До такого висновку дійшли експерти та експертки Громадського холдингу «ГРУПА ВПЛИВУ» за результатами моніторингу інформаційної доступності політичних партій.

Даний моніторинг проводився з 25 вересня до 24 жовтня 2020 року, в період виборчої кампанії. Інформація для моніторингу збиралася з відкритих джерел – онлайн-ресурсів політичних партій. Всього до моніторингу потрапило 24 політичні партії, серед яких 5 – парламентські та 19 партій, які мали найбільшу електоральну підтримку населення у регіонах напередодні виборів.

«Нашою метою було оцінити, наскільки інформація на онлайн – ресурсах та в програмах політичних партій є доступною для виборців з інвалідністю. Для цього ми використовували міжнародні стандарти, наприклад Web Content Accessibility Guidelines. Також ми ставили для себе завдання визначити, чи враховуються в документах та публікаціях цих партій інтереси людей з інвалідністю, маломобільних груп населення, а також внутрішньо переміщених осіб», – зазначила Тетяна Дурнєва.

Моніторинг охоплював відразу кілька напрямків, а саме:

• аналіз наявності та доступності інформації про діяльність політичних партій у мережі інтернет;
• аналіз вебдоступності офіційних сайтів  політичних партій та інформації на них, що включає відповідність методичним рекомендаціям  The Web Content Accessibility Guidelines 2.0, доступність фото та відео контенту, позитивні та негативні приклади;
• аналіз забезпечення інформації у доступних форматах на офіційних сторінках політичних партій у соціальних мережах, що включає відповідність критеріям спрощеної мови, використання коректних термінів, дотримання стандартів оформлення фото та відео контенту, позитивні та негативні приклади;
• аналіз програм політичних партій на предмет інформаційної доступності доступності, що включає їх відповідність критеріям спрощеної мови та стандартам оформлення тексту;
• аналіз програм щодо врахування прав та інтересів людей з інвалідністю, маломобільних груп населення і внутрішньо переміщених осіб.

Результати моніторингу продемонстрували, що жодна з політичних партій не відповідає всім критеріям доступності для людей з інвалідністю. Коротко результати моніторингу є наступними:

• Лише одна політична партія має 100 % відповідність методичним рекомендаціям The Web Content Accessibility Guidelines 2.0. 
• Жодна партія не має на своєму сайті версії для осіб із порушеннями зору.
• Партії не приділяють виборцям з інвалідністю належної уваги в публікаціях. Лише в 1% опублікованих новин на сайтах та сторінках партій в соціальних мережах є згадка про людей з інвалідністю. 
• Лише кожна третя інфографіка та кожне сьоме відео на сайтах партій  відповідають критеріям доступності для візуального наповнення.
• Жодна фотографія на сайтах та сторінках соцмережах не має тифлокоментарів.  
• 82% публікацій на сторінках в соціальних мережах парламентських партій та 85 % публікацій на сторінках регіональних партій важко сприймати через довгі речення, складну пунктуацію, використання абревіатур, слів іншомовного походження тощо.
• 94% відео на сторінках парламентських партій та 82% відео на сторінках регіональних партій не мають субтитрів. 
• Жодна з програм партій не є повністю інформаційно доступною. 
• 70% програм партій взагалі не містять положень чи згадок про людей з інвалідністю. У 50% згадок використовується некоректна термінологія по відношенню до цієї категорії громадян. 
• 92% програм парламентських партій не містять положень про потреби внутрішньо переміщених осіб. Там, де ці положення є, в 100% випадків використовуються некоректна термінологія. 

«Перед проведенням моніторингу ми направляли всім політичним партіям свої рекомендації щодо доступності та інклюзивності. Однак, як показали результати –  рекомендації не були враховані в повному обсязі. Наразі в Україні відсутня партія, яка б повністю відповідала  критеріям доступності та інклюзивності. Це означає, що попереду слідує етап роботи як з осередками партій на місцях, так і органами місцевого самоврядування до складу яких увійшли їх представники. Лише в результаті комплексного підходу – інтереси людей з інвалідністю, маломобільних груп населення та ВПО будуть враховані на належному рівні»,  – Марія Красненко.

Автори звіту наводять низку рекомендацій за результатами моніторингу. Рекомендації є загального характеру, наприклад, ознайомитись з рекомендаціями щодо доступності та інклюзивності, визначити особу, відповідальну за інклюзію, залучити представників громадських організацій, які опікуються правами людей з інвалідністю для надання фахових консультацій. 

Також рекомендації стосуються кожного з блоків проведеного дослідження: щодо доступності інформації про діяльність, вебдоступності офіційних сайтів, доступності соціальних мереж тощо. Текст Звіту “Інклюзивність місцевих виборів 2020.  Доступність інформаційних матеріалів  політичних партій для осіб з інвалідністю  та маломобільних громадян” можна:

З методологією проведення моніторингу ви можете ознайомитись за посиланням: https://www.vplyv.org.ua/archives/5728

Звіт “Інклюзивність місцевих виборів 2020. Доступність інформаційних матеріалів політичних партій для осіб з інвалідністю та маломобільних громадян” підготовлено в рамках проєкту “Доступні вибори”, який реалізується ГО “Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ” за фінансової підтримки Національного демократичного інституту (NDI).

Опитування проводилось з 02 по 10 грудня 2020 року Коаліцією організацій, що опікуються питаннями захисту прав постраждалих від збройного конфлікту. 

Навіщо було проводити опитування?

З початку збройного конфлікту в Україні минуло майже сім років. Відтак, ті переселенці, хто виїздив з охоплених війною територій, вже майже сім років проживають в нових громадах. Тут вони можуть віддати дитину в садочок або школу, звернутися до лікарні, можуть почати свій бізнес. А віднедавна переселенці ще й можуть брати участь у місцевих виборах. Водночас, більшість внутрішньо переміщених осіб так і не стали повноправними мешканцями нових громад: частина місцевих програм, пільг на переселенців не розповсюджується, здебільшого – через відсутність у переселенців реєстрації місця проживання (“прописки”) в приймаючих громадах.

Починаючи з 2016 року тривають спроби врегулювати питання включення переселенців до місцевих громад задля забезпечення їхньої повноцінної інтеграції. Здебільшого, дискусії точаться навколо механізму такого включення, який має відповідати потребам ВПО та можливостям місцевих громад.

Коаліція громадських організацій, які опікуються питаннями захисту прав постраждалих від конфлікту, послідовно та системно працює з темою забезпечення повноцінної інтеграції ВПО. 

Тож ми вирішили провести опитування через соціальну мережу Фейсбук, щоб дізнатися про загальні тенденції щодо включення переселенців в життя в місцевих громад станом на кінець 2020 року.  

Які результати ми отримали?

В опитуванні взяли участь 776 респонденти, серед них 178 (22.9%) чоловіків та  597 (77.1%) жінок. Переважна більшість опитаних, а саме 60.7% є особами у віці до 45 років. Респондентами є представники та представниці з усіх областей України. Найбільша кількість респондентів з Київської області (22.6%) та  міста Києва (5.5%), з Донецької області (підконтрольна територія) (15.7%), Дніпропетровської (6.7%), Харківської області (6.7%).

За результатом опитування можна зробити наступні висновки:

1. Переважна кількість опитаних (близько 85%) проживає в громаді більше 3-х років після свого переміщення з тимчасово окупованих територій. Проте лише 43.8% осіб визначаються своє включення до її життя на високому рівні (поставили від 6 до 10 балів з 10 можливих). Зазначене може свідчити про відсутність комплексних інтеграційних заходів на державному та місцевих рівнях, відсутність комунікації у громаді.
2. Переважна кількість опитаних (72.3%) не мають зареєстрованого місця проживання у приймаючій громаді. Більше половини респондентів (53%) хотіли б отримати таку реєстрацію. Основною причиною неможливості реєстрації місця проживання є відсутність житла, в якому особа мала б можливість зареєструватись. Частина опитаних відмічає існування страху зміни зареєстрованого місця проживання у зв’язку з можливими складнощами у перетині лінії зіткнення чи адміністративного кордону, продажу нерухомого майна на окупованих територіях та в цілому зв’язку з покинутим місцем проживання. Також, неготовність зміни зареєстрованого місця проживання визначається у зв’язку з страхом втрати гарантій та пільг як внутрішньо переміщеної особи. Зазначене може свідчити як про системну проблему із наявною системою реєстрацією місця проживання, так і про обгрунтовані ризики, які не залежать від України. Особлива увага має бути приділена питанню інформування внутрішньо переміщених осіб про відсутність зв’язку між реєстрацією місця проживання та довідкою про взяття на облік ВПО, пільгами і гарантіями передбаченими для них.
3. Лише 30.5% опитаних голосували на виборах до органів місцевого самоврядування та місцевих голів у 2020 році. Така ж кількість (31.3%) визначає невчасну зміну виборчої адреси як основну причину неучасті у місцевих виборах. Зазначене відображає позитивну тенденцію щодо інформування громадян про їх політичні права. Лише 14.3% громадян вказали відсутність права на участь у виборах як причину своєї неучасті. 
4. В свою чергу, 40.1% опитаних користуються чи робили спробу використання інструментів локальної демократії. Серед опитаних відзначається обмеження у доступі до інструментів участі (або окремих з них) у зв’язку з тим, що особа є внутрішньо переміщеною особою. Зазначене відображає потребу у інформуванні щодо можливості використання інструментів, а також включення ВПО до переліку осіб, що мають право участі та використання інструментів. Питання може бути врегульованим на рівні громад шляхом змін до Статуту, Положень. А також змінами до Закону України “Про місцеве самоврядування” згідно яких ВПО будуть визначені жителями громади.
5. Лише половина опитаних (55.3%) надали позитивну відповідь щодо розуміння суті місцевих програм. Проте 80.7% визначають потребу участі у них самостійно, 78.6% – своїх родичів/близьких/знайомих, що є ВПО. Основною сферою у якій є потреба в участі є житлова. Також відзначається високий рівень інтересу до сфери соціального захисту, охорони здоров’я, освіти, науки, підтримки малого бізнесу.
6. Лише 17.8% опитаних користувались місцевими програмами. Більше половини (53.2%) з них брали участь у житлових програмах. Перелік житлових програм, результат участі в програмах в опитуванні не визначався. В свою чергу, 33.5% опитаних визначають недоступність місцевих програм для ВПО. 26.3% особисто або члени їх сімей стикались з відмовами у наданні/участі у місцевих програм у зв’язку з тим, що є внутрішньо переміщеними особами. Зазначене відображає суттєву різницю між відсотком осіб, які виявляють бажання участі в місцевих програмах і тих, хто в них взяв участь; обмеження у доступі до місцевих програм спричинені невизначенням ВПО жителями громади.
7. 237 (39.7%) опитаних визначають безоплатне/пільгове харчування програмою, якою користуються у разі наявності неповнолітніх членів сім’ї (дітей). Ще 42.4% опитаних, у складі сімей яких є такі особи визначають відсутність такої потреби, недоступність програм для ВПО та відсутність віри в отриманні позитивного результату.
8. Транспортні пільги (12.1%), доступ до медичної допомоги (10.7%), соціальне таксі (1.4%) визначаються у переліку пільг та послуг, що надаються родинам у складі яких є люди з інвалідністю (незалежно від віку). В свою чергу, 11.8% опитаних визначають недоступність пільг та послуг для ВПО з інвалідністю.

Що далі? 

Результати опитування, звичайно, не можуть вважатися репрезентативними. Втім, вони допомагають зрозуміти загальні тенденції, оцінити проблему та визначити основні шляхи її рішення. 

Наразі, гострою залишається потреба у визначенні внутрішньо переміщених осіб жителями громади та поширення на них можливості використання інструментів локальної демократії, участі в місцевих програмах, використання пільг та послуг, які доступні місцевим жителям. Зі свого боку, ми, Коаліція організацій, що  опікуються питаннями захисту прав постраждалих від збройного конфлікту, будемо актуалізувати цю проблему у нашій роботі з органами влади, із парламентом та Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій. 

Разом із тим, є дещо, що ви також можете зробити вже зараз. Ми закликаємо вже зараз звертатися до місцевих рад та місцевих голів. Оскільки влада вже сьогодні може врахувати інтереси ВПО  у своїх  документах чи прийняти необхідні програми. Так, вже сьогодні переселенці  будують власну багатоповерхівку в Ужгороді, створюють консультаційну раду ВПО при міському голові в Запоріжжі або допомагають дітям долати наслідки пережитого в результаті воєнних дій (м.Мелітополь),  завдяки переселенцям в громадах приймають програму з захисту прав дітей (м.Кривий Ріг) та долучаються до державних житлових програм (м.Шостка та Сторожинець). Детальніше про ці історії успіху можна прочитати за посиланням. Головне це те, що дані історії про реальну комунікацію, взаємодію і  співпрацю самих ВПО із місцевою владою. 

До Коаліції організацій, що опікуються питаннями захисту прав постраждалих від збройного конфлікту входять:

• ГО «Донбас СОС», http://www.donbasssos.org   
• ГО «Крим СОС», http://krymsos.com/   
• БФ «Право на Захист», http://www.r2p.org.ua  
• БФ «Восток-СОС», http://vostok-sos.org/   
• ГО «Громадський холдинг «ГРУПА ВПЛИВУ», https://www.vplyv.org.ua/ 
• Програма “Радник”, що впроваджується БФ “Stabilization Support Services”, http://radnyk.org,  https://sss-ua.org     
• ГО «ZMINA.Центр прав людини», https://zmina.ua/    
• ГО «Кримська правозахисна група», https://crimeahrg.org/uk/   

У разі виникнення питань, пов’язаних із внутрішнім переміщенням і його наслідками, Ви можете отримати консультацію  за телефоном Гарячої лінії ГО “Донбас СОС” за телефоном 0800 309 110 (безоплатно з мобільного).

1. До Коаліції організацій входять Кримська правозахисна група, БФ “Право на захист”,  Центр прав людини ZMINA, БФ “Стабілізейшен Суппорт Сервісез”, БФ “Восток-СОС”, ГО “КРИМСОС”, Громадський  холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”, ГО “Донбас СОС”

Прем’єр-міністру України Денису Шмигалю

Віце-прем’єр-міністру України з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Олексію Резнікову

т.в.о. Міністра освіти та науки України Сергію Шкарлету

Міністру внутрішніх справ України Арсену Авакову

Міністру цифрової трансформації України Михайлу Федорову

ЗВЕРНЕННЯ

Ми, представники громадських правозахисних організацій, які опікуються захистом прав постраждалих від збройного конфлікту осіб, вітаємо рішення парламенту щодо спрощення умов вступу до закладів вищої освіти для молоді з тимчасово окупованих територій України. Забезпечення реального доступу до української освіти дітей та молоді, які живуть в умовах війни, є практичною реалізацією політики реінтеграції, яка була анонсована Президентом України ще на початку своєї каденції.

Попри пандемію COVID-19, карантин та непропорційні обмеження, запроваджені окупаційними адміністраціями щодо перетину КПВВ (повна заборона перетину, заборона виїзду для здачі ЗНО, запровадження “одноразового” виїзду в період карантину тощо), більше тисячі абітурієнтів з окупованих територій (321 вступник з Криму і 1008 з Донбасу) вже рекомендовані до зарахування на бюджет. Такими є результати основного етапу цьогорічної вступної кампанії, додатковий етап якої триватиме до 23 жовтня.

На жаль, окрім карантинних обмежень, пов’язаних із свободою пересування, абітурієнти з окупованих територій також стикнулися з перепонами при вступі до закладів вищої освіти вже на підконтрольній Уряду України території. Такими перепонами стали вимоги подання вступником документів, не передбачених наказами МОН (наприклад, паспорту громадянина України, військового квитку тощо, вимога отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи у разі відсутності підтвердження проживання дитини на окупованих територіях відміткою про реєстрацію. Крім того, після внесених 3 липня змін до Закону України “Про вищу освіту” перед Міністерством освіти та науки мало б у стислі терміни підготувати зміни до Умов прийому для здобуття вищої освіти в 2020 році для абітурієнтів з Криму і Донбасу, проінформувати про ці зміни заклади вищої освіти, самих вступників та їхніх батьків, громадськість. Проте, вступ дітей з окупованих територій в 2020 році відбувався навпомацки, фактично про процедуру вступу можна було дізнатися тільки звернувшись до конкретного навчального закладу. До сьогодні зміни до наказів про порядок та умови вступу не прийняті.

Цілковито підтримуючи ідею забезпечення доступу дітей та молоді з окупованих територій до освіти, ми вважаємо, що для забезпечення повноцінної реалізації законодавчих змін, ініційованих Президентом України та підтриманих Верховною Радою 3 липня 2020 року, необхідно:

Кабінету Міністрів України:

– внести зміни до Постанови Кабінету Міністрів України № 641 “Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” від 22 липня 2020 року та надати можливість вступникам виїхати з тимчасово окупованих територій без вимоги проходження обов’язкової самоізоляції;
– розробити та запровадити технічні рішення та створити можливості для подання вступниками з окупованих територій документів про вступ до закладів вищої освіти онлайн, а також складання вступних випробувань (іспитів) онлайн;
– розробити та подати на розгляд Верховної Ради України проєкт Закону щодо внесення змін до статті 4 Закону України “Про забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб” з метою удосконалення процедури підтвердження адреси покинутого місця проживання на тимчасово окупованих територіях України у разі відсутності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення;
– забезпечити в бюджеті на 2021 рік належне фінансування інформаційної кампанії для поширення інформації щодо можливості та умов вступу для молоді з окупованих територій;
– передбачити в бюджеті на 2021 рік фінансування заходів, спрямованих на реінтеграцію дітей з окупованих територій, через розробку комплексної програми доступу до освіти та супутніх послуг, яка б включала програму для талановитої молоді з тимчасово окупованих територій підготовчі курси на базі університетів, роботу інформаційних центрів про можливості для молоді на КПВВ тощо (Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, Міністерство освіти та науки України).

Міністерству освіти та науки України:

– надати публічні роз’яснення стосовно порядку та умов вступу абітурієнтів з окупованих територій на місця державного замовлення в межах встановленої квоти-2 в рамках вступної кампанії, яка триватиме до 23 жовтня, та розмістити такі роз’яснення щонайменше на офіційному сайті МОН та на спеціалізованому сайті “Вступ просто”( https://www.vstup-prosto.com/);
– привести свої нормативно правові акти у відповідність до Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про вищу освіту” щодо особливостей вступу до закладів вищої освіти осіб з тимчасово окупованих територій Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, Донецької та Луганської областей” (зокрема, Наказ МОН №560 від 24 травня 2016 року, Наказ МОН №697 від 21 червня 2016 року та Наказу МОН “Про затвердження Умов прийому для здобуття вищої освіти в 2020 році” від 11 жовтня 2019 року);
– надати роз’яснення закладам вищої освіти стосовно чіткого переліку документів, які є необхідними для вступу мешканців тимчасово окупованих територій;
– забезпечити інформаційне наповнення та своєчасне оновлення інформації на офіційному сайті Міністерства та ресурсі «Вступ просто» (https://www.vstup-prosto.com/);
– забезпечити надання інформації на широке коло питань, в тому числі, які стосуються виїзду з окупованих територій, проходження самоізоляції, подачі документів вступниками з окупованих територій урядовою гарячою лінією 0 800 504 425, а також забезпечити можливість для мешканців тимчасово окупованого Криму та м. Севастополь безкоштовного звернення на гарячі лінії МОН.

1 вересня 2020 року

Центр прав людини ZMINA
Благодійний фонд “Восток SOS”
Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”
Громадська організація “КРИМСОС”
Громадська організація “Донбас СОС”
Благодійний Фонд “Право на захист”
Благодійний фонд “Стабілізейшен Суппорт Сервісез”
Кримська правозахисна група
ГС “Українська Гельсінська Спілка з прав людини”
ЦГП “Альменда”

Фото

Взагалі не визначеними є питання соціального та пенсійного захисту переселенців та жителів тимчасово окупованих територій (ТОТ)

Уряд Шмигаля працює вже понад сто днів (звітування було саме минулого тижня), проте затвердження їхньої програми так і не сталось. Повторна (друга) спроба теж відбулась, але й під куполом її не підтримали.

Ця новина не дуже засмутила урядовців, адже за словами прем’єр-міністра, їм не потрібен імунітет, щоб працювати на користь України та українців. Але зараз — не про урядову програму. Трішки раніше, ще навесні, не очікуючи затвердження парламентом Програми уряду, Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України збирало пропозиції до Програми вже своєї діяльності та пізніше, розмістили проект до обговорення. І чесно кажучи, ним, як і в цілому урядовою програмою, не можна бути задоволеною в повному обсязі. І ось чому.

Одне з головних зауважень, як і до міністерського документу, так і до урядового — невизначеність періоду. Термін реалізації заходів визначено у часових рамках між 2020 та 2023 років або не визначеним взагалі. Складно щось планувати чи навіть вимагати, не розуміючи планів центрального органу влади. Номер два серед зауважень — це відсутність визначення відповідальних, слід пам’ятати, що Міністерство реінтеграції не одне, а питання постраждалих насправді, дотично, входить до відомства всіх. Наприклад, питання вступу дітей з Донецька чи Луганську до навчальних закладів на підконтрольних територіях неможливо вирішувати без МОН, а питання пов’язані з медичними забезпеченням без МОЗ, і так далі. Й про це слід не забувати.

Не менше питань викликають і плани, яких не має. Зокрема взагалі не визначеними є питання соціального та пенсійного захисту переселенців та жителів ТОТ, а це одні з найболючіших питань. Те саме, щодо постраждалих від збройного конфлікту, які проживають в населених пунктах на лінії зіткнення, їхні потреби не є відображеними. Окремі питання до «авторів» виникають через самі формулювання і їхні некоректності, наприклад говорити про спрощення процедури встановлення опіки над дітьми, які повернулись з ТОТ не варто. Адже хто такі «діти, які повернулися з ТОТ»? Такий термін не є ні прийнятним, ні юридично визначеним.

Й звісно, не можна не сказати про те, що окремі цілі поєднують в собі задачі різного характеру і суті. Так, «соціальний захист населення» включає в себе абсолютно все, і питання інтеграції в приймаючих громадах, і житлового забезпечення також.

Спробую навести на прикладі декількох, не всіх.

Так, якщо говорити щодо мети «соціальний захист населення», то окремі її пункти не є конкретизованими, що не дає можливості зрозуміти проблематику, завдання та критерії досягнення навіть тими, хто не один рік займається цими питаннями. Наведу приклад щодо забезпечення прав осіб з інвалідністю на ТОТ, критерієм чого є приведення законодавства України щодо людей з інвалідністю, які проживають на ТОТ до вимог Конвенції. Проте зрозуміти яких саме прав (соціальних? політичних?) та в якій частині складно. Можна гадати, що йдеться про захист прав цивільних осіб, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання внаслідок війни. Але чи це так? Не знаю. А через охоплення різних сфер, не є прозоро визначена стратегія щодо окремих напрямків. Наприклад, на початку 2020 року розпочато процес розробки житлової стратегії в Україні. Проте відображення цього не має, як і в цілому розуміння стратегії щодо забезпечення житлом, а не реалізації окремих програм. Про те, що поза увагою залишилося питання місць компактного проживання (тобто місць, які були визначені для тимчасового проживання, зокрема, готелі, санаторії, геріатричні пансіонати тощо) і говорити не варто.

Якщо ж говорити про ціль «цифрова трансформація», то надзвичайно важливим є уникнення створення окремих «спеціальних» сервісів для жителів тимчасово окупованих територій та переселенців, оскільки дані категорії громадян перш за все є громадянами України і складність отримання послуги полягає не в їхньому статусі, а в умовах. Тому саме умови тимчасової окупації та внутрішнього переміщення мають враховуватись при наданні онлайн послуг, а не «статус» чи місце проживання особи. Не найкращий варіант йти тут шляхом «інновацій» в створенні чогось особливого.

Отже, висновки за всіма пунктами.

Є і хороше, що полягає у відкритості Міністерства до роботи з громадськістю. Проте, наскільки ця робота буде врахована — це питання. Вже сьогодні можна говорити, що нова Урядова програма є більш розширеною та наповненою, як мінімум за об’ємом. І хочеться плекати надію на те, що Міністерством з питань реінтеграції також будуть враховані коментарі надані громадськістю на їхній документ. Адже їхня програма, попри консультування, включила і відобразила не все з того, щоб хотілось і варто включити.

Юристка Громадського холдингу “ГРУПА ВПЛИВУ” Марія Красненко, для НВ, 19 червня 2020

Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ” дуже плідно поспілкувався з партнерами під час онлайн-зустрічі “Виборчі права ВПО? Це про нас!”.

Порядок денний – місцеві вибори та ідеї для інформаційної кампанії щодо підвищення обізнаності ВПО та трудових мігрантів про їхнє право обирати місцеву владу. Нагадаємо, за Виборчим кодексом відтепер усі мобільні громадяни мають право голосувати за місцем проживання.

Київ, Полтава, Харків, Запоріжжя, Луцьк, Коростень, Козятин, Миколаїв, Ужгород, Сторожинець, Вінниця, Конотоп, Тернопіль – ось неповна географія нашого творчого “зумування”!

Дякуємо добрим і надійним друзям, усім, хто до нас долучився й запропонував ідеї для роботи з виборцями та місцевою владою!

Долучайтеся до кампанії #КоженГолосВпливає!!!

Оригінал статті розміщено на вебсайті IFES Ukraine.

19 грудня 2019 року назавжди закарбувалося в пам’яті Тетяни Дурнєвої, виконавчої директорки київської громадської організації «ГРУПА ВПЛИВУ». У цей день український парламент ухвалив новий Виборчий кодекс, який кардинально змінив виборчу систему в країні. Новий кодекс відкрив двері перед пані Тетяною та ще близько 1,4 мільйона інших внутрішньо переселених осіб (ВПО), а також 3-4 мільйонів внутрішніх трудових мігрантів, долучивши їх до участі у всіх типах виборів.

«У той день я написала у себе в Facebook, що виконала ще одну місію. Для мене це була дійсно важлива і виснажлива багаторічна боротьба за конституційне право голосу. Багато людей, знайомих і незнайомих стежили, переживали, і разом з нами святкували цю перемогу демократії», – розповіла пані Тетяна.

Протягом останніх чотирьох років Тетяна та її колеги з громадської організації «ГРУПА ВПЛИВУ» невпинно працювали над адвокацією виборчої реформи та підвищували рівень обізнаності суспільства, аби забезпечити участь українських ВПО та інших мобільних усередині країни громадян на всіх видах виборів.

Після того, як у її рідному місті Донецьку розпочався збройний конфлікт, Тетяні довелося починати своє життя з нової сторінки. Доступ до виборчого процесу був лише однією з перешкод, із якими вона зіткнулася. Так, Тетяна зрозуміла, що в країні немає єдиного адвокаційного рушія, який сприяв би наданню виборчих прав таким людям, як вона.

На парламентських виборах ВПО могли голосувати лише за партійними списками, але не мали права обирати кандидата, що балотувався в окрузі, де вони проживають. Крім того, ВПО були позбавлені права голосу на місцевих виборах та обирати половину складу парламенту.

Створена на початку 2016 року, «ГРУПА ВПЛИВУ» систематично розпочала адвокатувати за права українських ВПО на національному та місцевому рівнях із залученням ВПО з усіх регіонів країни, законодавців та представників міжнародних організацій. Наприкінці 2016 року був запущений перший проєкт «ГРУПИ ВПЛИВУ» щодо виборчих та політичних прав ВПО, як частина ширших зусиль, підтриманих IFES щодо сприяння демократичному прогресу в Україні, завдяки допомозі Великобританії (UK aid), Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), та Міністерства міжнародних справ Канади. У рамках цього проєкту «ГРУПА ВПЛИВУ» очолила адвокаційну кампанію «Кожен голос впливає» для просування виборчих прав ВПО. Організація боролася із міфами та хибними уявленнями про виборчу участь ВПО, оскільки рівень підтримки політичних прав ВПО в Україні був низьким. За цей час «ГРУПА ВПЛИВУ» кардинально змінила ставлення політиків та суспільства в цілому до виборчих прав ВПО.

«Важко заперечити роль IFES, UK aid, USAID та Міністерства міжнародних справ Канади у формуванні спроможності «ГРУПИ ВПЛИВУ» відстоювати реформи та здійснювати системні зміни, – розповідає Тетяна. – У 2016 році IFES та UK aid підтримали перший проєкт нашої новоствореної організації, і це змусило нас мобілізувати свої ресурси для досягнення конкретних цілей».

На початку своєї роботи організація стикнулася з проблемою довгого і складного процесу побудови партнерських зав’язків із народними депутатами, які були би готові підтримати законодавчі зміни, що на той час мали низький рівень підтримки в суспільстві та політичних колах. У березні 2017 року IFES організувала навчальну поїздку до Грузії для представників Центральної виборчої комісії, депутатів та громадських активістів, зокрема Тетяни Дурнєвої.

«Для мене ця поїздка стала можливістю познайомитися з грузинським досвідом забезпечення виборчих прав ВПО та, що важливо, переконати депутатів щодо необхідності надання повних виборчих прав ВПО та вибудувати довіру. Пізніше ці депутати комунікували наші ідеї у Верховній Раді та зібрали союзників з усіх партій та груп для реєстрації проєкту закону», – розповідає Тетяна.

У березні 2017 року завдяки спільним зусиллям проєкт Закону №6240, який мав на меті розширити виборчі права мільйонам українських ВПО та внутрішнім трудовим мігрантам, був зареєстрований у Верховній Раді. Законопроєкт готувався відкрито та інклюзивно, за участі «ГРУПИ ВПЛИВУ», Громадянської мережі ОПОРА та IFES за погодженням із ЦВК, депутатами, Міністерством з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб в Україні, ВПО та іншими зацікавленими сторонами. Його підписали 24 депутати від всіх політичних партій і фракцій. Законопроєкт мав на меті спростити реєстрацію виборців та дати право переселенцям та іншим громадянам України голосувати за їхніми фактичними місцями проживання, а не за «пропискою».

«ГРУПІ ВПЛИВУ» за підтримки IFES, UK aid, USAID та Міністерства міжнародних справ Канади вдалося створити потужну й ефективну регіональну коаліцію захисників прав ВПО та реалізувати успішну загальнонаціональну адвокаційну кампанію. Надихаючись міжнародними стандартами та найкращими практиками, організація провела серйозну роботу, орієнтуючись на парламентарів, місцеву владу та суспільство. Використовуючи інноваційні та спеціалізовані підходи до адвокації – у тому числі флешмоби, вуличні акції, адвокаційні форуми, прес-сніданки із зацікавленими сторонами, публічні дискусії з місцевими громадами, кампанії з написання листів тощо – «ГРУПІ ВПЛИВУ» вдалося об’єднати громадян та владу навколо вирішення проблеми.

Ці зусилля були доповнені активною міжнародною адвокаційною діяльністю. Тетяна Дурнєва та інші представники «ГРУПИ ВПЛИВУ» брали участь у міжнародних конференціях та розробляли наукові публікації з теми виборчих прав ВПО. У результаті регіональної адвокаційної кампанії «ГРУПИ ВПЛИВУ», протягом 2018 року тринадцять місцевих рад з усієї України направляли офіційні звернення, закликаючи депутатів Верховної Ради надати право голосу внутрішньо переміщеним особам.

«Коли парламентарі чують запити від національних громадських організацій, вони не обов’язково вважають їх пріоритетними, але коли вони виїжджають у регіони та чують всі ті самі запити від своїх виборців, місцевої громади та влади, коли міжнародна спільнота вказує на проблеми виборчого права ВПО в Україні – це створює громадський тиск та резонанс», зазначає Тетяна.

Сьогодні «ГРУПА ВПЛИВУ», що є частиною ширших зусиль, які підтримує IFES за сприяння UK aid, USAID та Міністерства міжнародних справ Канади, перетворилася на самодостатній провідний голос в адвокації виборчих прав та прав людини в Україні і за її межами. «ГРУПА ВПЛИВУ» зуміла об’єднати низові організації та політичну спільноту навколо свого ключового повідомлення – повне надання виборчих прав ВПО.

Тепер, коли новий Виборчий кодекс запровадив довгоочікувані зміни, організація спрямує свої зусилля на те, щоб ЦВК негайно ухвалила підзаконні акти, необхідні для ефективного виконання положень нового Виборчого кодексу. Також «ГРУПА ВПЛИВУ» буде інформувати та роз’яснювати ВПО, які отримали виборчі права, та іншим громадянам особливості нового виборчого законодавства.

«Важливим етапом успішної адвокаційної кампанії є впровадження змін та контроль за тим, як зміни законодавства працюють на практиці. Ми пильнуємо процес розробки підзаконних актів ЦВК, продовжуємо надавати рекомендації для спрощення процедури зміни виборчої адреси та тримати це питання на порядку денному. Водночас перед нами стоїть наступне завдання – роз’яснити виборцям процедуру та активізувати громадян до участі у місцевих виборах за новими правилами», – каже Тетяна Дурнєва.

Діяльність IFES в Україні стала можливою за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), Міністерства міжнародних справ Канади та британської допомоги від уряду Великої Британії (UK aid).

З 1994 року IFES відіграє ключову роль у становленні та модернізації демократичних виборчих процесів та інституцій в Україні. За цей час IFES отримала репутацію надійного джерела інформації для об’єктивного аналізу, оцінки та висококваліфікованої технічної допомоги у сфері реформування виборчого законодавства в цілому та політичного фінансування зокрема, а також адміністрування виборів, посилення спроможності громадянського суспільства, громадянської освіти і вивчення громадської думки.  

Діти, які пережили травматичний досвід внаслідок військовий дій на Донбасі до сих пір, на сьомий рік війни, потребують допомоги. А діючих ефективних програм, які б займалися проблемами таких дітей та їхніх батьків майже немає. До такого висновку прийшли експерти команди ГО “Егіда Центр”, які завдяки підтримці Громадського холдингу «ГРУПА ВПЛИВУ» провели дослідження для визначення психоемоційного стану та потреб дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.

В рамках дослідження було опитано 50 родин, які мешкають в Кривому Розі. Серед них 21 родина, в якій є діти зі статусом постраждалих внаслідок військових дій. Переважна більшість, 94% родин, не мають власного житла. 56% родин його орендують, ще 18 живуть в кімнатах в гуртожитку, 16% у модульному містечку та 4% мають соціальне житло. Як свідчить досвід переселенців в Маріуполі, відсутність постійного житла має негативний вплив в першу чергу саме на дітей, які змушені змінювати школи при кожному переїзді, заново інтегруватися в нові спільноти одноліток. Про досвід переселенців в Маріуполі читайте тут.

Лише 36% опитаних в Кривому Розі переселенців вважають себе інтегрованими в громаду. Щодо психоемоційного стану та потреб самих дітей, то ситуація так само невтішна. 36% опитаних заявили, що дитина потребує допомоги психолога, 44 % заявили про необхідність підтримки розвитку особистісних ресурсів дитини. Майже кожна сьома дитина стикалася з  випадками булінгу в навчальному закладі саме через те, що є переселенцем.

Завантажити звіт.

Дослідження проводилося в межах гранту, наданого проєктом Ради Європи “Внутрішнє переміщення в Україні: розробка тривалих рішень”.

Не так давно, трішки більше ніж півроку тому, ми обговорювали план дій уряду технократів. Тепер маємо новий уряд, обговорити та прокомунікувати який нам частково завадило впровадження карантинних заходів, спричинених пандемією COVID-19. Попри це, політичне життя продовжується, попередні виклики ніхто не скасовував, а довгострокова перспектива стає все важливішою. Саме тому плани уряду викликають ще більше питань, в тому числі щодо тимчасово окупованих територій — Донбасу, Криму та міста Севастополя, територій поблизу лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщених осіб.

Йдеться про оприлюднений на сайті Верховної Ради проект постанови про Програму діяльності Кабінету Міністрів України. Саме цей документ передбачає напрямки, цілі та задачі уряду.

Цього разу ми не побачили презентацію у форматі окремого сайту чи будь-яку іншу широку публічну комунікацію плану. Можна сказати, що час вимагає іншого — дій, а не обговорень, однак хочеться нагадати (і не лише щодо програми), що будь-які тимчасові заходи мають забезпечувати можливість реалізації наших прав. Питання лише у форматі. Ми ж навчились працювати з дому та проводити робочі зідзвони?

Але повернемось до програми, що розрахована на термін повноважень нового Кабміну, тобто на 4,5 років. На жаль, уявлення щодо того, як ми будемо жити в 2025-му, він в повному обсязі не дає.

Що не так з новим планом дій уряду?

Як зазначено у новому проекті програми — світ змінюється. Країни стоять на порозі глобальних перетворень. А ефективна відповідь на ці виклики дасть Україні новий поштовх до сталого розвитку. Щоправда, що передбачає цей сталий розвиток, однозначно не сказано.

Текст програми переважно є політичною декларацією, а не засадничим, покроковим документом роботи уряду. Мова ж йде не лише про пандемію, світову економічну кризу, яка на нас очікує, а ще й про локальний, український контекст — існуючий збройний конфлікт, часткова окупація, масове внутрішнє переміщення, корупція, децентралізація та інші виклики у кожній із сфер.

На жаль, програма не містить чітко сформованих цілей, заходів з необхідним фінансуванням, та, головне, індикаторів досягнення та їх виконавців. Порівняно з попередньою програмою, ми не бачимо цілей і планів кожного з міністерств, що і спричиняє виключення або лиш часткове охоплення окремих напрямків. Саме такою є ситуація щодо окупованих територій та переселенців.

Що буде з Донбасом та Кримом?

З хорошого — захист територіальної цілісності та суверенітету України та безпечна реінтеграція тимчасово окупованих територій України передбачено серед того, що «ми маємо забезпечити». З поганого — продовження цьому більше не має, окрім як у форматі протидії інформаційній агресії. Пробачте, але цього недостатньо для розуміння напрямків руху, особливо з урахуванням існування окремого міністерства та профільного віце-прем’єр-міністра. Адже громадянам потрібно не лише дивитись новини. Йдеться про суттєві та довгострокові процеси, які ми знову відкладаємо.

Як щодо переселенців?

Питання внутрішньо переміщених осіб, яких, я нагадаю, близько 1,5 мільйона, розкрито в цілому так само, як і з окупованими територіями та їх мешканцями. Основна частина — соціальна підтримка. 442 гривні адресної допомоги на покриття витрат з проживання — це добре, але що далі? Чи забезпечуємо ми повне включення в громади? Чи готуємо і реалізовуємо житлові програми? Чи змінюємо дискримінаційні підходи в отриманні соціальних виплат і пенсії? А що ми робимо з адміністративними послугами? А з працевлаштуванням? А з освітою?

І таких питань багато. Однак, який напрямок в цілому? Відповідей у мене наразі не має.

Чи достатньо такої стратегії?

Мені б хотілось, аби принцип «нікого не залишити осторонь», про який згадується в плані дій уряду, був не лише рядком в документі. Виходячи з тексту, я не скажу нічого нового і надзвичайного крім того, що такий документ не є достатнім. Будучи депутатом, я б за нього не проголосувала. Тому перше, що слід зробити — це окреслити ключові пріоритети центральних органів влади з визначенням процесів, які будуть продовжені, переглянуті, а також, які ресурси наявні в сьогоднішніх умовах, і що є індикаторами досягнення тої чи іншої цілі. Друге — це визначити питання подолання негативних наслідків конфлікту, забезпечення відновлення територій, що постраждали, включаючи заходи з реінтеграції тимчасово окупованих територій України як окремих повноцінних елементів програми діяльності уряду.

Саме ці процеси суттєво впливають на всі інші в нашій державі. Та дочекаймось, що скажуть депутати під час розгляду програми. А також реакції суспільства, яка, я впевнена, не забариться.

Юристка Громадського холдингу “ГРУПА ВПЛИВУ” Марія Красненко, НВ, 17 квітня 2020.

Фото

Правозахисники та експерти розповіли виданню “Донецкие новости” про державну політику щодо внутрішньо переміщених осіб під час і після карантин. Свою думку виловила також юристка Громадського холдингу “ГРУПА ВПЛИВУ” Марія Красненко:

“Наразі слід чітко розуміти, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов’язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється ряд заходів, що стосується проведення перевірок за місцем проживання, рішення комісій приймається без акта обстеження матеріально-побутових умов, та, найбільш головне – продовжуються всі соціальні виплати та пенсії. Відзначу ще раз, що мова йде саме про період дії карантину та 30 днів після його закінчення. Це чітко означає те, що після закінчення – будуть відновлені всі заходи, які були застосовними для переселенців. Однак, можна сказати однозначно, що практика реалізації цих заходів стане основою для пропозицій щодо перегляду нормативно-правових актів та практики, яка застосовна до внутрішньо переміщених осіб. Тому перед органами державної влади, та зокрема шляхом спонукання від громадських організацій, стоятиме задача оцінки вжитих заходів і можливість на їх підставі перегляду регулювання. Ще раз відзначу, що вжиті зараз заходи, однозначно можуть слугувати підтримкою ініціатив щодо ВПО та жителів ТОТ.

Але, на жаль, наразі стоїть питання не про заходи «після карантину», а про реалізацію тих заходів, які є передбаченими Законом проте не реалізованими на місцях. Ми фіксуємо, проблеми з виплатами соціальних виплат та пенсії, вимогу подання заяв на продовження виплат і навіть перевірки. Подібне ще раз говорить про «повільність» вертикалі та відсутність «волі» на центральному рівні виконавчої гілки влади”.