Надіслано КМУ, Комітет з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів ВРУ, Заступниці керівника Офісу Президента України Верещук І.А., Уповноваженому ВРУ з прав людини та Мінсоцполітики 17 квітня 2026 року 

Позиція організацій громадянського суспільства щодо проєкту постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень”

Міністерством соціальної політики, сім’ї та єдності України (далі – Мінсоцполітики) в межах консультацій з громадськістю на офіційному веб-сайті опубліковано проєкт постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень” (далі – Проєкт), якою пропонується встановити механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України (далі – ПФУ) видатків на виплату сум пенсій та щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, призначених або перерахованих на виконання судових рішень, включаючи період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, а також різниці між фактично нарахованою та визначеними судом сумами, за джерелами їх виплати (фінансування). Такий механізм поширюватиметься на всі види пенсій та категорії одержувачів.

Організації громадянського суспільства звертають увагу Уряду на недопустимість ухвалення Проєкту постанови, оскільки запропонована Мінсоцполітики процедура не забезпечує повного та реального виконання судового рішення про стягнення пенсійної заборгованості, порушує гарантоване статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий суд, підриває довіру до держави як гаранта прав людини та може призвести до нових судових спорів і зростання соціальної напруги серед одержувачів пенсій.

1. Щодо нівелювання Проєктом постанови принципу обов’язковості судового рішення.

Проєктом фактично запроваджується механізм ведення обліку та формування черговості виконання судових рішень щодо пенсійних виплат, за яким усі нараховані на виконання рішень суду суми включаються до відповідних переліків та підлягають виплаті не одноразово і не в повному обсязі, а виключно в межах бюджетних асигнувань, передбачених у бюджеті ПФУ на відповідний рік. Таким чином, реальне виконання судових рішень ставиться у пряму залежність від наявності бюджетного фінансування, а у разі його недостатності – виплати здійснюються пропорційно та частково, тоді як невиплачені суми переносяться на наступні бюджетні періоди.

При цьому передбачений механізм поширюється і на випадки, коли судом встановлено більший розмір виплат, ніж той, який був призначений органом ПФУ. Тому  навіть після набрання законної сили судовим рішенням особа продовжує отримувати пенсію у протиправно заниженому розмірі, визначеному органом ПФУ, тоді як різниця між фактично нарахованою та належною до виплати сумою лише обліковується як заборгованість та підлягає погашенню частинами і виключно за наявності фінансування.

За такого нормативного регулювання, особи, яким орган ПФУ неправильно визначив розмір пенсії та які були змушені захищати своє право у судовому порядку, після набрання судовим рішенням законної сили фактично опиняються у гіршому становищі, ніж особи, яким пенсію було одразу призначено у правильному розмірі. 

У такому випадку навіть за наявності  судового рішення, що набрало законної сили, особа не отримує належний їй розмір пенсійної виплати у повному обсязі та фактично безвідсотково кредитує державу, оскільки присуджені їй суми виплачуються не після набрання рішенням законної сили, а на розсуд держави залежно від наявності бюджетних асигнувань.

Відповідно до бюджету ПФУ на 2026 рік на виплату пенсій , призначених за рішеннями суду, включно з  погашенням заборгованості за минулі періоди та виплатою різниці між фактично призначеним і належним розміром пенсії, передбачено лише 1 млдр грн, тоді як загальний обсяг пенсійної заборгованості станом на 2026 рік перевищує 91 млрд грн. Отже, за умови збереження фінансування на рівні 2026 року, виконання судових рішень і погашення такої заборгованості триватиме близько 91 року, що фактично позбавляє запропоновану процедуру реального змісту та не забезпечує ефективного поновлення порушених прав одержувачів пенсій. 

За таких умов правосуддя в Україні втрачатиме свою ключову функцію – забезпечення ефективного та своєчасного поновлення порушеного права на пенсійне забезпечення, а судове рішення не забезпечує поновлення порушеного права, лише підтверджуючи наявність заборгованості держави перед особою. Натомість, відповідно до статті 129¹ Конституції України судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до частини 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. А відповідно до статей 371-372 КАС України рішення адміністративного суду підлягає негайному або своєчасному виконанню, а держава зобовʼязана забезпечити ефективний механізм такого виконання. При цьому, спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені лише у самому судовому рішенні. 

Таким чином, зміст відповідних норм не передбачає можливості встановлення підзаконним нормативно-правовим актом будь-яких додаткових умов чи обмежень для виконання обовʼязкових судових рішень, відтак виключає узалежнення обовʼязку їх виконання від наявності бюджетного фінансування або інших дискреційних рішень субʼєктів владних повноважень.

З огляду на викладене, Проєкт створює ризики системного невиконання судових рішень та підриває довіру до судової системи, що суперечить як Конституції України, чинному процесуальному законодавству України, так і практиці Європейського суду з прав людини. 

В рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справах “Рябих проти Росії” (§§ 51, 52), “Горнсбі проти Греції” (§ 40), “Войтенко проти України” (§ 39), “Immobiliare Saffi v. Italy” (§ 66), “Shmalko v. Ukraine” (§ 43), “Fuklev v. Ukraine” (§ 84), “Apostol v. Georgia” (§ 64), „Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine“ (§§ 46, 51, 54), неодноразово наголошувалось, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд охоплює не лише розгляд справи, але й обов’язковість виконання остаточного судового рішення, яке є складовою принципу юридичної визначеності та невід’ємним елементом права на справедливий суд. Європейським судом з прав людини підкреслювалось, що виконання рішення, ухваленого судом, становить завершальну стадію судового розгляду, без якої саме право на звернення до суду втрачає свій практичний зміст, а ефективний доступ до правосуддя передбачає не лише отримання рішення, але й його своєчасне та повне виконання без невиправданих затримок з боку держави.

Аналогічна правова позиція також відображена у рішеннях Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року у справі № 16-рп/2009, від 25 квітня 2012 року у справі № 11-рп/2012, від 13 грудня 2012 року у справі № 18-рп/2012, від 26 червня 2013 року у справі № 5-рп/2013, від 23 листопада 2018 у справі № 10-р/2018, в яких зазначено, що обов’язковість виконання судового рішення є невід’ємною складовою конституційного права на судовий захист. Конституційним Судом України підкреслено, що це право включає комплекс гарантій, спрямованих на реальне відновлення порушених прав і свобод, а невиконання судових рішень фактично нівелює саму сутність права на справедливий суд. Водночас обов’язковість судових рішень визнається однією з ключових засад судочинства, яка забезпечує ефективність правосуддя та утверджує авторитет держави як правової.

Відтак, враховуючи послідовну практику Європейського суду з прав людини та рішення Конституційного суду України, запропонований Проєкт постанови суперечить принципам верховенства права, оскільки фактично трансформує безумовний обов’язок держави виконати судове рішення у дискреційне зобов’язання, залежне від фінансових можливостей бюджету. Такий підхід суперечить принципу юридичної визначеності, підриває ефективність судового захисту, прямо суперечить міжнародним стандартам у сфері права на справедливий суд та в подальшому призведе до збільшення кількості звернень до національних та міжнародних судових інституцій та скасуванню Постанови в судовому порядку, що матиме як фінансові, так і репутаційні наслідки для держави.

2. Щодо запровадження урядом механізму виконання судових рішень, не передбаченого законами України.

Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 9 липня 2003 року (далі – Закон № 1058) також не надає Кабінету Міністрів України повноважень встановлювати нові умови чи обмеження щодо виплати пенсій, визначених законом або присуджених судом. 

Цей Закон прямо передбачає, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України та складається, зокрема, з цього Закону, а зміна умов і норм загальнообов’язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до нього. При цьому статтею 5 Закону № 1058 встановлено, що виключно цим Законом визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов’язковим державним пенсійним страхуванням, а також порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування. Крім того, відповідно до статті 58 Закону № 1058 ПФУ зобов’язаний забезпечувати своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій. 

Натомість Проєкт суперечить Закону № 1058, оскільки фактично підзаконним нормативно-правовим актом змінює механізм реалізації права особи на отримання пенсії у належному розмірі та механізм виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Замість реального виконання судового рішення Проєкт запроваджує модель відкладеного і часткового погашення зобов’язань залежно від бюджетних асигнувань на відповідний рік, тобто ставить виконання судового рішення у залежність не від припису закону та обов’язковості судового рішення, а від наявності або відсутності фінансового ресурсу. Такий підхід суперечить конституційним принципам недопустимості звуження змісту і обсягу існуючих прав підзаконним актом.

Отже, право громадян на своєчасне отримання пенсійних виплат в повному обсязі гарантується саме Законом № 1058, а не підзаконними актами уряду.

Відтак Проєкт змінює момент, обсяг і спосіб реалізації права на належні особі пенсійні виплати, підтвердженого судовим рішенням, всупереч нормам Закону №1058. 

Окремо варто зазначити про невідповідність Проєкту положенням Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік”. У пояснювальній записці Мінсоцполітики обґрунтовує необхідність розроблення Проєкту виконанням пункту 14 розділу “Прикінцеві положення” Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік”. Зазначений пункт Закону передбачає лише виокремлення видатків бюджету ПФУ на виплати за ретроспективними судовими рішеннями та на виплати перерахованих за рішенням суду пенсій, а також визначає, що такі видатки здійснюються за окремими напрямами у розрізі джерел їх фінансування у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Водночас вказана норма Закону не передбачає періодичності здійснення виплат, щомісячного характеру виплати за минулі періоди, залежності розміру виплат від наявних бюджетних асигнувань, не допускає пропорційного обмеження таких виплат і не регулює питання перенесення невиплачених сум на наступні бюджетні періоди.

