Уряд оновив механізм надання допомоги для вирішення житлового питання окремим категоріям внутрішньо переміщених осіб (надалі ВПО), які проживали на тимчасово окупованих територіях (надалі ТОТ) України. Відповідні зміни затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2026 року № 723¹. Документом вносяться зміни до постанови Уряду від 22 вересня 2025 року № 1176² та уточнюється порядок перевірки права ВПО на отримання житлової допомоги. 

Держава посилює перевірку відомостей, які надаватимуть заявники. Зокрема, під час розгляду заяви перевірятимуть дані з державних реєстрів:

• чи має заявник або члени його сім’ї у власності житло;
• чи припинялося право власності на житло;
• чи підтверджується попереднє місце проживання на ТОТ;
• чи подавалися заяви на компенсацію за знищене житло. 

 З 1 серпня 2026 року житловий ваучер не надаватимуть ВПО, якщо:

• після 24 лютого 2022 року припинили право власності на належне їм житло, зокрема шляхом його продажу, дарування чи іншого відчуження;
• скористалися державною підтримкою за іпотечними програмами, зокрема в межах програми “єОселя”;
• зареєстрували (задекларували) місце проживання на тимчасово окупованій території вже після її окупації. 

Звертаємо увагу, що для ВПО, які вже отримали житловий ваучер або подали відповідну заяву до 1 серпня 2026 року діють попередні умови. Іх заяви не підлягають додатковим перевіркам за новими критеріями. Також право на підтримку зберігається за ВПО, які не мають у власності іншої житлової нерухомості, не скористалися програмою «єОселя» та мали зареєстроване місце проживання на ТОТ до моменту початку її окупації.

Після 1 серпня 2026 року неможливе оформлення пільгового кредиту за програмою “єОселя” з подальшим зверненням за житловим ваучером для його погашення. Натомість передбачений інший алгоритм: ВПО спочатку може отримати житловий ваучер, а після цього вже використати його як перший внесок для придбання житла в межах іпотечного кредитування. Але, практичне застосування такого поєднання стане можливим після ухвалення законодавчого акту, зокрема законопроєкту № 15335³. 

Постановою чітко визначено порядок та строки розгляду заяв. Рішення приймають органи місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські, районні у місті ради) або відповідні військові адміністрації за місцем реєстрації ВПО. Термін розгляду заяви комісією не може перевищувати 30 календарних днів з дня подання такої заяви. Під час розгляду заяв, якщо комісією буде виявлені невідповідності (наприклад, приховане майно чи факт отримання іпотеки), комісія зобов’язана провести додаткову перевірку. У разі підтвердження таких невідповідностей, якщо вони безпосередньо впливають на право людини отримати допомогу, комісія приймає офіційне рішення про відмову у наданні допомоги.

Також, в постанові передбачено можливість оскарження рішень, дій або бездіяльності комісії або уповноваженого органу не лише в судовому порядку, а і в позасудовому – відповідно до порядку, визначеного Законом України “Про адміністративну процедуру”⁴.  

Основна частина змін, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2026 № 723 набирає чинності з 1 серпня 2026 року, окрім пункту 1 змін, який набув чинності з дня офіційного опублікування постанови.  

Примітка:

• Постанова КМУ від 04.06.2026 № 723  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/723-2026 
• Постанова КМУ від 22.09.2025 № 1176 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1176-2025 
• Проект Закону № 15335 https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/Card/70199 
• ЗУ “Про адміністративну процедуру” https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2073 

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».

Народні депутати пропонують чергові зміни до Закону України “Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України” № 2923-IX. Законопроєкт зареєстровано 16 липня за реєстраційним номером 15421.

Ініціатори вказують, що актуальність прийняття цього проєкту Закону зумовлена тим, що окремі категорії співвласників пошкодженого/знищеного житла не мають можливості подати заяву на компенсацію, оскільки Закон № 2923-IX не передбачає категорію “надзвичайні ситуації воєнного характеру” серед підстав для отримання компенсації. Як приклад наводиться місто Павлоград, де 22 червня 2026 року з невстановлених причин виникла пожежа складської будівлі, що спричинила детонацію боєприпасів, розліт уламків, пожежі та руйнування значної частини житлової забудови. За словами ініціаторів, це вже четверта подія в місті, класифікована як надзвичайна ситуація воєнного характеру, потерпілі від якої не мають можливості отримати державну допомогу.

Законопроєктом пропонується внести системні зміни до Закону № 2923-IX, а саме:

• доповнити назву, преамбулу та термінологію Закону словосполученням “надзвичайні ситуації воєнного характеру” поряд із “бойовими діями, терористичними актами, диверсіями” – зокрема в найменуванні Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного майна;
• доповнити визначення “знищені об’єкти нерухомого майна” та “пошкоджені об’єкти нерухомого майна” вказівкою на об’єкти, що стали непридатними для використання за цільовим призначенням внаслідок надзвичайних ситуацій воєнного характеру;
• перейменувати Комісію з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об’єкти нерухомого майна з урахуванням нової підстави;
• поширити на випадки надзвичайних ситуацій воєнного характеру норми про договір відступлення державі/територіальній громаді права вимоги до Російської Федерації, про сплату недоотриманої компенсації за рахунок коштів, стягнутих з Російської Федерації, про розрахунок обсягу компенсації через “єВідновлення”, а також про повноваження державних органів, органів місцевого самоврядування та військових адміністрацій щодо збору відомостей про пошкоджене/знищене майно і внесення їх до Реєстру;
• внести відповідні термінологічні зміни до законів України “Про регулювання містобудівної діяльності” (реєстраційний номер звіту про обстеження), “Про безоплатну правничу допомогу” та “Про судовий збір” (право на безоплатну допомогу і звільнення від судового збору у справах, пов’язаних з отриманням компенсації), “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” (реєстрація припинення права власності на знищене майно) та “Про виконавче провадження” (заборона стягнення на спецрахунки для компенсації).

У випадку, якщо проєкт закону буде прийнято Парламентом такий набуде чинності з дня, наступного за днем опублікування. Кабінету Міністрів України буде надано три місяці для приведення підзаконних актів у відповідність.

Посилання:
Проєкт Закону про внесення змін до деяких законів України щодо надання компенсації за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок надзвичайних ситуацій воєнного характеру, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України доступний за посиланням: https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/Card/70367

Про Коаліцію

Коаліція організацій, що опікуються питаннями захисту прав постраждалих унаслідок збройної агресії проти України, є неформальним об’єднанням провідних громадських правозахисних і  благодійних організацій України, які починаючи з 2014 року спільно працюють з метою  подолання наслідків збройної агресії РФ. Зокрема, експерти та експертки організацій Коаліції беруть участь у напрацюванні стратегічних документів державної політики щодо постраждалого населення, а саме внутрішньо переміщених осіб, жителів тимчасово окупованих територій України, зниклих безвісти в умовах війни, незаконно утримуваних цивільних, а також громадян України, які вимушено  перемістилися за кордон. Коаліція має досвід ефективного просування законодавчих ініціатив,  забезпечуючи якісну експертизу та  інституційну пам’ять у сфері  захисту прав людини. За роки своєї діяльності Коаліція стала надійним і  фаховим партнером державних інституцій у формуванні та вдосконаленні політик щодо захисту прав постраждалого населення. Завдяки системній аналітичній роботі та безпосередній взаємодії з постраждалим населенням, експерти та експертки Коаліції пропонують державі дієві та людиноцентричні  рішення, що стають основою для формування стратегічного бачення майбутньої реінтеграції та відновлення України. 

До Коаліції входять:

• ГО «Центр прав людини ZMINA», https://zmina.ua/ 
• ГО «ДонбасSOS», http://www.donbasssos.org 
• ГО «КримSОS», http://krymsos.com/ 
• БФ «Право на Захист», http://www.r2p.org.ua 
• БФ «Схід-SOS», https://east-sos.org/ 
• ГО «Громадський холдинг «ГРУПА ВПЛИВУ», https://www.vplyv.org.ua/ 
• ГО «Кримська правозахисна група», https://crimeahrg.org/uk/

• БФ «Stabilization Support Services», https://sss-ua.org/ 
• ГО «Розуміння кризи», https://www.facebook.com/crisis.insight 

Перелік скорочень

АР Крим – Автономна Республіка Крим 

ВПО – внутрішньо переміщена особа 

ЗДУ – закордонна дипломатична установа

КМУ – Кабінет Міністрів України 

МОН – Міністерство освіти і науки України

ПУУТ – підконтрольна Уряду України територія 

Мінреінтеграції – Міністерство реінтеграції тимчасово окупованих територій України Мінрозвитку – Міністерство розвитку громад і територій України 

Мінсоцполітики – Міністерство соціальної політики, сім’ї та єдності України 

ПФУ – Пенсійний Фонд України 

РФ – Російська Федерація 

СНПК  –  сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом

ТОТ – тимчасово окупована територія 

Вступ

15 листопада 2017 року відбулося представлення Національної доповіді України щодо стану дотримання прав людини в рамках проходження 3-го циклу Універсального періодичного огляду (УПО). За результатами розгляду доповіді Робоча група Ради з прав людини надала Україні 190 рекомендацій, 163 з яких держава взяла до виконання. У 2020 році в межах проміжного звітування України щодо виконання рекомендацій УПО Коаліція організацій, що опікуються питаннями захисту прав постраждалих унаслідок збройної агресії проти України (далі –  Коаліція), подала до Ради з прав людини свій альтернативний звіт стосовно виконання Україною рекомендацій щодо захисту прав осіб, постраждалих унаслідок збройного конфлікту, а також подолання його негативних наслідків¹.

Попри тривалу збройну агресію проти України, яка супроводжується повномасштабним вторгненням РФ у лютому 2022 року, частина рекомендацій, наданих у 2017 році, залишається релевантною та набуває нового значення у 2026 році. Це  подання підготовлене Коаліцією з метою оцінки стану виконання  рекомендацій, пов’язаних із підтримкою постраждалих унаслідок збройної агресії проти України.

1. Підтримка постраждалих унаслідок збройної агресії проти України

116.28. Збільшити обсяг ресурсів, що виділяються новому Міністерству з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб (Греція); 116.29. Збільшити кадрові та фінансові ресурси Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб з метою повного виконання його повноважень (Хорватія).Не виконані

1.1. У структурі виконавчої гілки влади України тривалий час –  з 2016 по 2025 рік – діяло міністерство, яке відповідало за формування і реалізацію державної політики щодо тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб. Після низки реорганізацій (об’єднання з Міністерством з питань ветеранів у 2016 році, роз’єднання цих міністерств, перейменування, призначення очільником міністерства віцепрем’єр-міністра України), Міністерство реінтеграції тимчасово окупованих територій України (далі – Мінреінтеграції) було ліквідоване у  2025 році. 

1.2. На Мінреінтеграції був покладений широкий перелік повноважень щодо подолання негативних наслідків збройної агресії проти України. Зокрема, це забезпечення формування та реалізація державної політики з питань ВПО та тих, хто внаслідок війни виїхав за кордон; дотримання Україною норм міжнародного гуманітарного права; координація діяльності з надання гуманітарної допомоги цивільному населенню; відновлення та розбудова миру; сприяння задоволенню соціально-економічних, екологічних, інформаційних і культурних потреб населення, що проживає на ТОТ України, а також прилеглих до неї територіях тощо. Мінреінтеграції забезпечувало координацію евакуації населення з ТОТ України і територій ведення бойових дій. Але найголовніше – Мінреінтеграції було органом, який забезпечував координацію державної політики щодо захисту прав постраждалого населення та розбудови політики реінтеграції ТОТ.

1.3. Громадські та правозахисні організації,² зокрема, члени Коаліції, висловлювали застереження щодо ліквідації та перерозподілу повноважень Мінреінтеграції. Ця позиція ґрунтувалася на тому, що питання збереження напряму реінтеграції ТОТ України, підтримка та забезпечення прав постраждалих унаслідок збройної агресії РФ проти України  є критично важливими. Тому збереження інституційної спроможності реагувати та долати негативні наслідки війни й окупації, а також формувати стратегічне бачення майбутньої реінтеграції є необхідними для подальшого розвитку нашої країни.

