28 лютого 2024 року

Чинна редакція Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”¹ (стаття 12) визначає, що однією з підстав для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі – ВПО) є виїзд на постійне місце проживання за кордон. Ця процедура передбачає низку дій, зокрема зняття із реєстрації місця проживання на території України та прийняття рішення органом Державної міграційної служби з проставлянням (внесенням) у паспорт громадянина України відповідного штампу/інформації. У зв’язку з повномасштабним вторгненням РФ на територію України, низкою держав були передбачені окремі порядки перебування українців на їх територіях. Наприклад, на території держав-членів ЄС українці перебувають під тимчасовим захистом, що не передбачає необхідність зняття з реєстрації в Україні. 

В подальшому, частина таких людей звернулась до органів соціального захисту населення (після запровадження такої можливості дистанційно) із заявою про зняття з обліку як ВПО за власним бажанням. Проте, значна частина й надалі перебуває на обліку. Причиною цього може бути як необхідність наявності довідки для доступу до послуг (детальніше далі), так і низький рівень поінформованості про можливість скасування за власним зверненням. Крім того, на рішення людей залишатися зареєстрованими впливає фактор невизначеності майбутнього та нерозуміння подальших планів.

В органів соціального захисту населення відсутні правові механізми для прийняття рішення з власної ініціативи. Некоректним стане застосування положень частини 1 статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», яка визначає, що підставою для скасування дії довідки про взяття на облік ВПО є також неповідомлення ВПО про її повернення до покинутого місця постійного проживання. Таке рішення приймається на підставі інформації про тривалу відсутність (понад 60 днів) особи за місцем проживання. Некоректність обгрунтовується тим, що з одного боку особа не повернулась до покинутого місця проживання, а отже будуть недотриманими всі необхідні умови, з іншого – в органів відсутні реальні інструменти перевірки відсутності особи за новим місцем проживання, її тривалості. Це підтверджується й рішеннями судів. Так, п`ятий апеляційний адміністративний суд м. Одеса у своєму рішенні в справі за №420/16003/23 визначає, що виїзд людини за кордон терміном понад 60 днів не є підставою  для скасування довідки про взяття на облік ВПО, оскільки рішення про скасування дії довідки про взяття на облік ВПО приймається на підставі інформації про тривалу відсутність (понад 60 днів) особи за місцем проживання лише при умові, якщо така інформація дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання.

Наслідком нескасування довідок є одиничні випадки зловживання становищем (наприклад, продовження отримання допомоги на проживання), різниця статистики між реальною і облікованою згідно баз даних, що впливає на розробку політик і реалізацію заходів. 

Водночас, Операційним планом заходів з реалізації у 2023-2025 роках Стратегії державної політики щодо внутрішнього переміщення на період до 2025 року² передбачено розроблення та подання на розгляд Кабінету Міністрів України в III кварталі 2023 року законопроекту щодо внесення змін до Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”, інших законів України, які регулюють питання реалізації прав і свобод внутрішньо переміщених осіб в частині посилення адресності з урахуванням фінансово-економічного та майнового стану таких осіб. Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій з залученням органів державної влади та органів місцевого самоврядування, міжнародних та національних неурядових організацій було розроблено проєкт змін до Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”. Змінами, зокрема передбачено, що зняття з  обліку ВПО відбувається, якщо особа виїхала за межі України та відсутня на території України більше 60 днів поспіль або 180 днів сукупно протягом року. Особа матиме право поновити довідку після свого повернення. Станом на кінець січня 2024 року проєкт не подано на розгляд Уряду з метою подальшої реєстрації в Парламенті.

Включення в Закон України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” положень, якими передбачено скасування довідки у разі перебування за кордоном протягом тривалого періоду (без виїзду на постійне місце проживання) є цілком виправданим. Зокрема,  це дасть змогу формувати політики (як щодо внутрішньо переміщених осіб, так і тих, хто перебувають за кордоном) з урахуванням їх потреб та реальної кількості. Проте, приймаючи відповідне рішення слід враховувати наступні застереження: 

Доступ до адміністративних послуг	На період воєнного стану значна кількість адміністративних послуг надаються із застосуванням принципу екстериторіальності, тобто шляхом звернення людини до потрібного органу в будь-якій громаді. Окремі з послуг доступні за допомогою електронних сервісів.  Проте у разі подальшого незастосування підходу щодо екстериторіальності, відсутності можливості отримання послуги в онлайн форматі (не лише з причин відсутності самої онлайн послуги) люди потребуватимуть або повторного отримання довідки про взяття на облік ВПО, або звернення до  органів, на які покладено повноваження щодо надання таких послуг. До впровадження воєнного стану такими були органи, переміщені на підконтрольну територію в межах області. В першому випадку, така вимога буде мати вимушений характер і не пов’язана з самою потребою в обліку людини як ВПО, в другому – створюватиме суттєві труднощі та потребуватиме проїзду до місця отримання послуги, розміщення людини в період очікування тощо. Також, до уваги слід брати навантаження на окремі органи.
Забезпечення житлом	ВПО, які перебувають за кордоном можуть бути зареєстрованими як кандидати на отримання пільгового іпотечного кредиту, тимчасового або соціального житла тощо. У разі можливості забезпечення житлом (наприклад, шляхом отримання кредиту) такі особи можуть розглядати своє (та членів своєї сім’ї) повернення на територію України. У разі ж скасування довідки ВПО такі люди можуть бути знятими з відповідного обліку та потребуватимуть нового звернення після повторного взяття на облік. Разом з тим, слід враховувати можливість вирішення питання забезпечення житлом тим, хто зазнав переміщення та знаходиться на території України.
Соціальне та пенсійне забезпечення	До людей, які перемістились і були взяті на облік як ВПО до 24.02.2022 року застосовується окремий порядок призначення та виплати соціальної допомоги та пенсії, що зокрема передбачає потребу періодичного проходження ідентифікації та отримання виплат виключно через відділення АТ “Ощадбанк”.  Нормативно-правове регулювання, яке передбачає перехід на загальну систему пенсійного забезпечення у разі скасування довідки  відсутнє.
Доступ до фінансів, зокрема банківської сфери	Продовжуваною є протиправна практика вимоги надання довідки про взяття на облік ВПО як підтвердження фактичного місця проживання на підконтрольній території при відкритті/обслуговуванні банківських рахунків. Така позиція фінансовими установами обґрунтовується протидією фінансування тероризму та стосується переважно осіб, місцем реєстрації/декларації яких є тимчасово окуповані території Донецької та Луганської областей.

Наведений перелік свідчить про наслідки дискримінаційної практики щодо осіб, які зазнали внутрішнього переміщення до повномасштабного вторгнення, а також обгрунтованість підходів, запроваджених в період воєнного стану (екстериторіальність, збільшення кількості послуг, які надають онлайн).  Слід враховувати неможливість доступу осіб, покинутим місцем проживання яких є тимчасово окуповані території, території бойових дій, до свого майна (рухомого та нерухомого), загальний стан інфраструктури в постраждалих, зокрема звільнених регіонах, труднощі з проїздом і загальну безпекову ситуацію. Також, важливо враховувати пріоритет щодо розміщення та забезпечення житлом.

