Опис зображення. На зображенні — Парковий пішохідний міст у Києві, який з’єднує правий берег Дніпра з Трухановим островом. Міст має характерну конструкцію з вантами й арочними металевими опорами. Покриття моста — червоного кольору, по ньому йдуть люди. У нижній частині видно воду, а на задньому плані — пляжну зона з білим піском, деревами та яскравими елементами інфраструктури: червоними парасольками, гіркою й будівлями. Тло — густий зелений ліс на острові.

Стратегічні рішення

Стартувала робота над Державною стратегією житлової політики

До робочої групи зі стратегії житлової політики увійшли представники влади, міжнародних організацій та громадськості. В Україні пошкоджено або знищено понад 2 мільйони домогосподарств — 13 % житлового фонду, а кількість внутрішнього переміщених осіб (ВПО) перевищує 4,6 мільйона. Стратегія має забезпечити доступне житло, справедливу державну підтримку, посилення спроможності місцевої влади та залучення міжнародних партнерів. Особлива увага приділяється соціальному житлу та потребам ВПО, осіб з інвалідністю та інших вразливих груп, які не можуть орендувати або купити житло.

Джерело

Евакуація

Продовжується евакуація з населених пунктів на Сумщині, Харківщині, Донеччині та Дніпропетровщині

Сумщина. Під обов’язкову евакуацію підпадають 213 населених пунктів. Із них 60 уже повністю залишені жителями. Для евакуації щотижня курсуватиме безкоштовний потяг № 45 за маршрутом Суми — Ужгород із зупинками на ключових станціях, зокрема в Києві та на заході країни. Найближчі дати виїзду: 8, 14, 22 та 28 липня. Запис ведеться у транзитному центрі або в органах соціального захисту. Контакти: +38 (099) 302-52-50, +38 (068) 937-00-00, +38 (097) 705-62-18.

Харківщина. У Шевченківській громаді Куп’янського району оголошено обов’язкову евакуацію з семи населених пунктів: Баранівка, Березівка, Новомиколаївка, Сподобівка, Старовірівка, Дуванка та Федорівка. З питань евакуації звертайтесь на безкоштовну гарячу лінію 0 800 339 291, або за номером громадської організації «Helping to Leave» +38 (093) 177-64-58, або до поліції — 102.

Донеччина. Евакуація триває у 32 населених пунктах Дружківської, Шахівської, Добропільської, Криворізької громад. Евакуаційні потяги вирушають зі станції Павлоград І. Для реєстрації звертайтесь до контактного центру за номером 0 800 300 101. Також заявки приймаються за телефонами: 0 800 500 121, +38 (073) 050-01-21 (Вайбер, Вотсап, Телеграм, Сігнал). Для тяжко хворих та осіб з інвалідністю: 0 800 332 614, 0 800 888 888.

Дніпропетровщина. У Синельниківському районі розпочато другу хвилю примусової евакуації з пʼяти населених пунктів Межівської громади, семи — Великомихайлівської та двох — Маломихайлівської.

Джерело

Зайнятість

Гранти на власну справу: повторна подача можлива

Якщо вам відмовили у наданні гранту на відкриття власної справи, ви можете подати заявку повторно — кількість спроб необмежена. Не обов’язково змінювати напрям діяльності чи суттєво переробляти бізнес-план. Щоб подати нову заявку, достатньо звернутися до кар’єрного радника у найближчому сервісному центрі служби зайнятості.

Джерело

Як зарахувати свій страховий стаж, одержаний за кордоном, для призначення пенсії в Україні

Українці, які працювали за кордоном у країнах без угод про визнання страхового стажу, можуть використати цей стаж для призначення пенсії в Україні — але лише для визначення права на пенсію, а не розміру виплат. Для цього потрібно надати офіційний документ про працевлаштування з відповідної країни. Якщо самостійно отримати його неможливо, запит можна подати через Пенсійний фонд України (ПФУ), який за участі Міністерства закордонних справ України передасть його за кордон. Документ має бути перекладений і нотаріально засвідчений. Обмін інформацією може тривати кілька місяців, тому варто подбати про документи заздалегідь.

Джерело

Майже 124 тисячі ВПО вже працевлаштовані за сприяння служби зайнятості

З 1 березня 2022 року Державна служба зайнятості забезпечила працевлаштування майже 124 тисяч ВПО. У 2024 році роботу отримали близько 42 тисяч осіб, а з початку 2025 року — вже 19,3 тисячі. Загалом цього року за послугами служби зверталися майже 59 тисяч ВПО, з яких 43 тисячі були офіційно зареєстровані як безробітні. Серед них 1,8 тисячі скористалися ваучером на навчання, а ще 3,6 тисячі осіб проходять підвищення кваліфікації у центрах професійно-технічної освіти. Ще 600 ВПО вже отримали гранти та мікрогранти для відкриття власної справи. Крім того, 1,3 тисячі осіб були залучені до тимчасових робіт, а 12,4 тисячі — до суспільно корисної праці.

Джерело

Молодь може отримати до 150 тисяч гривень на власний бізнес

В Україні триває реалізація молодіжної грантової програми в рамках проєкту «Власна справа». Подати заявку можуть молоді люди віком від 18 до 25 років, які мають бізнес-ідею та готові зареєструватися як фізична особа — підприємець (ФОП). У межах програми можна отримати до 150 тисяч гривень без обов’язкової умови створення робочих місць.

Джерело

Соціальна підтримка та пенсії

Додаткові виплати від Всесвітньої продовольчої програми ООН продовжено до кінця липня

Отримувачам не потрібно подавати жодних нових заяв чи звернень. Виплати надходитимуть тим же способом, яким людина вже отримує пенсію або соціальні виплати: на банківську картку або через Укрпошту.

Джерело

Уряд розширив доступ до послуги підтриманого проживання та стаціонарного догляду

Відтепер такі послуги доступні також для ВПО літнього віку та людям з інвалідністю, яким встановлено ІV групу рухової активності. Окрім цього, уряд спростив процедуру долучення до експериментального проєкту для надавачів соціальних послуг. Тепер достатньо лише подати заяву, без додаткової перевірки відповідності у Національній соціальній сервісній службі.

Джерело

Діти, які повертаються з тимчасово окупованих територій (ТОТ) або після депортації, отримають фінансову допомогу

Уряд запровадив спеціальну допомогу в розмірі 50 тисяч гривень для дітей, які повертаються з ТОТ або після депортації. Ці кошти мають допомогти батькам чи іншим законним представникам забезпечити умови для реінтеграції та адаптації дитини в Україні.

Для отримання допомоги необхідно звернутися до Державної служби України у справах дітей. Важливо, що ця виплата не враховується при обчисленні доходу сім’ї для отримання соціальної допомоги чи субсидій.

Джерело

Компенсація за прихисток ВПО: подати заяву можна онлайн

Громадяни, які безоплатно надали прихисток ВПО, можуть подати заяву на компенсацію онлайн через портал ПФУ. Вся процедура відбувається дистанційно — відвідувати установи не потрібно. Для подання заяви потрібно: авторизуватись у кабінеті за допомогою кваліфікованого електронного підпису (КЕП), у лівому меню обрати розділ «Комунікації з ПФУ» → «Заява особи, яка розмістила ВПО, про отримання компенсації витрат», натиснути «Первинне заповнення повідомлення», заповнити обов’язкові поля, додати скан-копії документів, надати згоду на обробку персональних даних і натиснути «Зберегти». Детальніше — в інфографіці за посиланням.

Джерело

Отримання пенсійних виплат для ВПО, людей на ТОТ і за кордоном стало простішим

Раніше пенсіонери з числа ВПО могли отримувати виплати лише через Ощадбанк. Тепер вони мають змогу отримувати пенсію в будь-якому уповноваженому банку України незалежно від дати переміщення чи наявності довідки ВПО. Це нововведення стосується також осіб, які виїхали з ТОТ, проживають на ТОТ або тимчасово перебувають за кордоном. Оформити пенсію або змінити банк для отримання виплат можна у сервісному центрі ПФУ, онлайн через вебпортал електронних послуг або безпосередньо через інший банк. Отримання пенсії можливе також через Укрпошту у відділенні або з доставкою додому. Детальніше — в інфографіці за посиланням.

Джерело

На порталі ПФУ з’явився новий сервіс “Моя ідентифікація”

Пенсіонери, зареєстровані на порталі електронних послуг ПФУ, можуть скористатися новим сервісом «Моя ідентифікація». У ньому відображаються дата останньої ідентифікації та джерело її проведення — наприклад, банк, у якому вона була здійснена. Це дає змогу перевірити, чи пройдена ідентифікація, що є обовʼязковою умовою для продовження пенсійних виплат. Щоб скористатися сервісом, потрібно авторизуватись на portal.pfu.gov.ua за допомогою КЕП, Дія.Підпис або ID.GOV.UA. У кабінеті слід обрати розділ «Моя ідентифікація» в меню ліворуч. Якщо розділ не зʼявився — натисніть F5 для оновлення сторінки. Якщо ідентифікація ще не проводилась або не потрібна, інформація про дату й джерело буде відсутня.

