Цей матеріал підготовлений на базі новин за пошуковим запитом “житло для переселенців” у центральних і регіональних інтернетмедіа. Матеріал охоплює період із жовтня 2022 року по грудень 2022 року. Ми виділили найбільш поширені рішення щодо житлового питання для внутрішньо переміщених осіб (далі – ВПО).

Шелтери 

Шелтери – це місця тимчасового перебування або транзитні пункти. Сюди люди потрапляють одразу після переселення і живуть тут кілька днів, поки не знайдуть місце тимчасового проживання. Це, як правило, обладнані для одночасного перебування великої кількості осіб приміщення, наприклад, спортзали у школах, торгові центри, вокзали. Тут людина знайде місце ночівлі, отримає гаряче харчування, первинну медичну допомогу, допомогу психолога. Опікується такими шелтерами місцева влада за підтримки благодійників і волонтерів, які беруть на себе вирішення проблеми забезпечення продуктами, теплими речами мешканців шелтерів.

Наприклад,  у Полтаві шелтер відкрила благодійна організація “Світло надії” за кошти субгранту-проєкту “EU4CSOs Emergency Actions”. У Кривому Розі гроші на обладнання шелтеру виділила компанія “Метінвест”. За 30 млн грн планується облаштувати в спортзалах, приміщеннях шкіл, дитячих садочків 86 шелтерів для ВПО. У Бердичеві шелтер для переселенців обладнали у дитсадку. У Львові благодійна організація “100 % життя” відкрила новий шелтер для 150 людей. Кімнати розраховані на 2, 4, 8, 10 осіб. Також у приміщенні Народного дому облаштували тимчасове помешкання для ВПО на 80 осіб. 

У Луцьку, Бучі, Ірпені, Івано-Франківську та містах Закарпатської і Чернівецької областей місцеві будівельники зводять мобільні шелтери для тимчасового розміщення переселенців. Такі будинки розміщуються здебільшого поблизу протестантських церков. Гроші виділили американські благодійники. У межах проєкту планується побудувати 92 будинки (із них 15 – на Волині). Зведення одного шелтеру будівельній компанії обходиться у 16 тис. доларів. 

Косівська громада Івано-Франківщини за грантові кошти переобладнала приміщення старої школи під шелтер, аби розвантажити комунальні заклади. Громада також отримала комплект сантехнічного обладнання – бойлери, умивальники, унітази, душові кабіни, електричні нагрівачі тощо для облаштування шелтеру на 200 осіб.

Є і доволі незвичайні варіанти тимчасового розміщення ВПО. У Луцьку шелтер для переселенців обладнали в підвалі багатоповерхівки. У цьому шелтері люди зупиняються транзитом, на 2–3 дні, на шляху в Європу. 

Хоча шелтери створюються як транзитні пункти, для деяких переселенців вони можуть стати тимчасовим житлом, особливо у разі скрутної фінансової ситуації. За словами мешканки шелтеру з Маріуполя, вона з онуком обрали шелтер через те, що він був обладнаний для дитини, яка мала травму спини. До цього вони мешкали у приватному будинку, де умови не відповідали потребам і не було можливостей облаштувати зручні ліжка. 

Санаторії 

Санаторії здатні прийняти велику кількість людей одночасно та мають готову інфраструктуру і здебільшого потребують відносно невеликих витрат на переобладнання під шелтери. Основні витрати – це, як правило, підготовка опалювальної системи санаторіїв до холодів, облаштування меблями та ремонт.

У Трускавці будівлі санаторіїв “Рубін” і “Янтар” можуть прийняти від 1,6 тис. до 3 тис. людей, а на Рівненщині у дитячому санаторії “Хрінники” буде створено 250 місць для проживання. Кошти на це надають як місцева влада, так і меценати. На Львівщині санаторій “Шкло” отримав 20 млн грн для ремонту приміщень для розміщення 400 переселенців, а необхідні меблі та постіль надав “Готельний холдинг Республіки Польща”. 

Пошуком придатних до переобладнання санаторіїв займаються не тільки самі громади. Так, держава через Міністерство економіки України запропонувала свій механізм створення місць для проживання переселенців у санаторіях і готелях. Агентство з розшуку та менеджменту активів (АРМА) має вивчити можливість додавання до договорів управління арештованими активами зобов’язання передавати частини активів на соціальні потреби. Ідеться про те, що при проведенні конкурсів із пошуку нових управителів арештованим готельним майном передбачити, щоб новий управитель забезпечив передачу 10–20 % від номерного фонду на потреби ВПО. На кінець жовтня було вже визначено 80 об’єктів, які можуть бути виставлені на конкурс із такими умовами. Це п’ять готелів, 24 санаторії, інші нежитлові приміщення, серед яких – київські готелі “Турист” і “Дружба”, санаторії “Жовтень” (Конча-Заспа, Київська область), “Шаян” (Закарпатська область), “Моршин курорт” (Львівська область), “Затока” та “Кароліно-Бугаз” (Одеська область), колишній пансіонат “Нові Санжари” (Полтавська область). 

Модульні містечка

Модульні містечка виконують функції шелтеру, але період перебування у них переселенців більший і тут родини мають особистий простір. Перевага таких містечок у тому, що вони мобільні і можуть бути швидко зібрані в безпосередній близькості до локації, яка постраждала. Людям, які залишилися без домівки, у такому випадку не потрібно далеко їхати, вони можуть мешкати у модульному містечку та відновлювати своє основне житло або продовжувати працювати на своїй роботі. Прикладом використання цього підходу стала Київщина, де після звільнення від окупації було створено 10 локацій із модульними містечками для  понад 2,8 тис. осіб. Ще 13 модульних містечок для 5 тис. ВПО за підтримки Польщі мало бути побудовано в Україні до кінця 2022 року. 

Однак модульні містечка не пристосовані до проживання у період холодів. Крім того, заселитися до модульного містечка можна лише за певних умов, а пріоритетне право на розміщення може надаватись певним категоріям громадян. У Броварах, наприклад, заселитися можна лише за умови проходження медичного огляду та уклавши договір строком на шість місяців. Першочергове право мають багатодітні сім’ї та родини з малолітніми дітьми, люди з інвалідністю I та II групи й інвалідністю внаслідок війни. 

Тимчасове житло

До фінансування проєктів із переобладнання будівель у тимчасове житло активно підключилися міжнародні організації та іноземні країни. Так, міжнародна фінансова корпорація (IFC) пообіцяла надати декільком українським містам грант від Європейського Союзу у розмірі 25 млн євро на модернізацію муніципальних будівель для розміщення ВПО, починаючи зі Львова. На Львівщині, за даними керівника департаменту економічної політики Львівської обласної військової адміністрації, є 200 закладів, де можуть проживати 20 тис. ВПО. Вартість підготовки цих приміщень становить 3 млрд грн. На 2022 рік ремонт приміщень для переселенців з обласного бюджету виділили 212 млн грн.

Під тимчасове житло переобладнують приміщення шкіл, гуртожитків, дитячих садків або лікарень, які не працюють або мають вільну площу. У селі міського типу Ясіня на Рахівщині місцева влада вирішили переобладнати частину приміщень міської лікарні для розміщення 40 ВПО. У кімнатах розмістили ліжка та побутову техніку, провели демонтажні й внутрішні роботи, встановили міжкімнатні двері, теплоізоляцію підлоги, сантехніку, замінили електропроводку. 

В Івано-Франківську волонтери переобладнали будівлі садочку, університетського гуртожитку та готелю під житло для переселенців. Загальний бюджет – близько 1 млн євро. До кінця 2022 року планувалося заселити в переобладнане житло до 700 осіб. Перший об’єкт було переобладнано за пожертви (35 тис. євро), а на наступні волонтери отримали грант від USAID, МОМ, німецького федерального Міністерства економічної співпраці. До роботи залучали волонтерів, студентів професійно-технічних училищ і самих ВПО. Також місцева влада отримала кошти від міжнародної фінансової організації “Нефко” у розмірі 2,2 млн євро для реконструкції під житло двох гуртожитків. 

У Львівській області в місті Новояворівськ облаштували житло для 80 переселенців. За кошти спецфонду місцевого училища та обласної програми реалізації пріоритетних інфраструктурних проєктів (3,3 млн грн) відремонтували кімнати гуртожитку місцевого вищого професійного училища. Техніку та меблі надали меценати. У місті Белз у двоповерховій будівлі гуртожитку Угнівського аграрно-будівельного ліцею обладнали кімнати для переселенців. Загалом облаштували 11 кімнат для переселенців на 66 місць. Проєкт коштував 2,8 млн грн, частково кошти виділили з обласного бюджету, а частково допомогла Польща.

Тростянець на Сумщині був в окупації близько місяця. Значна частина міста була пошкоджена у результаті бойових дій, однак попри це громада міста приймає переселенців. Спочатку ВПО селили в приватні будинки людей, які виїхали з міста через окупацію. Потім наприкінці серпня місцева влада обрала 9 об’єктів під житло для переселенців. Це, зокрема, гуртожитки, заводський будинок культури, комунальні будинки, деякі з приміщень у старостинських округах. 

У селі Перехрестя, що на Берегівщині (Закарпатська область), 85 вимушених переселенців поселили у колишню школу-інтернат, яка до цього перебувала у процесі ліквідації. Для переобладнання школи у гуртожиток були залучені кошти міжнародних благодійників. У місті Виноградів у Берегівському районі Закарпатської області для розміщення переселенців переобладнали приміщення  колишнього кооперативного училища. Капітальний ремонт здійснюється коштом угорських благодійників. У селі Горінчево громада переобладнала другий поверх лікарні, який 7 років пустував, на гуртожиток для 45 ВПО. Капітальний ремонт будівлі коштував 3,3 млн грн, з якого 80 % – обласного бюджету, та 20 % – бюджету громади.

