Після початку широкомасштабної збройної агресії проти України перед законодавцями постала потреба ввести додаткові види кримінальної відповідальності, зокрема такі, що дадуть змогу конкретно визначити межу між допустимою та прийнятною поведінкою громадян України й такою, що становить загрозу, неприйнятна. Передусім ішлося про тих, хто залишився на тимчасово окупованій території України (далі — ТОТ) або території, яку тимчасово контролюють збройні формування РФ.

Через ухвалені зміни до кримінального законодавства та нові склади злочинів, такі як «колабораційна діяльність» (стаття 111¹ КК України), «пособництво державі-агресору» (стаття 111² КК України), жителі ТОТ почали часто звертатися до громадських правозахисних організацій із проханням роз’яснити, чи підпадає діяльність, яку вони провадили або провадять, під ознаки діяння, передбаченого законодавством про кримінальну відповідальність.

Утім, на практиці розмежування складу злочину «колабораційна діяльність» із іншими кримінальними правопорушеннями становить проблему для самих правоохоронних органів. Причина такої невизначеності — неточне формулювання статті 111¹ КК України, а також перетинання складу злочину «колабораційна діяльність» із іншими складами злочинів, такими як «державна зрада», «пособництво державі-агресору», «виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників».

Чинне законодавство про притягнення до відповідальності за колабораційну діяльність, слідчу та судову практики, а також пропоновані зміни до законодавства в цій сфері на листопад 2022 року проаналізували експерти коаліції громадських організацій, що опікуються питаннями захисту прав постраждалих унаслідок збройної агресії проти України, зокрема ГО «Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”», ГО «Донбас SOS», ГО «КримSOS», БФ «Восток SOS», БФ «Стабілізейшен Суппорт Сервісез», ГО «Центр прав людини ZMINA» та ГО «Кримська правозахисна група».

На січень 2023 року зареєстровано ще кілька законопроєктів, спрямованих удосконалити відповідальність за колабораційну діяльність.

Зокрема, 23 грудня 2022 року у Верховній Раді України зареєстровано проєкт закону про внесення змін до статті 111¹ Кримінального кодексу України щодо вдосконалення відповідальності за колабораційну діяльність (р. н. 8301), яким запропоновано:

— передбачити в санкціях частин першої та другої додаткові види покарання, які суд може накласти за вчинення колабораційної діяльності (зокрема, штраф і громадські роботи);

— доповнити частину третю покаранням за здійснення пропаганди в закладах культури;

— передбачити в частині четвертій можливість винятків щодо провадження видів господарської діяльності, дозволених законом;

— розширити частину п’яту такими місцями скоєння злочину, як установи, підприємства та організації;

— викласти частину восьму в новій редакції, якою передбачити кримінальну відповідальність громадянина України за провадження на ТОТ на підставі законодавства, відмінного від законодавства України, професійної діяльності, що пов’язана з наданням послуг аудитора, оцінювача, експерта, арбітражного керуючого, приватного виконавця, незалежного посередника, члена трудового арбітражу, третейського судді, виконанням повноважень нотаріуса, або державного реєстратора, або суб’єкта державної реєстрації прав або наданням інших публічних послуг;

— у частині узгодження положень зі статтею 40 КК України вилучити «добровільність» співпраці з державою-агресором як необхідну складову для кваліфікування колабораційної діяльності.

Потребу конкретних змін до законодавства про колабораційну діяльність, мета яких — розмежувати склади злочинів та усунути правову невизначеність через широкі формулювання й несумірність покарань, детально обґрунтовано в аналітичній записці, яку підготувала низка правозахисних організацій. Водночас положення, викладені в законопроєкті за р. н. 8301, ефективно не розв’язують питання з таких причин:

По-перше, зміни в санкціях частин першої та другої статті 111¹, а саме додаткові види покарання за вчинення колабораційної діяльності (зокрема, штраф і громадські роботи), не розв’язують проблеми відмежування частини першої від статті 436². Крім того, суттєві відмінності в серйозності санкцій за аналогічні діяння, передбачені цими статтями, залишаються: стаття 436² передбачає покарання від виправних робіт на строк до двох років, або арешту на строк до шести місяців, або позбавлення волі на строк до трьох років до позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої. Кваліфікація діяння за цими статтями залишається на дискреції правоохоронних органів і порушує принцип правової визначеності.

По-друге, формулювання частини четвертої статті 111¹, що передбачає можливість установити в іншому законодавчому акті (з посиланням на нього) винятки щодо провадження дозволених законом видів господарської діяльності, не розв’яже проблеми нечіткості формулювання та, відповідно, застосування цієї частини. Переліку дозволених діянь у законодавстві досі немає, і напрацьовувати такий перелік недоцільно. Щоб установити чітку межу між дозволеними та забороненими видами господарської діяльності на ТОТ, треба виділити ті види діяльності, які безпосередньо заборонені та можуть кваліфікуватися такими згідно зі статтею 111¹ КК України. 

