Експертки та експерти з Руху «Спільно безпеці Луганщини» та громадської організації «Міст 3.10», що є партнерами проєкту “Місцева адвокація для ВПО”, який реалізовує Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”, провели дослідження ефективності використання державних ресурсів для вирішення проблем внутрішньо переміщених осіб у Луганській області. В рамках дослідження було проаналізовано нормативно – правові акти, рішення та програму і план заходів, які затвердила Луганська обласна військово-цивільна адміністрація в рамках реалізації Стратегії інтеграції внутрішньо переміщених осіб та впровадження довгострокових рішень щодо внутрішнього переміщення на період до 2020 року. Дослідникам вдалося виявити перешкоди на шляху до повноцінного залучення ВПО до процесу прийняття рішень щодо зазначених програми та плану заходів. Серед ключових бар’єрів: – Відсутність інформації про залучення громадян до звітування про виконання Плану заходів; – Звітність про виконання Плану заходів є дуже узагальненою і фактично обмежується зазначенням основних показників фінансування окремих заходів; – Недостатність інформації про кількісні та якісні показники, яких було досягнуто за результатами виконання майже всіх 13 цілей Плану заходів; – Незрозумілість зв’язку між зазначеними кількісними показниками та запланованими результативними показниками і впливами Плану заходів; – Відсутність інформації про стан досягнення очікуваних результативних показників Плану заходів. Автори дослідження надають свої рекомендації для подальшого врахування при плануванні та впровадженні аналогічних програм і заходів. Ознайомитися з тестом звіту Дослідження було підготовлено в межах гранту, наданого проєктом Ради Європи “Внутрішнє переміщення в Україні: розробка тривалих рішень”. Думки, висновки чи рекомендації належать авторам чи упорядникам видання та не обов’язково відображають погляди групи впливу та Ради Європи.

Попри наявний прогрес в захисті виборчих прав людей з інвалідністю, на жаль, досі існують бар’єри, які перешкоджають виборцям брати повноцінну участь у політичному житті суспільства.

Майже весь 2019 рік у нас пройшов із закликами змінити Постанову ЦВК №893 “Про забезпечення тимчасової зміни місця голосування без зміни виборчої адреси”, зокрема для того, щоб можна було подавати заяву онлайн. Перша пропозиція щодо цього була надіслана “ГРУПОЮ ВПЛИВУ”  ще в січні 2019 року (і протягом року таких листів та комунікацій було чимало), а в грудні вже новий склад ЦВК врахував наші рекомендації, що значно покращує доступність процедури, зокрема для людей з інвалідністю.

З 1 квітня 2020 року вищезгадана Постанова №893 втратила чинність, а новий Порядок тимчасової зміни місця голосування, який регулюється Постановою ЦВК від 2 грудня 2019 року №1969, містить чимало прогресивних норм, що поширюються на президентські та парламентські вибори.  Зокрема, виборці, які в день голосування знаходяться не за місцем реєстрації, зможуть подати заяву про зміну місця голосування через уповноважену особу або онлайн. Саме щодо цього до нашої організації зверталися внутрішньо переміщені особи з інвалідністю, яким для зміни місця голосування потрібно було особисто подавати заяви у відділ ведення Державного реєстру виборців, що було складно та ресурсозатратно.

Згідно Постанови Центральної виборчої комісії від 02 грудня 2019 року №1969 “Про Порядок тимчасової зміни місця голосування виборця без зміни його виборчої адреси”, заява про зміну місця голосування в електронній формі створюється шляхом заповнення виборцем електронної форми з використанням відповідного електронного сервісу, розміщеного на офіційному вебсайті Центральної виборчої комісії. Тому про доступність сервісів Державного реєстру виборців ми подумали одразу.

7 квітня 2020 року Центральна виборча комісія ввела в дослідну експлуатацію електронний сервіс для тимчасової зміни місця голосування, який було розроблено Службою розпорядника Державного реєстру виборців на виконання пункту 5 постанови ЦВК №1969.

Саме цей електронний сервіс стане найбільш відвідуваною сторінкою в період загальнодержавних виборів. Крім того, в міжвиборчий період також можна буде подавати заяву про зміну виборчої адреси, що зробить місцеві вибори доступнішими для мільйонів громадян України. Нагадаємо, що до Порядку зміни виборчої адреси “ГРУПА ВПЛИВУ” також надавала рекомендації, розроблені спільно з партнерами. Відповідні зміни вступлять в силу з 1 липня, згідно Прикінцевих та перехідних положень Виборчого кодексу.

Але повернемось до сайту ДРВ, який був частково адаптований для людей з порушенням зору.