1.4. Попри застереження, Уряд ухвалив рішення спочатку про перейменування, а потім – ліквідацію Мінреінтеграції. Повноваження міністерства були перерозподілені між Мінрозвитку, Мінсоцполітики та іншими. Частина повноважень була «загублена» і тривалий час не реалізовувалася (наприклад, забезпечення підготовки та впровадження засад і заходів перехідного правосуддя, повноваження з реалізації державної політики щодо захисту прав і свобод осіб,  порушених унаслідок тимчасової окупації, та інші)³.

1.5. Ліквідація Мінреінтеграції призвела до значних негативних наслідків для сфери захисту прав постраждалих унаслідок збройної агресії проти України, зокрема, жителів ТОТ України. Станом на липень 2026 року частина повноважень, отриманих Мінрозвитку, передана іншим міністерствам (наприклад, щодо підтримки ВПО). Водночас реалізація повноважень щодо ТОТ України фактично зводиться до фрагментарних законодавчих і політичних ініціатив, залишається несистемною, позбавленою належної міжвідомчої координації. 

1.6. Попри значну чисельність постраждалих унаслідок збройної агресії проти України, станом на 2026 рік відсутня системна політика щодо їх підтримки. З огляду на  тривалий збройний конфлікт та окупацію  частини території України, починаючи з 2014 року держава поступово визначала окремі категорії осіб, яким надавалася підтримка у зв’язку із наслідками війни (наприклад, ВПО, зниклі безвісти в умовах війни, постраждалі від СНПК, постраждалі діти, інші). Таких категорій наразі понад  десяток. Утім, в Уряді немає єдиного суб’єкта, відповідального за формування та реалізацію політики щодо осіб, які постраждали внаслідок збройної агресії проти України. Постійні зміни відповідальних міністерств та перерозподіл повноважень між ними призводять до фрагментарності, непрогнозованості й відсутності єдиної візії в державній політиці щодо постраждалого населення.

6.102. Виконати рекомендації останнього звіту Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні (вересень 2017 р.), зокрема розробити національний механізм надання жертвам серед цивільного населення належних, ефективних, швидких та відповідних засобів правового захисту, включно з відшкодуванням шкоди (Австрія). – У процесі виконання

1.7. Належний облік майнової та немайнової шкоди, завданої збройною агресією проти України, визначення кола постраждалих осіб і забезпечення доступних механізмів її відшкодування є необхідними передумовами відновлення справедливості. Водночас наявні механізми залишаються фрагментарними, охоплюють лише окремі види шкоди й категорії постраждалих та не утворюють цілісної системи обліку, компенсації і підтримки. Ухвалений у лютому 2023 року Закон України №2923-IX⁴ передбачив, що національний компенсаційний механізм поширюється лише на окремі категорії пошкодженої або знищеної житлової нерухомості, не забезпечує компенсації за обʼєкти нежитлової нерухомості та рухомого майна.  Його дія також не поширюється на майно, пошкоджене або знищене до 24 лютого 2022 року та на обʼєкти, які станом на дату повномасштабного вторгнення РФ перебували на ТОТ України. Унаслідок цього власники майна в АР Крим, місті Севастополі, на територіях Луганської та Донецької областей, окупованих до 2022 року, фактично позбавлені доступу до національного компенсаційного механізму. Коло отримувачів компенсації також не охоплює іноземців, які на законних підставах перебувають в Україні та зазнали майнової шкоди. 

1.8. У сфері немайнової шкоди у листопаді 2024 року було ухвалено Закон України №4071-ІХ⁵, який заклав правові засади обліку інформації про шкоду, завдану особистим немайновим правам унаслідок збройної агресії РФ. Водночас система обліку такої інформації так і не запрацювала, а уряд не визначив на нормативному рівні категорії постраждалих осіб, не створив і не забезпечив функціонування комплексної системи підтримки постраждалого внаслідок війни населення. У результаті  цього доступ до підтримки від держави залежить від наявності спеціального статусу чи довідки та не базується на дійсних потребах постраждалих, тоді як значна частина осіб, які зазнали шкоди життю і здоровʼю, особистій свободі, іншим немайновим правам, взагалі залишається без необхідної підтримки.  

1.9. У травні 2023 року була ухвалена  Резолюція Ради Європи щодо укладення угоди про Реєстр шкоди, завданої агресією Російської Федерації проти України. Відповідно до резолюції, Реєстр слугує для фіксації в документальній формі доказів та інформації про вимоги щодо шкоди, збитків або ушкоджень, завданих усім фізичним та юридичним особам, а також державі Україна (включаючи її регіональні та місцеві органи влади, суб’єкти господарювання, що перебувають у державній власності або під державним контролем), заподіяної 24 лютого 2022 року або після цієї дати на території України в межах її міжнародно визнаних кордонів, включаючи територіальні води. В грудні 2025 року в ході Дипломатичної конференції високого рівня у Гаазі міністр закордонних справ України підписав від України Конвенцію про створення Міжнародної компенсаційної комісії. Конвенцією створюється Компенсаційна комісія як незалежний міжнародний орган у межах інституційної системи Ради Європи, який розглядатиме заяви про відшкодування збитків, втрат і шкоди, завданих міжнародно-протиправними діями Російської Федерації в Україні або проти України, та визначатиме суму компенсації у кожному конкретному випадку. Компенсаційна комісія працюватиме на основі Реєстру збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України. В квітні 2026 року Конвенція була ратифікована українським парламентом⁶.

Рекомендації:

1. Визначити в складі Кабінету Міністрів України суб’єкт, уповноважений на формування та реалізацію державної політики щодо осіб, постраждалих унаслідок збройної агресії проти України.
2. Забезпечити формування системної політики підтримки постраждалих унаслідок збройної агресії проти України, зокрема  щодо жителів ТОТ України.
3. Запровадити цілісну недискримінаційну систему обліку немайнової шкоди, спричиненої збройною агресією проти України.
4. Забезпечити належне функціонування національного компенсаційного механізму за знищені або пошкоджені внаслідок збройної агресії проти України об’єкти житлової нерухомості.  

2. Захист прав громадян, які проживають на ТОТ України

6.60. Спростити доступ до надання державних адміністративних послуг для жителів Криму та дозволити громадянам України безперешкодно пересуватися між Кримом та рештою території України, визнаючи Резолюцію Генеральної Асамблеї ООН «Про територіальну цілісність України» № 68/262 та Резолюцію Генеральної Асамблеї ООН «Стан з правами людини у Автономній Республіці Крим та місті Севастополь (Україна)» № 71/205 та суверенітет України над Кримом (Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії). 6.63. Використовувати всі наявні інструменти та механізми з метою захисту прав та свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України, одночасно вживаючи дипломатичні та політичні заходи, спрямовані на відновлення територіальної цілісності України в межах своїх міжнародно визнаних кордонів (Грузія). У процесі виконання

2.1. Після початку широкомасштабного вторгнення РФ у лютому 2022 року кількість тимчасово окупованих українських територій збільшилася і наразі становить приблизно 19% території України. За оцінками, населення ТОТ складає  3-5 млн осіб. При цьому ситуація із забезпеченням прав людини на цих територіях значно погіршилася⁷: РФ застосовує масові порушення прав людини, норм МГП як адміністративні практики, перетворивши їх на частину власної політики⁸.    

2.2. Україна не визнає документи, видані будь-яким органом влади, утвореним на ТОТ, окрім актів цивільного стану (народження, смерті, шлюбу, розлучення), які можуть бути використані під час реєстрації цих фактів у встановленому українським законодавством порядку⁹. Проте ця норма в частині можливості використання уповноваженими органами державної влади документів, що посвідчують народження, смерть, шлюб, розлучення на ТОТ України, не працює. Для встановлення фактів народження та смерті в окупації діє спрощена судова процедура, яка попри скорочений порядок розгляду справи, значно ускладнює процедуру отримання документів за поточних умов триваючої збройної агресії проти України. 

2.3. Особливо гостро постає питання щодо реєстрації народження дітей. У той час як оціночна кількість народжень на ТОТ України за 2022–2024 роки становить 104 046 дітей, з них на ПУУТ було зареєстровано лише 9 820 (менше 10%). Для порівняння: протягом 2016–2022 років 64 тисячі дітей отримали українське свідоцтво про народження, з яких 11 359 – лише у 2019 році. За 2025 рік зареєстровано всього 863 фактів  народжень, що відбулись на ТОТ України, що майже вдвічі менше ніж за 2024 рік (1425 фактів народжень). Така статистика свідчить про стрімке зниження кількості зареєстрованих фактів народження на ТОТ України. Це є безпосереднім  наслідком як дій окупаційної влади з обмеження свободи пересування з ТОТ України на ПУУТ, так і надмірністю вимоги з боку України щодо застосування виключно судового порядку для вирішення питання реєстрації народження, що додатково ускладнюється неоднорідною судовою практикою¹⁰.

2.4. Акти цивільного стану — лише один приклад того, яким є підхід держави до документів, виданих в окупації українським громадянам. За час окупації з 2014 року на ТОТ України було видано мільйони різноманітних документів, які держава Україна визнає недійсними. Наприклад, це медичні документи, документи, що посвідчують право власності, документи щодо встановлення опіки, паспортні документи тощо. Проте з метою забезпечення базових прав і свобод людини для громадян України, які проживають чи виїхали з ТОТ, важливо визначити механізм використання інформації з документів, виданих в окупації. Можливість використання інформації з цих документів створює умови, за яких можлива реінтеграція населення ТОТ України¹¹.

2.5. Одним із основних  порушень режиму окупації з боку РФ є примус присягати на вірність окупаційній державі та нав’язування громадянам України, які проживають на ТОТ України, громадянства РФ. У різний час РФ запроваджувала різні підходи до набуття власного громадянства на ТОТ: в окупованому Криму застосовувалося автоматичне примусове набуття громадянства РФ із умисним обмеженням можливості заявити про збереження громадянства України; на частині території Донеччини та Луганщини, окупованій після 2014 року, паспортизація РФ почалася значно пізніше – з 2019 року, – і здійснювалася шляхом спрощеного набуття громадянства РФ. Після початку широкомасштабного вторгнення РФ у лютому 2022 року та незаконного включення чотирьох областей України (Донецької, Запорізької, Луганської та Херсонської) до складу РФ восени 2022 року, на цих територіях РФ розгорнула кампанію з масової примусової паспортизації. Фактором примусу є обумовлення доступу до базових прав і  сервісів, зокрема, медичної допомоги, соціальних послуг, пенсії, права володіти та користуватися житлом, свободи пересування тощо на ТОТ лише за умови набуття російського громадянства¹².  Політика РФ з 2025 року передбачає, що громадяни України мають право проживати на ТОТ України лише у разі набуття російського громадянства або ж оформлення відповідних документів, які дають право на проживання іноземців на території РФ. 

2.6. Найскладнішою залишається ситуація з дітьми та молоддю, які через вік і тривалість окупації, не оформлювали паспорт громадянина України. Діти обмежені у можливості в’їхати на ПУУТ самостійно до досягнення 18-річного віку.  Молодь старше 18 років  має  проблеми при в’їзді до ПУУТ, пов’язані із складнощами ідентифікації такої особи. За відсутності паспорта громадянина України житель ТОТ має отримати в ЗДУ посвідчення на повернення в Україну – документ, який посвідчує особу, підтверджує громадянство України і дає право в’їхати  в Україну за  відсутності паспортних документів. Оформлення посвідчень на повернення для жителів ТОТ України ускладнено низкою обставин, зокрема, відсутністю інформації про них у державних реєстрах України, за допомогою яких відбувається ідентифікація особи; обмежений перелік країн, куди громадяни України з ТОТ можуть виїхати виключно з російськими окупаційними документами (Вірменія, Білорусь, Грузія, Казахстан, Туреччина). Варто зауважити, що паспорт РФ, який іноді є єдиним документом  із фотокарткою, котрий має заявник, не використовується для ідентифікації особи ані в ЗДУ, ані на території ПУУТ.