У Рівному вирішили переобладнати недобудований корпус Центру первинної медико-санітарної допомоги “Центральний” на житло для переселенців. Кошти на це отримали від гранту  у межах проєкту “Сприяння розвитку соціальної інфраструктури (УФСІ IX)”. Дитячий санаторій “Хрінники” Демидівської селищної громади також переобладнали для розміщення переселенців. 

У Звягелі Житомирської області реконструюють дві будівлі, які тривалий час не використовувалися, а саме: будівлю колишньої станції переливання крові та колишнього шкірвендиспансеру. Бюджет проєкту – близько 5 млн грн. Місцева влада виділила кошти на фінансування технічного обстеження та виготовлення проєктно-кошторисної документації. Інше надали європейські благодійники.

У Кетрисанівській громаді на Кіровоградщині приміщення старої непрацюючої лікарні переобладнали на гуртожиток для переселенців із Донеччини. Гроші виділили місцевий та обласний бюджети. 

Новояричівська територіальна громада на Львівщині за кошти обласного бюджету та благодійників облаштувала у будівлі колишнього гуртожитку Львівського відділу садівництва Інституту садівництва НААН 30 квартир. Витратили на це 5 місяців і 20 млн грн. Побутову техніку та меблі закупили благодійники. 

У Колочавській територіальній громаді (Закарпатська область) коштом чеських благодійників відремонтували чотири будівлі для розміщення 65 переселенців. 

У селі Михайлівка-Рубежівка та Ірпені Київської області, а також Кам’янці-Подільському та Деражній Хмельницької області волонтери реконструювали муніципальні будівлі для переселенців. У Михайлівці-Рубежівці відновили гуртожиток для розміщення 20 родин переселенців. Реконструкція відбувається коштом благодійників. 

У Кременчуці 25 родин вимушених переселенців отримали житло у відремонтованому гуртожитку. Ремонт зробили за кошти міжнародних донорів. 

Пустуючі приватні будинки

Іншим цікавим варіантом тимчасового житла для переселенців стали пустуючі приватні будинки. Такі рішення переважно пропонують у сільських і селищних громадах. У деяких випадках ці будинки пропонують продати або передати у власність переселенцям у разі, якщо вони залишаються жити в громаді. 

На Полтавщині для розселення переселенців запропонували використовувати будинки померлих власників, на які не знайшли спадкоємця. Для цього потрібно рішення суду, що визнає спадщину відумерлою, тоді нерухомість переходить у власність громади, яка вже може передати будинок у постійне чи тимчасове користування переселенцям. 

На Черкащині в селі Лип’янка місцева влада пропонувала безоплатно 10 пустих будинків переселенцям. У будинках тривалий час ніхто не жив, тому вони потребували ремонту. У селі Івківці на Чигиринщині місцевий мешканець викупив кілька пустуючих хат і пропонує їх безкоштовно для переселенців. У селі ж цілі райони по 20–30 пустих хат. 

У селі Панчеве на Кіровоградщині місцеві мешканці за свій кошт підготували 50 закинутих будинків для розселення переселенців. 

У селі Зелена Діброва на Черкащині безкоштовно пропонують будинки переселенцям. У будинки заселяють безкоштовно з можливістю викупити за зниженими цінами. 

На Сумщині мешканці Капустинців зібрали дані про всі закинуті будинки, зв’язалися із власниками та спадкоємцями, аби отримати згоду на розміщення переселенців. Деякі будинки викупила агрофірма та поселила там переселенців безкоштовно. У селі на 700 жителів знайшли прихисток 167 ВПО. Місцеві допомагають із ремонтом будинків і пошуком роботи. 

Є приклади, коли як тимчасове житло пропонують дачні будинки. У Гульську Житомирської області для розміщення переселенців виділили 50 дачних будинків, які пустують. Будинки потребують ремонту, у них немає побутової техніки. Місцеві домовилися і разом відремонтували дорогу, яка веде до дачного кооперативу. 

Були і приклади, коли житло шукали для окремих родин або переселенців із певного міста. Так, у місті Бережани на Тернопільщині волонтери за зібрані кошти облаштувати житло для літньої пари з Донеччини. У Дніпрі на базі гуртожитку створили тимчасове житло для 35 родин із Маріуполя. 

Соціальне житло

У Житомирській області у жовтні 2022 року за 10 млн грн було облаштовано 8 квартир: 6 – у Новій Боровій, одна – у Житомирі та одна – у Новоград-Волинському. В облаштуванні квартир усім необхідним допомагає Товариство Червоного Хреста України за донорської підтримки Samsung. На Сумщині по цій програмі переселенці вже отримали 12 квартир, які Червоний Хрест зобов’язався забезпечити необхідною побутовою технікою: холодильниками, пральними машинами, мікрохвильовими печами, посудом і постільною білизною. Ці квартири за кошт благодійних внесків і державного фінансування (на область було виділено 20 млн грн) викупило регіональне управління “Держмолодьжитло”. 

Власне житло 

Понад 500 пересенців оформили пільговий кредит під 3 % для ВПО (програма “KfW”) для придбання власного житла. 90 % житла за програмою громадяни придбали у фізичних осіб (429 квартир), у забудовників через фінансові компанії придбано 46 квартир.  

Ще одним варіантом є будівництво житла для переселенців. Це можуть бути окремі модульні будинки. У цьому випадку місцева влада надає земельну ділянку, а будівництво відбувається коштом інвесторів. Вартість такого будинку може бути нижчою за ринкову. Наприклад, на Буковині релоковане будівельне підприємство з Києва розгорнуло будівництво 100 модульних будинків для переселенців. Кошти на будівництво отримали від японських інвесторів. На Закарпатті обласна державна адміністрація та Луганська обласна військова адміністрація, Рубіжанська міська військова адміністрація і Товариство Червоного Хреста України домовилися про будівництво містечка з модульних будинків для переселенців із Луганської області. Кошти на проєкт – 2 млн доларів надала компанія “Pfizer”. В Одесі розгорнули виробництво модульних будинків для переселенців. Вартість одного такого будинку від 25 тис. доларів.

У Житомирі місцева влада виділила землю для будівництва 40 модульних будинків площею 40–50 кв. м, розраховане на одну родину для переселенців. Будинки для міста придбає італійський Червоний Хрест. Місто забезпечує підвід комунікацій, документальне оформлення та землю, а благодійники – все інше. 

Є також випадки, коли для переселенців будують багатоповерхові будинки. Мер Тернополя заявив про те, що у місті вже визначені земельні ділянки для будівництва чотири- і п’ятиповерхових будинків для переселенців. Кошти на це планується залучати у міжнародних організацій. У Полтаві Департамент будівництва замовив інженерні вишукування під будинки та водопровідні й електричні мережі до них на 3,3 млн грн. Планується здати 900 квартир виключно для ВПО. 

У Львові за кошти Європейського Союзу (19,5 млн євро) будуть побудовані два восьмиповерхові будинки для переселенців. 

Аналіз публікацій інтернетмедіа показав різноманітні підходи до вирішення житлових питань для ВПО. Кожний із підходів має свої переваги та недоліки, проте пошук рішень, залучення фінансування – це все шлях до гідного життя людей, які постраждали. Досвід різних громад, які представлені у статті, може бути корисним для органів влади, бізнесу, ВПО.

Список використаних абревіатур

ВПО – внутрішньо переміщена особа
ДБН – державні будівельні норми
ЗМІ – засоби масової інформації
ЛзІ – людина з інвалідністю
ОСББ – об’єднання співвласників багатоквартирного будинку
РФ – Російська Федерація
МГН – маломобільні групи населення

Вступ

Опис проблеми, що зумовлює актуальність дослідження. За даними Міжнародної організації з міграції, з початку повномасштабного вторгнення РФ станом на 23 серпня 2022 року кількість ВПО в Україні становила 6,9 млн. Для порівняння: за даними Міністерства соціальної політики України, кількість ВПО станом на кінець липня 2021 року – 1 млн 470 тис. 234 особи. Таке масове внутрішнє переміщення в умовах воєнного стану вимагає оперативного реагування на питання, пов’язані з розміщенням і наданням якісних послуг ВПО відповідно до чинного законодавства – з одного боку, та розроблення тривалих рішень для вирішення наявних проблем і готовності до ймовірних викликів (наприклад, розроблення проєктів з евакуації населення, підприємств/установ, програм щодо забезпечення житлом ВПО) – з другого.

Крім того, у контексті внутрішнього переміщення у зв’язку з активними бойовими діями гостро постає питання щодо забезпечення прав і врахування потреб ЛзІ, кількість яких в Україні за різними даними становить від 2,5 до 2,7 млн осіб. Для більшості цих людей вимушена евакуація та влаштування на новому місці стає надзвичайно складним викликом.

У зв’язку з цим громадська організація “Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ” у рамках проєкту “Посилення демократичних процесів участі та політичної включеності” провела дослідження. Його мета – визначити рівень реагування місцевої влади на потребу в забезпеченні прав та інтересів ВПО, зокрема ЛзІ, у сфері евакуації, розміщення, оформлення втрачених або знищених документів у результаті повномасштабної збройної агресії проти України. Дослідження здійснювалося на основі аналізу відповідей на запити на отримання публічної інформації.

Завдання дослідження

1. Проаналізувати наявність місць розміщення ВПО у приймаючих громадах з урахуванням тривалості розміщення та рівня доступності для ЛзІ.
2. Проаналізувати наявність проєктів довгострокових рішень щодо забезпечення житлом ВПО у приймаючих громадах.
3. Проаналізувати наявність планів евакуації цивільного населення, зокрема ЛзІ та інших МГН, на випадок погіршення безпекової ситуації у приймаючих громадах.
4. Проаналізувати наявність планів евакуації підприємств, установ та організацій державної і комунальної форм власності, зокрема й закладів закритого типу або спеціалізованих закладів (навчальні заклади для неповнолітніх, школи-інтернати тощо), у приймаючих громадах.
5. Визначити рівень надання послуг ВПО з оформлення втрачених або знищених документів у приймаючих громадах.

