Завершилося онлайн-голосування інтернет-журналу Свои за людей і ініціативи, пов’язані з Донбассом, які здивували нас у 2019 році.

(Публікується мовою оригіналу)

Онлайн-голосование за людей и инициативы, связанные с Донбассом, которые удивили в 2019 году, завершено. Благодарим те почти 10 тысяч человек, которые прочитали этот список до конца и нажали на галочку возле своих кандидатов. Объявляем результаты.

Участники рейтинга очень разные: кто-то развивает культуру, кто-то – бизнес, кто-то пишет книги, а кто-то занимается разминированием. Кто-то поднимает хайп в фейсбуке, о ком-то в медиа почти ничего не найдешь. Мы хотели не только удивить, но и показать, насколько разный восток Украины.

Итак, вот результаты:

Многие знают Евгения как автора репортажей с востока и не только. Но мы включили его в рейтинг за такое нестандартное проявление патриотизма как татуировки с символами Донбасса.

Так, в конце 2019-го он сделал тату в виде монумента, женщины с хлебом-солью в руках, которая стоит на въезде в Станицу Луганскую. “Такой себе велкам: “Вас вітає Станиця Луганська”. В народе ее называли “баба с батоном”. Она стала самой дальней и одновременно самой ближней точкой, на которую я смог продвинуться к своему дому. Потому пусть будет со мной”, – написал Спирин в фейсбуке.

От редакции он получит футболку с лого на свой выбор.

19 декабря Татьяна обновила статус в фейсбуке словами “Виконала ще одну місію”. Именно в этот день Верховная Рада приняла Избирательный кодекс, в котором учли поправки об избирательных правах внутренне перемещенных лиц.

Спустя несколько лет борьбы переселенцы получили право голосовать на местных выборах по новому месту жительства. И в этом большая заслуга Дурневой и ее организации.

В подарок Татьяна получит фирменный набор от “Своих”: футболку, чашку и спортивную термокружку.

Ольга еще в старших классах школы разработала методику, которая позволяет обнаруживать меланому на ранней стадии и стоит гораздо дешевле аналогов.

Харасахал несколько лет волонтерила в Мариупольском онкологическом диспансере, именно там ее заинтересовала тема исследования. Метод Ольги для диагностики меланомы прошел клинические испытания в онкодиспансере Мариуполя и показал эффективность.

В ноябре 2019-го Ольга получила золото и награду “Лучший среди лучших” на глобальном конкурсе инноваций AIGC-2019 в Сингапуре.

В прошлом году девушка окончила 11-й класс и поступила в Национальный медуниверситет имени Александра Богомольца в Киеве.

Приз для Ольги – книга на ее выбор и фирменный набор от “Своих”, в который входят пайта, чашка и спортивная термокружка.

Поздравляем победителей! Редакция свяжется с ними, чтобы передать подарки.

Призываем читателей делиться историями людей, которые удивляют и вдохновляют – будет вместе расширять круг своих.

У Сумській області мешкають понад 11 тисяч переселенців. Проблеми, з якими вони стикаються сьогодні, традиційні. Нестача житла, невиплата пенсій, невизначеність стосовно статусу дітей, постраждалих внаслідок військових дій. І як усюди, проблема житла – на першому місці.

З загальної кількості переселенців в області, за даними місцевої влади, менш як 150 осіб зверталися з потребою у покращені своїх житлових умов. Небагато? А що ви скажете, якщо дізнаєтесь про те, що на ці півтори сотні лише для однієї людини вдалося знайти прийнятний варіант – поселення в гуртожиток. І то за умови, що вона сплачуватиме за комунальні послуги. А для інших житла у Сумській області немає. Але як відомо, той хто має бажання – шукає можливості.

Саме для того, що показати місцевій владі одну з таких можливостей зібралися 9 січня у Шостці представники місцевої громади та переселенців. Зібралися, поговорили і вирішили звернутися до місцевих депутатів з проханням – вимогою. У цьому році громади області мають обов’язково взяти участь у державній програмі з побудови/ремонту тимчасового житла для переселенців. Відповідно до цієї програми, 70% суми на будівництво або ремонт такого житла дає держава, а залишок в 30% покриває сама громада. Варіант безпрограшний, бо побудоване житло залишається на балансі громади.

