Центральна виборча комісія (ЦВК) на своєму засіданні 18 травня ухвалила Постанову «Про порядок розгляду звернення виборця щодо зміни виборчої адреси на іншу, ніж адреса зареєстрованого місця проживання».

Постанову прийнято на виконання змін до Закону «Про Державний реєстр виборців», що внесені Прикінцевими та перехідними положеннями Виборчого кодексу. Центральній виборчій комісії потрібно було у шестимісячний термін від  1 січня 2020 року привести свої акти у відповідність із цим Кодексом.

Як відзначив заступник голови ЦВК Сергій Дубовик, презентуючи проєкт постанови під час засідання комісії, це знаковий документ в історії Центральної виборчої комісії. За його словами, документ обговорювався в колі фахівців, а також  із представниками громадськості. «Порядок відкриває можливості для голосування внутрішньо переміщеним особам, робить їх частиною територіальних громад, де вони фактично проживають, – наголосив Сергій Дубовик. – Ми врахували майже всі побажання, зробили все, щоб документ відповідав очікуванням, які сьогодні є у громадян, а саме – брати участь у місцевих справах».

У свою чергу голова ЦВК Олег Діденко сказав, що Комісія довго працювала над проєктом рішення, організовувала відеоконференцію, обговорювала пропозиції громадськості. «Ми грунтовно опрацювали документ, більшість питань зняли. Сподіваюся, знайшли оптимальні формулювання, – зазначив Діденко. – Можемо відкривати шлях до реалізації нового порядку забезпечення виборчих прав громадян».

«Той факт, що відповідна постанова була прийнята заздалегідь, говорить про готовність ЦВК сприяти виборцям у реалізації виборчого права. Тепер вже немає жодної нормативно-правової перешкоди для участі внутрішньо переміщених осіб та інших мобільних всередині країни громадян у місцевих виборах. Тепер справа за самими виборцями, для яких процедура звернення максимально спрощена», – вважає Тетяна Дурнєва, виконавча директорка Громадського холдингу «ГРУПА ВПЛИВУ».

Що це дає?

Постанова набирає чинності з 1 липня 2020 року. Виборці, які мають намір проголосувати не за місцем офіційної реєстрації, зможуть змінити виборчу адресу, вказавши іншу, фактичну адресу проживання та обирати місцеву владу в тих громадах, де вони дійсно проживають. Це особливо актуально для внутрішньо переміщених осіб та трудових мігрантів (у межах країни).

Що для цього потрібно?

Звернутися до органу ведення Державного реєстру виборців (ДРВ) за місцем проживання особисто, онлайн (через електронний кабінет виборця на сайті Державного реєстру виборців), або – через уповноважену особу.

Які документи можуть підтвердити місце проживання?

Один з наступних:
– Договір оренди житла;
– Довідка про взяття на облік ВПО;
– Документ, що підтверджує догляд за особою;
– Документ, що засвідчує підприємницьку діяльність;
– Документ, що підтверджує право власності на житло;
– Документ, що засвідчує шлюб або родинні зв’язки.
На яких видах виборів діятимуть нововведення?

На всіх! На парламентських, президентських та місцевих, а також референдумі! Таким чином, усі виборці, які живуть не за місцем реєстрації та хочуть проголосувати на місцевих виборах,  зможуть це зробити за місцем фактичного проживання, якщо заздалегідь змінять виборчу адресу. Нагадаємо, чергові місцеві вибори мають відбутися, згідно Конституції, 25 жовтня 2020 р.

Строки

«Вікно» для зміни виборчої адреси відкриється 1 липня. Звернутися до відділу ведення Державного реєстру виборців потрібно буде не пізніше ніж на п’ятий день з дня початку виборчого процесу відповідних виборів або процесу референдуму.