Джерело

Уряд спростив правила призначення житлових субсидій для ВПО та родин із дітьми

ВПО, які не змінювали місце проживання, отримуватимуть субсидію автоматично — без подання нової заяви. Спрощено доступ до субсидій для дитячих будинків сімейного типу, прийомних і багатодітних сімей. Тепер придбання житла чи землі, наявність депозиту або витрати на дитячі товари (за наявності чеків чи договорів) не є перешкодою для отримання допомоги. Підвищено поріг заборгованості — з 680 до 4000 грн, що дає змогу претендувати на субсидію навіть у разі наявної заборгованості. До складу домогосподарства більше не враховують осіб, які лише зареєстровані за адресою, але фактично не проживають. Також дозволено реєструвати кілька дитячих будинків сімейного типу за однією адресою.

Джерело

Освіта

Вступна кампанія-2025: Міністерство освіти і науки України (МОН) створило гід для абітурієнтів, батьків і медіа

МОН презентувало гід для вступників 2025 року, який пояснює правила, терміни, тести (НМТ, ЄВІ, ЄФВВ), порядок подачі заяв та умови вступу на всі освітні рівні — від фахової передвищої освіти до докторантури. У гіді є інструкція з реєстрації електронного кабінету вступника (доступний з 25 червня для випускників 9-х класів, з 1 липня — для 11-х класів та осіб із дипломом кваліфікованого робітника). Подання заяв — лише через ці кабінети. З 1 липня запрацює чатбот МОН. З додатковими запитаннями можна звертатися до приймальних комісій або на гарячу лінію 1545.

Джерело

Уряд затвердив Порядок визнання результатів навчання, здобутих за кордоном

Це дасть змогу дітям, які навчались або навчаються за межами України, безперешкодно продовжити освіту вдома, отримати свідоцтво або вступити до українських закладів вищої освіти. Іноземні документи з оцінками визнаватимуться без додаткового оцінювання. Також передбачено визнання позашкільної освіти — через стандартне оцінювання або перезарахування українознавчих предметів (якщо центр зареєстрований через автоматизований інформаційний комплекс освітнього менеджменту). Подати заявку до реєстру можна буде з осені 2025 року через сайт МОН.

Джерело

З 1 вересня 2025 року в Україні діятимуть оновлені правила дистанційного навчання

Головна зміна — зменшення мінімальної кількості учнів для створення дистанційного класу: у селах, прифронтових і тимчасово окупованих громадах — від 10 дітей, у містах — від 15. Для дітей за кордоном дозволено поєднувати місцеву школу з навчанням в українській — 5–8 годин на тиждень. Також доступні екстернат і сімейна форма. Для учнів на ТОТ передбачено педагогічний патронаж — індивідуальне навчання з урахуванням безпекових умов і потреб дитини. Крім того, створено кадровий резерв для вчителів у прифронтових і прикордонних регіонах.

Джерело

Відновлення та облік шкоди, житло

Уряд виділив додаткові 3,5 мільярда гривень на програму «єВідновлення»

Майже 90 тисяч українців уже отримали грошову компенсацію на ремонт пошкодженого житла, понад 18,5 тисячі — житлові сертифікати для придбання нового. З них майже 11 тисяч уже купили помешкання, зокрема понад 4,5 тисячі — ВПО. Завдяки новому фінансуванню планується видати ще понад 2 тисячі сертифікатів і відновити сотні приватних будинків.

З початку року стартували виплати на відновлення житла на власних земельних ділянках — понад 606 мільйонів гривень уже отримали 475 заявників. Пріоритет у програмі «єВідновлення» мають військові, родини загиблих, ВПО, люди з інвалідністю та багатодітні сім’ї.

Джерело

Реєстр збитків для України відкрив нову категорію заяв A3.6 для тих, хто втратив контроль над нерухомістю на окупованих територіях

Подати заяву можуть власники житлової чи нежитлової нерухомості, які внаслідок агресії Російської Федерації були позбавлені можливості володіти, користуватися або розпоряджатися своїм майном. Заяви приймаються виключно щодо вартості нерухомого майна. Для їх подання потрібно підтвердити право власності та надати відповідні документи. Подати заяву можна через державний портал Дія. Категорія A3.6 доповнює вже діючі категорії A3.1 і A3.2, що стосуються пошкодженого та знищеного майна, і є черговим кроком у системній фіксації збитків, завданих Росією внаслідок війни.

Джерело

Різне корисне

З 1 липня ПФУ адмініструє соціальні виплати

Для отримувачів соціальних виплат нічого не змінюється — вони продовжать отримувати допомогу в повному обсязі. Зміни стосуються лише обліку та нарахувань: замість паперових документів інформація тепер обробляється онлайн, що пришвидшує розгляд заяв і перерахунок коштів на банківські картки.

Також розширено точки доступу: звертатися можна не лише до центрів надання адміністративних послуг (ЦНАПів) і місцевих органів, а й до сервісних центрів ПФУ. Залишилася можливість подавати заяви онлайн через портал або мобільний додаток ПФУ. Отже, за призначення допомоги на проживання від 01 липня 2025 року відповідальні територіальні органи ПФУ.

Джерело

Отримувачі субсидій і пільг отримали індивідуальні повідомлення від ПФУ: як перевірити статус виплат

ПФУ надіслав індивідуальні повідомлення отримувачам субсидій і пільг про призначення або відмову у виплатах на неопалювальний сезон, а також про підтвердження права на пільги до кінця 2025 року. Отримувачі субсидій можуть переглянути розмір нарахувань за травень, отримувачі пільг — результати переоцінки права на пільгу. Як перевірити повідомлення: зайдіть на портал ПФУ; авторизуйтесь через КЕП, Дія.Підпис або ID.GOV.UA; в особистому кабінеті оберіть «Мої повідомлення» → «Індивідуальні повідомлення». Це дає змогу отримувати актуальну інформацію без особистого візиту.

Джерело

Запрацював новий портал у справах дітей — children.gov.ua

Державна служба України у справах дітей запустила офіційний вебпортал children.gov.ua, який має стати зручним онлайн-ресурсом для майбутніх усиновлювачів, опікунів, прийомних батьків, фахівців, громадських організацій і всіх, хто дбає про права дитини. На порталі зібрано практичну й актуальну інформацію про процедури усиновлення, наставництва, патронату, оздоровлення дітей, державну підтримку сімей у складних життєвих обставинах. Портал стане єдиною точкою доступу до всіх актуальних сервісів та інформації.

Джерело

Укрзалізниця розширює програму «Залізні друзі» для ВПО

Укрзалізниця запускає оновлену програму лояльності «Залізні друзі» ВПО. Вони отримують подвійні бонуси за подорожі й ексклюзивні знижки від партнерів — серед яких Укрпошта, Аптека 911, Фокстрот, «Мати та дитина», Liki24.com та ROZETKA. Укрзалізниця планує розширювати перелік партнерів і вигідні пропозиції для ВПО. Приєднатися до програми та отримати бонуси можна через офіційну сторінку Укрзалізниці у фейсбуці за посиланням.

Джерело

Аналітичні та інформаційні матеріали

Аналітична довідка: Чи всі повноваження Мінреінтеграції були перерозподілені після його ліквідації?

Стаття: Простір без орієнтирів: невидимі бар’єри в пересуванні

Звернення до Президента України щодо ветування закону про множинне громадянство

Позиція щодо ризиків законопроєкту про множинне громадянство

Новинні плітки за травень 2025 року

Мультиплікаційне відео про педагогічний патронаж

Законопроєкти тижня

#Звіт Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України з питань захисту майнових та немайнових прав внутрішньо переміщених осіб та інших осіб, постраждалих від агресії Російської Федерації про виконану роботу (реєстраційний номер 13372)

#ЗаконодавчаІніціатива № 13381 щодо права отримувача компенсації на повторне звернення, якщо після або під час виконання ремонтних робіт були встановлені додаткові пошкодження об’єкту нерухомого майна, однак не виявлені за результатами комісійного обстеження

Завантажити в PDF

Відновлення України — це насамперед відновлення людської гідності та прав людини. Несправедлива війна, розпочата Російською Федерацією, одним зі своїх численних негативних наслідків має захоплення частини території України разом із українськими громадянами, які на цій території мешкають. За різними оцінками, може йтися про 3–5 мільйонів осіб, серед яких — понад мільйон дітей, що нині перебувають на тимчасово окупованих територіях України (ТОТ). Попри тимчасову окупацію Російською Федерацією частини території України, атмосферу страху, створену злочинами проти цивільного населення, та примусове нав’язування російського громадянства, усі ці люди залишаються громадянами України. Попри систематичні порушення їхніх прав і вимушену ізоляцію, вони становлять невід’ємну частину демографічного та соціально-економічного майбутнього України.