«У цьому році, відповідно до повідомлень представників Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України на фінансування цієї програми держава передбачила 20 млн грн. Проте, реальна цифра 485 млн у бюджеті зі спеціального фонду коштом міжнародної допомоги дає значно більше оптимізму. І якщо не повторюватиметься гіркий торішній досвід, коли громади просто не хотіли брати ці гроші, бо «вони нам непотрібні». Тепер все залежить від самих переселенців, від їхньої активної позиції у цьому питанні. І це письмове звернення, яке ми підписали сьогодні – перший крок, який дозволить хоча б частково вирішити проблему житла для ВПО», – зазначила Марія Красненко, юристка, Громадський холдинг «ГРУПА ВПЛИВУ».

Крім звернення до громад, учасники круглого столу також прийняли кілька рекомендацій для місцевої та центральної влади. Серед них:

• переглянути цільове призначення тимчасового житла для внутрішньо переміщених осіб та передбачити можливість його використання як соціального житла для інших  категорій громадян, що не є переселенцями. Це потрібно тому, що громади, в яких чисельність переселенців не є значною, місцева влада не бачить особливого інтересу в будівництві тимчасового житла.
• збільшити тривалість проживання у тимчасовому житлі для осіб похилого віку, осіб з інвалідністю участь яких в інших житлових програмах є ускладненою або неможливою.
• активно поширювати інформацію про успішно реалізовані програми з будівництва тимчасового житла для того, щоб мотивувати органи на місцях до подання відповідних заявок.

Всі ці рекомендації, на думку авторів, мають мотивувати місцеву владу активніше брати участь у розв’язанні житлових проблем переселенців та інших громадян, які опинилися у складних життєвих умовах.

Публікація підготовлена в межах гранту, наданого проєктом Ради Європи “Внутрішнє переміщення в Україні: розробка тривалих рішень”. Слідкуйте за новинами проєкту на нашій сторінці в Facebook.

Відповідно до Конституції України кожен має право на житло. Громадянам України, які потребують соціального захисту, соціальне житло надається безоплатно.   Які терміни слід знати? Житловий фонд соціального призначення – сукупність соціального житла, що надається громадянам України, які відповідно до закону потребують соціального захисту. Соціальне житло – житло всіх форм власності (крім соціальних гуртожитків) із житлового фонду соціального призначення, що безоплатно надається громадянам України, які потребують соціального захисту, на підставі договору найму на певний строк. Соціальний квартирний облік – облік громадян України, які користуються правом на соціальне житло і перебувають у черзі на його отримання.   Як формується фонд соціального призначення? Фонди формуються органами місцевого самоврядування шляхом:

• будівництва нового житла;
• реконструкції існуючих жилих будинків, а також переобладнання нежилих будинків;
• отримання житла, переданого в дар;
• передачі в комунальну власність житла, вилученого на підставі судових рішень або визнаного безхазяйним, відумерлим;
• передачі забудовниками місцевим радам частки жилої площі в новозбудованих будинках;
• передачі з державної в комунальну власність соціального житла, побудованого коштом державного бюджету;
• використання на договірних засадах приватного житлового фонду;
• набуття права власності на житло на інших підставах, не заборонених законом.

Важливо! Передача до інших житлових фондів не допускається.   Що належить до житла з житлового фонду соціального призначення?

• квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, які надаються у порядку черги;
• жилі приміщення у соціальних гуртожитках, які надаються громадянам на час їхнього перебування на соціальному квартирному обліку за умови, що таке житло є єдиним місцем їхнього проживання.

  Довідково! Соціальне житло не підлягає піднайму, бронюванню, приватизації, продажу, даруванню, викупу та заставі. Кошти для формування житлового фонду соціального призначення із державного бюджету передбачаються щорічно Законом про Державний бюджет.   1 етап – ОБЛІК ГРОМАДЯН, ЯКІ МАЮТЬ ПРАВО НА ОТРИМАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЖИТЛА   Хто має право взяття на соціальний квартирний облік? На облік можуть бути взяті  громадяни України: а) для яких таке житло є єдиним місцем проживання або які мають право на поліпшення житлових умов; б) середньомісячний сукупний дохід яких за попередній рік із розрахунку на одну особу в сумі менший від величини опосередкованої вартості найму житла у певному населеному пункті та прожиткового мінімуму, встановленого законодавством; в) внутрішньо переміщені особи, які не мають іншого житла для проживання на підконтрольній українській владі території, або житло яких зруйновано (знищено), або пошкоджено до стану, непридатного для проживання, внаслідок збройної агресії Російської Федерації.   Хто здійснює соціальний квартирний облік?

• Соціальний квартирний облік здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування за місцем проживання громадян, а для внутрішньо переміщених осіб – за місцем перебування на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб, які мають право на отримання квартир, садибних (одноквартирних) жилих будинків із житлового фонду соціального призначення, після набуття ними повної цивільної дієздатності.