По-третє, криміналізація ведення громадянином України на ТОТ професійної діяльності, пов’язаної з наданням послуг аудитора, оцінювача, експерта, арбітражного керуючого, приватного виконавця, незалежного посередника, члена трудового арбітражу, третейського судді, виконанням повноважень нотаріуса, або державного реєстратора, або суб’єкта державної реєстрації прав або наданням інших публічних послуг, не враховує умов тривалої окупації та може ускладнити забезпечення й захист прав громадян України, що проживають на ТОТ. Послуги, криміналізацію яких передбачено, не є протиправними за своєю суттю та забезпечують майнові права осіб, що з різних причин залишаються в окупації. Якщо в такій діяльності є склад злочину, відповідальність наставатиме за вже наявними складами злочину, що передбачені кримінальним законодавством. Крім того, автори законопроєкту за р. н. 8301 пропонують установити кримінальну відповідальність за надання «інших публічних послуг». Згідно з п. 6 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг», публічна послуга — юридично або соціально значуща дія суб’єкта надання публічної (електронної публічної) послуги, зокрема адміністративна послуга, за заявою (зверненням, запитом) суб’єкта звернення або без такого звернення, унаслідок якої набуваються, переходять, припиняються права та/або здійснюються обов’язки суб’єктом звернення, надаються відповідні матеріальні та/або нематеріальні блага суб’єкту звернення. Тобто йдеться про широкий спектр публічних послуг, що їх можуть надавати на ТОТ (зокрема, і тих, що покликані забезпечити реалізацію основоположних прав осіб, які проживають на цій території). У такому разі неможливо з’ясувати, за надання яких саме публічних послуг особу притягатимуть до кримінальної відповідальності згідно із частиною восьмою статті 111¹ КК України в запропонованій авторами законопроєкту за р. н. 8301 редакції.

По-четверте, вилучати «добровільність» щодо співпраці з державою-агресором як необхідну складову для кваліфікування колабораційної діяльності недоцільно. Довести примус за статтею 40 КК України, на яку посилаються автори, надзвичайно складно, і це не враховує реалій перебування на окупованій території в умовах постійного тиску, примусу та залякування. Крім того, колабораційну діяльність варто розглядати з урахуванням того, що всі злочини проти основ національної безпеки України коять із прямим умислом. Обов’язковими ознаками суб’єктивного боку, попри те що вони не зазначені в змісті тієї чи іншої статті, є спеціальний мотив (антидержавницький мотив учинити діяння на шкоду інтересам України) та мета (заподіяти шкоду національній безпеці України).

Отже, законопроєкт за р. н. 8301 не розв’язує основних проблем розмежування злочину «колабораційна діяльність» і суміжних злочинів, сумірності покарання. Деякі зміни, запропоновані в цьому законопроєкті, можуть ускладнити кваліфікування та виробити одноманітну практику. 

П’ятого січня 2023 року у Верховній Раді України зареєстровано проєкт закону про внесення змін до статті 111¹ Кримінального кодексу України щодо вдосконалення відповідальності за колабораційну діяльність (р. н. 8301-1), альтернативний законопроєкту за р. н. 8301.

Суттєвою відмінністю цього законопроєкту від основного є розмір штрафу: в альтернативному проєкті він вищий — від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у першій частині та від трьох до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у другій. Зміна санкції, однак, усе ще не розв’язує проблеми несумірності із санкцією статті 436² та розмежування складів цих кримінальних правопорушень.

Крім того, альтернативний законопроєкт не підтримує частини ініціатив основного проєкту, зокрема щодо вилучення добровільності як обов’язкової складової злочину «колабораційна діяльність».

Дев’ятого січня 2023 року зареєстровано ще один законопроєкт, альтернативний законопроєкту за р. н. 8301, а саме проєкт закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо уточнення відповідальності за деякі види кримінальних правопорушень на тимчасово окупованих територіях (р. н. 8301-2).

Загалом підтримуючи ідею вдосконалити окремі аспекти кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність, альтернативний законопроєкт за р. н. 8301-2 пропонує більш ґрунтовний підхід до врегулювання зазначеного питання, зокрема:

1. Для того щоб усунути труднощі під час кваліфікування дій як колабораційної діяльності й узгодити норми різних статей КК України, які встановлюють кримінальну відповідальність за суміжні з колабораційною діяльністю порушення, ураховано потребу внести зміни не лише до положень статті 111¹ КК України. Зокрема, у законопроєкті запропоновано доповнити статтю 111 КК України частиною четвертою, що стосуватиметься випадків відповідальності осіб, яких було примусово мобілізовано до збройних формувань держави-окупанта і які, відповідно, є жертвами воєнного злочину за статтею 438 КК України. Частина четверта передбачає механізм звільнення таких громадян від кримінальної відповідальності, передбаченої статтею 111 КК України.

2. Запропоновано визначити суб’єктом правопорушення, передбаченого частиною першою статті 111¹ КК України, службову особу. Зазначене буде сприяти розмежуванню правопорушень, визначених частиною першою статті 111¹ КК України та частиною першою статті 436² КК України, яка встановлює відповідальність за ті самі дії без виокремлення спеціального суб’єкта. Крім того, застосування санкції, передбаченої частиною першою статті 111¹ КК України, як позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років логічне та сумірне для вчинення таких дій саме службовою особою. Практика застосування такого покарання для осіб, які з інших об’єктивних причин не мають права обіймати певні посади, не відповідає вимогам ефективності покарання.

3. Законопроєкт також підтримує доповнення, які є в основному законопроєкті, санкцій частин першої та другої статті 111¹ КК України такими видами покарань, як штраф і громадські роботи. Таке доповнення також сприятиме встановленню сумірності покарання та суспільної небезпечності діяння. Із цією ж метою в законопроєкті запропоновано визначити альтернативне покарання за правопорушення, передбачені частиною першою статті 436² «Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників», у формі штрафу від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян й одночасно вилучити покарання у формі позбавлення волі на строк до трьох років.