Терміни дослідження

Дослідження здійснювалося протягом серпня–вересня 2022 року.

Географія дослідження

15 обласних центрів України, які нині виступають у ролі приймаючих громад: Київ, Одеса, Львів, Дніпро, Ужгород, Чернівці, Івано-Франківськ, Тернопіль, Луцьк, Рівне, Вінниця, Житомир, Полтава, Хмельницький, Кропивницький. Запити на отримання публічної інформації були надіслані до відповідних міських рад.

Відповідь на запити отримана від 15 міських рад (зокрема й відповідних департаментів та управлінь, районних у містах державних адміністрацій). Проте Луцька та Чернівецька міські ради відмовили у наданні інформації щодо наявності місць розміщення ВПО, плану евакуації, послуг з оформлення втрачених або знищених документів осіб, які були переміщені. У відповіді було зазначено, що доступ до такої інформації у період дії правового режиму воєнного стану може становити істотну шкоду національній безпеці, а головне – загрозу життю та здоров’ю громадян (Луцька міська рада), інформація є конфіденційною (Чернівецька міська рада).

Зазначимо, що право громадян на звернення до суб’єктів владних повноважень та отримання відповіді, гарантоване статтею 40 Конституції України, не може бути обмежене навіть в умовах воєнного стану. Обмеження доступу до інформації відповідно до положень статті 6 Закону України “Про доступ до публічної інформації” здійснюється за сукупністю вимог, а саме:

• виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету й неупередженості правосуддя;
• розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
• шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

На нашу думку, запитувана інформація щодо наявності місць розміщення ВПО, плану евакуації, послуг з оформлення втрачених або знищених документів не підпадає під зазначені вище обмеження.

Статистичні дані

Із початком повномасштабної збройної агресії проти України кількість ВПО в громадах суттєво збільшилася. Найбільша кількість ВПО зареєстрована у Києві та Львові. Однак у відсотковому співвідношенні щодо кількості населення у місті лідером є Ужгород, населення якого збільшилося на понад 22 %.

• У Київ перемістилося 288 528 осіб (близько 9,8 % населення міста), з яких 9554 – ЛзІ та 46 698 – діти.
• У Львів – 103 041 ВПО (близько 14,4 % населення міста), з яких 29 043 – діти. Інформацію щодо кількості офіційно зареєстрованих ЛзІ з числа ВПО не надано.
• У Кропивницький – 23 933 ВПО (близько 10,9 % населення міста), 1174 з яких – ЛзІ та 6 071 – діти.
• У Хмельницький – 37 035 ВПО (близько 13,5 % населення міста), 1261 з яких – ЛзІ, 10 102 – діти.
• В Івано-Франківськ – 38 265 ВПО (понад 16 % населення міста), 1218 з яких – ЛзІ та 11 091 – діти.
• У Тернопіль – 27 702 ВПО (близько 12,3 % населення міста), 846 з яких – ЛзІ та 8 210 – діти.
• У Вінницю – 41 978 ВПО (понад 11,3 % населення міста), 1162 з яких – ЛзІ та 11 228 – діти (зокрема й діти з інвалідністю).
• У Чернівці – 44 152 ВПО (понад 16,7 % населення міста), 1604 з яких – ЛзІ та 13 959 – діти.
• В Ужгород – 25 443 ВПО (понад 22 % населення міста), 735 з яких – ЛзІ та 8 160 – діти (зокрема й діти з інвалідністю).
• У Житомир — 8788 ВПО (близько 3,4 % населення міста), з яких 388 – ЛЗІ та 2125 – діти.
• У Дніпро – 149 100 ВПО (близько 15,4 % населення міста), з яких 30 500 – діти та 6500 – ЛзІ.
• У Рівне – 19 467 ВПО (близько 7,9 % населення міста), з яких 5272 – діти та 705 – ЛзІ.
• У Луцьк – 15 800 ВПО (понад 7,3 % населення міста), інформація не надана щодо кількості дітей та ЛзІ з числа ВПО.
• У Полтаву – 55 855 ВПО (майже 20 % населення міста). Також відомо, що у Київському та Шевченківському районах міста Полтави загалом 9823 – діті з числа ВПО та 2341 – ЛзІ, що взяті на облік як ВПО. Подільська районна у місті Полтаві рада не надала інформації щодо кількості дітей та ЛзІ з числа ВПО.
• В Одесу – 35 027 ВПО (близько 3,5 % населення міста), 8430 з яких – діти та 1435 – ЛзІ.

Утім, варто зауважити, що дані щодо загальної кількості офіційно зареєстрованих ВПО та фактичної кількості переміщених осіб відрізняються. Багато людей не отримували довідку ВПО, оскільки:

• не бачать у цьому потреби (реєстрація не є обов’язковою для ВПО);
• розраховують на швидке повернення до покинутого місця проживання;
• не мають доступу до послуг реєстрації ВПО в застосунку “Дія”
  та/або не можуть стати на облік в управлінні праці та соцзахисту
  через великі черги чи віддаленість від місця проживання тощо.

Місця розміщення

Про наявність місць безоплатного тимчасового розміщення для ВПО повідомили у дев’яти обласних центрах (Кропивницький, Хмельницький, Львів, Вінниця, Ужгород, Дніпро, Рівне, Полтава, Одеса).

Про відсутність місць безоплатного тимчасового розміщення для ВПО повідомили у Києві (Дарницька, Шевченківська, Оболонська, Святошинська, Дніпровська, Солом’янська районні в місті державні адміністрації), Тернополі, Житомирі.

Інформацію щодо місць розміщення не надано Івано-Франківською, Луцькою, Чернівецькою, а також Голосіївською, Деснянською, Подільською та Печерською районними в місті Києві державними адміністраціями. Зі свого боку, попри відмову Луцької міської ради надати відповідну інформацію у відповідь на запит, на її офіційному сайті у відкритому доступі розміщено перелік пунктів тимчасового розселення ВПО із зазначенням контактів. Таких пунктів у списку 22 (гуртожитки навчальних закладів, церкви та готелі).

У Чернівецькій міській раді зазначили, що така інформація є конфіденційною.

За результатами аналізу було виявлено такі тенденції щодо місць розміщення ВПО:

1. Безоплатне розміщення ВПО відбувається на базі, зокрема:

• закладів освіти та гуртожитків (Полтава, Рівне, Дніпро, Хмельницький, Вінниця, Кропивницький);
• модульних містечок (Львів, Дніпро);
• готелів і хостелів (Одеса);
• територіальних центрів соціального обслуговування та центрів соцiальної пiдтримки, реабілітації та адаптації (Ужгород, Львів, Хмельницький, Кропивницький).

2. Найбільшу кількість ВПО у місцях тимчасового розміщення на момент отримання відповідей на запити зафіксовано у Полтаві. На базі 40 закладів освіти (24 з яких – місця довгострокового розміщення і 16 – короткострокового) проживало 2134 ВПО, зокрема й 391 дитина.

Також велику кількість ВПО у місцях тимчасового розміщення зафіксовано у Рівному. На базі 10 гуртожитків закладів освіти перебувало 1274 особи. Утім, у відповіді зазначено, що 742 з них потребували відселення у зв’язку з початком навчання.

У Львові на базі трьох модульних містечок перебувало близько 1000 осіб. Ще 104 людини проживали у модульному містечку для вагітних жінок та жінок з маленькими дітьми. У Центрі соціальної підтримки осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і внутрішньо переміщених осіб проживало близько 100 осіб.

У Кропивницькому згідно з офіційними даними було тимчасово розміщено 308 осіб при спроможності прийняти 365 осіб. Перебування здійснюється до повного розміщення або тимчасово в закладах дошкільної освіти, гуртожитках тощо.

У Дніпрі в місцях тимчасового розміщення було розміщено 325 осіб,
з яких 242 особи – на базі модульного містечка, 83 особи – у двох гуртожитках для тимчасового проживання ВПО.

В Одесі доступно понад 100 місць для короткострокового розміщення ВПО.

Найменшу кількість ВПО у місцях тимчасового розміщення зафіксовано в Ужгороді. На базі відділення стаціонарного догляду для постійного або тимчасового проживання Ужгородського міського територіального центру соціального обслуговування перебувало 14 ВПО.

• Інформацію щодо проживання ЛзІ надали у двох із дев’яти обласних центрах, де є місця для тимчасового розміщення ВПО на безоплатній основі (Ужгород, Полтава). Так, в Ужгороді перебувало двоє Лзі з числа ВПО. Натомість у Полтаві на базі 18 закладів освіти перебувало 115 ЛзІ з числа ВПО, 15 із яких – діти.

Про відсутність місць розміщення ВПО, які доступні для ЛзІ, повідомили у Вінниці, Хмельницькому, про часткову доступність – у Рівному. Одеса, Дніпро, Львів відповідної інформації не надали.

Довгострокові рішення щодо забезпечення житлом

Інформацію про наявність проєктів довгострокових рішень щодо забезпечення житлом ВПО надали п’ять обласних центрів (Львів, Івано-Франківськ, Вінниця, Одеса, Дніпро). Це дало змогу виявити:

• У Львові здійснюється робота щодо забезпечення належних умов тимчасового проживання ВПО у зимовий період на базі існуючих об’єктів (гуртожитків/хостелів). Ведуться перемовини із власниками/балансоутримувачами цих об’єктів.
• Рішенням сесії Івано-Франківської міської ради від 3 серпня 2022 року вирішено залучити грант від Північної екологічної фінансової корпорації (НЕФКО). Відповідно до договору на загальні потреби розміщення ВПО буде виділена сума у розмірі 2 203 000 євро.
• У Вінниці питання щодо забезпечення житлом ВПО у довгостроковій перспективі вирішується у рамках міської програми “Муніципальне житло”.
• В Одесі в попередні роки було придбано квартири у комунальну власність коштом субвенції з державного бюджету та бюджету громади. У червні 2022 року було сформовано фонд житла, призначеного для тимчасового проживання ВПО. З метою забезпечення житлом ВПО нині проводиться робота з розроблення відповідної міської програми.
• Дніпровська міська рада ухвалила рішення від 20 липня 2022 року № 31/25 “Про соціальний квартирний облік у м. Дніпрі”. ВПО в подальшому будуть мати право стати на соціальний квартирний облік.

