Російська агресія проти України, що почалася з окупації Криму у 2014 році, триває вже понад десять років. Ці дії РФ спричинили десятки тисяч загиблих і поранених на всій території України. Мільйони людей були змушені залишити свої домівки, шукаючи притулку як в Україні, так і за кордоном. Попри бойові дії, постійні обстріли, окупацію РФ частини української території державні інституції продовжують функціонувати, забезпечуючи життя та розвиток, захист територій і людей від збройної агресії. Важливу роль у забезпеченні стабільності країни та підтримці постраждалого населення відіграє Верховна Рада України.

Організаціями Коаліції, що опікуються питаннями захисту прав постраждалих унаслідок збройної агресії проти України, підготовлена чергова дорожня карта законопроєктів щодо постраждалого населення з метою консолідації зусиль, формування послідовної законодавчої політики та забезпечення ефективної допомоги. 

За підсумками аналізу законопроєктів, представлених у дорожній карті, вважаємо важливим звернути увагу народних депутатів України на окремі питання, які виникають у процесі підготовки та розгляду законодавчих ініціатив із цієї тематики.

Ми закликаємо Верховну Раду України:

1. У разі внесення змін до законодавства важливо враховувати інтереси осіб, які постраждали внаслідок збройної агресії РФ, зокрема, жителів тимчасово окупованих територій (далі – ТОТ) України. Особливу увагу потрібно приділяти оцінці впливу законодавчих  рішень на цю категорію постраждалих. Важливо враховувати реалії життя в окупації і політики РФ, направлені на підкорення цивільного населення та перетворення окупації з тимчасового явища на постійне. У цьому контексті викликають занепокоєння деякі законодавчі ініціативи, направлені на створення додаткових обмежень для жителів ТОТ України. Наприклад, однією з таких ініціатив є законопроєкт № 11469, прийняття якого в поточній редакції створює суттєві ризики втрати громадянства України мільйонами співвітчизників як “покарання” за отримання громадянства країни-агресора. І це попри цілеспрямовану політику РФ, направлену на примусову паспортизацію жителів ТОТ України. Неврахування контексту та умов окупації, становища українських громадян там, може призвести до серйозних порушень їхніх прав, остаточному розірванню зв’язків із жителями окупованих територій. У цьому сенсі важливо забезпечувати узгодженість політик на рівні парламенту та уряду України задля підвищення ефективності законодавчих ініціатив. Відсутність такої узгодженості може призвести до прогалин у законодавстві й невиправданих труднощів для громадян України.

2. Уникати прийняття парламентом законопроєктів, які містять суперечливі положення, дублюють положення раніше прийнятих Законів, створюючи правові колізії. Так, наприклад, Закон № 4071-IX від 20.11.2024 передбачає створення реєстру відомостей про дітей, депортованих або примусово переміщених. Іншим Законом №3999-IX від 08.10.2024, передбачено створення реєстру дітей, які постраждали внаслідок збройної агресії РФ проти України. Відомості реєстру міститимуть, серед іншого інформацію про депортацію дитини чи примусове переміщення. Крім того, на розгляді парламенту перебуває інший законопроєкт № 9495, який у той самий період, у який ухвалені вищезгадані Закони, був прийнятий за основу. Цим законопроєктом  пропонується внести зміни до Закону “Про охорону дитинства” в частині визначення понять “депортація дитини” та “примусове переміщення”. Отже, щонайменше три законодавчі ініціативи, дві з яких стали законами, містять положення щодо обліку постраждалих/депортованих дітей. Реалізація цих двох законів, які по-різному регулюють одне й те саме питання – збір інформації про депортованих дітей – призведе до дублювання даних, ускладнить процес отримання та передачі інформації, унеможливить надання належного рівня підтримки постраждалим дітям.

3. Консолідувати зусилля для напрацювання єдиного бачення та системного підходу до вдосконалення механізму обліку та  компенсації за знищення/пошкодження обʼєктів нерухомого майна. Одним з основних напрямів законотворчої роботи останніх років є механізм надання компенсації за знищення та пошкодження житла внаслідок збройної агресії визначений Законом № 2923-IX від 23 лютого 2023 року. У 2024 році було прийнято законопроєкт № 11161 (очікує на підпис Президента), яким серед іншого передбачається прирівняти пошкоджені об’єкти нерухомого майна на території активних бойових дій або ТОТ до зруйнованих через неможливість зафіксувати пошкодження та забезпечити надання компенсації. Крім того, на розгляді перебуває низка інших законопроєктів (№№ 10053, 11028, 11085, 11262, 11444, 11147, 12071, 12173), які вносять зміни до Закону № 2923. Втім, доступ до компенсаційної процедури надалі залишається обмеженим для власників знищених або пошкоджених обʼєктів нерухомості, інформація про право власності, на які відсутня в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також тих, які були знищені/пошкоджені або знаходилися на ТОТ України до 24 лютого 2022 року. Облік пошкоджених/знищених обʼєктів нерухомості за час війни з 19 лютого 2014 року до 24 лютого 2022 року, як і облік знищеної/пошкодженої нежитлової нерухомості державою не забезпечено. Відсутньою є і оцінка реалізації чинного механізму та викликів пов’язаних із цим.

Слід зазначити, що у 2024 році Верховна Рада України підтримала (в цілому або за основу) кілька важливих законопроєктів, щодо яких Коаліція організацій висловлювала свою підтримку. 20 листопада був ухвалений Закон України “Про облік інформації про шкоду, завдану особистим немайновим правам фізичних осіб внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України” (№ 10256), що запроваджує єдину систему обліку немайнової шкоди, завданої з 2014 року. Також за основу було прийнято законопроєкт № 11122, який гарантуватиме права осіб, позбавлених свободи внаслідок агресії, на соціальний захист. До другого читання готується законопроєкт № 11440, що дозволить здійснювати державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно, зареєстроване до 1 січня 2013 року, без необхідності підтвердження реєстрації. Крім того, був зареєстрований законопроєкт № 12301, який передбачає нову редакцію Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”.

Завантажити карту в PDF

11 грудня 2024 року у Верховній Раді України був зареєстрований Проєкт Закону «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та інших законів України» (реєстр. №12301). Цей законопроєкт є важливим кроком до покращення правового регулювання питання внутрішнього переміщення, забезпечення та впровадження нових механізмів підтримки внутрішньо переміщених осіб (далі – ВПО). 

Коаліція організацій, які опікуються питанням захисту прав постраждалих унаслідок збройної агресії проти України, активно брала участь у напрацюванні цього законопроєкту і підтримує його прийняття.

Після початку широкомасштабного вторгнення Російської Федерації (далі – РФ) представники громадських і благодійних організацій неодноразово звертали увагу на необхідність переходу від точкових до комплексних довгострокових рішень щодо забезпечення прав ВПО. Забезпечення єдиного та сталого підходу держави до підтримки ВПО, врахування наслідків широкомасштабного вторгнення РФ при побудові політики щодо внутрішнього переміщення, створення умов для впровадження комплексних довготривалих рішень для ВПО неможливі без комплексного оновлення профільного Закону.

Перші напрацювання змін були здійснені ще у 2023 році на виконання Плану заходів із реалізації Стратегії державної політики щодо внутрішнього переміщення на період до 2025 року. Втім, запропонований текст, до розробки якого долучились експерти Коаліції, не був поданий Кабінетом Міністрів України до парламенту.

Проєкт документу був переданий народним депутатам України, які після низки раундів обговорень, включно з публічним представленням на Парламентсько-громадському форумі-діалозі «Посилення захисту прав ВПО», 21–23 жовтня 2024 року в м. Хмельницький, врешті зареєстрували законопроєкт № 12301.

