“Зрозуміло, що була певна кількість відмов нашим громадянам у тимчасовій зміні місця голосування. Загалом таких відмов було 1416”, – сказав Стельмах.
Найпоширенішою причиною відмов, як зазначив Стельмах, є невключення виборця в реєстр виборців.
“Виборець, який не включений до реєстру виборців, не може скористатися таким правом (тимчасова зміна місця голосування без зміни виборчої адреси – ред.). Так, 319 таких громадян отримали відмови”, – пояснив керівник Служби розпорядника Держреєстру виборців.
Окрім того, зауважив він, відмови у тимчасовій зміні місця голосування отримали громадяни, які не мають зареєстрованого місця проживання.
“Також є випадки, коли визнано заяву необґрунтованою. Таких 183 випадки, і ще 179 випадків, коли відмовлено з причини, що виборець уже змінив собі тимчасове місце голосування”, – додав Стельмах.
Водночас він зауважив, що правом тимчасової зміни місця голосування скористалися 315 725 громадян.
“Якщо казати про перелік мотивів, які стали підставою для тимчасової зміни місця для голосування, то на першому місці в нас фактичне проживання виборців не за місцем своєї реєстрації”, – розповів Стельмах.
За його словами, цю причину вказали у своїх заявах майже 25% із 315 725 громадян.
“Хочу сказати, що життя не стоїть на місці, і серед тих громадян, які вже оформили тимчасову зміну місця голосування, не скористається таким правом 81 особа, тому що вони вже включені в списки виборців у лікарні. Ще троє вже встигли з’явитися в органах виконання покарань, а 4 – в СІЗО”, – додав Стельмах.
За повідомленням “Укрінформу”
За словами адвокаційної менеджерки ГО «ZMINA. Центр прав людини» Альони Луньової, за даними загальнонаціонального дослідження «Громадяни України, що живуть не за місцем реєстрації: їхня кількість та проблеми», в Україні щонайменше 12% дорослого населення проживають не за місцем реєстрації, що приблизно становить 3,3 млн громадян України. «Сьогодні вкрай важливим є реформування системи реєстрації місця проживання, перетворення її на зручну та прозору систему», – наголосила вона.
Координаторка проекту «Адвокація, захист та правова допомога внутрішньо переміщеним особам» БФ «Право на захист» Марія Алексєєнко озвучила результати опитування щодо настроїв виборців, які мешкають на тимчасово окупованих територіях, проведеного фондом у січні цього року на п’яти контрольних пунктах в’їзду-виїзду. «Наші запитання стосувалося обізнаності про можливість голосувати на президентських виборах, а також бажання реалізувати це право, – розповіла Одінцова. – Результати виявилися дуже красномовними. 39% опитаних знали, що можуть голосувати на виборах 31 березня. Але тільки 26% висловили бажання скористатись цим правом».
Координаторка телефонної «Гарячої лінії» ГО «Донбас SOS» Віолетта Артемчук розповіла про найпопулярніші питання, з якими звертаються до них у контексті реалізації виборчих прав. «Загалом питання стосувалися процедури зміни місця голосування та загального алгоритму дій виборця-ВПО: як проголосувати, що для цього потрібно зробити? – найчастіше питали наших операторів, – розповіла вона. – Крім того висловлювалися побажання надавати й розміщувати більше інформації про можливість участі в виборах на телеканалах у соціальних роликах, на білбордах та сіті-лайтах, інформувати про це по радіо…»
Це – тенденції президентської виборчої кампанії. А загалом, як відзначалося, в Україні на постійній основі не врегульовано питання голосування мобільних груп громадян на виборах до ВР (у одномандатних округах) та на місцевих виборах. На цьому наголосив Гарольд Джепсен, старший міжнародний радник Міжнародної фундації виборчих систем (IFES). За його словами, декілька мільйонів українців не мають права голосу на місцевих виборах, а також обирають лише половину складу парламенту. «Українська влада має поважати взяті на себе міжнародні зобов’язання та забезпечити реалізацію виборчих прав ВПО та інших мобільних всередині країни громадян не тільки на папері, але й створювати умови для цієї практики, – сказав він. – Міжнародна фундація виборчих систем закликає українських законодавців усунути юридичні та практичні бар’єри для участі у виборах ВПО та інших мобільних всередині країни громадян, та невідкладно розглянути та ухвалити законопроект №6240».