Згідно Вимог щодо створення (модернізації) офіційних веб-сайтів (веб-порталів) органів виконавчої влади, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2019 р. №493, під час модернізації чи створення відповідного електронного сервісу необхідно застосовувати адаптивний дизайн та верстку. Під адаптивним дизайном та версткою розуміється реалізація оптимального відображення інформації та взаємодії користувача з офіційним веб-сайтом незалежно від роздільної здатності та формату пристрою, з якого здійснюється перегляд веб-сторінки. Користувачі повинні мати повнофункціональний доступ до необхідної інформації та функцій веб-порталу з використанням спеціалізованого апаратного та програмного забезпечення, в тому числі призначеного для користувачів з порушеннями зору, слуху, опорно-рухового апарату, мовлення та інтелектуального розвитку, а також з різними комбінаціями порушень та з використанням мобільних пристроїв. Офіційні веб-сайти повинні бути доступними відповідно до ДСТУ ISO/IEC 40500:2015 “Інформаційні технології. Настанова з доступності веб-контенту W3C (WCAG) 2.0” не нижче рівня АА, – йдеться у Вимогах щодо створення (модернізації) офіційних вебсайтів органів виконавчої влади.

Ми стоїмо на принципах, що люди з інвалідністю повинні мати повноцінну можливість активної залученості до виборчого процесу, тому усунення будь-яких перешкод для сприйняття інформації на офіційних веб-сайтах є вкрай важливим.

Враховуючи, що саме через електронний сервіс громадяни зможуть змінювати місце голосування та виборчу адресу, аби мати можливість голосувати, ми попросили представників громадських організацій “Ініціативи Слобожанщини” та “Організація незрячих людей, активних і незалежних” протестувати сайт Державного реєстру виборців (Сервіси ДРВ) на предмет доступності та зручності. Отримавши зауваження, ми звернулись до Голови робочої групи з питань забезпечення реалізації та захисту виборчих прав людей з інвалідністю, члена ЦВК Сергія Постівия з проханням усунути виявлені недоліки.

Вже наступного дня після відправки листа більшість зауважень були враховані!

Висловлюємо подяку Центральній виборчій комісії та Державному реєстру виборців за те, що електронні сервіси ЦВК стають максимально доступними для всіх виборців!

Правозахисники та експерти розповіли виданню “Донецкие новости” про державну політику щодо внутрішньо переміщених осіб під час і після карантин. Свою думку виловила також юристка Громадського холдингу “ГРУПА ВПЛИВУ” Марія Красненко:

“Наразі слід чітко розуміти, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов’язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється ряд заходів, що стосується проведення перевірок за місцем проживання, рішення комісій приймається без акта обстеження матеріально-побутових умов, та, найбільш головне – продовжуються всі соціальні виплати та пенсії. Відзначу ще раз, що мова йде саме про період дії карантину та 30 днів після його закінчення. Це чітко означає те, що після закінчення – будуть відновлені всі заходи, які були застосовними для переселенців. Однак, можна сказати однозначно, що практика реалізації цих заходів стане основою для пропозицій щодо перегляду нормативно-правових актів та практики, яка застосовна до внутрішньо переміщених осіб. Тому перед органами державної влади, та зокрема шляхом спонукання від громадських організацій, стоятиме задача оцінки вжитих заходів і можливість на їх підставі перегляду регулювання. Ще раз відзначу, що вжиті зараз заходи, однозначно можуть слугувати підтримкою ініціатив щодо ВПО та жителів ТОТ.

Але, на жаль, наразі стоїть питання не про заходи «після карантину», а про реалізацію тих заходів, які є передбаченими Законом проте не реалізованими на місцях. Ми фіксуємо, проблеми з виплатами соціальних виплат та пенсії, вимогу подання заяв на продовження виплат і навіть перевірки. Подібне ще раз говорить про «повільність» вертикалі та відсутність «волі» на центральному рівні виконавчої гілки влади”.  

Центральна виборча комісія ввела в дослідну експлуатацію електронний сервіс для тимчасової зміни місця голосування. Відповідну постанову розміщено на сайті ЦВК.

Це означає, що під час майбутніх президентських та парламентських виборів люди зможуть подавати заяви про зміну місця голосування онлайн! Якщо система успішно пройде тестування й буде впроваджена в експлуатацію, це означає, що не треба буде стояти в чергах, люди з інвалідністю не будуть змушені долати великі відстані та сходи, щоб дістатися приміщень відділів державного реєстру виборців, а переселенці та трудові мігранти спокійно зможуть брати участь у виборах за місцем фактичного знаходження в день виборів, а не лише “за пропискою”.

Електронний сервіс було розроблено Службою розпорядника Державного реєстру виборців на виконання пункту 5 постанови ЦВК від 2 грудня 2019 року № 1969 “Про Порядок тимчасової зміни місця голосування виборця без зміни його виборчої адреси”, повідомляє сайт Центрвиборчкому.