Ініціатива народних депутатів, яка врахувала попередні напрацювання, спрямована на:

• забезпечення ефективної державної підтримки внутрішньо переміщених осіб на всіх етапах їхнього переміщення: від евакуації, адаптації та інтеграції до повернення та реінтеграції;
• усунення прогалин у чинному законодавстві та забезпечення його відповідності поточним викликам;
• покращення механізму підтримки, забезпечення доступу до державних послуг та реалізації прав ВПО без бар’єрів та дискримінації;
• підвищення рівня інтеграції ВПО в приймаючі громади, посиливши їхню участь у вирішенні питань місцевого значення.

Законопроєкт № 12301 пропонує зміни, які сприятимуть кращому доступу до сервісів, а саме: можливість отримання витягу з бази даних про ВПО замість традиційної довідки; зняття з обліку, зокрема у випадку виїзду за кордон; здійснення соціальних виплат на загальних підставах та отримання пенсії без необхідності підтвердження її неотримання від органів РФ. Оцінка потреб ВПО, яка проводитиметься на різних етапах переміщення, має стати підставою для надання додаткових гарантій, включно з фінансовою допомогою на проживання. Окресленими є і питання реалізації житлових прав ВПО: надання пільгових кредитів для придбання житла, можливість викупу житла, яке є об’єктом фінансового лізингу, а також механізми оренди та викупу житла. Законопроєкт також передбачає внесення змін до Закону «Про виконавче провадження» включно з фінансовою допомогою у вигляді грошової допомоги на проживання з коштів, на які може бути звернено стягнення.

Цей законопроєкт є необхідним для поліпшення становища ВПО і впровадження сучасних та ефективних механізмів їхнього захисту та підтримки під час евакуації, адаптації або інтеграції в суспільство, визначення гарантій та чітких умов для повернення. Розробка проєкту здійснювалася з проведенням консультацій із широким колом зацікавлених, включно з представниками неурядових організацій, міжнародних партнерів, а також з урахуванням міжнародних стандартів. Законопроєкт №12301 містить у собі всі пропозиції змін, які вносились до Парламенту в попередній період, для забезпечення комплексного врегулювання та уникнення ситуації невиправданих очікувань. 

Законопроєкт № 12301-1, який є альтернативним, у свою чергу, містить низку суттєвих суперечностей: невиправдане визначення в переліку термінів окремих принципів (принцип пропорційності); зберігає необхідність підтвердження факту переміщення довідкою; не передбачає умови щодо зняття з обліку; не враховує зміни в суміжних сферах (зокрема стаття 6 проєкту надалі оперує «відміткою в паспорті», хоча реєстрація/декларування місця проживання визначається через внесення інформації до реєстру територіальної громади) тощо. 

З огляду на надзвичайну важливість цієї законодавчої ініціативи, Коаліція організацій, закликає Верховну Раду України невідкладно розглянути Проєкт Закону «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та інших законів України» (реєстр. №12301). і підтримати його в першому читанні.

Центр прав людини ZMINA 

Громадський холдинг «ГРУПА ВПЛИВУ»

БО БФ «Стабілізейшен Суппорт Сервісез»

БФ «Право на захист»

БФ «Схід SOS»

ГО «КРИМСОС»

ГО «Донбас СОС» 

Кримська правозахисна група

За ініціативи народних депутатів до Парламенту внесено законопроєкт про внесення змін до Закону України “Про безоплатну правничу допомогу” щодо розширення переліку осіб, які мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу (реєстраційний номер 12411). 

Метою проєкту є включення осіб, які звернулися із заявою про визнання особою, постраждалою від сексуального насильства та постраждалих від сексуального насильства, повʼязаного із збройною агресією до суб’єктів права на безоплатну вторинну правничу допомогу. 

Проєктом закону пропонується надати право:  

• особам, які звернулися із заявою про визнання особою, постраждалою від сексуального насильства – на правничі послуги у формі здійснення представництва інтересів в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами та складення документів процесуального характеру з питань, що пов’язані з оскарженням рішення про відмову у визнанні особи постраждалою від сексуального насильства, пов’язаного із збройною агресією;
• особам, які постраждали від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією на правничі послуги у формі здійснення представництва інтересів в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами та складення документів процесуального характеру з питань, пов’язаних із захистом їхніх прав, визначених Законом України “Про правовий і соціальний захист осіб, постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного із збройною агресією Російської Федерації проти України, та надання їм невідкладних проміжних репарацій”. 

Законопроєкт підтримується Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини та Міністерством соціальної політики України, Міністерство фінансів України в межах компетенції не має зауважень до даної законодавчої ініціативи. 

Надання постраждалим права на безоплатну вторинну правничу допомогу стане частиною системи заходів щодо надання невідкладних проміжних репарацій з набуттям 18 червня 2025 року чинності Законом України “Про правовий і соціальний захист осіб, постраждалих від сексуального насильства, повʼзаного із збройною агресією Російської Федерації проти України, та надання їм невідкладних проміжних репарацій”.

Посилання:

• Проєкт Закону про внесення змін до Закону України “Про безоплатну правничу допомогу” щодо розширення переліку осіб, які мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу доступний за посиланням: https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/Card/55630. 

11 грудня 2024 року зареєстровано Проєкт Закону про внесення зміни до статті 5 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» щодо захисту прав внутрішньо переміщених осіб (№ 12300). Законопроєкт пропонує внести зміни до статті 5 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» від 15 лютого 1995 року № 56/95-ВР (далі — Закон № 56/95-ВР), відповідно до якої статус особи, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, надаватиметься також громадянам, фактичне місце проживання (перебування) яких у зазначених населених пунктах підтверджуватиметься довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі — ВПО).

 Отже, законопроєкт має усунути обмеження права ВПО, які проживають, працюють або навчаються на території гірських населених пунктів, користуватися передбаченими законодавством пільгами. Зокрема, відповідно до частини другої статті 6 Закону № 56/95-ВР, розмір державних пенсій, стипендій та всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20 відсотків.

За даними органів соціального захисту населення, в населених пунктах зі статусом гірських станом на грудень 2024 року жило 130,7 тисяч ВПО (Львівська область — 54149; Чернівецька область — 3852; Закарпатська область — 47495; Івано-Франківська область — 25207).

Наразі ВПО, які постійно проживають і/чи працюють (навчаються) у гірському населеному пункті, не мають відповідного статусу й не користуються пільгами, передбаченими законодавством. Тому вони змушені відновлювати порушені права в судовому порядку.

Органи місцевої влади, уповноважені приймати рішення про надання відповідного статусу, відмовляють ВПО, зареєстрованим не на території гірських населених пунктів, а за адресою покинутого місця проживання. При цьому вони не беруть до уваги довідки про взяття на облік ВПО, яка підтверджує фактичне місце проживання на території гірських населених пунктів.

Чинна редакція Закону № 56/95-ВР передбачає, що статус особи, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, надається громадянам, які постійно проживають, постійно працюють або навчаються на денних відділеннях навчальних закладів у цьому населеному пункті, про що виконавчий орган відповідної місцевої ради видає посвідчення встановленого зразка. Поняття «постійне проживання» не визначено законодавством України, але органи місцевої влади трактують його як наявність зареєстрованого/задекларованого місця проживання.

ВПО, які живуть у гірських населених пунктах, перебувають у тих самих природних, географічних та соціально-економічних умовах, що й громадяни, які мають задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) у цих населених пунктах.