Передбачення норми щодо підстав скасування довідки про взяття на облік під час тривалого перебування за кордоном є цілком обґрунтованим. Водночас, необхідним є: 

• визначення осіб, які зазнали переміщення з тимчасово окупованих територій, а також територій проведення бойових дій як окрему цільову групу під час розробки та впровадження політик щодо українців, які перебувають за кордоном і їх повернення;
• закріплення підходу щодо екстериторіальності надання послуг на постійній основі та збільшення кількості послуг, які можна отримати за допомогою електронних сервісів;
• виключення  норм, які спричиняють різний підхід до осіб з числа отримувачів соціальних та пенсійних виплат лише за фактом того, з якої території та коли перемістилась особа та забезпечення переходу на загальну систему;
• здійснення інформаційних кампаній, спрямованих на подолання стереотипів та інформування про права, можливості після повернення ВПО із-за кордону;
• здійснення постійної роботи з працівниками/цями уповноважених органів щодо надання послуг для унеможливлення ситуацій необгрунтованих відмов на підставі відсутності довідки ВПО.

ГО “Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”

БО БФ “Стабілізейшен Суппорт Сервісез”

ГО “КРИМСОС”

ГО “Донбас СОС”

БФ “Схід SOS”

Даний матеріал підготовлений ГО «Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ» в рамках проєкту «Посилення захисту прав людини та доступу до достовірної інформації для осіб, які постраждали від війни, через розширення можливостей національної гарячої лінії», що реалізується за підтримки Проєкту Ради Європи «Посилення судових та позасудових засобів захисту прав осіб, постраждалих від війни в Україні». Погляди, викладені у цьому документі, є відповідальністю авторів/ок і не можуть вважатись такими, що виражають офіційну позицію Ради Європи.

1. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1706-18

2.https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/312-2023-р#Text

Російська агресія проти України почалася з окупації Криму й триває вже десять років. Останні два з них руйнування та вбивства людей відбуваються на всій території України. Десятки тисяч загиблих і поранених, мільйони тих, хто був вимушений покинути свої домівки і переміститися в межах України та виїхати за кордон. Під окупацією залишаються частини Харківської, Херсонської, Запорізької, Миколаївської, Донецької, Луганської областей, Автономна Республіка Крим і місто Севастополь. 

Ми, представники коаліції громадських організацій¹, які всі ці роки опікуються питаннями захисту прав постраждалих внаслідок збройного конфлікту, маємо консолідовану позицію щодо пріоритетних кроків держави в умовах широкомасштабної збройної агресії проти України у 2024 році. Реалізація зазначених рекомендацій дасть Україні змогу створити умови для притягнення воєнних злочинців до кримінальної відповідальності, покращити захист постраждалих унаслідок бойових дій, зокрема внутрішньо переміщених осіб (ВПО), знизити рівень напруженості в суспільстві щодо питань переслідування за вчинені кримінальні злочини під час тимчасової окупації, підвищити рівень прозорості в процесі ухвалення рішень щодо індивідуальної кримінальної відповідальності за воєнні злочини тощо.

Верховній Раді України:

1. Ратифікувати Римський статут Міжнародного кримінального суду (МКС) та гармонізувати національне кримінальне законодавство з міжнародним. Це допоможе посилити спроможність національної системи розслідувати та притягати до відповідальності осіб, які скоїли найтяжчі міжнародні злочини. Після ратифікації Римського статуту Україна отримає право номінувати власних громадян для участі у виборах прокурора МКС, голови канцелярії, суддів; брати участь у розробленні резолюцій, спрямованих на розвиток і посилення роботи МКС, та голосувати під час Асамблеї країн-учасниць Римського статуту; працювати над змінами до Римського статуту, зокрема щодо злочину агресії. Україна також зможе отримувати технічну допомогу для посилення національної спроможності від інших країн-учасниць Асамблеї МКС. Нині Україна залишається місцем вчинення масових воєнних злочинів, але до ратифікації Римського статуту вона не набуває прав повноцінної учасниці МКС — дієвого механізму притягнення до відповідальності за найтяжчі міжнародні злочини. 

2. Запровадити адміністративну (позасудову) процедуру визнання актів цивільного стану, які відбулися на тимчасово окупованих територіях України (ТОТ). Передусім ідеться про акти народження, смерті, укладання та розірвання шлюбу. Нині запроваджено спрощену судову процедуру розгляду справ про народження та смерть, що відбулися на окупованих територіях. Проте цього недостатньо для забезпечення можливості зареєструвати акти цивільного стану, що відбулися на ТОТ, особливо після початку широкомасштабної збройної агресії. Наприклад, станом на кінець вересня 2023 року лише близько п’яти тисяч дітей із ТОТ отримали свідоцтво про народження державного зразка у судовому порядку. У Верховній Раді України зареєстрований урядовий проєкт Закону № 9069, який передбачає запровадження адміністративної процедури визнання актів цивільного стану, що відбулися на ТОТ. Однак його досі не розглянув профільний парламентський комітет. Ухвалення цього законопроєкту дасть змогу тим, хто вимушено залишався в окупації, отримати документи державного зразка та забезпечить їм доступ до реалізації своїх прав. 

3. Визначити категорії осіб, постраждалих унаслідок збройної агресії проти України, для надання їм повноцінної підтримки та захисту. Міжнародний збройний конфлікт, що триває з 2014 року, призвів до чималої кількості постраждалих осіб серед цивільного населення: вбиті та поранені, зниклі безвісти, полонені, особи, що вимушені були покинути місце свого проживання та переміститися всередині чи за межі країни, депортовані особи. Від початку широкомасштабної збройної агресії кількість постраждалих значно зросла, а кількість осіб, які стали жертвами міжнародних злочинів і грубих порушень прав людини, нині важко оцінити. Попри тривалий збройний конфлікт і сотні тисяч осіб, що зазнали шкоди, в українському законодавстві немає визначення, кого можна вважати постраждалими внаслідок збройного конфлікту. Через те що немає стратегічного державного бачення, не вдалося запровадити комплексної системи обліку й підтримки та допомоги постраждалим, яка має ґрунтуватися на оцінці завданої шкоди кожному постраждалому та на гнучкому підході до її компенсації. Протягом 2022–2023 років на міжнародномі рівні були ухвалені важливі документи в частині майбутнього відшкодування шкоди, спричиненої збройною агресією проти України. Зокрема, під егідою Ради Європи був створений Міжнародний реєстр збитків, завданих агресією РФ проти України. Втім, на національному рівні є необхідність визначення категорій осіб, які постраждали від війни, а також системи обліку шкоди, завданої життю та здоров’ю постраждалих.