Окремі державні адміністрації Києва також повідомили про визначення списку ЛзІ та інших МГН, які підлягають евакуації, як частини плану з евакуації. Також наявна Схема оповіщення осіб з інвалідністю та осіб, які проживають з ними, працівниками управлінь соціального захисту. Окремі управління соціального захисту Дніпровської міської ради визначили відповідальних за реєстрацію ЛзІ та МГН у пунктах посадки на транспортні засоби.

Лише в шести обласних центрах зазначили інформацію щодо евакуації підприємств, установ та організацій державної і комунальної форм власності, зокрема й закладів закритого типу або спеціалізованих закладів (Київ, Вінниця, Тернопіль, Одеса, Кропивницький, Дніпро), а саме:

• Оболонська районна в місті Києві державна адміністрація повідомила, що Планом евакуації Оболонського району міста Києва передбачено евакуацію закладів закритого типу або спеціалізованих закладів (навчальних закладів для неповнолітніх, шкіл-інтернатів тощо). Зі свого боку Шевченківська, Дніпровська районна адміністрації міста Києва повідомили про те, що розроблені та затверджені плани евакуації працівників об’єктів господарювання.
• У містах Вінниця, Тернопіль, Кропивницький, а також Подільська, Голосіївська та Святошинська районні адміністрації в місті Києві повідомили, що розроблення відповідного плану лежить на суб’єктах господарювання (розробляється ними самостійно).
• Одеська міська рада повідомила, що плани евакуації комунальних підприємств та установ затверджені головами евакуаційних комісій районних адміністрацій Одеської міської ради та міської евакуаційної комісії Одеської міської ради та погоджені з військовим комендантом міста Одеси.

Зі свого боку, Дніпровська міська рада також повідомила про те, що для планування евакуації суб’єктів господарювання утворюються комісії з питань евакуації відповідно до Методики планування заходів з евакуації, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 10 липня 2017 р. № 549, однак інформації про підготовку чи впровадження заходів не надано.

Міста обирають різні шляхи інформування жителів щодо плану та/або наявних алгоритмів евакуації. Так, шість міських рад обласних центрів зазначили про такі алгоритми інформування громадськості:

• публікації на офіційних сайтах органів місцевого самоврядування (Кропивницький, Вінниця, Київ, зокрема і сім районів у місті, Дніпро);
• публікації у ЗМІ (Дніпро, Київ, Кропивницький);
• інформування через відповідні місцеві системи сповіщення (Вінниця, Дніпро);
  застосунки “Вайбер” і “Телеграм” (Дніпро).

В Одесі алгоритми виконання планів евакуації, місця збору, згідно з відповіддю, доведені лише до відома відповідальних посадових осіб. Про подальші заходи інформація відсутня.

Житомирська міська рада зазначила про заходи реагування та безпеки, зокрема розміщення мапи укриттів, проведення навчання, розміщення та поширення інформаційних матеріалів. Водночас інформація про наявність Плану евакуації не була надана.

Сприяння оформленню втрачених або знищених документів внутрішньо переміщених осіб

Здебільшого міські ради інформують громадян про допомогу в оформленні втрачених або знищених документів. У різних містах інформування здійснюють різні структурні підрозділи місцевих рад. Наприклад, зазначається, що у Вінниці консультації надає відділ первинної правової допомоги департаменту правової політики та якості; у Дніпрі інформація розміщена на інформаційних дошках управлінь соціального захисту населення, а також транслюється на інформаційно-телевізійних екранах і надається при особистому зверненні; у Дніпровському районі міста Києва в приміщенні бібліотеки ім. К. Симонова діє Центр комплексної консультації для ВПО, де й, зокрема, надається допомога з відновлення документів.

Львів, Хмельницький, Ужгород, Одеса, Полтава, Луцьк, Рівне не надали жодної інформації про заходи сприяння в оформленні втрачених, знищених документів осіб, які були переміщені.

Загальні висновки та рекомендації

• Інформація щодо кількості ВПО наявна в усіх містах. У деяких із них відсутня узагальнена інформація щодо дітей, людей з інвалідністю та дітей з інвалідністю з числа ВПО. Водночас ці дані необхідні для формування виваженої місцевої політики щодо внутрішнього переміщення.
• Більшість міст (9 із 15) повідомили про наявність місць безоплатного тимчасового розміщення, які надаються у навчальних закладах, модульних містечках, готелях і хостелах, соціальних центрах тощо. Лише щодо окремих із них наявна інформація про можливість розміщення ЛзІ та МГН, загальної кількості доступних місць. Зі свого боку загальна кількість розміщення варіюється від 14 (в Ужгороді) до 2134 (у Полтаві) людей.

Варто зауважити, що надана інформація повною мірою не відображає фактичні тенденції щодо розміщення ВПО в громадах, оскільки враховує виключно дані, зазначені в офіційних відповідях. Водночас не відомо, чи ведеться облік місць розміщення ВПО в громадах із урахуванням перспектив та/або потреб у переселенні. Узагальнення і систематичне оновлення даних щодо наявності місць та умов розміщення, доступності житлових приміщень для ЛзІ та МГН необхідні для планування заходів із прийому ВПО, які переміщуються самостійно чи яких евакуйовують, а також для отримання громадами підтримки, зокрема й гуманітарної.

• Згідно з відповідями лише 5 із 15 міст зазначили про пошук довгострокових рішень щодо забезпечення житлом ВПО через залучення інвестицій, покращення умов проживання у тимчасових місцях розміщення, а також у рамках міських програм. Зокрема, ідеться про забезпечення соціальним (Дніпро) чи тимчасовим (Одеса) житлом. В одному з міст (Вінниця) питання забезпечення житлом ВПО передбачається вирішувати у межах місцевої програми. Також два міста (Київ і Житомир) зазначили про взяття на облік з метою забезпечення тимчасовим житлом, однак сам фонд відсутній (Київ) або не сформований (Житомир) у зв’язку з відсутністю субвенції з державного бюджету місцевому бюджету на викуп та/або будівництво такого житла.

Слід зазначити, що міста надали різний обсяг інформації щодо пошуку довгострокових рішень для забезпечення житлом ВПО. Місцева влада не надала інформацію щодо програм та ініціатив, які реалізують міжнародні організації, неурядові організації чи волонтери. Констатувати про відсутність або наявність у них такої інформації не є можливим. Проте врахування повних даних необхідне для розроблення довгострокових рішень щодо ВПО через напрацювання власних підходів з урахуванням місцевого контексту та можливостей. Така інформація позитивно вплине на формування стратегій на національному рівні, зокрема завдяки пошуку та залученню відповідних інвестицій.

• Більшість громад (9 із 15) розробили План евакуації цивільного населення у разі надзвичайних ситуацій або визначили заходи з евакуації у разі збройної агресії як окремий розділ Плану цивільного захисту. Такі плани включають алгоритми евакуації ЛзІ та інших МГН. Зі свого боку в окремих громадах (Полтава та Львів) створено спеціальні органи з евакуації та розроблено плани з приймання населення із зони бойових дій (Львів), передбачено додаткові заходи зі сприяння в евакуації ЛзІ та МГН (Київ), наприклад, схеми оповіщення, формування списків осіб тощо.

Розроблення плану евакуації підприємств, установ та організацій державної та комунальної форм власності, зокрема й закладів закритого типу або спеціалізованих закладів, здебільшого лежить на суб’єктах господарювання (розробляється ними самостійно). В окремих містах розроблено плани евакуації закладів закритого типу або спеціалізованих закладів (Київ), повідомлено про те, що для планування і затвердження планів евакуації суб’єктів господарювання утворюються комісії з питань евакуації (Одеса, Дніпро).

У більшості міст розміщення інформації здійснюється у різних форматах, проте в усіх із них інформування має бути посилено і забезпечено через всі наявні ресурси, з урахуванням стандартів доступності. Відповідні плани евакуації, зокрема і закладів закритого типу або спеціалізованих закладів, мають бути передбачені в усіх містах.

• Інформування про допомогу в оформленні втрачених або знищених документів здійснюють різні структурні підрозділи місцевих рад. Однак для чіткого розуміння послідовності дій та своєчасного збору необхідних документів потрібно, щоб така інформація була розміщена на сайтах місцевих рад (наприклад, у відповідному розділі для ВПО), а також на інформаційних дошках у пунктах прийому ВПО, структурних підрозділах місцевих рад. Також варто передбачити соціальну рекламу з інформацією про допомогу в оформленні втрачених або знищених документів у місцевих ЗМІ.

Звіт підготовлений командою Громадського холдингу “ГРУПА ВПЛИВУ” у рамках проєкту “Посилення демократичних процесів участі та політичної включеності” за підтримки Національного фонду на підтримку демократії (NED)

Завантажити звіт в форматі PDF

Програми Держмолодьжитла, які реалізуються вже не перший рік, після перегляду бюджетних витрат, зазнали суттєвих скорочень. На цьому наголошує юристка Громадського холдингу “ГРУПА ВПЛИВУ” Марія Красненко у коментарі інтернет-газеті “Жизнь”.

За її словами, зокрема недофінансованою на 100 млн гривень є програма “Доступне житло”. “Слід пам’ятати, що ця програма не охоплює виключно внутрішньо перехідних осіб, а в цілому стосується тих, хто потребує поліпшення житлових умов, – зазначила Марія Красненко. – Тобто, фактично, таким скороченням бюджету було поставлене питання житла для громадян України на вторинне місце”.