За словами виконавчої директорки Громадського холдингу «ГРУПА ВПЛИВУ» Тетяни Дурнєвої, саме сьогодні – друга річниця реєстрації законопроекту №6240 у Верховній Раді. «Нас, розробників цього документу, дуже втішає той факт, що в січні законопроект нарешті розглянув Комітету ВР з питань правової політики й рекомендував депутатам в сесійній залі визначитися шляхом голосування, – сказала вона. – Отже, потрібно йти далі й не ситуативно вирішувати питання участі мобільних груп громадян час від часу у тих чи інших виборах, а надати всім громадянам однакові права, так як це задекларовано в Конституції».
У свою чергу голова правління Громадянської мережі ОПОРА Ольга Айвазовська відзначила активність ВПО щодо тимчасової зміни місця голосування без зміни виборчої адреси на президентських виборах. На її думку, це свідчить про їхню неймовірну політичну волю – брати участь у політичному житті країни. «У нас залишилось обмаль часу, щоб законодавчо забезпечити конституційні та громадянські права ВПО повною мірою, аби вони змогли проголосувати на найближчих парламентських перегонах», – наголосила Ольга Айвазовська.
Захід організовано Громадською організацією “Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ” в рамках проектів «Відповідальна та підзвітна політика в Україні» та «Зміцнення законодавчих та виборчих процесів шляхом посилення громадської участі та надання технічної допомоги», які здійснюються Міжнародною фундацією виборчих систем (IFES) за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) та британської допомоги від уряду Великої Британії. 
За тиждень до голосування на виборах президента українці почали більш активно перевіряти себе у державному реєстрі виборців. Внести до нього зміни, зокрема й змінити виборчу дільницю можна до 25 березня. Як свідчить статистика держреєстру, за 18-22 березня адресу голосування змінили понад 109 тисяч громадян – більше ніж за попередні два з половиною місяці.
Третина всіх перереєстрацій припадає на Донбас – виборчу дільницю змінили понад 73 тисячі мешканців Донецької та Луганської областей. 14 тисяч з них – переважно переселенці останніх років – збираються 31 березня голосувати в Києві.
Позитивна дискримінація
Зранку 22 березня Єлизавета Бєлявцева, співробітниця благодійного фонду “Всеукраїнська мережа ЛЖВ”, чекає на кореспондента DW біля будівлі Центру надання адмінпослуг (ЦНАП) Печерського району столиці. “Сам ЦНАП відкривається о 9-й, але відділ реєстру виборців працює вже з 8-ї ранку”,- пояснює вона нюанси міської бюрократії.
Бєлявцева народилась у Донецьку. В 2014 році вона навчалась за кордоном, та, повернувшись до України, вирішила залишитись в Києві. До Донецька приїздить зрідка, навідує там родичів.
Попри ранній візит, у коридорі відділу реєстру виборців вже вишикувалась черга зо два десятки людей, яка збільшується на очах – помітно, що відвідувачі прагнуть розібратись із місцем голосування перед роботою.
Для голосування не за місцем реєстрації громадянам необхідно подати до реєстру довідку з роботи в іншому місті, договір оренди житла чи навіть просто квиток на поїзд на дату голосування. Для переселенців з Криму та непідконтрольних районів Донбасу Центральна виборча комісія (ЦВК) спростила процедуру до максимуму – їм достатньо лише пред’явити паспорт.