4. Розширити сферу дії механізму надання компенсації за об’єкти нерухомого майна, знищені або пошкоджені внаслідок збройної агресії проти України. У лютому 2023 року було ухвалено Закон 2923-IX про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок збройної агресії РФ проти України. Він передбачає надання компенсації тільки у випадку знищення (пошкодження) визначених ним категорій житлової нерухомості внаслідок збройної агресії, починаючи з 24 лютого 2022 року. У зв’язку з цим власники знищеного (пошкодженого) до цієї дати житла не можуть претендувати на отримання компенсації за цим Законом. При цьому не всі з них змогли отримати від Уряду компенсацію за впровадженою раніше процедурою до початку широкомасштабного вторгнення.  Крім того, у частині надання компенсації дія Закону не поширюється на об’єкти, які станом на 24 лютого 2022 року розміщувалися на ТОТ. Зважаючи на дискримінаційність такого підходу, що унеможливлює для багатьох отримання справедливої компенсації за знищення (пошкодження) їхнього житла внаслідок збройної агресії, положення Закону потребують внесення змін задля розширення сфери дії нового компенсаційного механізму на тих, чия житлова нерухомість була знищена чи пошкоджена внаслідок збройної агресії РФ, починаючи з 2014 року, або станом на 24 лютого 2022 року розміщувалася на ТОТ. 

5. Перейти від точкових до комплексних, довгострокових і узгоджених із виконавчою владою рішень щодо забезпечення прав ВПО. Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» був ухвалений у жовтні 2014 року. У подальшому він зазнавав неодноразових змін і доповнень. З 24 лютого 2022 року у парламенті було зареєстровано щонайменше дев’ять законопроєктів про внесення змін до цього Закону. Частина з них не узгоджуються зі вже впровадженою державною політикою щодо внутрішнього переміщення, не мають фінансового обґрунтування і можуть спричинити штучне збільшення кількості ВПО та загострення складних життєвих обставин вразливих груп населення. Інші передбачають точкові зміни як відповідь на нагальні проблеми, зокрема й у наданні допомоги на проживання. Такі напрацювання важливі, проте вони не містять комплексної відповіді на виклики, які постали після початку широкомасштабного вторгнення РФ та вплинули на державну політику щодо внутрішнього переміщення. Тому важливими є реєстрація та розгляд нової редакції Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

6. Внести зміни до Кримінального кодексу України, які забезпечать дотримання принципу правової визначеності в питанні притягнення до відповідальності за колабораційну діяльність. Навесні 2022 року Кримінальний кодекс України доповнили новими складами злочинів: «колабораційна діяльність» (стаття 111¹) та «пособництво державі-агресору» (стаття 111²). Утім, поява цих норм призвела до складнощів у розмежуванні їх з іншими злочинами, зокрема державної зради (стаття 111), виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії РФ проти України, глорифікації її учасників (стаття 436²). Аналіз слідчої та судової практики застосування цих статей також свідчить, що немає чітких критеріїв розмежування складів зазначених діянь, що створює проблеми подвійної кваліфікації та порушує принцип правової визначеності. Поточне формулювання створює підґрунтя для надмірної дискреції правоохоронців у кваліфікації діянь і нерозуміння громадянами меж допустимої діяльності на окупованій території. Починаючи з березня 2022 року, до парламенту було внесено дванадцять законопроєктів, які передбачають зміни до статті 111¹ Кримінального кодексу України, що є свідченням недосконалості та потреби в перегляді закону. Попри важливість внесення змін, ґрунтовної дискусії щодо цього питання в парламенті досі не відбулося.

Кабінету Міністрів України:

7. Створити умови для ефективної реалізації процедури визнання результатів навчання осіб, які проживали на ТОТ. 24 березня 2024 року вводиться в дію Закон № 3482-ІХ, який впроваджує процедуру визнання результатів навчання осіб, які проживали на ТОТ. Передбачається, що молодь із ТОТ зможе пройти оцінювання та підтвердити свої знання і навички або вступити до українських закладів освіти на скорочений термін навчання. Для повноцінної реалізації процедури необхідне своєчасне затвердження підзаконних нормативно-правових актів, передбачених цим Законом, наприклад, щодо визначення порядку визнання результатів навчання. Без додаткового регулювання та комунікації щодо процедури охочі підтвердити свої знання та навички, зокрема і за спеціальностями, які сьогодні затребувані на підконтрольній Уряду України території (а саме, медичні та ветеринарні), не зможуть скористатися процедурою визнання результатів навчання. 

8. Забезпечити повноцінне виконання Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей». На січень 2024 року, за інформацією правозахисних організацій, РФ незаконно з політичних мотивів утримує щонайменше 200 громадян України в окупованому Криму та на своїй території. Окрім цього, після широкомасштабного вторгнення півострів став місцем утримування людей, викрадених із територій, окупованих після 24 лютого 2022 року (зокрема, Херсонської та Запорізької областей). На окупованих Росією територіях Донецької та Луганської областей тисячі цивільних позбавлені свободи за проукраїнську позицію. 19 листопада 2022 року набув чинності Закон України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей», ухвалений у січні 2022 року. Закон визначає правовий статус як цивільних, так і військових, чиє ув’язнення є наслідком збройної агресії, і має забезпечувати їм, а також їхнім родинам правовий захист і допомогу. Однак аналіз стану реалізації Закону свідчить, що нині колишні полонені обмежені в отриманні належної медичної та реабілітаційної допомоги, а також тимчасового житла, що критично необхідно для осіб, звільнених з полону. 

9. Забезпечити виплату пенсій ВПО на загальних підставах і продовження соціальної підтримки найбільш вразливих груп. Починаючи з 2014 року, Уряд України почав розмежовувати підхід до виплат пенсій ВПО й іншим громадянам України, які проживали на підконтрольній території України. Були запроваджені додаткові обмежувальні вимоги до ВПО (наприклад, проходження періодичної ідентифікації, обмеження вибору банку тільки АТ “Ощадбанк”, додаткові підстави припинення для виплат пенсій, не передбачені на рівні закону). Натомість щодо осіб, переміщених після 24 лютого 2022 року, доступ до пенсій був спрощений. Цілком поділяючи такий підхід Уряду України, необхідним є продовження скасування обмежувальних норм законодавства стосовно виплати пенсій особам, які були змушені переміститися до широкомасштабного вторгнення, а також забезпечення виплати їм пенсійної заборгованості в повному розмірі. Водночас важливим є посилення роботи з метою справедливого надання допомоги на проживання ВПО. Припинення допомоги має відбуватися лише після впровадження програм для покращення економічної самостійності ВПО та забезпечення житлом. Також уваги потребує доступна та своєчасна комунікація рішень Уряду щодо критеріїв для призначення допомоги.

10. Забезпечити підготовку місць для розміщення евакуйованих представників маломобільних груп населення (зокрема, осіб з інвалідністю та осіб старшого віку). Під час широкомасштабної збройної агресії проти України актуалізувалися питання щодо створення умов для евакуації цивільного населення з територій, наближених до зони ведення бойових дій, а також із ТОТ. Наразі благодійні фонди та громадські організації вичерпують власні ресурси щодо пошуку та підготовки приміщень, подальшого розміщення осіб з інвалідністю та осіб старшого віку. Обласні військові адміністрації надають відповіді, що в регіоні місця або закінчуються або відсутні. Отже,  необхідно підготувати приміщення та персонал для постійного догляду за особами старшого віку й особами з інвалідністю, які були евакуйовані з зони ведення бойових дій. Забезпечити доступ до них тим, хто здійснює евакуацію цивільного населення з районів ведення бойових дій. 

