Новий епізод Впливового Подкасту, в якому ми разом з ШоТам? розповідаємо історію Анни з Рівного. Про війну Анна дізналася по телефону. 24 лютого, рано вранці, з Чикаго подзвонив її чоловік і сказав, що росіяни обстріляли її рідне місто крилатими ракетами. Недовго думаючи, Анна зібрала речі та попрямувала до Польщі. У Варшаві вона допомагала іншим біженцям з України та паралельно організовувала свій переїзд до США. Далі була мексиканська віза, скасовані авіаквитки і довгоочікувана зустріч з чоловіком на американський землі.
Сьогодні тим, хто спробує повторити шлях Анни до США, варто звернути увагу на спеціальну програму – Єднаймося для України”/“Uniting for Ukraine”. Це пілотна програма від Уряду США для біженців з України. Вона дозволяє українцям залишатися в США протягом двох років на законних підставах. Детальніше про програму можна дізнатися за посиланням в описі до цього епізоду.
Корисні посилання для тих, хто збирається повторити шлях Анни до штатів.
Програма Єднаймося для України”/“Uniting for Ukraine” – https://www.uscis.gov/humanitarian/ednannya-zaradi-ukraini
Сторінка Уляни з інформацією про візи до США та Канади, яку радить Анна
https://instagram.com/rich_woman_usa?igshid=YmMyMTA2M2Y=
Інформація для тих, хто планує перетинати мексикансько – американський кордон
https://www.instagram.com/rich_woman_usa/?igshid=YmMyMTA2M2Y=
Волонтерський чат про перехід мексикансько – американського кордону
Інформація про те, що робити після перетину мексикансько – американського кордону
https://instagram.com/rich_woman_usa?igshid=YmMyMTA2M2Y=
Волонтерський склад в Польщі, про який розповідає Анна
https://instagram.com/frdu.foundation?igshid=YmMyMTA2M2Y=
Повна версія епізоду – https://bit.ly/386DBOK
Telegram (https://t.me/grupavplyvu)
Spotify (https://spoti.fi/385RNao)
Apple Podcasts (https://apple.co/36uDDPE)
Google Podcasts (https://bit.ly/3L0aQ4g).
У зв’язку з повномасштабною збройною агресією російської федерації число осіб, які вимушені переміститися у межах населеного пункту, громади чи області, сягає понад 7,1 млн жителів України. Більшість із них – це жінки та діти. У цьому матеріалі ми детально описуємо механізм отримання компенсації витрат за тимчасове проживання та оплату праці для внутрішньо переміщених осіб (далі – ВПО), яка надається тим особам, які готові підтримати українців, що опинилися далеко від свого дому. Даний матеріал враховує зміни до Порядку, в тому числі від 30 вересня 2022 року.
Компенсація витрат за тимчасове проживання
Порядок компенсації витрат за тимчасове розміщення ВПО, які перемістилися у період воєнного стану визначається Постановою Кабінету Міністрів України № 3331.
Компенсація надається за розміщення:
Перелік затверджується Мінреінтеграції за погодженням з Міноборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. З актуальним переліком можна ознайомитись за допомогою цифрової карти https://map.edopomoga.gov.ua.
Інформація має бути внесена до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації, або щодо нього подано документальне підтвердження від органів місцевого самоврядування факту пошкодження/знищення нерухомого майна.

Отримати компенсацію можуть повнолітні громадяни/нки України, які безоплатно розмістили у себе внутрішньо переміщених осіб (ВПО), крім членів своєї сім’ї, а саме:
Компенсація надається для покриття понесених витрат, пов’язаних із таким розміщенням.

Важливо! ВПО (для цілей даної Постанови) – це особи, які взяті на облік і мають відповідну довідку.
Відомості щодо житла, доступного для безоплатного розміщення, вносяться власниками житла або виконавчими комітетами місцевих рад до вебресурсу “Прихисток”. Ресурс доступний за посиланням: https://prykhystok.gov.ua
Виконавчий комітет місцевої ради формує реєстр таких приміщень.
Важливо! Наявність відомостей про житлові приміщення у реєстрі житлових приміщень, доступних для безоплатного розміщення ВПО не є обов’язковою умовою отримання компенсації.
Розмір компенсації
Сума розраховується з урахуванням кількості днів, протягом якого у житлі розміщувались ВПО. Зазначений період визначається як “людино-день”.
У період з 1 жовтня 2022 р. по 31 березня 2023 р. сума компенсації визначається на рівні 30 гривень за кожен людино-день.
На одну людину за 30 днів – 900 грн, за 31 день – 930 грн.
Загальна сума компенсації визначається відповідно до кількості людей, які проживають у приміщенні, помножена на кількість днів і суму 30 грн.
Порахувати, яка буде виплата відповідно до кількості розміщених людей та днів, можна на сайті https://prykhystok.gov.ua/

Алгоритм отримання компенсації
2. Подайте заяву про розміщення ВПО
Не пізніше наступного робочого дня із дня розміщення ВПО подайте заяву в довільній формі до виконкому місцевої ради, відповідної військової адміністрації за місцем розташування житла.
Заяву можна подати в паперовій формі або в електронній формі на електронну адресу, визначену місцевою владою.
Для отримання компенсації не пізніше ніж протягом п’яти днів з дня закінчення звітного місяця подайте до виконавчого органу місцевої ради, відповідної військової адміністрації за місцем розташування житла заяву за встановленою формою. Форма заяви доступна за посиланням (активне посилання).
В заяві потрібно вказати:
Важливо! Заяву можна подати в паперовій формі або в електронній формі на електронну адресу, визначену місцевою владою.
До заяви також необхідно додати:
У разі подання заяви в електронній формі додайте електронні копії (фотокопії) цих документів.
Зверніть увагу, що підписуючи заяву, ви підтверджуєте:
1) факт відсутності заборгованості за житлово-комунальні послуги;
2) факт безоплатного проживання за зазначеною адресою внутрішньо переміщених осіб;
3) правильність наданої інформації;
4) згоду відповідно до Закону України “Про захист персональних даних” на обробку своїх персональних даних та їх передачу до відповідної організації для виплати компенсації.
