Народні депутати пропонують чергові зміни до Закону України “Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України” № 2923-IX.  Законопроєкт зареєстровано 30 січня за реєстраційним номером 14413. 

Ініціатори вказують, що актуальність прийняття цього проєкту Закону зумовлена безпідставними відмовами у поданні заяви на компенсацію окремим співвласникам житла, знищеного внаслідок збройної агресії РФ. Зокрема, підставою для неприйняття заяви називають відсутність державної реєстрації частки одного зі співвласників у Державному реєстрі речових прав, хоча Закон № 2923-IX не встановлює такого обов’язку як умови звернення за компенсацією. Крім того, Закон № 2923-IX дозволяє одному співвласнику подати заяву за відсутності заперечень інших, однак не визначає строків подання таких заперечень і не уточнює, що вважати підтвердженням їх відсутності. Також у низці норм використовується поняття “власник” без прямої згадки “співвласника”, що створює ризик звуження кола осіб, які мають право на компенсацію. Виявлені прогалини свідчать про необхідність законодавчого уточнення процедур для забезпечення належного захисту прав співвласників знищеного житла.

Законопроєктом пропонується:

• встановити пряму заборону відмовляти у прийнятті заяви про надання компенсації або у самій компенсації з підстав, не передбачених Законом № 2923-IX, у тому числі через відсутність відомостей про інших співвласників у Державному реєстрі речових прав;
• закріпити норму про заборону вимагати від співвласників, які не подають заяву і не заперечують проти її подання, обов’язкової реєстрації їхніх часток у Державному реєстрі речових прав чи подання будь-яких додаткових документів; 
• визначити, що відсутність заперечень інших співвласників вважається підтвердженою, якщо протягом одного місяця з дня подання заяви жодних заперечень не подано;
• уточнити термінологію Закону № 2923-IX доповнивши положення про отримувача компенсації та подання документів формулюванням “власник або співвласник”.

Посилання:

Проєкт Закону про внесення змін до деяких законів України щодо соціального захисту та підтримки дітей, які постраждали внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України доступний за посиланням: https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/Card/58931 

У випуску “Новинних пліток” за грудень 2025 та січень 2026 року Вікторія та Олеся розповіли про ключові зміни та ініціативи у сфері захисту прав ВПО та постраждалого населення.

Стратегічні рішення. Верховна Рада ухвалила законопроєкт про основні засади житлової політики, який передбачає скасування старого Житлового кодексу. Законом запроваджується соціальна доступна оренда житла з можливою компенсацією плати, формуються фонди житла для оренди та створюється цифрова черга.

Зайнятість та бізнес. Державна служба зайнятості пропонує вакансії із наданням житла, найбільше з яких відкрито у Дніпропетровській, Івано-Франківській, Полтавській, Чернігівській та Київській областях. Крім того, Кабінет Міністрів запустив грантову допомогу для енергостійкості бізнесу. Одноразову виплату на резервне живлення можуть отримати ФОП 2-3 груп, а сума залежить від кількості працівників.

Соціальна підтримка та пенсії. З 1 січня 2026 року призупинено виплати пенсіонерам, які не пройшли ідентифікацію до 31 грудня 2025 року. Для поновлення виплат необхідно пройти фізичну ідентифікацію та підтвердити неотримання пенсії від РФ (дедлайн — 1 квітня). Також для працюючих батьків запрацювала програма «єЯсла» — фінансова допомога на догляд за дітьми віком від 1 до 3 років для тих, хто виходить на роботу на повний день.

Відновлення пошкодженого майна. У програмі «єВідновлення» оновлено розрахунок вартості ремонтних робіт, яка в середньому зросла на 27,5%. До переліку компенсації також додали відновлення каналізації, опалення, газопостачання та електропостачання, проте граничні суми виплат залишилися незмінними.

Більше новин, деталей та аналітики – у нашому бюлетені https://www.vplyv.org.ua/archives/10383

Слухайте повний випуск на: YouTube Spotify for Podcasters Apple Podcasts MEGOGO Audio

Опис зображення: У верхньому лівому куті напис “Створено ГРУПОЮ ВПЛИВУ”, у центрі — фото ведучих Вікторії та Олесі, внизу — “Новинні плітки. Грудень 2025 – Січень 2026”.

Коаліція громадських організацій, що опікуються питаннями захисту прав постраждалих внаслідок збройної агресії проти України, неодноразово звертала увагу на проблему практичної реалізації положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 299 «Про деякі особливості виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (Постанова № 299). Починаючи з січня 2026 року, пенсіонери, які тимчасово проживають за межами України або які проживають на тимчасово окупованих територіях України (ТОТ України), а також ті, які виїхали з ТОТ України та проживають на підконтрольній Україні території, стикнулися з неправомірним припиненням виплати пенсії. 

Опис проблеми

Отримувачі всіх видів пенсії, зокрема і пенсії по інвалідності та втраті годувальника, у січні 2026 року залишилися без жодного джерела доходу. В умовах екстремальних погодних умов, екстрених відключень електроенергії, постійних повітряних атак, а також враховуючи, що органи Пенсійного фонду України (ПФУ) не ведуть прийом громадян під час повітряної тривоги, люди змушені годинами стояти в чергах під сервісними центрами ПФУ на морозі. Така ситуація створює реальні загрози життю та здоров’ю людей, погіршує фізичний і психологічний стан пенсіонерів, а також ускладнює реалізацію ними права на пенсійне забезпечення та соціальний захист. 