Водночас, як відзначає виконавча директорка Громадського холдингу “ГРУПА ВПЛИВУ” Тетяна Дурнєва, саме до цієї постанови холдинг надавав зауваження та рекомендації (наприклад, такі, або такі), узагальнені за наслідками двох загальнонаціональних виборчих кампаній 2019 року. “Ми дуже цінуємо налаштованість ЦВК на співпрацю з громадським сектором, публічність процесу збору пропозицій й готовність впроваджувати прогресивні інклюзивні практики, і дякуємо за це, – наголосила Тетяна Дурнєва. – Подача заяви онлайн особливо полегшить доступ до виборів людей з інвалідністю та внутрішньо переміщених осіб”.

Варто відзначити, що можливість подати заяви про зміну місця голосування без зміни виборчої адреси буде відкрита лише під час парламентських та президентських виборів. Те, що ЦВК вже ввела в дослідницьку експлуатацію сервіс автоматизованої інформаційно-телекомунікаційної системи “Державний реєстр виборців”, говорить також про системність роботи та вчасне виконання запланованої діяльності.

В 2017 році Україна запустила програму з фінансування тимчасового житла для внутрішньо переміщених осіб.  За цією програмою держава покриває 70% вартості будівництва чи ремонту житла в громадах, яке потім передається для тимчасового (до 1 року) проживання переселенців. Як стверджує Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, за три роки на програму було виділено 105 млн. грн. За ці гроші громади придбали 271 квартиру та два житлові будинки. Детальніше тут.

Маріуполь став беззаперечним лідером серед міст України за кількістю квартир, придбаних для переселенців по програмі фінансування тимчасового житла. На сьогодні у місті зареєстровано 96 000 переселенців. За словами Юлії Дубовської, начальниці управління міського майна Департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради, на черзі за житлом наразі стоять близько 900 переселенців. Завдяки участі у програмі тимчасового житла, за якою місто має покрити 30% вартості квартири, а держава – 70%, квартири вже отримала 131 родина. У цьому році планується передати ключі ще для 52 родин.

Ми розпитали самих переселенців про те, як їхнє життя змінилося завдяки участі у програмі. Ірина, мати чотирьох синів з Донецької області. У 2015 році вона з родиною переїхала до Маріуполя.

“Ми три роки знімали квартири. Постійно переїжджали. Неоднаразово зверталися до міської влади з проханнями допомогти нам з житлом”. 

Про складне життя родини Ірини навіть зняли сюжет на національному телеканалі. Житло, яке винаймала родина, було в поганому стані, пліснява, відсутність нормальних умов для дітей. Двоє синів на грунті постійного стресу та таких умов стали в лікарні на облік з бронхіальною астмою. Потім родині Ірини запропонували взяти участь у програмі з тимчасового житла.

“Я зібрала та подала всі необхідні документи, довідки ВПО, медичні довідки дітей. Ще була характеристика з мого місця роботи, з лікарні. І за кілька місяців нам повідомили, щоб ми приходили за ордером”, – розповідає Ірина. 

В трикімнатну квартиру родина переїхала відразу. Житло потребувало незначного ремонту, який родина зробила за власні кошти. Хоча формально житло надається терміном на рік, враховуючи складні життєві умови родини, влада без проблем продовжує термін оренди житла.

“В цій квартирі ми мешкаємо вже два роки. Кожен рік ми здаємо в ЦНАП документи, що ми тут живемо, справно платимо за комунальні послуги і нам продовжують договір”.

Але найголовніше те, що після переїзду життя родини Ірини змінилося кардинально. Програма передбачає, що родина сплачує лише за комунальні послуги, а це величезна економія для родин переселенців. Однак ще більш важливими є психологічні наслідки.

“Ми стали спати спокійно. Дітям є куди повернутися. Ми не переживаємо, що буде завтра, бо знаємо, що нам точно не потрібно переїздити на нове місце, а дітям – шукати нову школу… Найскладніше в цій історії було не зневіритися. Люди просто чекають, а потрібно рухатися, робити щось..”

Схожа історія у родини Анжели з Донецька. У 2014 році, коли почалися бойові дії, вона разом з чоловіком, донькою та батьками переїхала в Маріуполь. Кілька місяців вся сім’я жила у рідних. Потім почалися безкінечні переїзди на нові квартири.

“Ми  тричі переїжджали. Постійно жили на валізах”. 

У 2018 році жінка почула про програму та подала документи. Подружжя надало довідки з місць роботи, довідки ВПО та інші необхідні документи.

“Спочатку не вірила про те, що отримаємо квартиру. Подали документи і забули про це. А потім дзвінок і нам сказали, щоб приходили отримувати ключі”. 

Стрес від постійних переїздів негативно вплинув на здоров’я батьків Анжели. Мати пережила інфаркт. Коли місто виділило квартиру на третьому поверсі, родина Анжели звернулася до міської влади з проханням знайти більш прийнятний, враховуючи обставини зі здоров’ям, варіант. І їм знайшли іншу квартиру вже на другому поверсі. Нова квартира була в хорошому стані. Меблі та техніку родина зуміла перевезти з окупованого Донецька.