“Така собі позитивна дискримінація. Має ж вона хоч у чомусь бути на нашу користь”, – жартує Єлизавета, коли за півгодини у черзі успішно подає заяву до реєстру.
Непрохідні зміни
Втім, переселенці і досі обмежені у своїх виборчих правах в Україні – прив’язка до місця реєстрації позбавляє їх права обирати половину парламенту за мажоритарною системою, а також голосувати на місцевих виборах за місцем фактичного проживання.
Законопроект, який має “відв’язати” поняття “виборча адреса” від адреси реєстрації постійного місця проживання, зареєстрували у парламенті ще в березні 2017 року, але лише цього січня його схвалив профільний комітет Верховної Ради з питань правової політики. Подібні зміни передбачає і масштабний проект нового Виборчого кодексу, але він досі не може здобути необхідної підтримки депутатів.
Громадські організації, що опікуються правами внутрішньо переміщених осіб, констатують, що українські політики, в тому числі й кандидати на пост глави держави, не надто переймаються правами переселенців. “Насправді тільки в кількох кандидатів є згадки про внутрішньо переміщених осіб. Це, очевидно, ті кандидати, які розглядають їх, в першу чергу, як свій електорат. Однак є інша негативна тенденція: восьмеро з 44 кандидатів (за даними ЦВК, станом на 23 березня балотуються 39 кандидатів – Ред.) забули взагалі про Донбас в своїх програмах”, – зазначав місяць тому на круглому столі в Києві представник Комітету виборців України Денис Рибачок.
“Від майбутнього президента я очікую, перш за все, серйозного підходу до питань допомоги тим, хто живе на непідконтрольній території. Нова влада має полегшувати життя цих людей, а не ускладнювати його новими заборонами”, – зауважує Єлизавета Бєлявцева.
“Як швець без чобіт”
З Наталею Новіковою, менеджеркою громадської організації “Група впливу”, яка займається саме виборчими правами переселенців, DW зустрічається біля Подільскої райадміністрації в Києві в обідню пору. В паспорті Наталі – реєстрація Краснодона Луганської області, зараз непідконтрольного українській владі, тож і вона збирається подати заяву до реєстру виборців, щоб проголосувати в Києві.
“Я як швець без чобіт – три місяці пояснювала переселенцям, чому важливо перереєструватися на виборах, і от сама роблю все в передостанній день”, – жартує жінка, оглядаючи чергу з кількох десятків людей, що тягнеться двором райадміністрації.
У черзі Новікова проводить понад три години. За цей час вона телефоном координує тренінги для виборчих комісій, які “Група впливу” проводить у Донецькій та Луганській областях, консультує інших людей у черзі: з заявами до реєстру на Подолі звертаються як переселенці з Донбасу і Криму, так і трудові мігранти, що перебралися до столиці з регіонів.
“Звісно, ентузіазм громадян, які так наполегливо хочуть проголосувати, не може не тішити. Але ж є людський фактор, і співробітники реєстру явно не витримують такого потоку, – розмірковує співрозмовниця DW. – Можна було б організувати подання таких звернень в електронній формі”.
Заяву Наталя подає вже по завершенні офіційного робочого дня – після 16-ї години. Та за офіційною відповіддю – талоном, який дозволить проголосувати на київській виборчій дільниці, – працівники реєстру просять приходити вже після 25 березня.
“Я ще не визначилась, за кого голосуватиму, скоріше піду методом виключення найбільш неприємних кандидатів. У другому турі буде простіше”, – говорить Наталія на прощання.
У разі призначення другого туру президентських виборів переселенцям та іншим “мобільним” громадянам доведеться ще раз пройти процедуру зміни виборчої адреси у більш стислий термін – до 16 квітня.