ПФУ у своїх діях посилається на Постанову № 299, відповідно до пункту 5 якої ПФУ до 31 грудня 2025 року був зобовʼязаний провести заходи щодо підтвердження інформації про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації (рф). Ця норма стосується пенсіонерів з числа осіб,  які проживають на ТОТ України, та осіб, які під час тимчасової окупації виїхали на підконтрольну Уряду України територію, і на дату набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення» отримували пенсію. З повідомлень громадян, які дедалі більше звертаються зі скаргами до громадських організацій, стає очевидним, що ПФУ не вжив усіх необхідних заходів відповідно до Постанови № 299. Таким чином, ПФУ, припинивши виплату пенсій,  фактично переклав відповідальність за збої у своїй роботі на пенсіонерів, які з огляду на вік і стан здоров’я перебувають в особливо вразливому становищі. 

Крім того, фіксуються випадки, коли ПФУ зупинив виплати на підставі непроходження фізичної ідентифікації людям, які згідно із законодавством не повинні були її проходити, або які пройшли ідентифікацію в банку чи через «Дія.Підпис». 

Загалом ПФУ не провів належної, системної та своєчасної розʼяснювальної роботи щодо порядку застосування Постанови № 299, умов та строків виконання вимог, а також правових наслідків для отримувачів пенсій. Це призвело до неоднакового і суперечливого застосування Постанови № 299 у різних регіонах та стало причиною масового необґрунтованого припинення пенсійних виплат.

Звертаємо увагу на кричущі випадки припинення пенсійних виплат, які вказують на суперечність і часом абсурдність нормативного регулювання, технічні збої в програмному забезпеченні ПФУ, а також непропорційне перекладання обов’язку ПФУ на самих пенсіонерів. Зокрема, фіксуються випадки припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеним дітям загиблих захисників України, для яких пенсія по втраті годувальника є єдиним гарантованим державою засобом до існування. Такі діти не є суб’єктами жодних правовідносин із пенсійною системою РФ. Отже, застосування до них вимог, передбачених Постановою № 299, є юридично необґрунтованим, непропорційним і суперечить принципу найкращих інтересів дитини. Також є випадки припинення виплати пенсії особам, які виїхали з ТОТ України до досягнення пенсійного віку або до встановлення інвалідності й оформили пенсію на підконтрольній території України. Серед таких пенсіонерів опинилися й учасники бойових дій, які є внутрішньо переміщеними особами (ВПО), та у зв’язку зі встановленою інвалідністю отримують пенсію. 

З аналізу звернень громадян до громадських організацій можна виокремити низку обставин, які свідчать про непропорційні дії ПФУ та Міністерства соціальної політики, сім’ї та єдності України (Мінсоцполітики):

1. Постановою № 299 не передбачено способу подання заяви про неодержання пенсії від рф для пенсіонерів, які внаслідок інвалідності та досягнення похилого віку не здатні самостійно звернутися до органу ПФУ. Зокрема, зазначене стосується пенсіонерів, які перебувають на підконтрольній території України та одержують пенсію на банківську картку. Таким  пенсіонерам було припинено виплату пенсії в січні 2026 року, що може призвести до критичного стану здоровʼя та неможливості придбання життєво необхідних ліків і продуктів харчування.
2. Проведення «додаткової перевірки» тих пенсіонерів, які пройшли ідентифікацію та повідомили про неодержання пенсії від рф. Зазначена ситуація стосується пенсіонерів, які проживають на ТОТ, пройшли ідентифікацію в 2025 році та подали заяву про неодержання пенсії від рф до 31 грудня 2026 року. Проте в січні так і не отримали пенсію. На гарячій лінії ПФУ повідомляють, що «проводиться перевірка і зупинено виплати всім пенсіонерам з тимчасово окупованих територій».
3. Протягом 2025 року ПФУ не було проведено достатнього інформування пенсіонерів, які мали до 31 грудня пройти ідентифікацію та повідомити про неодержання пенсії від рф. Припинення пенсії відбулося без належного адресного попередження та інформування про шляхи відновлення.
4. Через технічні несправності порталу ПФУ пенсіонери не змогли пройти ідентифікацію в грудні 2025 року. Зокрема, після подачі заявки на відеоідентифікацію через Портал електронних послуг ПФУ (або мобільний додаток ПФУ), не надійшло підтвердження про дату та час проведення відеоідентифікації Наприклад, заявку було подано 10 грудня, однак листа з датою та часом відеоконференцзв’язку досі не надійшло. У зв’язку з цим виплату пенсії з січня 2026 року припинено. Або заявку на відеоідентифікацію було подано до 31 грудня, одержано лист із датою та часом її проведення, проте в призначений час із пенсіонером ніхто не зв’язався. Відповідно, виплату пенсії з січня 2026 року припинено.
5. Пенсіонери, які проходили відеоідентифікацію до жовтня 2025 року, не мали можливості зафіксувати усну заяву про неодержання пенсії від рф. Лише наприкінці жовтня 2025 року було внесено зміни до Постанови Правління ПФУ від 20 листопада 2023 року № 49-2, якою затверджено порядок проведення ідентифікації за допомогою відеоконференцзв’язку. Змінами передбачено фіксацію усної заяви особи про одержання / неодержання пенсії, страхових виплат від органів пенсійного забезпечення рф. Отже, до внесення цих змін пенсіонери не мали такої можливості, внаслідок чого в січні 2026 року не отримали пенсію.
6. Припинено виплату пенсій особам, які тимчасово проживають за кордоном. Зокрема, пенсіонери користувалися картками «Ощадбанку», своєчасно проходили ідентифікацію через Портал електронних послуг ПФУ та отримували підтвердження про її успішне проходження, однак повідомлень про необхідність зазначення інформації щодо неотримання пенсії від рф не надходило. Повідомлення про припинення виплати пенсії, причини припинення та доступні шляхи для відновлення виплати пенсії не були доведені до відома пенсіонерів за кордоном.