“Ми дуже раді, що враховують індивідуальні потреби. Не просто дали квартиру, а так щоб вона була зручною для людей. Це дуже важливо… Ми дуже втомилися скитатися по квартирах…”

Третя родина переселенців, з якими нам вдалося поспілкуватися, так само виїхали з Донецька. Родина Олександра та Катерини з 2015 року шість разів змінювали квартири. У 2018 році чоловік знайшов інформацію про програму тимчасового житла для ВПО.

“Ми вирішили спробувати. Зібрали великий перелік документів, довелося трохи побігати. Подали та два роки чекали, вже навіть не надіялися на те, що отримаємо квартиру. І ось у 2019 році, в липні нам подзвонили, щоб ми забрали ключі”. 

Квартира була в тому ж районі, в якому родина Катерини винаймала житло, тому дитині не довелося знову змінювати школу.  Потрібно було зробити косметичний ремонт, привезти техніку та меблі.

“Ця квартира – це спасіння. Кожен рік ми переїзжали, бо старі власники або підвищували ціну, або продавали квартиру, а нові не хотіли брати з дітьми. А зараз, з цією квартирою, ти відчуваєш, що ти приходиш до себе додому. Ми знаємо що нас ніхто не вижене”. 

Приклад Маріуполя та історії людей, життя яких завдяки тимчасовому житлу стало спокійнішим та впевненішим, свідчать на користь програми та необхідності для інших місцевих рад не зволікати та подавати документи на участь. За даними профільного Міністерства за перші три місяці цього року заявок від громад було подано більше, ніж передбачено грошей в бюджеті на фінансування програми. Тобто наразі 20 млн грн, які держава виділила в 2020 році на програму, вже вичерпані. Однак це не привід відмовлятись від подання документів. Активність громад, які вже зараз розпочнуть підготовку до участі в програмі та подадуть заявки, продемонструє державі, що програма потрібна людям і треба збільшувати фінансування, змінюючи бюджет вже в цьому році. Особливо потрібно врахувати складні наслідки, з якими переселенці можуть зіткнутися в результаті тривалого карантину. Втрата роботи для людей, житло яких залишається на окупованій території, в більшості випадків означатиме і втрату орендованого житла.  І тимчасове житло в такій ситуації зможе стати реальною допомогою для переселенців.

2 березня у Маріуполі команда Громадського холдингу «ГРУПА ВПЛИВУ» провела круглий стіл на тему «Тимчасове житло для ВПО». На заході крім представників міської влади Маріуполя, представниці Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, були також присутні представники громад Волноваського, Нікольского, Мангушського районів та селища Сартана. Після зустрічі Нікольська районна рада звернулася до Верховної ради України з рекомендаціями внести зміни до Державного бюджету для збільшення фінансування програми тимчасового житла.  У зверненні громада району звернула увагу на те, що програма тимчасового житла є корисною для створення житлового фонду для довгострокового користування мешканців громади, в особливості людей, які стикнулися з складними життєвими обставинами.

Якщо ви теж хочете мотивувати свою місцеву владу взяти участь у програмі, але не знаєте, з чого почати, почитайте статтю.

Дивіться інфографіку “Тимчасове житло для ВПО”

Оперативна інформація про програму на сторінці @grupa.vplyvu за хештегом #тимчасовежитлодляВПО

Програма забезпечення ВПО тимчасовим житлом була розпочата відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №769 від 4 жовтня 2017р. «Про затвердження Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо підтримки територій, що зазнали негативного впливу внаслідок збройного конфлікту на сході України». З 2017-го по 2020-й рік включно загальна сума коштів, передбачених бюджетом на тимчасове житло складає 105 млн грн. Всього за бюджетні кошти за три роки було придбано 271 квартира та 2 житлових будинків. Більше 600 людей нехай і на певний час, але вирішили для себе ключову проблему – знайшли дах над головою.

Програма державного фінансування тимчасового житла потрібна не лише переселенцям, а й самим приймаючим громадам. Це можливість отримати у комунальну власність квартири чи будинки для тих мешканців, хто потребує допомоги. За перший квартал цього року кількість бажаючих взяти участь у програмі з фінансування тимчасового житла для ВПО перевищила можливості самого фінансування. Лише за перші 3 місяці цього року на участь у програмі подалися 35 громад, а загальна сума запитів на субвенції склала близько 75 млн грн. Зрозуміло, що передбачених державою на 2020 рік 20 млн грн виявилося недостатньо. Тому громади вже почали звертатися до центральних органів державної влади з пропозиціями внести зміни у бюджет та збільшити фінансування програми. Важливість програми значно зросла в умовах економічної кризи та важких наслідків пандемії для переселенців. Особливо ця проблема може зачепити області, в яких мешкає найбільша кількість переселенців – Луганську, Донецьку, Харківську, Дніпропетровську, Запорізьку, Київську та місто Київ.