2.7. У червні 2026 року Уряд України запровадив механізм оформлення посвідчення особи на повернення в Україну для окремих категорій громадян України, які перебувають за кордоном та не мають документів, що посвідчують особу¹³. Проте, як зазначають правозахисники, його впровадження не забезпечило повноцінного усунення наявних  ключових барʼєрів, а в окремих аспектах навіть призвело до виникнення нових¹⁴.  Зокрема, необхідність двічі проходити процедуру встановлення особи (спочатку у ЗДУ для оформлення посвідчення особи на повернення в Україну, а потім на ПУУТ для оформлення паспорта громадянина України); непропорційно мала кількість ЗДУ, що впроваджують проєкт щодо кількості та місцезнаходження громадян; необґрунтований віковий ценз для осіб, народжених до 1991 року; прогалина щодо невикористання інформації з виданих РФ паспортів як допоміжних даних; а також правова невизначеність у контексті окремих підстав для відмови в оформленні посвідчення.

2.8. Українські діти та молодь, які проживають на ТОТ України, не мають повноцінного та безпечного доступу до української освіти через взаємопов’язані бар’єри. Зокрема, це політика окупаційної держави, спрямована на ізоляцію від українського освітнього простору та знищення ідентичності¹⁵, обмеження свободи пересування, відсутність належного документування з боку України, зокрема, відсутність доступної процедури отримання свідоцтва про народження, а також деякі законодавчі неузгодження. Як наслідок, у 2025 році з майже 600 тисяч учнів місцевих шкіл на ТОТ України лише 33 691 продовжував навчатися дистанційно в українських школах на ПУУТ. Водночас брак доступу до освітніх прав має довгострокові наслідки, зокрема тому, що без відповідного освітнього документа людина позбавлена доступу до освіти та низки публічних послуг, зокрема, працевлаштування та підтримки безробітних, соціальної допомоги тощо. 

2.9. Попри відсутність безпосереднього доступу до ТОТ України, влада України запровадила механізми дистанційного навчання дітей з ТОТ у школах на ПУУТ¹⁶ за спеціально розробленою освітньою програмою з урахуванням впливу багаторічної політики РФ¹⁷. Та хоча право впроваджувати її має кожен заклад середньої освіти на ПУУТ, реально це роблять лише одиниці. Це обумовлено вимогою профільного закону реалізовувати лише одну програму на кожному рівні (циклі) повної загальної середньої освіти¹⁸. Так, школи з невеликою кількістю учнів із ТОТ змушені обирати загальну програму замість спецільної.  Як наслідок, діти, які проживають на ТОТ України, досі не можуть скористатися своїми освітніми правами та безпечно дистанційно здобувати освіту  в школах рідної країни.

Рекомендації: 

1. Запровадити ефективну та доступну адміністративну (позасудову) процедуру підтвердження фактів народження, що відбулися на тимчасово окупованих територіях України.
2. Врегулювати механізм використання інформації з документів, оформлених і виданих на тимчасово окупованих територіях України, з метою забезпечення доступу до базових прав людини. 
3. Забезпечити можливість безперешкодного в’їзду в Україну громадянам України з тимчасово окупованих територій України шляхом спрощення порядку оформлення посвідчення на повернення в Україну, зокрема, надавши змогу звернутися за його оформленням дистанційно. 
4. Забезпечити функціонування спеціальної освітньої програми шляхом надання закладам загальної середньої освіти можливості одночасно застосовувати кілька освітніх програм і затвердження методичних рекомендацій (інструкцій) щодо реалізації типової освітньої програми для навчання на рівнях повної загальної середньої освіти осіб, які проживають або проживали на ТОТ України.

3. Захист прав внутрішньо переміщених осіб 

6.128. Надавати пільги всім громадянам, які мають на них право, включаючи пенсії та соціальні виплати, незалежно від їх статусу як внутрішньо переміщених осіб або їхнього місця проживання у країні за власним вибором (Швейцарія).  У стані виконання6.133. Надавати медичну допомогу переміщеним особам (Франція). Виконана

3.1. Станом на 2017 рік в Україні на обліку перебувало близько 1,5–1,8 млн зареєстрованих ВПО, переважну більшість яких становили особи, які залишили місця проживання на ТОТ Донецької, Луганської областей, АР Крим та міста Севастополь. Повномасштабне вторгнення РФ у 2022 році зумовило кількісну та якісну зміну зазначеної проблематики: пікові показники внутрішнього переміщення перевищували 7 млн осіб, а станом на 2026 рік офіційний облік свідчить про наявність близько 4,6 млн внутрішньо переміщених осіб, із яких 821 тис. становлять діти, 1,34 млн – пенсіонери та 125 тис. – особи з інвалідністю¹⁹. Найбільша концентрація ВПО спостерігається у Харківській, Донецькій, Дніпропетровській областях та місті Києві. 

3.2. Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб²⁰» був ухвалений ще у 2014 році та визначав ключові заходи підтримки, гарантії для ВПО. Проте після початку повномасштабного вторгнення Росії Закон перестав відповідати масштабу і характеру внутрішнього переміщення. У 2024 році у Верховній Раді України був зареєстрований проєкт нової редакції Закону про забезпечення прав і свобод ВПО (законопроєкт №12301²¹), який був ухвалений парламентом України 1 липня 2026 року. Оновлений Закон має забезпечити перехід від фрагментарних рішень у сфері внутрішнього переміщення до комплексної державної політики. Закон формує цілісну систему державної підтримки ВПО на всіх етапах переміщення: від евакуації, адаптації та інтеграції до повернення та реінтеграції. Це дозволяє перейти від реагування на кризу до довгострокової політики підтримки ВПО. Крім того, вагомими перевагами Закону є усунення законодавчих прогалин, запровадження оцінки потреб ВПО на різних етапах переміщення, покращення механізму підтримки, забезпечення доступу до державних послуг та реалізації прав ВПО без бар’єрів та дискримінації; підвищення рівня інтеграції ВПО в приймаючі громади. Станом на 16 липня 2026 року Закон перебуває на підписі  Президента України. 

3.3. Водночас на урядовому рівні, починаючи з 2016 року, існують стратегічні документи в сфері внутрішнього переміщення, які до початку повномасштабного вторгнення РФ були орієнтовані на інтеграцію ВПО в приймаючі громади. Після 2022 року Кабінет Міністрів України затвердив Стратегію державної політики щодо внутрішнього переміщення на період до 2025 року²², а у 2026 році –  відповідну Стратегію на період до 2030 року²³, яка визначає чотири стратегічні напрями: забезпечення координованої системи державної політики у цій сфері, координовану евакуацію з тимчасово окупованих територій, сприяння адаптації та інтеграції в приймаючих громадах, а також створення умов для добровільного, безпечного та стійкого повернення.

3.4. У березні 2022 року було запроваджено уніфіковану грошову допомогу на проживання для ВПО, а також механізм компенсації витрат приймаючим сім’ям і територіальним громадам (програма «Прихисток»). У 2023 році законодавчо врегульовано статус місць тимчасового проживання ВПО. Водночас відбувається поступовий перехід від універсального до адресного принципу надання допомоги. Порівняно з 2017 роком виникли нові виклики правового та практичного характеру, а саме: тривалість внутрішнього переміщення (понад чотири роки в значної частини переміщених осіб), що актуалізує питання довгострокової інтеграції на противагу тимчасовому розміщенню; житлова криза, зумовлена руйнуванням житлового фонду та дефіцитом доступного житла в приймаючих громадах; виснаження ресурсної спроможності органів місцевого самоврядування²⁴. 

3.5. В Україні створені і діють понад 900 Рад з питань ВПО²⁵ – це  консультативно-дорадчі органи при органах виконавчої влади та  місцевого самоврядування. Правовий статус рад з питань ВПО визначений Постановою № 812²⁶. Такі ради стали інституційним механізмом участі внутрішньо переміщених осіб у формуванні та реалізації місцевої політики, забезпечуючи діалог між ВПО, органами влади та громадськими організаціями, участь у розробленні місцевих програм підтримки, моніторингу потреб і підготовці рекомендацій щодо їх вирішення. Незважаючи на функціонування Рад ВПО, відсутність системних процедур консультацій та ефективного зворотного зв’язку з органами влади знижує результативність участі ВПО у формуванні політики, що стосується їхніх прав та інтересів.

3.6. Забезпечення права на пенсію ВПО залишаєтся проблематичним. Попри низку позитивних змін на законодавчому рівні (запровадження процедури відеоідентифікації, скасування вимоги мати довідку ВПО для отримання пенсії, можливість обирати будь-який з уповноважених банків для виплати пенсії), на практиці державні органи України застосовують до ВПО додаткові вимоги. Ці вимоги пов’язані не з фактом набуття права на пенсію, а з місцем походження, попередньою реєстрацією місця проживання або обслуговуванням у територіальних органах ПФУ, які розташовувалися на ТОТ України. Зокрема, згідно із Законом²⁷, громадяни України, які проживають на ТОТ України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, можуть отримувати пенсію лише за умови неодержання пенсійних виплат від РФ. Урядова постанова 299²⁸ фактично зобов’язала пенсіонерів проінформувати ПФУ про неодержання пенсії від РФ до 31 грудня 2025 року. Тим пенсіонерам, щодо яких у ПФУ не було відповідної інформації про неодержання пенсії від РФ, виплати припинили. У січні 2026 року щонайменше 337 тисяч пенсіонерів (зокрема ті, хто проживає на ТОТ України, за кордоном або є ВПО на ПУУТ) залишилися без пенсії²⁹.   

3.7. Визначення такої вимоги як додаткової для отримання пенсії, яка є набутим майновим правом, суперечить Конституції та спеціальним законам, які містять вичерпний перелік підстав для припинення виплат. Таким чином, ПФУ фактично переклав відповідальність за збої у своїй роботі на пенсіонерів, які знаходяться в уразливому становищі. Процедури ідентифікації пенсіонерів і прийом заяв про неодержання пенсій від РФ супроводжувалися збоями на електронному порталі ПФУ, багатогодинними чергами у відділеннях в умовах повітряних атак, несприятливих погодних умов і перебоїв електроенергії. Крім того, припинення пенсії автоматично призвело до припинення допомоги на проживання для цих ВПО. Внаслідок активної адвокації Коаліції термін для повідомлення ПФУ про неотримання пенсії від РФ було продовжено, і багатьом пенсіонерам виплати поновлено. Водночас відповідна норма залишається в Законі та буде призводити до подальших обмежень.

Рекомендації:

1. Усунути дискримінаційні умови отримання пенсії, зокрема, скасувати обов’язок подання заяв про неотримання виплат від РФ і гарантувати пенсійні виплати незалежно від місця проживання чи перебування особи.
2. Забезпечити підтвердження даних осіб, які перебувають на ПУУТ із використанням державних реєстрів та інформаційних баз, стабільну роботу відеозв’язку у працівників ПФУ,  обов’язкове документальне підтвердження проходження ідентифікації та системне SMS-інформування про її необхідність.
3. Забезпечити проведення консультацій з радами ВПО щодо рішень органів місцевого самоврядування та виконавчої влади, які можуть стосуватися або впливати на життя внутрішньо переміщених осіб, зокрема  шляхом впровадження уніфікованих процедур участі рад ВПО у процесах  ухвалення  рішень на місцевому та регіональному рівнях.
4. Забезпечити налагодження системного зворотного зв’язку між центральними органами виконавчої влади та ВПО, зокрема в межах діяльності рад ВПО з метою врахування пропозицій під час формування та коригування державної політики.