Як відзначила юристка, не менш важливим є системний підхід керівництва Фонду сприяння молодіжному житловому будівництву, які вчергове відзначили: не може бути правильною та політика, яка відмовляється від фундаментальних потреб громадян, а саме наявності житла. в контексті, даної програми залишається лише сподіватись на перегляд бюджету під кінець року або знаходження додаткових коштів.

“Проте для переселенців є й хороша новина, – зауважує Марія Красненко. – Фінансування програми “Тимчасового житла” не зазнало скорочень. Очікується реалізація донорської програми з забезпечення житла (в межах угоди з урядом Німеччини), яка найвірогідніше буде кредитною.”

Вона закликає стежити за всіма змінами, перевіряти інформацію в офіційних джерелах та надалі стимулювати вашу владу (як місцеву так і на центральному рівні) щодо вирішення житлових питань.

Того, що було мало, ще менше не стане. На цьому можна було б завершити, але краще сказати, що не все так погано

Карантинні заходи і в цілому все, що стосується світової пандемії, породжує потребу в реагуванні. А бюджет — це перше, на що будь-яка надзвичайна ситуація б’є часом дуже безжалісно. Тож хоча зі затримками, та ми все ж отримали зміни до держбюджету-2020, де основний акцент у видатках зроблено на соціальні виплати, пенсії та витрати на потреби медицини, зокрема створення Фонду боротьби з COVID-2019.

Я можу помилятись, та вважаю, що немає тієї категорії громадян, яких потенційно не зачіпають зміни, так само як і будь-який бюджет стосується всіх осіб, які проживають на території тієї чи іншої держави. І понад 1.5 млн внутрішньо переміщених осіб тут не виняток.

Що змінилося в бюджеті для переселенців?

Як не дивно, але основні зміни торкнулись доповнень в частині формування спеціального фонду держбюджету. Або ж того, куди і як тепер надходитимуть розподілені відсотки за користування пільговими державними кредитами та повернення самих кредитів на придбання житла для внутрішньо переміщених осіб.

Загалом, якщо ви думаєте, що кредитні кошти є оборотними в рамках програми, то це не так. А якщо ви думаєте, що їх стане більше, то це далеко не факт. На жаль, кошти є оборотними в рамках всієї країни. Спеціальний фонд бюджету на те і спеціальний, що чітко визначає, звідки він візьме ці кошти і куди пустить. Так от, надходження в рамках програм допомоги і грантів Європейського Союзу, урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ, за винятком програм допомоги з реформування державного управління та коштів фонду
боротьби з коронавірусом, підуть на реалізацію проекту «Житло для внутрішньо переміщених осіб».

А от скільки цих коштів в кінцевому результаті буде — побачимо. На субвенцію місцевим бюджетам за рахунок гранту KfW передбачено близько 485 млн грн. Проте скільки євроцентів реально витрачено станом на кінець квітня? Думаю, це питання до нового-старого профільного Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.

Збережені видатки та втрачені кошти

Поки ви остаточно не передумали читати статтю, бо в ній багато незрозумілого, скажу просто: Верховна Рада зберегла видатки держбюджету-2020 на співфінансування придбання житла для внутрішньо переміщених осіб на рівні 20 млн гривень.

Йдеться про програму «70 на 30», де більша частина коштів покривається за рахунок держбюджету, а інша — місцевого. Програма не передбачає отримання житла у власність, а створює фонд для тимчасового проживання. Власне, є вигідною як місцевій владі, так і переселенцям. І охочих на розподілення 20 млн дуже багато, а у випадку зростання фінансування — ще більшої кількості громад. Адже, повторюсь, за цих умов житло стає власністю громади. Подвійна вигода, так сказати. І так, ці кошти залишились, адже фактично вже були витраченими.

Збереглись і кошти на окремі напрямки, такі як питна вода для Маріуполя, Донецької області чи заходи, спрямовані на зменшення впливу вибухонебезпечних предметів на життя та діяльність населення.

Проте така історія з позитивним кінцем не для всіх. Програми Держмолодьжитла, які мають (краще говорити — мали) значно суттєвіше фінансування та зацікавленість людей, в цьому році будуть непрофінансовані. Зокрема, немає і 100 млн гривень, передбачених на програму «Доступне житло».

Що важливо, так це системний підхід керівництва Фонду, які вчергове відзначили: не може бути правильною та політика, яка відмовляється від фундаментальних потреб громадян, а саме наявності житла. Складно не погодитись, адже в умовах кризи питання житла рано чи пізно постає для значної частини населення, а для внутрішньо переміщених осіб — особливо.

Однозначно хороша новина для переселенців

Окрім продовження карантинних заходів, до 11 травня минулого тижня уряд ще схвалив дуже важливий проект для переселенців. З цього приводу можна сказати так: назви міністерств змінюються (адже спершу було МінТОТ, потім Мінветеранів, і тепер нове Міністерство з питань реінтеграції), а от проекти — залишаються. Відклавши сарказм, скажу: йдеться про 25,5 млн євро в рамках угоди з Німеччиною для забезпечення житлом переселенців. Як на загальну тенденцію скорочення житлових програм, то все це дуже вчасно.

Щодо цих 25,5 млн євро важливим є те, що угода не передбачає порядку їх реалізації, а визначає лише мету — забезпечити житлом. Тож якою буде ця програма — ще питання. Швидше за все кредитною. Прикладом може бути дофінансування програми Мінрегіону «Іпотека під 3%». Але це лише приклад, а не усталений факт.

Замість висновків

Того, що було мало, ще менше не стане. На цьому можна було б завершити, але краще сказати, що не все так погано.

Основний посил у питанні житла і надалі залишається в необхідності розробки, запровадження довгострокових програм з довгостроковим державним та зі залученням «донорського» фінансування. Не менш важливою є і робота на місцях — самих переселенців та місцевої влади, адже оцінка (комплексна та детальна) може бути лише там.

І саме виходячи з наявності повної картинки можна говорити про масштабне фінансування. А допоки такі зміни в бюджеті – болючі для сотень, але незмінні для мільйонів.

Марія Красненко, юристка Громадського холдингу “ГРУПА ВПЛИВУ”, НВ, 30 квітня 2020.

Фото

Програма забезпечення ВПО тимчасовим житлом була розпочата відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №769 від 4 жовтня 2017р. «Про затвердження Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо підтримки територій, що зазнали негативного впливу внаслідок збройного конфлікту на сході України». З 2017-го по 2020-й рік включно загальна сума коштів, передбачених бюджетом на тимчасове житло складає 105 млн грн. Всього за бюджетні кошти за три роки було придбано 271 квартира та 2 житлових будинків. Більше 600 людей нехай і на певний час, але вирішили для себе ключову проблему – знайшли дах над головою.

Програма державного фінансування тимчасового житла потрібна не лише переселенцям, а й самим приймаючим громадам. Це можливість отримати у комунальну власність квартири чи будинки для тих мешканців, хто потребує допомоги. За перший квартал цього року кількість бажаючих взяти участь у програмі з фінансування тимчасового житла для ВПО перевищила можливості самого фінансування. Лише за перші 3 місяці цього року на участь у програмі подалися 35 громад, а загальна сума запитів на субвенції склала близько 75 млн грн. Зрозуміло, що передбачених державою на 2020 рік 20 млн грн виявилося недостатньо. Тому громади вже почали звертатися до центральних органів державної влади з пропозиціями внести зміни у бюджет та збільшити фінансування програми. Важливість програми значно зросла в умовах економічної кризи та важких наслідків пандемії для переселенців. Особливо ця проблема може зачепити області, в яких мешкає найбільша кількість переселенців – Луганську, Донецьку, Харківську, Дніпропетровську, Запорізьку, Київську та місто Київ.

З 2019 року в рамках проєкту Ради Європи “Внутрішнє переміщення в Україні: розробка тривалих рішень” з допомогою експерток команди ГХ “ГРУПА ВПЛИВУ” відразу кілька громадських організацій переселенців розпочали адвокаційні кампанії для участі своїх нових громад в цій програмі. Так переселенці у м. Сторожинець Чернівецької області вже отримали підтримку міської влади на переобладнання будівлі гуртожитку для участі у програми з фінансування тимчасового житла для переселенців. Наразі стоїть питання переведення гуртожитку на баланс громади та підготовки документів на участь у програмі. Громада надіслала листа на ВРУ з проханням збільшити фінансування програми тимчасового житла (більше про це – тут).

Інша громада, Нікольського району Донецької області, після участі у круглому столі, організованому командою “ГРУПА ВПЛИВУ” звернулася до комітетів Верховної ради України та Уряду зі зверненням внести зміни до Державного бюджету для збільшення фінансування програми тимчасового житла.

За попередні три роки програма зарекомендувала себе та продемонструвала приклад того, як зважена та цілеспрямована політика держави може принести якісний результат.

Величезну роль в цьому успіху відігравали самі переселенці та місцева влада. Наприклад завдяки співпраці переселенців та міської влади місто Маріуполь за три роки участі в програмі придбало 183 квартири для переселенців. Всього більше двох десятків громад взяли участь у програмі. Географія учасників включає громади Львівської, Житомирської, Луганської, Дніпропетровської, Запорізької та Донецької областей.

Наприклад, в Житомирі переселенці переконали місцеву владу взяти участь у програмі. В результаті в 2019 році було придбано та передано ВПО 6 квартир. Показово, що спочатку влада міста планувала придбати лише 2 квартири, але рішучість переселенців взяла верх, і кількість квартир була збільшена втричі. Наразі громада планує подати нову заявку на участь у програмі на цей рік. Ще як мінімум 19 родин переселенців, чиї заявки вже розглянула відповідна комісія Житомирської міської ради, потребують тимчасового житла.

