3-го жовтня 2018 року Міжнародна фундація виборчих систем (IFES) спільно з Громадським холдингом “ГРУПА ВПЛИВУ” оприлюднили результати соціологічного дослідження щодо політичних вподобань та настроїв внутрішньо переміщених осіб.
Опитування проводила компанія GfK Ukraine, яка опитала 2048 ВПО за місцем проживання респондентів з 16 січня по 13 лютого 2018 р. У рамках цього опитування ВПО визначені як мешканці Донецької та Луганської областей і Криму, що були змушені переїхати до інших регіонів України через конфлікт та окупацію цих територій. До вибірки цього опитування було включено ВПО, що проживають у домогосподарствах. Величина похибки становить ± 2% в межах 95% довірчого інтервалу.
– Місцеве самоврядування (39% довіряю чи скоріше довіряю / 45% скоріше не довіряю та недовіряю)
– Антикорупційне бюро України (36% / 49%)
– Міністерство соціальної політики (34% / 52%)
– Місцеві виконавчі органи влади (32% / 49%)
– Державна фіскальна служба (30% / 54%)
– Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та ВПО (30% / 60%)
– Місцеві суди (28% / 55%)
– Обласна державна адміністрація (28% / 56%)
– Органи Державного реєстру виборців (25% / 62%)
– Національне агентство з питань запобігання корупції (23% / 62%)
– Центральна виборча комісія (18% / 66%)
Довіра до більшості цих інституцій залишається відносно стабільною порівняно з 2016 роком. Кілька винятків – Національне антикорупційне бюро (збільшення рівня довіри на 10%), Державний реєстр виборців (зниження рівня довіри на 9%) та Центральна виборча комісія (зниження рівня довіри на 9%).
За словами Ракеша Шарми, ВПО мають дуже низький рівень довіри до політичних лідерів у країні, а саме – не більше 12% довіряють будь-якому з високопоставлених чиновників. “Довіра до політичних лідерів серед ВПО навіть нижча, ніж до органів державної влади. Насправді лише трохи більше, ніж один із десяти вимушених переселенців, висловлюють довіру до будь-якого політичного лідера в Україні, що вказує на крайнє розчарування у політиці”, – відзначає Ракеш Шарма.
– Найвищий рейтинг довіри серед ВПО має Президент України Петро Порошенко – 12%, проте 75% опитаних ВПО висловлюють свою недовіру главі держави. Ситуація не є кращою для інших провідних політичних діячів в Україні:
– Прем’єр-міністр Володимир Гройсман (12% довіряє / 75% не довіряє)
– Міністр оборони Степан Полторак (11% / 60%)
– Співголова Опозиційного блоку Юрій Бойко (11% / 71%)
– Голова партії Самопоміч Андрій Садовий (10% / 64%)
– Лідерка Батьківщини Юлія Тимошенко (9% / 77%)
Крім цих політичних лідерів, ВПО також висловлюють низький рівень довіри і до Олега Ляшка (7%), Арсена Авакова (6%), Вадима Черниша (6%) та Андрія Парубія (5%).
“Результати дослідження розвінчують міф про “особливі” політичні вподобання внутрішньо переміщених осіб. Ми повторювали і повторюємо: ВПО відображають ті електоральні настрої, що здебільшого притаманні мешканцям громад, до яких вони переселилися. ВПО не є загрозою, вони такі ж самі виборці України, як й інші громадяни. Держава не може обмежувати політичні права певної категорії осіб на підставі міфів, гіпотез чи розрахунків щодо їхніх електоральних настроїв. Але самі ці аргументи ми чуємо від певних політиків, які виступають проти надання права голосу ВПО на місцевих виборах”, – додає Тетяна Дурнєва, виконавча директорка ГО «Громадський холдинг «ГРУПА ВПЛИВУ».