6.135. Продовжувати докладати зусилля, спрямовані на забезпечення доступу до освіти для всіх дітей (Португалія); 6.188. Докладати зусиль, спрямованих на поліпшення доступності та якості медичних послуг та освіти для внутрішньо переміщених осіб (Ангола); 6.189. Вживати подальших заходів, спрямованих на покращення доступу внутрішньо переміщених дітей, зокрема дітей з особливими потребами до якісної освіти з метою подальшого виконання рекомендацій 97.42 та 97.126 другого циклу (Гаїті). У процесі виконання

3.8. За даними Інформаційно-обчислювального центру Мінсоцполітики кількість дітей з числа ВПО на ПУУТ становить близько 780 тисяч³⁰. Водночас систематичні російські удари по енергетичній та телекомунікаційній інфраструктурі на ПУУТ знищують практичні умови для реалізації освітніх прав дітей через цифрові засоби³¹. Дві третини дітей у прифронтових районах залежать виключно від дистанційного навчання; 79% мають проблеми з інтернет-з’єднанням; 42% не мають необхідних пристроїв; 40% потерпають від частих відключень електрики³². Щонайменше 240 нападів на освітні заклади верифіковано ЮНІСЕФ лише до кінця червня 2025 року. З 4,6 млн дітей з перешкодами у здобутті освіти понад 420 000 навчаються виключно онлайн³³. Водночас Україна вживає заходів для забезпечення доступу до освіти, зокрема, активно відповідає на виклик: відкрито 39 цифрових навчальних центрів з автономним електропостачанням, діють підземні класи та школи в бомбосховищах. Такі кроки свідчать про виконання Україною позитивних зобов’язань і водночас підкреслюють, що зовнішні удари є першопричиною порушення прав.

3.9. Зважаючи на те, що велика кількість ВПО з ТОТ України мають освітні документи, які видані окупаційними органами влади та не визнаються в Україні й у більшості країн світу, Україна надала  два правових механізми, які мають на меті забезпечення доступу до освіти, отримання легітимного документа про здобуту освіту, інтеграції в суспільство на ПУУТ та доступу до публічних послуг. Йдеться про процедуру визнання результатів навчання на рівнях повної загальної середньої освіти, яку було запроваджено у лютому 2026 року³⁴, та запроваджену у липні 2025 року процедуру визнання результатів навчання на рівнях професійної, фахової передвищої та вищої освіти³⁵.

3.10. У контексті визнання результатів навчання на рівнях повної загальної середньої освіти фактично було спрощено механізм отримання українського шкільного свідоцтва про освіту шляхом зменшення кількості іспитів, які необхідно скласти з цією метою. Проте реальна можливість скористатися цим інструментом є вкрай низькою, оскільки процедура визнання вимагає від школи обов’язкового застосування спеціальної освітньої програми для осіб з ТОТ України³⁶, яка на практиці залишається майже неімплементованою через законодавчі обмеження щодо кількості програм, які можуть одночасно використовуватися у школі. Так, станом на липень 2026 року лише 6 осіб змогли скористатися згаданим механізмом та отримати свідоцтво про середню освіту українського зразка.

3.11. Що стосується визнання результатів навчання на рівнях професійної, фахової передвищої та вищої освіти, то ВПО надається можливість пройти певні оцінювання у закладах освіти, визначених МОН України, для отримання українського диплома або донавчання за скороченим терміном. Водночас згідно з даними громадських організацій, станом на липень 2026 року механізм ще не запрацював. Ба більше, щоб ним скористатися, люди повинні мати шкільне свідоцтво українського зразка. Проте зважаючи на те, що паралельний механізм визнання шкільної освіти майже не функціонує, ця вимога є завідомо майже нездійсненною. 

3.12. Для вступників з числа ВПО, які нещодавно перемістилися з ТОТ України, з 2016 року діє спрощена система вступу до закладів професійної, фахової передвищої та вищої освіти. Зокрема, вона дозволяє вступникам, які мають документ про середню освіту, виданий окупаційними органами, отримати українське свідоцтво для вступу шляхом складання двох іспитів. Проте з 2027 року для цього необхідно буде проходити оцінювання за вищезгаданою освітньою програмою. Таке нововведення завідомо створює академічний барʼєр, адже чинне законодавство фактично не дозволяє школам застосовувати цю програму, а кількість іспитів непропорційно та радикально збільшується. Крім того, з 2022 року державні гарантії вступу за кошти державного бюджету за спеціальною квотою для ВПО з ТОТ України поставлені в залежність від щорічних рішень МОН щодо організації вступної кампанії37. Такий підхід створює для вступників ситуацію нестабільності, за якої здобуття освіти стає непрогнозованим та посилюється правова та соціальна незахищеність вступників із ТОТ України.

Рекомендації: 

1. Усунути законодавчі та адміністративні бар’єри доступу ВПО до процедур визнання результатів навчання на всіх рівнях.
2. Гарантувати реалізацію спеціальних умов вступу та державних гарантій фінансування навчання для вступників з числа ВПО із ТОТ України.

Завантажити в PDF

Посилання

1.  Альтернативний проміжний звіт щодо виконання Україною рекомендацій УПО (щодо захисту прав постраждалих від конфлікту осіб). Коаліція організацій, що опікуються питаннями захисту прав постраждалих унаслідок збройної агресії, 2020 рік. URL: https://zmina.ua/publication/alternatyvnyj-promizhnyj-zvit-shhodo-vykonannya-ukrayinoyu-rekomendaczij-universalnogo-periodychnogo-oglyadu-oon/ 
   
2.  Позиція правозахисників щодо ймовірної ліквідації Мінреінтеграції. 18 Вересня 2024. URL: https://zmina.ua/statements/pozycziya-pravozahysnykiv-shhodo-jmovirnoyi-likvidacziyi-minreintegracziyi/ 
   
3.  Аналітична довідка «Чи не загубив уряд важливих повноважень при ліквідації Мінреінтеграції?». – Коаліція організацій, що опікується питаннями захисту постраждалих увнаслідок збройної агресії проти України, 2025 рік. URL: https://zmina.ua/publication/analitychna-dovidka-chy-ne-zagubyv-uryad-vazhlyvyh-povnovazhen-pry-likvidacziyi-minreintegracziyi/ 
   
4.  Закон України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України» від 23.02.2023 № 2923-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2923-20#Text 
   
5.  Закон України «Про облік інформації про шкоду, завдану особистим немайновим правам фізичних осіб внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України» від 20.11.2024 № 4071-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4071-20#Text 
   
6.  Конвенція про створення Міжнародної компенсаційної комісії для України від 16.12.2025 (ратифікована Верховною Радою України Законом № 4868-IX від 30.04.2026). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_003-25#Text  
   
7.  Situation of human rights in the temporarily occupied territories of Ukraine, including the Autonomous Republic of Crimea and the city of Sevastopol Report of the Secretary-General. A/80/315, 6 August 2025. URL: https://ukraine.ohchr.org/sites/default/files/2025-11/n2521410.pdf  
   
8.  Спеціальна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо ситуації на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України. «Які інструменти РФ застосовує для окупації та підкорення населення тимчасово окупованих територій України?» (березень 2025). URL: https://www.ombudsman.gov.ua/storage/app/media/uploaded-files/SpecialReport2025%20-%20ukr.pdf 
   
9.  Закон України «Про забезпечення прав і свобод та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII, стаття 9. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1207-18#Text 
   
10.  Якими можуть бути підходи щодо документів, виданих в окупації? Аналітична записка. – Коаліція організацій, що опікується питаннями захисту постраждалих унаслідок збройної агресії проти України, 2025 рік. URL: https://zmina.ua/publication/analitychna-zapyska-yakymy-mozhut-buty-pidhody-shhodo-dokumentiv-vydanyh-v-okupacziyi/
    
11.  там само
    
12.  Нав’язування громадянам України громадянства РФ на окупованій території України та в РФ. –  Коаліція «Україна. П’ята ранку». ‘–Березень 2024 року. URL: https://zmina.ua/wp-content/uploads/sites/2/2024/03/passport_web.pdf 
    
13.  Постанова Кабінету Міністрів України № 736 від 4 червня 2026 року «Про реалізацію експериментального проекту щодо оформлення окремим категоріям громадян України, які народилися на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, посвідчення особи на повернення в Україну». URL: https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-realizatsiiu-eksperymentalnoho-proektu-shchodo-oformlennia-okremym-katehoriiam-s736040626?fbclid=IwY2xjawSWRXhleHRuA2FlbQIxMABicmlkETFsRjNBZjIxTGZWY25QQUgzc3J0YwZhcHBfaWQQMjIyMDM5MTc4ODIwMDg5MgABHrc6TZIyHJHY6GL92pzLosJ9Wc4VqBuWVKzbY7tBz9D5zvsSN–RJYUr8hcr_aem_xAK5w6pK1lYEPub_NUHdew
    
14.  Позиція щодо Порядку реалізації експериментального проєкту щодо оформлення окремим категоріям громадян України, які народилися на тимчасово окупованій території, посвідчення особи на повернення в Україну, 22 червня 2026. URL: https://www.donbasssos.org/position-on-the-issuance-of-identification-documents-for-return-to-ukraine-for-residents-of-the-temporarily-occupied-territories/
    
15.  Report on Violations and Abuses of International Humanitarian, Human Rights and Criminal Law related to Militarization and Indoctrination of Ukrainian Children by the Russian Federation, OSCE, 9 July 2026. URL: https://odihr.osce.org/sites/default/files/documents/official_documents/2026/07/odgal0034c1%20ODIHR%20NV%20201-2026%20with%20MM%20Report.pdf
    
16.  Наказ Міністерства освіти і науки України від 12.01.2016 №8 «Про затвердження Положення про індивідуальну форму здобуття повної загальної середньої освіти». URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0184-16#Text
    
17.  Наказ Міністерства освіти і науки України від 21.07.2025 №1047 Про затвердження Типової освітньої програми для навчання на рівнях повної загальної середньої освіти осіб, які проживають або проживали на тимчасово окупованій території України». URL: https://ips.ligazakon.net/document/mus41813
    
18.  Закон України «Про повну загальну середню освіту» від 16.01.2020 №463-ІХ, п. 1 ст. 11. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20#Text
    
19.  ДП «ІОЦ Мінсоцполітики».URL: https://www.ioc.gov.ua/en/analytics/dashboard-vpo 
    
20.  Закон України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1706-18#Text и
    
21.  Проєкт Закону «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та інших законів України» (реєстр. номер 12301 від 11.12.2024). URL: https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/Card/45414 
    
22.  Розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 квітня 2023 № 312-р «Про схвалення Стратегії державної політики щодо внутрішнього переміщення на період до 2025 року та затвердження операційного плану заходів з її реалізації у 2023-2025 роках». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/312-2023-%D1%80#Text 
    
23.  Розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 червня 2026 № 598-р «Про схвалення Стратегії державної політики щодо внутрішнього переміщення на період до 2030 року та затвердження операційного плану заходів з її реалізації у 2026-2028 роках». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/598-2026-%D1%80#Text 
    
24.  Опитування з питань захисту в Україні №2. УВКБ ООН, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (листопад 2025 року). URL: https://www.unhcr.org/sites/ua/files/2025-12/Protection%20Survey%202_UKR_0.pdf?__cf_chl_f_tk=g35XjPoXWYWdrzDvmAlo6Wmt1PIWOeouLkMgpe3Ohs4-1784178965-1.0.1.1-axGaAue4ft.7HnqAAD43P.74rO9Gubzd14KBcicNxNc .
    
25.  Портал Рад ВПО. URL: https://radyvpo.org.ua/ 
    
26.  Постанова Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2023 р. № 812 «Про затвердження Примірного положення про Раду з питань внутрішньо переміщених осіб». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/812-2023-%D0%BF#Text 
    
27.  Пункт 14-4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text 
    
28.  Постанова Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 299 «Про деякі особливості виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». URL:  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/299-2025-%D0%BF 
    
29.  Правозахисники закликають Уряд негайно відновити пенсії, припинені в січні 2026 року. 
    