11. Визначити державну стратегію відновлення державної влади та реінтеграції населення деокупованих територій України. Попри те, що окупація окремих територій України триває вже понад десять років, нині на державному рівні не розроблені політики, які мають забезпечити ефективне відновлення владних інститутів на територіях, які перебували під тривалою окупацією, а також реінтеграції населення деокупованих територій. Ідеться про систему дій, які держава має вжити для формування нормативної бази перед деокупацією, щоб і мешканці ТОТ та іншої території України мали чітке розуміння, яким буде їхнє майбутнє після звільнення територій від російської окупації. Держава має визначити, якою після деокупації ТОТ буде політика щодо документів, виданих на ТОТ (судових рішень, документів, що посвідчують право власності, тощо), чи будуть запроваджені заходи з очищення влади (люстрації), як буде працювати на звільнених територіях соціальна, освітня, медична системи. Натепер існує потреба в злагоджених діях держави стосовно діяльності органів державної влади та проведення реінтеграційних заходів на деокупованих територіях України. При цьому такі дії мають враховувати особливості наслідків тривалої окупації частини території України (Автономна Республіка Крим і місто Севастополь, окремі райони Донецької та Луганської областей).

1. До складу Коаліції входять Центр прав людини ZMINA, ГО «Донбас СОС», ГО «КримСОС», БФ «Право на захист», БФ «Схід-SOS», ГО «Громадський холдинг «ГРУПА ВПЛИВУ», БФ «Stabilization Support Services», Кримська правозахисна група.

Завантажити в форматі PDF

Опис зображення: На картинці по центру на світло-блакитному фоні графічне зображення будівлі Верховної Ради України помаранчевого кольору. В лівому верхньому куті текст помаранчевого кольору “ГРУПА ВПЛИВУ”. В правому верхньому куті логотип організації сірого кольору. Посередині світло-блакитний текст на помаранчевому фоні “#ЗаконодавчаІніціатива № 11028 щодо необхідності надання окремим категоріям ВПО пріоритетних прав щодо отримання компенсації”.

Народні депутати пропонують встановити на рівні закону пріоритетне право деяких категорій внутрішньо переміщених осіб (ВПО) на отримання компенсації за знищені об’єкти нерухомого майна. 20 лютого 2024 року в Парламенті зареєстрований відповідний законопроєкт за реєстраційним номером 11028.

Відповідно до пояснювальної записки Тимчасова спеціальна комісія ВРУ¹ підтримала пропозицію щодо необхідності надання окремим категоріям ВПО пріоритетних прав щодо отримання компенсації. В першу чергу це пов’язано із необхідністю вирішити питання житлового забезпечення ВПО. 

Проектом пропонується внести зміни до законів України “Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України” та “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”.

Текстом законопроєкту передбачається надати пріоритетне право на отримання компенсації ВПО з числа категорій громадян, які:

• досягли пенсійного віку;
• мають на утриманні дитину віком до шести років;
• мають на утриманні двох неповнолітніх дітей;
• мають на утриманні дитину з інвалідністю;
• виховують без одного з подружжя дитину віком до 14 років;
• є особами з інвалідністю ІІІ групи.

Як ми вже не раз наголошували, безперечно, що ВПО належать до числа вразливих груп населення. Ініціативи, направлені на забезпечення соціального захисту, заслуговують на увагу. Проте вкотре наголошуємо, що точкові зміни лише частково зможуть покращити становище ВПО. Загалом задля досягнення заявленої народними депутатами мети необхідне комплексне внесення змін до Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”, а також впровадження програм зайнятості, забезпечення житлом і подальший пошук та залучення фінансування на ці цілі. 

Водночас звертаємо увагу на потребу поширення механізму компенсації на житло знищене від 2014 року та те, яке знаходиться на тимчасово окупованій території.  

Посилання:

• Проєкт Закону про внесення змін до деяких законів України щодо пріоритетного права деяких категорій внутрішньо переміщених осіб на отримання компенсації за знищені об’єкти нерухомого майна доступний за посиланням: https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/43732?fbclid=IwAR2PHZo91DDmWYxN6qMwXvugef5r9MBuncC2oioGb4X1XMKIY00SSYV1xbc.   
• Аналіз механізму компенсації за пошкоджене та знищене нерухоме майно доступний за посиланням: https://www.vplyv.org.ua/archives/7566.

Примітки:

1.  з питань захисту майнових та немайнових прав внутрішньо переміщених та інших осіб, постраждалих внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України

«ГРУПА ВПЛИВУ» підготувала інформаційну брошуру з назвами й контактами  державних органів та організацій громадянського суспільства, корисних для внутрішньо переміщених осіб (ВПО). 

Ми зібрали інформацію за шістнадцятьма напрямами, де ВПО можуть потребувати допомоги від держави чи організацій. Зокрема, стосовно компенсації за житло, працевлаштування, гуманітарної допомоги, сімейного права, перетину кордону, психологічної допомоги тощо. Шукайте назви інституцій та їхні контакти у брошурі:

Цей матеріал підготовлений ГО «Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”» в межах проєкту «Посилення захисту прав людини та доступу до достовірної інформації для осіб, які постраждали від війни, через розширення можливостей національної гарячої лінії», що реалізується за підтримки Проєкту Ради Європи «Посилення судових та позасудових засобів захисту прав осіб, постраждалих від війни в Україні». Погляди, викладені в цьому документі, є відповідальністю авторів/ок і не можуть вважатися такими, що виражають офіційну позицію Ради Європи.

Опис обкладинки: на бежевому фоні по центру надпис «Гарячі лінії для внутрішньо переміщених осіб Інформаційна брошура», в куті справа логотип «ГРУПИ ВПЛИВУ», в куті зліва надпис «ГРУПА ВПЛИВУ», внизу зліва колаж із логотипом «ГРУПИ ВПЛИВУ» та емодзі будинку та лікарні.

Завантажити в форматі PDF

Новий епізод «Впливового відеоподкасту» присвячений дискусійній темі колабораціонізму в Україні. Для того, щоб розібратись в цьому питанні ми запросили до себе Анастасію Сербіну, адвокатку, засновницю тренінгової групи АС. 

Колабораціонізм – це діяльність громадян на шкоду своєї країни в період збройного конфлікту, особливо в умовах окупації. Стаття в Кримінальному Кодексі України, яка карає за колаборційну діяльність, з’явилась лише в 2022 році. 

Що в Україні вважається колабораціонізмом? Кого та за що частіше за все притягають до відповідальності по статті за колабораційну діяльність? Що потрібно змінити в державному підході для боротьби з колабораціонізмом? Відповіді на ці питання дивіться у нашому епізоді. 

Нагадуємо, що під час перегляду будуть доступні субтитри. 