“Сьогодні влада міста – це наші партнери. На вручені ключів від тих шести квартир, чиновники не на камеру подякували нам за нашу позицію та невідступність”, – ділиться досвідом Ірина Гладка, голова громадської організації “Мир на долоні”. Докладніше про житомирський досвід за посиланням.

“Часом до нас звертаються внутрішньо переміщені особи зі скаргами на місцеву владу – мовляв їм нічого не цікаво, або вони взагалі не знають про можливість сформувати фонд тимчасового житла для ВПО. Але не завжди є протидія чиновників – інколи вони просто не бачать потреби, бо самі переселенці не активні, або місцева влада не розуміє, як взяти участь у програмі тимчасового житла. Саме тому ми намагаємось поширювати успішний досвід громад, які вже отримали фінансування з державного бюджету, а також ділимося знаннями та інформацією із зацікавленими внутрішньо переміщеними особами”,  – розповідає Тетяна Дурнєва, виконавча директорка Громадського холдингу “ГРУПА ВПЛИВУ”.

У відповідь на запити громадян, які ми отримуємо щодо співпраці переселенців та місцевої влади, експертки з команди “ГРУПА ВПЛИВУ” підготували шаблони заяв та звернень, з яких розпочинається процес участі в програмі. Ми знаємо, що великі зміни інколи починаються з простого листа-звернення, в якому викладено суть питання та пропозиції. Але часом складно написати з “чистого аркушу”. Тому ми розмістили зразки, які можна адаптувати під конкретну ситуацію в громаді.

Також, ми занепокоєні невеликим фінансуванням, передбаченим на програму в поточному році, тому серед зразків ви також знайдете лист до місцевої влади щодо ініціювання звернень до Верховної Ради України та її комітетів, Кабінету Міністрів України та профільних міністерств щодо збільшення фінансування. У разі потреби, ми також можемо надати і сам проєкт рішення органу місцевого самоврядування, що може бути взятим за основу для прийняття такого важливого рішення.

Додаток 1. Зразок заяви щодо отримання субвенції

Додаток 2. Зразок заяви щодо звернення для прийняття рішення міською радою в частині збільшення фінансування

Житомир став одним з міст, де внутрішньо переміщені особи вже отримали ключі від тимчасового житла. Вирішальну роль в цьому зіграла активна позиція самих переселенців та команди громадської організації “Мир на долоні”. Як вдалось знайти підтримку місцевої влади та спільно працювати над реалізацією програми? Про це розповіла голова громадської організації “Мир на долоні” Ірина Гладка.

Після окупації Криму та початку військової агресії Росії на Донбасі, в Житомир, як і в сотні інших міст України, приїхали переселенці. Місцева влада тоді вирішила проблему тим, що розселила людей, які виїхали з окупованих та охоплених боями територій у комунальному готелі “Житомир”. Спочатку люди думали, що ситуація скоро вирішиться, а перебування в готелі – це тимчасово. Однак час минав, війна продовжувалася, а люди не могли повернутися назад. На готель, в якому мешкали кілька сотень переселенців, у влади міста були свої плани. Спочатку планували переобладнати будівлю під ЦНАП. Людям запропонували переїхати у гуртожиток, де мешкали студенти місцевого коледжу. Для пенсіонерів та родин з дітьми така перспектива була неприйнятною, тому люди відмовились. Після цього влада вирішила просто продати будівлю та в такий спосіб зняти з себе відповідальність. На час, коли будівлю готелю виставили на продаж, у ньому мешкали 92 переселенця. Прийнятної для всіх альтернативи влада не запропонувала, дехто навіть натякав людям на те, що вони можуть повертатися додому, на окуповані території. Розгорівся конфлікт, про який в 2019 році писали всі центральні ЗМІ. Для Ірини, переселенки з Донецька, перспектива повернення до окупованого міста була неприйнятною. Ще в 2016 році, до цього конфлікту навколо готелю “Житомир”, вона разом з групою активістів та переселенців заснувала громадську організацію “Мир на долоні”. Організація допомагала іншим переселенцям, брала активну участь у житті громади, а коли постало питання вирішення житлової проблеми для переселенців в Житомирі, запропонувала свою допомогу.

Поки шукали варіанти для розселення мешканців готелю, Ірина ініціювала за підтримки департаменту соціального захисту населення міської ради круглий стіл за участі міського голови Житомира, представників УВКБ ООН, ПРООН, профільного міністерства, РУ Держмолодьжитла, Координатора Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, громади та переселенців щодо забезпечення житлом ВПО в місті та зняття соціальної напруги. На заході розглянули та запропонували варіанти вирішення проблеми із житлом. Активісти підготували власний проєкт плану забезпечення житлом за різними напрямками, зокрема це пільгове кредитування та надання у тимчасове користування житло з фонду комунальної власності та інші. Однією з таких програм стала державна програма фінансування тимчасового житла.

На фото: круглий стіл за участі міського голови Житомира, представників УВКБ ООН, ПРООН.

“У 2019 році наша організація провела опитування серед переселенців, які мешкають в Житомирі. Ми з’ясували, що попри те, що переважна більшість людей головною своєю проблемою вважають відсутність житла, на тимчасове житло в якості вирішення погодилися лише 9% опитаних”, – розповідає Ірина. “Однак ті хто погодилися – це переважно люди з найменш захищених груп переселенців, пенсіонери, багатодітні родини. Тому ми вирішили розпочати саме з програми тимчасового житла”.

Перша спроба домогтися участі місцевої влади була невдалою. Переселенцям відмовили, посилаючись на те, що умови програми з тимчасового житла не розповсюджуються на їхнє  місто. Однак люди не здавалися.

 “Ми в мерію ходили кожен день. Кожний ранок у мера збиралося по 20 переселенців з вимогою взяти участь у програмі та зробити щось для того, щоб вирішити цю проблему. Врешті-решт, влада зрозуміла, що ми є партнерами для міста у вирішенні соціальних проблем та задля зниження тієї напруги, яка утворилися після ситуації з готелем.”

Як результат, Житомир у 2019 році придбав 6 квартир за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам. Варто підкреслити, що і тут рішучість переселенців взяла верх, бо спочатку мова йшла лише про 2 квартири для міста. Наразі громада планує подати нову заявку на участь у програмі на цей рік. Ще як мінімум 19 родин переселенців, чиї заявки вже розглянула відповідна комісія Житомирської міської ради, потребують тимчасового житла.

“Сьогодні влада міста – це наші партнери. На вручені ключів від тих шести квартир, чиновники не на камеру подякували нам за нашу позицію та невідступність”, – підсумувала Ірина.

 Приклад Житомиру ще раз довів, що активна позиція та рішучість переселенців захищати своє право на гідне життя приносять результат. Головне  – системна робота та постійна комунікація з владою та громадою. Тому не зволікайте та беріть участь у програмі заради того, щоб ті мешканці громади, які опинилися у скруті, мали можливість на житло.

Якщо ви теж хочете мотивувати свою місцеву владу взяти участь у програмі, але не знаєте, з чого почати, почитайте статтю.

Дізнатися більше про програму з тимчасового житла можна за посиланням.

Оперативна інформація про програму на сторінці @grupa.vplyvu за хештегом #тимчасовежитлодляВПО

Круглий стіл на тему «Формування у місті Козятині фонду житла для тимчасового проживання шляхом купівлі житла для внутрішньо переміщених осіб» був проведений за ініціативи Венери Михайської та інших переселенців, які переїхали до цього міста. На заході були присутні міський голова Олександр Пузир, його заступники Євген Малащук та Віталій Вечера, а також начальники відділів та спеціалісти міської ради.

За результатами круглого столу міська влада вирішила розпочати процес формування фонду тимчасового житла для внутрішньо переміщених осіб. Відповідна інформація опублікована на сайті Козятинської міської ради.

На запрошення Козятинського міського голови в заході взяв участь начальник відділу Міністерства у справах ветеранів, тимчасово

окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Владислав Закаблук, який розказав про основні аспекти та результати реалізації Постанови Кабінету Міністрів України №769 від 4 жовтня 2017р. «Про затвердження Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо підтримки територій, що зазнали негативного впливу внаслідок збройного конфлікту на сході України».

Для обміну досвідом захід також відвідала представниця органу місцевого самоврядування, який вже пройшов етап подання заявки та купівлі квартир.  Вікторія Краснопір, директорка Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради розповіла представникам Козятинської міської ради про досвід формування фонду житла для тимчасового проживання у м. Житомир. Вона відповіла на величезну кількість практичних питань, що виникали у учасників під час заходу.

За результатами двохгодинного спілкування, за словами представників міської ради, механізм участі в програмі 70/30 став більш зрозумілішим. Міський голова сказав, що для підготовки переліку об’єктів та заходів, оформлення документів буде створена робоча група, яку очолить заступник мера Віталій Вечера. Попередньо Козятин планує цього року закупити дві квартири для внутрішньо переміщених осіб.

“Принципово важливо, щоб представники місцевої влади обмінювалися інформацією, досвідом, кращими практиками. Саме це відбулось в Козятині, коли в залі засідань міської ради проходила наша зустріч. Інформаційна та консультаційна підтримка з боку житомирської колеги та представника Міністерства відбувалась за принципом “рівний рівному” . Коли люди чують відповіді на прямі запитання, це значно знижує опасіння та сумніви, підвищує довіру та сприяє старту процесу. А для внутрішньо переміщених осіб, які шість років чекають на системні зміни в питаннях забезпечення житлом, навіть початок процесу вже важливий. Особливо хочу відмітити, що без активної участі самих переселенців, цей процес може бути дуже повільним або навіть не відбутися (як це можемо спостерігати в більшості населених пунктах України). Так, наприклад, в Житомирі тему забезпечення житлом ВПО системно і наполегливо декілька років просуває об’єднання переселенців ГО «Мир на долоні». В Козятині також тривалий час міську владу штовхала переселенка Венера Михайська, яка попередньо на наш тренінг з адвокації запросила заступника міського голови. Отже, позитивні зміни в житті внутрішньо переміщених осіб відбуваються, здебільшого, за умов співпраці та активності”, – додала Тетяна Дурнєва.