Унаслідок непропорційних і необґрунтованих рішень уповноважених органів державної влади України, ухвалених без належної оцінки їхнього впливу та без урахування реалій воєнного часу, сотні тисяч людей в Україні в умовах постійних атак з боку держави-агресора, жахливих погодних умов та наслідків обстрілів енергетичної інфраструктури України опинилися без засобів до існування. 

Ми закликаємо до невідкладного реагування та врегулювання цієї кризової ситуації через автоматичне поновлення виплат, а також забезпечення адміністративно-правових гарантій, які унеможливлять позбавлення людей  засобів до існування внаслідок бюрократичних перешкод, дискримінаційної політики, правової невизначеності  та нормативних недоліків. 

Рекомендації

1. Негайно забезпечити автоматичне поновлення виплати пенсій усім громадянам України, яким виплату було припинено в січні 2026 року на підставі непроходження фізичної ідентифікації та/або відсутності у ПФУ інформації про неотримання особою пенсії від рф згідно з Постановою № 299. 
2. Під час розроблення нормативно-правових актів у сфері пенсійного та соціального забезпечення враховувати складне становище громадян України, які проживають під окупацією. Важливо уникати упередженого ставлення до жителів ТОТ України чи громадян України, які мають місце реєстрації на ТОТ України, та скасувати ініціативи, що створюють ризики порушення прав громадян, які перебувають в окупації, та зумовлюють або посилюють негативне сприйняття жителів ТОТ України.
3. Створити на базі Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів робочу групу для розроблення законодавчих змін у сфері пенсійного законодавства та захисту прав внутрішньо переміщених осіб з метою:

• аналізу проблем реалізації положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та положень Постанови № 299  щодо проходження ідентифікації особами, які тимчасово проживають за межами України або які проживають на тимчасово окупованих територіях України;
• перегляду та внесення змін до пункту 14⁴ розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з огляду на те, що його положеннями порушуються конституційні гарантії права на пенсійне забезпечення та соціальний захист, а  та суперечливу правозастосовчу практику, що негативно вплинуло на реалізацію права на пенсійне забезпечення сотень тисяч громадян України, зокрема й людей з інвалідністю, ветеранів, родин загиблих захисників України. 

4. З метою забезпечення безперервності пенсійних виплат і мінімізації ризиків їх необґрунтованого припинення встановити право вільного вибору пенсіонером органу ПФУ, який призначає, поновлює та продовжує виплату пенсії.
5. З метою забезпечення своєчасної комунікації та інформування отримувачів пенсійних виплат пропонується:

• забезпечити наявність актуального номера телефону отримувачів пенсій у всіх пенсійних справах;
• запровадити системну SMS-розсилку для інформування осіб про необхідність проходження ідентифікації, а також про інші обов’язкові вимоги у сфері пенсійного забезпечення, строки їх виконання та можливі правові наслідки невиконання таких вимог, зокрема припинення або зупинення виплати пенсійних та інших соціальних виплат.

6. За результатами проходження ідентифікації забезпечити надання особі, яка її пройшла, витягу з інформаційної системи ПФУ про проведення фізичної ідентифікації із зазначенням дати проведення, строку дії, способу ідентифікації та підписом посадової особи органу ПФУ, яка проводила ідентифікацію. Наявність документального підтвердження проходження ідентифікації убезпечить від випадків необґрунтованого припинення виплати пенсій, вимог проходження повторної ідентифікації внаслідок технічних та організаційних збоїв у роботі органів ПФУ та інформаційних систем.
7. Розробити та внести  зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 299 «Про деякі особливості виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» з метою нормативного закріплення зазначених у пунктах 4–6 механізмів.

ГО «Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”»

Центр прав людини ZMINA

ГО «КРИМСОС»

БФ «Право на захист»

БО БФ «Стабілізейшен Суппорт Сервісез»

ГО «Донбас СОС»

Кримська правозахисна група

БФ «Схід SOS» 

ГО «Розуміння кризи»

На зображенні — вечір у квартирі під час вимкнення світла. У центрі композиції — бабуся в хустці, яка при світлі однієї свічки читає книгу онуку та онуці, що уважно її слухають. У руках у дівчинки рудий кіт. На задньому плані крізь вікно видніються силуети багатоповерхівок із поодинокими вогниками у вікнах.

Стратегічні рішення

Верховна Рада України ухвалила законопроєкт «Про основні засади житлової політики»

Цей закон створює нові правила у сфері житлової політики. Зокрема, він передбачає запровадження інституту соціальної (доступної) оренди з можливістю компенсації до 100 % орендної плати залежно від соціального статусу, рівня доходів і майнового стану людини чи сім’ї. Також передбачене формування фондів житла для оренди за доступну плату, без можливості їх приватизації або відчуження у приватну власність. Буде запроваджена система операторів соціального житла — неприбуткових організацій, відповідальних за управління таким житлом і надання його в оренду. Черга на отримання житла збережеться, але стане цифровою. Нині закон передано на підпис Президенту.