Більше у відео за посиланням 

Слухайте “Впливовий подкаст” на цих платформах:

• Spotify for Podcasters
• Apple Podcasts
• Google Podcasts
• MEGOGO Audio

Тифлокоментар: У затишній студії за круглим столом сидять троє людей. Стіни та меблі в темних тонах. Позаду стола праворуч стоїть торшер з абажуром бежевого кольору. Перед кожною людиною за столом – мікрофон і чашка білого кольору з написом «Залізність», наповнена чаєм. По центру сидить Анастасія Сербіна.  Ліворуч від неї – ведуча подкасту Марія Красненко, праворуч – Вікторія Золотухіна. Коли гостя чи ведучі говорять, їх показують крупним планом.

Подкаст створений за підтримки Національного фонду на підтримку демократії (NED).

Закон України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”¹ (абз. 2 ч.1 ст. 4) визначає, що для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі – ВПО)  така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно положень статті 7 попередньо зазначеного Закону довідка або рішення про відмову у видачі довідки видається заявнику в день подання заяви. Протягом 15 робочих днів може розглядатись заява про взяття на облік ВПО у разі відсутності в документі, що посвідчує особу реєстрації місця проживання, з якого здійснюється переміщення.

Згідно положень Постанови КМУ №509 “Про облік внутрішньо переміщених осіб”² для отримання довідки ВПО у період дії воєнного стану можна також звернутися до уповноваженої особи виконавчого органу місцевої ради або центру надання адміністративних послуг (далі – ЦНАП). Зазначене враховує територіальну віддаленість органів, загрози пов’язані з веденням збройних дій та забезпечує можливість звернення до широкого переліку надавачів послуг.

Одночасно з цим, п.8 статті 12 Закону України “Про адміністративні послуги”³ визначено, що у разі якщо адміністративні послуги надаються у ЦНАП, суб’єктам надання адміністративних послуг забороняється приймати заяви, видавати суб’єктам звернення оформлені результати надання адміністративних послуг поза зазначеними центрами, крім випадків подання заяв з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг.

На гарячу лінію Уповноваженого з питань внутрішньо переміщених осіб Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (далі – гаряча лінія Уповноваженого) та гарячі лінії неурядових організацій, зокрема ГО “Донбас СОС”,  надходять звернення щодо відмов у прийнятті заяв від ВПО про взяття на облік органами соціального захисту населення, з посиланням на норми Закону України “Про адміністративні послуги”. Також, повідомляється про порушення строків прийняття рішень про взяття на облік ВПО.  Надалі наведений опис проблем з прикладами звернень та пропозиціями щодо вирішення. 

(1) щодо різної практики надавача послуг

На підставі аналізу звернень громадян та безпосередньої перевірки⁴ співробітниками/цями неурядових організацій можна дійти висновку, що на практиці по Україні ситуація з наданням адміністративної  послуги “видача довідки про взяття на облік  ВПО” різниться. Так, послуги можуть надаватись:

• одночасно органом соціального захисту населення та ЦНАПом.

Наприклад, в ЦНАПі Святошинського району м. Києва повідомили, що за оформленням довідки про взяття на облік ВПО можна звернутися як до них, так і до органу соцзахисту населення на вибір заявника.

• лише органом соціального захисту населення. В такому разі мова йде як про відсутність ЦНАПу на території громади, так і відсутність відповідно  послуги в переліку таких, що надаються ЦНАПом.

Наприклад, для отримання довідки потрібно звернутись до управління соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області. Про зазначене повідомляється на вебсайті міської ради.  

• лише ЦНАП. 

Наприклад, така інформація надається при зверненні до управлінь соціального захисту в Голосіївському, Дарницькому, Дніпровському, Шевченківському районах м. Києва. На сайтах же управлінь⁵ розміщується інформація:

“Звертаємо Вашу увагу, що з 01.06.2023 року прийом громадян здійснюється виключно адміністраторами Центру надання адміністративних послуг на виконання рішення Київської міської ради від 20.04.2023 №6307/6348 «Про визначення переліку адміністративних послуг, які надаються через центри надання адміністративних послуг». Для запису на прийом до Центру надання адміністративних послуг Ви можете особисто звернутися за адресою…” 

(2) щодо порушення строків 

На практиці заявники зіштовхуються з порушенням встановлених строків. Так, в ЦНАПах різних районів м. Києва інформують, що довідка буде оформлена протягом 14-15 днів замість оформлення в день звернення. Зазначене спричиняє незручності громадянам, зокрема необхідність звертатися повторно до ЦНАПу.  Причиною цього є те, що ЦНАПи не мають доступу до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, відповідно не можуть видати довідку про взяття на облік ВПО у день звернення. 

Супровідною є проблема неналежної поінформованості щодо місця звернення за отриманням послуг із взяття на облік ВПО.

У зв’язку з зазначеним вбачається необхідним: 

• забезпечити прийом заяв на отримання послуг ВПО широким переліком органів (органом соціального захисту, уповноваженими особами виконавчого органу місцевої ради, ЦНАП) з подальшим узгодженням положень визначених чинним законодавством;
• забезпечити проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи щодо порядку отримання послуг ВПО, зокрема із взяття на облік. 

ГО “Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”

ГО “Донбас СОС” 

БО БФ “Стабілізейшен Суппорт Сервісез”

Даний матеріал підготовлений ГО «Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ» в рамках проєкту «Посилення захисту прав людини та доступу до достовірної інформації для осіб, які постраждали від війни, через розширення можливостей національної гарячої лінії», що реалізується за підтримки Проєкту Ради Європи «Посилення судових та позасудових засобів захисту прав осіб, постраждалих від війни в Україні». Погляди, викладені у цьому документі, є відповідальністю авторів/ок і не можуть вважатись такими, що виражають офіційну позицію Ради Європи.

Примітки

1. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1706-18#Text

2. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/509-2014-п#Text

3. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5203-17#top

4. шляхом аналізу інформації розміщеної на офіційних вебресурсах, здійсненням звернення за офіційними контактами 

5.  посилання на сайті Управління соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації: https://dnipr.kyivcity.gov.ua/content/upravlinnya-praci-ta-socialnogo-zahystu-naselennya.html 

ПОЗИЦІЯ Коаліції організацій, які опікуються питаннями захисту прав осіб, постраждалих внаслідок збройної агресії проти України, щодо проєкту Закону України «Про деякі питання у сфері міграції щодо підстав і порядку набуття та припинення громадянства України» (р.н. 10425)

22 січня 2024 року Президент України вніс до Верховної Ради України проєкт Закону «Про деякі питання у сфері міграції щодо підстав і порядку набуття та припинення громадянства України» (р.н. 10425) (далі — законопроєкт), який був визначений як невідкладний.

Як зазначено в Пояснювальній записці до законопроєкту, метою його прийняття є «актуалізація положень законодавства у сфері міграції, громадянства, зокрема підстав і порядку набуття та припинення громадянства України, а також удосконалення правового регулювання питань щодо правового статусу іноземців та осіб без громадянства, які у складі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів формувань, беруть участь у захисті незалежності та територіальної цілісності України, членів їх сімей». Станом на 12 лютого 2024 року Комітет Верховної Ради України з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій України, національних меншин і міжнаціональних відносин, який визначено головним у розгляді цього законопроєкту, надав висновок, яким рекомендував Верховній Раді України включити законопроєкт до порядку денного сесії та прийняти його за основу в першому читанні.

Ознайомившись із положеннями законопроєкту та загалом підтримуючи ідею необхідності комплексного вдосконалення чинного законодавства з питань міграції та громадянства України, Коаліція організацій, які опікуються питаннями захисту прав осіб, постраждалих внаслідок збройної агресії проти України, висловлює зауваження з приводу пропонованих нововведень цієї законодавчої ініціативи, які стосуються набуття чи втрати громадянства України, а також змін до законодавства у сфері імміграції та забезпечення прав іноземців та осіб без громадянства.

(1) Набуття громадянства України

У разі прийняття Верховною Радою України законопроєкту та викладення Закону України «Про громадянство України» в новій редакції деякі категорії осіб без громадянства, діти, які народилися на території України від батьків, які є особами без громадянства або їх визнано особами без громадянства в Україні, та діти, які народилися на території України від батьків, яких визнано особами, які потребують додаткового захисту втрачають право на набуття громадянства за народженням (стаття 7) чи за територіальним походженням (стаття 8), яке вони мають відповідно до чинного Закону України «Про громадянство України». Також діти, які народилися на території України від батьків, які звернулися з заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (діти шукачів захисту), втрачають право на набуття громадянства за територіальним походженням (стаття 8), яке вони мають відповідно до чинного Закону України «Про громадянство України». Подібне погіршення становища дітей, народжених на території України, суперечитиме статті 22 Конституції України, згідно з якою під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Орім того, правове регулювання, викладене в законопроєкті, є порушенням міжнародних зобов’язань України щодо викорінення безгромадянства й статті 1 Конвенції про скорочення безгромадянства 1961 року відповідно до якої держава надає своє громадянство народженій на її території особі, яка в іншому разі була б апатридом. Про обов’язок держави охоплювати всіх дітей в момент їх народження, незалежно від статусу проживання дитини або її батьків, вказує також Комітет ООН з прав людини, який уже двічі (у 2011 та 2022 роках) надавав Україні рекомендацію внести зміни до законодавства щодо правових і практичних гарантій з права дитини на підданство (громадянство) і права не бути позбавленим його ні за яких підстав і безвідносно до статусу батьків дитини.

Окрім змін щодо набуття громадянства за територіальним походженням, законопроєктом у новій редакції частини 3 статті 8 Закону України «Про громадянство України» пропонується запровадити іспити з основ Конституції України, історії України та на визначення рівня володіння державною мовою. Це може суттєво вплинути на можливість осіб без громадянства, визнаних у порядку статті 6-1 Закону України № 3773-VI, бути прийнятими до громадянства України, оскільки більшість зазначених осіб належать до вразливих категорій суспільства, переважно не мають жодної освіти, що має наслідком неграмотність. Ця ситуація склалася, зокрема, через тривалий брак в Україні правового механізму регулювання статусу особи без громадянства. Такі особи десятиріччями проживали в Україні без будь-яких документів і не мали доступу до освіти, не були інтегровані в українське суспільство. Запропоновані зміни можуть стати вагомою перешкодою для набуття ними громадянства.

(2) Прийняття до громадянства України

Законопроєкт пропонує скасувати таку підставу неприйняття до громадянства, як вчинення злочину проти людства чи геноциду. Натомість визначити такою, що не приймається до громадянства України, особу, «яка створює загрозу національним інтересам, національній безпеці, охороні громадського порядку, суверенітету і територіальній цілісності України». Цю підставу сформульовано з порушенням принципу правової визначеності, оскільки ні законопроєкт, ні чинне законодавство України не містять тлумачення поняття зазначеної вище особи або критеріїв для визначення такої загрози. Брак чітких визначень може призвести до необмеженої свободи розсуду (дискреції) і як наслідок може сприяти свавіллю в інтерпретації змісту підстав для заборони прийняття особи до громадянства України, що потенційно може створити значні корупційні ризики.

У Доповіді Венеційської комісії № 512/2009 «Про верховенство права» (The Rule of Law Checklist), прийнятій на 86-й пленарній сесії 25–26 березня 2011 року), Венеційська комісія, окреслюючи ключові аспекти верховенства права, дійшла висновку, що рішення з питань юридичних прав мають ґрунтуватися на чітких і зрозумілих нормах закону, а не на волі чи дискреції.

Отже, недостатня конкретизація та оцінність такої підстави для відмови в прийнятті до громадянства суперечить принципу верховенства права, передбаченому статтею 8 Конституції України.

(3) Припинення громадянства України

  Законопроєкт пропонує вважати однією з підстав для втрати громадянства «добровільне набуття громадянином України громадянства держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, або громадянства (підданства) іншої держави, яка не визначена як держава, громадяни (піддані) якої набувають громадянство України у спрощеному порядку, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття». При цьому добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються «всі випадки, коли громадянин України для набуття громадянства (підданства) іншої держави повинен був звернутися із заявою чи клопотанням про таке набуття…, крім випадку, передбаченого частиною шостою статті 5 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Відповідні положення не враховують інтересів громадян України, які проживають на тимчасово окупованих територіях і для фізичного виживання, реалізації своїх прав і свобод змушені звертатися за набуттям громадянства держави-агресора.

По-перше, вказане виключення не покриває всіх практик нав’язування громадянства РФ на тимчасово окупованій території України. Так, відповідно до частини шостої статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства Російської Федерації не визнається Україною та не є підставою для втрати громадянства України. Водночас поняття «примусове автоматичне» щодо набуття громадянства РФ не визначено законодавством України. Відтак виникає ситуація, коли вказана норма Закону може розповсюджуватися на невизнання громадянства, отриманого на тимчасово окупованій території Криму (де нав’язування громадянства з боку РФ відбулося саме в такому режимі), але фактично не покриває практику примушування до отримання російського громадянства на окупованих територіях Донеччини та Луганщини, яка включала вивезення українських громадян для оформлення паспортів громадян РФ на територію Російської Федерації.

По-друге, неможливо говорити про добровільність набуття громадянства РФ в умовах окупації, коли країна-агресор застосовує різноманітні засоби залякування й примусу громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території, до отримання ними російського громадянства. Ідеться про обмеження у свободі пересування, отриманні соціальної, медичної допомоги, позбавлення права власності на майно і врешті — загрозу видворення як іноземного громадянина. Такі дії країни-агресора становлять порушення статті 45 IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додаток до неї, відповідно до якої забороняється примушувати жителів окупованої території присягати на вірність державі-супротивнику. Ця заборона охоплює як військову присягу, так і переведення до іншого громадянства.

Попри те, що РФ намагається імітувати добровільність отримання громадянства через збереження формальних процедур (наприклад, зобов’язанням подати заяву, іноді записуючи на відео проголошення присяги РФ), ці процедури не мають нічого спільного з процедурами, покликаними забезпечити реалізацію права на добровільне набуття громадянства. А відтак подання заяви на отримання паспорта не може бути ознакою добровільного характеру набуття громадянства РФ на тимчасово окупованій території України, навіть якщо воно відбулося із поданням заяви.

(4) Зміни до положень Закону України «Про імміграцію» від 07.06.2001 р. № 2491-III (далі — Закон № 2491-III)

Законопроєкт визначає, що дозвіл на імміграцію поза квотою надається «одному з подружжя, якщо другий з подружжя є загиблим (померлим) громадянином України, військовослужбовцем…». Поза увагою запропонованої редакції Закону № 2491-III у частині викладу пункту 1-1 частини 3 статті 4 залишаються діти / батьки загиблих (померлих) військовослужбовців, попри те, що всі вони належать до родичів першого ступеня споріднення, а отже, невключення їх до зазначеного переліку створює умови невизначеності в закріпленні правового статусу цих категорій осіб на території України. Поряд із цим, з огляду на інтенсивність воєнних дій, що розгортаються на території України, вважаємо, що дозвіл на імміграцію поза квотою повинен також надаватись одному з подружжя / дітям / батькам, якщо громадянин України, визнаний судом безвісно відсутнім або оголошений судом померлим.

Зауважимо, що серед категорій військовослужбовців, після смерті (загибелі) яких виникає можливість імміграції поза квотою, не вказуються військовослужбовці Національної гвардії України, що не узгоджується з положеннями пунктів 9, 10 частини 2 статті 4 Закону № 2491-III, які надають підвищений правовий захист зазначеній категорії осіб. Аналогічно з урахуванням викладених зауважень потребують значного доопрацювання положення законопроєкту в частині внесення змін до пункту 16 частини 7 ст. 9 Закону № 2491-III.

Звертаємо увагу на те, що положення законопроєкту визначають те, що окремі категорії іноземців та особи без громадянства, які мають право на отримання дозволу на імміграцію, можуть «подавати паспортний документ, термін дії якого закінчився або який підлягає обміну (крім випадків зміни персональних даних особи)». Ці та подібні норми законопроєкту несуть ризик широкого тлумачення як змісту персональних даних, так і випадків їх зміни, що сприяє правовій невизначеності й вразливості правового становища іноземців та осіб без громадянства. Аналогічне зауваження висловлюємо до частин 21, 24 статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» № 3773-VI від 22 вересня 2011 року в редакції законопроєкту.

(5) Зміни до положень Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 р. № 3773-VI (далі — Закон від 22.09.2011 р. № 3773-VI)

Законопроєктом пропонується позбавити іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині 17 статті 4 Закону № 3773-VI, а саме осіб, стосовно яких прийнято рішення про припинення громадянства України або стосовно яких скасовано рішення про оформлення набуття громадянства України, права отримати посвідку на постійне проживання, що гарантується частиною 2 статті 5 Закону № 3773-VI. Відзначимо, що згідно з абзацом 3 частини 16 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які протягом 30 днів з дня прийняття рішення про припинення громадянства України чи скасування рішення про оформлення набуття громадянства України звернулися із заявою про надання дозволу на імміграцію, вважаються такими, які тимчасово на законних підставах перебувають на території України.

Зауважимо, що Конституційний Суд України в рішенні від 22 травня 2018 року № 5-р/2018, покликаючись на статтю 22 Конституції України, зазначив, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини, гарантії цих прав і свобод. Але, визначаючи їх, законодавець може лише розширювати, а не звужувати, зміст конституційних прав і свобод та встановлювати механізми їх здійснення. Отже, положення частини третьої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що під час ухвалення нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їхньої сутності.

Зважаючи на зазначені недоліки, проєкт Закону України «Про деякі питання у сфері міграції щодо підстав і порядку набуття та припинення громадянства України» (р.н. 10425) потребує суттєвого доопрацювання. У разі прийняття в поточній редакції законопроєкт створить суттєві ризики порушення прав у сфері громадянства для жителів тимчасово окупованої території України, а також осіб без громадянства, їхніх дітей і дітей шукачів захисту в Україні. 

14 лютого 2024 року

БФ «Право на захист»

Центр прав людини ZMINA

ГО «Донбас СОС»

БФ «Схід SOS»

Громадський холдинг «ГРУПА ВПЛИВУ»

ГО «КРИМСОС»

БО «БФ “Стабілізейшен Суппорт Сервісез”»

Кримська правозахисна група

Примітки

1. До складу Коаліції організацій, які опікуються питаннями захисту прав осіб,  постраждалих внаслідок збройної агресії проти України, входять Центр прав людини ZMINA, ГО «Донбас СОС», ГО «КРИМСОС», Громадський холдинг «ГРУПА ВПЛИВУ», БФ «СХІД SOS», БО БФ «Стабілізейшен Суппорт Сервісез», ГО Кримська правозахисна група, БФ «Право на захист»

2. Проект Закону про деякі питання у сфері міграції щодо підстав і порядку набуття та припинення громадянства України від 22 січня 2024 року № 10425 https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/43564 

Користування кріслом колісним, милицями чи іншими допоміжними засобами пересування жодним чином не має обмежувати життєдіяльність людини. Проте досі існують бар’єри, через які маломобільні люди відчувають труднощі в пересуванні й потребують сторонньої допомоги. Наводимо рекомендації з курсу інклюзивної освіти «Разом» та посібника «Соціальний супровід людей з інвалідністю на робочому місці», які допоможуть зробити спілкування й пересування таких людей безбар’єрним.

Спілкування: 

• У спілкуванні з особами, які мають порушеннями опорно-рухового апарату, будьте спокійні та доброзичливі. Якщо не знаєте, як можете допомогти — спитайте свого співрозмовника. 
• Під час розмови з людиною, звертайтеся безпосередньо до неї, а не до супроводжуючого, який/яка присутні при розмові. Навіть, якщо ваш співрозмовник має порушення мовлення, це не має стримувати від бесіди з ним/нею. Будьте терплячими, якщо людина говорить повільно чи кілька разів повторює певні слова або фрази.
• Якщо Ви знайомитеся з людиною, яка має інвалідність, цілком природно потиснути їй руку — навіть тим, кому важко рухати рукою або хто користується протезом. Водночас краще це робити тоді, коли людина з інвалідністю сама запропонує привітання, або ж запитайте її самі. Крім того, якщо людина спирається на милицю чи тростину, це її точка опори й тоді доведется вивільняти руку та стояти в нестійкому положенні, що може створювати незручності.
• Якщо це можливо, встаньте так, щоб ваше обличчя було на одному рівні з обличчям співрозмовника. Уникайте положення, під час якого вашому співрозмовнику необхідно підіймати голову. Бажано знайти можливість сісти на стілець.
• Якщо ви телефонуєте людині, яка пересувається на кріслі колісному, або комусь, хто має порушення опорно-рухового апарату, то зачекайте трішки довше перед тим, як класти слухавку (щоб людина встигла дістатися до телефону) .