Нагадаємо, що ЦВК приймала від громадських організацій пропозиції до порядку зміни виборчої адреси у відкритий та інклюзивний спосіб, провівши консультації із зацікавленими сторонами. Рекомендації, напрацьовані експертами Громадського холдингу «ГРУПА ВПЛИВУ», Громадянської мережі ОПОРА та Центру прав людини ZMINA були обговорені в режимі відеоконференції та здебільшого враховані.

Ця інформація підготовлена громадською організацією «Громадський холдинг «ГРУПА ВПЛИВУ» за підтримки Міжнародної фундації виборчих систем (IFES), Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), Міністерства міжнародних справ Канади та британської допомоги від уряду Великої Британії. Будь-які думки, викладені у цій публікації, належать автору і не обов’язково відображають погляди USAID, урядів США, Канади або Великої Британії.

***

Якщо у вас є питання про зміст Постанови, ви Ви можете залишити їх у цій гугл-формі. А ми намагатимемося Вам допомогти знайти відповідь!

Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ” планує виготовити листівки про зміну виборчої адреси у форматі А5. Просимо Вас заповнити форму з визначенням кількості необхідної для розповсюдження та контакти, куди направляти матеріали.

Завершився збір пропозицій від громадських організацій до Програми діяльності Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України в рамках підготовки Плану дій Уряду, який тривав з 17 квітня.

Наразі можна ознайомитися з наступними пропозиціями: 

Пропозиції від Коаліції громадських об‘єднань ВПО «Альянс-Україна», підтримані громадськими організаціями «ВО «Українці Донбасу і Криму», «Переселенці Криму та Донбасу», «ВО ВПО «Україна – моя сім‘я», «Союз переселенців «Мир на долоні», «Кримська Громада», ОП «Спільна справа», «Донбас український». Пропозиції: файл 1, файл 2.

Пропозиції від ГО «Регіональний центр прав людини».

Пропозиції від ГО «Кримський центр ділового та культурного співробітництва «Український Дім».

Спільні пропозиції від: ZMINA. Центр прав людини, БФ “Право на Захист”, ГО “Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”, Українська Гельсінська спілка з прав людини, ГО “Кримська правозахисна група”, ГО “Донбас СОС”, Центр громадянської просвіти «Альменда”, БФ “Восток-СОС”, ГО “КримSOS”, Об’єднання родичів політв’язнів Кремля, представників агенцій ООН УВКБ (Лідії Кузьменко) та OCHA (Дарини Толкач), а також експертки Олександри Дворецької.

Пропозиції від Громадської спілки «Українська Гельсінська спілка з прав людини» (УГСПЛ).

За матеріалами Мінреінтеграції

Прем’єр-міністрові України Шмигалю Д. А.

Шановний Денисе Анатолійовичу!

Ми, громадські  організації, що опікуються питаннями захисту прав людини, звертаємося до Вас із приводу формування Програми діяльності Уряду та плану заходів з її реалізації.

7 травня 2020 року Комітетом Верховної Ради України з питань економічного розвитку було ухвалено рішення щодо скерування на доопрацювання проєкту Програми діяльності Уряду, затвердженої 2 квітня 2020 року Кабінетом Міністрів України. Також проєкт програми не був підтриманий і іншими парламентськими комітетами, зокрема й Комітетом ВР з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій.

Ми, як представники правозахисних організацій, не могли не звернути уваги на те, що в Програмі діяльності Уряду України питання захисту прав людини та основоположних свобод не знайшли належного місця. Номінальну згадку необхідності розв’язання системних проблем у сфері захисту прав і свобод людини в передостанньому підпункті останнього пункту програми неможливо вважати належним для програми діяльності уряду сучасної демократичної країни.

Ми розуміємо всю складність поточної ситуації. Пандемія COVID-19, економічний спад, світова фінансова криза, війна з Росією та багато інших проблем перебувають у фокусі уваги Кабінету Міністрів. Утім, нехтування питанням розбудови державної політики щодо забезпечення прав людини та основних свобод у стратегічному документі може призвести до тяжких наслідків для всієї країни.