Окрім того, 8 січня 2025 року набув чинності Закон «Про внесення змін до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та інших законодавчих актів України щодо народовладдя на рівні місцевого самоврядування», яким визначено, що ВПО, фактичне місце проживання/перебування якої підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, є жителем/жителькою громади на рівні тих, хто має задеклароване або зареєстроване місце проживання на території громади.

Ми, представники Коаліції організацій, що опікуються питанням захисту прав постраждалих внаслідок збройної агресії проти України, підтримуємо прийняття законопроєкту № 12300. Важливо виправити положення законодавства, які порушують принцип правової визначеності і призводять до дискримінаційних дій з боку органів влади та обмеження доступу ВПО до відповідних пільг і гарантій в умовах проживання у гірських населених пунктах. Закликаємо народних депутатів України підтримати проєкт Закону України про внесення зміни до статті 5 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» щодо захисту прав внутрішньо переміщених осіб (реєстр. №12300 від 11.12.2024).

Громадський холдинг «ГРУПА ВПЛИВУ»

БО БФ «Стабілізейшен Суппорт Сервісез»

ГО «КРИМСОС»

ГО «Донбас СОС»

Центр прав людини ZMINA

БФ «Схід SOS»

Кримська правозахисна група

БФ «Право на захист»

Нещодавно ми повідомляли про те, що 29 січня 2025 року набирає чинності постанова Уряду №1225, яка стосується надання субсидії на найм (оренду) житла для внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Водночас у період між прийняттям цього нормативно-правового акта та набранням чинності було внесено зміни: 27 грудня 2024 року ухвалено постанову №1507, а 31 грудня 2024 року – постанову №1544.  

Що змінилося? 

• Поширили дію експериментального проекту на всю територію України, за винятком  територій, що включені до переліку, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації.  В початковій редакції регіонами впровадження проєкту були Чернігівська, Сумська, Харківська, Запорізька, Миколаївська, Дніпропетровська, Луганська, Донецька, Херсонська області за винятком тимчасово окупованих територій та тих, де ведуться активні бойові дії.

• Розширили категорію наймодавців житла. Крім фізичних осіб – власників житла, дія  постанови Уряду №1225 поширюється на фізичних осіб – підприємців (ФОП), які здійснюють діяльність із надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (КВЕД 68.20). 

• Включили до компенсації витрат власникам житла єдиний податок, крім податку на доходи фізичних осіб та військового збору. 

• Уточнили орган уповноважений на проведення додаткової перевірки за рекомендаціями, наданими Мінфіном під час превентивної верифікації – територіальні органи Пенсійного фонду України. 

• Знизили базову норму плати за найм житлового приміщення з 30 відсотків середньомісячного сукупного доходу домогосподарства наймача до 20 відсотків. 

• Доповнили перелік документів, якими підтверджується зайнятість фізичної особи, яка надає соціальні послуги з догляду за особою з інвалідністю I чи II групи висновком медико-соціальної експертної комісії чи висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребують догляду або витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.  В попередній редакції документальним підтвердженням був акт про встановлення факту здійснення догляду за особою з інвалідністю I чи II груп. За наявності зазначених документів така особа включається у склад домогосподарства наймача, як працевлаштована особа, яка має дохід. 

• Зобов’язали органи державної податкової служби подавати в органи пенсійного фонду відомості щодо ФОП про обрану систему оподаткування та про ставку єдиного податку. В попередній редакції щодо таких осіб подавалась лише інформація щодо групи платників єдиного податку, до якої належить ФОП, що обрала спрощену систему оподаткування. 

• Змінили базу розрахунку розміру компенсації. Розмір компенсації розраховується щокварталу виходячи з розміру граничної вартості найму (оренди) житлового приміщення. Раніше застосовувався розмір субсидії на найм житла. Водночас, доповнили умову, що якщо гранична вартість найму (оренди) житлового приміщення перевищує розмір щомісячної плати за найм (оренду) приміщення, то в такому випадку розмір компенсації розраховується виходячи з розміру плати відповідно до договору найму житлового приміщення.

Нагадаємо, з 29 січня 2025 року за отриманням субсидій на оренду житла мають право звернутися:  

• ВПО (домогосподарства), які перемістилися (повторно перемістилися) з територій, включених до переліку Мінреінтеграції, для яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації, і не мають власного житла загальною площею більше ніж 13,65 кв. метра на кожну особу;
• ВПО (домогосподарства), в яких житло, незалежно від розміру загальної площі, знищено або пошкоджено (до ступеня, непридатного для проживання) і:

• або відомості про таке житло внесено до Реєстру пошкодженого та знищеного майна; 
• або щодо такого житла складений акт комісійного обстеження об’єкта відповідно до постанови Уряду № 473;   
• та/або складений звіт з технічного обстеження відповідно до постанови Уряду № 473. 

Звернутися щодо подачі заявки можна до: 

• органів Пенсійного фонду України, зокрема через веб-портал електронних послуг ПФУ, мобільний додаток ПФУ; або
• до Центрів надання адміністративних послуг (ЦНАП); або
• до уповноважених банків. Перелік таких банків буде розміщений на офіційному веб-сайті Мінсоцполітики та ПФУ; або
• за технічної можливості в електронній формі за допомогою засобів Соціального веб-порталу електронних послуг Мінсоцполітики. 

Перелік документів, які подаються для отримання субсидії та компенсації: 

• заява за формою відповідно до Додатку №2 постанови Уряду №1225;
• договір найму (оренди) за примірною формою відповідно до Додатку №1 постанови Уряду №1225; 
• копії документів, що підтверджують повноваження законного представника (у разі потреби), прав розпоряджання житлом;
• інші документи, які підтверджують обставини, які мають значення для призначення субсидії. 

Важливо! 

Заява та договір подаються одночасно на отримання субсидії та компенсації. Форма заяви передбачає подання спільної інформації про надання субсидії на оплату вартості або частини вартості найму (оренди) житлового приміщення та компенсації частини податку на доходи фізичних осіб та військового збору. У зв’язку з цим така заява підписується одночасно і власником приміщення і ВПО, який звертається за призначенням субсидії. 

Подати заяву та підписати договір можна в паперовій або електронній формах.

Детальніше в публікації  Субсидія на найм (оренду) житла для внутрішньо переміщених осіб. 

Детальніше про компенсацію податку для орендодавців, які здають житло внутрішньо переміщеним особам (ВПО) тут

2024 року постраждалі від війни особи й далі стикалися з численними викликами, що потребують невідкладних рішень. Розроблення та впровадження законопроєктів у цій сфері має бути спрямованим саме на це, а ще на задоволення потреб таких громадян. Зокрема, йдеться про компенсації, забезпечення житлом, соціальну підтримки, доступ до освіти, медицини та зайнятості.

У цій публікації ми розглянемо основні законодавчі ініціативи 2024 року й перспективи їхньої реалізації.