4. З огляду на те що в частині третій статті 111¹ КК України передбачено кримінальну відповідальність за впровадження громадянами України стандартів освіти держави-агресора в закладах освіти, але немає чіткого визначення, що саме вважається таким упровадженням, у законопроєкті запропоновано розширити формулювання частини четвертої, додавши визначення дій, які можна розцінювати як упровадження освітніх стандартів країни-агресора. Зокрема, таке впровадження може полягати у викривленні історичних і географічних фактів в інтересах держави-агресора та/або програм зі схвалення дій збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора, розпалювання ворожнечі щодо України, громадян України, Збройних сил України. Таке уточнення сприятиме індивідуалізації покарання та заборони конкретних дій щодо впровадження стандартів освіти, не криміналізуючи законні дії ведення освітнього процесу на ТОТ. Водночас окрема вказівка в диспозиції частини третьої статті 111¹ КК України на «агітацію, вербування та інші форми залучення дітей до дитячо-юнацьких рухів та формувань на тимчасово окупованих територіях для подальшого залучення їх до лав збройних формувань держави-агресора, забезпечення діяльності таких рухів та формувань» передбачатиме потребу довести, що ці дії проводили саме з метою такого залучення. 

5. Широке формулювання частини четвертої статті 111¹ КК України, що передбачає кримінальну відповідальність за провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, створює загрозу притягнути до відповідальності осіб за дії, що не є суспільно небезпечними, лише через їх вчинення на ТОТ. У законопроєкті запропоновано враховувати комплексний підхід, який зможе унеможливити притягнення до кримінальної відповідальності за частиною четвертою широких верств населення, суб’єктів господарювання, які вимушено провадять економічну діяльність, щоб забезпечити себе й потрібні умови для існування громадян на ТОТ. Зокрема, запропоновано визначити вичерпний перелік видів діяльності, що підпадають під визначення колабораційної діяльності під час провадження господарської діяльності, акцентувавши умисел і спрямованість такої діяльності — «на підтримку та розбудову об’єктів воєнної інфраструктури держави-агресора», «з метою перевезення військовослужбовців зі складу збройних сил держави-агресора та учасників збройних формувань» тощо. Таке формулювання дасть змогу ефективно розмежувати дозволену та заборонену діяльності, а також збігається з логікою складу злочинів проти національної безпеки в частині наявності прямого умислу, спеціального мотиву (антидержавницький мотив учинити діяння на шкоду інтересам України) й мети (заподіяти шкоду національній безпеці України). Для цього доцільно, як запропоновано альтернативним законопроєктом за р. н. 8301-2, не вилучати добровільність як обов’язкову складову злочину колабораційної діяльності.

6. Запропоновано вилучити зі статті 111² КК України слова «громадянином України», адже її положення передбачають відповідальність за умисні дії громадян України, іноземців або осіб без громадянства, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора, з метою завдати шкоди Україні такими способами: реалізувати або підтримувати рішення та/або дії держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора; добровільно збирати, готувати та/або передавати матеріальні ресурси або інші активи представникам держави-агресора, її збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора. За ці самі дії, які вчинив громадянин України, відповідальність також передбачена в межах різних частин статті 111¹ КК України. Отже, таке уточнення формулювання сприятиме розмежуванню цих двох статей і спростить кваліфікування аналогічних дій за статтями 111¹ і 111² КК України.

Ураховуючи попередньо проаналізовану слідчу й судову практики застосування законодавства щодо колабораційної діяльності та виявлені труднощі розмежування суміжних статей, кваліфікації діянь за цими статтями, найбільш ефективним серед законопроєктів, які подано на розгляд, ми вважаємо проєкт закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо уточнення відповідальності за деякі види кримінальних правопорушень на тимчасово окупованих територіях (р. н. 8301-2). Ухвалення цього законопроєкту сприятиме правовій визначеності дозволених і заборонених діянь на ТОТ, сумірності покарання із суспільною небезпечністю діяння, а також спростить кваліфікування діянь за суміжними статтями.

Центр прав людини ZMINA

Громадська організація «Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”»

Благодійний фонд «Стабілізейшен Суппорт Сервісез»

Благодійний фонд «Восток SOS»

Громадська організація «Донбас SOS»

Кримська правозахисна група

Громадська організація «КримSOS»

У новому епізоді новинних пліток за лютий місяць Вікторія та Марія розкажуть вам про новинки для переселенців на порталі “Дія”, правила прийому іноземних документів, фінансування виплат на проживання в 2023 році і багато чого іншого. Ми кожного місяця збираємо для вас оновлену інформацію, корисну для постраждалого населення.

Більше інформації у нашому бюлетені.

Хочете отримувати якісну інформацію, аналітику, корисні контакти в сфері прав ВПО? Залиште адресу своєї електронної пошти тут.

Опис зображення: На картинці зверху ліворуч текст “Made by ГРУПА ВПЛИВУ. Вікторія Золотухіна. Марія Красненко”. По центру фото ведучих. Внизу ліворуч текст “Новинні плітки за лютий”.

28 лютого 2023 року в Парламенті зареєстровано Проєкт Закону “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей державної реєстрації актів цивільного стану, що відбулися на тимчасово окупованій РФ території України та за межами України” (реєстраційний номер 9069). 

Законопроєктом ініціюють зміни до законів України для спрощення доступу до адміністративних послуг у сфері державної реєстрації актів цивільного стану. 

Змінами пропонують врегулювати можливість визнання та підтвердження державою актів цивільного стану, що мали місце на тимчасово окупованій РФ території України, в адміністративному порядку. Так, до органів державної реєстрації актів цивільного стану може подаватися: 

• медичний документ, що підтверджує факт народження або смерті на тимчасово окупованій РФ території України для проведення державної реєстрації народження або смерті;
• документ, який підтверджує відповідну реєстрацію на такій території, виданий окупаційною адміністрацією РФ для проведення державної реєстрації народження, смерті, шлюбу або розірвання шлюбу. 