Права людини мають бути змістоутворювальним базовим елементом для всієї діяльності Уряду. Це відповідає Конституції України: відповідно до статті 3, права і свободи людини та їхні гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. На жаль, у Програмі діяльності Уряду цієї базової складової немає. Це неодмінно відіб’ється і на роботі міністерств, і на реалізації базового документа – Національної стратегії у сфері прав людини.

Ця стратегія спрямована на вдосконалення діяльності держави щодо утвердження і забезпечення прав людини та основоположних свобод, створення дієвого механізму їхнього захисту в Україні та розв’язання системних проблем. Стратегія також сприяє виконанню Україною своїх зобов’язань у сфері реалізації Цілей сталого розвитку ООН, щодо чого наша держава звітуватиме цього року. Стратегія та план дій до неї сприяли й тому, що Україна тримала на порядку денному і виконання своїх зобов’язань за різноманітними угодами у сфері захисту прав людини. На Кабінет Міністрів покладається обов’язок напрацювання плану дій на її виконання. Зокрема, Міністерство юстиції України відповідає за збір та аналіз інформації від органів державної влади щодо виконання плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини, організацію публічного звітування про її виконання, доопрацювання з урахуванням результатів такого обговорення.

Тому ми, громадські  організації, що опікуються питаннями захисту прав людини, звертаємося до Вас із проханням під час доопрацювання програми діяльності й розробленні плану дій Уряду, що міститиме конкретні індикатори досягнення успіху в різних сферах, включити тематику прав людини до пріоритетів своєї роботи та роботи Міністерства юстиції України. Це важливо для того, щоб захист прав людини в Україні не залишився лише на папері, не відбувався за залишковим принципом, а став справжньою основою роботи Уряду. Ми переконані, що Міністерство юстиції має відігравати провідну роль в імплементації цієї державної політики через регулярне звітування Уряду про реалізацію Національної стратегії у сфері прав людини та інформування громадськості про дії, вчинені Урядом для покращення ситуації з правами людини в Україні.

Організації, які підписали звернення:

Центр прав людини ZMINA
Кримська правозахисна група
Український Рух Пацифістів
Центр громадянських свобод
Правозахисний ЛГБТ-Центр “Наш світ”
ГО Центр “Соціальна Дія”
БФ “Право на захист”
ГО “КримСОС”
Освітній дім прав людини – Чернігів
ГО “Точка опори ЮА”
ГО “Асоціація “Жінки в медіа”
БО БФ “Стабілізейшен Суппорт Сервісез”
ГО “Україна без тортур”
БФ “Восток SOS”
ГС “Фундація Відкритий Діалог”
ГО “Донбас СОС”
ГО “Асоціація ЛГБТ “ЛІГА”
Українська Гельсінська спілка з прав людини
Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”
Харківський інститут соціальних досліджень
Проєкт “Без кордонів”

В останні дні ми все частіше чуємо про місцеві вибори, в тому числі про можливість їх проведення на територіях, що наразі тимчасово окуповані. Озвучувати ці прагнення важливо, навіть за умови того, що така перспектива є не надто реалістичною.

Чергові місцеві вибори, нагадаю, на нас чекають менш ніж за півроку, в останню неділю жовтня. І є речі, які відбудуться однозначно і про які варто пам’ятати та знати.

Що відбулось?

Важливість новини полягає в тому, що громадяни України тепер можуть змінити виборчу адресу, що дозволить людині голосувати як на загальнодержавних, так і на місцевих виборах там, де вона фактично проживає, на підставі мотивованого звернення. Тобто тепер не доведеться виловлювати квитки на сайті «Укрзалізниці» чи моніторити приватного перевізника, щоб поїхати і проголосувати. Якщо казати ще простіше і по суті, то тепер ми зможемо голосувати за владу там, де вона на нас реально впливає, а не там, де ми маємо «прописку».

Подібне стало можливим завдяки прикінцевим та перехідним положенням Виборчого кодексу, через які змінилась стаття 8 закону «Про державний реєстр виборців» про визначення виборчої адреси. Багаторічна робота громадськості дала свої результати.