Росія й далі цілеспрямовано й системно провадить політику, спрямовану на знищення громадянської ідентичності та майбутнього громадян України, які мешкають на ТОТ. Примусова паспортизація, депортації, фільтраційні заходи, незаконні затримання, відібрання майна та масове переміщення населення є серйозними й триваючими порушеннями міжнародного гуманітарного права та міжнародного права у сфері прав людини. Це не поодинокі випадки, а складові ширшої стратегії демографічної інженерії та культурного стирання, що систематично документуються організаціями громадянського суспільства й міжнародними моніторинговими інституціями.

На тимчасово окупованих територіях України діти з наймолодшого віку та молодь піддаються цілеспрямованим процесам мілітаризації й ідеологічної індоктринації, які впроваджує окупаційна адміністрація. Такі практики спрямовані на викорінення української ідентичності, нав’язування лояльності до Російської Федерації та поширення її впливу, що глибоко підриває довгострокові перспективи реінтеграції та суспільного порозуміння.

Ми маємо рішуче наголосити: українці, які залишаються під окупацією, не забуті — вони є і залишаються громадянами України. Усі зусилля щодо національного відновлення мають враховувати їхні права, потреби, забезпечуючи їхню безпосередню участь. Відновлення країни не повинне обмежуватися географією, а має ґрунтуватися на принципі справедливості для всіх без винятку.

Українці на ТОТ — це стратегічний людський капітал для відновлення України. Населення тимчасово окупованих територій, зокрема молодь, становить стратегічно важливий резерв людського потенціалу для сталого відновлення та розвитку держави. Ми не можемо дозволити знецінювати цей потенціал. Створення ефективних механізмів справедливої реінтеграції — це не лише гуманітарна чи правова вимога, а й необхідна передумова для забезпечення демографічної стійкості та консолідації українського суспільства. Системні інвестиції в освіту, психосоціальну підтримку, забезпечення житлом, а також розроблення чітких підходів до визнання й оцінки результатів навчання та професійного досвіду, набутих в окупації, є ключовими умовами для сталого відновлення та соціальної згуртованості.  

Збереження та підтримка зв’язків із громадянами України на ТОТ вимагає цілеспрямованої та інклюзивної державної політики, що визнає реалії їхнього повсякденного життя в окупації й силу стійкості. На тлі спроб стерти їхню українськість процес національного відновлення має ставити цих людей у пріоритет — не виключаючи, а залучаючи їх, забезпечуючи їхній захист, участь і представництво. Послаблення чи розірвання цих зв’язків  є прямим результатом спрямованої політики РФ. Тож Україна має докладати всіх можливих зусиль для зміцнення зв’язків із тими громадянами, які проживають на ТОТ. Водночас необхідно враховувати наслідки тривалої окупації окремих територій України, зокрема понад десятирічну окупацію Автономної Республіки Крим і міста Севастополь, окремих районів Донецької та Луганської областей.

Для тих, хто мешкає на тимчасово окупованих територіях, мають бути запроваджені чіткі правові механізми та офіційне визнання їхнього досвіду і реалій життя в окупації. Політична система на ТОТ формується під впливом нав’язаних Росією правових та адміністративних норм, знищення українських інституцій, системного стеження та переслідування цивільного населення і криміналізації всього, що пов’язане з українською ідентичністю — мови, поглядів, символіки. Такі системні порушення є не лише міжнародними злочинами, вони породжують серйозні перешкоди для майбутньої реінтеграції та збереження соціальної згуртованості. Для подолання цих викликів і забезпечення сталого відновлення правової визначеності й національної єдності Уряд України має вжити системних змін: запровадити адміністративну процедуру реєстрації актів цивільного стану про народження, смерть, укладення та розірвання шлюбу, які відбулися на ТОТ. Паралельно слід розробити ефективні правові механізми для використання інформації з документів, які мають критичне значення для життя людей і були видані під час окупації: медичних довідок, підтвердження трудового стажу та професійного досвіду, освітніх документів, правовстановлювальних документів на майно, документів про інвалідність тощо.

Справедливість і притягнення держави-агресора до відповідальності мають стати фундаментом відновлення України та основою для досягнення сталого і тривалого миру. Принцип «Відбудувати краще ніж було»  це не лише фізична відбудова зруйнованої інфраструктури, це насамперед відновлення правди, людської гідності та справедливе відшкодування для всіх постраждалих від війни. Російська Федерація має понести повну відповідальність за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права та прав людини, а також за нищівну шкоду, завдану населенню, інфраструктурі, суспільству та державним інституціям. Комплексна система повного відшкодування збитків — включно з реституцією, компенсацією та гарантіями неповторення — має стати наріжним каменем стратегії сталого розвитку України. Права людини мають бути інтегровані у всі майбутні переговорні процеси. Будь-яка мирна угода або домовленість про припинення вогню має прямо закріплювати гарантії та права громадян України, які проживають на ТОТ, і передбачати безумовне зобов’язання держави-агресора забезпечити безперешкодний гуманітарний доступ, припинити всі форми переслідувань і повною мірою дотримуватися міжнародного права.

Права людей, постраждалих від війни, підлягають безумовному захисту, а завдані їм збитки мають бути визнані та відшкодовані. Як національні, так і міжнародні компенсаційні механізми повинні прямо охоплювати втрати, яких зазнали люди на ТОТ із 2014 року, забезпечувати їхнє право на майнову та немайнову компенсацію як у межах національної системи, так і через Реєстр збитків для України (RD4U). Українське законодавство та політичний дискурс мають належним чином реагувати на загрози, пов’язані з політикою примусового нав’язування громадянства РФ на ТОТ. Невідкладне завдання — зберегти й захистити українську правову ідентичність постраждалих громадян через упровадження чітко визначених юридичних гарантій у національному законодавстві, спрямованих на запобігання дискримінації чи безгромадянству.

В умовах окупації, що триває, одним із ключових пріоритетів має стати забезпечення реальної можливості безпечної та гідної евакуації мешканців ТОТ. Щонайменше 1 мільйон осіб, які залишаються в окупації, критично потребують гуманітарної допомоги — однак позбавлені доступу до неї через систематичну заборону з боку Російської Федерації та блокування механізмів міжнародного моніторингу. Це призвело до глибокої прогалини в системі гуманітарного захисту, яка залишає цивільне населення — зокрема, дітей, людей похилого віку та осіб з інвалідністю — беззахисними перед насильством, експлуатацією, переслідуваннями та відмовою в доступі до базових послуг. Потрібні скоординовані дії державних органів, міжнародних партнерів і міжнародних організацій для створення безпечних гуманітарних коридорів, а також забезпечення всебічної правової, соціальної та логістичної підтримки евакуйованим після прибуття на підконтрольну Уряду України територію. Гуманітарні організації мають отримати негайний і безперешкодний доступ до постраждалого населення, а міжнародна спільнота повинна активізувати тиск, щоб припинити перешкоджання гуманітарній діяльності та забезпечити притягнення РФ до відповідальності за порушення норм міжнародного права.

Для повноцінної соціальної, економічної та громадянської інтеграції мешканців тимчасово окупованих територій необхідно створити комплексну систему реінтеграції. Щоб забезпечити рівноправну участь жителів ТОТ у процесі відновлення України, держава має запровадити стратегічно скоординовану та належним чином фінансовану політику реінтеграції, яка гарантуватиме безперешкодний доступ до національної системи пенсійного забезпечення та соціального захисту, адміністративних послуг, забезпечення доступним житлом, а також створення можливостей для перекваліфікації, професійного навчання та працевлаштування з урахуванням потреб постраждалого населення.

Ради ВПО мають бути визнані повноцінними партнерами у процесі відновлення України. Створені самими внутрішньо переміщеними особами, багато з яких виїхали з ТОТ, Ради ВПО є унікальною формою громадянської ініціативи, заснованої на особистому досвіді, довірі громади та принципах локальної демократії. Вони виступають критично важливою ланкою між державними інституціями, переміщеними особами та громадами, що їх приймають, допомагаючи формувати політику, яка відповідає реальним потребам людей і захищає їхні права. Ради ВПО формують фундамент для інклюзивної відбудови — відновлюючи довіру, згуртованість і здатність громад до самоорганізації. Їхнє системне виключення з національного та міжнародного планування процесів відновлення не лише підриває легітимність політик, а й означає втрату надзвичайно цінного ресурсу знань, лідерства та стійкості. Щоб забезпечити справедливе й стале відновлення, Україна має інтегрувати Ради ВПО в саму архітектуру планування, реалізації та моніторингу політики відновлення.

Перехідне правосуддя має бути визнане однією з ключових підвалин стратегії національного відновлення та зцілення України. Без чіткої державної стратегії подолання руйнівних наслідків війни не може бути ані сталого миру, ані понесення відповідальності державою-агресором, ані повноцінної реінтеграції. Попри важливу роль, яку відіграє громадянське суспільство у просуванні принципів перехідного правосуддя, відсутність узгодженої національної стратегії лише загрожує поглибленням фрагментації суспільства і перешкоджає можливості справжнього відновлення. Україна має якнайшвидше створити постійний, юридично визначений і належним чином забезпечений ресурсами державний орган, відповідальний за політику щодо ТОТ, реінтеграцію, довгострокове стратегічне планування та міжвідомчу координацію — щоб справедливість стала наріжним каменем усіх політик відновлення, а не залишалась красивим словом.