Таким чином, Проєкт виходить за межі делегованих уряду повноважень. Якщо законом не передбачено повноваження Кабінету Міністрів України встановлювати порядок, за яким вже нараховані та присуджені судом суми пенсій виплачуються частинами, пропорційно асигнуванням та з перенесенням заборгованості на майбутні бюджетні періоди, то встановлення такого механізму урядовою постановою є фактичним втручанням у сферу законодавчого регулювання та повноважень парламента.

3. Щодо визначення у Проєкті механізму виконання судових рішень, який був визнаний протиправним в судовому порядку.

Мінсоцполітики зазначає, що прийняття цієї постанови спрямоване на врегулювання питання обліку таких зобов’язань та виокремлення відповідних видатків у бюджеті ПФУ, оскільки наявна практика перерахунку пенсій за рішеннями судів, у тому числі за попередні періоди, без належного фінансового забезпечення призвела до значного накопичення заборгованості та унеможливлює її одночасне погашення в межах одного бюджетного року. При цьому Мінсоцполітики вказує, що для одержувачів пенсій, яким на виконання судових рішень здійснено перерахунок, такий механізм матиме позитивний вплив, оскільки забезпечить належний облік нарахованих за судовими рішеннями сум пенсійних виплат.

Натомість, як вбачається зі змісту Проєкту, для самих одержувачів пенсій такий механізм не може мати позитивного впливу, оскільки фактично обмежує їх у праві на отримання належних їм пенсійних виплат в повному обсязі, які підтверджені судовим рішенням. Такий підхід може призвести до необґрунтованого диференційованого становища до осіб у правовідносинах у сфері пенсійного забезпечення і фактично має ознаки дискримінації – особи, які були змушені звернутися до суду для захисту свого права на пенсію опиняються у гіршому становищі порівняно з тими особами, яким органи ПФУ одразу призначили пенсію у передбаченому законом розмірі без необхідності звернення до суду.

Разом з тим, Проєкт передбачає скасування аналогічної постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень” від 14 липня 2025 року № 821 (далі – Постанова № 821).

Водночас рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року у справі № 320/51895/25 Постанова № 821 визнана протиправною та нечинною як така, що прийнята поза межами повноважень Кабінету Міністрів України, оскільки встановлює спеціальний порядок виконання судових рішень, не передбачений законами України, суперечить конституційному принципу обов’язковості судових рішень та праву на ефективний судовий захист, не дотримано мету, з якою цей підзаконний нормативний акт приймався, а сам акт не виконує функцію деталізації нормативно-правових актів вищої юридичної сили та суперечить їм.

За своїм змістом новий Проєкт фактично дублює текст Постанови №821, яку вже було визнано судом протиправною. Незважаючи на скасування попереднього акта, запропонований механізм знову запроваджує спеціальний незаконний порядок виконання судових рішень, ставлячи їх реалізацію у залежність від бюджетного фінансування. Це створює ризик повторного виходу Кабінету Міністрів України за межі наданих йому повноважень.

Відтак, це свідчить не лише про умисне ігнорування судового рішення від 04 березня 2026 року у справі № 320/51895/25, але й свідоме відтворення практики, яка вже була визнана протиправною в судовому порядку. Такий підхід створює ризик повторного визнання даного нормативного акта протиправним, а також суперечить принципам правової визначеності, обовʼязковості судових рішень та принципу належного врядування.

4. Щодо непропорційного втручання у майнові права одержувачів пенсій

Система пенсійного забезпечення в Україні має страхову природу та базується на сплаті особами страхових внесків, за рахунок яких у подальшому формується право на отримання пенсійних виплат. Така система передбачає чіткий зв’язок між обсягом сплачених внесків і обсягом належних виплат, а також не містить механізмів відстрочення чи розстрочення виконання обов’язку зі сплати страхових внесків. Водночас Проєкт фактично пропонує застосувати подібний підхід уже на етапі виплати пенсій, призначених або перерахованих за рішенням суду, запроваджуючи їх відкладене та часткове фінансування залежно від бюджетних можливостей. Такий підхід порушує внутрішню логіку та принципи функціонування солідарної пенсійної системи.

Більше того, запровадження механізму відтермінування та часткової виплати присуджених сум пенсій фактично становить втручання у майнові права особи. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна особа має право мирно володіти своїм майном, а держава не може позбавляти особу її майна інакше як на підставах та в порядку, встановлених законом і за умови дотримання справедливого балансу між інтересами суспільства та правами особи. Практика Європейського суду з прав людини послідовно виходить із того, що належні до виплати соціальні виплати, у тому числі пенсії, а також суми, присуджені судовим рішенням, становлять “майно” у розумінні зазначеної норми.

У цьому контексті встановлення підзаконним актом механізму, який дозволяє державі фактично не виконувати свої позитивні зобовʼязання, ігноруючи судове рішення та відтерміновувати виплату належних сум на невизначений строк, не відповідає вимогам законності, правової визначеності та пропорційності втручання у право мирного володіння майном. Такий підхід не забезпечує справедливого балансу між публічними інтересами та правами особи і може розглядатися як непропорційне обмеження майнових прав одержувачів пенсій. 

Так Проєкт не обмежується врегулюванням технічного порядку обліку та фінансування відповідних видатків, а фактично змінює правовий режим виконання судових рішень у пенсійних спорах, встановлюючи механізм їх виконання у межах бюджетних асигнувань та допускаючи відтермінування виплати присуджених сум на невизначений строк.

Такий підхід призводить до того, що судове рішення не забезпечує поновлення порушеного права після набрання ним законної сили, а фактично перетворюється на підставу для обліку заборгованості держави, що підлягає погашенню у майбутніх бюджетних періодах. Це, у свою чергу, свідчить про звуження змісту та обсягу права особи на пенсійне забезпечення, підтвердженого судовим рішенням.

З огляду на викладене, організації громадянського суспільства закликають Кабінет Міністрів України не ухвалювати Проєкт постанови в запропонованій редакції та повернути його на доопрацювання із залученням правозахисних організацій, представників судової влади та експертного середовища. Уряд не може підзаконним актом підміняти обовʼязковість судового рішення бюджетною доцільністю, свавільно відтерміновувати поновлення порушених прав на майже 100 років та повторно відтворювати підхід, визнаний судом незаконним. Натомість механізм виплати пенсійної заборгованості має забезпечувати реальне, повне, своєчасне поновлення порушених прав одержувачів пенсій, бути розроблений з урахуванням меж повноважень уряду, судової практики щодо оскарження Постанови № 821 та чинного порядку виплати пенсій за рішенням суду,  передбаченого Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”,  а також відповідати Конституції України, статті 6 Європейської конвенції з прав людини та статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

17 квітня 2026 року

Підтримати позицію можна за посиланням

БФ «Право на захист»

Громадський холдинг «ГРУПА ВПЛИВУ»

Центр прав людини ZMINA

БФ «Схід SOS»

ГО «КРИМСОС»

ГО «Донбас СОС»

ГО «Розуміння кризи»

Кримська правозахисна група

ГО «Південна стратегія розвитку»

БФ «Волонтери Херсонщини»

ГО «Дівчата»

БФ «РОКАДА»

БО БФ  «Стабілізейшен Суппорт Сервісез»

У новому випуску «Новинних пліток» зібрали кілька важливих новин для ВПО і не тільки

Реєстр збитків відкрив нову категорію заяв A3.5 «Втрата приватного підприємництва». Подати заяву можуть ФОПи, які втратили дохід через війну після 24 лютого 2022 року. Заяви подаються через «Дію», а частина потрібної інформації підтягуватиметься в електронному вигляді.

З’явилося покрокове пояснення, як скористатися житловим ваучером і забронювати кошти за програмою «Житло для ВПО з ТОТ». Спершу потрібно подати заяву через «Дію», дочекатися підтвердження бронювання, а після цього протягом 60 днів укласти договір купівлі житла.

Уряд також змінив порядок надання допомоги на проживання для ВПО. Максимальну тривалість виплат збільшили, а сім’ям із дітьми знову передбачили можливість отримувати допомогу, якщо вони відповідають встановленим вимогам.

Окремо оновили умови для пенсіонерів і сімей із непрацездатними особами. Якщо звернутися до 1 травня 2026 року, виплати можуть призначити з 1 січня або з 1 лютого 2026 року — залежно від категорії отримувачів.

 Більше деталей  у нашому бюлетені https://www.vplyv.org.ua/archives/10507 та  випуску «Новинних пліток».

Слухайте випуск на:

• YouTube
• Spotify for Podcasters
• Apple Podcasts
• MEGOGO Audio

Опис зображення: У верхньому лівому куті напис “Створено ГРУПОЮ ВПЛИВУ”, у центрі — фото ведучих Вікторії та Олесі, внизу — “Новинні плітки. Березень 2026”

Опис зображення: яскравий ранньовесняний краєвид Києва з видом на Гідропарк. На передньому плані видно землю, де ще збереглися нерівні плями снігу, але крізь них уже густо пробивається свіжа зелена трава. Праворуч височіє темне оголене дерево з вигнутими гілками, яке контрастує з живими барвами весняного пейзажу.

Стратегічні рішення

Рада Організації Об’єднаних Націй з прав людини ухвалила ініційовану Україною резолюцію «Ситуація з правами людини в Україні внаслідок російської агресії»

Резолюція продовжує мандат Незалежної міжнародної комісії з розслідування щодо України ще на рік та підтверджує підтримку суверенітету України, засуджуючи агресію Російської Федерації (РФ). У документі зафіксовано серйозні порушення прав людини, зокрема атаки на цивільних, катування, насильницькі зникнення та депортацію українських дітей. Резолюція наголошує на необхідності притягнення винних до відповідальності, розвитку міжнародних механізмів, а також відзначає роботу Реєстру збитків і закликає РФ припинити агресію.