Про кого ми говоримо?

Ми говоримо про дві «категорії» — внутрішньо переміщених осіб та мобільних всередині країни громадян, а по суті – всіх виборців, які живуть не за місцем реєстрації/чиє місце фактичного проживання відрізняється від зареєстрованого.

За інформацією Мінсоцполітики, на початок року в Україні обліковано понад 1,4 мільйон переселенців з Донбасу та Криму, з яких понад 1 мільйон має виборчі права. Звісно, ця цифра може суттєво відрізнятись від реальності, адже державна політика стосовно мешканців тимчасово окупованих територій «стимулює» їх отримувати довідку переселенця, аби мати доступ до виплат, адміністративних чи банківських послуг. Інша ж частина громадян, які покинули свої домівки внаслідок російської агресії, довідку не отримували або від неї відмовились. Разом з тим, ми говоримо про ще понад 3 мільйони дорослих громадян України, які мешкають не за місцем своєї реєстрації – які навчаються, працюють чи просто вже тривалий час живуть в нових громадах.

Всі вони і є потенційно новим електоратом. Вони можуть про це не знати, не задумуватись, але саме вони зможуть голосувати там, де реально живуть і витрачають свої кошти.

Що потрібно, аби проголосувати?

Аби змінити виборчу адресу, потрібно буде надати один з документів, що підтверджує фактичне проживання: довідку переселенця, договір оренди житла, свідоцтво про ведення підприємницької діяльності або про право власності на житло, документ, що засвідчує перебування у шлюбі, родинних відносинах або здійснення догляду за особою, яка має зареєстроване місце проживання, яку виборець хоче визначити своєю новою виборчою адресою.

Тобто проголосувати можуть всі люди, які зможуть підтвердити своє фактичне місце проживання вище зазначеними документами! І їх немало.

На жаль, як і на минулих виборах, проголосувати не зможуть ті, хто «прописки» не має взагалі, а таких понад мільйон. Звісно, для них є варіанти, і навіть два — ставати на облік в центр для бездомних осіб або звертатись до реєстру виборців. І те, й інше — не стільки складно, як малоймовірно. Але є хороша новина — про це знають і говорять громадські, міжнародні організації та навіть члени ЦВК, а значить можуть бути зміни і тут.

Саме ЦВК пропонує розглянути низку змін, зокрема до закону «Про державний реєстр виборців» щодо виключення встановленого переліку документів, що підтверджують фактичне проживання виборця за тієї адресою, яку він хоче визначити новою. Це значне спрощення процедури надасть можливість тим, хто не має реєстрації місця проживання, вказати у заяві лише адресу житла.

Про що варто пам’ятати

Робити «все в останній день» цьогоріч і надалі вже не вийде.

Змінити виборчу адресу потрібно виключно у міжвиборчий період та не пізніше ніж на 5-й день після початку виборчого процесу. Цього року «вікно можливостей» розпочнеться з 1 липня і триватиме до початку вересня. Точна дата стане відома тільки після того, як Верховна Рада прийме рішення про проведення місцевих виборів.

З хорошого можна додати ось що: змінити виборчу адресу тепер можна буде онлайн без необхідності візитів до Реєстру виборців. З приводу цього очікується відповідне рішення ЦВК. Тож давайте не пропустимо цей період і зробімо все завчасно.

Громади мають дізнатись

Ті, хто був вимушено переміщений чи фактично проживає у громаді – тепер електорат. Ще недавно ми говорили, що діюча влада вже активніше реагує на звернення переселенців щодо питань, які їх цікавлять — житла, захисту дітей, які постраждали від конфлікту тощо.

Тож, чинні мери, депутати та потенційні кандидати — зверніть увагу, що переселенці та трудові мігранти тепер і є ваш новий електорат. Звісно, якщо вони змінять ту саму виборчу адресу. І не забувайте: в окремих населених пунктах частка таких осіб не те що значна, а реально суттєва! Надзвичайно важливо бачити всю картинку виборця, враховувати його потенціал і потреби.