  Який процес взяття на соціальний квартирний облік? Взяття на облік здійснюється за рішенням органу місцевого самоврядування на підставі:

• письмової заяви;
• копії документів, що посвідчують особу громадянина та членів його сім’ї;
• копії довідок про присвоєння ідентифікаційного номера громадянинові та членам його сім’ї;
• документів, які підтверджують обґрунтованість визнання у встановленому порядку громадянина малозабезпеченим та таким, що потребує надання соціального житла (вичерпний перелік визначається органом місцевого самоврядування, який здійснює взяття на соціальний квартирний облік);
• копії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та членів її сім’ї (за наявності).

Важливо! Взяття на облік може здійснюватися за заявою осіб, уповноважених такими на основі письмової завіреної довіреності.   Важливо! Як підтвердження подання документів видається розписка із зазначенням їхнього переліку та дати отримання. Не пізніше 30 робочих днів приймається рішення про взяття на соціальний квартирний облік або про відмову у такому. Не пізніше 7 робочих днів направляється письмове повідомлення про прийняте рішення.   Чи доступні списки громадян, які претендують на отримання соціального житла? Так, списки в порядку загальної черги, першочергово або позачергово розміщуються окремо та підлягають оприлюдненню на офіційних сайтах органів місцевого самоврядування.   Хто має право позачергового отримання соціального житла? Стаття 11 Закону України “Про житловий фонд соціального призначення” визначає вичерпний перелік осіб, які мають позачергове право, наприклад, діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, після завершення перебування у відповідних закладах, громадяни, житло яких визнане в установленому порядку непридатним для проживання або не підлягає ремонту та реконструкції.   Хто має право першочергового отримання соціального житла? Стаття 11 Закону України “Про житловий фонд соціального призначення” визначає вичерпний перелік осіб, які мають першочергове право, наприклад, особи з інвалідністю I та II груп (зокрема й узяті на облік внутрішньо переміщені особи), сім’ї з неповнолітніми дітьми, вагітні жінки, особи, які втратили працездатність, пенсіонери.   Які підстави для відмови у взятті на соціальний квартирний облік?

• відсутність необхідних документів;
• подання документів із виправленнями;
• подання документів, які не підтверджують можливість визнання громадянина таким, що потребує надання соціального житла;
• подання документів із заздалегідь неправдивою інформацією, що було встановлено органом, який приймає на соціальний квартирний облік.

Важливо! Рішення про відмову у взятті на соціальний квартирний облік повинне містити підстави відмови з обов’язковим посиланням на порушення та не пізніше 3 робочих днів від дня прийняття рішення надається (направляється) громадянину.   Які підстави зняття із соціального квартирного обліку?

• подання за місцем обліку заяви про зняття з обліку;
• втрата підстав, що дають право на отримання соціального житла (наприклад, скасування довідки переселенця);
• виїзд на постійне місце проживання до іншого населеного пункту;
• одержання у встановленому порядку кредитів на будівництво чи придбання житла;
• надання у встановленому порядку земельної ділянки для будівництва приватного житлового будинку;
• виявлення у документах відомостей, які не відповідають дійсності, але стали підставою для прийняття на соціальний квартирний облік, а також неправомірних дій посадових осіб органу  при вирішенні питання про взяття на соціальний квартирний облік.

Важливо! Рішення про зняття приймається не пізніше 30 робочих днів від дня виявлення обставин та повідомляється протягом 30 робочих днів у письмовій формі з зазначенням причини зняття.   Важливо! Перебування громадянина на соціальному квартирному обліку не є підставою для відмови йому у взятті на квартирний облік або зняття з квартирного обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, чи обліку осіб, які мають право на отримання житла (пільгових кредитів на будівництво й придбання житла) за державними житловими програмами для окремих категорій громадян, визначених законодавством.   2 етап – НАДАННЯ ЖИТЛА З ЖИТЛОВОГО ФОНДУ СОЦІАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ТА КОРИСТУВАННЯ ТАКИМ ЖИТЛОМ   Житло з житлового фонду соціального призначення надається громадянам, які перебувають на соціальному квартирному обліку, у порядку черговості, з огляду на час взяття таких громадян на облік. Надання житла здійснюється за рішенням органу місцевого самоврядування та є підставою для укладення договору найму соціального житла. Не пізніше ніж протягом 7 робочих днів вам буде направлено повідомлення із запрошенням укласти договір найму соціального житла. Протягом 30 календарних днів з дати укладення договору найму має відбутися вселення.   Довідково!  Договір найму соціального житла – угода, оформлена в письмовій формі, за якою одна сторона – власник житла (наймодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк. Договір найму соціального житла укладається між органом місцевого самоврядування і наймачем (уповноваженою ним особою). Договір найму укладається відповідно до типового договору не пізніше ніж протягом 30 календарних днів із дати прийняття відповідного рішення та вноситься до реєстру договорів найму соціального житла. У договорі  мають бути вказані особи, які проживатимуть разом із наймачем.   Права та обов’язки наймача жилого приміщення за договором найму соціального житла Наймач має право:

• здійснювати обмін займаного житла з іншим наймачем житлового фонду соціального призначення за згодою власників цього житла;
• вимагати належного утримання, надання комунальних послуг, обладнання спеціальними засобами і пристосуваннями, якщо йому або члену його сім’ї, який проживає разом із ним, встановлено інвалідність;
• на зменшення розміру плати за надані житлово-комунальні послуги в разі зменшення їхньої кількості або погіршення якості в порядку, визначеному договором або законодавством;
• отримувати субсидії на житлово-комунальні послуги, користуватися пільгами з оплати житлово-комунальних послуг відповідно до законодавства;
• інші права визначені у ст. 25 Закону України “Про житловий фонд соціального призначення”.

Наймач зобов’язаний:

• використовувати жиле приміщення за призначенням;
• забезпечувати належне утримання і підтримувати належний стан;
• здійснювати поточний ремонт жилого приміщення (якщо інше не встановлено договором);
• не допускати руйнувань і зміни конструкцій, а також проведення робіт із перепланування соціального житла та переобладнання інженерних систем;
• своєчасно вносити плату за житлово-комунальні послуги та користування жилим приміщенням у строки, встановлені договором або законодавством;
• інформувати наймодавця у встановлений договором термін про зміну підстав, що дають право на одержання соціального житла за договором найму;
• дотримуватися прав та інтересів сусідів;
• інші обов’язки визначені у ст. 25 Закону України “Про житловий фонд соціального призначення”.

  Важливо! У договорі найму соціального житла обов’язково зазначається вичерпний перелік підстав для припинення дії такого договору.   Яка плата за житло у житловому фонді соціального призначення? Плата складається з:

• найму житла;
• утримання жилих будинків та прибудинкових територій;
• комунальних послуг.

Орган місцевого самоврядування встановлює розмір плати для кожного наймача індивідуально.   Які підстави для розірвання договору найму соціального житла та виселення?

• надання або придбання іншого жилого приміщення;
• підвищення доходів наймача до рівня, який дає змогу укласти договір найму іншого жилого приміщення, що не належить до житлового фонду соціального призначення;
• подання недостовірних даних;
• систематичне порушення правил користування жилими приміщеннями, зокрема й невнесення плати за житлово-комунальні послуги;
• порушення умов договору після застосування заходів впливу;
• інші підстави, встановлені законом.

  Важливо! Про бажання розірвати договір сторони повідомляють один одного. У разі, коли наймач відмовляється розірвати договір, наймодавець вимушений подати відповідний позов до суду, про що письмово попереджає наймача не пізніше ніж за місяць.   Які нормативно-правові акти регулюють?

1. Закон України “Про житловий фонд соціального призначення”.
2. Закон України “Про внесення змін до Закону України ‘Про житловий фонд соціального призначення’ щодо умов забезпечення соціальним житлом внутрішньо переміщених осіб”.

Постанова Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 р. № 682 “Деякі питання реалізації Закону України ‘Про житловий фонд соціального призначення’”.

Завантажити інфографіку

Вітаємо друзів, колег і партнерів з Різдвом та Новим Роком! Нехай збуваються наші мрії!

Марія Красненко, юристка громадського холдингу “ГРУПА ВПЛИВУ” для “НВ“

На шостому році після початку війни варто не просто задуматись, а системно реалізовувати довгострокові рішення щодо житла для внутрішньо переміщених осіб.

Нова влада робить по-новому. Так, на перший погляд, здається, якщо аналізувати бюджетні нововведення, запропоновані в бюджеті на наступний рік. Наприклад, планується, що бюджет-2020 стане останнім «однорічним» бюджетом. Після 2020 року всі наступні бюджети планується розраховувати відразу на три роки наперед. Привіт, планова економіка? Досягненням нової влади можна вважати те, що цього року бюджет було прийнято без порушення строків. Вже 11 грудня ми отримали підписаний президентом кошторис країни.