Заява розглядається протягом п’яти робочих днів із дня її отримання.
Протягом цього періоду також відбувається перевірка (верифікація) наведених у заяві відомостей. Можливе здійснення перевірки за місцем розміщення ВПО. Перевірка може здійснюватись з наступною метою:
Компенсація надається виключно у безготівковій формі на вказаний у заяві рахунок.
Гроші мають надходити до кінця місяця з дня закінчення звітного місяця.
У день виїзду необхідно подати заяву до виконавчого комітету місцевої ради, в якій інформується про виїзд осіб.
Важливо! У разі зміни кількості осіб також необхідно проінформувати місцеву раду. Для цього теж слід подати заяву.
Компенсація витрат на оплату праці працевлаштованих внутрішньо переміщених осіб
Постановою Кабінету Міністрів України № 3312 визначено надання роботодавцю компенсації витрат на оплату праці за працевлаштування ВПО внаслідок проведення бойових дій під час воєнного стану в Україні.
Компенсація витрат надається роботодавцю у розмірі 6 500 грн протягом двох місяців. Компенсація надається за кожну працевлаштовану особу з числа ВПО на умовах строкового або безстрокового трудового договору (контракту), гіг-контракту, зокрема за сумісництвом.

Умовами сплати компенсації є:
Важливо! З компенсацією витрат ВПО може бути працевлаштована один раз.
Відповідно до змін від 6 квітня 2022 р. можливість отримання компенсації поширюється на роботодавців, що працевлаштували ВПО, які стали на відповідний облік, вже після працевлаштування.

Алгоритм отримання компенсації
Заява подається роботодавцем не раніше ніж через п’ять календарних днів після працевлаштування до центру зайнятості за адресою роботодавця. Заява подається:
До заяви, поданої до центру зайнятості в паперовій формі, додаються:
Для подання заяви через портал “Дія” роботодавець повинен:
Після підтвердження відомостей інформація вноситься до Реєстру роботодавців – отримувачів компенсації витрат.
Рішення приймається регіональним центром зайнятості й оформлюється наказом протягом п’яти календарних днів після отримання заяви від роботодавця.
Важливо! У призначені компенсації може бути відмовлено у разі невідповідності роботодавця вимогам та/або невідповідності працевлаштованої особи критеріям, визначених Порядком.
Повідомлення надсилається роботодавцю протягом трьох календарних днів у спосіб, обраний роботодавцем для подання заяви.
Перерахування коштів здійснюється протягом п’яти робочих днів після прийняття рішення щодо надання компенсації витрат або отримання відомостей із Реєстру роботодавців – отримувачів компенсації витрат (у разі подання через портал “Дія”).
Для отримання компенсації витрат за другий місяць роботодавець підтверджує продовження зайнятості ВПО через портал “Дія” або через повідомлення центру зайнятості, зокрема й електронно.
Перерахування здійснюється протягом пʼяти робочих днів після надходження повідомлення про підтвердження продовження зайнятості.
Важливо! У разі припинення трудових відносин до завершення строку виплати компенсації витрат роботодавець протягом п’яти робочих днів із дня такого припинення зобов’язаний повернути суму невикористаної компенсації витрат на рахунок регіонального центру зайнятості. Сума, що підлягає поверненню, визначається як різниця між сумою компенсації витрат (6 500 грн) та її розміром, розрахованим пропорційно відпрацьованому працівником часу на місяць.
Зверніть увагу, що роботодавець і працівник несуть відповідальність за достовірність документів і відомостей, які є підставою для надання компенсації витрат. Центр зайнятості може здійснювати всі необхідні перевірки. У разі порушення кошти мають бути повернуті добровільно або згідно з рішенням суду.
Таким чином, у період дії воєнного стану:
Посилання
Нормативно-правове регулювання, що визначає порядок взяття внутрішньо переміщених осіб (далі – ВПО) на облік і надання їм різних видів допомоги та підтримки, з’явилося ще в 2014 р. як реакція на масове переміщення, пов’язане із початком війни. Нині у зв’язку з повномасштабною збройною агресією росії з 24 лютого 2022 р. Уряд України переглянув підходи та запровадив нові види підтримки. Зокрема, передбачається надання гуманітарної та інших видів допомоги постраждалому населенню, а також отримання допомоги на проживання.
У цьому матеріалі ми детально описуємо механізм отримання передбачених видів допомоги, визначаємо умови надання допомоги ВПО, які перемістилися до 24 лютого 2022 р. із Донецької та Луганської областей, Автономної Республіки Крим і м. Севастополь.
Порядок надання допомоги на проживання ВПО затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 3321.
Важливо! Постанова Кабінету Міністрів України № 505 “Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг” втратила чинність. Відповідно до цієї Постанови здійснювалася виплата допомоги тим, хто перемістився до початку повномасштабного нападу російської федерації.
Розмір допомоги
Допомога надається у розмірі 2 тис. грн для дорослих і 3 тис. грн для осіб з інвалідністю та дітей. Розмір допомоги на сім’ю складає сума на кожну людину. Нині не встановлено обмежень граничного розміру на сім’ю.
Допомогу можуть отримати:
Важливо!
Допомога виплачується автоматично ВПО, які отримували щомісячну адресну допомогу (442 грн для дорослих та 1 000 для дітей) станом на 1 березня. У разі отримання виплати за березень допомога на проживання виплачуватись не буде.
Допомога не виплачується ВПО, які обліковані до 24 лютого 2022 р. та які НЕ отримували адресну допомогу і проживають на території, де НЕ ведуться бойові дії.
Термін виплати
За березень та квітень 2022 року допомога надається всім внутрішньо переміщеним особам.
Починаючи з травня 2022 року допомога буде надаватась внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з території громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
Також допомога надається ВПО, у яких житло зруйноване або непридатне для проживання внаслідок пошкодження і які подали заявку на відшкодування відповідних втрат, зокрема через портал “Дія”.
Зверніть увагу, що раніше передбачалась виплата допомоги всім у період воєнного стану та протягом місяця після її закінчення. Дані зміни передбачено Постановою КМУ від 16 квітня 2022 р. № 457 “Про підтримку окремих категорій населення, яке постраждало у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України”.