У той час, коли міжнародна спільнота збирається в Римі на Конференцію з відновлення України (URC 2025), ми закликаємо до стратегічного переосмислення підходів до відновлення та визнання населення тимчасово окупованих територій України невід’ємною частиною людського капіталу, без якого неможливі ані повноцінна відбудова, ані стійкість, ані довгострокове відновлення і розвиток держави. Ми, національні та міжнародні гуманітарні й правозахисні організації, звертаємось із такими рекомендаціями.

 До міжнародних донорів і партнерів: 

– Інтегрувати потреби жителів ТОТ у всі напрями відновлення — від інфраструктури і житлової політики до охорони здоров’я, освіти, економічної політики та психосоціальної підтримки — так, щоби програмне та проєктне фінансування і бюджетне планування прямо враховували потреби як людей, які зазнали вимушеного переміщення, так і тих, хто живе в окупації.

– Пріоритезувати фінансування заходів із документування порушень, формування механізмів перехідного правосуддя, розвитку реінтеграційних сервісів та безпечних шляхів евакуації для українців, які перебувають на ТОТ, у тісній координації з Урядом України, громадянським суспільством та місцевими органами влади.

– Сприяти включенню до міжнародних механізмів компенсації як майнових, так і немайнових збитків і шкоди, завданої порушеннями прав людини — починаючи з 2014 року — щоб гарантувати рівний, повний та справедливий доступ до відшкодування шкоди усім постраждалим, зокрема з ТОТ.

– Забезпечити створення гуманітарних коридорів і незалежних моніторингових механізмів і підтримувати системне документування порушень прав людини та міжнародного гуманітарного права на ТОТ для забезпечення гуманітарного доступу, гарантій захисту цивільного населення, що живе в окупації, та безумовного притягнення до відповідальності винних.

– Інституційно визнати Ради ВПО як партнерів відновлення, інвестуючи в їхню спроможність і забезпечуючи їхнє системне включення в місцеве й національне планування відбудови, щоб забезпечити участь переміщених громад у формуванні політик відновлення та розвитку України.

 До Уряду України: 

– Інституціоналізувати перехідне правосуддя як пріоритет державної політики через створення постійного, законодавчо уповноваженого та належним чином фінансованого державного органу, відповідального за політику щодо тимчасово окупованих територій, реінтеграцію та взаємодію з цивільним населенням на ТОТ, забезпечивши стратегічне планування та міжвідомчу координацію на довгострокову перспективу.

– Розробити та впровадити національну систему збирання, аналізу й моніторингу даних щодо порушень прав людини на тимчасово окупованих територіях, яка слугуватиме основою для формування державних політик і програм щодо ТОТ, обґрунтованих реальними потребами і доказами.

– Запровадити спрощені та ретроспективні юридичні процедури для визнання в адміністративному порядку актів цивільного стану (народження, смерті, шлюбу), а також результатів навчання, трудового стажу і професійного досвіду, інвалідності та права власності осіб, які постраждали від окупації.

– Забезпечити збереження українського громадянства, встановивши чіткі правові гарантії щодо наслідків примусової паспортизації та надавши захист від безгромадянства, дискримінації чи виключення адміністративних процедур.

– Розширити можливості для молоді з тимчасово окупованих територій, надавши доступ до вищої освіти, професійно-технічного навчання, а також підтримку молодіжних ініціатив і програм наставництва, спрямованих на реінтеграцію та протидію дезінформації.

– Забезпечити всебічну соціально-економічну реінтеграцію, гарантувавши рівний доступ мешканців ТОТ і тих, хто виїздить з ТОТ, до національної системи соціального захисту й пенсійного забезпечення, доступного житла, програм підтримки зайнятості та безпечних, гідних шляхів переміщення на підконтрольну Уряду територію.

– Гарантувати доступ мешканців ТОТ до національних механізмів компенсації за допомогою системного й інклюзивного документування та обліку майнових втрат, немайнової шкоди та порушень прав, спричинених збройною агресією Російської Федерації, починаючи з 2014 року.

Конференція з питань відновлення України 2025 року має стати точкою відліку для нового розуміння самого поняття «відновлення» — його виміру не лише у кілометрах нових доріг чи мегаватах відновленої енергії, а насамперед в історіях людей: у кожній відремонтованій оселі, кожній збереженій школі, кожній родині, яка залишається на ТОТ або була змушена покинути свій дім.

Справжнє відновлення — це не лише реконструкція зруйнованого, а й відновлення того, що робить Україну цілісною: її людей, включно з тими, хто досі живе в окупації. Жодна дорожня карта відбудови не може бути імплементована без чіткого зобов’язання: забезпечити права, потреби та майбутнє кожного громадянина України — незалежно від того, де вони перебувають сьогодні.

Підпишіть заяву, щоб захистити права людей на ТОТ: https://cutt.ly/RrTvd06c

26 червня 2025 року 

Громадський холдинг «ГРУПА ВПЛИВУ»

Благодійна організація «Благодійний фонд «Право на захист»

Громадська організація «Донбас SOS»

Центр прав людини ZMINA

Благодійна організація «Благодійний фонд «Стабілізейшн Суппорт Сервісез»

Громадська організація «Кримська правозахисна група» 

Громадська організація «КримSOS»

Благодійна організація «Благодійний фонд «Схід SOS»

Опис зображення: На зображенні блакитний фон. У верхньому лівому куті в білому овалi з червоною рамкою розташовано напис «ГРУПА ВПЛИВУ». По центру вгорі стилізоване графічне зображення будівлі Верховної Ради України з прапором та тризубом. Нижче, на червоному тлі у вигляді кнопки розміщено хештег: «#ЗаконодавчаІніціатива №13381». Під ним у червоних блоках білими літерами написано: «щодо права отримувача компенсаціїна повторне звернення, якщо після або під час виконання ремонтних робіт були встановлені додаткові пошкодження об’єкту нерухомого майна, однак не виявлені за результатами комісійного обстеження». У правому верхньому куті — декоративний елемент зі скупченням сірих стрілок, спрямованих у різні боки.

Народні депутати пропонують чергові зміни до Закону України “Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України” (надалі – закон).

Метою внесення змін є забезпечення права отримувача компенсації на повторне звернення, якщо після або під час виконання ремонтних робіт були встановлені додаткові пошкодження об’єкту нерухомого майна, однак не виявлені за результатами комісійного обстеження. Законопроєкт зареєстрований 18 червня за реєстраційним номером 13381. 

Необхідність внесення змін, на думку ініціаторів, обумовлена тим, що встановлені на сьогодні законодавчі процедури отримання компенсації за пошкоджене житло не враховують та не надають права власникам такого житла повторно звернутись за компенсацією, якщо під час ремонтних робіт були виявлені додаткові пошкодження, які не були встановлені комісією під час огляду.

Повторне звернення можливе лише у разі повторного пошкодження об’єкта нерухомого майна, що не повністю враховує права отримувача компенсації на відновлення пошкодженого житла внаслідок збройної агресії, оскільки іноді пошкодження мають прихований характер та можуть бути виявлені під час ремонтних робіт. У зв’язку з цим, доцільно врегулювати на законодавчому рівні випадок повторного звернення отримувача компенсації. 

Законопроектом пропонується внести зміни до статті 10 закону. Передбачається встановити, що отримувач компенсації, який виконав ремонтні роботи, пов’язані з будівництвом на пошкодженому об’єкті нерухомого майна з метою його відновлення та/або придбав будівельну продукцію для виконання таких робіт, за результатом визначеного комісією обсягу таких робіт та прийнятого рішення про надання компенсації, має право на повторне подання заяви та її розгляд комісією. Таке право виникає, якщо після або під час виконання ремонтних робіт були встановлені додаткові пошкодження об’єкту нерухомого майна, однак не виявлені за результатами комісійного обстеження.

Посилання: Проєкт Закону про внесення змін до Закону України “Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України” щодо права отримувача компенсації на повторне звернення, якщо після або під час виконання ремонтних робіт були встановлені додаткові пошкодження об’єкту нерухомого майна, однак не виявлені за результатами комісійного обстеження доступний за посиланням: https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/56623

13 червня до Парламенту було подано звіт Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України з питань захисту майнових та немайнових прав внутрішньо переміщених осіб (ВПО) та інших осіб, постраждалих від агресії Російської Федерації (далі – ТСК) про виконану роботу (реєстраційний номер 13372). 

Діяльність ТСК здійснюється за основними напрямками в сфері захисту прав ВПО та інших постраждалих від російської агресії:

• надання фінансової підтримки;
• відшкодування завданих збитків, шкоди та сприяння у здійсненні репараційних виплат; 
• вирішення питань, пов’язаних із забезпеченням житлом для ВПО та інших постраждалих осіб; 
• здійснення парламентського контролю за діяльністю виконавчої влади у цих напрямках.