Метою шести законопроєктів було вдосконалення Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”. Станом на середину січня 2025 року: 

• проєкт від 12 січня 2024 року за реєстраційним номером 10405 направлений на забезпечення реалізації внутрішньо переміщених осіб (ВПО) права на працю та соціальний захист. Перебуває на розгляді в комітетах. Відповідно до висновку Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України (ГНЕУ) реалізація положень законопроекту, у разі його прийняття, може призвести до зменшення дохідної частини відповідних бюджетів, до його змісту висловлені зауваження та пропозиції;
• проєкт від 11 березня 2024 за реєстраційним номером 11070 передбачає встановлення пільгових умов орендної плати для окремих категорій. Комітетом Верховної Ради України з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій України, національних меншин і міжнаціональних відносин надано висновок про відхилення. ГНЕУ запропоновано врегулювати відносини, що стосуються оренди державного та комунального майна в базовому законі “Про оренду державного та комунального майна”; 
• проєкт від 22 березня 2024 року за реєстраційним номером 11112  щодо забезпечення реалізації права ВПО на житло та права дітей з числа ВПО на виплату допомоги на проживання. Перебуває на розгляді в комітетах. Висновки комітетів або ГНЕУ відсутні;
• проєкт від 21 травня 2024 року за реєстраційним номером 11281 направлений на врегулювання забезпечення житлом ВПО. 20 листопада 2024 року законопроєкт було прийнято Парламентом, він набуде чинності 05 березня 2025 року. Відповідно до його положень буде створено Інформаційно-аналітичну систему, яка стане ефективним інструментом для обліку нерухомості, придатної для проживання ВПО, а також залучення міжнародної допомоги для реконструкції таких об’єктів. Детальніше про Закон 4080-IX в нашій публікації;
• проєкт від 18 липня 2024 року за  реєстраційним номером 11413 передбачає  забезпечення реалізації прав зареєстрованих ВПО на отримання соціальних виплат незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування таких осіб. Перебуває на розгляді в комітетах. Висновки комітетів або ГНЕУ відсутні; 
• проєкт від 15 листопада 2024 року за реєстраційним номером 12213 щодо заборони примусового виселення внутрішньо переміщених осіб (ВПО) з житла, яке було надано у користування житлом у випадках тимчасового проживання. Перебуває на розгляді в комітетах. Висновки комітетів або ГНЕУ відсутні. 

Водночас, 11 грудня 2024 року в Парламенті зареєстровано нову редакції Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” направлену на системні зміни щодо підтримки ВПО. Реєстрація законопроєкту за реєстраційним номером №12301 має значення для подальшого розгляду зазначених вище проєктів. Щоб забезпечити ефективність та цілісність правового регулювання, необхідно об’єднати всі законопроєкти в єдиний комплексний документ. Такий підхід дозволить уникнути дублювання норм, узгодити правові механізми та забезпечити системність у реалізації соціальних гарантій. Об’єднання також сприятиме спрощенню процедур для громадян, підвищить прозорість та забезпечить координацію між різними державними органами.

Сім законопроєктів були направлені на вдосконалення механізму компенсації за пошкодження та знищення об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України. Станом на середину січня 2025 року: 

• проєкт від 20 лютого 2024 року за  реєстраційним номером 11028 пропонує встановити на рівні закону пріоритетне право деяких категорій внутрішньо переміщених осіб (ВПО) на отримання компенсації за знищені об’єкти нерухомого майна. 04 грудня 2024 року законопроєкт було прийнято Парламентом, він набув чинності 01 січня 2025 року. Відповідно до його положень до таких осіб віднесено ВПО з числа категорій громадян, які: досягли пенсійного віку; мають на утриманні дитину віком до шести років; мають на утриманні двох неповнолітніх дітей; мають на утриманні дитину з інвалідністю; виховують без одного з подружжя дитину віком до 14 років; є особами з інвалідністю ІІІ; 
• проєкт від 14 березня 2024 року за реєстраційним номером 11085 щодо доповнення переліку отримувачів компенсації за пошкоджені/знищені об’єкти нерухомого майна іноземцями, які здійснюють свою господарську діяльність на території України, є власниками нерухомого майна та зазнали збитків внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України. Перебуває на розгляді в комітетах. Висновок ГНЕУ відсутній;
• проєкт від 10 квітня 2024 року за реєстраційним номером 11161 пропонує прирівняти пошкоджені об’єкти нерухомого майна, що розташовані на територіях на яких ведуться активні бойові дії або тимчасово окупованих до зруйнованого та не проводити процедуру обстеження такого майна. 19 грудня 2024 року законопроєкт було прийнято Парламентом, його передано на підпис Президента. 
• проєкт від 16 травня 2024 року за реєстраційним номером 11262 визначає, які саме недостовірні дані є підставами для відмови у наданні компенсації; розширює перелік підстав для відмови у наданні компенсації, розширює перелік підстав для зупинення розгляду заяви. Перебуває на розгляді в комітетах. Висновок ГНЕУ відсутній;
• проєкт від 26 липня 2024 року за реєстраційним номером 11444 щодо удосконалення правового регулювання питань, пов’язаних з компенсацією в тому числі скасувати сплату збору на обов’язкове державне пенсійне страхування громадянами України, які придбавають нерухоме майно з використанням компенсації; запровадити можливість використання компенсації для погашення кредиту на придбання нерухомості тощо. Відповідно до висновку ГНЕУ реалізація положень законопроекту, у разі його прийняття, може призвести до зменшення дохідної частини відповідних бюджетів, до його змісту висловлені зауваження та пропозиції;
• проєкт від 25 вересня 2024 року за реєстраційним номером 12071 направлений на удосконалення питань поновлення розгляду заяв про надання компенсації за знищений об’єкт нерухомого майна. Перебуває на розгляді в комітетах. Висновок ГНЕУ відсутній;
• проєкт від 01 листопада 2024 року за реєстраційним номером 12173  щодо усунення неузгодженості при визначенні пріорітетного права на отримання компенсації за пошкоджені/знищені об’єкти нерухомого майна у разі якщо таке майно оформлене другого з подружжя (дружину чи чоловіка) учасника бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни або мобілізованого військовослужбовця. Перебуває на розгляді в комітетах. Висновок ГНЕУ відсутній. 

Очевидно, що відсутність системного підходу до внесення змін до механізму компенсації спричиняє хаотичний і фрагментарний процес створення нормативних актів, що веде до надмірного зростання кількості законопроєктів. Це, у свою чергу, ускладнює законодавче регулювання, створює правову плутанину, дублювання норм та затримки в ухваленні ефективних рішень.

Інші законопроєкти у сфері захисту постраждалого населення охоплювали різноманітні аспекти та напрями.