Публікація підготовлена в межах гранту, наданого проєктом Ради Європи “Внутрішнє переміщення в Україні: розробка тривалих рішень”. Слідкуйте за новинами проєкту на нашій сторінці в Facebook.

 

У Сумській області мешкають понад 11 тисяч переселенців. Проблеми, з якими вони стикаються сьогодні, традиційні. Нестача житла, невиплата пенсій, невизначеність стосовно статусу дітей, постраждалих внаслідок військових дій. І як усюди, проблема житла – на першому місці.

З загальної кількості переселенців в області, за даними місцевої влади, менш як 150 осіб зверталися з потребою у покращені своїх житлових умов. Небагато? А що ви скажете, якщо дізнаєтесь про те, що на ці півтори сотні лише для однієї людини вдалося знайти прийнятний варіант – поселення в гуртожиток. І то за умови, що вона сплачуватиме за комунальні послуги. А для інших житла у Сумській області немає. Але як відомо, той хто має бажання – шукає можливості.

Саме для того, що показати місцевій владі одну з таких можливостей зібралися 9 січня у Шостці представники місцевої громади та переселенців. Зібралися, поговорили і вирішили звернутися до місцевих депутатів з проханням – вимогою. У цьому році громади області мають обов’язково взяти участь у державній програмі з побудови/ремонту тимчасового житла для переселенців. Відповідно до цієї програми, 70% суми на будівництво або ремонт такого житла дає держава, а залишок в 30% покриває сама громада. Варіант безпрограшний, бо побудоване житло залишається на балансі громади.

«У цьому році, відповідно до повідомлень представників Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України на фінансування цієї програми держава передбачила 20 млн грн. Проте, реальна цифра 485 млн у бюджеті зі спеціального фонду коштом міжнародної допомоги дає значно більше оптимізму. І якщо не повторюватиметься гіркий торішній досвід, коли громади просто не хотіли брати ці гроші, бо «вони нам непотрібні». Тепер все залежить від самих переселенців, від їхньої активної позиції у цьому питанні. І це письмове звернення, яке ми підписали сьогодні – перший крок, який дозволить хоча б частково вирішити проблему житла для ВПО», – зазначила Марія Красненко, юристка, Громадський холдинг «ГРУПА ВПЛИВУ».

Крім звернення до громад, учасники круглого столу також прийняли кілька рекомендацій для місцевої та центральної влади. Серед них:

• переглянути цільове призначення тимчасового житла для внутрішньо переміщених осіб та передбачити можливість його використання як соціального житла для інших  категорій громадян, що не є переселенцями. Це потрібно тому, що громади, в яких чисельність переселенців не є значною, місцева влада не бачить особливого інтересу в будівництві тимчасового житла.
• збільшити тривалість проживання у тимчасовому житлі для осіб похилого віку, осіб з інвалідністю участь яких в інших житлових програмах є ускладненою або неможливою.
• активно поширювати інформацію про успішно реалізовані програми з будівництва тимчасового житла для того, щоб мотивувати органи на місцях до подання відповідних заявок.

Всі ці рекомендації, на думку авторів, мають мотивувати місцеву владу активніше брати участь у розв’язанні житлових проблем переселенців та інших громадян, які опинилися у складних життєвих умовах.

Публікація підготовлена в межах гранту, наданого проєктом Ради Європи “Внутрішнє переміщення в Україні: розробка тривалих рішень”. Слідкуйте за новинами проєкту на нашій сторінці в Facebook.

Відповідно до Конституції України кожен має право на житло. Громадянам України, які потребують соціального захисту, соціальне житло надається безоплатно.   Які терміни слід знати? Житловий фонд соціального призначення – сукупність соціального житла, що надається громадянам України, які відповідно до закону потребують соціального захисту. Соціальне житло – житло всіх форм власності (крім соціальних гуртожитків) із житлового фонду соціального призначення, що безоплатно надається громадянам України, які потребують соціального захисту, на підставі договору найму на певний строк. Соціальний квартирний облік – облік громадян України, які користуються правом на соціальне житло і перебувають у черзі на його отримання.   Як формується фонд соціального призначення? Фонди формуються органами місцевого самоврядування шляхом:

• будівництва нового житла;
• реконструкції існуючих жилих будинків, а також переобладнання нежилих будинків;
• отримання житла, переданого в дар;
• передачі в комунальну власність житла, вилученого на підставі судових рішень або визнаного безхазяйним, відумерлим;
• передачі забудовниками місцевим радам частки жилої площі в новозбудованих будинках;
• передачі з державної в комунальну власність соціального житла, побудованого коштом державного бюджету;
• використання на договірних засадах приватного житлового фонду;
• набуття права власності на житло на інших підставах, не заборонених законом.

Важливо! Передача до інших житлових фондів не допускається.   Що належить до житла з житлового фонду соціального призначення?

• квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, які надаються у порядку черги;
• жилі приміщення у соціальних гуртожитках, які надаються громадянам на час їхнього перебування на соціальному квартирному обліку за умови, що таке житло є єдиним місцем їхнього проживання.

  Довідково! Соціальне житло не підлягає піднайму, бронюванню, приватизації, продажу, даруванню, викупу та заставі. Кошти для формування житлового фонду соціального призначення із державного бюджету передбачаються щорічно Законом про Державний бюджет.   1 етап – ОБЛІК ГРОМАДЯН, ЯКІ МАЮТЬ ПРАВО НА ОТРИМАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЖИТЛА   Хто має право взяття на соціальний квартирний облік? На облік можуть бути взяті  громадяни України: а) для яких таке житло є єдиним місцем проживання або які мають право на поліпшення житлових умов; б) середньомісячний сукупний дохід яких за попередній рік із розрахунку на одну особу в сумі менший від величини опосередкованої вартості найму житла у певному населеному пункті та прожиткового мінімуму, встановленого законодавством; в) внутрішньо переміщені особи, які не мають іншого житла для проживання на підконтрольній українській владі території, або житло яких зруйновано (знищено), або пошкоджено до стану, непридатного для проживання, внаслідок збройної агресії Російської Федерації.   Хто здійснює соціальний квартирний облік?

• Соціальний квартирний облік здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування за місцем проживання громадян, а для внутрішньо переміщених осіб – за місцем перебування на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб, які мають право на отримання квартир, садибних (одноквартирних) жилих будинків із житлового фонду соціального призначення, після набуття ними повної цивільної дієздатності.

  Який процес взяття на соціальний квартирний облік? Взяття на облік здійснюється за рішенням органу місцевого самоврядування на підставі:

• письмової заяви;
• копії документів, що посвідчують особу громадянина та членів його сім’ї;
• копії довідок про присвоєння ідентифікаційного номера громадянинові та членам його сім’ї;
• документів, які підтверджують обґрунтованість визнання у встановленому порядку громадянина малозабезпеченим та таким, що потребує надання соціального житла (вичерпний перелік визначається органом місцевого самоврядування, який здійснює взяття на соціальний квартирний облік);
• копії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та членів її сім’ї (за наявності).

Важливо! Взяття на облік може здійснюватися за заявою осіб, уповноважених такими на основі письмової завіреної довіреності.   Важливо! Як підтвердження подання документів видається розписка із зазначенням їхнього переліку та дати отримання. Не пізніше 30 робочих днів приймається рішення про взяття на соціальний квартирний облік або про відмову у такому. Не пізніше 7 робочих днів направляється письмове повідомлення про прийняте рішення.   Чи доступні списки громадян, які претендують на отримання соціального житла? Так, списки в порядку загальної черги, першочергово або позачергово розміщуються окремо та підлягають оприлюдненню на офіційних сайтах органів місцевого самоврядування.   Хто має право позачергового отримання соціального житла? Стаття 11 Закону України “Про житловий фонд соціального призначення” визначає вичерпний перелік осіб, які мають позачергове право, наприклад, діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, після завершення перебування у відповідних закладах, громадяни, житло яких визнане в установленому порядку непридатним для проживання або не підлягає ремонту та реконструкції.   Хто має право першочергового отримання соціального житла? Стаття 11 Закону України “Про житловий фонд соціального призначення” визначає вичерпний перелік осіб, які мають першочергове право, наприклад, особи з інвалідністю I та II груп (зокрема й узяті на облік внутрішньо переміщені особи), сім’ї з неповнолітніми дітьми, вагітні жінки, особи, які втратили працездатність, пенсіонери.   Які підстави для відмови у взятті на соціальний квартирний облік?

• відсутність необхідних документів;
• подання документів із виправленнями;
• подання документів, які не підтверджують можливість визнання громадянина таким, що потребує надання соціального житла;
• подання документів із заздалегідь неправдивою інформацією, що було встановлено органом, який приймає на соціальний квартирний облік.

Важливо! Рішення про відмову у взятті на соціальний квартирний облік повинне містити підстави відмови з обов’язковим посиланням на порушення та не пізніше 3 робочих днів від дня прийняття рішення надається (направляється) громадянину.   Які підстави зняття із соціального квартирного обліку?

• подання за місцем обліку заяви про зняття з обліку;
• втрата підстав, що дають право на отримання соціального житла (наприклад, скасування довідки переселенця);
• виїзд на постійне місце проживання до іншого населеного пункту;
• одержання у встановленому порядку кредитів на будівництво чи придбання житла;
• надання у встановленому порядку земельної ділянки для будівництва приватного житлового будинку;
• виявлення у документах відомостей, які не відповідають дійсності, але стали підставою для прийняття на соціальний квартирний облік, а також неправомірних дій посадових осіб органу  при вирішенні питання про взяття на соціальний квартирний облік.