30.  Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України. URL: dashboard-vpo
    
31.  Ukraine: Situation Report, OCHA, 30 October 2024. URL: https://www.unocha.org/publications/report/ukraine/ukraine-situation-report-30-october-2024
    
32.  Annual Report 2024, UNICEF Ukraine, February 2025. URL: https://open.unicef.org/download-pdf?country-name=Ukraine&year=2024
    
33. 4.6 million children in Ukraine face ongoing educational barriers, UNICEF, 1 September  2025. URL: https://www.unicef.org/eca/press-releases/46-million-children-ukraine-face-ongoing-educational-barriers-fourth-academic-year
    
34.  Наказ МОН України №338 від 23.02.2026 «Про деякі питання визнання на рівнях повної загальної середньої освіти результатів навчання осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України»: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0496-26#Text
    
35.  Постанова КМУ №871 від 15.07.2025 «Про затвердження Порядку визнання результатів навчання, здобутих на тимчасово окупованій території України, на рівнях професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти»: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/871-2025-п#Text
    
36.  Наказ Міністерства освіти і науки України від 21.07.2025 №1047 «Про затвердження Типової освітньої програми для навчання на рівнях повної загальної середньої освіти осіб, які проживають або проживали на тимчасово окупованій території України». URL: https://ips.ligazakon.net/document/mus4181непрогнозованисоціальна незахищеністьм3
    
37.  Підпункт 23 пункту 2 Розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про вищу освіту»: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18#Text
    

У статті 51 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” визначено, що в разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від’їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Водночас рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 № 25-рп/2009 визнано, що положення другого речення статті 51 втратили чинність як такі, що є неконституційними. Це стосується й пункту 2 частини першої статті 49 того самого Закону, згідно з яким виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

При цьому тим самим рішенням Конституційний Суд звернув увагу Верховної Ради України на необхідність приведення у відповідність до Конституції України положень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, що постійно проживають у державах, з якими Україна не уклала відповідного договору.

Це зауваження було висловлено ще в 2009 році, до того, як з’явилися тимчасово окуповані Російською Федерацією (РФ) території України, тому окремого регулювання для пенсіонерів, які залишилися на таких територіях, воно не передбачало. Отже, ще до появи окупованих територій діяли (і продовжують діяти):

• договори, за якими витрати на виплату пенсії здійснює держава, на території якої проживає отримувач (територіальний принцип), наприклад: Молдова, Грузія, Азербайджан. За цим самим принципом пенсійне забезпечення отримують і ті, хто виїжджає до Угорщини, Румунії та Монголії, оскільки з цими країнами Україна не укладала власного двостороннього договору, а натомість, відповідно до Закону України “Про правонаступництво України”, взяла на себе зобов’язання виконувати угоди про соціальне забезпечення, які свого часу уклав із ними СРСР;
• договори, за якими кожна договірна сторона призначає та виплачує пенсію за відповідний страховий (трудовий) стаж, набутий на території держави цієї сторони (пропорційний принцип), наприклад: Латвія, Іспанія, Литва, Естонія, Словаччина, Чехія, Болгарія, Португалія, Польща. 

Таким чином, за наявності двостороннього договору (угоди) про соціальне забезпечення між Україною та державою, до якої пенсіонер виїжджає на постійне проживання, він може звернутися до компетентного органу з питань пенсійного забезпечення за місцем свого проживання в цій державі з клопотанням про переведення (переказ) пенсії з України. За відсутності такого договору пенсія за кордон, попри рішення Конституційного Суду, не виплачується. 

З РФ окремого двостороннього пенсійного договору Україна ніколи не укладала. Натомість пенсійні питання громадян, які працювали чи проживали в обох країнах, регулювалися двома іншими документами:

• Багатосторонньою Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992;
• Угодою між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14 січня 1993. Її стаття 7 прямо відсилала саме до угоди СНД 1992 року та до двосторонніх угод у пенсійній сфері – тобто власного пенсійного механізму ця угода не встановлювала.

Сьогодні жоден із цих двох документів не діє. Угоду СНД від 1992 року Україна денонсувала постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 №1328, і вона втратила чинність для України 19 червня 2023; Угоду з РФ від 1993 року припинено постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2023 № 639, і вона втратила чинність 4 липня 2023. Отже, чинного міжнародного договору про соціальне забезпечення між Україною та РФ немає. Тому щодо РФ діє загальне правило, наведене вище: без договору пенсія за кордон не переказується. 

Воєнна окупація – це явище тимчасове. Окупаційна держава здійснює фактичний контроль над територією, але не набуває над нею суверенітету. Водночас, оскільки контроль є фактичним, на окупаційну владу покладається обов’язок відновити громадський порядок і безпеку для цивільного населення, керуючись законодавством окупованої держави. Цей обов’язок передбачений статтею 43 Положення про закони і звичаї війни на суходолі додатка до Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року. В українському законодавстві режим окупації регулює Закон України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”. Стаття 1 цього Закону прямо визначає, що тимчасово окупована Російською Федерацією територія України є невід’ємною частиною території України, на яку продовжують поширюватися Конституція та закони України, а також міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Головний висновок із цього режиму – окупована територія юридично залишається територією України, а не іноземної держави. Тому пенсіонер, який залишився там проживати, не “виїхав за кордон” у розумінні статті 51 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, і питання виплати йому пенсії регулюються не міждержавними договорами про соціальне забезпечення, а законодавством України. 

Пунктом 14⁴ Прикінцевих положень  Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України …виплата пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення РФ. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та РФ неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення РФ підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії. 

Постає питання: у чому власне державний інтерес щоб пенсіонер з ТОТ не отримував паралельно виплат від органів пенсійного забезпечення РФ? Адже, на відміну від класичної міграційної ситуації “виїзд за кордон”, тут немає навіть теоретичної можливості для Пенсійного фонду України перевірити факт отримання чи неотримання такої виплати, бо обміну інформацією між пенсійними органами України та РФ не існує. Норма прикінцевих положень Закону побудована виключно на самодекларуванні особи. Це саме по собі є першим аргументом на користь того, що жодного реального ризику для держави тут немає, бо якщо єдиний механізм контролю це заява самої особи, то практична, “поліцейська” функція такої вимоги мінімальна. Держава фактично не може виявити приховування факту отримання виплати пенсії РФ інакше, ніж випадково. У цьому сенсі вимога має не контрольний, а суто декларативний характер, бо вона не виявляє і не запобігає жодному реальному “ризику”, а лише перекладає на пенсіонера додатковий обов’язок.

По-друге, немає спільного фінансового джерела, яке нібито дублюється. У класичних міждержавних угодах (пропорційний принцип, наприклад Латвія, Естонія, Польща тощо) обидві сторони узгоджено ділять один страховий стаж і одну “розрахункову” пенсію між собою, тому повне отримання виплати з обох джерел справді означало б переплату понад узгоджену формулу. З РФ такої угоди немає. Це означає, що немає і спільного розрахунку, який можна було б порушити подвійною виплатою. Українська пенсія нараховується виключно за українським законом, за українським стажем, з українського бюджету у тому самому розмірі, що й будь-якому іншому пенсіонеру з таким самим стажем на підконтрольній території. Те, що паралельно робить окупаційна влада зі своїх коштів, ніяк не змінює обсяг зобов’язання України перед власним громадянином і не створює для України жодних додаткових витрат понад ті, які вона й так несла б.

По-третє, є внутрішня суперечність у самій логіці норми. Україна одночасно стверджує, що органи РФ на ТОТ нелегітимні, а їхні акти юридично нікчемні, і водночас вимагає від громадянина звітувати про отримання коштів саме від цих “неіснуючих у праві” органів як про юридично значущий факт, що впливає на власне зобов’язання держави. Якщо послідовно визнати: акт нелегітимного органу не породжує правових наслідків, то він не повинен породжувати правових наслідків і для протилежної сторони, тобто для обсягу зобов’язань України.

По-четверте, репарації – це не персональні виплати, а зобов’язання держави-агресора компенсувати державі-жертві завдану шкоду в цілому, а не кожній конкретній людині окремо. Саме тому механізм відшкодування шкоди Україні через Реєстр збитків при Раді Європи та Міжнародна компенсаційна комісія, конвенцію про яку ратифікували вже 35 держав та ЄС рахує не окремих людей, а сукупні втрати: скільки зруйновано інфраструктури, скільки країна недоотримала ВВП, скільки коштів пішло з бюджету на війну й відновлення, скільки людей постраждало загалом. Оцінка йде через агреговані категорії збитків (наразі відкрито понад десяток таких категорій, подано близько 150 тисяч заяв), а не через підсумовування індивідуальних компенсацій. Немає процедури, яка б зафіксувала факт виплати пенсіонеру на тимчасово окупованій території пенсії  і віднімала її від суми претензій України до РФ. Це різні площини. Одна – це державні претензії на мільярди доларів за інфраструктуру, економіку, людські втрати. Інша – це соціальні виплати конкретним людям, які РФ веде на окупованій території як інструмент власної адміністративної політики й легітимізації окупації. Більше того, якщо РФ фінансує ці виплати за рахунок вилучених українських активів, конфіскованих підприємств чи податків, зібраних з бізнесу в окупації, це не привід для заліку, а навпаки, ще один епізод шкоди, який Україна може й повинна фіксувати в Реєстрі збитків окремою категорією (втрата контролю над активами, примусове вилучення майна).

По-п’яте, для людей на ТОТ отримання будь-яких виплат від окупаційної влади часто є питанням фізичного виживання за відсутності доступу до української банківської інфраструктури, а не свідомим вибором “отримувати подвійно”. Розглядати це як загрозу державі означає перекладати наслідки війни на найвразливішу категорію громадян, замість визнати, що жодної реальної шкоди бюджету чи безпеці держави сам факт отримання коштів від окупаційної влади не завдає.

У підсумку вимога щодо декларування не отримання пенсії від  РФ функціонує не як інструмент захисту державного інтересу, а як додатковий бюрократичний бар’єр для людей, які й так живуть в умовах окупації.

Матеріал має оглядово-аналітичний характер і не замінює юридичну консультацію щодо конкретної ситуації.

Ця публікація підготовлена за підтримки Програми «Партнерство за сильну Україну», яку фінансують уряди Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. 

Зміст публікації є цілковитою відповідальністю ГО “Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ” і не обов’язково відображає позицію Програми та/або її Фінансових партнерів.

21 липня Президент України підписав ухвалений парламентом Закон, що регулює питання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб (реєстраційний номер законопроєкта 12301). Відповідно, втрачає чинність Закон України №1706-VII “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від 2014 року після набрання чинності новим Законом. Це найбільш комплексне оновлення законодавства щодо внутрішньо переміщених осіб із 2014 року, яке змінює підхід держави до підтримки людей, змушених залишити свої домівки. Документ формує новий підхід до державної політики, у центрі якого перебуває не лише “статус” внутрішньо переміщеної особи, а насамперед права людини, її інтеграція, доступ до державних послуг та створення умов для довгострокових рішень.

Новий Закон запроваджує низку важливих змін, спрямованих на спрощення взаємодії внутрішньо переміщених осіб (надалі ВПО) із державою та розширення механізмів їх підтримки.

Закон вперше законодавчо закріпив право ВПО на виплату допомоги на проживання та одноразову державну допомогу для сприяння поверненню додому. При цьому Кабмін має встановити розміри, тривалість та порядок здійснення обох видів цих виплат.

Однією з ключових новацій є цифровізація державних сервісів. Передбачається створення електронного кабінету ВПО, через який можна буде пройти оцінку потреб, оформити окремі види державної допомоги та отримати необхідні послуги в електронній формі. Такий підхід має зробити взаємодію з державними органами більш швидкою та зручною. Визначається мета обліку – оцінювання потреб, ступеня їх задоволення та інтеграції за місцем проживання, а також надання всебічної системної підтримки. Все це допоможе формувати політику та програми підтримки ВПО на національному та місцевому рівнях.

Важливою зміною є також скорочення бюрократичних процедур. Органи державної влади повинні використовувати інформацію, що вже міститься в державних реєстрах, а не вимагати від громадян повторного подання паперових довідок чи документів. Це відповідає сучасним принципам цифрового врядування та має зменшити адміністративне навантаження на людей. 

Закон закріплює, що право на пенсійне забезпечення та інші державні гарантії реалізується на загальних підставах, без додаткових процедур чи обмежень лише через наявність факту переміщення. Це є важливим кроком до забезпечення рівності громадян у доступі до соціальних прав.