• Проєкт  від 12 січня 2024 року за реєстраційним номером 10404 щодо врегулювання питання реєстрації права власності на нерухоме майно, яке знищене внаслідок збройної агресії РФ на підставі свідоцтва про право на спадщину. Перебуває на розгляді в комітетах. Висновок ГНЕУ відсутній. 
• Проєкт від 15 січня 2024 року за реєстраційним номером 10406 пропонує  врегулювати питання сплати вартості комунальних послуг у випадку пошкодження чи знищення житла внаслідок війни. ГНЕУ зазначає про суттєві недоліки ініціативи, зокрема, відсутність визначення джерел компенсації вартості наданих послуг їх виконавцям – суб’єктам господарювання, що надають відповідну комунальну послугу споживачу, відсутність механізмів реалізації відповідних положень проєкту. 
• Проєкт від 30 січня 2024 року за реєстраційним номером 10444 направлений  на врегулювання питання виконання рішень судів про відшкодування шкоди, завданої внаслідок збройної агресії РФ проти України. Перебуває на розгляді в комітетах. Висновок ГНЕУ відсутній. 
• Проєкт від  04 березня 2024 за реєстраційним номером 11064 щодо створення правових передумов для відновлення та забезпечення функціонування органів державної влади в АР Крим та місті Севастополі. ГНЕУ розглянувши законопроєкт, висловило щодо його змісту міркування, зокрема звернуло увагу на те, що в умовах фактичного нездійснення протягом десяти років на території Автономної Республіки Крим, міста Севастополь державними органами та органами місцевого самоврядування повноважень, покладених на них Конституцією та законами України, відсутності реального доступу до майна та документів цих юридичних осіб, реалістичність запропонованих законодавчих норм та їх виконання викликає сумніви. 
• Проєкт від 26 березня 2024 року за реєстраційним номером 11129 пропонує вдосконалити питання виплати допомоги по безробіттю ВПО передпенсійного віку (за рік до пенсії) у період дії воєнного стану. Перебуває на розгляді в комітетах. Висновок ГНЕУ відсутній. 
• Проєкт від 03 квітня 2024 року за реєстраційним номером 11147 стосується компенсації за пошкодження та знищення автомобільних транспортних засобів внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації проти України. Комітетом з питань економічного розвитку прийнято рішення про повернення законопроєкту суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання у зв’язку із висловленими іншими комітетами та ГНЕУ зауваженнями. 
• Проєкт від 22 липня 2024 року за реєстраційним номером 11428 направлений на продовження терміну звільнення від сплати земельного податку за земельні ділянки, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих РФ територіях України та особливостей справляння єдиного податку та фіксованого податку. Перебуває на розгляді в комітетах. Висновок ГНЕУ відсутній. 
• Проєкт від 22 жовтня 2024 року за реєстраційним номером 12143 пропонує врегулювати оплату тарифів на електроенергію приміщень, які належать непобутовим споживачам та які використовуються для розміщення ВПО. Перебуває на розгляді в комітетах. Висновок ГНЕУ відсутній.
• Проєкт від 15 листопада 2024 року за реєстраційним номером 12214 реєстраційним номером 12214 стосується забезпечення права ВПО на отримання допомоги по безробіттю у випадку призупинення дії трудового договору з такими особами. Перебуває на розгляді в комітетах. Висновок ГНЕУ відсутній.

Збройна агресія Російської Федерації, розпочата з окупації Криму у лютому 2014 року, призвела до масових руйнувань та вбивств, поранень сотень тисяч людей, переміщення мільйонів українців як всередині держави, так і за її межами. Під окупацією надалі залишаються частини Харківської, Херсонської, Запорізької, Миколаївської, Донецької, Луганської областей, Автономна Республіка Крим і місто Севастополь. Подолання наслідків бойових дій, обстрілів українських населених пунктів та енергетичної інфраструктури, які продовжуються і у 2025 році, потребують подальших спільних дій держави, громадянського суспільства, міжнародних партнерів. Попри те, що розмір тимчасово окупованих територій (далі – ТОТ) України збільшується щодня, держава має продовжувати вибудовування політик, які направлені на підтримку та стимулювання зв’язків із жителями ТОТ України.

Ми, представники коаліції¹ організацій, які опікуються питаннями захисту прав постраждалих внаслідок збройної агресії проти України, маємо консолідовану позицію щодо пріоритетних кроків держави щодо захисту прав людини у 2025 році. Реалізація наведених нижче рекомендацій дозволить забезпечити послідовну державну політику щодо постраждалих внаслідок війни, сприятиме досягненню справедливості, забезпечить передбачуваність дій держави щодо тих, хто постраждав внаслідок збройної агресії проти України.

Верховній Раді України:

1. Гармонізувати національне кримінальне законодавство з міжнародним. 24 серпня 2024 року Україна ратифікувала Римський статут Міжнародного кримінального суду (далі – МКС), а 22 жовтня 2024 року був підписаний імплементаційний закон, який розпочав процес гармонізації українського кримінального законодавства з міжнародним. Так, Кримінальний кодекс України (далі – КК України) було доповнено статтею 442-1 (“Злочини проти людяності”), стаття 438 була перейменована (з “Порушення законів та звичаїв війни” на “Воєнні злочини”), а новою статтею 31-1 передбачено відповідальність військових командирів. Однак, внесені зміни не є достатніми. Зокрема, стаття щодо злочину агресії змінила лише назву, проте склад злочину залишився значно ширшим, ніж передбачає Римський статут МКС. Схожа ситуація зі статтею 438 КК України – назва “воєнні злочини” не відповідає змісту статті, яка включає порушення міжнародного гуманітарного права (далі – МГП) загалом, а не лише грубі порушення. Введення в українське законодавство нової статті 442-1 КК України, яка передбачає відповідальність за злочини проти людяності, залишає невирішеним питання щодо дії цього положення у часі. Основними завданнями подальших змін кримінального законодавства має стати включення належних визначень злочинів, передбачення відповідальності як за воєнні злочини, з чітко визначеними складами окремих злочинів, так і за не грубі порушення МГП, вирішення питання щодо застосування статті 442-1 КК України у часі. Також важливо, щоб будь-які подальші зміни не ставили під загрозу роботу з розпочатими кримінальними провадженнями, яких вже більше 150 тисяч. 

2. Забезпечити захист громадян України, які проживають на ТОТ України, від ризику втрати громадянства. 17 грудня 2024 року у першому читанні був прийнятий Проєкт Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення реалізації права на набуття та збереження громадянства України” (№11469 від 07.08.2024). Цей законопроєкт, серед іншого, містить перелік підстав для втрати громадянства України. До таких підстав відноситься добровільне отримання громадянства країни-агресора, при чому свідченням добровільності вважається подання заяви про отримання паспорта. Також законопроєкт містить інші підстави, такі як участь у збройній агресії проти України у складі збройних формувань держави-агресора. Втім, з урахуванням політики РФ щодо ТОТ України, нав’язування російського громадянства як цілеспрямованої політики РФ, важливо не допустити появи в українському законодавстві норми, яка поставить мільйони українських громадян в окупації під ризик втрати українського громадянства. Також варто врахувати, що РФ порушує норми МГП, примушуючи українських громадян на окупованій території присягати на вірність, та вчиняє міжнародний злочин, примушуючи українців до строкової служби та/або мобілізуючи до лав своїх збройних формувань, зокрема, через примус до підписання контракту для створення ілюзії “добровільності”. 

3. Визначити механізми використання інформації з документів, виданих в окупації. Відповідно до підходу, сформованому у статті 9 Закону України “Про забезпечення прав і свобод та правовий режим на тимчасово окупованих територіях України” ще у 2014 році, будь-які документи, видані в окупації, є недійсними та не створюють правових наслідків. Виключення становлять документи, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу на ТОТ України, які мали би додаватися до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану. Втім, станом на початок 2025 року в Україні така процедура щодо актів цивільного стану не запроваджена. Натомість існує судова процедура, яка стосується тільки народження і смерті, що відбулися в окупації, і вона не є ефективною, не сприяє проведенню державної реєстрації відповідних актів. Так, протягом 2022-2023 років лише близько 8 тисяч дітей з ТОТ України отримали свідоцтво про народження українського зразка, хоча в цей період орієнтовна кількість народжень на ТОТ України склала 72 тисячі. У Верховній Раді України зареєстрований урядовий законопроєкт №9069, який запроваджує адміністративну процедуру визнання актів цивільного стану, що відбулися на ТОТ України. Його ухвалення надало б можливість громадянам, які проживали чи досі знаходяться в окупації, отримати українські документи та забезпечити доступ до реалізації їхніх прав. Станом на 01 січня 2025 року законопроєкт не ухвалений. Водночас акти цивільного стану – не єдині документи, які видаються на ТОТ України та суттєво впливають на можливість реалізації прав дорослих та дітей вже зараз та після деокупації. Серед таких документів: медичні документи, документи про право власності, судові рішення, тощо. Держава має переглянути підхід щодо повного невизнання документів, виданих в окупації, натомість розробити та запровадити механізми використання інформації з окремих видів таких документів.