Водночас, пропонують передбачити можливість проведення державної реєстрації актів цивільного стану, що відбулися на території іноземних держав щодо громадян України: 

• за зверненням таких громадян;
• інших осіб, визначених законодавством;
• на підставі повідомлень компетентних органів іноземних держав, з якими Україна уклала договори про правову допомогу і правові відносини у цивільних і сімейних справах. 

Також, проєктом закону: 

• запроваджують принцип екстериторіальності щодо подання документів, зокрема в електронному вигляді; 
• передбачають скорочення терміну розгляду окремих заяв; 
• пропонують встановлення фактів шлюбу та розірвання шлюбу, що відбулися на тимчасово окупованій РФ території України, за спрощеною судовою процедурою в порядку окремого провадження.

Проєкт Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей державної реєстрації актів цивільного стану, що відбулися на тимчасово окупованій РФ території України та за межами України, детальніше за посиланням: https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/41464. 

Більш детальна інформація про законопроєкт буде надана в наступні тижні, адже ми з командою долучались до його розробки.

Соціальні виплати та допомога

Виплати допомоги на проживання будуть профінансовані в повному обсязі

Близько 400 тисяч внутрішньо переміщених осіб (ВПО) не отримали виплати допомоги за січень через недофінансування відповідної бюджетної програми. Для вирішення цієї проблеми уряд спрямував понад 5,5 млрд грн. Виплати допомоги на проживання ВПО розпочато з 7 лютого.

Джерело

Документи та реєстрація місця проживання

Іноземні документи й надалі прийматимуться Україною без апостиля, якщо така практика діяла до війни

Документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення. Такий крок необхідний через припинення у відносинах із росією та білоруссю дії міжнародної Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах. 

Джерело

Українці з 14 років можуть вперше оформити ID-картку за кордоном

Для цього необхідно звернутися до одного з підрозділів у Варшаві, Кракові, Гданську чи Вроцлаві. Крім того, український паспортний сервіс став доступний у Словаччині, Чехії та Туреччині.

Джерело

Верховна Рада України прийняла за основу законопроєкт про реєстрацію місця проживання неповнолітніх на період тимчасової окупації

Законопроєкт пропонує на період тимчасової окупації вважати зареєстрованим місцем проживання неповнолітніх осіб зареєстроване місце проживання їхніх батьків або інших законних представників чи одного з них, із ким проживає неповнолітня особа.

Джерело

Житло та розміщення

Як правильно зафіксувати руйнування житла, щоб подати заявку на компенсацію?

Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (Мінреінтеграції) наводить кілька важливих правил, яких потрібно дотримуватись при фіксації пошкоджень або руйнувань власного житла. Відповідно до ухваленого 23 лютого законопроєкту компенсацію будуть надавати виключно за пошкоджену або знищену з 24 лютого 2022 року житлову нерухомість. Право на таку компенсацію отримають фізичні особи – громадяни України, які є власниками.

Джерело

Цифрові можливості 

Скасувати дію довідки ВПО можливо тепер і на порталі Дія

До цього послуга зі скасування дії довідки була доступна лише у застосунку “Дія”.

Джерело

Різне

Затверджено зміни до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих

Наказом від 20 лютого 2023 року № 56 внесено зміни до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією. Таким чином, до оновленого переліку територій можливих та активних бойових дій увійшли населені пункти в Дніпропетровській, Донецькій, Миколаївській, Сумській, Харківській, Херсонській, Чернігівській, Запорізькій областях.

Джерело

Законопроєкти тижня

#ЗаконодавчаІніціатива щодо особливостей застосування положень про обмеження сумісництва та суміщення діяльності посадових осіб місцевого самоврядування в умовах воєнного стану

#ЗаконодавчаІніціатива щодо розміру та тривалості виплати допомоги по безробіттю внутрішньо переміщеним особам 

#ЗаконодавчіІніціативи щодо відновлення прав деяких категорій громадян на приватизацію земельних ділянок під час дії правового режиму воєнного стану на території України 

#ЗаконодавчіІніціативи щодо особливостей нарахування процентів за споживчими кредитами під час воєнного стану

Аналітичні документи

10 пріоритетних кроків у сфері захисту прав людини в умовах широкомасштабної збройної агресії на 2023 рік. Завантажити документ можна за посиланням.

Яка доля 30 законопроєктів у сфері захисту прав постраждалого населення, внесених до Верховної Ради України. Узагальнена інформація щодо долі 30 законопроєктів, які були внесені до Верховної Ради України з липня 2022 року.

Як шукають житло для переселенців у громадах. Аналітика щодо існуючих нині підходів до вирішення житлових питань для ВПО в громадах. Матеріал підготовлений на базі новин за пошуковим запитом “житло для переселенців” у центральних і регіональних інтернетмедіа за період із жовтня по грудень 2022 року.

Подкасти

#НовинніПлітки  за грудень 2022 року – січень 2023 року.

#ВпливовийПодкаст. Марія Томак: про деокупацію Криму та вплив кремлівських міфів на Заході.

Публічні заходи

Публічна презентація на тему “Що має зробити держава у 2023 році для захисту прав людини в умовах війни?”.

Експерти та експертки Коаліції організацій, що опікуються питаннями захисту прав постраждалих внаслідок збройної агресії проти України презентували перелік пріоритетних кроків держави у сфері захисту прав людини в умовах великої війни на 2023 рік. Повне відео презентації можна переглянути за посиланням.

Презентація проєкту Стратегії державної політики щодо внутрішнього переміщення до 2025 року.

Віцепрем’єр-міністерка – міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України та представниці правозахисних громадських організацій презентували проєкт Стратегії, яка має на меті зниження впливу негативних наслідків внутрішнього переміщення, зумовленого збройною агресією проти України. Повне відео презентації можна переглянути за посиланням.