– Серед тих, хто вважає голосування можливістю вплинути на прийняття рішень, участь у місцевих виборах частіше сприймається як важлива. 71% тих, хто заявляє, що голосування може вплинути на прийняття рішень, відзначають, що для них важливо проголосувати на місцевих виборах (для порівняння: частка тих, хто не вважає, що голосування може вплинути на прийняття рішень становить лише 37%).
– Серед респондентів, інтегрованих у свою громаду, невелика більшість – 54% – вважає важливим для себе проголосувати на місцевих виборах, порівняно з 37% неінтегрованих.
– ВПО з Криму частіше заявляють, що для них брати участь у місцевих виборах важливо, – такої позиції дотримуються 56% (порівняно з 50% вихідців з Луганщини та 46% представників Донеччини).
ВПО в більшості не готові до різних проблем, які можуть виникнути внаслідок отримання права голосу на виборах в повному обсязі. 69% не робитимуть цього, якщо це означатиме труднощі при перетині адміністративного кордону з тимчасово окупованими територіями (на цеготові8%), 66% не бажають стикатись із загрозою переслідування з боку проросійських сепаратистів на тимчасово окупованих територіях (8% не бояться цього), 62% не хотіли б втратити право голосу на можливих майбутніх виборах на тимчасово окупованих територіях (16% готові і до цього), а 56% не хотіли б осуду з боку родичів, які все ще перебувають на тимчасово окупованих територіях (14% не бояться осуду, а 20% – не вважають такий сценарій можливим). По кожному з цих негативних моментів частка ВПО, які не бажали б добиватись права проголосувати, зросла на сім – дев’ять відсотків у порівнянні з опитуванням 2016 року, що свідчить про неготовність йти на такі жертви заради права взяти участь у місцевих виборах. Такі дані підтверджують і фокус-групові дослідження, які були проведені ГО “Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ” в десяти регіонах України у 2016 році.
“Саме тому найбільш адекватною відповіддю на ці побоювання ВПО та їхні потреби зберігати формальний зв’язок з покинутими громадами є механізм зміни виборчої адреси без зміни реєстрації місця проживання, який запропонований у законопроекті №6240. Держава повинна забезпечити можливості для повноцінної участі у виборах громадян, які багато років тому були змушені залишити свої оселі внаслідок війни, і наразі фактично обмежені, а то й взагалі позбавлені можливості брати участь в управлінні державними справами на національному та місцевому рівнях, що суперечить міжнародним стандартам та Конституції України”, – вважає Тетяна Дурнєва.
Вона нагадала, що законопроект №6240 “Про забезпечення доступу до виборчих прав внутрішньо переміщених осіб та інших мобільних всередині країни громадян” було зареєстровано в парламенті ще 27 березня 2017 року, але документ досі не був розглянутий парламентом навіть у першому читанні. У цей самий час, депутати місцевих рад і далі продовжують звертатися до Верховної Ради щодо необхідності забезпечення виборчих прав ВПО та підтримки законопроекту №6240. Такі звернення за останні півроку прийняли Вінницька, Ужгородська, Маріупольська, Криворізька, Херсонська, Коростенська, Добропільська, Шосткінська та інші місцеві ради.
Презентація результатів опитування проводиться в рамках проекту “Зміцнення законодавчих та виборчих процесів шляхом посилення громадської участі та надання технічної допомоги”, який здійснюється Міжнародною фундацією виборчих систем (IFES) за підтримки Британської допомоги від уряду Великої Британії.
Опитування проводила компанія GfK Ukraine, яка опитала 2048 ВПО за місцем проживання респондентів з 16 січня по 13 лютого 2018 р. У рамках цього опитування ВПО визначені як мешканці Донецької та Луганської областей і Криму, що були змушені переїхати до інших регіонів України через конфлікт та окупацію цих територій. До вибірки цього опитування було включено ВПО, що проживають у домогосподарствах. Величина похибки становить ± 2% в межах 95% довірчого інтервалу.