4. Забезпечити належне функціонування механізмів обліку та компенсації за знищене або пошкоджене рухоме та нерухоме майно внаслідок збройної агресії проти України. Запроваджений у лютому 2023 року Законом України №2923-IX механізм компенсації за пошкодження та знищення обʼєктів нерухомого майна внаслідок збройної агресії РФ проти України продемонстрував ряд системних проблем та недоліків, які потребують уваги та комплексних рішень від держави. Дискримінаційним є підхід щодо неможливості отримання компенсації власниками житла, знищеного або пошкодженого до 24 лютого 2022 року, або розташованої на ТОТ України на цю дату. Прийнятий парламентом 19 грудня 2024 року законопроєкт №11161 передбачає можливість отримання компенсації за обʼєкти нерухомого майна, які знаходяться в районі бойових дій або на ТОТ України, та для цілей компенсації прирівнюються до знищених, також обмежується терміном після 24 лютого 2022 року. Одночасно, доступ до компенсаційної процедури істотно обмежений для власників знищених або пошкоджених обʼєктів нерухомості, інформація про право власності на які відсутня у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Внесення відомостей на підставі паперових документів про право власності на такі обʼєкти, яке виникло до 1 січня 2013 року, є неможливим у звʼязку зі знищенням та втратою доступу до архівів Бюро технічної інвентаризації (далі – БТІ). Попри важливу законодавчу ініціативу, спрямовану на спрощення порядку державної реєстрації права власності на нерухоме майно за відсутності доступу до матеріалів підприємств БТІ (законопроєкт № 11440), спрощення також потребує і судова процедура підтвердження права власності на обʼєкти нерухомості, що зазнали знищення або пошкодження внаслідок збройної агресії РФ. На сьогодні, власники для набуття права на компенсацію змушені звертатися до суду, нести значні судові витрати у тривалій судовій процедурі. 

5. Внести зміни до КК України, які забезпечать дотримання принципу правової визначеності в питанні притягнення до відповідальності за колабораційну діяльність. Навесні 2022 року КК України доповнили новими складами злочинів: «колабораційна діяльність» (стаття 111¹) та «пособництво державі-агресору» (стаття 111²). Аналіз практики застосування цих норм свідчить, що поточне формулювання створює підґрунтя для надмірної дискреції правоохоронців у кваліфікації діянь і нерозуміння громадянами меж допустимої діяльності на окупованій території. Крім того, широкі формулювання зумовлюють на практиці притягнення до відповідальності осіб, які згідно МГП вважаються такими, що забезпечують життєво необхідні функції на окупованій території. Починаючи з березня 2022 року до парламенту було внесено 18 законопроєктів, які передбачають зміни до статті 111¹ Кримінального кодексу України, або ж стосуються питання обмеження прав тих, хто звинувачується у колабораціонізмі, що є свідченням недосконалості та потреби в перегляді закону. Попри важливість внесення змін, численних звітів міжнародних організацій, ґрунтовної дискусії щодо цього питання в парламенті не відбувається. Крім уточнення формулювань статті 111-1 КК України, варто розглянути можливість виведення найменш серйозної категорії порушень зі сфери кримінальної юстиції і забезпечити люстраційні заходи, а також розглянути можливість розробки законодавства про амністію.

6. Прийняти комплексні зміни до законодавства щодо забезпечення прав ВПО. З метою ефективного забезпечення формування державної політики щодо внутрішнього переміщення із врахуванням викликів, пов’язаних з повномасштабною збройною агресією проти України, необхідним є прийняття нової редакції Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”, відповідний законопроєкт зареєстрований у Верховній Раді України (№ 12301). Законопроєкт серед іншого передбачає запровадження обов’язкової оцінки потреб ВПО на різних етапах переміщення для визначення обсягу додаткових гарантій, які надаються особі, зокрема фінансової допомоги у вигляді допомоги на проживання, здійснення соціальних і пенсійних виплат ВПО на загальних підставах незалежно від дати переміщення, заходів державної підтримки на різних етапах переміщення. Необхідність перегляду профільного законодавства також обґрунтовується потребою у недопущенні непропорційних та неправомірних обмежень прав ВПО. Останнім прикладом такого обмеження є стаття 40 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік”, яка передбачає повернення до Пенсійного фонду України коштів, що розміщені на рахунках ВПО, у разі невикористання цих коштів протягом більш ніж одного року. Така дія держави може бути кваліфікована як протиправне позбавлення права власності ВПО та потребує усунення, враховуючи аргументи визначені в Позиції Коаліції ще до проєкту змін.

Кабінету Міністрів України:

7. Пріоритезувати реінтеграцію жителів ТОТ України, підтримку ВПО та інших постраждалих внаслідок збройної агресії проти України. В грудні 2024 року Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (далі – Мінреінтеграції) було перейменовано в Міністерство національної єдності України, а повноваження щодо ТОТ України, ВПО, депортованих осіб, осіб, позбавлених особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, були передані Міністерству розвитку громад та територій України (далі – Мінрозвитку). Починаючи з вересня 2024 року, коли вперше з’явилася інформація про можливу ліквідацію Мінреінтеграції, діяльність уряду щодо захисту та підтримки цих  категорій постраждалих, щодо яких профільним вважалося Мінреінтеграції, було “поставлено на паузу”. Зокрема, розроблені проєкти кількох стратегій –- щодо забезпечення житлових прав ВПО в Україні, зайнятості ВПО, відновлення державної влади на деокупованих територіях та реінтеграції – не проходять необхідне доопрацювання та погодження. Остаточне визначення відповідального міністерства (Мінрозвитку) має створити умови, коли представлення та захист прав та інтересів великої кількості постраждалих осіб, питання реінтеграції знов стануть пріоритетом уряду України, зокрема враховуючи наявні напрацювання та забезпечать збереження інституційної пам’яті. Мінрозвитку має здійснювати координацію політик інших міністерств та відомств заради забезпечення реалізації тих повноважень, які передані йому внаслідок реорганізації Мінреінтеграції. Попри те, що формування та реалізація окремих політик виглядає як завдання, яке не вкладається в логіку діяльності Мінрозвитку, ці передані від Мінреінтеграції повноваження мають бути повноцінно реалізовані у партнерстві із організаціями громадянського суспільства, міжнародними партнерами. Мінрозвитку в свою чергу потребує посилення структури у зв’язку з наданими їм повноваженнями.

8. Запровадити цілісну систему підтримки осіб, постраждалих внаслідок збройної агресії проти України. 20 листопада 2024 року був прийнятий Закон України “Про облік інформації про шкоду, завдану особистим немайновим правам фізичних осіб внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України” № 4071-IX, перехідними положеннями якого передбачено, що Кабінет Міністрів України у місячний строк з дня опублікування цього закону (18.12.2024) має розробити та внести на розгляд Верховної Ради України проєкт Закону про підтримку осіб, особистим немайновим правам яких завдано шкоди внаслідок збройної агресії РФ проти України. Частиною 4 статті 10 цього Закону також визначено, що до повноважень Кабінету Міністрів України віднесено визначення категорій постраждалих осіб, що є важливим кроком для забезпечення уніфікованого, справедливого і сталого підходу до захисту прав таких осіб. За більш ніж десять років після початку збройної агресії в національному законодавстві України не визначені категорії осіб, які є постраждалими, а також відсутня комплексна і цілісна система підтримки постраждалих. Більше того, залишаються без належної підтримки з боку держави особи, які зазнали шкоди життю і здоров’ю, зокрема, внаслідок вчинення воєнних злочинів. 20 листопада 2024 року також був прийнятий Закон України № 4067-IX, яким запроваджений інститут невідкладних проміжних репарацій, які включають отримання невідкладної грошової допомоги для осіб, постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного із збройною агресією проти України. Доцільно, щоб така підтримка могла бути надана і іншим постраждалим особам з-поміж тих, хто зазнав найтяжчої чи множинної шкоди внаслідок збройної агресії проти України.