Марія Красненко взяла участь у панелі “Роль громадянського суспільства в інтеграції ВПО” під час регіонального форуму “Інтеграція переселенців на Київщині: проблеми, рішення та роль Ради ВПО”.

На заході представники та представниці громадськості, місцевої влади, бізнесу обговорили досвід інтеграції ВПО в Київській області, існуючі проблеми в процесі інтеграції та роль громадськості у їх вирішенні.

Завантажити в форматі PDF

Цього тижня у Парламенті були зареєстровані два законопроєкти, які стосуються питань забезпечення прав і інтересів внутрішньо переміщених осіб. Мова йде про Проєкт Закону про внесення змін до розділу ІV “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про споживче кредитування” щодо особливостей нарахування процентів за споживчими кредитами під час воєнного стану (реєстраційний номер 9051) та Проєкт Закону про внесення зміни до пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України щодо особливостей нарахування процентів за споживчими кредитами під час воєнного стану (реєстраційний номер 9052). 

Першим Проєктом пропонують на період воєнного стану і протягом 30 днів після його завершення запровадити реструктуризацію за споживчими кредитами. На цей же період кредитору та колекторській компанії забороняється здійснювати заходи з врегулювання простроченої заборгованості. 

Зазначена ініціатива стосується всіх споживчих кредитів, крім: 

• тих, що вже були реструктуризовані або погашені; 
• взятих з метою придбання житла/автомобіля; 
• тих, які мають низьку річну процентну ставку (обліковка ставка НБУ, що буде діяти на день набрання чинності змін, збільшена на пʼять процентних пунктів).                                                                                                             

В свою чергу, позичальник при цьому повинний:  

• перебувати на обліку як внутрішньо переміщена особа;
• постійно проживати або виїхати з території, на якій ведуться (велися) бойові дії, або ТОТ;
• не мати простроченої заборгованості станом на 24 лютого 2022 року.  

Позичальник може скористатися механізмом реструктуризації, якщо:  

• державна та соціальна матеріальна допомога та/або пенсійне забезпечення, благодійна допомога є єдиним джерелом доходу його сім’ї; 
• він або член його сім’ї є особою з інвалідністю внаслідок війни й сукупний розмір його доходу та членів його сім’ї не перевищує розміру двох мінімальних заробітних плат.  

Другим Проєктом пропонують внести зміни до Податкового кодексу, якими передбачено, що отримані внаслідок такої реструктуризації доходи не оподатковуються. 

Проект Закону про внесення змін до розділу ІV “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про споживче кредитування” щодо особливостей нарахування процентів за споживчими кредитами під час воєнного стану. Детальніше за посиланням. 

Проєкт Закону про внесення зміни до пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України щодо особливостей нарахування процентів за споживчими кредитами під час воєнного стану. Детальніше за посиланням.

Проєкт Стратегії державної політики щодо внутрішнього переміщення до 2025 року врахував дев’ятирічний досвід вирішення державою проблеми внутрішнього переміщення. Про це на презентації проєкту Стратегії зазначила віцепрем’єр-міністр – міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Ірина Верещук.  

«Такого об’єму документи народжуються, завжди враховуючи досвід, в тому числі негативний. І він у нас теж є, бо війна триває дев’ять років  і внутрішньо переміщені особи у нас були з 2014 року. Зараз ситуація змінилася і з’явилася величезна потреба актуалізувати стратегію, враховуючи наш дев’ятирічний досвід», 

– Ірина Верещук.

Нова Стратегія має на меті зниження впливу негативних наслідків внутрішнього переміщення, зумовленого збройною агресією проти України. Для цього пропонується запровадження комплексних та дієвих механізмів державного реагування на виклики, які виникають з моменту прийняття особою рішення про переміщення, в ході її соціальної адаптації та інтеграції в приймаючий громаді, а також у разі добровільного повернення особи до попереднього місця проживання та її реінтеграції.

Стратегія визначає п’ять стратегічних цілей:

• Посилення спроможності держави у реагуванні на виклики внутрішнього переміщення та забезпечення умов для реалізації державної політики в сфері внутрішнього переміщення.
• Створення умов для безпечного переміщення осіб із населених пунктів, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій, та задоволення їхніх гуманітарних потреб.
• Сприяння адаптації ВПО на новому місці проживання безпосередньо після внутрішнього переміщення.
• Сприяння інтеграції ВПО через створення умов для розвитку потенціалу, посилення спроможності у приймаючих територіальних громадах.
• Підтримка безпечного повернення до покинутого місця проживання та реінтеграції.

По кожній цілі прописані основні завдання та ключові показники результативності. Наприклад, стратегічна ціль № 2 має чотири ключових показники результативності, а саме:

• прийняття нормативно-правових актів задля впровадження протоколу підготовки, організації та проведення евакуації, в тому числі обов’язкової;
• організація та проведення облаштування технічних засобів для перевезення маломобільних осіб, осіб з інвалідністю;
• організація та проведення інформаційної кампанії, метою якої є роз’яснення ключових питань, пов’язаних із евакуацією;
• створення на національному рівні Координаційного штабу та системи локальних евакуаційних штабів для забезпечення координації процесів евакуації, в тому числі, обов’язкової, а також надання гуманітарної допомоги евакуйованим особам.

«В тексті Стратегії для нас важливо було показати логічну послідовність реагування держави на внутрішнє переміщення – від здійснення евакуації до інтеграції чи усвідомленого рішення про повернення»

– зазначила Марія Красненко, юристка Громадського холдингу «ГРУПА ВПЛИВУ», співавторка проєкту Стратегії.

За посиланнями можна ознайомитись з повним текстом проєкту Стратегії та Плану реалізації.