Замість висновків

Явка на місцеві вибори, як свідчить попередній досвід, є значно нижчою, ніж на вибори президентські чи парламентські. Звісно, однією з причин для багатьох була відсутність можливості проголосувати, а також складнощі, що супроводжують тих, хто їх вирішував. Проте в контексті децентралізації хочеться звернути увагу на те, що саме місцева влада тепер має бути нашим першим кроком на шляху розвитку громад та країни в цілому.

А тому і самі місцеві вибори є надзвичайно важливими. Тим більше, що тепер ми, як переселенці чи трудові мігранти, зможемо на них проголосувати. Мріяв? Дій!

Юристка Громадського холдингу “ГРУПА ВПЛИВУ” Марія КРАСНЕНКО
для НВ, 12 травня 2020 р.

Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ” дуже плідно поспілкувався з партнерами під час онлайн-зустрічі “Виборчі права ВПО? Це про нас!”.

Порядок денний – місцеві вибори та ідеї для інформаційної кампанії щодо підвищення обізнаності ВПО та трудових мігрантів про їхнє право обирати місцеву владу. Нагадаємо, за Виборчим кодексом відтепер усі мобільні громадяни мають право голосувати за місцем проживання.

Київ, Полтава, Харків, Запоріжжя, Луцьк, Коростень, Козятин, Миколаїв, Ужгород, Сторожинець, Вінниця, Конотоп, Тернопіль – ось неповна географія нашого творчого “зумування”!

Дякуємо добрим і надійним друзям, усім, хто до нас долучився й запропонував ідеї для роботи з виборцями та місцевою владою!

Долучайтеся до кампанії #КоженГолосВпливає!!!

Карантин накладає на наше звичне життя певні обмеження. Велика кількість послуг, які ми звикли отримувати від держави офлайн, відтепер недоступні. Але на щастя, ще до початку пандемії в України вже було створено низку електронних сервісів, які дозволяють отримати звичні для всіх нас державні послуги в режимі онлайн. Саме про них і буде цей і серія наступних матеріалів.

Що таке “електронні сервіси”

Електронний сервіс або е-сервіс  – це послуги, які надаються за допомогою електронних засобів та спеціальних платформ. Простіше, це ті послуги, які ви можете отримати наприклад через ваш смартфон. Якщо ви колись чули словосполучення “держава в смартфоні”, то це якраз про такі електронні сервіси. Наразі в України ситуація з такими сервісами складна. У 2018 році ООН порахувала, що Україна  за індексом “e-participation” посіла 82 місце у світі, бо поки в світі все більше послуг отримують через Інтернет, у нас ще існують Книги бухгалтерського обліку та паперові довідки з лікарні. Але як запевняє нас профільне міністерство – Міністерство цифрової трансформації – ця ситуація тимчасова. Відповідно до планів відомства щодо “діджиталізації” країни, до 2024 року 100% публічних послуг будуть доступні онлайн, а 95% селищ, міст, парків та вагонів метро матимуть доступ до швидкісного інтернету. Вже зараз працює додаток “Дія”, про яку ми розкажемо трохи згодом.

Як скористатися 

Електронні сервіси в переважній своїй більшості є безкоштовними. Однак для того, щоб скористатися ними, потрібно зробити певну роботу. Перш за все – зареєструватися.

І тут мова йде не просто про звичні – логін та пароль і СМС-підтвердження. Коли справа стосується держави, механізми цієї реєстрації стають серйознішими. Зареєструватися на електронних сервісах можна кількома способами.

Це може бути:

• ідентифікація через сервіс за допомогою електронної пошти
• електронний цифровий підпис (ЕЦП)
• BankID
• Mobile ID
• поштова скринька на домені gov.ua
• карта киянина (для окремих сервісів).