Важливо!
Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.
Переглянути актуальну інформацію щодо статусу громад можна за посиланням на цифровій мапі.

У разі звернення за допомогою протягом квітня виплата буде здійснена за березень і квітень.
Для отримання допомоги необхідно:
Інформацію про місцезнаходження, режим роботи та контакти можна знайти на сайті Міністерства соціальної політики за посиланням або на сайті місцевої ради за вашим фактичним перебуванням.
На сайті порталу “Дія” вже наявна інформація щодо центрів, які надають адміністративні послуги для ВПО. Адреси, контакти та графік роботи ви можете дізнатись за посиланням.

Важливо! Рекомендуємо подавати заяву на отримання допомоги одночасно з отриманням довідки про взяття на облік ВПО. Зразок заяви доступний за посиланням.
Важливо! Наразі заяву на отримання допомоги можна подати одночасно з отриманням довідки про взяття на облік ВПО. Отримати цю послугу можуть (до подальших змін) тільки ті, хто раніше не звертався за отриманням довідки, не отримував довідку через органи соціального захисту населення, ЦНАПи.
Для отримання допомоги необхідно мати відкритий рахунок у банку та надати номер поточного рахунку для зарахування допомоги “єПідтримка” або номер банківського рахунку (за стандартом IBAN). Постанова не встановлює обмежень у банках, проте окремі органи повідомляють про необхідність відкриття рахунку в АТ “Ощадбанк”, що є порушенням. Нині очікуємо на роз’яснення від Міністерства соціальної політики України.
Розмір допомоги не враховується до сукупного доходу сім’ї.
Отримання допомоги дітьми
Допомогу отримує кожна дитина, яка є ВПО.
Дитина віком 14–18 років може подати заяву на отримання допомоги самостійно. Заяву про виплату допомоги дитині віком 0–14 років подають її батьки або інші законні представники.
У разі прибуття без супроводження законного представника заяву на отримання допомоги може подавати родич (баба, дід, прабаба, прадід, повнолітні брат або сестра, тітка, дядько) або вітчим, мачуха, у яких проживає (перебуває) дитина.
У разі подання заяви через портал “Дія” інформація про дитину включається до заяви одного з батьків.
Строки отримання допомоги
Кошти підлягають надходженню протягом 10–20 робочих днів після звернення. Виплата здійснюється щомісячно.
Міністерство соціальної політики України перераховує бюджетні кошти АТ “Ощадбанк” щомісяця до 3, 13 і 23 числа. На наступний робочий день кошти мають бути зараховані отримувачам.
Окремі категорії внутрішньо переміщених осіб отримають додаткову грошову допомогу. Допомога буде надана:
Слід враховувати:
Уряд затвердив порядок3 надання гуманітарної та іншої допомоги цивільному населенню в умовах воєнного стану в Україні.
Така допомога надається із коштів, які надійшли на рахунок Міністерства соціальної політики України, відкритий у Національному банку України, від фізичних та юридичних осіб як із України, так і інших країн. Такі кошти спрямовуються на продовольчі потреби, забезпечення одягом і взуттям, товарами першої необхідності, гігієнічними та медичними засобами, евакуацію/вивезення/переміщення, а також надання грошової допомоги населенню4.
Одержувачами цих коштів є військові адміністрації та виконавчі органи місцевих рад, санаторії, підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, благодійні організації та громадські об’єднання. У подальшому допомога вже надається тим, хто її потребує, через організації та гуманітарні штаби.
Таким чином, у період дії воєнного стану:
1. Постанова Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 р. № 332 “Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам” доступна за посиланням: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/332-2022-п#n2
2. Згідно з інформацією про рішення Уряду: https://www.kmu.gov.ua/news/uryad-podovzhiv-termin-otrimannya-dopomogi-vimushenim-pereselencyam-denis-shmigal
3. Постанова Кабінету Міністрів України від 7 березня 2022 р. № 220 “Питання надання гуманітарної та іншої допомоги цивільному населенню в умовах воєнного стану в Україні” доступна за посиланням: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/220-2022-п#Text
4. Зміни відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2022 р. № 418 “Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 7 березня 2022 р. № 220 і від 20 березня 2022 р. № 332”. Документ доступний за посиланням: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/418-2022-п#Text
5. Постанова КМУ від 15 квітня 2022 р. № 446 “Про реалізацію спільного з Всесвітньою продовольчою програмою ООН проекту щодо додаткових заходів із соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб”
6. Постанова КМУ від 15 квітня 2022 р. №445 “Про реалізацію спільного з Управлінням Верховного комісара ООН у справах біженців проекту щодо додаткових заходів із соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб” https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-realizaciyu-spilnogo-z-upravlinnyam-verhovnogo-komisara-oon-u-spravah-bizhenciv-proektu-shchodo-dodatkovih-zahodiv-iz-socialnoyi-pidtrimki-vnutrishno-peremishchenih-osib-445
Про продовження дії карток «Ощадбанку», нові правила перетину кордону та особливості перебування громадян України на території ЄС.
Команда Громадського холдингу «ГРУПА ВПЛИВУ» підготувала бюлетень з оглядом важливих рішень, прийнятих державною для захисту прав внутрішньо переміщених осіб та жертв російської військової агресії. В бюлетені зібрані постанови Кабінет Міністрів України, поради юристів та новини про програми допомоги від донорських організацій для постраждалого населення.
28 лютого. Нові правила щодо внесення даних про неповнолітніх дітей до закордонного паспорта
Відповідно до урядової Постанови № 170 “Деякі питання внесення інформації до паспорта громадянина України для виїзду за кордон” встановлено нові правила щодо внесення даних про неповнолітніх дітей до закордонного паспорта.
Для цього необхідно звернутись:
– До Державної міграційної служби за місцем перебування.
– До дипломатичного/консульського представництва України у разі постійного проживання або тимчасового перебування за кордоном.
Один із батьків або законний представник дитини повинен надати наступні документи:
– закордонний паспорт;
– заяву за формою (Додаток 1);
– свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави (У разі відсутності свідоцтва – витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження);
– дві фотокартки дитини (3,5 см х 4,5 см);
– документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника.