Варто зазначити, що наразі триває процес обговорення проєкту Стратегії та Плану реалізації і до 24 лютого Мінреінтеграції приймає пропозиції та зауваження до документу.

«Нам потрібно почути фідбек. Ми хочемо мати ще більше пропозицій, можливо ще щось покращити, бо вже невдовзі на засіданні Кабінету Міністрів ми затвердимо проєкт Стратегії і план реалізації. До 2025 року ми будемо жити саме за цим проєктом»,

– наголосила на презентації Ірина Верещук.

Зауваження або пропозиції можна надсилати на електронну пошту Мінреінтеграції: vitiukoo@minre.gov.ua або за поштовою адресою: Чоколівський бульвар, 13, м. Київ, 03186.

Якщо вам потрібна допомога в оформленні чи узагальненні рекомендацій, експертки Громадського холдингу “ГРУПА ВПЛИВУ” завжди в допомогу. Напишіть нам на пошту grupa.vplyvu@gmail.com

Зображення 1. На світлині учасниці презентації проєкту Стратегії державної політики щодо внутрішнього переміщення до 2025 року та текст “Що пропонує проект нової Стратегії щодо ВПО до 2025 року”.

Зображення 2. Виступ Марії Красненко під час презентації.

Цього тижня ми хочемо звернути увагу не на один, а на два законопроєкти, які нещодавно були зареєстровані у парламенті. Мова йде про Проєкт Закону про внесення змін до Земельного кодексу України щодо відновлення прав деяких категорій громадян на приватизацію земельних ділянок під час дії правового режиму воєнного стану на території України (реєстраційний номер 8366) та альтернативний Проєкт Закону про внесення змін до Земельного кодексу України щодо відновлення прав деяких категорій громадян на приватизацію земельних ділянок під час дії правового режиму воєнного стану на території України (реєстраційний номер 8366-1).

Першим Проєктом вносяться зміни до Земельного кодексу України. Нововведення передбачають зняття заборони, яка була встановлена на період дії воєнного стану, щодо передачі земель. Законопроєктом знімаються обмеження щодо внутрішньо переміщених осіб та/або осіб, які втратили житло, включене до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації (Державний реєстр майна). Пропонують відновити безоплатну передачу земель державної, комунальної власності у приватну власність та надання дозволів на розроблення документації із землеустрою для такої передачі. Безоплатна передача земель дозволяється з метою будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.

Альтернативним Проєктом пропонують аналогічні зміни, за виключенням розширення категорій осіб. Крім внутрішньо переміщених осіб та/або осіб, які втратили житло, включене до Державного реєстру майна, можливість скористатися правом безоплатного отримання земель надають учасникам бойових дій.

Проєкт Закону про внесення змін до Земельного кодексу України щодо відновлення прав деяких категорій громадян на приватизацію земельних ділянок під час дії правового режиму воєнного стану на території України за посиланням: https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/41192 

Проєкт Закону про внесення змін до Земельного кодексу України щодо відновлення прав деяких категорій громадян на приватизацію земельних ділянок під час дії правового режиму воєнного стану на території України за посиланням: https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/41224 

У новому випуску ВпливогоПодкасту ми поговорили з Марією Томак, керівницею Cлужби забезпечення діяльності Кримської платформи, структурного підрозділу Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим. У цьому епізоді ви почуєте про те:

• Чому на Заході досі бояться говорити про росію як про колоніальну імперію;
• Чи будуть депортувати росіян, які «понаєхали» після 2014 року;
• Чому останнім часом в Криму зникає російська символіка.

Корисні посилання

1. Подкаст за участі Рорі Фінніна, голови Українських студій у Кембриджському університеті про Крим «Crimea: a fresh view on its past and present – with Rory Finnin».
2. «Кримська платформа»
3. Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим
4. Медійна ініціатива за права людини

Ви можете прочитати текстову версію епізоду або завантажити її в форматі PDF.

9 лютого в Києві відбулася пресконференція на тему “Що має зробити держава у 2023 році для захисту прав людини в умовах війни”. На заході експерти Коаліції* презентували перелік пріоритетних кроків держави у сфері захисту прав людини в умовах великої війни на 2023 рік.

Переглянути запис прес-конференції

Нижче наводимо перелік пріоритетних кроків.

*Коаліція організацій, що опікуються питаннями захисту прав постраждалих внаслідок збройної агресії проти України.

10 пріоритетних кроків у сфері захисту прав людини в умовах широкомасштабної збройної агресії на 2023 рік

Російська агресія проти України розпочалася із окупації Криму в 2014 та триває майже дев’ять років, з них рік руйнування та смерті відбуваються по всій території України. Десятки тисяч загиблих і поранених, мільйони вимушених покинути свої домівки. Під окупацією лишаються частини Херсонської, Запорізької, Донецької, Луганської областей та Автономна Республіка Крим. 

Ми, представники правозахисних громадських організацій, які всі ці роки опікуються питаннями захисту прав постраждалих внаслідок збройного конфлікту, маємо консолідовану позицію щодо пріоритетних кроків держави в умовах широкомасштабної збройної агресії проти України. Реалізація зазначених рекомендацій дозволить Україні створити умови для притягнення до кримінальної відповідальності воєнних злочинців, підвищити рівень захисту постраждалих внаслідок збройних дій, знизити рівень напруги в суспільстві щодо питань переслідування за вчинені кримінальні злочини під час тимчасової окупації, пдівищити рівень прозорості в процесі прийняття рішень щодо індивідуальної кримінальної відповідальності за воєнні злочини тощо.