Джерело

Міністерство розвитку громад та територій України (Мінрозвитку) презентувало бачення ключових результатів і планів у сфері політики щодо внутрішньо переміщених осіб та тимчасово окупованих територій

У міністерстві повідомляють про впровадження комплексного підходу «Шлях евакуації», який, за їхнім визначенням, передбачає повний супровід людини — від моменту виїзду з місця проживання до безпечного розміщення. Також Мінрозвитку інформує про запуск дашборду* з розміщення евакуйованого населення, який має надавати дані про наявні вільні місця для тимчасового поселення. Окрім цього, у міністерстві повідомили про підготовку оновленого Порядку функціонування місць тимчасового проживання, затвердження якого планується у першій половині 2026 року.

*Дашборд – це екран, який в одному місці показує ключові показники та стан системи у вигляді цифр, графіків і індикаторів.

Джерело

Проєкт Стратегії зайнятості населення – 2030 від Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України (Мінекономіки)

Основна мета Стратегії — залучити щонайменше 2 мільйони людей, які нині не працюють або перебувають поза ринком праці, до економічної активності. Одним із ключових інструментів реалізації Стратегії має стати цифрова екосистема ринку праці «Обрій». За задумом Мінекономіки, вона покликана спростити всі основні процеси — від реєстрації безробітних до збору аналітики та моніторингу ринку праці в режимі реального часу. Також система передбачає підбір вакансій із використанням штучного інтелекту з урахуванням навичок і локації. Окремий фокус у Стратегії — розвиток програм навчання та перекваліфікації відповідно до потреб економіки. Зокрема, йдеться про гранти на професійний розвиток, які передбачають навчання за 155 робітничими професіями у 9 галузях економіки.

Джерело

Евакуація

Примусова евакуація в населених пунктах Донецької та Запорізької областей

Гаряча лінія з кризових питань 15-48 працюватиме у цілодобовому режимі для координації евакуації населення з небезпечних та прифронтових регіонів. Станом на початок січня 2026 року примусова евакуація відбувається в 11 населених пунктах 5 громад Донецької області. Для консультацій діють цілодобові гарячі лінії: 0800 500 121, +38 (073) 050-01-21. Для евакуації тяжкохворих та людей з інвалідністю, звертайтеся за номерами 0800 332 614, 0800 888 888. З початку 2026 року триватиме безкоштовне розселення евакуйованих донеччан на Закарпатті, у Львівській, Волинській, Чернівецькій та Полтавській областях.

У пʼяти населених пунктах двох громад Запорізької області оголосили обов’язкову евакуацію дітей з батьками або законними представниками. Жителі прифронтових громад Запорізької області за потреби евакуації можуть звернутися за такими телефонами: цілодобова гаряча лінія громадської організації «Координаційний гуманітарний центр» — 0800 339 291. Евакуаційні групи Національної поліції України — +38 (050) 272-72-76 (для жителів Пологівського району), +38 (097) 826-20-02 (для жителів Василівського району).

Джерело

Зайнятість

Зарахування педагогічного стажу для вчителів за кордоном

Українські педагоги, які навчають українських дітей за кордоном у верифікованих суботніх та недільних школах, зможуть зараховувати педагогічний стаж для отримання надбавки за вислугу років. До стажу зараховуватиметься викладацька робота обсягом не менше ніж 180 годин на рік, підтверджена договором (контрактом) або іншими належними документами.

Джерело

У 2025 році Служба зайнятості запропонувала понад 4500 вакансій з наданням житла

Станом на кінець року залишилося 796 таких пропозицій. Найбільше людей на такі роботи працевлаштовано у Дніпропетровській, Івано-Франківській, Полтавській, Чернігівській областях, а також на Київщині та у столиці. Серед вакансій з наданням житла найбільше пропозицій роботи для водіїв, вантажників, фахівців швейного виробництва, монтажників, кухарів, охоронників та слюсарів-ремонтників. Такі вакансії з наданням житла можна знайти на Єдиному порталі вакансій.

Джерело

За даними Державної служби зайнятості, у 2025 році роботу отримали 42,5 тисяч внутрішньо переміщених осіб (ВПО)

У 2025 році, за даними Державної служби зайнятості, роботу отримали 42,5 тисяч ВПО. Загалом послугами служби скористалися майже 100 тисяч ВПО, зокрема 7,9 тисяч пройшли професійне навчання, ще 5,4 тисяч — скористалися ваучерами на навчання, найчастіше за напрямами психології, водіння, медсестринства, соціальної роботи та кулінарії. Також ВПО отримали 1,3 тисячі мікрогрантів і 173 гранти на розвиток бізнесу, переважно у сфері послуг і торгівлі, а понад 24 тисячі осіб були залучені до громадських і суспільно корисних робіт. Опитування роботодавців у 2025 році також зафіксувало високий рівень готовності наймати ВПО — 94,4 %.

Джерело

Уряд розпочав пілотний проєкт цифровізації послуг центрів зайнятості

Уряд запустив пілотний проєкт із цифровізації послуг центрів зайнятості через систему «Обрій». Після налаштування онлайн-сервісів частина цих послуг надаватиметься також через центри надання адміністративних послуг (ЦНАП). Нині затверджено перелік із 12 послуг. Зокрема, йдеться про реєстрацію та поновлення статусу безробітного, подання заяв на отримання допомоги по безробіттю, отримання довідок щодо перебування на обліку та виплат, оформлення документів для працевлаштування іноземців, а також подання заяв на окремі види допомоги.