З 2019 року в рамках проєкту Ради Європи “Внутрішнє переміщення в Україні: розробка тривалих рішень” з допомогою експерток команди ГХ “ГРУПА ВПЛИВУ” відразу кілька громадських організацій переселенців розпочали адвокаційні кампанії для участі своїх нових громад в цій програмі. Так переселенці у м. Сторожинець Чернівецької області вже отримали підтримку міської влади на переобладнання будівлі гуртожитку для участі у програми з фінансування тимчасового житла для переселенців. Наразі стоїть питання переведення гуртожитку на баланс громади та підготовки документів на участь у програмі. Громада надіслала листа на ВРУ з проханням збільшити фінансування програми тимчасового житла (більше про це – тут).

Інша громада, Нікольського району Донецької області, після участі у круглому столі, організованому командою “ГРУПА ВПЛИВУ” звернулася до комітетів Верховної ради України та Уряду зі зверненням внести зміни до Державного бюджету для збільшення фінансування програми тимчасового житла.

За попередні три роки програма зарекомендувала себе та продемонструвала приклад того, як зважена та цілеспрямована політика держави може принести якісний результат.

Величезну роль в цьому успіху відігравали самі переселенці та місцева влада. Наприклад завдяки співпраці переселенців та міської влади місто Маріуполь за три роки участі в програмі придбало 183 квартири для переселенців. Всього більше двох десятків громад взяли участь у програмі. Географія учасників включає громади Львівської, Житомирської, Луганської, Дніпропетровської, Запорізької та Донецької областей.

Наприклад, в Житомирі переселенці переконали місцеву владу взяти участь у програмі. В результаті в 2019 році було придбано та передано ВПО 6 квартир. Показово, що спочатку влада міста планувала придбати лише 2 квартири, але рішучість переселенців взяла верх, і кількість квартир була збільшена втричі. Наразі громада планує подати нову заявку на участь у програмі на цей рік. Ще як мінімум 19 родин переселенців, чиї заявки вже розглянула відповідна комісія Житомирської міської ради, потребують тимчасового житла.

“Сьогодні влада міста – це наші партнери. На вручені ключів від тих шести квартир, чиновники не на камеру подякували нам за нашу позицію та невідступність”, – ділиться досвідом Ірина Гладка, голова громадської організації “Мир на долоні”. Докладніше про житомирський досвід за посиланням.

“Часом до нас звертаються внутрішньо переміщені особи зі скаргами на місцеву владу – мовляв їм нічого не цікаво, або вони взагалі не знають про можливість сформувати фонд тимчасового житла для ВПО. Але не завжди є протидія чиновників – інколи вони просто не бачать потреби, бо самі переселенці не активні, або місцева влада не розуміє, як взяти участь у програмі тимчасового житла. Саме тому ми намагаємось поширювати успішний досвід громад, які вже отримали фінансування з державного бюджету, а також ділимося знаннями та інформацією із зацікавленими внутрішньо переміщеними особами”,  – розповідає Тетяна Дурнєва, виконавча директорка Громадського холдингу “ГРУПА ВПЛИВУ”.

У відповідь на запити громадян, які ми отримуємо щодо співпраці переселенців та місцевої влади, експертки з команди “ГРУПА ВПЛИВУ” підготували шаблони заяв та звернень, з яких розпочинається процес участі в програмі. Ми знаємо, що великі зміни інколи починаються з простого листа-звернення, в якому викладено суть питання та пропозиції. Але часом складно написати з “чистого аркушу”. Тому ми розмістили зразки, які можна адаптувати під конкретну ситуацію в громаді.

Також, ми занепокоєні невеликим фінансуванням, передбаченим на програму в поточному році, тому серед зразків ви також знайдете лист до місцевої влади щодо ініціювання звернень до Верховної Ради України та її комітетів, Кабінету Міністрів України та профільних міністерств щодо збільшення фінансування. У разі потреби, ми також можемо надати і сам проєкт рішення органу місцевого самоврядування, що може бути взятим за основу для прийняття такого важливого рішення.

Додаток 1. Зразок заяви щодо отримання субвенції

Додаток 2. Зразок заяви щодо звернення для прийняття рішення міською радою в частині збільшення фінансування

Житомир став одним з міст, де внутрішньо переміщені особи вже отримали ключі від тимчасового житла. Вирішальну роль в цьому зіграла активна позиція самих переселенців та команди громадської організації “Мир на долоні”. Як вдалось знайти підтримку місцевої влади та спільно працювати над реалізацією програми? Про це розповіла голова громадської організації “Мир на долоні” Ірина Гладка.