Внесення інформації про дитину здійснюється безоплатно та в день звернення. Інформація про дитину, внесена до паспорта для виїзду за кордон, посвідчує особу та підтверджує громадянство України такої дитини.
Перетин дитиною кордону може здійснюватись на підставі такого документа.
Уряд дозволив продовжити на 5 років дію закордонного паспорта
Відповідно до урядової Постанову № 170 “Деякі питання внесення інформації до паспорта громадянина України для виїзду за кордон” дозволяється продовження дії закордонного паспорта на 5 років.
Для продовження дії паспорта необхідно звернутись до Державної міграційної служби України за місцем перебування або дипломатичного/консульського представництва України за кордоном.
При зверненні слід подати заяву встановленої форми та паспорт.
За результатом на 2–5 сторінці паспорта буде проставлена відмітка “Строк дії паспорта продовжено до ____._____.______ року”. Також має бути зазначено прізвище та ініціали посадової особи, яка вчинила дію, підпис і гербова печатка.
Продовження строку дії здійснюється безоплатно та в день звернення.
Перетин державного кордону може відбуватися на підставі документів, строк дії яких продовжено.
2 березня. Продовження дії карток “Ощадбанку” у зв’язку із введенням на території України воєнного стану
Дії карток, термін яких завершується у січні–липні, нині продовжено до 1 серпня 2022 р. Також, активована можливість здійснення розрахунків усіма картами, дія яких завершилася, до 30 червня 2022 р.
Крім цього, “Ощадбанк” прийняв низку інших рішень. Серед них:
на період воєнного стану відмінено комісію за зарахування бюджетних коштів (зарплат, пенсій, соціальних виплат тощо);
заблоковано картки емітентів Російської Федерації та Республіки Білорусь у мережі банку. Також заблоковано рахунки резидентів цих країн.
6 березня. Деякі правила реєстрації в умовах воєнного стану.
7 березня. Уряд затвердив порядок надання гуманітарної та іншої допомоги цивільному населенню в умовах воєнного стану в Україні
10 березня. Мінімальні вимоги до місць для перебування людей,
які тимчасово переїхали в інші регіони
У Міністерстві охорони здоров’я України розробили мінімальні вимоги до місць для перебування людей, які тимчасово переїхали в інші регіони. У кожному такому місці має бути забезпечено доступ до води. Вимогами передбачено, що:
Спальні місця мають бути на відстані не менше 1 м, а відстань від зовнішньої стіни – не менше 0,8 м. Мають бути ліки, можливість отримати першу медичну допомогу. На кожні 100 людей має бути присутній мінімум один медичний працівник. Має бути передбачено окреме приміщення або частина приміщення для розміщення людей із симптомами інфекційних захворювань.
Місце перебування людей має провітрюватися не менше трьох разів на добу з вологим прибиранням не менше одного разу на добу та дезінфекцією поверхонь не менше двох разів на день.
12 березня. Правила перетину кордону для осіб з інвалідністю та дітей в умовах воєнного та надзвичайного стану
Кабінет Міністрів України встановив правила перетину кордону для осіб з інвалідністю та дітей в умовах воєнного та надзвичайного стану. Під час перетину державного кордону дітьми та особами з інвалідністю мають бути пред’явлені такі документи:
Супроводжувати дитину при перетині кордону може один із батьків, баба, дід, повнолітній брат, сестра, мачуха, вітчим або інша особа, уповноважена одним із батьків.
Для виїзду в супроводі одного з батьків, баби, діда, повнолітнього брата, сестри, мачухи, вітчима необхідні документи, що підтверджують сімейні зв’язки супроводжуючої особи з дитиною (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо).
Для виїзду в супроводі іншої особи, уповноваженої одним із батьків, необхідна письмова заява одного з батьків, завірена органом опіки та піклування.
Більше інформації за посиланням.
13 березня. Зміни до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи
Кабінет Міністрів України затвердив зміни до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Відтепер подати заяву про взяття на облік та включення до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб за наявності технічної можливості можна через “Дію”.
Отримати довідку можна, звернувшись до уповноваженої особи виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або центру надання адміністративних послуг.
Перелік ЦНАПів, де вже можна отримати послугу доступний за посиланням.
14 березня. Особливості перебування українців за кордоном: статус біженця і тимчасового захисту
Вебінар юристки Громадського холдингу “ГРУПА ВПЛИВУ” Марії Красненко на тему “Особливості перебування українців за кордоном: статус біженця і тимчасового захисту. Як отримати, в чому різниця, можливості й обмеження”. У вебінарі було розглянуто такі питання:
21 березня. Нові програми підтримки переселенців від Уряду
Кабінет Міністрів України запустив програми підтримки переселенців. Держава виплатить кожному переселенцю в Україні мінімальну грошову щомісячну допомогу: 2 тис. грн – дорослому і та 3 тис. грн – дитині. Роботодавцям, які беруть на роботу переселенців із постраждалих регіонів, держава виплатить по 6,5 тис. грн за кожного працевлаштованого. Всі, хто надав безкоштовний прихисток для внутрішньо переміщених осіб, отримуватимуть 450 грн у місяць за кожного, кому допомогли, на компенсацію комунальних послуг.
23 березня. Як поділитися свідченнями воєнних злодіянь окупантів
Агентство ООН у справах біженців у співпраці з “Укрпоштою” розпочало масштабну програму грошової допомоги, щоб допомогти вразливим переміщеним особам задовольнити їхні основні потреби. На першому етапі допомогу у сумі 2 220 грн отримають 360 тис. переміщених осіб по всій Україні. Така допомога буде виплачуватися щомісяця протягом трьох місяців із розрахунку на кількість людей у родині. Сім’ї зможуть отримати готівку через відділення “Укрпошти” в усіх регіонах України, а у перспективі – скористатися банківським переказом.
Що робити, якщо ви не взяли або втратили паспорт. Поради від юристів*
* “Юридичний порадник для ВПО”, розроблений швейцарсько-українською Програмою EGAP та командою БФ “Право на захист” за підтримки Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій та Міністерства цифрової трансформації України.