Ігор Бурдига, DW.com 
20 березня представники громадських організацій, які опікуються питаннями ВПО, озвучили результати досліджень проблем, які виникають у громадян під час проходження КПВВ та презентували своє бачення нового порядку перетину лінії зіткнення. До його розробки долучилися учасники коаліції НУО: «Право на захист», «Донбас СОС», «Восток-СОС», «Група Впливу», «Форум НДО». Нові правила мають на меті усунути немотивовані перепони для громадян при перетині та переміщенні необхідних товарів з неконтрольованої до контрольованої урядом територій Донбасу.
Ноель Калхун, заступник представника Агентства ООН у справах біженців в Україні, зауважила: “Право на свободу пересування має стати одним з приіоритетних напрямив у формуванні державної політики щодо ВПО та мешканців окупованих територій.”
Її слова підтвердили і дані, що озвучила Дарина Толкач, координатор з адвокації БФ “Право на Захист”, яка модерувала захід: “Фактичне існування лінії розмежування створює проблеми у підтриманні зв’язків з українськими громадянами на окупованих територіях, оскількі умови перетину лінії розмежування суперечать принципам гідності людини. Понад рік тому Рада ухвалила закон «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», за яким правовий статус АТО був змінений на операцію Об’єднаних сил. Закон передбачав створення нового порядку і нових правил перетину лінії розмежування. Повноваження щодо його створення були покладені на Міністерство оборони та Збройні сили Україні». Однак, наголосила Дарина Толкач, нині використовується Тимчасовий порядок (наказ 1 заст. керівника АТЦ СБУ №222) та Постанова КМУ 99. Ця нормативна база узгоджувалась з антитерористичним законодавством. А нової постанови немає і досі. Немає і фактічного обговорення з громадськістю та міжнародними організаціями щодо такого нормотворення. До того ж, очевидно, що проблем з перетином КПВВ найближчим часом стане значно більше через майбутні вибори і наплив охочих проголосувати людей.
Серед поточних проблем, що необхідно вирішувати в терміновому порядку, представниця БФ “Право на Захист” назвала:
– пропускний режим, який є невиправданим обмеженням права на свободу пересування та серйозною бюрократичною перепоною для його реалізації громадянами через складнощі з отриманням електронних дозволів; – віддаленість Координаційних груп від КПВВ; – відсутність законодавчо закріпленого єдиного державного органу, що відповідав би за фінансування, інфраструктуру та облаштування КПВВ не встановлений граничний обсяг готівкових коштів, які можна переміщувати через ЛЗ; – відсутність чіткого формулювання у 99 та 39 обсягу повноважень та порядку дій співробітників ДФС, а також прав та можливостей громадян, які переміщуються через ЛЗ.І більшість з них міг би вирішити новий порядок перетину лінії розмежування.
На думку Марії Красненко, Координаторки з юридичних питань, “Донбас-СОС” , Міністерство оборони України мало б залучити його безпосередніх виконавців (ДПС, ДФС, СБУ) до розробки нового нормативно-правового акту щодо порядку і правил перетину лінії розмежування ще на етапі розробки концепції. Вона зауважила, що в умовах війни необхідно вживати всіх заходів для налагодження роботи і перетину лінії зіткнення не тільки з української сторони: відкритими залишаються питання наявності і пунктів пропуску.
Марселла Мішо, директор Форуму НГО в Україні у своїй промові акцентувала увагу на свободі пересування як пріоритеті адвокаційної діяльності Форуму НДО в Україні. Присутнім продемонстрували фото лауреата Пулітцерівської премії Ману Брабо «Свобода руху. Остання європейська лінія фронту», що задокументували життя мільйонів українців на лінії зіткнення в пастці конфлікту.
Втім, не зважаючи на недоліки правового регулювання, слід відмітити високий професіоналізм і розуміння пріоритету духу закону з боку співробітників ДПСУ та ДФС, які працюють безпосередньо на КПВВ.
В межах прес-конференції було оприлюднено відкритого листа щодо свободи пересування від коаліції громадських організацій до Кабінету Міністрів України та Міністерства Оборони
За інформацією БФ “Право на захист”