Джерело

Опубліковано проєкт Стратегії державної політики щодо внутрішньо переміщення

До розроблення документа долучилися, зокрема, представниці громадської організації «Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”». Ключовою новацією стратегії є впровадження цілісного підходу до підтримки внутрішньо переміщених осіб (ВПО) через формування «шляху» людини — від евакуації до інтеграції або повернення з реінтеграцією. Документ також передбачає перехід від фрагментарних рішень до інтегрованої моделі з використанням цифрових інструментів, де основою державної політики визначено оцінку реальних потреб ВПО.

Джерело

Відбулися публічні консультації щодо механізму евакуації дітей

Публічні консультації стосувалися розроблення підзаконних актів до Закону № 4779-IX про обов’язкову евакуацію населення, зокрема дітей, із територій бойових дій. Основною метою консультацій є напрацювання чіткого механізму реалізації закону, який стане практичною інструкцією для всіх залучених сторін із фокусом на збереження життя і здоров’я дітей та підтримку сімей. Раніше представники громадських організацій звернулися до Президента України щодо ветування Закону № 4779-IX через його недосконалість.

Джерело

Освіта

Вступна кампанія–2026

Станом на кінець березня понад 305 тисяч вступників створили електронні кабінети для участі в Національному мільтипредметному тесті (НМТ). Вступна кампанія розпочнеться 1 липня з відкриття реєстрації електронних кабінетів і триватиме до 15 жовтня та до 1 листопада — для іноземців. Творчі конкурси та співбесіди цьогоріч проводять переважно очно. Дистанційний формат можливий лише для вступників із тимчасово окупованих територій (ТОТ), військовослужбовців, українських спортсменів за кордоном.

Джерело

Гід вступника 2026: покрокова інструкція

У новому Порядку прийому до закладів вищої освіти у 2026 році серед змін:

• обмеження до 10 заяв (до 5 на бюджет);
• запровадження пріоритетності заяв також для магістратури й контракту;
• посилення ролі творчого конкурсу (коефіцієнт до 0,7);
• проведення співбесід і творчих конкурсів в очному форматі, окрім для вступників із ТОТ, військових, учасників спортивних змагань національних збірних команд.

Водночас скасовано обов’язковість мотиваційних листів, а результати випускних іспитів країн Європи можуть зараховуватися замість НМТ. Для вступників, які проживають або проживали на ТОТ, територіях активних бойових дій або були вимушено переміщені з таких територій, діє квота-2. Повний перелік правил вступу в документі.

Джерело

Зайнятість

Безкоштовне технічне навчання та працевлаштування для ВПО

KSE ProfTech (КСЕ ПроТех) пропонує безкоштовне навчання за умови працевлаштування до партнерів. Нині доступні програми навчання за напрямами: оператори КПК (комп’ютерного набору), електроніка, зварювання та інжиніринг. Працевлаштування гарантовано вже за 2–6 тижнів, оскільки всі навчальні програми розроблені під запити бізнесу. Після закінчення навчального курсу людина отримує сертифікат державного зразка. Приєднатися до навчання чи дізнатися більше деталей можна за посиланням чи за номером телефону +38 (073) 627-40-18.

Джерело

Уряд оновив програму «Енергопідтримка ФОП»

Термін подання заяв продовжено до 31 травня 2026 року, а перелік КВЕДів доповнено новими соціально важливими видами діяльності — у сфері харчового виробництва, водопостачання, спеціалізованої торгівлі та освіти. Станом на сьогодні в межах програми вже виплачено 380 мільйонів гривень для 38 тисяч підприємців. Програма передбачає надання коштів на придбання обладнання автономного енергоживлення, що дає змогу підприємцям і надалі забезпечувати населення критично важливими товарами та послугами.

Джерело

Ринок праці на початок 2026 року: дані Державної служби зайнятості

За січень–лютий 2026 року до Служби зайнятості звернулися понад 41 тисяча роботодавців, які подали більш як 111 тисяч вакансій. Найбільша частка пропозицій — понад 14 % — припала на Львівську область; також серед лідерів за кількістю вакансій — Дніпропетровська, Київська області та столиця. Найбільш затребуваними професіями були водії, продавці продовольчих товарів і підсобні робітники.

Джерело

Запустили «Мапу можливостей» для ВПО

Це інтерактивний онлайн-інструмент для швидкого пошуку актуальних програм працевлаштування, навчання та підтримки бізнесу в різних регіонах України. Мапа об’єднує розпорошену раніше інформацію про гранти, кредити, вакансії, курси та перекваліфікацію, даючи можливість користувачам обирати регіон, тип підтримки та формат можливостей. Кожна програма містить короткий опис і посилання для детальнішої інформації або подання заявки. Усі можливості згруповані у дві категорії — «Працевлаштування» та «Освіта».

Джерело

Соціальна підтримка та пенсії

Пункти евакуації та транзитні центри отримають компенсацію за комунальні послуги

На компенсацію за спожиті комунальні послуги можуть розраховувати:

• збірні пункти евакуації; проміжні пункти евакуації;
• приймальні пункти евакуації;
• транзитні центри.

Компенсація надається до 25 числа щомісячно. Для компенсації необхідно подати заяву та акти про надані послуги з розміщення до 10 числа місяця, наступного за звітним, через особистий кабінет на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України.

Джерело

Розширено напрями використання коштів гуманітарного рахунку, відкритого Міністерством соціальної політики, сім’ї та єдності України (Мінсоцполітики) у Національному банку України

Цей рахунок відкрили в 2022 році для гуманітарної допомоги українцям, постраждалим від російської агресії. Серед нових напрямів використання коштів:

• надання одноразової грошової допомоги з контролем цільового використання коштів та без нього;
• грошові виплати особам, постраждалим від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією РФ;
• забезпечення сімейних форм виховання меблями, побутовою технікою та іншими предметами тривалого вжитку;
• оплата послуг із психосоціальної підтримки та адаптації населення до кризових ситуацій;
• капітальний ремонт або реконструкція приміщень, закупівля меблів, побутової техніки та інших предметів тривалого вжитку для Центрів життєстійкості та місць тимчасового проживання ВПО;
• реалізація інших заходів допомоги цивільному населенню, визначених Мінсоцполітики разом із партнерами.

Джерело

Верховна Рада України ухвалила закон щодо звільнення власників пошкодженого або зруйнованого житла від сплати комунальних послуг

Закон передбачає, що якщо житло знищене — плата за житлово-комунальні послуги не нараховується. Якщо житло пошкоджене — нарахування призупиняється на час, коли ним неможливо користуватися. Також закон встановлює:

• управителі багатоквартирних будинків мають звітувати про послуги окремо по кожному будинку;
• визначаються правила врегулювання заборгованості за комунальні послуги, що виникла після 24 лютого 2022 року, зокрема під час окупації;
• передбачено врегулювання боргів підприємств житлово-комунальної сфери, які виникли в цей період.

Наразі закон перебуває на підписі Президента.

Джерело

Уряд вніс зміни до порядку надання допомоги на проживання для ВПО

Серед ключових змін — збільшення максимальної тривалості виплат із чотирьох до п’яти шестимісячних періодів, а також відновлення права сімей із дітьми на допомогу (за умови відповідності майновим критеріям та іншим вимогам). Якщо звернутися за виплатою на дітей до 1 травня 2026 року, її призначать із 1 лютого 2026 року, у разі пізнішого звернення — з місяця подання заяви. Також оновлено умови для пенсіонерів і сімей із непрацездатними особами: вони можуть повторно подати документи з урахуванням нового прожиткового мінімуму (10 380 грн на особу), а виплати призначатимуться з 1 січня 2026 року за умови звернення до 1 травня.

Джерело

Вразливі категорії українців отримають одноразову державну доплату у квітні 2026 року

Сума одноразової доплати становитиме 1500 гривень для пенсіонерів й отримувачів соціальної допомоги. Виплата здійснюватиметься автоматично — на банківські рахунки або через Укрпошту — без подання заяв чи додаткових документів. Загалом допомогу планують надати близько 13 мільйонам українців. Серед отримувачів — пенсіонери (за віком, інвалідністю, у зв’язку з втратою годувальника тощо) із пенсією до 25 595 гривень, а також ветерани війни та ліквідатори аварії на ЧАЕС (незалежно від розміру пенсії), ВПО, малозабезпечені родини, особи з інвалідністю, одинокі матері, діти під опікою та інші вразливі категорії. Якщо особа належить до кількох груп, виплата надається один раз. Кошти будуть нараховані як окрема доплата разом із основною виплатою за квітень.

Джерело

Відновлення та облік шкоди, житло

Один мільярд гривень на збільшення житлового фонду

Гроші з державного бюджету будуть спрямовані на розбудову, облаштування та ремонт додаткових місць тимчасового проживання для ВПО, ще 500 тисяч гривень дадуть можливість сформувати житловий фонд у сільській місцевості також для ВПО.

Джерело

Додаткові 7,7 мільярда гривень на фінансування житлових програм для ВПО

Найбільшу частину коштів — 6,6 мільярда гривень — спрямують на програму «єВідновлення». Очікується, що це дасть змогу забезпечити житлом понад 3300 родин, зокрема учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни. Ще 1,1 мільярда гривень передбачено на будівництво соціального орендного житла для переселенців із Маріуполя, які втратили свої домівки внаслідок війни. Завдяки цьому житлом зможуть забезпечити 505 родин. Податися на програму «єВідновлення» за компонентом «Житло для ВПО з ТОТ» можна через «Дію», а найближчим часом також у центрах надання адміністративних послуг (ЦНАП) або в нотаріусів.

Джерело

Як використати житловий ваучер та забронювати кошти за програмою «Житло для ВПО з ТОТ»: покрокове пояснення

Спершу необхідно подати заяву про бронювання коштів через застосунок «Дія» (згодом також буде можливо через портал «Дія», ЦНАП або нотаріуса). Після цього оператор програми перевіряє наявність фінансування: у разі позитивного рішення протягом 5 днів заявник отримує підтвердження бронювання, а за відсутності коштів заявка потрапляє в електронну чергу. Після бронювання коштів є 60 днів для укладення договору купівлі житла у нотаріуса, який перевіряє об’єкт і реєструє угоду.