Важливо! Рішення про зняття приймається не пізніше 30 робочих днів від дня виявлення обставин та повідомляється протягом 30 робочих днів у письмовій формі з зазначенням причини зняття.   Важливо! Перебування громадянина на соціальному квартирному обліку не є підставою для відмови йому у взятті на квартирний облік або зняття з квартирного обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, чи обліку осіб, які мають право на отримання житла (пільгових кредитів на будівництво й придбання житла) за державними житловими програмами для окремих категорій громадян, визначених законодавством.   2 етап – НАДАННЯ ЖИТЛА З ЖИТЛОВОГО ФОНДУ СОЦІАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ТА КОРИСТУВАННЯ ТАКИМ ЖИТЛОМ   Житло з житлового фонду соціального призначення надається громадянам, які перебувають на соціальному квартирному обліку, у порядку черговості, з огляду на час взяття таких громадян на облік. Надання житла здійснюється за рішенням органу місцевого самоврядування та є підставою для укладення договору найму соціального житла. Не пізніше ніж протягом 7 робочих днів вам буде направлено повідомлення із запрошенням укласти договір найму соціального житла. Протягом 30 календарних днів з дати укладення договору найму має відбутися вселення.   Довідково!  Договір найму соціального житла – угода, оформлена в письмовій формі, за якою одна сторона – власник житла (наймодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк. Договір найму соціального житла укладається між органом місцевого самоврядування і наймачем (уповноваженою ним особою). Договір найму укладається відповідно до типового договору не пізніше ніж протягом 30 календарних днів із дати прийняття відповідного рішення та вноситься до реєстру договорів найму соціального житла. У договорі  мають бути вказані особи, які проживатимуть разом із наймачем.   Права та обов’язки наймача жилого приміщення за договором найму соціального житла Наймач має право:

• здійснювати обмін займаного житла з іншим наймачем житлового фонду соціального призначення за згодою власників цього житла;
• вимагати належного утримання, надання комунальних послуг, обладнання спеціальними засобами і пристосуваннями, якщо йому або члену його сім’ї, який проживає разом із ним, встановлено інвалідність;
• на зменшення розміру плати за надані житлово-комунальні послуги в разі зменшення їхньої кількості або погіршення якості в порядку, визначеному договором або законодавством;
• отримувати субсидії на житлово-комунальні послуги, користуватися пільгами з оплати житлово-комунальних послуг відповідно до законодавства;
• інші права визначені у ст. 25 Закону України “Про житловий фонд соціального призначення”.

Наймач зобов’язаний:

• використовувати жиле приміщення за призначенням;
• забезпечувати належне утримання і підтримувати належний стан;
• здійснювати поточний ремонт жилого приміщення (якщо інше не встановлено договором);
• не допускати руйнувань і зміни конструкцій, а також проведення робіт із перепланування соціального житла та переобладнання інженерних систем;
• своєчасно вносити плату за житлово-комунальні послуги та користування жилим приміщенням у строки, встановлені договором або законодавством;
• інформувати наймодавця у встановлений договором термін про зміну підстав, що дають право на одержання соціального житла за договором найму;
• дотримуватися прав та інтересів сусідів;
• інші обов’язки визначені у ст. 25 Закону України “Про житловий фонд соціального призначення”.

  Важливо! У договорі найму соціального житла обов’язково зазначається вичерпний перелік підстав для припинення дії такого договору.   Яка плата за житло у житловому фонді соціального призначення? Плата складається з:

• найму житла;
• утримання жилих будинків та прибудинкових територій;
• комунальних послуг.

Орган місцевого самоврядування встановлює розмір плати для кожного наймача індивідуально.   Які підстави для розірвання договору найму соціального житла та виселення?

• надання або придбання іншого жилого приміщення;
• підвищення доходів наймача до рівня, який дає змогу укласти договір найму іншого жилого приміщення, що не належить до житлового фонду соціального призначення;
• подання недостовірних даних;
• систематичне порушення правил користування жилими приміщеннями, зокрема й невнесення плати за житлово-комунальні послуги;
• порушення умов договору після застосування заходів впливу;
• інші підстави, встановлені законом.

  Важливо! Про бажання розірвати договір сторони повідомляють один одного. У разі, коли наймач відмовляється розірвати договір, наймодавець вимушений подати відповідний позов до суду, про що письмово попереджає наймача не пізніше ніж за місяць.   Які нормативно-правові акти регулюють?

1. Закон України “Про житловий фонд соціального призначення”.
2. Закон України “Про внесення змін до Закону України ‘Про житловий фонд соціального призначення’ щодо умов забезпечення соціальним житлом внутрішньо переміщених осіб”.

Постанова Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 р. № 682 “Деякі питання реалізації Закону України ‘Про житловий фонд соціального призначення’”.

Завантажити інфографіку

Бюджет-2020 року буде останнім однорічним кошторисом. Вже в цьому році Уряд планує розписати план витрат та надходжень країни відразу на трирічний період. Про так звану «трирічну декларацію» заявив прем’єр-міністр України Олексій Гончарук. Відповідно до чинного законодавства український парламент має прийняти закон про Державний бюджет до 1 грудня року, що передує. А поки Уряд готуватиметься до цього, нам варто розібратися, що ж чекає на переселенців у році поточному.

Варто відзначити, що бюджет-2020 було складено не тільки вчасно, але і доволі чітко. У кошторисі не забули врахувати і питання прав внутрішньо переміщених осіб, і питання територій Донецької і Луганської областей, що постраждали від збройного конфлікту.

Відповідно до п. 24-2 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України “тимчасово, до повернення населених пунктів Донецької та Луганської областей під контроль державної влади, при здійсненні горизонтального вирівнювання податкоспроможності місцевих бюджетів у кількості населення додатково враховується кількість облікованих внутрішньо переміщених осіб за даними центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах соціальної політики, трудових відносин, соціального захисту населення”. Подібне не просто означає, що ВПО враховуються при формуванні державного бюджету, а й на них розраховується бюджет місцевий. Тобто Уряд включив ВПО у склад громад, в яких вони мешкають для реалізації запланованих програм та заходів. Після визнання права на голос на місцевих виборах, це рішення виконавчої влади стало черговим підтвердженням того, що переселенці – не «зайві» люди, а повноцінні члени громад, до яких були змушені переселитися через війну та окупацію.

Основні витрати бюджету-2020 для переселенців передбачені на соціальну сферу та житлові програми.

Житлові програми для ВПО

 Наразі для переселенців діє кілька програм, які спрямовані на покращення житлових умов. Наприклад програма “Доступне житло” від Держмолодьжитло, або кредитна програма  “Іпотека під 3%”. Нова влада ще у минулому році почала активно витрачати гроші на ці дві програми. Наприклад на «Доступне житло» було додатково виділено 300 млн. грн. На «Іпотеку» 100 млн. Остання взагалі за три дні зібрала більше 6500 заяв від переселенців. За цією програмою переселенці сплачують іпотечний кредит під державні гарантії та доступний відсоток. Модель пільгового іпотечного кредитування ВПО може стати прикладом для вирішення житлових проблем для  інших категорій громадян.

Є ще програма «Тимчасове житла», за якою держава покриває 70% вартості будівництва чи ремонту житла в громадах, яке потім передається для тимчасового (до 1 року) проживання переселенців. За цією програмою у 2019 році було витрачено 34 млн. грн. Хоча заявок від громад надійшло, нехай і з запізненням, щонайменше на 73 млн. грн. Надання ж державної підтримки для будівництва (придбання) доступного житла для всіх категорій передбачено в загальному розмірі 100 млн грн.

Пільгове кредитування (програма “Іпотека під 3%”) немає чіткого обсягу бюджетного фінансування. Цю програму будуть фінансувати за рахунок коштів спеціального фонду, який поповнюватиметься за рахунок допомоги інших країн. Така система фінансування може свідчити про довгостроковість даної програми.

Крім того, Уряд передбачив понад 40,2 мільйонів на грошову компенсацію людям, чиї будинки (квартири) було зруйновано внаслідок збройної агресії Російської Федерації (код програмної класифікації 1501070, код функціональної класифікації  1090). Наразі, міністерством у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб має бути  розроблено нову нормативно-правову базу для розподілення даних коштів.

Також, майже 250 мільйонів передбачено на грошову компенсацію у вигляді субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам за забезпечення житлом осіб з інвалідністю III групи, з числа ВПО та УБД ВПО, які потребують поліпшення житлових умов (код програмної класифікації 1511050, код функціональної класифікації  0180).

Щомісячна адресна допомога 

Щомісячна адресна допомога залишається важливим джерелом матеріальної підтримки тих переселенців, які опинилися у тяжких життєвих умовах. Як відомо, переважна більшість ВПО це пенсіонери чи особи непрацездатного віку. Тому ця допомога має важливе значення для них. У бюджеті 2020 передбачено понад 3 млрд грн на надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Не потрібно робити серйозної аналітики аби розуміти, що ці кошти переважно йдуть в “тінь” – на оренду житла (неофіційну переважно).

Якщо задуматись, то за роки війни держава витратила близько 15 млрд грн не запропонувавши довгострокової альтернативи. Чи буде закладено рішення на наступні роки в рамках “трирічної декларації”? Будемо слідкувати за урядом та звертатись до місцевої влади аби показувати запит у реальних цифрах, щодо реальних програм і системно, а не тільки на 3 дні реалізації програми.

Для довідки:

• Бюджетний кодекс України
• Закон України “Про Регламент Верховної Ради України”
• Закон України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”
• Проект Закону про Державний бюджет України на 2020 рік

Публікація підготовлена в межах гранту, наданого проєктом Ради Європи “Внутрішнє переміщення в Україні: розробка тривалих рішень”. Слідкуйте за новинами проєкту на нашій сторінці в Facebook.