Загальний огляд особливостей перебування громадян України на території ЄС
Жителі України можуть перебувати на території ЄС на трьох основних підставах, а саме:
Попри часте використання визначення “біженці” щодо жителів, які були вимушені покинути територію України, кожна із цих підстав має свої особливості. Юристи Громадського холдингу “ГРУПА ВПЛИВУ” рекомендують звертатися за отриманням тимчасового захисту. Суттєвими перевагами є швидкість і простота отримання дозволу на проживання, доступ до праці, освіти, медицини та інших прав. Відсутність будь-яких обмежень, зокрема у пересуванні чи вилученні документів. Після усунення загрози, спричиненої війною, громадяни зможуть повернутися в Україну без необхідності вжиття додаткових дій із вашого боку.
Як поділитися свідченнями воєнних злодіянь окупантів
Урядові структури й громадські організації збирають свідчення про воєнні злочини та порушення правил і принципів ведення війни. Інформацію про воєнні злочини, скоєні російськими загарбниками, на спеціальному сайті збирає та публікує “ОПОРА”. Кожен, хто став свідком воєнних злодіянь окупантів, може заповнити форму на сайті. Зібрані свідчення будуть передані розслідувачам із Міжнародного кримінального суду.Так само Офіс Генерального прокурора разом з українськими та міжнародними партнерами запустив сайт для документування воєнних злочинів та злочинів проти людяності, скоєних російською армією в Україні. На сайті можна заповнити анкету та надати відео- і фотоматеріали, а також будь-яку інформацію про воєнні злочини, скоєні російськими загарбниками.
Переглянути бюлетень в форматі PDF:
14 квітня була затверджена Національна стратегія зі створення безбар’єрного простору в Україні до 2030 року. Цей документ закладає основи політики, яка має забезпечити безперешкодний доступ всіх груп населення до різних сфер життєдіяльності.
Наступним кроком після затвердження Національної стратегії стане розробка Плану дій та робота з реалізації стратегії на місцевому рівні. Дуже важливу роль у цьому процесі відіграватимуть приклади позитивного досвіду захисту права на безбар’єрний простір. Популярізація та презентація такого досвіду мають важливе значення для успішної адвокації прав людей з інвалідністю на рівні громад.
Для прикладу, саме навколо цієї ідеї побудована робота в рамках проекту “Захист прав людей з інвалідністю на місцевому рівні”, який наразі реалізовується за фінансової підтримки Національного демократичного інституту (NDI). Цей проєкт зібрав разом ініціативні групи, які займаються захистом прав людей з інвалідністю зі всієї України. Команди учасників та учасниць готують адвокаційні кампанії, важливим елементом в яких стануть історії успіху людей з інвалідністю, які зуміли подолати існуючі бар’єри в різних сферах суспільного життя. Історії жінок з інвалідністю, які стали депутатками в громадах та ведуть боротьбу за архітектурну доступність приміщень, або приклади активістів, які намагаються змінити ставлення в медичних закладах до пацієнтів, які мають інвалідність.
Більше про Національну стратегію зі створення безбар’єрного простору та приклади місцевих ініціатив в ефірі радіо «Голос Донбасу» розказала Марія Красненко.
Сергій: У цій частині програми ми говоримо про нещодавно прийняту Стратегію безбар’єрності та місцеві ініціативи щодо пристосування суспільного простору до потреб людей з інвалідністю. До обговорення теми ми запросили юристку Громадського холдингу “ГРУПА ВПЛИВУ” Марію Красненко. Пані Маріє, вітаємо Вас!
Марія: Вітаю!
Сергій: Отже, найперше: що змінилося за останній час, як ми з Вами, власне, в нашій студії обговорювали цю проблематику? Наскільки тема покращення умов в навколишньому суспільному просторі, в громадських місцях, в транспорті для людей з особливими потребами сьогодні просунулася, так би мовити, вперед? Наскільки місцева влада в своїх рішеннях і діях приділяє цьому більше чи менше уваги, на Ваш погляд? Тобто, чи бачите Ви якісні зміни в просуванні до до тих позитивних моментів для того, щоб все ж таки людям з особливими потребами було комфортніше в наших населених пунктах?
Марія: Перш за все, мені здається, на чому потрібно наголосити в контексті якраз такого періоду між останнім обговорення цієї теми, це те, що, дійсно, 14 квітня (тобто нещодавно) була затверджена Національна стратегія зі створення безбар’єрного простору в Україні до 2030 року. І, що не менш важливо, ми можемо впевнено говорити, що текст Стратегії вже є оприлюдненим (він був оприлюднений 27 квітня). Тобто цей документ є дуже “свіжим”. З Стратегією вже сьогодні можна ознайомитися і прочитати всі положення, які будуть визначати, власне, напрямок держави Україна на довгострокову перспективу. Інше – (що не менш важливе), ми маємо розуміти, що дана Стратегія була розроблена і спрямована на декілька напрямків (ми раніше говорили про те, що, власне, в березні відбулися громадські обговорення проекту Стратегії за рядом напрямків), зокрема ними є фізична безбар’єрність, суспільно-громадянська, освітня, економічна, інформаційна та цифрова безбар’єрність. Текст Стратегії містить всі ці напрямки і чіткі індикатори в наступні періоди. Власне, тепер, в трьохмісячний строк Міністерство розвитку громад та територій має розробити план реалізації на наступні два роки, яким будуть керуватися органи державної влади і впроваджувати все те, про що говорить Національна стратегія. Я ще раз зверну увагу, що спектр напрямків є достатньо широким: починаючи від транспортної доступності, архітектурної – і закінчуючи інформаційними матеріалами, в тому числі доступності радіоефірів, телеефірів для людей з порушенням зору, слуху, інтелектуальних порушень. Також, говорячи про Стратегію, ми говоримо про людей з інвалідністю різних форм, а також маломобільних груп населення, до яких відносяться і люди похилого віку, і батьки з візочками з маленькими дітьми. Тобто, насправді треба розуміти, що ця Стратегія широка і вона спрямована на всіх, і заради забезпечення такого загального добробуту у суспільстві.