Джерело

Банк розвитку Ради Європи виділить додаткові 100 мільйонів євро на програму «єВідновлення»

Це вже третій етап фінансування: за попередні роки завдяки підтримці банку понад 6 тисяч родин змогли придбати нове житло, а виділені кошти були використані повністю. Станом на сьогодні до Державного реєстру пошкодженого та знищеного майна внесено 324 тисячі об’єктів, з яких понад 285 тисяч — житлові. Загалом у межах програми компенсацій за знищене житло нові домівки вже придбали понад 26 тисяч родин, зокрема понад 6 тисяч — за кошти проєкту HOME.

Джерело

Вісім громад пройшли перший етап відбору для створення муніципального (соціального) орендного житла

Пріоритетними отримувачами стануть ВПО, ветерани, родини загиблих захисників / захисниць, а також працівники освіти, медицини та критичної інфраструктури. Оцінювання заявок здійснювала міжвідомча комісія за участі міжнародних партнерів, враховуючи наявність земельних ділянок, інфраструктури, кількість ВПО, фінансову спроможність і досвід громад. Наступним етапом стане презентація концепцій забудови та фінансових моделей, після чого відбудуться виїзні оцінки і визначення громад для пілотної реалізації. Очікується, що в межах проєкту житло отримають близько 2 тисяч родин.

Джерело

Реєстр збитків відкрив категорію заяв — A3.5 «Втрата приватного підприємництва»

Категория призначена для фізичних осіб — підприємців (ФОП), які втратили дохід унаслідок агресії РФ після 24 лютого 2022 року. Подати заяву можуть ФОПи, які зазнали фінансових втрат через війну, за умови надання доказів ведення діяльності, подій, що призвели до втрат, і документів, які підтверджують розмір втраченого прибутку. Частина необхідної фінансової інформації, зокрема поданої до податкових органів, буде доступна в електронному вигляді під час подання заявки. Заяви подаються через портал «Дія». Важливо, що заяви щодо пошкодженого чи знищеного майна подаються в інших категоріях, а для юридичних осіб передбачені окремі категорії, які відкриють згодом.

Джерело

Різне корисне

На сайті Національної служби здоров’я України (НСЗУ) для відкритого користування доступні понад 30 дашбордів (інтерактивні аналітичні панелі, які відображають інформацію в реальному часі)

Дашборди дають змогу швидко отримати інформацію про ключові показники. Зокрема, на них можна: знайти електронну карту місць надання первинної медичної допомоги й обрати найближчий до вас медзаклад; дізнатися, які медичні послуги надає конкретний медичний заклад безоплатно за договором із НСЗУ; знайти найближчу до вас аптеку, яка відпускає ліки за е-рецептом, зокрема й за програмою «Доступні ліки» та багато іншої інформації.

Джерело

Як змінити банківські реквізити для виплати пенсії онлайн

Змінити спосіб отримання пенсії або банківські реквізити можна онлайн через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України. Для цього потрібно авторизуватися за допомогою Кваліфікованого електронного підпису (КЕП), подати заяву про зміну способу виплати пенсії, заповнити необхідні дані (зокрема IBAN) та завантажити документи. Статус розгляду заяви можна перевірити в розділі «Мої звернення».

Джерело

Булінг в освітньому процесі: ознаки та куди звертатися по допомогу

Булінг — це систематичне цькування, яке може проявлятися через образи, погрози, фізичне насильство або ігнорування. Закон визначає кілька видів булінгу: психологічний (погрози, приниження), фізичний (штовхання, удари), економічний (псування чи крадіжка речей), сексуальний, а також кібербулінг — переслідування через соцмережі та інші електронні засоби. У разі булінгу варто звернутися до керівництва закладу освіти або до поліції, а також можна отримати консультацію на Національній гарячій лінії для дітей та молоді за номером 116 111.

Джерело

Взаємодія зі звільненими з полону: інформаційні матеріали для освітян та громадськості

У межах ініціативи «Ти як?» створено інфобокс із практичними порадами щодо етики спілкування. Він містить покрокові рекомендації з реінтеграції, медичного та психологічного відновлення, соціальної адаптації, а також поради для взаємодії з родиною та громадою. Окремі розділи присвячені військовій службі, фінансовій грамотності, житловим програмам, освіті, працевлаштуванню та розвитку ветеранського бізнесу.

Джерело

Сайт про безпеку та спротив для українських громадян на окупованих територіях

Онлайн-ресурс діє для українців на окупованих територіях, де зібрана інформація про безпеку та спротив. На сайті можна знайти інструкції, як діяти безпечно, а також поради, як залишатися в безпеці та вижити в умовах окупації. Крім того, ресурс містить посилання для завантаження безпечних браузерів та VPN, щоб мати безпечний доступ до українських онлайн-ресурсів.

Джерело

Заклади вищої освіти готуватимуть фахівців із безбар’єрності

Міністерство розвитку громад та територій України затвердило програми підвищення кваліфікації для підготовки фахівців із безбар’єрності. Навчальні програми триватимуть від 60 годин і поєднуватимуть теоретичну та практичну підготовки. Учасники / учасниці вивчатимуть: українське законодавство та міжнародні стандарти доступності; принципи універсального дизайну; методики обстеження будівель і просторів; підготовку рекомендацій для підвищення доступності. Після завершення навчання слухачі / слухачки отримають сертифікат про здобуття компетенції у сфері фізичної безбар’єрності та зможуть проводити оцінку доступності і пропонувати рішення для усунення бар’єрів. Долучитися до навчання можуть фахівці, які мають освіту у сфері архітектури або будівництва.

Джерело

Аналітичні та інформаційні матеріали

Річний звіт ГО «Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”»

Стаття щодо запровадження одноразової грошової доплати 1500 грн

Стаття: Чому ВПО не користуються субсидією на оренду: роль «тіньового» ринку і податків

Стаття: Про інтеграцію принципів безбар’єрності та інклюзії до Статуту територіальної громади

Пропозиції щодо обліку інформації про шкоду, завдану особистим немайновим правам фізичних осіб внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України

Стаття: Закон № 4751-IX: механізми забезпечення житлом громадян

Стаття: Житлова політика по-новому: які можливості відкриває Закон № 4751-IX

#ЗаконодавчіІніціативи № 15039 та № 15044 щодо посилення захисту дітей під час воєнного стану

Новинні плітки за лютий 2026 року

Про зміни до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам

Заходи

19 березня у Києві відбувся форум міжнародного Реєстру збитків «Підтримка постраждалих осіб на шляху до компенсації збитків, завданих війною»

Вікторія Золотухіна долучилася до дискусії про те, як ефективно інформувати людей про можливості Реєстру. На форумі також говорили про потребу більшої координації, ресурсів і практичної підтримки, щоб кожен постраждалий мав реальну можливість подати заяву.

Джерело

Завантажити в PDF

ПОЗИЦІЯ Коаліції організацій, що опікуються питаннями захисту прав постраждалих внаслідок збройної агресії проти України¹ щодо ініціативи об’єднання державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» та приватне акціонерне товариство «Українська фінансова житлова компанія»

Нині публічно обговорюється урядова ініціатива щодо об’єднання державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (далі — Держмолодьжитло) та приватного акціонерного товариства «Українська фінансова житлова компанія» (далі — Укрфінжитло). Серед задекларованих цілей такої ініціативи — консолідація державних житлових програм, формування єдиного оператора на ринку житлової нерухомості та скорочення адміністративних витрат.

Попри прагнення до інституційної оптимізації, запропонована ініціатива викликає серйозне занепокоєння з огляду на можливі ризики для механізмів підтримки реалізації права на житло внутрішньо переміщених осіб (далі — ВПО), зокрема щодо безперервності вже чинних програм забезпечення права на житло ВПО, передбачуваності та доступності умов участі в них, а також сталості міжнародного партнерства у цій сфері. 

Держмолодьжитло й Укрфінжитло є державними фінансовими інституціями, які функціонують у сфері забезпечення громадян житлом через застосування фінансово-кредитних механізмів. Водночас вони не є взаємозамінними, оскільки відрізняються як за метою діяльності, так і за механізмом реалізації державної підтримки у сфері забезпечення житлом.

Діяльність Держмолодьжитло пов’язана передусім із реалізацією державних і місцевих програм пільгового кредитування придбання житла та інших механізмів житлової підтримки. Він має статус неприбуткової організації, є безпосереднім кредитором і працює з громадянами через мережу регіональних представництв.

Натомість Укрфінжитло утворена для провадження господарської діяльності з метою отримання прибутку, розвитку ринку іпотечного кредитування та фінансового лізингу, а також реалізації державних програм. Вона функціонує як іпотечна установа другого рівня, модель діяльності якої пов’язана насамперед із розвитком ринкового іпотечного кредитування через банки-партнери. У межах цієї моделі банки безпосередньо здійснюють видачу та подальше обслуговування кредитів, а також застосовують власні процедури оцінки позичальника й ухвалення кредитного рішення. Укрфінжитло при цьому забезпечує цільове фінансування.

Отже, Держмолодьжитло зосереджений на прямій реалізації соціально орієнтованих програм забезпечення житлом, тоді як Укрфінжитло є інструментом держави для забезпечення фінансування та відновлення банківського іпотечного кредитування².

Саме з огляду на таку відмінність інституційних моделей питання їх можливого об’єднання потребує оцінки не лише з позиції управлінської доцільності, а й крізь призму можливих наслідків для чинних житлових програм і механізмів підтримки, орієнтованих на вразливі категорії населення, зокрема ВПО, ветеранів, молодь та інших вразливих категорій населення.