А що для переселенців?

З 2016 року бюджет визнає переселенців повноцінними членами нових громад, в яких вони були змушені оселитися. У п. 24 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України зазначено, що в місцевих бюджетах відтепер будуть враховуватися і обліковані переселенці. І податки, які платять переселенці, які мають свій бізнес або працюють в цих громадах, так само враховуються в місцевих бюджетах. Виникає логічне питання, чому Кабмін бачить переселенців членами громад, а народні депутати — ні. Парламент досі не дозволив переселенцям голосувати на місцевих виборах.

З більш практичного, уряд Гончарука продовжив добру традицію фінансування житлових програм для переселенців. Вперше, понад 40,2 мільйонів передбачено на грошову компенсацію людям, чиї будинки (квартири) було зруйновано внаслідок збройної агресії Російської Федерації. Правда, Міністерство у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб має якнайшвидше прийняти сам порядок.

Майже 250 мільйонів передбачено на грошову компенсацію у вигляді субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам за забезпечення житлом осіб з інвалідністю III групи, з числа ВПО та УБД ВПО, які потребують поліпшення житлових умов.

Має своє продовження програма «Іпотека під 3%». В 2019 році на неї було спрямовано 100 млн грн. Лише за два дні, з 3 по 5 грудня, на цю програму подалися більше 6500 переселенців. В 2020 році гроші на неї мають бути спрямовані зі спеціального фонду, який наповнюється з коштів міжнародної грантової та технічної допомоги. Щоправда, за його наповненням треба спостерігати.

З поганого

В 2020 році питання викликає фінансування програми з надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію проекту «Житло для внутрішньо переміщених осіб». Відповідно до заяв офіційних осіб Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб на програму спрямовано 20 млн, а підписаний президентом бюджет передбачає 485 млн з спеціальних фондів, знову шляхом залучення міжнародних партнерів.

Нагадаю, що цим проектом держава компенсує громаді 70% вартості тимчасового житла для ВПО, інші 30% вони мають знайти самостійно. Саме житло залишається у власності громади. Попри те, що в 2019 році на програму було виділено 34 млн грн, гроші невеликі, з боку громад не спостерігалося особливого ентузіазму скористатися цією можливістю.

Дійшло до того, що залишок в 13,3 млн грн по програмі розподілявся чи не в наказовому порядку в листопаді.

Коли наші колеги з організацій переселенців почали звертатися до місцевої влади з логічним запитанням: «Чому не подавалися на програму?», відповідь була приблизно така: «У нас мало переселенців, тому воно нам не треба». Тому, якщо ви — переселенці і потребуєте тимчасового житла, переконайте в цьому владу громади, в якій ви проживаєте. Вона вам потім за це подякує (житло громаді зайвим не буде). І, що з хорошого, партнери на місцях це вже намагаються робити.

З того, що під питанням

Вчергове бюджетом передбачено понад 3 млрд грн на надання щомісячної адресної допомоги переселенцям. Це гроші, які теоретично мають допомогти переселенцям компенсувати витрати на житло, оплату комунальних послуг. Однак, близько 15 млрд грн (а саме стільки коштів було спрямовано за всі попередні роки з початку війни) і надалі спрямовуються на незначну допомогу (442 грн для дорослого, 1000 грн — дітям, пенсіонерам) замість впровадження довгострокових рішень.

І на висновок

Знаєте, краще за будь-які висновки — цифри. Але коли ці цифри незначні, в порівнянні з навіть закладеним бюджетом на перепис населення, то про це варто говорити.

На щостому році після початку війни варто не просто задуматись, а системно реалізовувати довгострокові рішення щодо житла для внутрішньо переміщених осіб. Те, що переважна частина людей залишиться, вже є очевидним? Чи варто ще раз зібрати заявки від бажаючих на отримання житла?

Звісно, передбачення фінансування від міжнародних партнерів — це хороший сигнал і слід очікувати певного фінансування, але чи не треба вкладати фінансування самої держави? Чи ми і далі будемо витрачати 3 мільярди на допомогу і 20 мільйонів на будівництво?

І від мене це звучить не стільки як звинувачення, а радше, як потреба перегляду житлової політики держави. І, що не менш важливо, не тільки щодо переселенців, адже в 2020 рік ми входимо з Житловим кодексом Української РСР, прийнятим ще в 1983 році.

Фото

Правозахисниця, юристка Громадського холдингу “ГРУПА ВПЛИВУ” Марія Красненко  у коментарі для Comments.ua наголошує, що депутати проголосували не просто за новий, а фактично – за перший Виборчий кодекс.