9. Забезпечити реалізацію прав та захист інтересів осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України. Станом на січень 2025 року за інформацією правозахисних організацій, російська влада утримує з політичних мотивів щонайменше 220 громадян України у місцях несвободи в окупованому Криму та на території РФ. Окрім цього, кількість цивільних осіб, позбавлених волі після 24 лютого 2022 року, продовжує зростати. За інформацією Офісу Генерального прокурора України, кількість цивільних у російському полоні понад 10 тисяч осіб. В результаті урядових змін здійснення заходів щодо забезпечення реалізації прав та інтересів осіб, позбавлених волі внаслідок збройної агресії, та членів їх сімей. покладено на Мінрозвитку. А відтак відповідна Міжвідомча комісія з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України також буде функціонувати на базі Мінрозвитку. Водночас доцільно розглянути можливість забезпечення функціонування комісії на базі Міністерства соціальної політики України, яке вже відповідає за встановлення факту належності до низки категорій постраждалих внаслідок збройної агресії проти України. Окрім цього, важливо на підставі аналізу практики застосування Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей» розробити та подати на розгляд Кабінету Міністрів України зміни до відповідного Закону, а також до урядових постанов №1210 від 28.10.2022 та № 296 від 15.03.2024 з метою забезпечення цивільних осіб, звільнених з полону, належною медичною та реабілітаційною допомогою, тимчасовим житлом, заходами адаптації тощо. 

10. Підтримувати дітей та молодь з ТОТ України, в тому числі через створення умов для здобуття освіти. Держава має запровадити програми підтримки для дітей та молоді з метою сприяння їх адаптації та інтеграції після виїзду з ТОТ України, в тому числі, для проходження навчання. Наприклад, це можуть бути короткострокові інтеграційні програми за аналогією з підготовчим курсом зі стипендіальним забезпеченням що реалізовувалось Мінреінтеграції у 2021 році. Програми підтримки дітей та молоді з ТОТ України, а також створення умов для отримання ними української освіти забезпечить збереження зв’язків з державою Україна тих, хто перебуває в окупації. В сфері освіти Уряд має забезпечити умови здобуття освіти через різні форми: дистанційна/ індивідуальна форми відповідно до типової освітньої програми, адаптованої до потреб дітей з ТОТ України, або індивідуальної форми для підготовки до складання державної підсумкової атестації. Освітні та модельні програми мають бути адаптовані, враховуючи наявні освітні втрати дітей, обмежений час на засвоєння матеріалів, необхідність формування громадянської стійкості до пропаганди тощо. Важливо, що частина шкіл, місцем провадження освітньої діяльності яких є ТОТ України, з 24 лютого 2022 року, були переміщеними та здійснюють освітній процес дистанційно як для переміщених дітей (всередині держави та за кордон), так і тих, хто перебуває на ТОТ. Міністерство освіти та науки України має  трансформувати освітні центри “Крим-Україна” та “Донбас-Україна” в єдиний освітній центр та забезпечити своєчасну інформаційну кампанію, спрямовану на зростання кількості вступників. Має бути затверджений та імплементований Порядок визнання результатів навчання на рівнях професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти відповідно до прикінцевих положень Закону України №3482-IX, що став позитивним кроком держави. Прийняття підзаконних актів  створить можливість отримання дітьми з ТОТ української освіти, а для молоді, окрім можливості її продовження, також забезпечить доступ до ринку праці України, що є необхідним в умовах кадрового дефіциту. 

11. Забезпечити виплату пенсій ВПО без дискримінації. Пенсіонери з числа ВПО повністю залежать від виплати пенсії, яка переважно є єдиним джерелом для забезпечення їхнього існування. Для повноцінного забезпечення пенсією ВПО необхідно усунути дискримінацію щодо виплати пенсій ВПО, які перемістились до 24 лютого 2022 року, спростити механізм поновлення та виплати пенсії громадянам України, які проживають на ТОТ України. З 2014 року уряд України розмежовував підходи до виплати пенсій ВПО й іншим громадянам України, які проживали на підконтрольній уряду України території. Були запроваджені додаткові обмежувальні вимоги до ВПО (наприклад, обов’язково мати довідку про взяття на облік ВПО, проходити періодичну ідентифікацію, користуватись лише одним банком – АТ “Ощадбанк”). Зазначені дискримінаційні обмеження та додаткові вимоги продовжують існувати для тих, хто перемістився до 24 лютого 2022 року. Натомість особам, переміщеним після 24 лютого 2022 року, виплата пенсії здійснюється на загальних умовах. У зв’язку із цим існує потреба усунути дискримінацію, а саме скасувати Постанову КМУ №637 та однаково врегулювати порядок отримання пенсій ВПО, в тому числі тих, які виїхали та перебувають за кордоном. Крім того, громадяни України, які проживають на територіях, окупованих до 24 лютого 2022 року, не можуть дистанційно поновити виплату пенсії у разі припинення, адже відповідно до чинного законодавства вимагається особисте звернення особи до ПФУ. Закон України №3674-IX мав на меті спростити механізм отримання пенсій громадянами України, що проживають на ТОТ України або під час тимчасової окупації виїхали на підконтрольну уряду України територію. Натомість Мінсоцполітики не розробило механізм реалізації цього Закону, що унеможливлює його реалізацію.

12. Забезпечити створення місць для розміщення евакуйованих представників маломобільних груп населення (зокрема, осіб з інвалідністю та осіб старшого віку). Під час широкомасштабної збройної агресії проти України актуалізувалися питання щодо створення умов для евакуації цивільного населення з територій ведення бойових дій та наближених територій, а також із ТОТ України. Організації громадянського суспільства взяли на себе відповідальність за евакуацію окремих категорій населення в ситуації, коли держава не могла впоратися ефективно із цією задачею. Втім, окрім евакуації є важлива проблема розміщення евакуйованого населення. Наразі неурядові організації вичерпують власні ресурси щодо пошуку та підготовки приміщень, подальшого розміщення евакуйованих осіб з інвалідністю та осіб старшого віку. Обласні військові адміністрації надають відповіді, що в регіоні місця або закінчуються або відсутні. В ухваленій 24 грудня 2024 року Стратегії реформування психоневрологічних, інтернатних закладів та деінституціалізації догляду за людьми з інвалідністю та похилого віку немає відповіді на питання, що робити із великою кількістю евакуйованих громадян, які потребують стаціонарного догляду. Отже,  необхідно розробити рішення на період воєнного стану  для вирішення проблематики розміщення великої кількості евакуйованих осіб, які потребують стаціонарного догляду. Наприклад, створення додаткових місць тимчасового проживання із стаціонарним доглядом. 