Насамперед занепокоєння викликає можливий вплив такого об’єднання на вже чинні програми забезпечення житлом ВПО, зокрема на програму «Житлові приміщення для внутрішньо переміщених осіб», яку реалізує Держмолодьжитло. Програма діє з 2021 року за грантові кошти Уряду Німеччини, надані через державний банк Уряду Німеччини «Кредитна Установа для Відбудови» (KfW), і за час реалізації продемонструвала свою ефективність. Це підтверджують не лише результати дослідження³ впливу на життя позичальників, а також позитивна оцінка її впровадження з боку міжнародних партнерів і подальше розширення партнерств. Зокрема, у 2025 році було започатковано другий етап реалізації проєкту, а також залучено нових міжнародних партнерів, а саме Банк розвитку Ради Європи та Міжнародну організацію з міграції. Продовження фінансування та розширення кола донорів підтверджують, що міжнародні донори сприймають цей механізм як дієвий і такий, що заслуговує на подальшу підтримку.

За таких умов зміна інституційної моделі потребуватиме погодження із міжнародними партнерами, перегляду умов реалізації, повторної правової та фінансової оцінки, внесення змін до чинних договорів, а в окремих випадках породжуватиме ризик втрати донорської підтримки. Це може призвести до затягування погоджувальних процедур, призупинення окремих етапів фінансування або відтермінування подальшої реалізації проєктів до моменту остаточного врегулювання правового статусу правонаступника. 

У цьому контексті окремо слід зважати й на те, що підтримка міжнародних партнерів спрямовувалася не лише на сам кредитний ресурс, а й на формування інституційної спроможності конкретного виконавця, а саме Держмолодьжитло, зокрема на розвиток його ІТ-інфраструктури, технічного функціоналу, а також удосконалення процедур і внутрішніх політик з метою його подальшого розвитку на українському ринку житла. Відтак реорганізація без чіткого механізму збереження цих напрацювань може бути сприйнята як ознака непослідовності державної політики та створить враження неефективного використання раніше наданої технічної й інституційної підтримки.

Передбачуваність і послідовність рішень держави мають ключове значення для довгострокових програм, які фінансують або підтримують міжнародні партнери. Коли після кількох років реалізації програм Держмолодьжитло, позитивної оцінки його результатів діяльності і розширення донорської підтримки, держава ініціює суттєву зміну інституційної архітектури, не здійснивши попередніх аналізу й оцінки впливу такого кроку на чинні програми, цільові групи та міжнародні зобов’язання, це об’єктивно може послабити довіру до стабільності державного курсу.

Також не можна виключати, що реорганізація призведе до тимчасового уповільнення, фактичного відтермінування або навіть зупинення реалізації програми «Житлові приміщення для внутрішньо переміщених осіб». Якщо процес об’єднання передбачатиме аудит, зміну органу управління, передавання активів, оформлення правонаступництва, адаптацію підзаконного регулювання, переналаштування процедур, ІТ-рішень і реєстрів, це неминуче потребуватиме часу. У перехідний період може виникнути ситуація, коли увага буде зосереджена не на забезпеченні безперервної реалізації житлових програм, а на супроводі реорганізаційних процедур. Для ВПО, ветеранів і молоді це означатиме додаткову невизначеність щодо строків та доступності програми, чинності вже поданих заяв і прогнозованості подальшого руху проєктів.

Суттєве занепокоєння викликає ризик зміни логіки кредитного продукту для ВПО. Стратегічне бачення розвитку Укрфінжитло⁴ пов’язується передусім із розвитком іпотеки через банки-партнери, механізмами рефінансування та поступовим переходом до більш ринкових моделей фінансування. У цій моделі саме банки забезпечують видачу та подальше обслуговування кредитів, а також застосовують власні процедури оцінки позичальника й ухвалення кредитного рішення. Це означає, щодоступ особи до кредиту залежить не лише від правил державної програми, а й від внутрішніх політик банку-партнера. За таких умов існує об’єктивна загроза, що в разі інтеграції програми «Житлові приміщення для внутрішньо переміщених осіб» до цієї системи може змінитися не лише форма її адміністрування, а й доступність іпотечного кредиту для ВПО. Ідеться, зокрема, про можливу зміну процедури відбору учасників, посилення значення банківської оцінки позичальниката зменшення гнучкості програми для вразливої цільової групи. Як наслідок, існує ризик, що кредитний продукт стане менш доступним саме для тих осіб, які найбільше потребують державної підтримки у реалізації права на житло.

Не менш значущими є і соціальні ризики такої ініціативи. Насамперед ідеться про ризик того, що після інтеграції чинної програми підтримки ВПО до моделі Укрфінжитло програма може втратити окрему пріоритетність. У такому разі потреби ВПО, які мають специфічний характер і пов’язані з втратою житла внаслідок війни, переміщенням і необхідністю відновлення життєвих умов, можуть розглядатися вже не в межах окремого цільового інструменту, а в ширшій системі житлової підтримки. За таких умов інтереси ВПО як окремої категорії можуть дедалі більше конкурувати з інтересами інших груп отримувачів та іншими цілями відповідних програм. Як наслідок, адресний підхід до забезпечення потреб ВПО в житлі може бути втрачений, а доступність спеціально орієнтованих механізмів підтримки для цієї категорії осіб — знизитися. Для людей, які вже тривалий час очікують на участь у відповідних програмах, така зміна також означатиме зниження довіри до держави та посилення відчуття нестабільності й непередбачуваності.

Окремо слід враховувати і можливе звуження механізмів, які нині забезпечує Держмолодьжитло у сфері житлового забезпечення ВПО. Його діяльність не обмежується лише напрямом пільгового кредитування придбання житла. Окремим напрямом роботи Держмолодьжитло є участь у формуванні фондів житла, призначеного для тимчасового проживання ВПО та осіб, житло яких було зруйноване або пошкоджене внаслідок збройної агресії Російської Федерації. Таким чином, Держмолодьжитло виконує не лише функцію кредитування, а й бере участь у реалізації інших  механізмів житлової підтримки ВПО. Водночас діяльність Укрфінжитло пов’язана передусім з іпотечним кредитуванням та розвитком відповідних фінансових механізмів і не охоплює такого окремого напряму, як формування фондів житла, призначеного для тимчасового проживання ВПО. Унаслідок цього підхід до підтримки ВПО може бути звуженим до кредитного інструменту, тоді як потреби цієї категорії осіб охоплюють й інші форми забезпечення житлом, зокрема створення житла для тимчасового проживання.

Сумнівним видається і припущення, що саме об’єднання призведе до зменшення адміністративних витрат. Реорганізація такого масштабу потребуватиме значного організаційного, кадрового, правового, адміністративного та фінансового ресурсу. Витрати на аудит, корпоратизацію, юридичний супровід, приведення у відповідність до внутрішніх документів, перенесення чи інтеграцію інформаційних систем, адаптацію договірної бази, кадрові рішення та врегулювання питань із чинними проєктами можуть виявитися істотними. Відтак, доки не буде представлено публічний і верифікований фінансово-економічний розрахунок очікуваного ефекту, твердження про оптимізацію витрат є щонайменше необґрунтованим. 

Крім того, створення єдиного оператора державних житлових програм породжує ризик надмірної інституційної концентрації. У такій моделі всі ключові програми опиняються в межах компетенції одного суб’єкта, а отже, будь-які збої в його діяльності, проблеми з фінансуванням, управлінням або цифровою інфраструктурою матимуть системний вплив одразу на весь сектор державної підтримки реалізації права на житло. У разі ж збереження кількох інституційних механізмів держава має більшу гнучкість і стійкість у кризових ситуаціях. Водночас стаття 25 Закону України від 13 січня 2026 року № 4751-IX «Про основні засади житлової політики» передбачає, що для сприяння реалізації права на житло можуть створюватися оператори доступного житла. Отже, законодавча модель побудована на існуванні множинності операторів доступного житла, а не на концентрації всіх інструментів в одного монопольного оператора. 

З урахуванням наведеного, запропонована ініціатива об’єднання виходить далеко за межі звичайної управлінської реорганізації. Вона створює комплекс ризиків для безперервності реалізації програм забезпечення житлом ВПО, ветеранів, молоді та інших вразливих категорій населення, стабільності міжнародного партнерства, збереження вже вкладених донорських ресурсів, передбачуваності державної житлової політики та доступності інструментів підтримки реалізації права на житло. За таких умов просування відповідної ініціативи без попередньої оцінки її впливу на права й інтереси постраждалого внаслідок війни населення, без консультацій із міжнародними партнерами та без представлення чіткого плану збереження чинних інструментів забезпечення житлом ВПО є необґрунтованим. Ба більше, ухвалення таких рішень без належних публічних консультацій суперечить принципам належного урядування, правової визначеності, пропорційності рішень держави, особливо в сфері, яка безпосередньо стосується реалізації прав на житло вразливих категорій населення.

У зв’язку з цим вважаємо, що до ухвалення будь-яких рішень щодо об’єднання Держмолодьжитло й Укрфінжитло необхідно:

1. Провести окрему оцінку впливу такої реорганізації на доступ ВПО, ветеранів, молоді до житлових програм, зокрема на умови участі, безперервність реалізації, сталість фінансування програм та збереження чинних процедур.
2. Забезпечити проведення попередніх консультацій із міжнародними партнерами щодо допустимості зміни інституційної моделі реалізації чинних програм і можливих наслідків для вже укладених договорів.
3. Публічно представити правовий механізм збереження всіх чинних зобов’язань за міжнародними договорами, гарантії безперервності програм для ВПО, ветеранів та  молоді  на перехідний період.
4. Надати належне фінансово-економічне обґрунтування очікуваного ефекту від об’єднання, включно з розрахунком витрат самої реорганізації.
5. Гарантувати збереження окремого спеціалізованого інструменту підтримки реалізації права на житло  ВПО, які  не можуть бути ефективно охоплені загальними ринковими механізмами.
6. Забезпечити публічне обговорення відповідної ініціативи з презентацією стратегії розвитку програм підтримки реалізації права на житло ВПО, ветеранів,  молоді та інших вразливих категорій осіб із залученням міжнародних партнерів, організацій громадянського суспільства, рад ВПО та експертів. 