Ще однією новелою є можливість отримання електронного витягу з Єдиної інформаційної бази даних про ВПО. Замість традиційної довідки ВПО впроваджується витяг, який може бути як в електронній, так і в паперовій формі з однаковою юридичною силою. Всі довідки, видані до набрання чинності новим законом, залишаються чинними і не потребують обов’язкової заміни, але можуть бути замінені на витяг за бажанням особи. Водночас заборонено вимагати саме паперовий документ. Окремо Законом змінені процедури взяття та зняття з обліку ВПО, визначаючи підстави для таких дій. Зокрема, ВПО знімуть з обліку без її заяви у разі неповідомлення про повернення додому, тривалої відсутності в Україні без поважних причин (понад 90 днів поспіль або 180 днів на рік), подання недостовірних даних або засудження за злочини проти національної безпеки. Підставою для зняття з обліку також є офіційне відновлення умов для безпечного повернення або смерть особи. Крім того, дитина, народжена після переміщення батьків-ВПО, не є внутрішньо переміщеною особою, проте держава гарантує підтримку батькам із урахуванням факту її народження. 

Законодавчо закріплена можливість створення при органах виконавчої влади та місцевого самоврядування Рад з питань ВПО як консультативно-дорадчих органів для залучення переселенців до прийняття рішень, що сприятиме покращенню адаптації та інтеграції.

Крім того, розширюються гарантії для найбільш вразливих категорій ВПО, які проживають у місцях тимчасового проживання. Для них передбачено можливість безоплатного проживання не лише під час дії воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення чи скасування, а й у випадках, визначених законодавством, з урахуванням їхньої потреби в такій підтримці. 

Після набрання чинності Законом розпочнеться практична реалізація передбачених ним змін. Водночас для повноцінного запровадження нових механізмів підтримки необхідно привести у відповідність чинні нормативно-правові акти та ухвалити низку нових рішень, спрямованих на реалізацію його положень. Зокрема, потребують змін Закони України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та “Про виконавче провадження”, які передбачають виключення ВПО з переліку осіб, які мають повідомити про неотримання пенсії від РФ, та заборону стягнення цільової допомоги на проживання ВПО, що гарантує захист цих коштів від арештів за борги.

Прем’єр-міністру України Корецькому С.Ф.

ЗВЕРНЕННЯ щодо визначення повноважень центральних органів виконавчої влади в сфері захисту прав постраждалих внаслідок збройної агресії проти України

Шановний Сергію Федоровичу!

Триваюча збройна агресія проти України призводить до значних негативних наслідків для всієї країни, в тому числі завдає значної шкоди цивільному населенню. Захист та підтримка постраждалих, а також системне подолання наслідків збройної агресії  є важливими елементами державної політики України.

З призначенням нового Уряду 16 липня 2026 року актуалізувалися питання, пов’язані із розподілом повноважень між міністерствами. Ми, Коаліція громадських організацій, що опікуються питаннями захисту прав осіб, які постраждали внаслідок збройного конфлікту в Україні, наголошуємо на необхідності звернути увагу на наступне.

Формування політики щодо постраждалих. Після більш ніж 12 років російської агресії та окупації частини території України чисельність тих, хто зазнав різноманітної шкоди, становить мільйони осіб. Наразі держава надає підтримку понад 13 категоріям постраждалих. Водночас в державі досі відсутня цілісна система надання підтримки постраждалим, а в Уряді не визначений суб’єкт, який відповідає за формування державної політики щодо захисту і відновлення прав постраждалих. На практиці це означає, що різні категорії постраждалих отримують різну підтримку, встановлення належності до категорій відбувається в різний спосіб в рамках різних процедур, які реалізуються різними міністерствами (Мінсоцполітики, Мінветеранів, Мінрозвитку, МВС тощо). Така фрагментація не враховує комплексного та кумулятивного характеру шкоди. Як наслідок, окремі заходи підтримки дублюються, інші потреби постраждалих взагалі не отримують належного реагування, між групами постраждалих виникає конкуренція за доступ до підтримки. При цьому є категорії постраждалих, які взагалі залишаються невидимими для державних програм підтримки (наприклад, потерпілі від катувань). Потреба у формуванні цілісної системи підтримки постраждалих є нагальною. Цього не відбудеться, допоки в Уряді не буде визначено міністерство, яке відповідає за формування цієї політики. Відтак доцільно визначити єдиний центральний орган виконавчої влади, відповідальний за формування державної політики щодо постраждалих. З огляду на наявні повноваження та інституційну спроможність, такі функції можуть бути покладені на Міністерство соціальної політики, сімʼї та єдності України, яке вже відповідає за облік шкоди, завданої особистим немайновим правам фізичних осіб унаслідок збройної агресії проти України.

Формування політики перехідного правосуддя. Системне та стале подолання наслідків збройної агресії проти України є однією зі стратегічних цілей України. Запровадження підходів перехідного правосуддя (transitional justice) є визнаною правовою рамкою, яку важливо запровадити в Україні. До 2025 року за формування політики перехідного правосуддя відповідало Міністерство реінтеграції тимчасово окупованих територій України. Після реорганізації і врешті ліквідації міністерства у 2025 році жодна урядова структура не отримала ці повноваження. Втім, в програмі пріоритетних дій Уряду на 2026 рік була запланована розробка концепції перехідного правосуддя (відповідальний орган – Мінрозвитку). З огляду на природу перехідного правосуддя, центральним елементом якого є справедливість, доцільно, щоб за формування політики в цій сфері відповідало Міністерство юстиції України в тісній координації з органом, який відповідатиме за формування політики щодо постраждалих, а також за політику в сфері меморіалізації.

Визначення суб’єкта, який відповідає за евакуацію цивільного населення. Станом на липень 2026 року координація процесів евакуації цивільного населення знаходиться в межах повноважень Мінрозвитку. Втім, засобів, сил та інструментів для належної та ефективної реалізації завдань в Мінрозвитку не було достатньо. Імовірно, в оновленому складі Уряду, де Мінрозвитку розділене на два міністерства, додаткових інструментів для організації евакуації з прифронтовних територій, не виникне. При цьому, до 2022 року координацію процесів евакуації здійснювало МВС, оскільки саме засобами ДСНС та Нацполіції здебільшого здійснюється евакуація. Водночас, актуальним залишається питання координації подальшого шляху та підтримки евакуйованих осіб. 

Ми звертаємося із проханням визначити в Уряді міністерства, уповноважені на формування політики щодо постраждалого населення, в сфері перехідного правосуддя та евакуації та врахувати ці питання при затвердженні оновлених положень про відповідні міністерства. 

20 липня 2026 року

Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”

Центр прав людини ZMINA

Кримська правозахисна група

ГО “Донбас СОС

БО БФ “Стабілізейшен Суппорт Сервісез”

ГО “Розуміння кризи”

ГО “КРИМСОС”

БФ “Право на захист”

БФ “Схід SOS”

Після відставки Уряду 15 липня 2026 року в медіа з’явилася інформація про те, що повноваження щодо формування та координації реалізації державної політики з питань внутрішнього переміщення планують передати від Міністерства соціальної політики, сім’ї та єдності України до Міністерства з питань ветеранів України.

Ми, представники організацій, що опікуються питаннями захисту постраждалих внаслідок збройної агресії проти України, виступаємо категорично проти передачі повноважень щодо ВПО та інших осіб, постраждалих внаслідок збройної агресії проти України, до Мінветеранів. Вважаємо, що таке рішення не враховує попереднього негативного досвіду об’єднання Міністерства з питань ВПО та ТОТ України та Мінветеранів у 2019 році. Основною причиною подальшого розділення міністерств і призначення очільником Мінреінтеграції віцепрем’єр-міністра України були складність завдань, які стоять перед державою у зв’язку із подоланням наслідків збройної агресії проти України, та необхідність координації у вирішенні цих питань зі всіма урядовими структурами. Обʼєднання в компетенції одного міністерства політик щодо двох найбільших груп населення, постраждалих внаслідок збройної агресії РФ, ветеранів і внутрішньо переміщених осіб, — неминуче призведе до послаблення спроможності держави забезпечувати належний захист прав обох груп. Будь-яка реорганізація центральних органів виконавчої влади має насамперед оцінюватися за критеріями безперервності надання підтримки та ефективності захисту прав людини.

Ми вважаємо, що питання формування політики щодо внутрішньо переміщених осіб та тих, хто був вимушений у зв’язку зі збройною агресією РФ покинути територію України, має залишатися у віданні Мінсоцполітики. Саме це міністерство забезпечило розробку та прийняття Стратегії державної політики щодо внутрішнього переміщення на період до 2030 року та затвердження операційного плану заходів з її реалізації у 2026-2028 роках, запустило Платформу підтримки повернення та реінтеграції українців “Додому”, здійснює керівництво новоствореної Координаційної ради з питань внутрішньо переміщених осіб, сприяння збереженню зв’язків з громадянами України за кордоном та їх добровільного повернення в Україну. 

Ми переконані, що у складі Кабінету Міністрів України має бути визначений єдиний уповноважений суб’єкт, відповідальний за формування та реалізацію державної політики у сфері захисту та підтримки всіх осіб, постраждалих внаслідок збройної агресії проти України. Водночас працюючі механізми, зокрема формування та реалізація політик щодо внутрішнього переміщення та єдності, наразі мають залишатися в Міністерстві соціальної політики, сім’ї та єдності України.

16 липня 2026 року

Центр прав людини ZMINA

Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”

ГО “Донбас СОС”

БФ “Право на захист”

БФ “Схід SOS”

Кримська правозахисна група

ГО “Розуміння кризи”

БФ “Стабілізейшен Суппорт Сервісез”

ГО “КРИМСОС”

БФ “РОКАДА”

ГО “ДЕСЯТЕ КВІТНЯ”

Право на виконання судового рішення є невід’ємною складовою права на справедливий суд. Однак для багатьох українських пенсіонерів, особливо внутрішньо переміщених осіб (надалі ВПО) та громадян, які виїхали з тимчасово окупованих територій України, навіть отримання позитивного рішення суду не означає швидкого відновлення порушених прав.

Черговим підтвердженням цієї проблеми стало визнання протиправною  та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».

Хоча судове рішення усунуло нормативний акт, який викликав численні зауваження правозахисної спільноти, воно одночасно поставило перед державою нове завдання — забезпечити виконання судових рішень без створення чергової правової прогалини.

Проблема виникла не сьогодні

Після початку тимчасової окупації частини території України тисячі пенсіонерів зіткнулися з припиненням або обмеженням пенсійних виплат. Значна кількість таких справ завершувалася на користь громадян. Адміністративні суди визнавали незаконними рішення органів Пенсійного фонду про припинення виплат, відмову у поновленні пенсії, проведенні її перерахунку чи призначення пенсії. Однак навіть після набрання рішенням законної сили громадяни нерідко роками чекали його виконання.

Саме для таких випадків Уряд і ухвалив Постанову № 821, яка мала визначити порядок фінансування виплат, призначених на виконання судових рішень.

Чому постанову було скасовано

На перший погляд постанова встановлювала лише технічний механізм фінансування. Проте її зміст фактично змінював порядок виконання судових рішень.

Виплата коштів ставилася у залежність від окремої бюджетної програми, а також від наявності відповідного фінансування. Таким чином, навіть після перемоги в суді громадянин не міг бути впевнений, коли саме отримає належні йому кошти. Саме ці положення стали предметом судового розгляду.

Шостий апеляційний адміністративний суд (справа № 320/51895/25) погодився з тим, що Кабінет Міністрів України не може підзаконним нормативним актом встановлювати додаткові умови виконання судових рішень. Адже стаття 129-1 Конституції України прямо визначає, що судові рішення є обов’язковими до виконання. Крім того, порядок примусового виконання вже врегульовано Законом України «Про виконавче провадження».

Чи означає це, що пенсійні борги більше не виплачуватимуться?

Ні. Скасування постанови № 821 не припиняє права громадян на отримання пенсійної заборгованості. Усі судові рішення, що набрали законної сили, залишаються обов’язковими для виконання. Більше того, держава не може звільнитися від виконання своїх зобов’язань лише тому, що відповідний підзаконний акт втратив чинність. Водночас очевидною стала інша проблема — відсутність нового порядку, який би визначав механізм фінансування таких виплат. Саме ця правова невизначеність сьогодні викликає найбільше занепокоєння.

Що варто знати пенсіонерам?