Ми розкажемо тут про два з них, а саме про ЕЦП та BankID. Електронний цифровий підпис – це витвір криптографії або науки, яка вивчає як за допомоги математики захистити вашу інформації від зловмисників. І саме завдяки криптографії, а простіше – шифруванню і з’явився цей ЕЦП. По суті, це вид електронного підпису, отриманого в результаті криптографічного перетворення набору електронних даних та дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Для вас ЕЦП це такий собі шматок інформації, зашифрованої особливим способом, яка дозволяє ідентифікувати вас при комунікації з іншими користувачами та електронними сервісами.

Отримати цей ключ може кожен. Для цього потрібно звернутися у спеціальну установу, яка має право випускати ЕЦП. В України таких установ 24. Акредитованими центрами сервісу сертифікації ключів є центр обслуговування платників податків (“Податкова”), “АЦСК органів юстиції України”, банки (Приватбанк, Ощадбанк, Укрсиббанк, інших банків).

Для отримання ЕЦП необхідно подати наступні документи:

• Реєстраційна картка (для фізичної особи) встановленого зразка, заповнена та підписана у двох примірниках;
• Копія паспорта підписувача (копії 1-2 сторінок (3-6 за наявності відміток) та сторінка з відміткою про реєстрацію місця проживання) або копія паспорта виготовленого у формі картки, що містить безконтактний електронний носій (копії лицьового та зворотного боку та копія паперового витягу з Держреєстру про адресу реєстрації місця проживання, або копія Довідки про реєстрацію місця проживання фізособи), або паспорта громадянина України для виїзду за кордон з відміткою про постійне місце проживання в іноземній державі, засвідчена підписом власника;
• Копія картки платника податків, засвідчена підписом власника. У разі, якщо через релігійні переконання фізична особа відмовилась від реєстраційного номеру облікової картки платника податків, копія картки платника податків не подається, замість цього подається копія сторінки паспорту з відміткою про таку відмову.

Багато? Так, але така ціна швидкості та комфорту, який ви отримуєте, використовуючи ЕЦП в своїй комунікації з державними органами. Крім того, це не запитується за умови звернення через банк, адже ці дані в нього вже наявні! Верифікація (verification) — підтвердження за допомогою перевірки доказів того, що продукт, процес чи обслуговування відповідає встановленим вимогам. Тобто у випадку з онлайн реєстрацією, верифікація це підтвердження того факту, що ви – це саме ви, а не інша особа, яка використовує ваші персональні дані.

Саме таким інструментом є верифікації за допомогою BankID. Для того, щоб отримати  державну послугу через BankID, користувач має верифікувати себе через свій банківській профіль. Фактично, факт того, що ви – це ви, підтверджує банк, послугами якого ви користуєтесь. При реєстрації ви вводите логін/пароль свого інтернет-банку, проходите другий етап авторизації (наприклад, введення SMS-пароля) і таким чином підтверджує свою особу.

На офіційному сайті сервісу (bankid.org.ua) описано наступний алгоритм, який повинен виконати користувач, аби скористатися інструментом BankID.

1. Громадянин обирає на державному сайті «Увійти через BankID».
2. У вікні, що відкрилося, обирає свій банк.
3. У наступному вікні він бачить, яку інформацію про нього буде передано відповідному сайту. Підтверджує згоду введенням логіна та пароля свого інтернет-банку.
4. Вводить SMS-пароль (для деяких банків другий етап авторизації може відрізнятися).
5. Банк передає державному сайту необхідну інформацію (наприклад, П. І. Б. і скановану копію паспорта).

В наступних матеріалам ми розкажемо про існуючі національні електронні сервіси в України. На сьогодні їх вже понад 60.

Майже 600 млн грн недоотримали люди похилого віку, пенсії яких і так є мізерними

Попри те, що зараз карантин і до моменту його закінчення (та 30 днів після) переселенці не мають потреби звертатись за проходженням ідентифікації в Ощадбанк, соціальні виплати продовжено автоматично. Це не відмінило старих проблем. Проблем, які не вирішив ні уряд Гройсмана, ні уряд Гончарука, ні тепер уже уряд Шмигаля. Я кажу про заборгованості.