Джерело

Уряд запускає грантову допомогу для енергостійкості

Держава надаватиме одноразову грошову допомогу, яку можна використати виключно для забезпечення резервного або автономного живлення. Отримати допомогу можуть фізичні особи — підприємці (ФОП) ІІ та ІІІ групи єдиного податку, які працюють у сферах базових товарів і послуг: магазини, аптеки, сервіси, майстерні тощо. Розмір допомоги залежить від кількості найманих працівників: 1 працівник — 7500 гривень; 2 — 9000 гривень; 3 — 10 500 гривень; 4 — 12 000 гривень; 5 — 13 500 гривень; 6+ — 15 000 гривень. Подати заявку на грант можна на порталі «Дія».

Джерело

Освіта

Перші 55 українських суботніх і недільних шкіл за кордоном пройшли верифікацію

Ці освітні осередки відповідають державним вимогам і отримали право реалізовувати програму українознавчого компонента для дітей у різних країнах. Тепер держава офіційно визнає освіту, здобуту в таких школах, що дозволяє українським закладам перезараховувати результати навчання учнів. Верифікація суботніх і недільних шкіл — це офіційна процедура підтвердження відповідності освітнього осередку вимогам Міністерства освіти і науки України, яку проводить комісія за участю МОН і МЗС.

Джерело

Соціальна підтримка та пенсії

Як ВПО поновити пенсійні виплати у 2026 році: інструкція для осіб за кордоном та на тимчасово окупованих територіях (ТОТ)

З 1 січня 2026 року Пенсійний фонд України (ПФУ) тимчасово припинив виплати пенсій тим, хто не виконав обов’язкові вимоги до 31 грудня 2025 року. Виплати відновлюються в повному обсязі (з урахуванням заборгованості, але не більше ніж за три роки до звернення) після проходження необхідних процедур. Обов’язкові вимоги:

• пройти фізичну ідентифікацію. Деталі щодо проходження ідентифікації за посиланням;
• підтвердити, що пенсійні або страхові виплати від Росії не отримувалися (для осіб із ТОТ).

Після цього обов’язково перевірте статус в особистому кабінеті на порталі або в застосунку «Пенсійний фонд України» (розділ «Моя ідентифікація»). Рекомендується виконати процедури якомога швидше — після завершення виплати відновлюються автоматично.

Джерело

Ідентифікацію можна пройти за допомогою «Дія.Підпису» через мобільний застосунок «Пенсійний фонд України»

Пройти фізичну ідентифікацію для отримання пенсії можна онлайн через мобільний застосунок «Пенсійний фонд України» за допомогою «Дія.Підпису». Ця процедура дає можливість підтвердити особу без відвідування відділення ПФУ. Деталі та покрокова інструкція — за посиланням. Перевірити, чи ідентифікація пройшла успішно, можна у сервісі «Моя ідентифікація» у застосунку або на вебпорталі ПФУ.

Джерело

У ПФУ запроваджений подовжений режим роботи сервісних центрів

Нині 42 сервісні центри, які розміщені у великих містах, працюють з 07:00 до 20:00. Актуальну інформацію про режим роботи обраного вами територіального органу можна дізнатись за посиланням. Також доступні онлайн-способи записатися на прийом до сервісного центру — через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України та мобільний застосунок «Пенсійний фонд України». Переглянути алгоритм дій, щоб зареєструватися та отримати талон, можна за посиланням.

Джерело

Звільнені цивільні українці, яких Росія незаконно позбавила свободи, отримуватимуть разову допомогу в розмірі 50 000 гривень

Подати заяву людина може до Мінрозвитку. До заяви обовʼязково потрібно надати довідку від Обʼєднаного Центру з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України. Цивільні, незаконно позбавлені свободи, які повернулися на територію України самостійно, крім цього мають надати підтверджувальний документ про те, що особа визнана потерпілою у кримінальному провадженні.

Джерело

Звільнені цивільні українці, яких Росія незаконно позбавила свободи, отримуватимуть разову допомогу в розмірі 50 000 гривень

Подати заяву людина може до Мінрозвитку. До заяви обовʼязково потрібно надати довідку від Обʼєднаного Центру з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України. Цивільні, незаконно позбавлені свободи, які повернулися на територію України самостійно, крім цього мають надати підтверджувальний документ про те, що особа визнана потерпілою у кримінальному провадженні.

Джерело

Послуга медичного догляду для ВПО після евакуації

ВПО старшого віку та з інвалідністю можуть протягом 60 днів після евакуації з зони активних бойових дій отримати довготривалий медичний догляд, якщо є медичні показники та потреба у продовженні лікування. Послугу надають 212 закладів охорони здоров’я, які уклали договори з Національною службою здоров’я України (НСЗУ).

Джерело

З 1 січня 2026 року для працюючих батьків передбачена програма державної підтримки «єЯсла»

Нова допомога надається щомісячно матері або іншому законному представнику, які фактично доглядали за дитиною, зокрема дитиною з інвалідністю, та приступили до роботи у режимі повного робочого часу. Такий вид підтримки призначається з місяця, що настає після досягнення дитиною 1 року та по місяць досягнення дитиною 3-річного віку включно. Для оформлення слід звернутися до найближчого сервісного центру ПФУ.