• скасування постанови № 821 не скасовує рішення суду;
• право на отримання присуджених сум залишається чинним;
• Пенсійний фонд не має права відмовити у виконанні рішення лише через відсутність нового порядку;
• у разі бездіяльності органів влади рішення може бути предметом примусового виконання та подальшого судового захисту.

Найбільший ризик — для ВПО та осіб з ТОТ

Саме внутрішньо переміщені особи становлять значну частину громадян, які змушені були відстоювати свої пенсійні права у судах. Для багатьох із них пенсійна заборгованість накопичувалася роками. Частина людей уже виграла судові процеси, інші перебувають на стадії виконання рішень. Відсутність нового механізму може призвести до ще більшого затягування виплат. Особливо небезпечним це є в умовах, коли Україна декларує політику підтримки ВПО та створення умов для повернення громадян із тимчасово окупованих територій. Невиконання судових рішень у таких справах фактично нівелює саму можливість ефективного судового захисту.

Виконання судових рішень — міжнародний обов’язок України

Проблема невиконання судових рішень вже неодноразово ставала предметом розгляду Європейського суду з прав людини. ЄСПЛ послідовно наголошує, що держава не може виправдовувати невиконання рішень власних судів відсутністю бюджетних коштів або недосконалістю внутрішнього законодавства. Саме тому після скасування постанови №821 Кабінет Міністрів України має не лише усунути правову прогалину, а й створити механізм, який відповідатиме принципу верховенства права та міжнародним стандартам.

Що необхідно зробити

На нашу думку, новий урядовий механізм має базуватися на кількох принципах.

По-перше, виконання судового рішення не може залежати від додаткових адміністративних процедур.

По-друге, держава повинна забезпечити належне бюджетне фінансування таких виплат.

По-третє, має бути встановлено прозорий порядок інформування громадян про стан виконання судових рішень.

Таким чином, скасування Постанови Кабінету Міністрів України № 821 не вирішило проблему виконання судових рішень щодо пенсійних виплат. Навпаки, воно ще раз продемонструвало, що в Україні відсутній системний механізм погашення пенсійної заборгованості, який одночасно відповідав би Конституції України, законодавству та міжнародним стандартам захисту прав людини.

У новому випуску «Новинних пліток» зібрали важливі новини для ВПО, абітурієнтів і молоді, яка шукає роботу.

Уряд схвалив Стратегію державної політики щодо внутрішнього переміщення до 2030 року. Вона охоплює всі етапи підтримки – від моменту переміщення до адаптації, інтеграції чи добровільного повернення. Головний фокус документа – відновлення самостійності ВПО та врахування індивідуальних потреб кожної людини.

Міністерство освіти і науки оприлюднило деталі вступної кампанії 2026 року. Реєстрація електронних кабінетів стартувала 1 липня, а вступники з тимчасово окупованих територій і територій активних бойових дій можуть скористатися спеціальними умовами вступу, зокрема квотою-2. Квота-2 – це окремо зарезервовані бюджетні місця для таких вступників. Цей механізм має спростити доступ до української вищої освіти для молоді, яка перебуває на окупованих територіях або виїхала з них.

Державна служба зайнятості запустила кампанію «START – Кар’єра» для молоді віком 18–25 років. Вона знайомить із можливостями працевлаштування, кар’єрного консультування, професійного навчання, стажувань і грантів на власну справу. Також триває проєкт «Досвід має значення» для людей віком 50+, який передбачає навчання, зустрічі з роботодавцями, стажування та можливе працевлаштування.

Уряд оновив окремі правила підтримки ВПО. Зокрема, до трьох місяців продовжено строк надання компенсації витрат на житлово-комунальні послуги під час безоплатного розміщення переселенців. Також запроваджено обов’язковий моніторинг приміщень перед їх включенням до переліку місць тимчасового проживання. Крім того, житловий ваучер у межах компоненту програми «єВідновлення» «Житло для ВПО з ТОТ» можна буде використовувати як перший внесок за програмою «єОселя».

До Міжнародного реєстру збитків можна буде подавати заяви на відшкодування витрат, пов’язаних із гуманітарним розмінуванням та очищенням територій від вибухонебезпечних предметів. Заявники зможуть претендувати на відшкодування витрат на найм операторів протимінної діяльності, купівлю чи оренду обладнання або техніки для розмінування, навчання фахівців, інформування населення про мінну небезпеку, а також витрат, пов’язаних із розмінуванням сільськогосподарських земель.

Затверджено механізм надання невідкладних проміжних репарацій людям, які постраждали від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією РФ проти України. Передбачено одноразову виплату в розмірі 3000 євро у гривневому еквіваленті.

Більше деталей у нашому інформаційному бюлетені та новому випуску «Новинних пліток».

Слухайте випуск на:

YouTube

Spotify for Podcasters

Apple Podcasts

MEGOGO Audio

Опис зображення: У верхньому лівому куті напис «Створено ГРУПОЮ ВПЛИВУ», у центрі — фото ведучих Вікторії та Олесі, внизу – назва подкасту «Новинні плітки» та місяць випуску. 

Опис зображення: на передньому плані мокра львівська бруківка мерехтить золотими, синіми й фіолетовими відблисками вечірнього світла. Ліворуч картину обрамлюють зелень, квіти та старовинний ліхтар, що додають площі затишку й м’якої літньої атмосфери. У центрі здіймається вежа Ратуші, оточена теплими фасадами кам’яниць і світлом кав’ярень. На площі видно поодинокі пари.

Стратегічні рішення

Уряд схвалив Стратегію державної політики щодо внутрішнього переміщення до 2030 року

У Стратегії закладено комплексну та безперервну підтримку внутрішньо переміщених осіб (ВПО), що охоплює всі етапи: від моменту переміщення до адаптації, інтеграції чи добровільного повернення, з фокусом на відновлення самостійності та індивідуальні потреби кожної людини. Планується створення координаційної платформи за участю органів влади, громадських і міжнародних організацій. Вона має стати простором для спільної роботи над вирішенням проблемних питань ВПО та вдосконаленням законодавства у сфері внутрішнього переміщення. Важлива частина Стратегії — розвиток персонального маршруту підтримки ВПО та їхніх родин, підтримка приймаючих громад, розвиток житлових рішень, можливостей для працевлаштування та економічної самостійності ВПО.

Джерело

На URC 2026 у Гданську Україна залучила понад 10 мільярдів євро в межах нових угод

Українська делегація повідомила про укладення 160 угод на загальну суму понад 10 мільярдів євро. Серед оголошених результатів — виділення 3,2 мільярда євро першого траншу в межах нового фінансового інструменту Європейського Союзу (ЄС) для України, а також укладення угоди зі Світовим банком на 3,4 мільярда доларів США, спрямованої на фінансування пріоритетних напрямів відновлення. Окрему увагу приділено житловій сфері: за підсумками конференції передбачено залучення 140 мільйонів євро на реалізацію житлових програм. Фінансування має бути спрямоване на підтримку людей, які втратили житло внаслідок війни або потребують поліпшення житлових умов.

Джерело

Україна та Міжнародна організація праці підписали Програму гідної праці на 2026–2029 роки

Документ визначає основні напрями співпраці для розвитку ринку праці, створення нових робочих місць, підтримки бізнесу та підприємництва. Програма також передбачає розвиток професійного навчання, перекваліфікації та навичок працівників. Окрему увагу приділено підтримці ветеранів, ВПО, жінок, молоді, людей з інвалідністю та інших груп, які потребують додаткової допомоги на ринку праці.

Джерело

В Україні готують Національну житлову стратегію для громадян, які втратили житло через війну

В Україні триває підготовка Національної житлової стратегії, яка має визначити основні підходи до забезпечення житлом громадян, що постраждали внаслідок війни. Документ передбачає розвиток різних механізмів житлової підтримки, зокрема допомогу на оренду житла, розширення муніципального житлового фонду, запровадження житлових ваучерів для ветеранів, осіб з інвалідністю внаслідок війни та інших вразливих категорій населення. Серед запропонованих інструментів також житлові сертифікати для сімей, чиє житло було зруйноване, компенсації на відновлення пошкодженого житла та розвиток програм доступної іпотеки. Одним із пріоритетів стратегії визначено забезпечення житлових потреб ВПО, сімей зі знищеним або пошкодженим житлом, ветеранів, осіб з інвалідністю внаслідок війни, багатодітних сімей, дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а також цивільних осіб, звільнених з полону.

Джерело

Освіта

В Україні розпочалася вступна кампанія 2026 року

Вступна кампанія 2026 року триватиме з 1 липня до 15 жовтня. Для молоді, яка проживає на тимчасово окупованих територіях (ТОТ) або виїхала з них після 1 жовтня 2025 року, діють спеціальні умови вступу до українських закладів вищої освіти. Вступники можуть подавати документи та складати вступні випробування дистанційно, а також вступати без паспорта, документа про повну загальну середню освіту та результатів Національного мультипредметного тесту (НМТ) або Зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО). Для окремих категорій також передбачена можливість переведення з контрактної форми навчання на бюджет. Освітні центри працюватимуть до 30 вересня. Подання заяв для вступу за квотою-2 триватиме з 1 липня до 1 серпня, а для участі у вступних випробуваннях за цією квотою рекомендується подати заяву до 8 липня.

Джерело

Міністерство освіти і науки України (МОН) нагадало про ключові етапи вступної кампанії-2026

МОН оприлюднило основні дати вступної кампанії 2026 року. Реєстрація електронних кабінетів на порталі ЄДЕБО розпочнеться 1 липня, а подання заяв на бакалаврат триватиме з 19 липня до 1 серпня. Вступники можуть подати до 10 заяв, із них до 5 на бюджет, визначивши пріоритетність кожної. Основою для вступу на бакалаврат залишаються результати НМТ (2023–2025 років). Для окремих категорій вступників передбачені спеціальні умови, зокрема квоти та вступні співбесіди. Вступ до магістратури й аспірантури у 2026 році здійснюватиметься за результатами відповідних вступних випробувань відповідно до правил прийому закладів вищої освіти.

Джерело

МОН пояснило, як отримати дублікат втраченого документа про освіту

У разі втрати документа про освіту вступникам необхідно оформити його дублікат. Для цього слід звернутися до закладу освіти, який видав документ, його правонаступника або, якщо заклад не працює чи розташований на ТОТ, до відповідного органу управління освітою. У МОН рекомендують подбати про відновлення документа завчасно, щоб вчасно подати документи для вступу.

Джерело

Зайнятість

80 % безробітних працевлаштовуються після професійного навчання

За даними Державної служби зайнятості, близько 80 % безробітних, які пройшли професійне навчання за її направленням, знаходять роботу. З початку року навчання завершили 23 тисячі осіб, із них понад 20 тисяч працевлаштувалися, зокрема 18,3 тисячі — за сприяння служби зайнятості та 1,8 тисячі — самостійно. Професійне навчання охоплює здобуття нової професії, підвищення кваліфікації та перепідготовку за різними програмами.

Джерело

Державна служба зайнятості запустила кампанію «СТАРТ — Кар’єра»

Державна служба зайнятості спільно з міжнародними партнерами запустила інформаційну кампанію «СТАРТ — Кар’єра», спрямовану на молодь віком від 18 до 25 років, яка розпочинає професійний шлях. У межах кампанії молоді надаватимуть інформацію про можливості працевлаштування, кар’єрне консультування, професійне навчання, стажування тощо.

Джерело

Людей віком 50+ запрошують до проєкту «Досвід має значення»

Державна служба зайнятості запрошує людей віком 50+ долучитися до національного проєкту «Досвід має значення», який покликаний сприяти працевлаштуванню досвідчених фахівців. Учасники можуть пройти безоплатне навчання, стажування, отримати кар’єрні консультації та взяти участь у доборі вакансій. Для участі необхідно зареєструватися на сайті Державної служби зайнятості, після чого кандидати проходитимуть відбір й отримуватимуть пропозиції роботи відповідно до свого досвіду та навичок.