За напрямком фінансової підтримки ТСК звітує про напрацювання та подання до Парламенту: 

законопроєкту за № 10382 від 28.12.2023 про внесення змін до Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” щодо виплати допомоги на проживання з урахуванням результатів оцінювання задоволення потреб та ступеня інтеграції внутрішньо переміщеної особи за місцем фактичного проживання (поки не розглядався Парламентом); 

законопроєкту за № 12301 від 11.12.2024 про викладення в новій редакції Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”. Передбачає комплекс заходів на всіх етапах внутрішнього переміщення, включно з правом на щомісячну грошову допомогу, яка виплачуватиметься протягом воєнного стану та одного місяця після його завершення, з можливістю припинення лише за результатами офіційної оцінки рівня задоволення потреб ВПО. Визначено вимоги до Уряду щодо розробки та затвердження порядку функціонування електронного кабінету ВПО; 

законопроєкту за № 12300 від 11.12.2024 про внесення зміни до статті 5 Закону України “Про статус гірських населених пунктів в Україні” щодо захисту прав ВПО. Цей проєкт усуває дискримінаційні підходи у наданні надбавок ВПО, які мешкають у гірських населених пунктах. Наразі близько 100 тисяч ВПО у таких громадах не мають доступу до 20% надбавок до пенсій, стипендій та інших державних виплат, на відміну від місцевих жителів, що створює соціальну несправедливість. Законопроєкт дозволяє прирівняти ВПО до інших мешканців у цих умовах.

За напрямком відшкодування завданих збитків, шкоди та сприяння у здійсненні репараційних виплат ТСК повідомляє про підготовку та передання законодавчих пропозицій до Верховної Ради: 

про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав на землю власників об’єктів нерухомого майна, зруйнованих внаслідок бойових дій (реєстр.№ 13174 від 15.04.2025), який передбачає право власників зруйнованого житла без аукціону приватизувати або орендувати земельні ділянки, на яких були знищені об’єкти; 

про внесення змін до деяких законів України щодо нарахування плати за житлово-комунальні послуги та облік збитків у зв’язку з пошкодженням або знищенням об’єктів нерухомого майна (реєстр.№ 13155 від 04.04.2025), який передбачає, що під час дії воєнного стану та ще рік після його припинення чи скасування не нараховується плата за житлово-комунальні-комунальні послуги у разі пошкодження або руйнування житла в багатоквартирному будинку внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією. 

Підтримано зміни до Закону України №2923  (реєстр. № 13136 від 26.03.2025), який передбачає:

• поширення дії цього закону на майно, зруйноване або пошкоджене починаючи з 19 лютого 2014 року;
• надання компенсацій за житло знищене не тільки у результаті бойових дій, але і внаслідок неправомірних дій (бездіяльності) окупаційної влади;
• визначення пріоритетного права на компенсацію сім’ям, для яких пошкоджене або знищене житло було єдиним;
• власники зруйнованих квартир у багатоквартирних будинках зможуть отримати компенсацію не тільки шляхом їх відбудови, але і у вигляді сертифіката (в такому випадку їхні квартири після відновлення передаватимуться у комунальну власність як соціальне житло);
• строк звернення за компенсацією після припинення або скасування воєнного стану збільшується з 1 до 3 років.

Надалі звіт має бути заслуханий та обговорений Парламентом, взятий до відома та прийнято рішення про продовження роботи ТСК на наступний період.   

Посилання:

Проєкт Постанови про звіт Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України з питань захисту майнових та немайнових прав внутрішньо переміщених та інших осіб, постраждалих від агресії Російської Федерації про виконану роботу доступний за посиланням: https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/56586 

ЗВЕРНЕННЯ  ДО ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

щодо ветування Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення реалізації права на набуття та збереження громадянства України» від 18 червня 2025 року

Шановний Володимире Олександровичу!

18 червня 2025 року Верховна Рада України в другому читанні прийняла проєкт Закону про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення реалізації права на набуття та збереження громадянства України (реєстр. №11469 від 07.08.2024) (далі – Закон).

Закон пропонує внесення змін до законів України «Про громадянство України»,  «Про імміграцію», «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», «Про забезпечення функціонування української мови як державної», які, як зазначено в пояснювальній записці, спрямовані на удосконалення правового забезпечення функціонування інституту громадянства в Україні, а також забезпечення національних інтересів України в питаннях забезпечення реалізації права на набуття та збереження громадянства України. Цілями й завданнями прийняття Закону зазначена актуалізація правового регулювання питань громадянства України з огляду на необхідність забезпечення національної безпеки та національних інтересів України, з метою збереження єдності української спільноти, зменшення негативних наслідків демографічної кризи в Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Попри важливість вдосконалення законодавства України у сфері громадянства, запропоновані Законом зміни матимуть безпосередній негативний вплив на можливість набуття громадянства України для осіб без громадянства та під ризиком безгромадянства, недокументованих громадян України з ТОТ України, біженців, осіб, які потребують додаткового захисту, шукачів захисту та їхніх дітей. Закон містить суттєві ризики, створює додаткові підстави втрати громадянства України жителями ТОТ України та фактично запроваджує додаткове покарання у вигляді втрати громадянства України за вчинення окремих категорій злочинів.

Ми, представники організацій Коаліції, що опікуються питаннями захисту прав постраждалих внаслідок збройної агресії проти України, неодноразово звертали увагу народних депутатів України на системні проблеми та ризики, які містяться на всіх етапах розгляду законопроєкту №11469 – і під час опрацювання тексту до другого читання, і коли законопроєкт у доопрацьованому вигляді був внесений у порядок денний сесії Верховної Ради України. Частина цих пропозицій була врахована під час доопрацювання законопроєкту Комітетом Верховної Ради України з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій України, національних меншин і міжнаціональних відносин, але критичні питання залишаються невирішеними.

1. Необґрунтоване звуження кола осіб, які можуть набути громадянство України. Деякі положення прийнятого Закону щодо набуття громадянства України за народженням і територіальним походженням звужують коло осіб, які мають право на набуття громадянства України. Разом з цим, Закон не містить змін до статті 7 Закону України «Про громадянство України», які б гарантували набуття громадянства України дітьми, які народилися на території України, якщо в іншому випадку такі діти стануть особами без громадянства.

Також, у разі набрання Законом чинності у проголосованій редакції, діти осіб із додатковим захистом втратять існуючу можливість і не зможуть набувати громадянство за народженням (нова редакція статті 7 Закону України «Про громадянство України») і територіальним походженням (нова редакція статті 8 Закону України «Про громадянство України»), тому що категорія «осіб, які потребують додаткового захисту» не входить до категорій осіб «які постійно проживали на території України» відповідно до нової редакції абзацу 10 статті 1 Закону України «Про громадянство України». Так само діти осіб, які звернулись із заявою про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні (тобто діти шукачів захисту), можуть втратити право набувати громадянство за територіальним походженням (нова редакція статті 8 Закону України «Про громадянство України»), тому що їхні батьки так само не вважаються іноземцями, які постійно проживали на території України відповідно до нової редакції абзацу 10 статті 1 Закону України «Про громадянство України».

Запровадження новою редакцією статті 8 Закону України «Про громадянство України» іспиту з основ Конституції України, історії України й іспиту на визначення рівня володіння державною мовою, а також встановлення плати за складання іспитів може суттєво обмежити можливість бути прийнятими до громадянства України осіб без громадянства, визнаних у порядку статті 6-1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», які здебільшого належать до вразливих категорій населення, часто не мають жодної освіти і є неграмотними або малограмотними.

Отже, загалом ці положення прийнятого Закону порушують норми міжнародного права й національного законодавства України.

Так, зокрема, відповідно до частини 3 статті 22 Конституції України, під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу чинних прав і свобод. Конституційний Суд України в рішенні від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 зазначив, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини, гарантії цих прав і свобод. Однак, визначаючи їх, законодавець може лише розширювати, а не звужувати, зміст конституційних прав і свобод та встановлювати механізми їх здійснення. Отже, положення частини третьої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що під час ухвалення нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу чинних конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їхньої суті.

Відповідно до статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами й свободами, а також мають такі самі обов’язки, як і громадяни України (за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України).

Відповідно до статті 1 Конвенції про скорочення безгромадянства (1961),​​ яка є частиною національного законодавства України, договірна держава надає своє громадянство народженій на її території особі, яка в іншому разі була б апатридом. 

Відповідно до статті 7 Конвенції про права дитини (1989), яка є частиною національного законодавства України, дитина має бути зареєстрована відразу ж після народження і з моменту народження має право на ім’я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їхнє піклування. 

У вересні 2022 року Комітет ООН із прав дитини повторно наголосив на своїй рекомендації, наданій Україні ще у 2011 році, щодо необхідності внесення змін до законодавства у сфері громадянства щодо спрощення доступу до отримання громадянства дітям, якщо в іншому випадку такі діти будуть особами без громадянства.