Сергій: Тобто, коли говоримо “безбар’єрність” – розуміємо не лише в прямому значенні цього слова – “подолання бар’єрів на шляху”, фізичних бар’єрів, а й в переносному значенні. Я пригадую, коли ми обговорювали підготовку до місцевих виборів, які відбулися у жовтні минулого року, ми якраз говорили про ці “бар’єри” в переносному значенні, інформаційні: коли велась кампанія, коли людям з особливими потребами було важко сприймати ту інформацію, яку їм надавали як політичні сили, які йшли на вибори, так і, відповідно, органи виборчих комісій, коли не зовсім доступно розміщували ці матеріали. На Ваш погляд, в яких сферах сьогодні (адже Ви назвали багато, так би мовити, напрямів, в яких ця безбар’єрність має бути подолана), в яких напрямках сьогодні найбільше проблем, з якими стикаються люди з особливими потребами?
Марія: Якщо Ви не проти, я розділю відповідь на два блоки. Дійсно, я пропоную обговорити, чим є безбар’єрність, і, зачіплю питання, які піднімають, власне, самі громадяни (люди з інвалідністю) на місцевому, зокрема, рівні. Стратегія визначає, що безбар’єрністю є такий собі загальний підхід до формування і реалізації політики, що забезпечить безперешкодний доступ, і головне, (тут ще раз підкреслю), всіх груп населення до різних сфер життєдіяльності. Тобто, по факту, насправді, Стратегія в контексті безбарєрності не точково фокусується на забезпеченні інтересів якоїсь однієї категорії, а в широкому говорить про зняття бар’єрів, в тому числі питання гендерної рівності, що також є таким вагомим внеском в контексті цієї Стратегії. Проте, говорячи якраз про те, в яких сферах безбар’єрність є найбільш запитуваною (я підкреслюю, що це є власним спостереженням) у спілкуванні з місцевими активістами, громадянами, які мають інвалідність. Наразі, найбільший запит від них – це запит, який стосуються медичних послуг і якраз забезпечення безбар’єрності у доступі до цих медичних послуг. Тут якраз представники цільової аудиторії відзначають декілька аспектів, які для них є такими складними, доступ до яких є ускладненим. Перше – це в цілому отримання інформації про медичні послуги і некоректність медичних фахівців у комунікації і у спілкуванні з людьми з інвалідністю. І насправді, саме ось ці проблеми визначають у різних куточках України: на Харківщині, в Запоріжжі – в цілому в такому достатньо широкому аспекті. І дуже часто якраз люди з інвалідністю, люди з порушенням зору чи люди з фізичною інвалідністю визначають те, що якраз спеціалісти не вміють коректно комунікувати. Наприклад, вони говорять про те, що елементарно лікарі або медперсонал їх постійно називають “інвалід”, хоча термінологія вже давним-давно є прибраною, такого обігу в українській мові, в українському законодавстві або інші некоректні висловлювання. Дуже часто людей з інвалідністю не сприймають як таких, що можуть приймати рішення і комунікувати свій запит чи потребу. Елементарно нам наводили такий приклад, що людина з порушенням зору звертається за наданням медичної допомоги, а її запитують : “А де ваш супроводжуючий? З ким мені поговорити?”, хоча насправді людина абсолютно самостійна, і вона готова комунікувати свої потреби. Тому, дійсно, якраз великий запит – є зняття бар’єрів у медичних послугах, і тут як медичних послуг загального характеру, так і достатньо таких спеціалізованих напрямків. Одна з ініціативних груп, з якою ми працюємо, піднімала проблему доступності для людей з порушеннями різного характеру доступу до гінекологічних послуг, де є суттєві проблеми тощо. Тому, перший пункт – це, дійсно, такий запит на медичні послуги , зняття безбар’єрності в цій сфері. Також люди з інвалідністю дуже гостро реагують на наявність бар’єрів у доступі до політичних прав, не тільки прав щодо можливості голосувати, а й можливості бути обраним і бути представленим в місцевих радах, чи в парламенті, в уряді. Цей запит залишається, і ми про нього не раз вже говорили. Тому, я б зараз сконцентрувалася на тих двох, в контексті якраз тих ініціатив, які нам зараз озвучують самі люди з інвалідністю, з якими ми працюємо.
Сергій: Пані Маріє, от Ви згадали виборчі права і можливість брати участь не лише в обранні своїх представників, а й самим балотуватися і виборювати представницькі мандати. Пам’ятаєте, певний час була така гостра дискусія в політикумі і навіть в суспільстві про те, чи потрібно вводити певні гендерні квоти на представництва жінок у списках політичних партій, так? Так ось, якщо цей досвід перекласти на тему обговорення сьогоднішню нашу з Вами, то як люди з інвалідністю бачать розв’язання цієї проблеми? Чи вважають вони, їхні громадські структури, які об’єднують цих людей, необхідність такого квотування? Скажімо, якщо в економічному середовищі, ми знаємо, що є певні методи заохочень для роботодавців для того, щоб вони створювали робочі місця для людей з інвалідністю, то в цьому політичному сенсі, в сенсі політичного представництва у владі, як цю проблему, на Ваш погляд, слід розв’язувати? Прошу, пані Маріє.