Отже, до виконання наведених вище вимог, проведення належної оцінку впливу цієї ініціативи на права постраждалого внаслідок війни населення та надання чітких гарантій збереження чинних програм забезпечення житлом, вважаємо недопустимим будь-яке об’єднання Держмолодьжитло й Укрфінжитло, оскільки така реорганізація створює ризики для реалізації гарантованого статтею 47 Конституції України права на житло та сталості державної політики щодо забезпечення житлом вразливих категорій населення. 

7 квітня 2026 року

Громадський холдинг «ГРУПА ВПЛИВУ»

БФ «Право на захист»

БФ «Схід SOS»

Кримська правозахисна група

Центр прав людини ZMINA

ГО «Розуміння кризи»

ГО «Донбас СОС»

ГО «КРИМСОС»

БО БФ «Стабілізейшен Суппорт Сервісез»

Громадська організація “Південна стратегія розвитку”

ГО “Закарпаття-Донбас”

ГО “Точка доступу”

Рука допомоги ЮА

ГО Спільно ХАБ

Громадська організація «Файне єднає»

ГО “Країна вільної громади” 

БО “БФ “РОКАДА”

ВПО рада при” ТОВА”

Рада з питань ВПО при Львівській обласній військовій адміністрації

ГО “Донбаська Ініціатива “Міст”

БО “БФ”Місто тисячі джерел”

Рада з питань ВПО при Одеській міській раді

ГО ПІВНІЧНА ПРАВОЗАХИСНА ГРУПА

ГО «Звʼязок»

ГО “ФЛОКС”

БФ «БФ «Вектор Милосердя»

ГО «Асоціація учасників та інвалідів АТО»

Рада ВПО при Київській міській військовій адміністрації

Громадська організація “Організація переселенців “Потрібні Люди”

ГО “Чернігово-Сіверська Січ”

“Конкордія”

ГО Обʼєднання переселенців «Спільна справа»

ГО “Фонд розвитку громад “ДОБРО”

Молодіжний Офіс Реформ

Громадська організація «ВПО України»

ГО “РУХ “ЧИСТІ СЕРЦЯ”

Громадська організація “ФАЙНАДІЯ”

ГО Союз переселенців “Мир на долоні”

Миколаївський міський центр підтримки ветеранів війни

ГО “Центр соціально-психологічної реабілітації Миколаївщини”

Громадська організація «Всеукраїнська правозахисна група «Верховенство права»

Асоціація захисту прав мешканців гуртожитків

ВСЕУКРАЇНСЬКА АСОЦІАЦІЯ УКРМОЛОДЬЖИТЛО (МЖК УКРАЇНИ)

ГО «Українці разом»

ГО “Волонтерський штаб Житомира”

БФ “Буча Незламна”

Громадська організація “Прогресивний Миколаїв”

Громадська організація “Обʼєднання юристів України”

ГО «Центр реабілітації та відновлення»

Підтримати позицію можна за посиланням: https://forms.gle/bwNAQwMr5XCPn85s7

1. До складу Коаліції входять: ГО «Донбас СОС», ГО «КримСОС», БФ «Право на захист», БФ «Схід SOS», ГО «Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”», Центр прав людини ZMINA, БФ «Stabilization Support Services», Кримська правозахисна група, ГО «Розуміння кризи».
2.  Фінансова та  соціальна ефективність механізму іпотечного кредитування внутрішньо переміщених осіб в Україні. URL: https://www.housinginstitute-ua.org/#research
3.  Звіт за результатами дослідження Оцінка впливу пільгового іпотечного кредиту, наданого в межах проєкту «Житлові приміщення для внутрішньо переміщених осіб» (KfW).  URL: https://www.vplyv.org.ua/archives/10470\
4.  Стратегічний план розвитку ПрАТ «Укрфінжитло» на 2025–2029 роки. URL: https://ukrfinzhytlo.in.ua/wp-content/uploads/2025/07/SPR2025-2029-prezentatsiia-ukr-27.06.2025.pdf 
   
   

18 березня 2026 року Уряд прийняв постанову №390 щодо внесення змін до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року №332 (Порядок). 

Міністерство соціальної політики, сім’ї та єдності презентуючи зміни, наголошує, що вони спрямовані на посилення підтримки дітей та родин з дітьми з числа внутрішньо переміщених осіб (ВПО), які втратили житло та засоби до існування, а також на відновлення принципу соціальної справедливості. Чи справді ці зміни повною мірою відповідають задекларованій меті – давайте розбиратися.

Розмір допомоги не змінився: як і раніше, це 2000,00 грн для дорослих і 3000,00 грн для дітей та осіб з інвалідністю.

Виплати допомоги на проживання для дітей із числа ВПО

З 1 лютого 2026 року запроваджується можливість призначення допомоги дітям із числа ВПО, які входять до складу сім’ї та раніше отримували таку допомогу або втратили право на неї відповідно до Порядку. Допомога надається на підставі заяви одного з батьків або іншого законного представника дитини, яку необхідно подати до 1 травня 2026 року. Виплата призначається на один шестимісячний період з 01 лютого 2026 року з можливістю її подальшого продовження.

Право на отримання допомоги мають:

• діти віком до 6 років (а для дітей з особливими освітніми потребами – до 7 або 8 років);
• діти віком від 6 років (від 7 або 8 років – для дітей з особливими освітніми потребами) до 18 років – за умови дотримання додаткових критеріїв. Таким дітям допомога призначається, якщо:

• фактичне місце проживання сім’ї знаходиться на територіях активних або можливих бойових дій, для яких не визначено дату їх завершення; або
• дитина проживає на території, де бойові дії вже завершені (або поза переліком таких територій) і навчається там, де фактично проживає. Форма навчання може бути будь-яка: очна, дистанційна або змішана.

У разі якщо заява буде подана після 1 травня 2026 року, допомога призначатиметься не заднім числом, а з місяця фактичного звернення.

Важливо! Призначення здійснюється за умови відповідності як самої дитини, так і її сім’ї встановленим вимогам. 

Дитина повинна відповідати таким вимогам:

• бути внутрішньо переміщеною особою, яка перемістилася (або повторно перемістилася) з 1 січня 2022 року з територій, включених до переліку територій бойових дій або тимчасової окупації, щодо яких не визначено дати їх завершення чи припинення;
• або належати до сім’ї, житлове приміщення якої було знищене чи пошкоджене до стану, непридатного для проживання, внаслідок бойових дій, терористичних актів чи диверсій. Такий факт має бути підтверджений внесенням інформації до Державного реєстру пошкодженого та знищеного майна (за наявності технічної можливості) або документом від органу місцевого самоврядування, а за його відсутності — обласної військової адміністрації.

Сім’я має відповідати майновим  та іншим  критеріям, які підтверджують потребу в державній підтримці (повністю всі критерії визначені пунктом 7¹ Порядку).  Допомога не призначається, якщо протягом трьох місяців перед зверненням або під час її отримання:

• хтось із членів сім’ї придбав транспортний засіб віком до 5 років (крім визначених винятків);
• здійснив значні витрати (понад 100 тис. грн) на придбання нерухомості, земельної ділянки, цінних паперів, віртуальних активів або інших дороговартісних товарів чи послуг;
• має на депозитних рахунках або у вигляді облігацій кошти понад 100 тис. грн;
• здійснював значні операції з купівлі іноземної валюти або банківських металів (понад 100 тис. грн);
• володіє житлом поза територіями бойових дій (за винятком непридатного для проживання або малогабаритного житла);
• придбав житло за рахунок державних компенсацій (з окремими винятками);

Крім того, допомога не призначається, якщо:

• член сім’ї перебуває на повному державному утриманні або відбуває покарання;
• сім’я отримує субсидію на оренду житла;
• встановлено факт здачі житла в оренду. 

Способи подання заяви через: 

• сервісні центри Пенсійного фонду України (ПФУ) особисто;
• портал електронних послуг ПФУ (в квітні буде надана можливість подати заяву за допомогою КЕП) 
• уповноважену особу виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі утворення) ради;
• ЦНАПи; 
• відділення Укрпошти (рекомендованим листом з повідомленням про вручення).

Отже, допомога не призначається автоматично всім дітям з числа ВПО — ключовою умовою є переміщення або повторне переміщення після 1 січня 2022 року або підтверджена втрата/пошкодження житла. Крім того, встановлені критерії фактично звужують коло отримувачів.

Які інші зміни передбачені Постановою №309? 

• У зв’язку з підвищенням прожиткового мінімуму ті ВПО, яким раніше було припинено виплати через перевищення доходу, отримають право повторно звернутися за їх призначенням. У разі подання заяви до 1 травня 2026 року виплати будуть нараховані з 1 січня 2026 року, а у разі пізнішого звернення — з місяця подання заяви. Важливо! Для призначення допомоги застосовується дохідний поріг — 10 380,00 грн на одну особу (що відповідає чотирьом прожитковим мінімумам для непрацездатних осіб). При цьому враховується середньомісячний дохід сім’ї за останні три місяці: він ділиться на кількість членів сім’ї, і якщо отримане значення перевищує встановлений поріг, допомога не призначається.

• Збільшено максимальну тривалість отримання допомоги — з чотирьох до п’яти шестимісячних періодів, що дозволяє вразливим категоріям отримувати підтримку до 30 місяців. 

• Скасоване вікове обмеження для студентів. Якщо раніше до складу сім’ї включалися лише діти-студенти до 23 років і без власної сім’ї, то тепер цей критерій більше не застосовується. Також спрощено підхід до визначення їх статусу: замість детального регулювання (з урахуванням перерв у навчанні та різних рівнів освіти) залишено загальне правило — враховується сам факт навчання за денною або дуальною формою.

• Змінами передбачено можливість продовження виплати допомоги ще на один шестимісячний період для широкого кола отримувачів. Йдеться, зокрема, про осіб, які вже мають право на допомогу або отримують її, або перемістилися з територій бойових дій чи тимчасової окупації, або втратили або пошкодили житло, а також тих, хто раніше відмовився від виплат, втратив право на них або був знятий з обліку і згодом повторно став на облік ВПО. Для більшості отримувачів продовження виплати здійснюється автоматично без подання додаткових заяв. Водночас протягом місяця після такого продовження ПФУ проводить перевірку відповідності майновим і поведінковим критеріям (пункти 13¹ – 13⁵, 7 і 7¹ Порядку), і у разі їх недотримання виплата припиняється з наступного місяця. 

• Умови щодо догляду за дитиною змінено: якщо раніше право враховувалося при догляді за дитиною до 3 років, то тепер — лише до досягнення нею 1 року (в питанні щодо призначення допомоги, якщо такі особи є у складі сім’ї), що фактично звужує період та коло отримувачів допомоги.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».

18 березня 2026 року Уряд прийняв постанову №341 “Деякі питання надання одноразової грошової доплати окремим категоріям населення”. Відповідно до прийнятого рішення одноразову доплату у розмірі 1500,00 грн у квітні 2026 року отримають окремі категорії населення, які станом на 01 квітня вже мають призначені пенсії або соціальні виплати. Виплату здійснять Міністерство соціальної політики (Мінсоц) та Пенсійний фонд України (ПФУ). 

Хто отримає доплату? 

Доплату отримають ті, хто є отримувачами: 

• допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам;
• державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям; 
• базової соціальної допомоги, що надається в межах експериментального проєкту; 
• державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю  і державну соціальну допомогу на догляд;
• щомісячної грошової допомоги на догляд за особою з інвалідністю I або II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії потребує постійного стороннього догляду;
• тимчасової державної соціальної допомоги, призначеної у період з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2020 року непрацюючим особам, які досягли пенсійного віку, але не набули права на пенсію, відповідно до встановленого порядку;
• державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю;
• державної допомоги сім’ям з дітьми, зокрема на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, дітей одиноких матерів, а також на дітей із тяжкими захворюваннями, травмами чи станами, що потребують складного лікування або догляду;
• тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не можуть утримувати дитину або місце їх перебування невідоме; 
• допомоги на дітей із багатодітних сімей; 
• державної соціальної допомоги на дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, і осіб з їх числа, у тому числі з інвалідністю, які виховуються у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім’ях; 
• пенсії за віком, по інвалідності або у зв’язку з втратою годувальника, призначених  відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, якщо їх загальний розмір разом із усіма можливими доплатами не перевищує десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність (25950,00 грн.);
• пенсії по інвалідності або у зв’язку з втратою годувальника призначених відповідно до Законів України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, “Про державну службу”, “Про службу в органах місцевого самоврядування”, “Про статус народного депутата України”, “Про наукову і науково-технічну діяльність”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, соціальну пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення”, якщо їх загальний розмір разом із усіма можливими доплатами не перевищує десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність (25950,00 грн.);
• пенсії за вислугу років або спеціальних пенсій (держслужбовців, посадових осіб місцевого самоврядування, народних депутатів, науковців тощо), якщо вони мають право на пенсію за віком у солідарній системі та якщо їх загальний розмір разом із усіма можливими доплатами не перевищує десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність (25950,00 грн.).

Важливо! Обмеження по розміру в сумі 25950,00 грн. не застосовується до зазначених вище категорій, якщо отримувачі належать до учасників бойових дій (АТО, заходи із забезпечення нацбезпеки і оборони, відсіч збройної агресії РФ, заходи із забезпечення оборони України), а також члени сімей загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб і учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Особам, які одночасно мають право на грошову доплату за кількома підставами, визначеними вище,  грошова доплата надається за однією із зазначених підстав.

Сума цієї доплати не враховується під час обчислення сукупного доходу сім’ї для призначення інших видів допомог і не включається до оподатковуваного доходу.

Кошти виплачуються окремою сумою на банківські рахунки отримувачів в уповноважених банках або доставляються за місцем фактичного проживання через організації, що здійснюють виплату і доставку пенсій та допомог (Укрпошта, наприклад). 

Виплата грошової доплати здійснюється автоматично — звертатися додатково не потрібно.

Питання забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб (ВПО) залишається одним із ключових викликів державної політики у сфері захисту прав людини в умовах збройної агресії проти України. Власне житло – це не лише базова потреба, а й важливий чинник соціальної стабільності, економічної спроможності та психологічної адаптації переселенців у нових громадах.

Програма пільгового іпотечного кредитування в межах проєкту «Житлові приміщення для внутрішньо переміщених осіб» (KfW) стала одним із небагатьох механізмів, що надали ВПО реальну можливість придбати житло. Це стало можливим завдяки низці ключових переваг:

• кредит надається на строк до 30 років (але не більше ніж до досягнення позичальником
  65-річного віку);
• відсоткова ставка становить 3 % річних;
• власний (перший) внесок позичальника – 6 % від вартості житла;
• кредит надається на придбання готового житла на вторинному ринку, збудованого
  не більше 50 років тому або реконструйованого не більше 35 років тому;
• житло обирається самостійно учасниками (-цями) програми, нормативна площа становить 52,5 м² на сім’ю з 1–2 осіб і додатково 21 м² на кожного наступного члена сім’ї.
  

Участь у програмі можуть брати громадяни, які зареєстровані як ВПО, мають підтверджене джерело офіційного доходу, не володіють житлом (за винятком житла, розташованого на тимчасово окупованих територіях або в зонах активних бойових дій) і не брали участі в інших державних житлових програмах після досягнення повноліття. Реєстрація кандидатів (-ок) відбувається через вебпортал «Дія». Відбір учасників (-ць), які отримують право на кредит, здійснюється методом випадкової вибірки за допомогою спеціального програмного забезпечення, розробленого міжнародним імплементаційним консультантом і погодженого банком розвитку KfW. Програма має револьверний фонд – повернуті кошти використовуються для нових кредитів. Станом на липень 2025 року програма охопила 1053 родини ВПО із 35,7 тисяч зареєстрованих на отримання пільгового кредиту, що свідчить про обмеженість доступу до цього інструменту попри високий рівень потреби. Тому проведення досліджень є важливою умовою для вдосконалення програм пільгового іпотечного кредитування та розгляду можливостей їх подальшого розширення.

Дослідження дає змогу глибше зрозуміти, як саме програма вплинула на різні аспекти життя позичальників – житлові умови, емоційний стан, фінансову стабільність, доступ до послуг, забезпечення потреб та інтеграцію у приймаючі громади. Актуальність цього аналізу зростає у контексті планування довготривалих рішень для ВПО та необхідності сталої підтримки державних програм.

Дослідження було проведене Громадським холдингом «ГРУПА ВПЛИВУ» за фінансової підтримки Ради Європи в рамках реалізації проєкту Ради Європи «Сприяння розробці житлових рішень для осіб, постраждалих від війни в Україні. Фаза ІІ», що впроваджується на виконання Плану дій Ради Європи для України на 2023–2026 роки «Стійкість, відновлення та відбудова». Погляди, викладені в цьому документі, є відповідальністю його авторів і можуть не співпадати з офіційною політикою Ради Європи.

Завантажити в форматі PDF

У 2025 році в Україні було запроваджено субсидію на оренду (найм) житла для внутрішньо переміщених осіб (ВПО) як пілотний (експериментальний) інструмент підтримки (Постанова №1225). Програма передбачає надання виплат за умови офіційного оформлення договору оренди (найму) із власником житла. Ми неодноразово інформували про можливість скористатися цією субсидією: 

Субсидія на найм (оренду) житла для внутрішньо переміщених осіб  

Субсидія на найм (оренду) житла для внутрішньо переміщених осіб. Що змінилося?

Вебінар “Субсидія на оренду житла для ВПО та компенсація податків і зборів власникам житла” (відео, презентація та інфографіка)  

Вебінар: Субсидія на оренду житла для внутрішньо переміщених осіб: що змінилось? (відео + презентація). 

Водночас реалізація Постанови №1225 на практиці ускладнюється поширеністю неформального (“тіньового”) ринку оренди та низькою готовністю орендодавців (наймодавців) легалізувати доходи й сплачувати податки. На думку народних депутатів, цю проблему можна врегулювати шляхом змін до податкового законодавства. Саме тому останнім часом у парламенті зареєстровано три законопроєкти, які, попри певні відмінності, мають спільну мету:

• створення правових і економічних умов для легалізації ринку оренди (найму) житла, стимулювання укладення офіційних договорів та підвищення культури сплати податків із доходів від оренди (найму);
• формування сприятливих умов для здачі житла фізичним особам, зокрема ВПО, уніфікація підходів до оподаткування таких доходів і спрощення їх декларування, що має сприяти зростанню кількості офіційних договорів та надходжень до місцевих бюджетів;
• запровадження більш справедливого рівня оподаткування доходів від оренди (найму) житла, який стимулюватиме вихід ринку з “тіні”, збільшення податкових надходжень, а також надання податкових стимулів орендодавцям (наймодавцям), які здають житло соціально вразливим категоріям – ВПО, учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни та іншим. 

Перший законопроєкт зареєстрований 13.02.2026 року за реєстраційним номером 15031.  Обґрунтування необхідності прийняття проєкту цього закону обумовлене потребою змінити високе податкове навантаження (18% податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) та 5% військового збору (ВЗ), яке спонукає власників житла уникати укладення офіційних договорів та не декларувати доходи. Масштаб проблеми, на думку ініціаторів, є значним: житловий фонд України налічує понад 17 млн квартир, мільйони осіб, зокрема ВПО, проживають в орендованому житлі. При цьому рівень добровільного декларування доходів від оренди (найму) є вкрай низьким – за 2024 рік їх задекларували лише близько 900 громадян. Також ще близько 56 тисяч фізичних осіб – підприємців (ФОП) на спрощеній системі оподаткування здають майно в оренду (найм). Вирішити зазначену проблему пропонується шляхом внесення змін до Податкового кодексу України (ПК України). Зокрема, скоригувати пункт 170.1 статті 170 Розділу IV та підрозділи 1 і 10 Розділу ХХ ПКУ. Основною новацією є зниження ставки ПДФО від надання в оренду (найм) житлової нерухомості (або її частини) з 18% до 5%, тоді як доходи від оренди іншої нерухомості залишаються оподаткованими за базовою ставкою (18%). Крім того, тимчасово, з 01.04.2026 року і до завершення воєнного стану, пропонується не включати такі доходи до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.  У разі прийняття закон має набрати чинності з 01.04.2026 року. 

Другий законопроєкт зареєстрований 02.03.2026 року за реєстраційним номером 15031-1. Він є альтернативним до законопроєкту 15031 (альтернативний – це проєкт закону, що регулює ті ж самі суспільні відносини, що й основний (перший) законопроєкт, але пропонує інші шляхи вирішення питання). Народні депутати, які ініціювали цей проєкт закону зазначають, що  дійсно, чинне податкове навантаження (23% сукупно) є одним із ключових факторів тінізації ринку (за оцінками, майже на 90% ринок перебуває в “тіні”). Водночас статистика показує, що нижчі податкові ставки (зокрема для ФОП) корелюють із вищим рівнем декларування доходів. Разом із тим, податкове навантаження не є єдиною причиною проблеми. Офіційна здача житла в оренду (найм) призводить до втрати пільги з податку на нерухомість, ускладнює процедуру декларування доходів та створює додаткові адміністративні бар’єри для власників житла. У сукупності саме ці фактори стримують легалізацію ринку та негативно впливають, зокрема, на доступ ВПО до офіційної оренди (найму) й державної підтримки. Так, у 2025 році в межах експериментальної програми субсидій на оренду (найм) житла допомогу отримали лише 72 домогосподарства ВПО. Тому питання потребує комплексного врегулювання. Це на думку ініціаторів полягає в наступних змінах: 

• доходи від надання в оренду (найм) житлової нерухомості (її частин) оподатковуються за зниженою ставкою – (5%) ПДФО;
• доходи від оренди (найму) іншої нерухомості оподатковуються за базовою ставкою – 18% ПДФО; 
• орендодавець (наймодавець) зобов’язаний подати річну податкову декларацію та самостійно сплатити податок, при цьому у декларації не зазначаються окремі види доходів, якщо відсутній обов’язок їх декларування за іншими нормами ПК України. 

Окремо передбачено:

• збереження пільги з податку на нерухоме майно для фізичних осіб, які здають житло в оренду фізичним особам (що не є самозайнятими);
• зменшення з 5% (а після завершення воєнного стану з 1,5%) до 1% ставки військового збору з доходів від надання в оренду (найм) об’єктів житлової нерухомості фізичним особам, в тому числі ВПО (що відповідає ставці 1% для платників єдиного податку третьої групи). 

У разі прийняття закон має набрати чинності з першого числа місяця, наступного за місяцем його опублікування. Водночас, Уряд протягом трьох місяців повинен забезпечити ухвалення та приведення у відповідність необхідних підзаконних актів.

Третій законопроєкт зареєстрований 04.03.2026 року за реєстраційним номером 15031-2 , і він також є альтернативним до законопроєкту 15031. Обґрунтування необхідності прийняття саме цього проєкту закону, на думку ініціатора, обумовлене тим, що тимчасове зниження податкового навантаження лише на період воєнного стану або встановлення однакових підходів незалежно від типу житла чи статусу орендаря (наймача) може не забезпечити очікуваного ефекту. Такі підходи не повною мірою сприятимуть реалізації права на житло для осіб, які постраждали від збройної агресії, зокрема ВПО, учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни. Ефективна легалізація ринку оренди (найму) потребує стабільних і зрозумілих правил оподаткування як під час дії воєнного стану, так і після його завершення. Доцільно запровадити додаткові стимули для зниження вартості оренди (найму) житла для ВПО, які втратили житло, а також для ветеранів війни, включаючи учасників бойових дій, осіб з інвалідністю внаслідок війни та учасників війни. 

Реалізація зазначеного можлива за умови внесення наступних змін до ПК України: 

• доходи від надання в оренду (найм) житлової нерухомості звільняються від сплати ПДФО та військового збору, якщо орендарем (наймачем) є ВПО або ветерани війни (учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни). Для застосування цієї пільги договори оренди (найму) мають бути зареєстровані у встановленому Урядом порядку, що дозволить як контролювати ринок оренди, так і отримувати дані про житлові потреби цих категорій для надання підтримки;
• для доходів від надання в оренду (найм) житлової нерухомості іншим категоріям орендарів (наймачів) встановлюється диференційований підхід до оподаткування: 0% – якщо загальна площа житла, яке здається в оренду (найм), не перевищує 200 кв. м, та 5% – якщо площа становить від 200 до 400 кв. м;
• зберігається базова ставка (18% ПДФО) для доходів від оренди (найму) нежитлової нерухомості, у випадках, коли орендар (наймач) є податковим агентом, а також якщо загальна площа житла, що здається, перевищує 400 кв. м;
• спрощується процедура декларування доходів: фізичні особи не зобов’язані зазначати у річній декларації інші доходи, інформація про які вже є у податкових органах або не впливає на розмір податку.

З огляду на статистичні дані щодо низької кількості домогосподарств ВПО, які фактично скористалися правом на отримання субсидії на оренду (найм) житла, очевидно, що цей державний інструмент у його нинішньому вигляді потребує доопрацювання. Зареєстровані законопроєкти — це важливий крок у напрямку легалізації ринку оренди, зниження податкового навантаження та створення стимулів для укладення офіційних договорів, що, своєю чергою, може розширити доступ ВПО до державної підтримки. Водночас, податкові зміни, ймовірно, не є єдиним необхідним рішенням. Для досягнення відчутного ефекту доцільно також розглянути додатковий механізм – спрощення процедури отримання субсидії.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».

Минулого року команда “ГРУПИ ВПЛИВУ” долучилась до розробки методичних рекомендацій до Статуту територіальної громади. Особливу увагу ми приділили питанням інтеграції принципів безбар’єрності та інклюзії. 

Статут громади визначає цінності, принципи та правила місцевого самоврядування, тому важливо, щоб в основному документі кожної громади були відображені конкретні рекомендації, які прибирають бар’єри для участі громадян в управлінні місцевими справами.

У методичних рекомендаціях безбар’єрність визначається як один із фундаментальних принципів, на яких базується взаємодія органів місцевого самоврядування з жителями та розвиток територіальної громади. Безбар’єрність проявляється у забезпеченні рівного доступу до фізичного середовища, інформації, послуг та процесів ухвалення рішень для всіх груп населення, зокрема для людей з інвалідністю та маломобільних груп.

Згідно з рекомендаціями, статут має визначати безбар’єрність як одну з основ взаємодії влади та громади. На практиці це має бути відображено в усіх сферах, зокрема:

• При плануванні територій загального користування (парків, вулиць, площ) обов’язковим є дотримання принципів безбар’єрності та пріоритетність пішохідного руху. Має бути забезпечено безперешкодне пересування в межах громади та доступ до об’єктів громадського простору (місцевої ради, шкіл,, закладів культури, охорони здоров’я, конференц-залів тощо) і транспорту. 

• Публічна інформація про діяльність ради та звіти посадових осіб повинні подаватися у спосіб, доступний для сприйняття, зокрема з використанням методу спрощеної мови та формату легкого читання відповідно до вимог законодавства. Статут громади повинен зобов’язати раду підтримувати сайт у стані, адаптованому до потреб осіб з інвалідністю (згідно з ДСТУ EN 301 549:2022), що включає можливість використання допоміжних технологій.

• При наданні відповіді на запит, за проханням запитувача, інформація має надаватися у форматах, що забезпечують доступність її сприйняття для людей з інвалідністю.

• Пленарні засідання ради, робота комісій та звітування посадових осіб мають проводитися виключно в приміщеннях, які є доступними маломобільних груп населення.

• Загальні збори, громадські слухання та звіти повинні передбачати можливість дистанційної участі (через відеоконференції), де є змога не лише бачити й чути доповідачів, а й ставити запитання та виступати. Як у випадку фізичної присутності, так і з підключенням онлайн важливо забезпечувати переклад на українську жестову мову.

• При розподілі коштів місцевого бюджету рада повинна враховувати потреби маломобільних та інших вразливих груп населення.

Статут може передбачати створення молодіжних центрів, ветеранських просторів та центрів реабілітації, і з обов’язковим урахуванням інклюзивності.

Для забезпечення належної представленості інтересів людей з інвалідністю та інших маломобільних груп населення громади та отримання експертної допомоги, рекомендується створювати профільні консультативно-дорадчі органи, як-от “Рада безбар’єрності”.

Безбар’єрність починається з урахування потреб жителів громади. Це потрібно робити як при впровадженні інструментів участі, так і при розробці чи внесенні змін до статуту. Адже від залучення жителів громади залежить якість прийнятих рішень, а також розвиток громади загалом. Врахування цих принципів та рекомендацій в статуті дозволить перетворити територіальну громаду на простір, де кожна людина може бути активним учасником місцевого самоврядування.