“Робота над ним тривала не один рік, а фінальні місяці, після внесення зауважень президента, були особливо “стресовими”. Головна новина для переселенців та інших мобільних категорій громадян полягає у фактичній можливості використовувати своє право голосу на місцевих виборах шляхом зміни виборчої адреси”, – відзначає Марія Красненко.

Вона звернула увагу, що законодавчі зміни в законопроекті №6240 (щодо виборчих прав внутрішньо переміщених осіб і інших мобільних груп всередині країни) були закладені на початку 2017 року. “Ці зміни знайшли відображення в тексті кодексу після того, як президент України наклав на Кодекс вето з пропозиціями, зокрема про необхідність надати ВПЛ можливість голосувати на місцевих виборах. І це – велика перемога!”, – переконана Красненко.  

Бюджет-2020 року буде останнім однорічним кошторисом. Вже в цьому році Уряд планує розписати план витрат та надходжень країни відразу на трирічний період. Про так звану «трирічну декларацію» заявив прем’єр-міністр України Олексій Гончарук. Відповідно до чинного законодавства український парламент має прийняти закон про Державний бюджет до 1 грудня року, що передує. А поки Уряд готуватиметься до цього, нам варто розібратися, що ж чекає на переселенців у році поточному.

Варто відзначити, що бюджет-2020 було складено не тільки вчасно, але і доволі чітко. У кошторисі не забули врахувати і питання прав внутрішньо переміщених осіб, і питання територій Донецької і Луганської областей, що постраждали від збройного конфлікту.

Відповідно до п. 24-2 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України “тимчасово, до повернення населених пунктів Донецької та Луганської областей під контроль державної влади, при здійсненні горизонтального вирівнювання податкоспроможності місцевих бюджетів у кількості населення додатково враховується кількість облікованих внутрішньо переміщених осіб за даними центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах соціальної політики, трудових відносин, соціального захисту населення”. Подібне не просто означає, що ВПО враховуються при формуванні державного бюджету, а й на них розраховується бюджет місцевий. Тобто Уряд включив ВПО у склад громад, в яких вони мешкають для реалізації запланованих програм та заходів. Після визнання права на голос на місцевих виборах, це рішення виконавчої влади стало черговим підтвердженням того, що переселенці – не «зайві» люди, а повноцінні члени громад, до яких були змушені переселитися через війну та окупацію.

Основні витрати бюджету-2020 для переселенців передбачені на соціальну сферу та житлові програми.

Житлові програми для ВПО

 Наразі для переселенців діє кілька програм, які спрямовані на покращення житлових умов. Наприклад програма “Доступне житло” від Держмолодьжитло, або кредитна програма  “Іпотека під 3%”. Нова влада ще у минулому році почала активно витрачати гроші на ці дві програми. Наприклад на «Доступне житло» було додатково виділено 300 млн. грн. На «Іпотеку» 100 млн. Остання взагалі за три дні зібрала більше 6500 заяв від переселенців. За цією програмою переселенці сплачують іпотечний кредит під державні гарантії та доступний відсоток. Модель пільгового іпотечного кредитування ВПО може стати прикладом для вирішення житлових проблем для  інших категорій громадян.

Є ще програма «Тимчасове житла», за якою держава покриває 70% вартості будівництва чи ремонту житла в громадах, яке потім передається для тимчасового (до 1 року) проживання переселенців. За цією програмою у 2019 році було витрачено 34 млн. грн. Хоча заявок від громад надійшло, нехай і з запізненням, щонайменше на 73 млн. грн. Надання ж державної підтримки для будівництва (придбання) доступного житла для всіх категорій передбачено в загальному розмірі 100 млн грн.

Пільгове кредитування (програма “Іпотека під 3%”) немає чіткого обсягу бюджетного фінансування. Цю програму будуть фінансувати за рахунок коштів спеціального фонду, який поповнюватиметься за рахунок допомоги інших країн. Така система фінансування може свідчити про довгостроковість даної програми.

Крім того, Уряд передбачив понад 40,2 мільйонів на грошову компенсацію людям, чиї будинки (квартири) було зруйновано внаслідок збройної агресії Російської Федерації (код програмної класифікації 1501070, код функціональної класифікації  1090). Наразі, міністерством у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб має бути  розроблено нову нормативно-правову базу для розподілення даних коштів.

Також, майже 250 мільйонів передбачено на грошову компенсацію у вигляді субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам за забезпечення житлом осіб з інвалідністю III групи, з числа ВПО та УБД ВПО, які потребують поліпшення житлових умов (код програмної класифікації 1511050, код функціональної класифікації  0180).