Верховній Раді України:

1. Ратифікувати Римський статут Міжнародного кримінального суду (МКС) та гармонізувати національне кримінальне законодавство із міжнародним. Це дасть змогу посилити спроможність національної системи розслідувати та притягнути до відповідальності осіб, які вчинили найтяжчі міжнародні злочини. Україна отримає повноваження повноцінного члена Асамблеї держав-учасниць МКС, який є найвищим органом управління МКС. Це дасть змогу брати участь у відборі суддів та прокурорів, формувати пріоритети та стратегію подальшої роботи Суду, рекомендувати ситуації до розгляду в різних країнах Офісом Прокурора МКС.

2. Запровадити адміністративну (позасудову) процедуру визнання актів цивільного стану, які відбулися на тимчасово окупованих територіях України. Мова в першу чергу йде про акти народження, смерті, укладання та розірвання шлюбу. Наразі запроваджена спрощена судова процедура розгляду справ про народження та смерть, що відбулися на окупованих територіях. Проте це не є достатнім для забезпечення можливості зареєструвати акти цивільного стану, що відбулися на тимчасово окупованій території України, особливо після початку широкомасштабної збройної агресії. Так, менше 10% дітей, народжених на окупованій території Донецької та Луганської областей у 2022 році, мають свідоцтва про народження, видані компетентними органами влади України. Запровадження адміністратиної позасудової процедури дозволить тим, хто вимушено залишався в окупації, отримати документи державного зразку і забезпечать їм доступ до реалізації своїх прав.

3. Визначити категорії осіб, постраждалих внаслідок збройної агресії проти України. Триваючий з 2014 року міжнародний збройний конфлікт призвів до значної кількості постраждалих осіб серед цивільного населення – вбиті та поранені, зниклі безвісти, полонені, особи, що вимушені були покинути місце свого проживання та переміститися в середині чи за межі країни, депортовані особи. З початком широкомасштабної збройної агресії кількість постраждалих значно зросла, а кількість осіб, які стали жертвами міжнародних злочинів та грубих порушень прав людини, наразі важко оцінити. Попри триваючий збройний конфлікт та тисячі осіб, що зазнали шкоди, в українському законодавстві відсутнє визначення, кого можна вважати постраждалими внаслідок збройного конфлікту. Відсутність стратегічного державного бачення призводить до того, що не запроваджена комплексна система підтримки та допомоги постраждалим, яка має ґрунтуватися на оцінці нанесеної шкоди кожному постраждалому та гнучкому підході до її компенсації.

4. Забезпечити справедливу та обґрунтовану компенсацію за майно, яке було знищене чи пошкоджене внаслідок збройної агресії проти України. Така компенсація має надаватися за прозорою та доступною позасудовою процедурою, передбаченою окремим спеціальним законом. Однією з ініціатив, покликаних врегулювати це питання, є законопроєкт № 7198, який було прийнято за основу 01.04.2022 року (наразі він очікує на друге читання). Законопроєкт визначає правові та організаційні засади надання компенсації за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна (квартири, інші житлові приміщення в будівлі, будинки садибного типу тощо) внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією РФ проти України, з 24.02.2022 р. Також він покликаний визначити засади створення та ведення Державного реєстру пошкодженого та знищеного майна, а найбільше уваги законопроєкт приділяє наданню компенсації за знищені об’єкти нерухомості, хоча багато пов’язаних з цим умов, як і порядок надання компенсації за пошкоджені об’єкти, мають бути додатково встановлені Урядом. Воднчас, законопроєкт залишає відкритими багато питань. Зокрема, оскільки законопроєкт передбачає компенсацію за знищені та пошкоджені об’єкти з 24.02.2022 р., залишається питання щодо отримання компенсації шкоди, спричиненої до початку широкомасштабної збройної агресії проти України. Додаткового врегулювання може потребувати і питання надання компенсації тим постраждалим, які вже здійснюють відбудову своєї знищеної або пошкодженої нерухомості самостійно. Відтак проєкт Закону 7198 має бути доопрацьований з урахуванням ключових зауважень та ухвалений у другому читанні.

5. Внести зміни до Кримінального Кодексу України, які забезпечать дотримання принципу правової визначеності у питанні притягнення до відповідальності за колабораційну діяльність. Навесні 2022 року Кримінальний Кодекс України був доповнений новими складами злочинів – «колабораційна діяльність» (стаття 111-1 КК України) та «пособництво державі-агресору» (стаття 111-2 КК України). Втім, поява цих норм призвели до складнощів у розмежуванні їх з іншими злочинами, зокрема, державної зради (стаття 111 КК України), виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікації її учасників (ст. 436-2 КК України). Слідча та судова практика застосування даних статей також свідчить про відсутність критеріїв розмежування складів цих діянь, що створює проблеми подвійної кваліфікації та порушує принцип правової визначеності. Поточне формулювання створює підґрунтя для надмірної дискреції правоохоронців у кваліфікації діянь та нерозуміння громадянами меж допустимої діяльності на окупованій території. 

Кабінету Міністрів України:

6. Створити умови для підтвердження освітніх кваліфікацій тими, хто отримав освіту на тимчасово окупованій території України. Наразі освіта, здобута на тимчасово окупованій території та документи про здобуття відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня, які видані на цих територіях, є недійсними і не створюють правових наслідків. Відповідно особи, які отримали такі документи, не мають змоги працевлаштуватися на підконтрольній Уряду України території. При цьому наразі не існує жодних механізмів підтвердження освітніх кваліфікацій, здобутих в умовах окупації (хоча така процедура й існувала для отримувачів освіти на території тимчасово окупованого Криму до 2021 року). Значна кількість бажаючих підтвердити освітні кваліфікації мають спеціальності, які наразі є запитуваними на території України (зокрема, медичні спеціальності). Запровадження механізму підтвердження здобутих кваліфікацій надасть можливість нашим громадянам долучитися до роботи на підконтрольній Уряду України території та поповнити різні галузі економіки країни фахівцями, яких наразі бракує. 