Після окупації Криму та початку військової агресії Росії на Донбасі, в Житомир, як і в сотні інших міст України, приїхали переселенці. Місцева влада тоді вирішила проблему тим, що розселила людей, які виїхали з окупованих та охоплених боями територій у комунальному готелі “Житомир”. Спочатку люди думали, що ситуація скоро вирішиться, а перебування в готелі – це тимчасово. Однак час минав, війна продовжувалася, а люди не могли повернутися назад. На готель, в якому мешкали кілька сотень переселенців, у влади міста були свої плани. Спочатку планували переобладнати будівлю під ЦНАП. Людям запропонували переїхати у гуртожиток, де мешкали студенти місцевого коледжу. Для пенсіонерів та родин з дітьми така перспектива була неприйнятною, тому люди відмовились. Після цього влада вирішила просто продати будівлю та в такий спосіб зняти з себе відповідальність. На час, коли будівлю готелю виставили на продаж, у ньому мешкали 92 переселенця. Прийнятної для всіх альтернативи влада не запропонувала, дехто навіть натякав людям на те, що вони можуть повертатися додому, на окуповані території. Розгорівся конфлікт, про який в 2019 році писали всі центральні ЗМІ. Для Ірини, переселенки з Донецька, перспектива повернення до окупованого міста була неприйнятною. Ще в 2016 році, до цього конфлікту навколо готелю “Житомир”, вона разом з групою активістів та переселенців заснувала громадську організацію “Мир на долоні”. Організація допомагала іншим переселенцям, брала активну участь у житті громади, а коли постало питання вирішення житлової проблеми для переселенців в Житомирі, запропонувала свою допомогу.

Поки шукали варіанти для розселення мешканців готелю, Ірина ініціювала за підтримки департаменту соціального захисту населення міської ради круглий стіл за участі міського голови Житомира, представників УВКБ ООН, ПРООН, профільного міністерства, РУ Держмолодьжитла, Координатора Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, громади та переселенців щодо забезпечення житлом ВПО в місті та зняття соціальної напруги. На заході розглянули та запропонували варіанти вирішення проблеми із житлом. Активісти підготували власний проєкт плану забезпечення житлом за різними напрямками, зокрема це пільгове кредитування та надання у тимчасове користування житло з фонду комунальної власності та інші. Однією з таких програм стала державна програма фінансування тимчасового житла.

На фото: круглий стіл за участі міського голови Житомира, представників УВКБ ООН, ПРООН.

“У 2019 році наша організація провела опитування серед переселенців, які мешкають в Житомирі. Ми з’ясували, що попри те, що переважна більшість людей головною своєю проблемою вважають відсутність житла, на тимчасове житло в якості вирішення погодилися лише 9% опитаних”, – розповідає Ірина. “Однак ті хто погодилися – це переважно люди з найменш захищених груп переселенців, пенсіонери, багатодітні родини. Тому ми вирішили розпочати саме з програми тимчасового житла”.

Перша спроба домогтися участі місцевої влади була невдалою. Переселенцям відмовили, посилаючись на те, що умови програми з тимчасового житла не розповсюджуються на їхнє  місто. Однак люди не здавалися.

 “Ми в мерію ходили кожен день. Кожний ранок у мера збиралося по 20 переселенців з вимогою взяти участь у програмі та зробити щось для того, щоб вирішити цю проблему. Врешті-решт, влада зрозуміла, що ми є партнерами для міста у вирішенні соціальних проблем та задля зниження тієї напруги, яка утворилися після ситуації з готелем.”

Як результат, Житомир у 2019 році придбав 6 квартир за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам. Варто підкреслити, що і тут рішучість переселенців взяла верх, бо спочатку мова йшла лише про 2 квартири для міста. Наразі громада планує подати нову заявку на участь у програмі на цей рік. Ще як мінімум 19 родин переселенців, чиї заявки вже розглянула відповідна комісія Житомирської міської ради, потребують тимчасового житла.

“Сьогодні влада міста – це наші партнери. На вручені ключів від тих шести квартир, чиновники не на камеру подякували нам за нашу позицію та невідступність”, – підсумувала Ірина.

 Приклад Житомиру ще раз довів, що активна позиція та рішучість переселенців захищати своє право на гідне життя приносять результат. Головне  – системна робота та постійна комунікація з владою та громадою. Тому не зволікайте та беріть участь у програмі заради того, щоб ті мешканці громади, які опинилися у скруті, мали можливість на житло.

Якщо ви теж хочете мотивувати свою місцеву владу взяти участь у програмі, але не знаєте, з чого почати, почитайте статтю.

Дізнатися більше про програму з тимчасового житла можна за посиланням.

Оперативна інформація про програму на сторінці @grupa.vplyvu за хештегом #тимчасовежитлодляВПО

Одна з моїх улюблених фраз: «Виборча кампанія — це проміжок між виборами».

Для тих, хто думав, що ми вже пережили всі вибори у 2019-му, то нагадаю: цьогоріч ми маємо обирати місцеву владу. А з огляду на запропоноване скорочення видатків до держбюджету-2020 через пандемію, дуже прикро, що тепер і Центральній виборчій комісії слід нагадувати про проведення виборів восени. Хіба в Раді знають більше, і на вибори в період «після-кризи» не очікують.

Втім, період між виборами зазвичай не менш корисний. Причин цьому кілька — Виборчий кодекс та потреба підготовки та впровадження значної кількості нормативних актів в зв’язку з його прийняттям. Одним із таких моментів є критерії доступності виборів.