Джерело

Корисна інформація для ВПО: виплати, проживання, медсестринський догляд

Національна соціальна сервісна служба України підготувала серію інфографік, у яких пояснюється, які послуги та виплати доступні для ВПО, як їх отримати та куди звертатися. Ознайомитися з інфографіками можна за посиланням.

Джерело

Соціальні послуги для постраждалих від сексуального насильства під час війни

Сексуальне насильство під час збройного конфлікту є злочином проти людяності і не має строку давності. Повідомити про пережите можна в будь-який час. Відповідальність завжди лежить на агресорі, а постраждалі мають право на соціальні послуги, медичну, психологічну та правничу допомогу. Якщо вам або вашим близьким потрібна підтримка, звертайтеся до спеціалізованих служб. Детальна інформація за посиланням.

Джерело

Як оформити житлову субсидію, якщо сім’я орендує житло та складається із ВПО

Звернутися можна за зареєстрованим або фактичним місцем проживання. Для підтвердження фактичного місця проживання ВПО надає довідку. Розмір субсидії залежить від складу домогосподарства, доходів та переліку житлово-комунальних послуг. При цьому допомога на проживання ВПО до доходу не зараховується.

Джерело

Відновлення та облік шкоди, житло

Понад 28 тисяч людей подали заявки на житлові ваучери з моменту запуску програми

Фінансування програми житлових ваучерів для ВПО із ТОТ, учасників бойових дій та людей з інвалідністю внаслідок війни планується розпочати наприкінці лютого. З моменту запуску послуги понад 28 тисяч осіб подали заявки. У регіонах, зокрема в Києві, працюють близько 1200 комісій, які вже ухвалили майже 4500 позитивних рішень. Статус заявки можна перевірити у мобільному застосунку «Дія».

Джерело

Додаткові 8,8 мільярда гривень на компенсації за програмою «єВідновлення»

За 2025 рік виплачено компенсації для понад 67 тисяч родин на загальну суму понад 31,5 мільярда гривень. З них за пошкоджене майно — виплати отримали майже 47 тисяч родин на загальну суму 4,4 мільярда гривень. Понад 19 тисяч родин отримали сертифікати для купівлі нового житла замість зруйнованого на суму 25,8 мільярда гривень.

Джерело

Оновлено розрахунок вартості ремонтних робіт у програмі «єВідновлення»

Переглянули вартість 65 видів робіт — від покрівлі та вікон до внутрішнього оздоблення та інженерних систем. У середньому вартість робіт зросла на 27,5 %. Також розширили перелік робіт, які можуть бути враховані в компенсації — відновлення каналізації, опалення, газопостачання та електропостачання. Граничні суми компенсацій нині залишаються незмінними.

Джерело

Понад 1200 ВПО подали заяву на іпотеку для придбання власного житла

З вересня 2025 року до ПФУ надійшло 1224 заяви від українців, які хочуть придбати житло. ПФУ вже призначив державну допомогу за 118 із цих заяв та вже перерахував на рахунки банків кошти для того, аби покрити 70 % першого внеску, 70 % щомісячних платежів за пільговими кредитами для ВПО. Нині, за умовами кредитування, держава покриває витрати на оформлення такого кредиту — це близько 40 тисяч гривень.

Джерело

Держава компенсуватиме витрати установам, які тимчасово безоплатно розміщують ВПО

Компенсація покриває комунальні послуги, скраплений газ та пічне паливо і надається за фактичну кількість днів перебування. Тривалість виплат — до двох місяців з дати подання заяви.

Джерело

Реєстр збитків отримав 100 000 заяв, поданих фізичними особами щодо компенсації шкоди від Російської Федерації

Кожна заява, отримана Реєстром, є належним чином поданим формалізованим викладом шкоди, завданої конкретній особі внаслідок агресії, та є першим етапом у процесі забезпечення справедливої компенсації постраждалим від війни. Подані на сьогодні заяви належать до категорій, які нині відкриті для подання, зокрема: смерть або шкода здоров’ю, катування та сексуальне насильство, вимушене переміщення, пошкодження або знищення житлового майна, а також інші форми матеріальної та нематеріальної шкоди, завданої фізичним особам.

Джерело

Різне корисне

Новий алгоритм визначення статусу територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або які є тимчасово окупованими

Уряд ухвалив зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 6 грудня 2022 року № 1364, які запроваджують новий алгоритм визначення статусу територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або які є тимчасово окупованими. Відтепер громади можуть самостійно подавати до Мінрозвитку свої пропозиції щодо зміни статусу населеного пункту, якщо він підпадає під відповідні критерії. Оновлення переліку відбуватиметься регулярно — не рідше одного разу на місяць.

Джерело

Аналітичні та інформаційні матеріали

Відео: Нам 10 років!

Стаття: 3 грудня — Міжнародний день людей з інвалідністю (огляд законодавства)

Стаття: Визнання результатів навчання осіб з ТОТ: затверджено перелік уповноважених ЗВО на 2026 рік

Стаття: Як вибудувати професійну комунікацію з пацієнтами (-ками) з інвалідністю та людьми старшого віку

Збірка: Перелік програм підтримки для внутрішньо переміщених осіб

Стаття: Про житловий ваучер та умови для його отримання

Стаття: Про озвучені світлофори

Роз’яснення: Як перевірити, чи пройшли ви фізичну ідентифікацію для отримання пенсії?

