “трудових мігрантів”, немає іншого варіанту реалізувати своє виборче право — тільки через подачу заяви про зміну місця голосування. З іншого боку, інформаційні кампанії, які проводять громадські організації, здебільшого спрямовані саме на цих виборців. Недавно вийшов відео-ролик, у якому вчений-релігієзнавець, в’язень сумління Ігор Козловський, журналіст Сергій Стуканов, юристка з Криму Ельміра Катакі та я, правозахисниця Тетяна Дурнєва з Донецька, звернулися до внутрішньо переміщених осіб із закликом змінити місце голосування, щоб мати можливість проголосувати на виборах президента України. Державні органи, на жаль, досі не розпочали досить широку просвітницьку кампанію для підвищення рівня участі громадян у виборах. Може, і не дуже хочуть? Виборці безпечніші невидимі….

А правозахисні організації тим часом наполегливо рекомендують внутрішньо переміщеним особам не відкладати подання заяви про зміну місця голосування і перевірити себе у списках виборців у приміщенні нової виборчої дільниці (з 23 березня). Тому що #КоженГолосВпливає.

Дзеркало тижня

13 березня 2019 р. відбудеться Презентація тіньового звіту Коаліції громадських організацій щодо виконання Україною положень Міжнародного Пакту про громадянські та політичні права: крізь призму виборів.

В контексті президентських та парламентських виборів, що пройдуть в Україні в 2019 році, а також місцевих виборів 2020 року, правозахисні громадські організації підготували огляд питань, що впливають на рівень участі у виборах громадян, постраждалих від російської агресії.

Основні теми та спікери:
– Реєстрація фактів народження і смерті, що відбулися на тимчасово окупованих територіях України, а також видача документів, що посвідчують особу: Альона Луньова, ГО “Центр інформації про права людини”;
– Обмеження свободи пересування: Ольга Куришко, ГО “Крим СОС” та Марія Красненко, ГО “Донбас SOS”;
– Участь внутрішньо переміщених осіб у виборах, управлінні державними та місцевими справами: Тетяна Дурнєва, ГО “Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”.

Модеруватиме захід Олександра Дворецька, БФ “Восток SOS”.

До участі запрошені народні депутати, представники Міноборони, МінТОТ, Мінюсту, Мінсоцполітики, Офісу Омбудсмана, ЦВК, Держприкордонслужби, міжнародні організації та спостережні місії.

Місце: ІА “Укрінформ” (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 8/16, Арт-хаб)

Час: 14:00

Для участі просимо зареєструватися.

Цей тіньовий звіт зосереджений на аналізі численних порушень прав осіб, що постраждали внаслідок конфлікту в Україні, а саме – внутрішньо переміщених осіб, осіб, що залишилися проживати на тимчасово окупованих територіях України, а також осіб, які були позбавлені особистої свободи з політичних мотивів на тимчасово окупованих територіях України.

Автори тіньового звіту мають значний досвід у розробці та адвокатуванні проектів нормативно-правових актів у сфері захисту прав ВПО, беруть участь у робочих групах при профільних міністерствах, надають значну соціальну, інформаційну та юридичну допомогу особам, які постраждали внаслідок конфлікту, займаються висвітленням подій, що відбуваються на тимчасово окупованих територіях України.

Захід підтримується в рамках проекту ПРООН “Громадянське суспільство задля розвитку демократії та прав людини в Україні”, що реалізовується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Данії.

Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ” спільно з Міністерством з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб, Центральною виборчою комісією, Міністерством юстиції України за підтримки Міжнародної фундації виборчих систем (IFES) розробили правопросвітницькі матеріали для підвищення рівня участі внутрішньо переміщених осіб та мешканців тимчасово окупованих територій у виборах Президента України.

 
  Також ці матеріали можна завантажити форматі pdf-файлу.