Щомісячна адресна допомога 

Щомісячна адресна допомога залишається важливим джерелом матеріальної підтримки тих переселенців, які опинилися у тяжких життєвих умовах. Як відомо, переважна більшість ВПО це пенсіонери чи особи непрацездатного віку. Тому ця допомога має важливе значення для них. У бюджеті 2020 передбачено понад 3 млрд грн на надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Не потрібно робити серйозної аналітики аби розуміти, що ці кошти переважно йдуть в “тінь” – на оренду житла (неофіційну переважно).

Якщо задуматись, то за роки війни держава витратила близько 15 млрд грн не запропонувавши довгострокової альтернативи. Чи буде закладено рішення на наступні роки в рамках “трирічної декларації”? Будемо слідкувати за урядом та звертатись до місцевої влади аби показувати запит у реальних цифрах, щодо реальних програм і системно, а не тільки на 3 дні реалізації програми.

Для довідки:

• Бюджетний кодекс України
• Закон України “Про Регламент Верховної Ради України”
• Закон України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”
• Проект Закону про Державний бюджет України на 2020 рік

Публікація підготовлена в межах гранту, наданого проєктом Ради Європи “Внутрішнє переміщення в Україні: розробка тривалих рішень”. Слідкуйте за новинами проєкту на нашій сторінці в Facebook.

Виборчий кодекс, за який 19 грудня проголосували 330 народних депутатів, включає прогресивні норми щодо виборчих прав ВПО та мобільних всередині країни громадян.

Більше чотирьох років внутрішньо переміщені особи відстоювали своє право брати участь у місцевих виборах за новим місцем проживання. Багаторічна боротьба за виборчі права мобільних всередині країни громадян завершилась перемогою. Про це сьогодні, 23 грудня, на прес-конференції заявила Тетяна Дурнєва, виконавча директорка Громадського холдингу “ГРУПА ВПЛИВУ”.

Прикінцеві та перехідні положення Виборчого кодексу вносять зміни до Закону України “Про Державний реєстр виборців”, зокрема в частині визначення виборчої адреси, яка може тепер не співпадати з адресою зареєстрованого місця проживання.  Стаття 8 Закону “Про Державний реєстр виборців” доповнена новою частиною, згідно якої за мотивованим зверненням виборця орган ведення Реєстру може визначити іншу виборчу адресу виборця, аніж визначену відповідно до зареєстрованого місця проживання. Для зміни виборчої адреси виборцю потрібно буде надати один з документів, що підтверджує фактичне проживання: довідку про взяття на облік ВПО, договір оренди житла, свідоцтво про ведення підприємницької діяльності або про право власності на житло, документ, що засвідчує перебування виборця у шлюбі, родинних відносинах або догляд за особою, місце проживання якої зареєстроване відповідно до Закону України «Про  свободу пересування та вільний  вибір місця проживання».

“Ці прогресивні зміни дозволять виборцям, які проживають не за місцем реєстрації, належним чином мати доступ до реалізації виборчих прав на всіх типах виборів, як загальнодержавних, так і місцевих”, – коментує Тетяна Дурнєва, виконавча директорка Громадського холдингу “ГРУПА ВПЛИВУ”. Приємно, що нарешті ми отримали такі довгоочікувані позитивні результати. Всі ці роки мені було дивно, чому за конституційне право потрібно так довго та важко боротися. Але дійсно, мрії збуваються тоді, коли до них системно прямують, об’єднуючи зусилля. Я вдячна всім, хто підтримував нас, хто вірив і не дав опустити руки. Без регіональних, національних та міжнародних партнерів цієї перемоги не було б, адже до захисту виборчих прав долучились всі – від самих переселенців, розселених по всій Україні до Ради Європи та ООН”, – додала Тетяна Дурнєва.

За даними Мінсоцполітики в Україні офіційно зареєстровано 1,4 млн внутрішньо переміщених осіб, а за даними дослідження Центру прав людини ZMINA, ще 3,3 млн громадян у віці старше 18 років проживають не за місцем реєстрації. Всі ці люди не могли голосувати на місцевих виборах за місцем їхнього фактичного проживання.

Громадський холдинг «ГРУПА ВПЛИВУ» за підтримки Міжнародної фундації виборчих систем (IFES) координував багаторічну загальнонаціональну кампанію «Кожен голос впливає», організувавши самих переселенців для захисту їхніх прав, залучивши до боротьби правозахисні громадські організації, органи місцевого самоврядування, які неодноразово приймали рішення місцевих рад про необхідність надання переселенцям право обирати за місцем проживання та міжнародні організації, які системно через резолюції та рекомендації мотивували Україну захистити виборчі права ВПО.