Ставлення до органів влади, посадових осіб та політиків
Як відзначив Ракеш Шарма, директор з моніторингу, оцінки та досліджень IFES, ВПО, як правило, мають низький рівень довіри до більшості державних органів, а рівень довіри до центральних державних інституцій є особливо низьким. “Внутрішньо переміщені особи мають більшу довіру до місцевих органів влади, які займаються питаннями, пов’язаними з ВПО в Україні”, – наголосив Ракеш Шарма.– Місцеве самоврядування (39% довіряю чи скоріше довіряю / 45% скоріше не довіряю та недовіряю)
– Антикорупційне бюро України (36% / 49%)
– Міністерство соціальної політики (34% / 52%)
– Місцеві виконавчі органи влади (32% / 49%)
– Державна фіскальна служба (30% / 54%)
– Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та ВПО (30% / 60%)
– Місцеві суди (28% / 55%)
– Обласна державна адміністрація (28% / 56%)
– Органи Державного реєстру виборців (25% / 62%)
– Національне агентство з питань запобігання корупції (23% / 62%)
– Центральна виборча комісія (18% / 66%)
Довіра до більшості цих інституцій залишається відносно стабільною порівняно з 2016 роком. Кілька винятків – Національне антикорупційне бюро (збільшення рівня довіри на 10%), Державний реєстр виборців (зниження рівня довіри на 9%) та Центральна виборча комісія (зниження рівня довіри на 9%).
За словами Ракеша Шарми, ВПО мають дуже низький рівень довіри до політичних лідерів у країні, а саме – не більше 12% довіряють будь-якому з високопоставлених чиновників. “Довіра до політичних лідерів серед ВПО навіть нижча, ніж до органів державної влади. Насправді лише трохи більше, ніж один із десяти вимушених переселенців, висловлюють довіру до будь-якого політичного лідера в Україні, що вказує на крайнє розчарування у політиці”, – відзначає Ракеш Шарма.
– Найвищий рейтинг довіри серед ВПО має Президент України Петро Порошенко – 12%, проте 75% опитаних ВПО висловлюють свою недовіру главі держави. Ситуація не є кращою для інших провідних політичних діячів в Україні:
– Прем’єр-міністр Володимир Гройсман (12% довіряє / 75% не довіряє)
– Міністр оборони Степан Полторак (11% / 60%)
– Співголова Опозиційного блоку Юрій Бойко (11% / 71%)
– Голова партії Самопоміч Андрій Садовий (10% / 64%)
– Лідерка Батьківщини Юлія Тимошенко (9% / 77%)
Крім цих політичних лідерів, ВПО також висловлюють низький рівень довіри і до Олега Ляшка (7%), Арсена Авакова (6%), Вадима Черниша (6%) та Андрія Парубія (5%).
“Результати дослідження розвінчують міф про “особливі” політичні вподобання внутрішньо переміщених осіб. Ми повторювали і повторюємо: ВПО відображають ті електоральні настрої, що здебільшого притаманні мешканцям громад, до яких вони переселилися. ВПО не є загрозою, вони такі ж самі виборці України, як й інші громадяни. Держава не може обмежувати політичні права певної категорії осіб на підставі міфів, гіпотез чи розрахунків щодо їхніх електоральних настроїв. Але самі ці аргументи ми чуємо від певних політиків, які виступають проти надання права голосу ВПО на місцевих виборах”, – додає Тетяна Дурнєва, виконавча директорка ГО «Громадський холдинг «ГРУПА ВПЛИВУ».
Участь у виборах: наміри та перепони
– ВПО розійшлись у думках щодо того, наскільки важливо мати змогу проголосувати на місцевих виборах. Відносна більшість – 48% – вважає можливість проголосувати на місцевих виборах певною мірою або дуже важливою, а 41% – або не розглядають її як важливу, або заявляють, що байдужі до виборів.– Серед тих, хто вважає голосування можливістю вплинути на прийняття рішень, участь у місцевих виборах частіше сприймається як важлива. 71% тих, хто заявляє, що голосування може вплинути на прийняття рішень, відзначають, що для них важливо проголосувати на місцевих виборах (для порівняння: частка тих, хто не вважає, що голосування може вплинути на прийняття рішень становить лише 37%).