Ця рекомендація залишається невиконаною Україною понад десять років, підтвердженням чому є чинна редакція статті 7 Закону України «Про громадянство України». Пропоновані законопроєктом зміни лише ускладнюють доступ дітей осіб без громадянства та дітей шукачів захисту до громадянства України.

Водночас однією з ключових рекомендацій Тіньового звіту до розділу 23 «Правосуддя та фундаментальні права» Звіту Європейської комісії щодо України у 2023 році в розділі «Захист основоположних прав і свобод» у питаннях громадянства зазначена така рекомендація: внести зміни до Закону України «Про громадянство України», надавши право на набуття громадянства України всім дітям, народженим на території України, які при народженні не набувають іншого громадянства.

Щодо права на набуття громадянства для дітей шукачів захисту, суди неодноразово визнавали протиправною бездіяльність Державної міграційної служби України та її територіальних підрозділів у провадженнях за заявами й поданнями з питань громадянства України від їхніх батьків (справи 640/25338/19, 640/15887/20, 320/12900/21).

Отже, набуття чинності Закону у поточній редакції призведе до втрати вже існуючого права на громадянство, яке зараз мають певні категорії іноземців та особи без громадянства, а також їхні діти.

2. Підстави неприйняття до громадянства України порушують принцип правової визначеності. Закон пропонує скасувати таку підставу неприйняття до громадянства України, як вчинення злочину проти людства чи геноциду, що видається щонайменше необґрунтованим. Натомість пропонується визначити такою, що не приймається до громадянства України, особу, «яка створює загрозу національним інтересам, національній безпеці, охороні громадського порядку, суверенітету й територіальній цілісності України». Ця підстава сформульована з порушенням принципу правової визначеності, оскільки ні проєкт закону, ні чинне законодавство України не містять тлумачення поняття «особи, яка створює загрозу національним інтересам, національній безпеці, охороні громадського порядку, суверенітету й територіальній цілісності України», не визначає критерії та докази існування «загрози національним інтересам, національній безпеці, охороні громадського порядку, суверенітету й територіальній цілісності України», що своєю чергою є передумовою безмежної свободи розсуду в інтерпретації змісту підстав для заборони прийняття особи до громадянства України. 

У Доповіді Венеційської комісії № 512/2009 «Про верховенство права» (The Rule of Law Checklist), прийнятій на 86-й пленарній сесії 25–26 березня 2011 року), Венеційська комісія, окреслюючи ключові аспекти верховенства права, дійшла висновку, що рішення з питань юридичних прав мають ґрунтуватися на чітких і зрозумілих нормах закону, а не на волі чи дискреції. Отже, недостатня конкретизація та оцінність такої підстави для відмови в прийнятті до громадянства суперечить принципу верховенства права, передбаченому статтею 9 Конституції України.

3. Створення загрози втрати громадянства України для українських громадян, які проживають на ТОТ України. Оновлена редакція статті 19 Закону України «Про громадянство України» розширює підстави для втрати громадянства України у разі добровільного набуття громадянства країни-агресорки. 

Варто нагадати, що українська держава послідовно не визнає громадянства, отриманого на ТОТ України. За даними численних соціологічних досліджень, цю позицію підтримує і українське суспільство. Міжнародні партнери України не визнають документів, виданих в окупації, серед яких і паспорти, що підтверджують належність до громадянства РФ. Утім, країна-агресорка продовжує масштабну практику нав’язування власного громадянства на ТОТ України, що є грубим порушенням міжнародного права і кваліфікується як воєнний злочин відповідно до законодавства України.

Набуття російського громадянства на ТОТ України не може вважатися добровільним і не має тягнути за собою втрату громадянства України. Зараз ця позиція відображена в тексті законопроєкту з виключеннями. Зокрема, громадянство РФ, набуте в окупації чи на території РФ, буде вважатися добровільним у разі, якщо дії особи спрямовані на пропаганду війни, публічну підтримку збройної агресії проти України або створюють загрози національній безпеці та/або національним інтересам України в розумінні Закону України «Про національну безпеку України». При цьому в тексті немає вказівок на те, які саме дії можуть вважатися такими, що загрожують національній безпеці та/або національним інтересам України, як та ким обставини щодо вчинення таких дій будуть доводитися, і які докази вважатимуться достатніми для підветрдження. Це виключення дає змогу широкого тлумачення та необмеженої дискреції посадових осіб органів державної влади, що, безумовно, порушує принцип правової визначеності. 

Іншою підставою для втрати громадянства України є набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно осіб, засуджених в Україні за вчинення злочину проти основ національної безпеки України, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку тощо. Фактично позбавлення громадянства стає видом кримінального покарання осіб, які вчинили злочин, що порушує вимоги частини третьої статті 3 та статті 51 КК України, згідно з якими кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом України, а перелік видів покарань, які можуть бути застосовані, є вичерпним. При цьому, аналіз практики застосування законодавства щодо злочинів проти основ національної безпеки України (зокрема, колабораційної діяльності) свідчить про невідповідність положень КК України нормам міжнародного гуманітарного права. Наразі до відповідальності можуть бути притягнені і притягаються особи, які забезпечували життєдіяльність на окупованій території – зокрема виконують  медичні, духовні функції та функції організацій цивільної оборони (евакуація, рятувальні роботи, боротьба з пожежами, термінове відновлення роботи необхідних комунальних служб, допомога в збереженні об’єктів, украй необхідних для виживання тощо). А потенційно законодавство про колабораційну діяльність може бути застосоване до сотень тисяч українців, які проживають в окупації і очікують на звільнення територій. 

Ще однією підставою втрати громадянства України Закон визначає «встановлення факту участі у збройній агресії проти України з боку держави-агресорки, або яка перебуває у збройному конфлікті з Україною чи сприяла (сприяє) вчиненню збройної агресії проти України та/або участі в окупаційній адміністрації РФ на ТОТ України». При цьому жодної згадки про те, яким чином цей факт має бути встановлений або підтверджений, у Законі немає. Водночас обіймання громадянином України будь-якої посади в окупаційних органах влади вже кваліфікується як колабораційна діяльність, незалежно від змісту функцій, які він виконує. Під цю категорію потрапляють як особи, що дійсно вчиняли дії на шкоду національній безпеці, так і ті, хто продовжував виконувати функції в соціальній, пенсійній сфері, ЖКГ тощо. Більше того, у чинній практиці під «участь в окупаційній адміністрації» потрапляє і діяльність осіб, які були обрані громадою представляти їх інтереси і забезпечували виживання найбільш вразливих верств населення, як-от «вуличні».

4. Непропорційні обмеження дозволу на імміграцію поза квотою. Зміни до положень Закону України «Про імміграцію», які пропонуються Законом, визначають, що дозвіл на імміграцію поза квотою надається одному з подружжя, якщо другий із подружжя є загиблим (померлим) громадянином України, військовослужбовцем Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань і правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України (незалежно від строку перебування у шлюбі, дійсному на момент загибелі (смерті) – у разі звернення із заявою про надання дозволу на імміграцію у період воєнного стану чи не пізніше ніж протягом 6 місяців із дня його припинення чи скасування.

З огляду на інтенсивність воєнних дій, що розгортаються на території України, вважаємо, що дозвіл на імміграцію поза квотою повинен також надаватись одному з подружжя / дітям / батькам, якщо громадянин України, визнаний судом безвісно відсутнім або оголошений судом померлим. 

Крім зазначених ризиків, варто зауважити, що Закон пропонує доповнити статтю 2 Закону України «Про громадянство України» новим принципом «визначення правового режиму одночасної належності громадянина України до громадянства (підданства) двох або більше держав із урахуванням забезпечення національної безпеки та національних інтересів України». Вказаний принцип «множинного громадянства» не узгоджується з принципом єдиного громадянства, передбаченого пунктом 1 частини 1 статті 2 «Про громадянство України», який при цьому не зазнає змін за законопроєктом. Для досягнення правової визначеності й уникнення юридичної колізії доцільно узгодити ці принципи та визначити, у який спосіб новий підхід «множинного громадянства» буде впроваджено в контексті чинного законодавства України про громадянство. 

Зважаючи на зазначені недоліки та ризики, які створює прийнятий Закон, відповідно до статті 132 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» ми звертаємося до Президента України з проханням застосувати право вето до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення реалізації права на набуття та збереження громадянства України» від 18.06.2025 та повернути Закон до Верховної Ради України з такими пропозиціями:

1. У Законі України «Про громадянство України» від 18.01.2001 № 2235-III:

1.1. Абзац дванадцятий статті 1 викласти в такій редакції:

Постійне проживання на території України – проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства на підставі виданої в установленому порядку дійсної посвідки на постійне проживання або на підставі посвідчення біженця, або на підставі посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, чи документа, що підтверджує надання притулку в Україні. 