7. Забезпечити повноцінне виконання Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей». Станом на січень 2023 року, за інформацією правозахисних організацій, РФ незаконно з політичних мотивів утримує щонайменше 149 громадян України в окупованому Криму та на своїй території. Окрім цього, після повномасштабного вторгнення півострів став місцем утримування людей, викрадених з територій, окупованих після 24 лютого 2022 року (зокрема Херсонської та Запорізької областей). На окупованих Росією територіях Донецької та Луганської областей тисячі цивільних позбавлені свободи за проукраїнську позицію. 19 листопада 2022 року набув чинності Закон «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей», ухвалений у січні минулого року. Закон визначає правовий статус, має забезпечувати правовий захист і допомогу як цивільним, так і військовим, чиє ув’язнення є наслідком збройної агресії, а також їхнім родинам. Однак наразі Урядом не ухвалені необхідні положення для повноцінної реалізації закону, зокрема про надання медичної та реабілітаційної допомоги, забезпечення санаторно-курортним лікуванням. Так само не запрацював Єдиний реєстр осіб, щодо яких доведено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.

8. Змінити підходи до призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (ВПО). У жовтні 2014 року Уряд України запровадив  щомісячну адресну допомогу ВПО для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Ця допомога виплачувалася ВПО за формальними ознаками і не враховувала потреби чи реальний майновий стан родини. При цьому у 2022 році у державному бюджеті закладалося 3.05 млрд грн на виплату адресної допомоги. Після початку широкомасштабної збройної агресії кількість ВПО виросла щонайменше втричі, і станом на кінець 2022 року становила 4,87 млн ВПО. Збільшився і розмір допомоги на проживання ВПО, а запланований бюджет виплат на 2023 рік становить 86,1 млрд грн. Проте, як і в 2014 році, ця допомога виплачується всім ВПО у фіксованій сумі без оцінки потреб ВПО. Подібна система виплат рано чи пізно змушує державу шукати інструменти контролю за ними. Як і в 2016 році, наприкінці 2022 року рішення було знайдене у проведенні перевірок місця проживання ВПО і скасування виплат тим, хто на момент перевірки не знаходиться вдома. Така система раніше вже була визнана дискримінаційною, перевірки були скасовані. Втім, наразі відбувається повернення до цих протиправних практик. Причиною тому є недиференційований підхід до виплат ВПО, які не узалежнюються від оцінки потреб, а також оцінки рівня інтеграції в громаді. Тому підходи до забезпечення виплат на проживання ВПО підлягають перегляду і зміні.

9. Забезпечити повноцінне виконання Закону України “Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин”. Цей Закон був прийнятий Верховною Радою України у липні 2018 року. З того часу в нього неодноразово вносилися зміни (останній раз – у квітні 2022 року), проте цілісної системи координації зусиль держави щодо розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, в умовах збройного конфлікту та окупації, побудовано не було. І це в умовах, коли за інформацією Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти (ICMP), під час війни в Україні зникли безвісти понад 15 тисяч людей. Станом на початок 2023 року не запрацював Єдиний реєстр осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, який мав стати цілісною базою даних для розшуку зниклих. Як наслідок – не працює система соціального захисту родичів зниклих осіб, їхня соціальна підтримка. 

10. Забезпечити ефективний механізм евакуації цивільного населення під час воєнного стану. В умовах широкомасштабної збройної агресії проти України актуалізувалися питання створення умов для евакуації цивільного населення з територій, наближених до зони ведення бойових дій, а також з тимчасово окупованої території України. Для цього необхідним є забезпечення системної координації між державними органами (військовими адміністраціями) на місцях, громадськими національними та міжнародними організаціями, які надають допомогу у евакуації цивільного населення. Значну роль у процесі евакуації грає інформування цивільного населення про те, на яку підтримку і допомогу вони можуть розраховувати після евакуації, де вони будуть розміщені. Відтак необхідно проводити потужне інформування осіб, які залишаються в небезпечних районах, для прийняття ними рішення про евакуацію, особливо в ситуації, коли це родина, в якій є діти чи маломобільні люди. Крім того, важливо запровадити механізми обов’язкової евакуації дітей, чиї батьки відмовляються евакуюватися із особливо небезпечних районів ведення бойових дій.

Завантажити в форматі PDF

Громадська організація “Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”

Центр прав людини ZMINA

Благодійна організація “Благодійний фонд “Право на захист”

БФ “Восток SOS”

Громадська організація “КримСОС”

Кримська правозахисна група

ГО “Донбас-СОС”

БФ “Стабілізейшн Суппорт Сервісез”

06 лютого 2023 року в Парламенті зареєстровано Проєкт Закону про внесення змін до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” щодо розміру та тривалості виплати допомоги по безробіттю внутрішньо переміщеним особам (реєстраційний номер 8421).

Змінами передбачено збільшення розміру та тривалості виплати допомоги по безробіттю ВПО. Проєкт надає право отримувати 100 відсотків допомоги протягом всього строку виплати.

Також, ВПО, які не мають документів, необхідних для надання статусу безробітного, молодь, яка закінчила або припинила навчання в закладах освіти чи звільнилась з військової служби і потребує сприяння у працевлаштуванні на перше робоче місце зможе:

• отримувати виплату допомоги по безробіттю протягом 360 календарних днів.
• отримувати підвищений розмір допомоги по безробіттю відповідно до коефіцієнту 1,5.

Проєкт Закону доступний за посиланням: https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/41274.