#ЗаконодавчаІніціатива № 14219-1 щодо соціального захисту та підтримки дітей, які постраждали внаслідок збройної агресії РФ проти України

#ЗаконодавчаІніціатива № 14243 щодо підтримки дітей, які постраждали внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України

#ЗаконодавчаІніціатива № 14385 щодо організації трудових відносин на територіях ведення бойових дій та тимчасово окупованих територіях

Аналіз законопроєкту щодо особливостей зайняття деяких посад в органах державної влади, інших державних органах та органах місцевого самоврядування громадянами України, які мають громадянство іноземної держави

Аналіз законопроєктів, які стосуються заборони виселення ВПО з місць тимчасового проживання

Звернення із закликом терміново вжити заходів для відновлення виплати пенсій громадянам України

Коментар Тетяни Дурнєвої для «Новини Донбасу» про відновлення пенсійних виплат громадянам України, незаконно припинених Пенсійним фондом у січні 2026 року

Завантажити в PDF

Уряд ухвалив рішення, яке тимчасово повертає виплати для частини пенсіонерів. Виплати пенсії відновлять до 1 квітня 2026 року тим, хто пройшой ідентифікацію, але не встиг подати до Пенсійного фонду повідомлення про неотримання виплат від РФ.

Що треба зробити?

Якщо ви пройшли фізичну ідентифікацію (в один із способів, у тому числі через відеоідентифікацію), але не повідомили про неотримання виплат від РФ, треба подати це повідомлення до ПФУ – до 1 квітня 2026 року.

Найпростіший спосіб — подати онлайн через вебпортал ПФУ. Якщо у вас є кваліфікований електронний підпис (КЕП) або Дія.Підпис, подання онлайн зазвичай найшвидше і дає вам підтвердження в кабінеті. Потрібно зайти в особистий кабінет на вебпорталі електронних послуг ПФУ, авторизуватись за допомогою електронного підпису і вибрати опцію “Дистанційне інформування”. Далі у вікні поставити позначку навпроти рядка “Не отримую пенсію в іншій державі, зокрема, від органів пенсійного забезпечення російської федерації”.

Якщо вас стосується ще й страхова виплата, можна (за потреби) відмітити і відповідний рядок про неотримання страхових виплат від іншої держави, зокрема РФ. Після цього натиснути “Зберегти”. Статус звернення перевіряється в розділі “Мої звернення”.

Якщо немає КЕП, Дія.Підпис, інтернету або світла – подайте особисто в сервісному центрі ПФУ. Це може бути окреме повідомлення в довільній формі (тобто простий текст “Повідомляю, що не отримую пенсію від органів пенсійного забезпечення РФ…” із вашими даними та підписом). На місці попросіть, щоб вам дали підтвердження реєстрації звернення, і збережіть його.

Якщо ви за кордоно, і ви не можете зайти на портал ПФУ, то надішліть поштою: повідомлення в довільній формі разом із посвідченням про перебування в живих, отримане в консульській установі.. Тут важливо не “просто відправити лист”, а зробити відправлення так, щоб у вас залишився доказ відправки та вручення.

Після подання обов’язково перевірте, що ПФУ це “побачив”. Якщо подавали через портал, зайдіть у “Мої звернення” і переконайтесь, що звернення/статус там відображається. Якщо подавали особисто або поштою, збережіть паперові підтвердження.

Кому це рішення НЕ допоможе автоматично?

Якщо ви не проходили ідентифікацію, це рішення саме по собі не гарантує відновлення виплат. Воно спрямоване на тих, хто ідентифікацію пройшов, але не подав повідомлення про неотримання пенсії від РФ. Проходячи ідентифікацію, зверніть увагу на необхідність повідомити ПФУ про неотримання пенсії від РФ.

Детальніше

У лютому 2026 року виповнюється дванадцять років від початку збройної агресії Російської Федерації проти України. Під окупацією залишається майже 20% території України, і кожного дня держава-окупант далі веде воєнні наступальні дії, руйнуючи українські міста та вбиваючи українських цивільних і військових. Попри всі «мирні ініціативи» 2025 року, Російська Федерація не демонструє намірів припинити війну проти України та її громадян. Ба більше, робить усе, щоб цю війну провадити й нищити зв’язок жителів тимчасово окупованих територій (далі — ТОТ) з Україною. За даними Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, 2025 рік став найсмертоноснішим для цивільного населення в Україні з 2022 року, а рівень втрат зріс на 70%, як порівняти з 2023 роком. З огляду на це, формування політик, які спрямовані на забезпечення захисту прав постраждалих від війни та підтримку зв’язків із жителями ТОТ України, залишається нагальною потребою для держави.

Подолання наслідків бойових дій, обстрілів українських населених пунктів, а особливо житлової та енергетичної інфраструктури, які не припиняються і у 2026 році, потребують подальших спільних дій держави, громадянського суспільства, міжнародних партнерів. Також необхідно робити все можливе, щоб забезпечити справедливість для постраждалих від війни. Актуальним залишається питання гармонізації національного кримінального законодавства з міжнародним, обліку та компенсації усієї шкоди, завданої державою-окупантом.

Ми, представники коаліції організацій, які опікуються питаннями захисту прав постраждалих внаслідок збройної агресії проти України, пропонуємо консолідовану позицію щодо пріоритетних кроків держави в сфері захисту прав людини у 2026 році. Реалізація наведених нижче рекомендацій дозволить забезпечити послідовну й передбачувану державну політику щодо постраждалих внаслідок війни.