Складно? А тепер уявіть собі, що ви мешкаєте в невеличкому містечку, далеко від обласного центру і ви — особа з інвалідністю, маломобільний громадянин, чи у вас немовля у візочку. Чи легко вам реалізувати своє виборче право? Я не кажу вже про те, аби бути обраним (стати депутатом чи мером), а хоча б проголосувати. Наразі значна кількість виборчих дільниць не пристосовані для громадян України, що мають інвалідність чи є маломобільними.

Про кого ми говоримо

Йдеться про понад 2 мільйони 600 тисяч громадян України, які мають різну групу інвалідності. З них близько 240 тисяч — особи І групи інвалідності, тобто з високим ступенем втрати здоров’я та залежністю від стороннього догляду, допомоги або нагляду інших осіб.

Також ми говоримо про маломобільних громадян, які можуть і не мати інвалідності, але мають тимчасові розлади здоров’я, наприклад, перелом. А ще є літні люди, матері та батьки з візочками.

Тільки вдумайтесь: в Україні 6% громадян мають встановлену інвалідність. То чи варто думати про реалізацію їх прав? Відповідь однозначна.

Чи є доступними виборчі дільниці

Тут слід згадати багато компонентів. Від можливості стати кандидатом, членом виборчої комісії до можливості прочитати інформацію на сайті ЦВК чи поставити галочку навпроти обраного кандидата. Та зараз я зупинюсь на одному — безперешкодному доступі до виборчих дільниць.

Якщо звести до суті, то доступною є та дільниця, до якої можна дістатись. Тобто вона знаходиться або на першому поверсі, або має пандус, ліфт, місце для паркування спецтранспорту, а дорогою до них не трапляється перешкод. Не менш важлива наявність місць, де можна відпочити, належна висота поверхонь у кабінках, їх освітленість та можливість ознайомитись з інструкціями різним способом — крупним шрифтом, Брайля, викладеними письмово або за допомогою перекладача мови жестів тощо.

І як показують дві виборчі кампанії минулого року, далеко не всі дільниці готові прийняти виборців зі стійкими фізичними, психічними, інтелектуальними або сенсорними порушеннями.

Хто і як має це вирішувати?

Найпростіший спосіб — проголосувати за місцем перебування, тобто «на дому». Та слід знати, що особи з інвалідністю чи маломобільні громадяни можуть просто хотіти піти на дільницю. Або ж не хочуть пускати до себе велику кількість людей, включаючи спостерігачів, а часом і журналістів, які хочуть відзняти цей «прекрасний» момент. Підстав можна знайти багато, включно з ризиками помилкового заповнення бюлетенів, замість яких під час голосування «на дому» не отримати додатковий.

Новий Виборчий кодекс поклав на Кабмін обов’язок до 1 квітня 2020 року розробити та затвердити критерії доступності для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, що дозволить органам на місцях зробити підготовчу роботу відповідно до стандартів. Слід пам’ятати: така робота займає не один день і потребує фінансових витрат. А схоже на те, що досі навіть не визначено відповідальний орган, який розроблятиме ці критерії.

Та чи йдеться лише про вибори? Звісно ж, ні. Йдеться в цілому про ставлення держави до своїх громадян. Про осіб з інвалідністю на державному рівні мають не лише пам’ятати, а й реалізовувати всеукраїнські, регіональні та приватні програми з урахуванням усіх інтересів і потреб. Ми намагаємось застосовувати інклюзивний процес в школах, але не готові впроваджувати його в усі сфери життя. Ми готові згадувати про наших паралімпійців як досягнення року в новорічних зверненнях, але не готові сприяти особам з інвалідністю на законодавчому і практичному рівнях, а також з належним для цього фінансуванням.

Я все ще маю надію на запуск цих процесів, адже ми не раз чекали на Кабмін і, рано чи пізно, різними зусиллями досягали свого.

Юристка Громадського холдингу “ГРУПА ВПЛИВУ” Марія КРАСНЕНКО, НВ, 2 квітня 2020

Фото

Питання роботи і житла вже постають для значної кількості українців.

Про кого ми говоримо? Я люблю цифри — вони найяскравіше відображають ситуацію.

Відповідно до комплексного дослідження МОМ, станом на кінець 2019 року дохід одного члена сім’ї внутрішньо переміщеної особи в середньому становив 3 631 грн, у той час як у громадянина, який не має такого статусу — 5 398 грн.

41% переселенців оцінюють свою фінансову ситуацію як «коштів вистачає лише на харчування» або «змушені заощаджувати навіть на харчуванні», а 51% жителів великих міст говорять, що «коштів вистачає на базові потреби». І лише 11% мають заощадження.