“Виборче право, як невід’ємна частина загальних прав людини, не може обмежуватись штучно місцем реєстрації, штампом у паспорті, тому нововведення в Кодексі рухають нас до прогресивної частини людства і подалі від радянської ментальності”, – вважає  Ольга Айвазовська, голова правління Громадянської мережі ОПОРА.

“IFES Україна вітає всіх українців із цією важливою подією для демократичного прогресу країни. Тепер дуже важливо зосередити увагу на імплементації положень Кодексу та донесенні його положень до виборців, особливо внутрішньо переміщених осіб та інших мобільних всередині країни категорій громадян, щоб вони змогли скористатись своїм виборчим правом в тих громадах, де вони проживають, платять податки та з якими пов’язують своє майбутнє. IFES Україна готова підтримувати зусилля Центральної Виборчої Комісії та організацій громадянського суспільства в цьому”, – додав Роман Любченко, директор програм Міжнародної фундації виборчих систем, IFES Україна.

Законодавчі зміни були розроблені ще у 2017 році експертами Громадського холдингу «ГРУПА ВПЛИВУ», Громадянської мережі ОПОРА, Міжнародної фундації виборчих систем (IFES), народними депутатами України, із залученням представників громадських організацій «Донбас СОС», «Центр інформації про права людини», «Крим СОС», благодійних організацій «Право на захист» та «Восток-COC». До обговорення проєкту долучалися члени міжвідомчої Робочої групи з удосконалення законодавства у сфері прав людини внутрішньо переміщених осіб при Міністерстві з питань тимчасово окупованих територій та ВПО (включаючи представників Агентства ООН у справах біженців та Ради Європи). 

***
Відеозапис прес-конференції

19 грудня сталася велика подія. Народні депутати повернули переселенцям право обирати місцеву владу. Ми зробили коротеньке відео про це. Хочете дізнатися, що ми відчуваємо, подивіться його!

У своєму житті від держави ми отримуємо стипендію, допомогу на дитину, допомогу у зв’язку з втратою роботи та інші види допомоги, іноді навіть не замислюючись про їх походження. Але будь-яка виплата має свій порядок отримання і порядок перевірки цільового призначення. Тепер сюди буде включено верифікацію та моніторинг. Ці слова чомусь дуже лякають населення. Але чи так це страшно? Коли я була минулого тижня на круглому столі Комітету ВРУ з соціальних питань на тему верифікації та моніторингу державної допомоги, я, чесно кажучи, здивувалася. Передусім тому, як частина депутатів, їхніх радників та інших причетних осіб теж не розуміють природи цього процесу і, що найстрашніше, наслідків його прийняття.

Що таке верифікація?
Верифікацією (згідно з текстом закону) є комплекс заходів щодо збору та перевірки достовірності інформації, визначеної законодавством для призначення, нарахування та/або здійснення державних виплат і впливає на визначення права на отримання і розмір таких виплат, а також виявлення невідповідності даних в автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних.

Якщо говорити коротко, то це перевірка ваших даних для виплати допомоги від держави. Тут варто розуміти, що верифікація не визначає багатих або бідних, а слова про те, що «спочатку потрібно підняти зарплати» або «посадити всіх корупціонерів, а потім відбирати субсидію у бабусі», на мою думку, є винятково політичними. Не варто асоціювати верифікацію з каральним механізмом — це не так. Адже ті, хто має на неї право — отримають допомогу.

Як це працює?
Ось уявіть собі, що є нормативний акт, який визначає виплату допомоги при народженні дитини, на відповідній підставі — народженні дитини. Ви ж не будете платити, якщо немає дитини, правильно? Саме підтвердження народження дитини і відповідний запис у реєстрі актів цивільного стану і будуть верифікувати.

Так система працює і з іншими виплатами. Є чіткі підстави для призначення допомоги — їх і перевіряють. Так, іноді, вони не дуже справедливі і могли б бути іншими, але вони не стосуються верифікації, це все про призначення самих виплат.

Якщо ви отримуєте ту чи іншу допомогу (або тільки збираєтеся звернутися по неї) зверніться до першоджерела у вигляді нормативного акта. Пам’ятайте, що ми маємо не тільки права, але й обов’язки, наприклад, надавати змінені дані або інформувати про них.

Фото