Джерело

Соціальна підтримка та пенсії

Уряд оновив правила компенсації за безоплатне розміщення ВПО

Уряд вніс зміни до порядку надання компенсації за безоплатне розміщення ВПО. Зокрема, строк виплати компенсації продовжено з двох до трьох місяців, а також уточнено порядок її надання у випадках, коли розміщені особи тимчасово не мають необхідних документів через їх відновлення. Після технічного доопрацювання в електронному кабінеті Пенсійного фонду України (ПФУ) стане доступною детальна інформація про призначення компенсації, зокрема щодо її розміру, нарахованих і виплачених сум, а також причин відмови у разі непризначення.

Джерело

Уряд спростив доступ маломобільних ВПО до соціальних послуг і догляду

Кабінет Міністрів України ухвалив зміни, які спрощують доступ маломобільних ВПО та людей, евакуйованих із територій бойових дій або тимчасової окупації, до послуг тимчасового проживання та довготривалого догляду. Зміни передбачають посилення взаємодії між транзитними центрами, органами місцевого самоврядування, закладами охорони здоров’я та надавачами соціальних послуг. Крім того, допомогу можна буде отримати навіть за відсутності окремих документів, а оцінку потреб зможуть проводити безпосередньо надавачі соціальних послуг, що має пришвидшити надання підтримки.

Джерело

Цивільні, звільнені з російської неволі, можуть отримати державну підтримку

Цивільні особи, звільнені з російської неволі, мають право на одноразову грошову допомогу в розмірі 50 тисяч гривень, а також забезпечення одягом, взуттям, засобами гігієни та іншими речами першої необхідності. Крім того, для них передбачені медична та реабілітаційна допомога, безоплатна правнича допомога і соціальний супровід після повернення.

Джерело

Онлайн-сервіси ПФУ для пенсіонерів

На вебпорталі електронних послуг ПФУ пенсіонери можуть перевірити проходження фізичної ідентифікації через сервіс «Моя ідентифікація». У розділі відображаються дата останньої ідентифікації та спосіб, у який її було проведено. Крім того, пенсіонери, які перебувають на ТОТ або виїхали з них на підконтрольну Україні територію чи за кордон, можуть онлайн подати повідомлення про неотримання пенсії або страхових виплат від Російської Федерації (РФ).

Джерело

Відновлення та облік шкоди, житло

До Реєстру збитків можна буде подати заяви щодо витрат на гуманітарне розмінування

До Міжнародного Реєстру збитків буде доступне подання заяв щодо відшкодування витрат на гуманітарне розмінування та очищення територій від вибухонебезпечних предметів. Новий сервіс має з’явитися на порталі «Дія». Подати заяви зможуть фізичні та юридичні особи, зокрема оператори протимінної діяльності, які фінансували відповідні роботи.

Джерело

Оновлено правила функціонування місць тимчасового проживання ВПО

Зміни передбачають обов’язковий моніторинг приміщень перед їх включенням до відповідного переліку, уточнюють порядок користування житловими приміщеннями та переселення мешканців. Також передбачено обов’язкове письмове інформування ВПО про рішення щодо переселення та оновлено інструменти моніторингу умов проживання.

Джерело

Громади зможуть купувати житло для тимчасового проживання ВПО у сільській місцевості

Визначено механізм придбання житла для тимчасового проживання ВПО у сільській місцевості. Громади зможуть отримувати субвенцію з державного бюджету для формування фонду житла, яке використовуватиметься для розміщення переселенців. Житло надаватиметься в межах експериментального проєкту ВПО, які виїхали із зон бойових дій або ТОТ і відповідають встановленим критеріям участі.

Джерело

Житловий ваучер для ВПО з ТОТ можна буде використати як перший внесок за «єОселею»

Житловий ваучер, передбачений компонентом програми «єВідновлення» для ВПО із ТОТ, можна буде використовувати як перший внесок за програмою доступної іпотеки «єОселя». Зміни стосуються окремих категорій ВПО з ТОТ, зокрема учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни. Також визначено порядок оформлення угод купівлі житла із використанням житлового ваучера. Очікується, що зміни набудуть чинності 17 липня 2026 року.

Джерело

Постраждалі від сексуального насильства, пов’язаного з війною, зможуть отримати невідкладні репарації

Затверджено механізм надання невідкладних репарацій людям, які постраждали від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією РФ проти України. Передбачено одноразову виплату в розмірі 3000 євро. Право на таку підтримку матимуть також діти, народжені внаслідок цього злочину. Виплати фінансуватимуться коштом внесків міжнародних партнерів і донорів та не впливатимуть на право отримувачів на інші види державної соціальної підтримки.

Джерело

Відбулося перше засідання Підготовчого комітету Міжнародної компенсаційної комісії для України

22–23 червня в Гаазі відбулося перше засідання Підготовчого комітету Міжнародної компенсаційної комісії для України за участю делегацій із понад 50 держав. Під час засідання учасники обговорили організаційні та процедурні питання, необхідні для створення і запуску Комісії. У майбутньому вона має стати одним із ключових елементів міжнародного механізму відшкодування збитків, завданих Україні та її громадянам внаслідок збройної агресії РФ.

Джерело

Міністерство розвитку громад та територій України (Мінрозвитку) нагадало про перевірку документів для участі в програмі «єВідновлення»

Мінрозвитку рекомендує власникам житла перевірити, чи внесено інформацію про нерухомість до Державного реєстру речових прав. Це особливо актуально для неприватизованого житла та нерухомості, право власності на яку було оформлено до 2013 року, адже відомості про неї можуть зберігатися лише в архівах Бюро технічної інвентаризації (БТІ). Перевірити наявність інформації в реєстрі можна через центр надання адміністративних послуг (ЦНАП) або у нотаріуса.

Джерело

Наступне фінансування за програмою «єВідновлення» очікується з серпня по листопад

Для виплати компенсацій за знищене житло за програмою «єВідновлення» нині забезпечено 2,8 мільярда гривень, які вже заброньовані отримувачами або перебувають на етапі перерахування. Мінрозвитку повідомило, що наступне надходження коштів для виплат за житловими сертифікатами очікується орієнтовно з серпня по листопад 2026 року.

Джерело

Уточнено порядок виплати допомоги постраждалим на об’єктах критичної інфраструктури

Оновлено порядок надання одноразової державної допомоги особам, які постраждали на об’єктах критичної інфраструктури. Зокрема, уточнено механізм оформлення виплат і доплати у разі зміни групи інвалідності. Розмір допомоги становить від 200 до 800 тисяч гривень залежно від групи інвалідності, а у разі загибелі людини — 1 мільйон гривень. Право на отримання виплати можна реалізувати під час воєнного стану та протягом трьох років після його припинення або скасування. Призначення і виплату допомоги здійснює ПФУ.

Джерело

Різне корисне

Міністерство юстиції України пояснило, як діяти у разі втрати документів на житло

У разі втрати документів на житло, право власності на яке було оформлене до 2013 року, власники можуть звернутися до державного реєстратора в ЦНАП або до нотаріуса для перевірки відомостей та внесення інформації до Державного реєстру речових прав. Якщо дані збереглися лише в архівах БТІ, реєстратор зробить відповідний запит. У разі втрати архіву або його перебування на ТОТ право власності можна підтвердити в судовому порядку. Внесення відомостей до Державного реєстру речових прав спрощує захист майнових прав і подання заяв на компенсацію у разі пошкодження або знищення житла.

Джерело

Міністерство юстиції України пояснило, як отримати повторне свідоцтво про народження

Повторне свідоцтво про народження має таку саму юридичну силу, як і документ, виданий під час державної реєстрації народження. Отримати його можуть особа, щодо якої складено актовий запис, її законні представники або уповноважена особа. Під час воєнного стану повторне свідоцтво можна оформити в будь-якому відділі Державної реєстрації актів цивільного стану (ДРАЦС) на підконтрольній Україні території, через ЦНАП або портал «Дія». Громадяни, які перебувають за кордоном, можуть звернутися до дипломатичних представництв чи консульських установ України.

Джерело

Запрацювала тестова версія платформи «Додому» для українців за кордоном

Запущено тестову версію платформи «Додому», яка містить інформацію для українців, які планують повернення з-за кордону. На платформі можна знайти відомості про працевлаштування, навчання, соціальну підтримку, доступні сервіси та можливості в громадах. Також платформа допомагає сформувати персональний план повернення, містить інформацію про Центри єдності та організації Мережі єдності за кордоном.

Джерело

Оновлено Примірне положення про Ради ВПО

Внесено зміни до Примірного положення про Ради з питань внутрішньо переміщених осіб. Вони спрямовані на посилення участі ВПО у підготовці рішень, що стосуються їхніх прав, потреб і підтримки. Зміни, зокрема, уточнюють повноваження Рад ВПО, передбачають механізми забезпечення відкритості їхньої діяльності, посилюють взаємодію з органами, при яких вони утворені, а також врегульовують порядок створення рад і внесення змін до їхнього складу.

Джерело

Як не стати жертвою шахраїв, які пропонують «гуманітарну допомогу»

Правоохоронці викрили шахрайську схему, учасники якої видавали себе за представників благодійних і гуманітарних організацій та пропонували оформити грошову допомогу. Для цього вони використовували фальшиві акаунти й онлайн-трансляції, щоб отримати персональні та банківські дані людей. У Міністерстві соціальної політики України нагадують: благодійні та гуманітарні організації не запитують PIN-код, CVV-код, паролі чи інші дані доступу до банківських рахунків, не вимагають сплати комісій і не проводять реєстрацію на допомогу через TikTok, месенджери або сторонні сайти.

Джерело

Аналітичні та інформаційні матеріали

Стаття: Підтвердження страхового стажу стане простішим: що зміниться з 2 серпня 2026 року

Стаття: Безпека чи дискримінація? Українське законодавство про тимчасово окуповані території

Стаття: Як громаді отримати державну субвенцію на житло для евакуйованих та ВПО

Стаття: Втратили документи через війну? Відновити паспорт стало простіше

Стаття: Експериментальний проєкт: як громадянину України, народженому на окупованій території, отримати посвідчення особи на повернення

Позиція щодо Порядку реалізації експериментального проєкту щодо оформлення окремим категоріям громадян України, які народилися на тимчасово окупованій території, посвідчення особи на повернення в Україну

Позиція щодо повернення українців та реінтеграції

Заходи

Громадська організація «Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”» долучилася до обговорення політик щодо внутрішнього переміщення напередодні URC 2026

Вікторія Золотухіна взяла участь у заході «Переміщення в архітектурі відновлення: оновлена адвокаційна позиція напередодні URC 2026», організованому Міжнародним фондом «Відродження». Учасники обговорили спільні адвокаційні підходи до політик у сфері внутрішнього переміщення, зокрема питання доступу до житла, соціальних послуг, економічної самостійності та участі ВПО у відновленні громад. Під час панельної дискусії Вікторія Золотухіна наголосила, що відновлення України має охоплювати не лише відбудову житла та інфраструктури, а й зміцнення довіри, соціальної згуртованості та партнерства між державою і громадянським суспільством.

Джерело

Досвід Громадської організації «ГРУПА ВПЛИВУ» в проєктах з інтеграції ВПО презентували на Форумі громадянського суспільства URC 2026

Напередодні конференції відбувся Форум громадянського суспільства URC 2026, який об’єднав понад 400 представників українських і міжнародних організацій. Його ключовим результатом стало ухвалення Gdańsk Common Message, спільного звернення до урядів, міжнародних партнерів та донорів із закликом будувати відновлення України на принципах участі громад, підзвітності, інклюзивності та людиноцентричного підходу. Ознайомитися зі зверненням і доєднатися до нього можна за посиланням. Під час панелей, присвячених людському виміру відновлення, дедалі частіше звучала тема повернення українців з-за кордону. І саме тут досвід Громадської організації «ГРУПА ВПЛИВУ» набуває особливої актуальності. Понад 10 років ми працюємо над інтеграцією ВПО, розвиваємо діалог у громадах та зміцнюємо соціальну згуртованість як основу успішної адаптації людей у нових умовах. Відновлення України — це довготривалий процес, у якому вирішальне значення мають не лише інвестиції в інфраструктуру, а й інвестиції в людей, довіру та сильні громади. Саме соціальна згуртованість й активна участь людей у житті своїх громад є фундаментом стійкого відновлення.

Джерело

Завантажити в форматі PDF