1.2. Доповнити статтю 1 новими абзацами такого змісту:

Декларація про відмову від іноземного громадянства та визнання себе лише громадянином України – документ, що засвідчує відмову іноземця від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав, що подається іноземцем,якого визнано біженцем чи особою, яка потребує додаткового захисту, чи якому надано притулок в Україні, чи який є особою, яка звернулась із заявою про визнання біженцем чи особою, яка потребує додаткового захисту.

1.3. Частину третю статті 7 Закону викласти в такій редакції:

Особа, яка народилася на території України або за її межами від іноземця, який на момент її народження є особою, яка в розумінні цього Закону постійно проживала на території України, і особи, яку на момент її народження визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або якій надано притулок в Україні, і не набула за народженням громадянства (підданства) іншої держави або громадянства того з батьків, який є іноземцем, є громадянином України.

1.4. Частину шосту статті 7 викласти в такій редакції:

Особа, яка народилася на території України або за її межами від осіб, яких на момент її народження визнано в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, або яким надано притулок, є громадянином України.

1.5. Частину сьому статті 7 викласти в такій редакції:

Особа, яка народилася на території України або за її межами від особи, яку на момент її народження визнано в Україні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або якій надано притулок, і особи без громадянства, визнаної в Україні, яка на момент її народження тимчасово або постійно проживала на території України, і не набула за народженням громадянства (підданства) іншої держави, є громадянином України.

1.6. Частину восьму статті 7 викласти в такій редакції:

Особа, яка народилася на території України або за її межами від особи, яку на момент її народження визнано в Україні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або якій надано притулок в Україні, та особи без громадянства, яка на момент її народження постійно проживала на території України, і не набула за народженням громадянства (підданства) іншої держави, є громадянином України.

1.7. Доповнити статтю 7 новим абзацом такого змісту: 

Особа, яка народилася на території України є громадянином України, якщо в іншому випадку така особа буде особою без громадянства.

1.8. Частину другу статті 8 викласти в такій редакції:

Особа, яка народилася на території України після 24 серпня 1991 року від іноземців, які на момент її народження постійно проживали на території України, або іноземця, який на момент її народження постійно проживав на території України, та особи, яку на момент її народження визнано біженцем, або якій надано притулок в Україні, або іноземця, який на момент її народження постійно проживав на території України, та особи без громадянства, визнаної в Україні, яка на момент її народження постійно або тимчасово проживала на території України, або іноземця, який на момент її народження постійно проживав на території України, та особи без громадянства, яка на момент її народження постійно проживала на території України, або осіб, які звернулись із заявою про визнання біженцем чи особою, яка потребує додаткового захисту, або іноземця, який на момент її народження постійно проживав на території України, і особи, яка звернулася з заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або особи, яка визнана біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або якій надано притулок в Україні та особи, яка звернулась із заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і не набула за народженням громадянство України та є іноземцем або особою без громадянства, має право на набуття громадянства України за територіальним походженням. Набуття громадянства України такою особою здійснюється за заявою одного з її законних представників, а після досягнення особою повноліття – за її власною заявою. 

1.9. Абзац шостий шостий статті 8 викласти в такій редакції:

Вимога стосовно засвідчення особою у поданій заяві про набуття громадянства України щодо визнання і додержання Конституції України та законів України не поширюється на дітей та осіб, визнаних судом недієздатними, а також на осіб, які мають психічні розлади, що підтверджується медичним висновком, виданим компетентним органом іноземної держави або відповідним закладом охорони здоров’я України. Вимоги щодо складання іспитів з основ Конституції України, історії України, володіння державною мовою не поширюються на дітей та осіб, визнаних судом недієздатними, осіб з інвалідністю, пов’язаною з порушеннями зору, слуху, мовлення, що підтверджується медичним висновком, виданим компетентним органом іноземної держави або відповідним закладом охорони здоров’я України, осіб без громадянства, визнаних у порядку статті 6-1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а також на осіб, які мають психічні розлади, що підтверджується медичним висновком, виданим компетентним органом іноземної держави або відповідним закладом охорони здоров’я України. Перелік психічних розладів, що можуть бути перешкодою для складання іспитів з основ Конституції України, історії України, володіння державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

1.9. Пункт третій частини третьої статті 9 – виключити.

1.10. Частину восьму статті 10¹  викласти в такій редакції:

Декларацію про відмову від іноземного громадянства та визнання себе лише громадянином України для оформлення набуття, прийняття або поновлення у громадянстві України замість зобов’язання припинити іноземне громадянство подає іноземець, який не є громадянином (підданим) держави, громадяни (піддані) якої набувають громадянство України у спрощеному порядку:

якого визнано біженцем чи особою, яка потребує додаткового захисту, чи якому надано притулок в Україні.

1.11. Абзац третій пункту 1 частини першої статті 19 викласти в такій редакції: 

Не вважається добровільно набутим громадянство, набуте на тимчасово окупованій території України, а також набуття громадянином України, якого незаконно депортовано з тимчасово окупованої території України, громадянства держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, крім випадків, коли отримання громадянства держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, використовується з метою пропаганди війни, публічної підтримки збройної агресії проти України, що підтверджується рішенням суду, а також випадку припинення такою особою громадянства України в порядку, встановленому цим Законом. 

1.12. Пункт 3 частини першої статті 19 викласти в такій редакції: 

встановлення в судовому порядку факту проходження особою військової служби за контрактом у державі, визнаній Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом;

1.13. Пункти 4, 5 частини першої статті 19 – виключити.

2. У Законі України «Про імміграцію» від 07.06.2001 № 2491-III у частині  третій статті 4 доповнені Законом пункти 1² і 1³ викласти в наступній редакції:

1²) одному з подружжя, якщо другий з подружжя є загиблим (померлим) або визнаний судом безвісно відсутнім або оголошений судом померлим  іноземцем або особою без громадянства, які проходили військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України (незалежно від строку військової служби), а також дітям, які не досягли 18 років, загиблого (померлого) військовослужбовця та батькам подружжя;

1³) одному з подружжя, якщо другий із подружжя є загиблим (померлим) або визнаний судом безвісно відсутнім або оголошений судом померлим іноземцем або особою без громадянства, який/яка в період дії воєнного стану в Україні надавав/надавала стрілецьку, тактичну, радіотехнічну, вибухотехнічну, медичну та іншу допомогу Збройним Силам України, Національній гвардії України, у тому числі підрозділам територіальної оборони, добровольчих формувань територіальних громад, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій, та спільно з такими підрозділами брали участь у виконанні бойових або службових завдань, а також дітям, які не досягли 18 років, та батькам подружжя загиблого (померлого) іноземця або особи без громадянства.

19.06.2025

Громадський холдинг «ГРУПА ВПЛИВУ»

Центр прав людини ZMINA

Благодійний фонд «Право на захист»

Громадська організація «КРИМСОС»

БО БФ «Стабілізейшен Суппорт Сервісез»

БФ «Схід SOS»

ГО «Донбас СОС» 

Кримська правозахисна група

Термін реалізації: 01.09.2023 – 31.01.2025

Донор: Національний демократичний інститут (NDI)

Мета проєкту: посилення впливу осіб з інвалідністю на захист їхніх прав, представлення їхніх інтересів та сприяння впровадженню принципів безбар’єрності.

Термін реалізації: 01.10.2024 – 31.09.2025

Донор: Національний фонд на підтримку демократії (NED).

Мета проєкту: покращити здатність уряду реагувати на захист прав людини внутрішньо переміщених осіб.

Термін реалізації: 17.03.2025 – 20.10.2025

Донор: Міжнародний фонд “Відродження”

Мета проєкту: сприяти вдосконаленню державної політики у сфері внутрішнього переміщення в Україні.

Верховна Рада України у другому читанні розглядатиме проєкт Закону про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення реалізації права на набуття та збереження громадянства України (реєстр. № 11469). Цей законопроєкт, який часто називають «законопроєктом про множинне громадянство», передбачає, серед іншого, перегляд підстав для втрати громадянства України. І цей список оновлених підстав створює ризики для втрати громадянства України жителів тимчасово окупованих територій (далі – ТОТ) України, а також тих, хто постраждав внаслідок окупації. 

Ми, представники організацій коаліції, що опікуються питаннями захисту прав постраждалих внаслідок збройної агресії проти України, неодноразово звертали увагу народних депутатів України на системні проблеми та ризики, які містяться у законопроєкті №11469. Частина цих пропозицій була врахована, але критичні питання залишаються.

Ми впевнені, що врегулювання питання множинного громадянства є вкрай важливим, особливо в процесі євроінтеграції України та збереження єдності українського суспільства. Проте відповідне врегулювання має відбуватися з дотриманням принципів правової визначеності, який є необхідним компонентом верховенства права. І за важливими нормами про множинне громадянство не мають “ховатися” положення, які значно погіршують становище українських громадян в окупації.

Підкреслюємо, що українська держава послідовно не визнає громадянства РФ, набутого на ТОТ України. Цю позицію підтримує і українське суспільство, і міжнародні партнери. Світ не визнає документи, видані в окупації, серед яких і паспорти, що підтверджують належність до громадянства РФ. Масштабна практика нав’язування російського  громадянства на ТОТ України є грубим порушенням міжнародного права і кваліфікується воєнним злочином відповідно до законодавства України.