– Серед респондентів, інтегрованих у свою громаду, невелика більшість – 54% – вважає важливим для себе проголосувати на місцевих виборах, порівняно з 37% неінтегрованих.
– ВПО з Криму частіше заявляють, що для них брати участь у місцевих виборах важливо, – такої позиції дотримуються 56% (порівняно з 50% вихідців з Луганщини та 46% представників Донеччини).
ВПО в більшості не готові до різних проблем, які можуть виникнути внаслідок отримання права голосу на виборах в повному обсязі. 69% не робитимуть цього, якщо це означатиме труднощі при перетині адміністративного кордону з тимчасово окупованими територіями (на цеготові8%), 66% не бажають стикатись із загрозою переслідування з боку проросійських сепаратистів на тимчасово окупованих територіях (8% не бояться цього), 62% не хотіли б втратити право голосу на можливих майбутніх виборах на тимчасово окупованих територіях (16% готові і до цього), а 56% не хотіли б осуду з боку родичів, які все ще перебувають на тимчасово окупованих територіях (14% не бояться осуду, а 20% – не вважають такий сценарій можливим). По кожному з цих негативних моментів частка ВПО, які не бажали б добиватись права проголосувати, зросла на сім – дев’ять відсотків у порівнянні з опитуванням 2016 року, що свідчить про неготовність йти на такі жертви заради права взяти участь у місцевих виборах. Такі дані підтверджують і фокус-групові дослідження, які були проведені ГО “Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ” в десяти регіонах України у 2016 році.
“Саме тому найбільш адекватною відповіддю на ці побоювання ВПО та їхні потреби зберігати формальний зв’язок з покинутими громадами є механізм зміни виборчої адреси без зміни реєстрації місця проживання, який запропонований у законопроекті №6240. Держава повинна забезпечити можливості для повноцінної участі у виборах громадян, які багато років тому були змушені залишити свої оселі внаслідок війни, і наразі фактично обмежені, а то й взагалі позбавлені можливості брати участь в управлінні державними справами на національному та місцевому рівнях, що суперечить міжнародним стандартам та Конституції України”, – вважає Тетяна Дурнєва.
Вона нагадала, що законопроект №6240 “Про забезпечення доступу до виборчих прав внутрішньо переміщених осіб та інших мобільних всередині країни громадян” було зареєстровано в парламенті ще 27 березня 2017 року, але документ досі не був розглянутий парламентом навіть у першому читанні. У цей самий час, депутати місцевих рад і далі продовжують звертатися до Верховної Ради щодо необхідності забезпечення виборчих прав ВПО та підтримки законопроекту №6240. Такі звернення за останні півроку прийняли Вінницька, Ужгородська, Маріупольська, Криворізька, Херсонська, Коростенська, Добропільська, Шосткінська та інші місцеві ради.
* * *
Телефони для довідок для ЗМІ: 050 477 0800 або 068 352 35 75Презентація результатів опитування проводиться в рамках проекту “Зміцнення законодавчих та виборчих процесів шляхом посилення громадської участі та надання технічної допомоги”, який здійснюється Міжнародною фундацією виборчих систем (IFES) за підтримки Британської допомоги від уряду Великої Британії.
Саме цих прав, за нинішнім законодавством, позбавлені мобільні громадяни, які постійно проживають не там, де зареєстровані, а також внутрішньо переміщені особи. Багато переселенців уже понад чотири роки мешкають у нових громадах, однак не можуть брати участь у місцевих виборах. Довідка ВПО не є підставою для зміни виборчої адреси, а для реєстрації в новому місці треба, наприклад, купити там нерухомість, більшість не може собі цього дозволити. Для вирішення такої проблеми експерти Громадянської мережі «ОПОРА», Громадського холдингу «ГРУПА ВПЛИВУ», Міжнародної фундації виборчих систем та інших правозахисних організацій розробили 