13. Визначити загальну візію держави щодо ТОТ України та підтримки людей, які на них проживають. Законом України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” визначаються особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на ТОТ. Втім, після понад десяти років збройної агресії відчутним стає брак загального бачення візії держави щодо ТОТ України, який послідовно прослідковуватиметься в діях органів державної влади. Аналізуючи документи державних політик, законопроєкти, зареєстровані в парламенті, можна констатувати, що відсутність чіткого розуміння візії майбутнього ТОТ України та їх жителів, непередбачуваність та реакційність законодавчих актів, які реєструються і підтримуються парламентом, створюють загрози для збереження зв’язків українців в окупації з державою. Послаблення чи розірвання цих зв’язків – результат цілеспрямованої політики РФ. Відтак Україна має здійснювати всі можливі дії для посилення зв’язків із тими громадянами, які проживають на ТОТ України. При цьому необхідно враховувати особливості наслідків тривалості окупації частини території України, зокрема понад десятирічну окупацію АР Крим і міста Севастополь, окремих районів Донецької та Луганської областей.

1.  До складу Коаліції входять Центр прав людини ZMINA, ГО «Донбас СОС», ГО «КРИМСОС», БФ «Право на захист», БФ «Схід SOS», ГО «Громадський холдинг «ГРУПА ВПЛИВУ», БФ «Stabilization Support Services», Кримська правозахисна група.
   

Завантажити в форматі PDF

16 січня 2025 року команда Громадського холдингу “ГРУПА ВПЛИВУ” в партнерстві з Українським незалежним центром політичних досліджень (УНЦПД) провели вебінар на тему можливостей, які відкриває нове законодавство про народовладдя. 

Нагадуємо, що 8 січня 2025 року набрав чинності Закон 3703-ІХ “Про внесення змін до деяких законів України щодо народовладдя на рівні місцевого самоврядування”. Відповідно до цього закону, для кожної громади тепер є обов’язковим затверджувати власний статут, у якому будуть прописані такі ключові питання, як застосування інструментів локальної демократії, громадський контроль і засади відкритості та прозорості органів місцевої влади, деталізується порядок проведення загальних зборів, громадських слухань, громадського оцінювання, внесення місцевої ініціативи, надається визначення терміну «житель», деталізується процедура звітування голів громад та депутатів місцевих рад і багато іншого. 

Для нашої команди одним із ключових позитивних змін після прийняття цього закону є те, що відтепер внутрішньо переміщені особи, можуть повністю інтегруватися в життя громади та користуватися тими ж правами для участі в управлінні місцевими справами, що й усі інші жителі. Їхній голос має враховуватися!

Дізнатися більше про новели Закону № 3703-IX можна, переглянувши наш вебінар. 

Також запрошуємо на другий вебінар на цю тему, який відбудеться 22 січня.

Для участі у вебінарі заповніть анкету до 21 січня за посиланням https://forms.office.com/r/vTMUNi3mWy

Вебінар організовано Громадським холдингом “ГРУПА ВПЛИВУ” за підтримки Міжнародної фундації виборчих систем (IFES), Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) та британської допомоги (UK Aid) від Уряду Великої Британії в партнерстві з Українським незалежним центром політичних досліджень у межах проєкту USAID «Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства України», що реалізується ІСАР Єднання у консорціумі з Українським незалежним центром політичних досліджень (УНЦПД) та Центром демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ) завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку.

Голова правління та виконавча директорка ГО «Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”» Тетяна Дурнєва та Вікторія Золотухіна стали запрошеними спікерками освітнього серіалу «Ради ВПО: від адаптації до впливу». Його створив благодійний фонд «Стабілізейшен Суппорт Сервісез» для платформи «Дія.Освіта». Переглянути серіал можна за посиланням.

У серіях можна дізнатися про функціонування Рад ВПО в Україні: як координувати й документувати їхню роботу, розробляти операційні та стратегічні плани, збирати аналітику, комунікувати, налагоджувати співпрацю та про інші базові й важливі для Рад питання. 

Так Вікторія Золотухіна в четвертій серії розповіла про моніторинг ефективності місцевих цільових програм для ВПО, а Тетяна Дурнєва — у сьомій серії пояснила, як Ради ВПО можуть впливати на державну політику різних рівнів. Усього в серіалі є вісім серій, після яких можна пройти тести для підсумку знань, а також можна скласти фінальний тест й отримати сертифікат.

Як зауважує «Стабілізейшен Суппорт Сервісез», в Україні нині є понад 4 600 000 переселенців і діє більше ніж 800 Рад ВПО. Ця ініціатива має допомогти учасникам (-цям) Рад працювати ефективніше, краще зрозуміти свою роль у суспільстві, а також розповісти про доступні для них інструменти впливу на стан прав переселенців. 

З початку року в Україні запроваджується система оцінювання повсякденного функціонування особи. Його проводять експертні команди (ЕКОПФО). Це альтернативна медико-соціальній експертній комісії (далі — МСЕК). 

Раніше їхня основна увага була на призначенні груп інвалідності й наданні базових рекомендацій щодо подальшої життєдіяльності. Наприклад, у висновку МСЕК писали про умови працевлаштування чи обмеження по роботі. Тепер, крім визначення статусу інвалідності, у фокусі оцінювання буде: 

• підтримка осіб у відновленні соціальної активності;
• призначення реабілітаційних засобів;
• надання соціальних послуг. 

Заявку на оцінювання повсякденного функціонування людини на офіційний портал подають або сімейні лікарі, або профільний лікар (офтальмолог, травматолог тощо). На порталі лікар підписує заявку. Після цього система підтягує всі дані пацієнта й відправляє на опрацювання експертній команді.

Пацієнт разом із лікарем можуть обрати будь-яку експертну команду в Україні — прив’язки до місця реєстрації немає.

Цілі направлення на таке оцінювання:

• Встановлення інвалідності, зокрема після завершення строку попередніх документів.
• Зміна причин інвалідності.
• Встановлення зв’язку інвалідності із хворобами, які людина перенесла в дитинстві.
• Повторне оцінювання через зміну стану здоров’я. Це може бути як покращення, так і погіршення.
• Встановлення ступеня втрати професійної працездатності. Наприклад, якщо людина не може виконувати певні роботи чи їхній обсяг.
• Продовження тимчасової непрацездатності. 
• Оновлення рекомендацій індивідуальної програми реабілітації (ІПР). Його видають строком на два роки.
• Визначення медичних показань і протипоказань для забезпечення автомобілем.
• Визначення потреби в догляді та соціальних послугах.
• Призначення допоміжних засобів реабілітації й медичних виробів.

Докладніше про процес

Експертна команда має впродовж 30 днів оглянути хворого та оцінити його стан.

Керує справою лікар відповідної спеціалізації — це залежить від захворювання, з яким звернувся пацієнт. Рішення всіх членів команд вносять в електронну систему. Якщо є якісь непорозуміння через висновки, то кінцеве рішення ухвалює головуючий. Якщо пацієнт не згоден із рішенням, він може звернутися у Центр оцінювання особи. Це найвищий центр, куди можна подати свої скарги. Експерти Центру ще раз розглянуть справу для остаточного рішення й виявлення порушень під час попереднього розгляду.

Експертна команда бачить лише ім’я людини під час безпосереднього розгляду справи. Всі інші дані знеособлені.

Лікарі експертних команд можуть проводити оцінювання очно, дистанційно (тобто з використанням відеоконференції) та заочно (тобто без присутності людини). Для заочного формату оцінювання ще немає точного переліку випадків. Наразі до них відносять важкі онкологічні захворювання. Крім того, під такий формат потрапляють військовослужбовці після рішення військово-лікарської комісії.

Дистанційний формат може передбачати телемедицину. При цьому можна використати будь-яку платформу відеозв’язку, яка допоможе оцінити функціональний стан людини.

Наразі вже відбувається подача заявок на оцінювання повсякденного функціонування. З деяких питань (наприклад, у випадках дистанційного формату процедури) варто очікувати додаткових роз’яснень.