Так сталось, що два роки тому хтось в Кабміні вирішив прописати, що «суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України». Щоправда, сам порядок ніхто не передбачив як тоді, так і не поспішає робити це зараз. Так і залишаються внутрішньо переміщені особи без своїх законних коштів.

Якщо говорити простіше, то якщо ви зараз виїдете з Донецька, Луганська чи Горлівки (а точніше після того, як відкриють КПВВ) і звернетесь до Пенсійного фонду з метою поновлення виплат і отримання «заборгованості», то вам скажуть — вибачте, немає порядку, звертайтесь до суду.

Що ще страшніше, то навіть наявність судового рішення, яке ви отримаєте в кращому і найоптимістичнішому випадку протягом півроку, не змінить ситуацію. Як і не змінюють її сотні інших судових рішень або рішення проти самого Кабінету міністрів України в частині визнання норми невідповідною закону. Ще в травні 2018 року ми вирішили йти в суд проти КМУ і виграли його в першій інстанції. Окружний адміністративний суд Києва визнав, що виплата пенсії має здійснюватись відповідно до закону, як це було раніше і ніякий уряд не може це вирішувати. На жаль, віз і далі там. А сотні, тисячі людей і далі очікують.

У 90% таких справ виплати Пенсійним фондом здійснені не були взагалі або ж виконуються частково. Під частковістю я маю на увазі поновлення виплати з моменту звернення. Смішно те, що поновлювати мають і так, а от рішення — виконувати. Та як показує досвід, судові рішення не страшні українському Пенсійному фонду.

Якщо говорити про цифри, то на початок червня минулого року на виконання судових рішень у справах з питань пенсійного забезпечення щодо переселенців лише у 2019 нараховано 543,1 млн грн. Виплачено — 43,0 млн грн. А загальний борг лише за цією категорією справ становить майже 600 млн грн.

Тобто майже 600 млн грн недоотримали люди похилого віку, пенсії яких і так є мізерними. Чи варто говорити тут про результати? Ось як про повернення на тимчасово окуповані території (бо там є житло) хвороб чи смерті?

Тому основний посил, як і два роки тому, залишається незмінним: необхідно скасувати таку норму, чи, під виглядом компромісу, таки розробити механізм, за якого люди би отримували те, що їм належить. І, між іншим, рішення суду обов’язкові до виконання навіть Кабміном, навіть Пенсійним фондом. Адже ми всі рівні, чи не так?

Юристка Громадського холдингу “ГРУПА ВПЛИВУ” Марія Красненко, НВ, 6 травня 2020

Фото

В Україні близько 2,5 млн людей з інвалідністю, які мають право голосу. Але справа в тому, що наявність права голосу в Україні ще не означає, що громадянин може скористатися ним. Значна кількість людей з інвалідністю систематично стикаються з перешкодами при реалізації виборчих прав.

Напередодні Загальноєвропейського дня боротьби за рівні права і проти дискримінації людей з інвалідністю, який з 1992 року відзначають 5 травня, було опубліковано відразу кілька звітів про порушення виборчих прав громадян України з інвалідністю. Офіс Омбудсмена опублікував щорічну доповідь про стан дотримання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні, в який присвятив увагу порушенням виборчих прав осіб з інвалідністю. Серед іншого в цій доповіді зазначено, що 10% всіх повідомлень про порушення виборчих прав громадян стосувались відсутності доступу до виборчої дільниці для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення. Основними проблемами є архітектурна недоступність приміщень для голосування, відсутність бюлетенів, дубльованих шрифтом Брайля, незабезпечення субтитрування і сурдоперекладу мовлення на загальнонаціональних телеканалах. Результати моніторингових візитів показали, що «більшість виборчих дільниць у таких містах, як Вінниця, Львів, Тернопіль,Черкаси та Київ не пристосовані до потреб людей з інвалідністю».