Ми переконані: отримання громадянства на ТОТ України не є добровільним за замовчуванням і не має тягнути втрату громадянства України. Політика держави має бути послідовною: якщо ми вважаємо ТОТ – українськими, а людей, які там залишаються – громадянами України, ми не можемо одночасно посилати сигнали про готовність відмовитися від них, покарати чи позбавити громадянства. Ми маємо захищати їх, навіть якщо вони були змушені приймати нав’язані окупантом рішення.

Аналіз положень законопроєкту №11469 вказує, що його окремі норми загрожують національній єдності, порушують принцип правової визначеності та створюють ризики для реінтеграції жителів ТОТ через можливу втрату громадянства за такими обставинами (пропозиції до статті 19 Закону України “Про громадянство України”):

• Створення  загрози національній безпеці та/або національним інтересам України в розумінні Закону України “Про національну безпеку України”. Це виключення дає змогу широкої дискреції уповноваженим суб’єктами держави і не дає чіткого розуміння, як ці загрози будуть тлумачитися на практиці. Українці, навіть ті, які живуть в окупації і вимушені отримувати громадянство РФ, не можуть знати, які їхні дії можуть становити загрозу національній безпеці чи національним інтересам України. 
• Набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно осіб, засуджених в Україні за вчинення злочину проти основ національної безпеки України, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, тощо. Фактично позбавлення громадянства стає формою кримінального покарання осіб, що суперечить Кримінальному кодексу України. Аналіз практики застосування законодавства щодо злочинів проти основ національної безпеки України (зокрема, колабораційної діяльності) свідчить про невідповідність положень національного законодавства нормам міжнародного гуманітарного права. До відповідальності можуть бути особи, які забезпечують життєдіяльність наших громадян на окупованій території (медики, пожежники, комунальні служби). Потенційно законодавство про колабораційну діяльність може бути застосоване до сотень тисяч українців, які залишилися в окупації.
• Встановлення факту участі у збройній агресії проти України та/або участі в окупаційній адміністрації РФ на ТОТ України. При цьому жодної згадки про те, яким чином цей факт має бути встановлений або підтверджений, в законопроєкті немає. Водночас зайняття громадянином України будь-якої посади в окупаційних органах влади вже кваліфікується як колабораційна діяльність, незалежно від змісту виконуваних функцій. Під цю категорію потрапляють як особи, що дійсно вчиняли дії на шкоду національній безпеці, так і ті, хто продовжував виконувати функції в соціальній, пенсійній сфері, ЖКГ тощо і забезпечували виживання найбільш вразливих верств населення. 

Окрім створення значних ризиків втрати громадянства України жителями ТОТ України, законопроєкт містить інші ризики, зокрема, необґрунтовано звужує коло осіб, які можуть набути громадянства України. Це не відповідає міжнародним зобов’язанням України в частині скорочення безгромадянства, суперечить  нормам міжнародного та національного права, праву Європейського Союзу, а також його окремі норми звужують зміст та обсяг існуючих прав і свобод дітей відповідних категорій, передбачених чинною редакцією Закону України «Про громадянство України». 

Ми переконані, що законопроєкт №11469 містить значні ризики, а відтак потребує доопрацювання. У разі прийняття в поточній редакції законопроєкт створить суттєві ризики порушення прав у сфері громадянства для жителів тимчасово окупованої території України, а також осіб без громадянства, осіб, які потребують додаткового захисту, їхніх дітей і дітей шукачів захисту в Україні. 

17 червня 2025 року

Громадський холдинг «ГРУПА ВПЛИВУ» 

Центр прав людини ZMINA

ГО «Донбас СОС»

Благодійна організація «Благодійний фонд “Стабілізейшен суппорт сервісез”

БФ «Схід SOS»

Кримська правозахисна група

Благодійний фонд «Право на захист»

ГО «КРИМСОС»

Орієнтація в просторі — це не лише про те, щоб швидко знаходити потрібну будівлю, заклад чи об’єкт. Завдяки можливості та вмінню орієнтуватися людина може самостійно пересуватись, не потребуючи сторонньої допомоги, та активно проводити свій день, виконуючи більше справ.

Втім, існують чинники, які можуть ускладнювати орієнтування. Особливо гостро їхній вплив відчувають люди з порушеннями зору та незрячі.

Далі розглянемо одинадцять найпоширеніших факторів, які можуть створювати перешкоди для орієнтації незрячих і слабозорих людей.

1. Відсутність тактильних орієнтирів. Людям із порушеннями зору важливо відчувати простір під ногами. Тактильні направляючі лінії або навіть звичайні бордюри допомагають зрозуміти, де знаходиться тротуар, де — проїжджа частина, куди рухатись далі. Якщо таких орієнтирів немає — людині складно зорієнтуватися у просторі.
2. Відсутність звукових підказок для орієнтування.  Звукові маячки допомагають знайти вхід до будівлі, зорієнтуватися на великих площах або сходах. Коли ж їх немає — людині доводиться самостійно шукати вхід, що особливо складно на великих ганках чи біля громадських споруд.
3. Невизначені переходи між зонами. Коли немає чітко позначених меж між різними зонами, наприклад, початком і завершенням пішохідного переходу — людині з порушеннями зору складно зрозуміти, де безпечно переходити дорогу.
4. Непередбачувані зміни висоти або поверхні. Неочікувані сходинки, бордюри чи пандуси без попереджувальних тактильних позначок можуть бути небезпечними та стати перешкодою. Вони дезорієнтують людину з порушенням зору, змушують змінювати маршрут або звертатися за допомогою.
5. Неоднорідне або слизьке покриття. Коли поверхня раптово змінюється, наприклад, з асфальту на плитку чи метал — це може бути не лише незрозуміло, а й небезпечно. Також складно пересуватися слизьким покриттям: біла тростина ковзає, важко втримати рівновагу, що ускладнює орієнтування та безпечний рух.
6. Невідповідне маркування та погане освітлення. Коли на кнопках ліфтів, дверях, табличках чи вказівниках немає шрифту Брайля або рельєфно-тактильних написів, людині з порушеннями зору складно зорієнтуватися. Додатково ускладнює ситуацію погана контрастність написів, невдала висота їхнього розміщення або слабке освітлення. У темних чи погано освітлених місцях стає важко щось побачити, прочитати та знайти потрібний поверх, кабінет або приміщення.
7. Недоступність інформації про простір. Якщо немає описів простору — мнемосхем (візуальних чи тактильних), навігаційної інформації в аудіоформаті чи через мобільні додатки — людині важко зрозуміти, як влаштоване приміщення: де знаходяться кабінети, сходи, ліфти чи шляхи евакуації. Не завжди поруч є людина, яка може фахово пояснити розташування.
8. Фонові звуки. Гучні або хаотичні звуки (шум транспорту, музика, оголошення) заважають чути звукові орієнтири, наприклад, сигнали світлофорів, підказки навігатора на телефоні чи інші важливі звуки, які допомагають орієнтуватися у просторі.
9. Нелогічно організований простір. Невдало організований простір створює додаткові труднощі для людей з порушеннями зору. Наприклад, кілька сходинок посеред приміщення, різна їхня висота або сходи, що ведуть у глухий кут, ускладнюють пересування. Меблі, розташовані просто на шляхах руху, чи двері, що відкриваються у вузький прохід або відразу до сходів, створюють ризик травм. Білою тростиною не завжди можна вчасно виявити перешкоди, легко втратити рівновагу під час кроку через поріг або випадково зачепити людину, яка рухається назустріч.
10. Непередбачувані перешкоди. Рекламні щити, велосипеди, самокати, літні кафе зі столиками — усі ці мобільні об’єкти можуть несподівано з’являтися на пішохідних маршрутах. Їхнє розташування постійно змінюється, тому важко передбачити, де саме з’явиться перешкода. Біла тростина може навіть прослизнути між ніжками меблів чи колесами транспорту, не зафіксувавши перешкоду вчасно.
11. Брак обізнаності щодо надання допомоги. Часто перехожі або працівники (-ці) організацій не знають, як правильно допомогти людині з порушеннями зору, або ж не розуміють, які умови є комфортними для їхнього самостійного орієнтування. Невмілі спроби допомоги можуть не лише не полегшити ситуацію, а й створити додаткові труднощі чи бар’єри для безпечного та вільного пересування.

Поступове усунення бар’єрів у просторі — це шлях до більшої незалежності та комфорту для кожної людини. Водночас, поки доступність ще не є повною, важливою залишається людська уважність і готовність підтримати. Правильний супровід незрячих та слабозорих людей допомагає їм безпечно та комфортно пересуватися навіть у складних умовах.

Запрошуємо ознайомитися з простими, але важливими рекомендаціями у відео за посиланням. Поради допоможуть вам стати більш обізнаними та впевненими у наданні допомоги у разі потреби.

Долучайтеся до створення безбар’єрного простору в Україні!