Марія: Перш за все, я скажу, що наразі питання квот для людей з інвалідністю в контексті якраз представництва в органах місцевого самоврядування не розглядається. Можу сказати навіть в контексті обговорення в комітетах, в групах по інклюзії, і в інших напрямках, дійсно, це питання не піднімали (щонайменше я не можу згадати якраз такі розв’язання ситуацій, умовно, через впровадження квот). Проте, дійсно, це питання потребує такого більшого стимулювання, і розв’язати можна декількома шляхами. Перше – це дійсно зняти самі бар’єри у доступі до приміщень, у доступі до інформації, до органів місцевого самоврядування. Тому що, якщо пам’ятаєте, ми там в інтерв’ю раніше говорили про приклад однієї представниці жінки-депутатки минулого скликання, яка пересувається на кріслі-колісному. Я наводила приклад того, що вона не могла потрапити в першій сесії, в перші засідання органів місцевого самоврядування в залу, тому що вона була розміщена на другому поверсі. Вона самостійно, пересуваючись, туди потрапити не могла – і через декілька місяців питання було вирішене шляхом перенесення зали голосування, умовно, на перший поверх. Такі бар’єри насправді і надалі є, вони лякають людей з інвалідністю, які є активними і які бажають бути представленими, брати участь в діяльності тих чи інших органів. Тому, перше – це все ж таки зняття ось цих бар’єрів фактичних, архітектурних, зокрема. І друге – це насправді наведення, як на мене, позитивних прикладів і позитивного досвіду людей з інвалідністю про те, що є приклади, коли людина з порушенням зору є депутаткою обласної ради, чи жінка (чоловік), які пересувається на кріслі-колісному є представленими в сільській, селищній раді. І такими прикладами якраз стимулювати участь, і стимулювати їхню залученість. Тому що, насправді, з досвіду спілкування, з досвіду роботи можу сказати, що у людей з інвалідністю дуже багато є ось таких пересторог брати активну участь, і дуже багато страхів, умовно, не справитись, бути дуже помітним, викликати жалість тощо. Якраз ось цими двома напрямками, про які я говорила, ми поступово зможемо залучити все більше, і більше активних громадян. І в тому числі про згадувану Стратегію. Стратегія безбар’єрності в тому числі може допомогти в наступні періоди (ми вже можемо розуміти, що місцеві вибори будуть в 2025 році,) якраз максимально робити все, щоб в 2024 році люди були впевненими в тому, що вони зможуть взяти участь і не мати ось цих пересторог про які я згадувала.
Сергій: Пані Маріє, я хотів би, щоб Ви поділились власним досвідом комунікації з різними громадами, з представницькими органами громад, які люди обрали в жовтні минулого року, і з точки зору якраз от поліпшення умов на місцях для людей з інвалідністю. Наскільки сьогодні громади, попри інші проблеми, які існують на територіях, тому приділяють свою увагу? Чи є бачення того, що прийнята Стратегія не лише залишиться документом, як декларації, а реально буде втілюватися на всіх щаблях влади української, і на центральному рівні до самих низових ланок державного управління.
Марія: Я можу сказати так, що наразі, мені здається, (я буду трошки самовпевненою), що місцева влада неналежно зараз опікується цим питанням, і неналежним чином включає цей аспект в свою роботу. Саме тому, одразу скажу, що якраз предмет реалізації Стратегії на місцевому рівні стане одним із ключових елементів адвокаційної кампанії у ряді наших партнерів (регіональних партнерів), оскільки відразу відзначу, що ми зараз з цільовою аудиторією людей з інвалідністю реалізуємо на місцях ряд адвокаційних кампаній. Наприклад, у місті Ужгород (і взагалі в Закарпатській області) ініціативна група буде опікуватись тим, щоб в рамках адвокаційної кампанії були на місцевому рівні, чи то Ужгородської міської ради, чи радами територіальних громад прийняті якраз місцеві плани реалізації Стратегій. Тому, на місцях, мені здається, після того, як вже Стратегія прийнята так, масштабна на національному рівні (про неї дуже багато говорили в засобах масової інформації) скоро будуть розроблені плани дій, і я думаю якраз через такі ініціативи на місцях і через опікування цим питанням самих представників цільової аудиторії – і на місцях будуть вимушені задуматись про ці питання і включити їх до свого порядку денного. Проте, ми повинні розуміти, що це питання є достатньо складним, громіздким і таким достатньо всеоб’ємним і охоплює всі сфери, тому розраховувати, знову ж таки на те, що в контексті якраз такої політичної вигоди, це питання не буде швидко реалізоване.
Сергій: Тобто, воно не є кон’юктурним, воно є тривалим і довгограючим з точки зору принесення позитивних результатів, я так розумію?
Марія: Абсолютно вірно.
Сергій: Пані Маріє, на завершення нашої розмови, якщо говорити про Донеччину, про Луганщину, про цей регіон, який наближений до лінії розмежування (десь на певних територіях не обирались органи місцевого самоврядування), мають бути військово-цивільні адміністрації. Чи бачите ви різницю у підходах до розв’язання тих проблем, про які ми сьогодні з Вами говорили?
Марія: Звісно, різниця є. Тому що в контексті військово-цивільних адміністрацій все сконценровано на їх керівниках і в самому механізмі реалізації. Проте, тут якраз і плюс, і виклик для місцевих ініціатив, місцевих активістів в тому, що їх увага має бути сконцентрована на керівниках військово-цивільної адміністрації, які опікуються всіма питаннями. І тепер, дійсно, виклик полягатиме в тому, аби привернути увагу саме до потреб людей з інвалідністю. Проте, якраз в контексті Донецької і Луганської області в цілому, потрібно розуміти, що у зв’язку із збройною агресією, кількість людей з інвалідністю зросла, і запит насправді, на жаль, на превеликий, буде збільшуватися. Тому, гадаю, в Донецькій і Луганській області це буде підніматись. І наостанок скажу, що в Краматорську Донецької області вже прийнята у 2020 році, (тобто нещодавно), їхня стратегія безбар’єрності. Вони її прийняли ще до того, як була розроблена національна. Там активісти вже активно працюють з місцевою владою, зокрема у Краматорську Донецької області. Тому, ситуація якраз у східних областях різниться, але є дуже позитивні і яскраві приклади. Я думаю, у подальшому ми про них ще з Вами більш детально поговоримо.
Сергій: Обов’язково, пані Маріє, цю тему ми будемо тримати на контролі. Дякую Вам за участь у нашому сьогоднішньому ефірі. Нагадаю вам: ми спілкувалися з юристкою Громадського холдингу “ГРУПА ВПЛИВУ” Марією Красненко. В студії працював Сергій Бондарчук, за режисерським пультом – Яна Гайжутіс. Залишайтесь з нами і надалі.
Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ” разом із дослідницьким центром “Соціоінформ” провели фокус-групові дискусії з внутрішньо переміщеними особами для аналізу процесу зміни виборчої адреси та напрацювання рекомендацій для покращення процедури.
Дослідження було проведено за підтримки Міжнародної фундації виборчих систем (IFES), Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), Міністерства міжнародних справ Канади та британської допомоги від уряду Великої Британії.