Супровід

• Допомога людям з інвалідністю має бути безпечною, а отже — фаховою. При цьому розуміння «безпечної допомоги» спрямоване не тільки на людину, яка є об’єктом допомоги, а й на того, хто цю послугу надає.
• Крісло колісне — недоторканний простір людини. Не опирайтеся, не штовхайте й не чіпайте крісло колісне без дозволу. Починати котити його без дозволу теж не варто. Крім того, це може бути небезпечно для його користувача.
• Якщо хочете допомогти, спочатку запитайте про це й чітко виконуйте інструкції, які дає людина з інвалідністю. Допомога має бути ненав’язливою й ненадмірною. Люди на кріслі колісному також мають різну фізичну справність, а відповідно можуть потребувати різної допомоги.
• Якщо людина пересувається із тростиною і їй важко спуститися/піднятися сходами чи подолати певну ділянку шляху, потрібно підтримувати її з боку тієї руки, яка вільна від тростини.
• У жодному разі не можна тягнути людину за руку чи робити інші дії, що створюють додаткову напругу й дискомфорт. Ваша рука — це додаткова опора, а не засіб керування пересуванням людини. 
• Завжди особисто пересвідчісться в архітектурній доступності місць, куди запрошуєте людину на кріслі колісному, і завчасно попереджайте про перешкоди.

В Україні майже п’ять млн українців стали внутрішньо переміщеними особами. Багато з них отримали прихисток завдяки небайдужим громадянам. Щомісяця близько 100 тисяч українців надають житло для більш ніж 250 тисяч осіб та отримують компенсацію за програмою “Прихисток”. 

Ви також можете долучитись до проєкту та надати прихисток тим, хто його потребує. 

Для цього потрібно повідомити про себе та житло, в якому плануєте прихистити ВПО. Зробити це можна через вебресурс “Прихисток” або звернувшись до органу місцевого самоврядування. Наразі за кожен день проживання ВПО надавачі прихистку отримують компенсацію в розмірі 14,77 грн. 

Зверніть увагу! Компенсація не надається за розміщення родичів (чоловіка, дружини, батька, матері, дітей, онуків, зокрема повнолітніх).

Більше інформації у нашому мультфільмі.

У разі виникнення  питань ви можете звернутись за роз’ясненнями на гарячу лінію Мінреінтеграції: 15-48, за допомогою месенджерів Вотсап/Вайбер/Телеграм: (096) 078-84-33 або електронним листом на пошту: 1548@minre.gov.ua.

Мультфільм створений ГО «Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ» в рамках проєкту «Посилення захисту прав людини та доступу до достовірної інформації для осіб, які постраждали від війни, через розширення можливостей національної гарячої лінії» за підтримки Проєкту Ради Європи «Посилення судових та позасудових засобів захисту прав осіб, постраждалих від війни в Україні».

Змінами, які відбулись у січні 2024 року в сфері соціальної підтримки ВПО та інших вразливих категорій осіб¹ передбачається подання заяви для продовження виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщених осіб (далі – ВПО) починаючи з 01 лютого 2024 року. 

Водночас на гарячу лінію Уповноваженого з питань внутрішньо переміщених осіб Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (далі – гаряча лінія Уповноваженого) та гарячі лінії неурядових організацій, зокрема ГО “Донбас СОС”,  надходять звернення щодо відмов у прийнятті заяв. 

Гаряча лінія Уповноваженого фіксує відмови у прийнятті заяв на продовження допомоги на проживання ВПО, які надходять з м. Київ, Київської, Запорізької, Дніпропетровської, Закарпатської, Миколаївської, Харківської, Тернопільської, Львівської, Житомирської, Вінницької областей. Звернення надходять як від ВПО, так і надавачів послуг. В той же час, до ГО “Донбас СОС” надійшли наступні звернення²: 

“Доброго дня. Чи вже хтось приймає повторні звернення по ВПО? Бо до мене вже йдуть повторно подавати, бо вже приймають, а я не приймаю. Який механізм?”

“Читала в коментарях гум.каналу у телеграм, що поки ЦНАПи всіх відправляють і кажуть звертатись після 20.02 або вже з 01.03”

“В ЦНАПі Святошинскього району м.Києва не реєструють таких заяв, бо не мають інформації як це робити”

Відмови часто супроводжуються повідомленням про можливість звернення починаючи з 20 лютого 2024 року або 01 березня 2024 року. При цьому відсутнє обґрунтування цих строків. 

Звернення, які надходять, свідчать про відсутність належних роз’яснень та нерозуміння механізму прийому заяв, внесенням їх у відповідні інформаційні ресурси.  

Положеннями Закону України “Про адміністративні послуги”³ (стаття 8) передбачено, що на кожну адміністративну послугу, яка надається,  затверджуються інформаційна і технологічна картки. Зміни ж щодо продовження виплат допомоги на проживання були прийняті Урядом 26 січня, а сам текст був опублікований лише за декілька днів. Відповідно, технічні та технологічні оновлення, ознайомлення надавачів послуг та проведення навчання працівників/ць потребує часу. 

Водночас, питання продовження грошової підтримки ВПО залишається надзвичайно чутливим, а отже потребує від органів влади, надавачів послуг своєчасності та належної комунікації.

У зв’язку з зазначеним вбачається необхідним: 

• забезпечити з 1 лютого 2024 року прийом заяв на виплату допомоги на проживання ВПО на наступний період у зв’язку зі змінами згідно Постанови КМУ №94 від 26 січня 2024 року;
• оновити інформаційні та технологічні картки, якими користуються ЦНАПи під час надання послуг, зокрема, прийняття заяв про продовження виплати допомоги на проживання;
• враховувати при прийнятті подальших рішень Уряду строки, необхідні для внесення технічних та технологічних змін, проведення навчання тощо;
• забезпечити органами державної влади та місцевого самоврядування проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи щодо порядку отримання послуги з призначення допомоги ВПО, зокрема протягом якого строку здійснюється прийом та розгляд заяв.

ГО “Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”

ГО “Донбас СОС”

Даний матеріал підготовлений ГО «Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ» в рамках проєкту «Посилення захисту прав людини та доступу до достовірної інформації для осіб, які постраждали від війни, через розширення можливостей національної гарячої лінії», що реалізується за підтримки Проєкту Ради Європи «Посилення судових та позасудових засобів захисту прав осіб, постраждалих від війни в Україні». Погляди, викладені у цьому документі, є відповідальністю авторів/ок і не можуть вважатись такими, що виражають офіційну позицію Ради Європи.

Примітки

1.Постанова КМУ від 26 січня 2024 р. № 94: https://www.kmu.gov.ua/npas/deiaki-pytannia-sotsialnoi-pidtrymky-vnutrishno-peremishchenykh-osib-ta-inshykh-vrazlyvykh-katehorii-osib-i260124-94 

2. Звернення надійшло на онлайн приймальню організації. Збережена пряма мова заявника/ці.

3. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5203-17#Text