Експерти Громадянської мережі ОПОРА в своїй доповіді «Дотримання виборчих прав людей з інвалідністю під час виборчих кампаній 2019 року» підрахували, що із загальної кількості в 29 989 виборчих дільниць в Україні 1 518 виборчих дільниць знаходиться вище 1-го поверху і ще 3 369 виборчих дільниць не облаштовано пандусами.

Тобто виходить, що люди, голоси яких важливі та можуть стати вирішальними на виборах, не можуть скористатися своїм правом обирати безпосередньо на виборчій дільниці або змушені долати штучні бар’єри аби зробити це. Як свідчить приклад громадян з інвалідністю в Україні, демократія – це не лише про право обирати, але і про доступність можливостей реалізації цього права. 

«Якщо звести до суті, то доступною є та дільниця, до якої можна дістатись. Тобто вона знаходиться або на першому поверсі, або має пандус, ліфт, місце для паркування спецтранспорту, а дорогою до них не трапляється перешкод. Не менш важлива наявність місць, де можна відпочити, належна висота поверхонь у кабінках, їх освітленість та можливість ознайомитись з інструкціями різним способом — крупним шрифтом, Брайля, викладеними письмово або за допомогою перекладача жестової мови тощо», – з статті Марії Красненко, юристки Громадського холдингу «ГРУПА ВПЛИВУ» для НВ.

У щорічній доповіді Уповноваженого ВРУ з прав людини про стан додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні особливу увагу приділено протидії дискримінації за ознакою інвалідності та стану здоров’я щодо виборчих прав. Враховуючи, що відповідно до Конституції наступні місцеві вибори плануються на 25 жовтня 2020 року, ця інформація є особливо актуальною.

Проведений моніторинг та аналіз звернень громадян засвідчив те, що люди з інвалідністю не мають змоги повною мірою реалізовувати свої права нарівні з іншими громадянами у сферах освіти, охорони здоров’я, праці, користування транспортними послугами, безперешкодного доступу до об’єктів житлово-комунального та громадського призначення, доступу до інформації та реалізації виборчих прав.

Наприклад, на Уповноваженого ВРУ з прав людини надійшло 1 754 повідомлень про порушення виборчих прав громадян, із них 10% повідомлень стосувались відсутності доступу до виборчої дільниці для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення. Поширеним порушенням виборчих прав людей з інвалідністю є архітектурна недоступність приміщень для голосування. На дільницях були відсутні бюлетені, дубльовані шрифтом Брайля. Передвиборчі дебати не були забезпечені субтитруванням і сурдоперекладом мовлення.

Враховуючи ці порушення задля забезпечення виборчих прав людей з інвалідністю на наступних виборах, Уповноваженим була надана низка рекомендацій Парламенту, центральним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування. Зокрема, закликано Центральну виборчу комісію внести зміни до Вимог до приміщень дільничних виборчих комісій та приміщень для голосування.

«Ми зазначаємо важливість таких рекомендацій, а також тих кроків, які вже роблять органи державної влади у забезпеченні доступності виборів для осіб з інвалідністю. Також звертаємо увагу, що питання доступності виборчих прав для осіб з інвалідністю полягає в доступності всіх аспектів  –  процедур, приміщень та матеріалів», – зазначила Марія Красненко, юристка Громадського холдингу «ГРУПА ВПЛИВУ».

Нагадаємо, що наприкінці 2019 року для сприяння Центральній виборчій комісії в підготовці й розробці нормативних документів, спрямованих на забезпечення та реалізацію виборчих прав людей з інвалідністю та поліпшення їх доступності, а також інших маломобільних груп населення до виборчого процесу, було створено робочу групу з питань забезпечення реалізації та захисту виборчих прав людей з інвалідністю, до якої увійшли представники громадських організацій.