Презентація висновків дослідження та рекомендацій відбудеться 14 січня о 14:00 на платформі Zoom за посиланням:
https://us02web.zoom.us/meeting/register/tZIof-mtrTspEtVtIUP3HDwxqOow3bjOllVm
Захід організований громадською організацією Громадський холдинг «ГРУПА ВПЛИВУ» за підтримки Міжнародної фундації виборчих систем (IFES), Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), Міністерства міжнародних справ Канади та британської допомоги від уряду Великої Британії.
Президенту України
Зеленському В.О.
Шановний Володимире Олександровичу!
Громадські організації, що опікуються питаннями захисту прав осіб, які постраждали внаслідок збройного конфлікту в Україні, висловлюють Вам свою повагу та звертаються з вимогою недопущення звуження сфери дії Національної стратегії в сфері прав людини. Прийнята Указом Президента України у 2015 році, Національна стратегія в сфері прав людини потребувала оновлення. Влітку 2020 року Міністерство юстиції України розпочало роботу над розробкою змін до Стратегії і формуванням відповідного Плану заходів на її реалізацію. До роботи були залучені представники громадських правозахисних організацій, міжнародні партнери. Протягом жовтня Директорат стратегічного планування та євроінтеграції Міністерства юстиції України провів серію засідань тематичних груп щодо розробки Плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на 2021-2023 роки. Коаліцією громадських організацій, що опікуються питаннями захисту прав осіб, які постраждали внаслідок збройного конфлікту в Україні, були надані пропозиції до Плану дій, які включають близько 90 заходів у сферах забезпечення прав внутрішньо переміщених осіб, захисту прав мешканців окупованих територій, жителів населених пунктів, що розташовані у безпосередній близькості до лінії розмежування у Донецькій та Луганській областях; звільнення осіб, які були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, забезпечення прав осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та членів їхніх сімей; подолання негативних наслідків збройного конфлікту, спричиненого збройною агресією Російської Федерації. Пропозиції, які були направлені експертами, що працюють в сфері подолання негативних наслідків збройного конфлікту, були враховані частково. Зокрема, Міністерство юстиції пропонує об’єднати питання захисту внутрішньо переміщених осіб, жителів тимчасово окупованих територій і жителів так званої “сірої зони” в одну сферу – забезпечення та захист прав осіб, які постраждали внаслідок збройної агресії Російської Федерації в Україні. При цьому категорії осіб, зниклих безвісти під час конфлікту, чи тих, хто був позбавлений особистої свободи внаслідок збройного конфлікту, за логікою Міністерства юстиції, не є постраждалими особами. Втім, хоча текст проєкту змін до Національної стратегії в сфері прав людини включає деякі пропозиції, надані громадськими організаціями, то проєкт Плану заходів на виконання Національної Стратегії, ці пропозиції ігнорує. Зважаючи на те, що не всі заплановані до 2020 року заходи було реалізовано, громадськими організаціями було запропоновано актуалізувати окремі заходи та додати нові, які б спростили доступ до отримання освітніх, адміністративних послуг, пенсійних та соціальних виплат, активізували процес розмінування земель, запровадили механізм оцінки потреб внутрішньо переміщених осіб та процес постійного фінансування житлових програм, тощо. На жаль, замість напрацювання якісних та результативних заходів, Міністерство юстиції обрало своєю тактикою зосередитися на тих пунктах, які є простішими для виконання та менш конфліктними для погодження з іншими міністерствами. Зокрема, більшість запропонованих міністерством заходів стосуються розробки та подання на розгляд проєктів нормативно-правовових актів, хоча лише написання нормативних актів не впливає на ситуацію із дотриманням прав людини в Україні. Такий план, навіть у разі його повного виконання, не призведе до досягнення цілей, визначених Стратегією, яка є вектором руху України в бік демократичної правової країни. Натомість проєкт оновленого Плану дій, який зосереджується на нормативній діяльності, перетворює документ в формальний та технічний, орієнтований виключно на кількісні показники і не запроваджує системних змін. Ми ще раз звертаємо увагу на те, що прийняття окремих нормативно-правових актів не забезпечує реалізацію прав і свобод людини у повній мірі та більше – рішення про їх прийняття є повноваженням Парламенту. Національна стратегія є загальнодержавним документом, який показує наміри та конкретні дії органів державної влади у окремих напрямах діяльності. Ми, організації, що опікуються питаннями захисту прав осіб, які постраждали внаслідок збройного конфлікту в Україні, закликаємо врахувати надані пропозиції та розробити зміни до Національної стратегії в сфері прав людини і Плану дій з її реалізації, з урахуванням реальних потреб усіх категорій осіб, які постраждали внаслідок збройної агресії Російської Федерації. Ми наголошуємо на тому, що при підготовці пропозиції до Плану дій ми спиралися на наш досвід у сфері захисту зазначених вище осіб і вказували на конкретні їхні потреби, тому запропонована Міністерством юстиції широка рамка дії Національної стратегії не враховує особливості захисту вказаної категорій громадян. Додаток – пропозиції щодо змін до Національної стратегії з прав людини 14 грудня 2020 року Громадська організація “Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ” Громадська організація “КРИМСОС” Центр прав людини ZMINA Благодійний фонд “Право на захист” Благодійний фонд “Стабілізейшен Суппорт Сервісез” ГО “Донбас СОС” Благодійний фонд “Восток SOS” Громадська організація “Кримська правозахисна група”
15 листопада 2017 р. відбулося представлення Національної доповіді України щодо стану дотримання прав людини в рамках проходження 3-го циклу Універсального періодичного огляду (УПО). За результатами розгляду доповіді Робоча група Ради з прав людини надала Україні 190 рекомендацій, 163 з яких держава взяла до виконання.
В межах проміжного звітування Україною щодо виконання Рекомендацій УПО Коаліція громадських організацій подає до Ради з прав людини свій альтернативний звіт стосовно виконання Україною рекомендацій щодо захисту прав осіб, постраждалих внаслідок збройного конфлікту, а також подолання його негативних наслідків. До Коаліції входять: