Коронавірус — це вже не вигадана хвороба з серіалу Netflix про пандемію чи голівудського блокбастера про кінець світу. Сьогодні це наша реальність. І, на жаль, не на один день чи тиждень. Україна, як і більшість країн нашого регіону, досить оперативно закрила кордони, заборонила в’їзд іноземців, обмежила публічні зібрання і в цілому ввела низку серйозних заходів, що перебувають на межі з надзвичайною ситуацією в усій державі. І я вітаю це. Проте, у мене є свої питання.

Які заходи вжито щодо ВПО?

Почнемо з хорошої новини, якщо ви внутрішньо переміщена особа, то за виплати та можливість скасування довідки хвилюватись не варто. Згідно з прийнятим ВРУ законом на період карантину та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється:

— скасовувати довідки ВПО на підставі інформації про тривалу відсутність (понад 60 днів), що може говорити про повернення до покинутого місця постійного проживання;
— Ощадбанк не може зупиняти видаткові операцій за відсутності проходження фізичної ідентифікації;
— здійснювати контроль за проведенням соціальних виплат за місцем їх фактичного проживання/перебування.

І це точно дуже важливо. Тепер, щоправда, чекаємо Мінсоцполітики та Мінреінтеграції, аби ці положення були реалізовані на місцях.

Як це впливає на жителів ТОТ?

Не новина, що значна кількість жителів, які постійно проживають в Донецьку, Луганську чи Горлівці, отримують пенсію в порядку, визначеному для переселенців. Тому сповна правдивими будуть слова про те, що такі кроки як не проходження ідентифікації та заборона скасування довідки зроблені саме для жителів тимчасово окупованих територій. Про це говорив і профільний віце-прем’єр-міністр Олексій Рєзніков.

Однак, я про інше. У разі затягування карантину (що цілком реально) виникне питання кешу, живих коштів, за які пенсіонери зможуть прожити. Що буде далі, за умови нарахування всіх виплат на карткові рахунки й відсутності можливості їх зняти — питання.

Яким є діючий «порядок» перетину лінії зіткнення?

Ще 16 березня було запроваджено обмеження у перетині лінії зіткнення. Так в напрямку підконтрольної території України допускаються лише громадяни з реєстрацією на зазначеній території, та навпаки — в напрямку ТОТ їхати можуть виключно особи, в чиєму паспорті стоїть реєстрація місць в окупації. Знадобилось кілька днів, аби цей принцип змінити. Наразі рішенням командувача ООС людей може бути допущено до перетину без реєстрації у разі виникнення критично важливих обставин і за підтвердження такого документами, наприклад, довідкою з лікувального закладу, документів про смерть, роботу, інше.

Чи будуть дзеркальні заходи?

Вони вже є. Невизнані «Л/ДНР», як і РФ, реагують на ситуацію. І також закривають свої пункти пропуску на лінії зіткнення та на межі українського неконтрольованого кордону між «республіками» і РФ. Обмежені у в’їзді іноземці, особи без громадянства та місцевої реєстрації. Чи будуть передбачені «гуманітарні випадки», як це було зроблено з боку української держави — невідомо. Наразі слід очікувати і спостерігати, але точно можна сказати, що вже зараз людей на КПВВ — одиниці.

Однак тут мене турбує інше. У переліку осіб, яким дозволено в’їзд на територію у період карантину, РФ визначає жителів «ДНР», що мають російське громадянство, та… жителів «ДНР», що їдуть в країну в складі організованих груп для оформлення такого громадянства. Тобто, РФ навіть в умовах пандемії «піклується» про те, як видати більше паспортів. У найкращих традиціях, так сказати.

Чи зроблено все?

Ні. Але не без надії. Держава подбала про соціальний та пенсійний блок. Держава подбала про гуманітарні аспекти перетину. Чи подбала про можливість отримати жителям ТОТ належну медичну допомогу? Тут однозначної відповіді не буде.

Я впевнена, що у разі виявлення вірусу на підконтрольній території люди будуть доставлені в медичні заклади для надання кваліфікованої допомоги. Одночасно з цим, я не впевнена про можливість опинитись у закладі в Краматорську чи Маріуполі, якщо симптоми будуть виявлені за місцем постійного проживання на ТОТ. І, можливо, доречно сказати, що це буде не з волі української влади.

Чи комунікує Україна з міжнародними організаціями і місіями про належність медичного забезпечення на своїй окупованій частині? Так. А чи комунікує це належним чином? Ні. І саме в комунікації у нас найчастіше і виникає проблема. Нам надзвичайно важливо донести всіма можливими способами (телебаченням, інтернетом, групами в телеграмі, чи «сарафанним радіо») про важливість дотримання необхідних заходів в період пандемії. Прості речі рятують життя, й тут не важливо, де і по яку сторону лінії зіткнення ви будете знаходитись.

Юристка Громадського холдингу “ГРУПА ВПЛИВУ” Марія КРАСНЕНКО, НВ, 20 березня 2020

Центральна виборча комісія оголосила збір пропозицій до проєкту Порядку розгляду звернення виборця щодо зміни виборчої адреси. Експерти Громадського холдингу “ГРУПА ВПЛИВУ”, Громадянської мережі ОПОРА та Центру прав людини ZMINA напрацювали спільні пропозиції, аби ще більше полегшити процедуру зміни виборчої адреси для виборців.

12 березня у відповідь на прохання громадських організацій на сайті Центральної виборчої комісії з’явився проєкт Порядку розгляду звернення виборця щодо зміни виборчої адреси. Комісія закликала всіх бажаючих долучитися до розробки документу та надати пропозиції.

Як зазначив аналітик Громадянської мережі ОПОРА Олександр Клюжев, процедура може виглядати складною, але вона є результатом палких дебатів й пошуку компромісу між можливістю вільніше реалізовувати свої виборчі права широкому колу громадян та елементами захисту виборчого процесу від фальсифікацій. “Після ухвалення цього документу завершиться довготривалий процес вирішення проблеми реалізації виборчого права внутрішньо переміщеними особи та трудовими мігрантами. Вперше механізм зміни виборчої адреси було запропоновано на рівні законопроекту ще у 2015 році, натомість на практиці він буде запроваджений з липня 2020 року. Процедури зміни виборчої адреси на підставі заяви самого виборця, з одного боку, створює нові можливості для громадян брати участь у голосуванні. З іншого боку, процес зміни виборчої адреси передбачає запобіжні механізми для уникнення зловживань з боку недобросовісних кандидатів чи виборців. Для мене очевидно, що не усі виборці вважатимуть нову процедуру простою і доступною. Але важливо розуміти, що ця процедура сформована на балансі інтересів виборців та дотримання цілісності і чесності виборчого процесу”, – зазначив він.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Виборчого кодексу стаття 20 ЗУ “Про Державний реєстр виборців” викладена у новій редакції, що передбачає можливість для внутрішньо переміщених осіб, так званих “трудових мігрантів” та інших мобільних всередині країни громадян голосувати за місцем свого фактичного проживання на всіх рівнях виборів, у тому числі й місцевих. Реалізувати це можна буде якраз через процедуру зміни виборчої адреси. В цій законодавчій нормі прописано вичерпний перелік з 6 підтверджуючих документів, на підставі одного з яких людина може змінити свою виборчу адресу та чіткі строки, коли це можливо зробити (не пізніше, ніж на п’ятий день з початку виборчого процесу, не раніше, ніж через 180 днів після останньої зміни виборчої адреси).

Варто зазначити, що у вихідному варіанті проєкту Порядку ЦВК трохи деталізовує та роз’яснює перелік підтверджуючих документів, наводить приклади, аби зменшити можливість різночитань на рівні відділів ведення Державного реєстру виборців. Крім того, за прикладом напрацювання механізмів задля демократизації процедури зміни місця голосування без зміни виборчої адреси для національних виборів, Центральна виборча комісія з самого початку запропонувала деякі важливі новації. Зокрема, можливість подати заяву про зміну виборчої адреси не лише в паперовій, а й в електронній формі з використанням КЕП, а також можливість подати заяву через уповноважених осіб.

Виконавча директорка Громадського холдингу “ГРУПА ВПЛИВУ” Тетяна Дурнєва зауважує, що демократизація таких процедур робить їх доступнішими для виборців. “На сьогодні вже маємо прогресивну норму щодо тимчасової зміни місця голосування на загальнодержавних виборах, а зовсім скоро, завдяки об’єднанню зусиль Центральної виборчої комісії та громадських організацій, отримаємо довгоочікувану процедуру зміни виборчої адреси, яка уможливить участь громадян у місцевих виборах за місцем фактичного проживання. Це стосуватиметься не лише внутрішньо переміщених осіб, за політичні права яких ми боролися протягом багатьох років, а й інших мобільних всередині країни громадян. Подача заяви про зміну виборчої адреси онлайн або через уповноважену особу дозволить безперешкодно скористатися цією процедурою людям з інвалідністю. Електронний сервіс для подачі заяви, розміщений на офіційному вебсайті Центральної виборчої комісії, має бути обов’язково адаптований для незрячих людей”, – підкреслює експертка.

Вона вважає, що процес вдосконалення таких процедур у виборчому законодавстві має продовжуватись і надалі: “Ми також запропонували включити до Порядку зміни виборчої адреси виборців, стосовно яких у Державному реєстрі виборців наявна службова відмітка про його вибуття із зареєстрованого місця проживання. На сьогодні таких виборців більше 1 мільйона. Отже, покращення доступу всіх громадян до реалізації виборчих прав та вдосконалення процедур триває”.

Експерти профільних громадських організацій пропонують врахувати зміни, які також допоможуть вирішити питання із можливістю застосування цієї процедури для виборців, в записі яких у Державному реєстрі є службова відмітка про їхнє вибуття із зареєстрованого місця проживання. А також доповнити перелік документів, які наводяться як приклад певного типу підтверджуючих документів, задля запобігання звуження змісту на практиці.

Деталізовано та структуровано експерти профільних громадських організацій виписали їх у вигляді порівняльної таблиці, аби легше було співвіднести пункти проєкту Порядку із запропонованими змінами.

Людмила Янкіна, правозахисниця Центру прав людини ZMINA, зазначає, що прийняття Центральною виборчою комісією цих пропозицій від громадськості буде прогресивним кроком та демонструватиме готовність країни до міжнародного рівня дотримання прав людини. “Наша правозахисна організація вже багато років опікується реалізацією прав осіб, які проживають не за місцем реєстрації або ж з різних причин не мають зареєстрованого місця проживання. Тому ми вважаємо вкрай важливим та актуальним лібералізувати процедури реалізації виборчого права для таких осіб. Адже реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути підставою для обмеження прав людини, зокрема й виборчих, що закріплено у статті 70 Конституції України та ч.2 ст.2 чинного Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання”. Відтак, наші пропозиції фактично сприятимуть приведенню проєкту документу у відповідність до чинного законодавства одразу в двох сферах – реалізації виборчого права та реєстрації місця проживання. Надання можливості таким особам безперешкодно реалізувати своє виборче право за фактичним місцем проживання стане прогресивним кроком з боку Центральної виборчої комісії та забезпечить дотримання Україною міжнародних зобов`язань щодо реалізації конституційних прав громадян”, – підкреслює вона.

Крім того, громадські організації звернулись до голови Центральної виборчої комісії з проханням ініціювати внесення змін до Виборчого кодексу України щодо вирішення проблем виборців, які ще ніколи не мали виборчої адреси. Наприклад, молоді люди, які отримували перший паспорт громадянина України вже після вимушеного переселення з Донецької чи Луганської областей або Криму й, відповідно, не можуть зареєструвати місце проживання.

Міжнародні партнери також висловлюють підтримку ідеї спільного напрацювання проєкту Порядку та проведення інформаційної кампанії органом адміністрування виборів та громадськістю. Старший міжнародний радник з виборів та Директор IFES в Україні Пітер Ербен зазначає: “Міжнародна фундація виборчих систем (IFES) вітає зусилля Центральної виборчої комісії (ЦВК) з розробки проекту порядку застосування нової процедури, що дозволить виборцям змінювати свою виборчу адресу, та її оприлюднення для ознайомлення усіма зацікавленими сторонами з проханням надати рекомендації. Це свідчить про модернізацію діяльності ЦВК у відповідь на прохання громадянського суспільства щодо більшої прозорості та відкритості в роботі Комісії. Наявність відповідної процедури є ключовим фактором для розробки просвітницької кампанії з метою донесення інформації до тих, хто найбільше її потребує. Це, насамперед, стосується інформації щодо того, які кроки необхідно зробити внутрішньо переміщеним особам та трудовим мігрантам, щоб мати можливість взяти участь у наступних місцевих виборах. Діючи за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), Міністерства міжнародних справ Канади та британської допомоги від уряду Великої Британії (UK aid), IFES висловлює свою готовність підтримувати зусилля громадянського суспільства та ЦВК у реалізації такої інформаційної кампанії. Також хочемо звернути увагу на те, що з кожним роком росте кількість молодих виборців з числа ВПО, які ніколи не були включені до Державного реєстру виборців, і тому не можуть скористатися даною процедурою, щоб взяти участь у національних або місцевих виборах. Вважаємо необхідним врегулювати це питання в рамках прийняття змін до Виборчого кодексу України, щоб тисячі молодих громадян мали можливість долучитись до виборчих процесів в Україні”.

Ми, громадські організації, що опікуються питаннями захисту прав постраждалих від конфлікту осіб, 14 березня зверталися до Ради національної безпеки і оборони України, а також до віце-прем’єр-міністра України – міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Олексія Резнікова з проханням не вводити у зв’язку з коронавірусом повну заборону перетину КПВВ з тимчасово окупованими територіями для громадян України, які не мають зареєстрованого місця проживання на підконтрольній Уряду України території. Ми вважали і вважаємо, що таке рішення є небезпечним, оскільки воно тягне за собою ризики для життя та здоров’я наших громадян в окупації та суперечить політиці реінтеграції.

Попри це, вчора, 16 березня, відповідно до наказу Командувача Об’єднаних сил на КПВВ з тимчасово окупованими територіями Донецької та Луганської областей, були введені обмеження щодо перетину лінії розмежування, а сьогодні був оприлюднений текст Розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 березня 2020 № 291-р, яким вводяться схожі обмеження щодо перетину адмінкордону з тимчасово окупованою територією АР Крим та м. Севастополя. Відповідно до прийнятих рішень, дозвіл чи заборона перетину лінії розмежування (адмінкордону) надається відповідно до “прописки”. Тобто повернутися на підконтрольну українському Уряду територію мають можливість тільки ті особи, які можуть підтвердити реєстрацію місця проживання на контрольованій території. Відповідно, в’їжджати на тимчасово окуповані території можуть лише громадяни, в паспортах яких місцем реєстрації визначені населені пункти на цій території.

Загалом підтримуючи рішення Уряду щодо вжиття заходів реагування та превентивних заходів для попередження поширення коронавірусу в Україні, ми вважаємо, що запроваджені обмеження щодо перетину межі тимчасово окупованих територій матимуть значні негативні наслідки для людей, які проживають в окупації і які ще вчора фактично не мали інформації про те, що сьогодні обмеження будуть введені, а отже, не встигли покинути окуповані території до введення обмежень. 

Перший день дії прийнятого 15 березня наказу Командувача Об’єднаних сил продемонстрував, що були запроваджені обмеження на пропуск з окупованих територій внутрішньо переміщених осіб, які мають місце проживання на підконтрольній території України (ця адреса зазначена у довідці про взяття на облік ВПО). Вони не змогли виїхати з окупованих територій навіть у ситуації, коли потребували ліків, які можна придбати за рецептом лише на підконтрольній Уряду України території. Виникли складнощі із пропуском осіб, які мали заплановані операції на підконтрольній території: в ситуації, коли необхідно було евакуювати особу у важкому стані (вона має реєстрацію на окупованих територіях, а її син, який приїхав по неї, – на підконтрольній). Так само в зоні ризику опинилися особи, які не мають реєстрації місця проживання взагалі (зокрема, у значної кількості молоді, які отримували ID картку після початку конфлікту). Крім того, вже сьогодні виникли серйозні проблеми з подорожуючими членами однієї сім’ї (наприклад, подружжя), які мають реєстрацію і на підконтрольній, і на непідконтрольних територіях. Загалом, ми надали потягом вчорашнього дня 432 телефонні консультації з питань, пов’язаних із новими обмеженнями перетину КПВВ.

Всі ці питання потребують якнайшвидшого вирішення. Так само, як і ситуація з необхідністю проходження періодичної ідентифікації отримувачами соціальної допомоги та пенсій особами, які проживають на окупованих територіях.

Ми вітаємо заяви віце-прем’єр-міністра Олексія Резнікова про те, що ця ситуація буде врегульована найближчим часом. Однак звертаємо увагу, що після прийняття змін інформація має бути доведена до відома громадян, органів соціального захисту населення та пенсійного фонду в найкоротші терміни.

Розуміючи всю важливість заходів із запобігання поширення пандемії COVID-19, ми вважаємо, що у частині реалізації запровадженого обмеження для перетину лінії зіткнення необхідно зробити наступне:

• надати додаткові роз’яснення особам, відповідальним за забезпечення пропуску через КПВВ, щодо використання довідки про взяття на облік ВПО як документа, що підтверджує місце проживання особи на підконтрольній Уряду України території України та є підставою для перетину лінії зіткнення в період дії обмежень;
• роз’яснити процедуру перетину лінії зіткнення (адмінкордону) особами, які взагалі не мають у паспорті громадянина України відмітки про реєстрацію місця проживання або не мають при собі довідки про реєстрацію місця проживання (форма 13 до паспорта громадянина України у формі картки);
• роз’яснити, в яких виняткових  випадках особа незалежно від місця її реєстрації (її наявності чи відсутності) матиме змогу перетнути лінію зіткнення (адмінкордон) в обидва боки (такими випадками можуть бути похорони, важке захворювання близьких родичів, необхідність звернення за медичною допомогою, операція тощо) та надати алгоритм дій в таких випадках;
• забезпечити пропуск на підконтрольну Уряду України територію осіб, що потребують медичної допомоги незалежно від реєстрації місця проживання, та створити необхідні умови для надання їм медичної допомоги, у разі необхідності  – забезпечити ізолювання осіб, у яких виявлено симптоми захворювання на коронавірус, на підконтрольній Уряду України території;
• посилити спроможність медичних закладів на межі тимчасово окупованих територій виконувати свої повноваження зі стримування поширення вірусної інфекції та надання необхідної допомоги населенню;
• посилити профілактичні заходи та заходи безпеки військовослужбовців, співробітників ДПСУ, ДМС, ДФСУ, НПУ, СБУ, які несуть службу на КПВВ;
• посилити заходи дезінфекції на КПВВ на межі тимчасово окупованих територій;
• звернутися до міжнародних організацій щодо надання медичної допомоги та додаткових засобів дезінфекції.

Центр прав людини ZMINA

Офіс з розробки гуманітарної політики України

БФ “Право на захист”

Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”

БО БФ “Стабілізейшен Суппорт Сервісез”

Кримська правозахисна група

ГО “Донбас СОС”

Харківський інститут соціальних досліджень

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Проєкт “Без кордонів”

БФ “Восток-СОС

Регіональний центр прав людини

Харківська правозахисна група

ЦСР “Дієва Громада”

Луганський обласний правозахисний центр «Альтернатива»

до Ради національної безпеки та оборони України

до Віце-прем’єр-міністра України –

Міністра з питань реінтеграції

тимчасово окупованих територій

Резнікова О.Ю.

ВІДКРИТЕ ЗВЕРНЕННЯ

Ми, громадські організації, що опікуються питаннями захисту прав постраждалих від конфлікту осіб, звертаємося до Вас з приводу ситуації з обмеженнями перетину контрольно-пропускних пунктів з тимчасово окупованими територіями України, які вводяться в рамках попередження розповсюдження коронавірусної інфекції (COVID-19).

13 березня в ході виїзного засідання Кабінету Міністрів України міністр внутрішніх справ  Арсен Аваков озвучив намір ввести обмеження перетину лінії зіткнення громадянами України, які не мають зареєстрованого місця проживання на підконтрольній Уряду України території. Такі обмеження в будь-який момент можуть бути введені Командувачем ОСС і почати діяти негайно.

Зважаючи на те, що вжиття превентивних тимчасових заходів в умовах попередження розповсюдження коронавірусу на території України, є необхідним, все ж обмеження перетину лінії зіткнення особами, чиє місце проживання зареєстроване на тимчасово окупованих територіях України, є дискримінаційним. За умов відсутності інформації про належний рівень охорони здоров’я на тимчасово окупованих територіях і здатність надати медичну допомогу українським громадянам, заборона в’їзду з окупованих територій України на підконтрольні є залишенням громадян України в подвійній небезпеці – через збройний конфлікт та загрозу епідемії.

Крім того, обмеження свободи пересування, які ґрунтуються  на даних “прописки”, в сучасних умовах високої мобільності населення в Україні є неефективним. Реєстрація, визначена в паспорті, давно перестала відповідати реальному стану речей: за даними досліджень, щонайменше 12% дорослого  населення України проживає не за місцем реєстрації. Більше того – в Україні зареєстровано більше 1,4 млн внутрішньо переміщених осіб, більшість з яких не мають реєстрації місця проживання на підконтрольній Уряду України території.

Вірус не знає кордонів і переноситься незалежно від “прописки”. Утім за даними  ВООЗ до групи ризику відносяться особи похилого віку, які наразі складають 60% від загальної кількості людей, які регулярно перетинають КПВВ для проходження верифікації та отримання пенсії. На сьогоднішній день мешканці окупованих територій є заручниками ситуації, оскільки всі соціальні виплати обумовлені наявністю в них довідки про взяття на облік ВПО, яка може бути скасована у разі, якщо особа перебуває на непідконтрольній території понад 60 днів.  Отже люди похилого віку, які проживають на окупованих територіях, будуть намагатися потрапити на підконтрольну територію, щоб отримати доступ до єдиного джерела свого існування – пенсії. Але за умов епідемії це є небезпечним для їхнього життя і може створити додаткові ризики для загострення ситуації в цілому.

Ми вважаємо, що введення повної заборони перетину КПВВ з тимчасово окупованими територіями для громадян України, які не мають зареєстрованого місця проживання на підконтрольній Уряду України території, є  небезпечним рішенням, яке тягне за собою ризики для життя та здоров’я наших громадян в окупації та суперечить політиці реінтеграції. 

Крім того, ми вважаємо необхідним з метою зниження рівня розповсюдження коронавірусу та захисту громадян України, які проживають на окупованих територія (зокрема, осіб похилого віку), вжити наступних заходів:

• сприяти тимчасовому припиненню дії абзацу восьмого частини першої статті 12 Закону України “Про забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб” (щодо скасування довідки про взяття на облік ВПО у разі відсутності особи на підконтрольній території понад 60 днів);
• тимчасово призупинити дію положень Постанови Кабінету міністрів України №637 від 5 листопада 2014 року щодо проходження періодичної верифікації пенсіонерам з числа ВПО;
• посилити спроможність медичних закладів на межі тимчасово окупованих територій виконувати свої повноваження із стримування розповсюдження вірусної інфекції та надання необхідної допомоги населенню;
• забезпечити ізолювання осіб, в яких виявлені симптоми захворювання на коронавірус, на території підконтрольній уряду України;
• посилити заходи дезінфекції на КПВВ на межі тимчасово окупованих територій;
• звернутися до міжнародних організацій, щодо надання додаткових засобів дезінфекції.

У разі прийняття відповідних рішень, необхідно оперативно провести інформаційну кампанію та повідомити громадян України, органи державної влади, місцевого самоврядування про запроваджені зміни.

Центр прав людини ZMINA

Офіс з розробки гуманітарної політики України

БФ “Право на захист”

Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”

БО БФ “Стабілізейшен Суппорт Сервісез”

Кримська правозахисна група

ГО “Донбас СОС”

Харківський інститут соціальних досліджень

Українська Гельсинська спілка з прав людини

Центральна виборча комісія у відповідь на прохання Громадського холдингу “ГРУПА ВПЛИВУ” опублікувала проєкт Порядку розгляду звернення виборця щодо зміни виборчої адреси на іншу, ніж адреса зареєстрованого місця проживання для громадського обговорення. Цей Порядок визначає процедуру розгляду органом ведення Державного реєстру виборців мотивованого звернення громадянина України, який має право голосу відповідно до статті 70 Конституції України, щодо зміни виборчої адреси згідно з частиною третьою статті 8 Закону України “Про Державний реєстр виборців”. Ознайомитися з текстом проєкту Порядку.

До 20 березня 2020 року на електронну адресу Комісії: post@cvk.gov.ua можна надсилати письмові пропозиції. Це чудова можливість долучитися до підготовки проєкту Порядку!

Нагадаємо, що з 1 липня 2020 року набирають чинності положення Виборчого кодексу України, згідно з якими вносяться зміни до Закону України «Про Державний реєстр виборців». Зокрема, вони передбачають, що виборці, які проживають не за місцем реєстрації (внутрішньо переміщені особи, внутрішні трудові мігранти, інші мобільні всередині країни громадяни) можуть змінити свою виборчу адресу на іншу, ніж адреса зареєстрованого місця проживання, щоб бути включеними в списки виборців в своїй новій громаді. Для цього їм потрібно звернутися до органу ведення Державного реєстру виборців та надати документ, що підтверджує нову адресу. Перелік документів є в нашій інфографіці.

Порядок розгляду такого звернення встановлюється Центральною виборчою комісією, і згідно Виборчого Кодексу у ЦВК є шість місяців для розробки цього документу. З самого початку дії Виборчого кодексу Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ” неодноразово піднімав питання про необхідність залучення громадян до розробки порядку та важливість своєчасної публікації постанови, щоб громадяни встигли дізнатися про нову можливість голосувати на місцевих виборах.

Ми вдячні Центральній виборчій комісії та звертаємося до громадськості з пропозицією долучитися до підготовки зазначеного Порядку.

“Особливо варто відмітити, що виборці зможуть подавати заяву до органу ведення реєстру виборців в письмовій або електронній формі – за підписом, прирівняним до власноручного підпису згідно із Законом України “Про електронні довірчі послуги” (кваліфікований електронний підпис). Відповідний електронний сервіс буде розміщеного на офіційному вебсайті Центральної виборчої комісії. Ця прогресивна норма значно знизить черги в органах ведення реєстру виборців, а також надасть безперешкодні можливості людям з інвалідністю для зміни виборчої адреси відповідно до місця фактичного проживання. Вітаємо дії Центральної виборчої комісії, що спрямовані на відкритість та сприяння реалізації виборчих прав громадян!”, – зауважила Тетяна Дурнєва, виконавча директорка Громадського холдингу “ГРУПА ВПЛИВУ”.

Два дні, 11-12 березня, у Кривому Розі команда ГХ «ГРУПА ВПЛИВУ» розповідала місцевим активістам і активісткам, студентам та студенткам про існуючі інструменти локальної демократії, як механізм впливу на прийняття рішень на місцевому рівні.

Що таке електронна петиція і як з її допомогою продемонструвати місцевій владі потреби громади? Як провести громадські слухання та навіщо вони потрібні? Чому потрібно брати участь у бюджеті участі? Це та багато чого іншого розказували учасникам тренінгу Марія Красненко та Ольга Мартиновська.

Серед ключових проблем, з якими стикаються громадяни – відсутність інформації, позбавлення внутрішньо переміщених осіб, осіб без реєстрації, іноземців можливості використовувати інструменти локальної демократії, штучно звужується коло осіб, які належать до територіальної громади та можуть використовувати ці інструменти. Тому однією з цілей даного тренінгу є залучити молодь до участі у відкритому міському врядуванні та створити осередок для подальшого розвитку активної частини молоді міста через навчання інструментам локальної демократії.

У заході також взяли участь представники місцевої влади, зокрема депутати Криворізької міської ради Ольга Бабенко та Микола Колесник. Під час діалогу обговорювалися питання про виплату стипендій, про необхідність вирішення питань міського транспорту, про відкриття молодіжних центрів тощо.

Захід проводився в межах гранту, наданого проєктом Ради Європи “Внутрішнє переміщення в Україні: розробка тривалих рішень”.

Дізнатися більше про інструменти локальної демократії можна за посиланням.

Фото

Коли йдеться про хворобу, що охопила не одну країну і забрала життя не однієї людини, важливо дійти консенсусу — навіть з ворогами

Вчора Україна пішла на карантин через загрозу поширення коронавірусу: обмеженню підлягають публічні заходи за участі більш ніж 200 осіб, навчальний процес та скорочується кількість пунктів, через які продовжується пропуск громадян на територію України. Та напередодні весняних свят командування Операції Об’єднаних Сил вже ввело тимчасові обмеження для перетину лінії зіткнення через КПВВ. І це було вперше, коли причиною обмежень у в’їзді/виїзді з тимчасово окупованих територій (ТОТ) стало не питання безпеки.

«Прописка» як підстава допуску до лікування

Щоправда, в цій історії головне не причина, а заходи, що будуть слідувати у разі виявлення осіб із симптомами коронавірусу на контрольних пунктах. І тут, на жаль, ми вчергове були вимушені згадати про «прописку», чи то нашу реєстрацію за місцем проживання. Адже згідно з рішенням Штабу ООС від минулої п’ятниці, вас доставлять до медичного закладу, і карета швидкої допомоги легко для цього знайдеться тільки тоді, коли у вас стоїть штамп із містом, підконтрольним уряду України. А що, коли у паспорті стоїть Донецьк, Луганськ чи Горлівка? Сюрприз, вас допущено на підконтрольну територію не буде, і допомогу ви не отримаєте. Що буде з тими, в кого реєстрації немає взагалі – а отримати її вперше чи перенести фактично неможливо — я не скажу. Самій цікаво.

Ризики і страхи

Чи варто казати про рівень медицини в окупації, особливо щодо невідомого раніше вірусу? А що слід думати звичайному громадянину, коли в меседжі Штабу ООС власне і говориться про те, що в разі погіршення епідеміологічної ситуації російсько-окупаційні адміністрації не зможуть взяти ситуацію під контроль через гостру нестачу кваліфікованого медичного персоналу та спеціалізованого обладнання і медикаментів. Чи слід вважати таких громадян приреченими на смерть через відсутність тієї самої кваліфікованої медичної допомоги, якщо вірус таки перетне неконтрольовані Україні кордони? А чи зможемо ми зупинити його, утворивши «зону ураження»? Зможемо перевірити кожного, хто перетинає лінію зіткнення сьогодні, вчора чи завтра, коли рівень захворювання на ТОТ виросте?

Я не знаю, чим керувались при визначенні такої позиції, але точно не інтересами громадян України і думкою про реінтеграцію. Сподіваюсь на те, що військові прислухаються до громадськості та омбудсмена, які однозначно засудили таке рішення. А також нових тенденцій, викликаних всенаціональним карантином.

Що не варто робити?

Тут новин не буде: передусім не робити таких заяв. Бо такі слова — це паніка, неконструктив і відторгнення. Пробачте, та національна безпека як мотив, озвучений військовими, тут вторинний. Ми вчергове потрапляємо на ті ж граблі, коли відмежовуємо і акцентуємо на «ми-вони».

Я не знаю, наскільки новий уряд і віце-прем’єр з питань реінтеграції зможе взяти це все під контроль, але дуже сподіваюсь, що їм вдасться очолити процеси, що відбуваються на різних рівнях і вивести все в один контекст.

Що варто робити?

Громадяни — як у Києві, так і на Донбасі – очікують чітких дій і повідомлень від влади, де фігуруватимуть не просто обмеження, а розуміння, що робити, куди звертатись і як довго це триватиме.

На КПВВ, сайтах та в інформаційних матеріалах, які поширюються при перетині, має міститися повна інформація щодо того, як убезпечити себе від захворювання і в разі його виявлення у випадку проживання на ТОТ.

Слід розмістити прохання максимально уникати перетину, коли він невиправданий чи без нагальної потреби. Так, КПВВ може змінити режим роботи, але не припиняти пропуск повністю.

На КПВВ слід розгорнути карантинні зони та помістити медичні бригади, а держава має бути готовою прийняти і розмістити не лише хворих у їх місцевих лікарнях, а й тих, у кого виявлять хворобу на пунктах пропуску на лінії зіткнення, не обмежуючи їх у переміщенні.

Держава має комунікувати з міжнародними партнерами щодо наслідків і їх подолання у разі масових захворювань на ТОТ, включаючи доставку медичних препаратів та направлення персоналу. Так само держава має комунікувати у Мінському форматі з представниками окупаційної влади для розуміння дій і заходів, які ними вживаються чи плануються.

Коли йдеться про хворобу, що охопила не одну країну і забрала життя не однієї людини, важливим є те, аби без огляду на паспорт чи місцезнаходження знайти консенсус і дійти до чітких рішень всередині держави, налагодити співпрацю, а у випадку з окупованими територіями — навіть з ворогами. Адже за будь-яких умов ми як демократична країна говоримо про людину в центрі системи.

Юристка Громадського холдингу “ГРУПА ВПЛИВУ” Марія КРАСНЕНКО, НВ, 12 березня 2020

Фото

29 січня в Ужгороді відбулася прес-конференція з презентацією нової адвокаційної кампанії “Моя нова громада”, яку запустили місцеві переселенці. Метою кампанії є привернути увагу громади міста до проблеми відсутності у більшості переселенців власного житла. За даними дослідження проведеного командою ГО “Закарпаття-Донбас”, лише 8% внутрішньо переміщених осіб, які проживають в Ужгороді та області, планують повертатися назад після завершення війни та звільнення окупованих територій.

< «Ми тричі проводили опитування переселенців. У 2015 році 78% опитаних переселенців на Закарпатті не планували повертатися назад. Сьогодні ця цифра – 92% опитаних. За шість років люди у нових громадах народили дітей, побудували бізнес, знайшли роботу. Але лише одиниці з них вирішили головну проблему ВПО у нових громадах – отримали власне житло», – зазначає Тетяна Хорошилова, ГО “Закарпаття-Донбас”.

Всі три дослідження продемонстрували, що головною проблемою для переселенців як у 2015, так і у 2019 році залишається відсутність власного житла. Щоб вирішити цю проблему, група переселенців в Ужгороді заснувала організацію «Закарпаття – Донбас». Наразі організація вже отримала від міської влади Ужгороду земельну ділянку та дозвіл на будівництво багатоповерхівки для переселенців. Однак виникло питання з розробкою проектної документації, вартість якої сягає близько 1,5 млн гривень. Тому однією з цілей адвокаційної кампанії є пошук потенційних інвесторів або джерел покриття вартості цієї документації.

Більше про кампанію у радіо ефірі – https://bit.ly/2I70Bwj

4 лютого у Мелітополі Запорізької області пройшов круглий стіл «Організація мультидисциплінарного підходу у вирішенні проблем психологічного та психічного здоров’я дітей внутрішньо переміщених осіб». У заході взяли участь представники міської влади, команди ГО «Офіс розвитку громади» та переселенці, які мешкають у місті. Серед питань, які обговорювали питання надання допомоги постраждалим внаслідок психотравмівних ситуацій, порядок надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій. Окремо за участі професійного психолога обговорили проблеми психологічної допомоги дітям з числа внутрішньо переміщених осіб в навчальних закладах міста. Батьки поділилися з учасниками досвідом адаптації дитини та тими труднощами, з якими родина стикається на шляху повноцінної соціалізації дитини.

Там само, у Мелітополі, але вже 14 лютого пройшов круглий стіл на тему “Довгострокові рішення для внутрішньо переміщених осіб: діти, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів”. На зустрічі було презентовано дослідження психоемоційних бар’єрів в адаптації дітей – ВПО, які мешкають у місті. За результатами опитування 50 родин було підготовлено рекомендації щодо роботи з дітьми та їхніми батьками.

“Дане опитування проводилося з метою визначення психоемоційного стану та потреб дітей з числа внутрішньо переміщених осіб, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, та з метою допомогти в майбутньому побудувати або розширити програму та заходи з їх адаптації. За результатами дослідження планується адвокаційна кампанія пілотної міської програми на 2020 рік щодо надання підтримки дітям, які мають зазначений статус”, – зазначила Марина Лях, голова ГО “Альянс Нових Мелітопольців”.

Ознайомитися з результатами опитування ви можете за посиланням – https://www.vplyv.org.ua/wp-content/uploads/2020/03/Melitopol.pdf

19 лютого у м. Сторожинець Чернівецької області пройшов круглий стіл на тему «Внутрішнє переміщення: проблемні питання та шляхи їх вирішення». Центральними питаннями було тимчасове житло та статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій. Наразі громада переселенців, які мешкають у місті, розпочала адвокаційну кампанію на підтримку переобладнання закинутої будівлі гуртожитку під тимчасове житло для переселенців та інших вразливих категорій громадян.

«Ми запропонували зробити з цієї занедбаної будівлі житло для переселенців та інших категорій громадян, які його потребують. Гуртожиток має 38 квартир. Цього вистачить не тільки нам, переселенцям, але і учасникам бойових дій, яким також потрібно житло», – зазначає Юлія Калашникова, голова ГО “Ми з України”, переселенка з Донецької області.

Активістам вже вдалося отримати згоду міської влади та депутатів міськради, тепер справа за обласною владою, яка має взяти будівлю гуртожитку на баланс. Детальніше читайте тут – https://www.vplyv.org.ua/archives/4594

2 березня в Маріуполі пройшов круглий стіл на тему “Тимчасове житло для ВПО”. На заході була присутня представниця профільного міністерства, що дозволило учасникам, а це переважно представники місцевої влади Маріуполя і громад Волноваського, Нікольского, Мангушського районів та селища Сартана, отримати всю необхідну інформацію про участь у програмі з фінансування тимчасового житла.

Більшість питань та пропозицій до міністерства від громад полягали у збільшенні фінансування програми. Справа у тому, що у бюджеті-2020 на фінансування тимчасового житла було закладено 20 млн грн, що на 14 млн грн менше, ніж у 2019. Наразі міністерство розглядає шляхи збільшення цієї суми у тому числі і через залучення грантових грошей та міжнародної допомоги. У свою чергу представниця міністерства звернулася до громад з проханням повідомити про наявність об’єктів, які можуть бути переобладнані на тимчасове житло для ВПО.

Маріуполь сьогодні є містом, яке отримало найбільше фінансування по програмі з фінансування тимчасового житла для переселенців за 2017-2018 роки. Більше 35 млн грн. За ці кошти було придбано 182 квартири, з яких 131 вже розподілена серед переселенців. Всього на черзі за житлом стоять близько 900 переселенців з 96 000 зареєстрованих в Маріуполі.

Повна інфографіка за посиланням – https://www.vplyv.org.ua/archives/4566

3 березня у місті Козятин, Вінницької області, пройшов круглий стіл на тему «Формування у місті Козятині фонду житла для тимчасового проживання шляхом купівлі житла для внутрішньо переміщених осіб». Ініціювали проведення цього заходу переселенці, які мешкають у місті. На заході, крім організаторів, були присутні представники місцевої влади, виконавча директорка ГО “Громадський Холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”, представники профільного Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та ВПО та Житомирської міської ради. Головною темою була участь громади Козятину у програмі з фінансування тимчасового житла. Крім того обговорювався вже існуючий досвід інших громад у реалізації такої програми та основні вимоги до участі у ній.

5 березня у Вишгороді пройшов круглий стіл на тему «Тимчасове житло для ВПО». Учасники – місцева влада, переселенці, представники ГО «Доля» і наша команда Громадський холдинг «ГРУПА ВПЛИВУ». Основна тема – як громаді Вишгороду взяти участь у державній програмі з фінансування тимчасового житла. За результатами зустрічі вирішили винести питання про участь громади у програмі на розгляд депутатської комісії міської ради.

В цей же день, у Мелітополі, пройшов навчальний тренінг «Досвід проведення арт-терапевтичної програми «Візерунки Арта» щодо подолання наслідків кризи у роботі з дітьми з сімей внутрішньо переміщених осіб. Презентація та проведення майстер-класу з формування тренерських навичок». Захід було організовано командною «Офіс розвитку громади» спільно з Управлінням освіти Мелітопольської міської ради та Мелітопольським міським центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Разом з психологами та соціальними педагогами учасники тренінгу поділилися власним досвідом роботи з наслідками психотравмівного досвіду у дітей та членів родин внутрішньо переміщених осіб. На зустрічі було презентовано арт – терапевтичну програму з урахуванням потреби дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.

Публікація підготовлена в межах гранту, наданого проєктом Ради Європи “Внутрішнє переміщення в Україні: розробка тривалих рішень”.

Внутрішньо переміщені особи зацікавлені у місцевих виборах. Після нещодавніх змін до законодавства, місцеві влади почали більше реагувати на звернення та прохання громадян, які вимушено переїхали до безпечніших регіонів України.

Коментар виконавчої директорки Громадського холдингу “ГРУПА ВПЛИВУ” Тетяни Дурнєвої про те, що не можна зволікати з розробкою Порядку зімни виборчої адреси.



Нагадаємо, згідно з чинним законодавством, місцеві вибори мають відбутись в останню неділю жовтня п’ятого року повноважень, тобто 25 жовтня 2020 року.

Про це зауважила виконавча директорка Громадського холдингу «ГРУПА ВПЛИВУ» Тетяна Дурнєва під час круглого столу «Реформування законодавства, що регулює місцеві вибори», який відбувся 10 березня на базі Комітету ВР з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування.

«Ми дякуємо всім причетним за можливість голосувати внутрішньо переміщеним особам та іншим мобільним всередині країни громадянам на місцевих виборах. Це є перемога. Проте щоб скористатися плодами цієї перемоги потрібно, щоб Центральна виборча комісія вчасно розробила порядок зміни виборчої адреси. Так, на це є термін до липня, але важливо якомога раніше почати інформаційну кампанію, щоб виборці могли дізнатися про таку можливість і вчасно нею скористатися. Адже змінити виборчу адресу можна не пізніше ніж на п’ятий день з початку виборчого процесу. Особливу увагу потрібно приділити можливості подачі заяви онлайн. Це надасть безперешкодний доступ для людей з інвалідністю, а також зменшить навантаження на органи ведення Державного реєстру виборців», – сказала Тетяна Дурнєва.



Щодо доступності виборів для людей з інвалідністю, виконавча директорка Громадського холдингу «ГРУПА ВПЛИВУ» просила представників влади звернути увагу на те, що наразі не відомо, чи всі відповідальні органи виконують свої обов’язки в цій сфері.

Так, згідно прикінцевих та перехідних положень Виборчого кодексу, Кабінету Міністрів України до 1 квітня 2020 року необхідно:

– розробити та затвердити критерії доступності для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення приміщень, що надаються дільничним виборчим комісіям звичайних виборчих дільниць для організації їх роботи та проведення голосування;

– забезпечити проведення постійного моніторингу та оцінки доступності для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення приміщень, що надаються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону здійснюють їх повноваження, дільничним виборчим комісіям звичайних виборчих дільниць для організації їх роботи та проведення голосування, та врахувати їх результати під час розробки та здійснення загальнодержавних програм забезпечення реалізації прав і задоволення потреб людей з інвалідністю на відповідні роки.

Проте згідно з офіційними відповідями, які отримав Громадський холдинг «ГРУПА ВПЛИВУ» , схоже на те, що жодне міністерство не займалось цим питанням.

Разом з тим, позитивним є те, що при Центральній виборчій комісії функціонує Робоча група з питань забезпечення реалізації і захисту виборчих прав осіб з інвалідністю. В рамках роботи в групі експерти Громадського холдингу «ГРУПА ВПЛИВУ» надавали рекомендації для вдосконалення Виборчого кодексу, які були враховані в пропозиціях ЦВК.

Фото – Роман Шаламов, IFES