Так, загальна тенденція в Україні не краща, але є одне «але». І зазвичай це «але» стосується житла. Більшість ВПО вимушено продовжують жити в орендованому житлі. Йдеться про більш ніж половину громадян-переселенців, які живуть в орендованих квартирах, будинках чи кімнатах, а також 7% тих, хто проживає в місцях компактного поселення або гуртожитках.

Тому житло та неможливість сплати оренди — лише питання часу, особливо в умовах продовження карантинних заходів.

Які житлові програми вже існують?

Не секрет, що питання житла для України ще гірше ніж питання землі. Ми досі живемо за Житловим кодексом, в тексті якого зазначено наступне: «Втілюючи в життя ленінські ідеї побудови комуністичного суспільства і здійснюючи курс на підвищення матеріального та культурного рівня життя народу, Радянська держава послідовно реалізує розроблену Комуністичною партією програму житлового будівництва». Так, ми зараз в 2020 році.

Насправді, на загальнонаціональному рівні існують лише кілька програм, які дають можливість переселенцям отримати житло у приватну власність шляхом часткової оплати вартості житла або сплати іпотеки. І для переселенців вони почали роботу тільки в 2017 році з достатньо нікчемним фінансуванням, або й взагалі без нього. Мова йде переважно про програми Держмолодьжитло. Саме їм варто віддати належне у врахуванні інтересів учасників АТО та ВПО. Завдяки чотирьом державним та 121 регіональній програмі 1647 сімей у 2019 році мали змогу придбати власне житло, з них 782 — внутрішньо переміщених осіб. Проте такий показник для всієї країни є надзвичайно маленьким, а запит самого Фонду на фінансування не задовольняється.

Останні зміни до законодавства також надають можливість ВПО отримати тимчасове чи соціальне житло, але сам фонд такого житла фактично відсутній.

У власність чи в користування?

Програми, що передбачають надання житла у тимчасове користування, без передачі на право власності, можуть стати рішенням як для переселенців, так і для місцевої влади, на якій лежить тягар вирішення соціальних питань своєї громади. Саме тому надання державою субвенцій для придбання житла ВПО (передбачає 70% фінансування з державного, та щонайменше 30% – з місцевого бюджетів) є прикладом програми, що працює та реально може змінити життя громадян, які постраждали від війни та окупації. Розпочавши у 2017 році, на програму виділили лише 105 млн грн, за які придбано 271 квартиру та 2 житлових будинки. Більше 600 людей нехай і на певний час (житло надається на рік з можливістю продовження), але вирішили для себе ключову проблему житла. А для громади це житло назавжди стає їх власністю, що немалий плюс.

Чи зацікавлена в цьому місцева влада?

Тенденції різні. Наприклад, Маріуполь, що в Донецькій області, є лідером з придбання помешкань в межах програми тимчасового житла та щороку бере в ній участь. В інших містах про програму навіть не знають, або думають, що вона не для них. Я пам’ятаю зустріч у місті Вишгороді, Київської області, де для влади стало відкриттям, що таке житло не буде передано ВПО назавжди, а залишиться у власності громади. Тепер, ймовірно, варто чекати перших кроків.

Тож пам’ятайте: такі програми завжди передбачають терпіння та розставляння правильних пріоритетів, активну участь місцевої влади та самих мешканців. Адже громада має знайти будівлю чи приміщення, яке можна придбати, реконструювати, виділити щонайменше 30% від суми, яку потрібно витратити на це проект, підготувати відповідні документи та виграти у змаганні за кошти, яких не так багато.

Не хочу, аби це здавалось рекламою, втім — програма того варта. А особливо нині, коли розселення значної кількості громадян вчергове може стати для влади викликом.

Що можна зробити?

Так, навіть у період економічної нестабільності та кризи ми маємо думати про перспективи і вирішувати питання не ситуативно.

Першим кроком є комунікація з владою. Без претензій, з налаштуванням на співпрацю, але з врахуванням виборів, що наближаються. Місцевих виборів, де братимуть участь і переселенці.

Друге — чітке розуміння плюсів і мінусів програм та оцінка «потенціалу» вашої громади, запитів. Часом ми стикаємось з тим, що кричимо «нам всім треба», а насправді таких охочих — одиниці. Тому формування черг і облік осіб є надзвичайно важливим. Якщо ви, як влада, його не робите — не зволікайте, і складайте його за різними видами програм, як того вимагає закон. Якщо ви громадянин — комунікуйте це, адже облік не залежить від наявності програм.

І третє – проявляйте інтерес, показуйте органам центральної влади свої наявні потреби, які можуть бути врахованими при формуванні (перегляді) бюджету, прийнятті (зміні) нормативно-правових актів. Звучить складно і наче відірвано від реальності – втім, це працює.

Так, нинішня ситуація вимагає складних рішень. Проте ні переселенці, ні виклики — нікуди не дінуться. Тому надзвичайно важливо подумати про це вже сьогодні.

Юристка Громадського холдингу “ГРУПА ВПЛИВУ” Марія КРАСНЕНКО, НВ, 30 березня 2020

Фото