Завантажити в форматі PDF

Коаліція організацій, що опікуються питаннями захисту прав постраждалих внаслідок збройної агресії проти України¹, ознайомившись зі змістом проєкту постанови Кабінету Міністрів України  “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо порядку здійснення окремих пенсійних і страхових виплат” (далі – проєкт Постанови) вважає за необхідне висловити щодо розглядуваного документа наступні загальні застереження.

1. Щодо недопустимості встановлення обов’язку подання заяв про неотримання пенсійних та страхових виплат від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації для внутрішньо переміщених осіб та осіб, які проживають на тимчасово окупованих територіях.

Окремими положеннями проєкту Постанови пропонується як умову для отримання недоотриманих пенсій, страхових виплат та допомоги на поховання, зокрема для осіб, які проживають тимчасово за межами України чи на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України встановити наявність інформації про неотримання пенсійних або страхових виплат від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації. 

Водночас, відповідно до пункту 14⁴ Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, повідомлення про неотримання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації застосовується лише до заяв про призначення, поновлення або продовження виплати пенсії, поданих за життя пенсіонера. Заяви щодо виплати недоотриманої пенсії у зв’язку зі смертю пенсіонера та виплати допомоги на поховання не підпадають під дію цієї норми, а Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” не передбачає обов’язку надавати інформацію про неотримання страхових виплат від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації для реалізації права на страхові виплати, у тому числі недоотримані в разі смерті одержувача.

Разом з цим, слід зазначити, що у преамбулі Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” прямо визначено, що зміна умов і норм загальнообов’язкового державного пенсійного страхування допускається виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Аналогічний підхід закріплено і в статті 1¹ Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

Відтак, запровадження додаткової, не передбаченої законами, умови для реалізації права на пенсійні та страхові виплати призводить до необґрунтованого та непропорційного обмеження прав їх отримувачів, суперечить принципу верховенства права, ієрархії нормативно-правових актів та вимогам статті 19 Конституції України, а також звужує обсяг прав осіб на пенсійне та соціальне забезпечення, гарантованих законом, створює правову невизначеність і ризик дискримінації окремих категорій одержувачів пенсій та страхових виплат і формує підґрунтя для скасування відповідної норми в судовому порядку або визнання її неконституційною.

Окремо варто наголосити, що запропонована проєктом Постанови норма про нездійснення призначення, поновлення та продовження виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) та страхових виплат у разі надходження від правоохоронних органів інформації про отримання виплат від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації суперечить нормам Законів України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, якими встановлені вичерпні  підстави для призначення, припинення, поновлення та виплати пенсій і страхових сум. Цими законами не передбачено припинення або відмову у виплаті пенсій та страхових сум на підставі отримання будь-якої  інформації від правоохоронних органів.

Водночас, Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлює спеціальний порядок підтвердження факту отримання/неотримання пенсійних виплат від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, який ґрунтується на обміні інформацією між пенсійними органами України та Російської Федерації, а у разі відсутності можливості такого обміну – на поданні відповідних відомостей безпосередньо самою особою. Інших джерел отримання такої інформації вказаний закон не передбачає.

Розширення підзаконним нормативно-правовим актом переліку суб’єктів, від яких може надходити інформація, що має наслідком припинення або ненадання пенсійних та страхових виплат, суперечить нормам вищевказаних законів та зумовлюють штучне обмеження та позбавлення осіб права на пенсійні та страхові виплати на підставі інформації, порядок отримання, перевірки та юридичні наслідки якої не врегульовані законом. Такий підхід створює ризики надмірного втручання в реалізацію гарантованого законом права на пенсійне забезпечення і соціальне страхування, порушує принцип правової визначеності та суперечить нормам статті 46 Конституції України.

Одночасно, покладення на правоохоронні органи функції “надання інформації про отримання/неотримання пенсій/страхових виплат від органів пенсійного забезпечення РФ” як підстави для призначення, поновлення, та продовження виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) є необґрунтованим та неправомірним, оскільки не випливає із визначених законами завдань і повноважень правоохоронних органів та фактично створює для них нову, не передбачену законом компетенцію у сфері пенсійного та соціального забезпечення. Відтак, встановлення у проєкті Постанови правових наслідків у сфері пенсійного/соціального забезпечення на підставі “інформації від правоохоронних органів” виходить за межі компетенції таких органів і суперечить конституційному принципу правового порядку в Україні, згідно з яким органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.​​

2. Щодо недопустимості встановлення додаткових обмежень для виплати пенсій за минулий час, недоотриманої пенсії та страхової виплати у разі смерті отримувача, а також допомоги на поховання.

Проєктом підзаконного нормативно-правового акта пропонується встановлення додаткових умов та обмежень для виплати пенсій за минулий час, недоотриманої пенсії та страхової виплати у разі смерті отримувача, а також допомоги на поховання за територіальним принципом місця знаходження/проживання внутрішньо переміщених осіб та осіб, які залишились на тимчасово окупованих територіях України, а також у випадку засудження особи за деякі кримінальні правопорушення або застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних санкцій. Водночас Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” та Законом України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, визначено вичерпний перелік підстав, умов і порядку здійснення відповідних виплат, який не містить вищевказаних обмежень.

Статтями 52 та 53 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, а також статтею 61 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” закріплено порядок виплати недоотриманої пенсії в разі смерті пенсіонера та надання допомоги на поховання, а в статті 41 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” визначений порядок виплати належних страхових сум, своєчасно невиплачених з вини Пенсійного фонду України. Водночас статтями 52 та 53 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, статтею 61 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, статтею 41 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” не встановлено обмежень щодо місця проживання пенсіонера на момент смерті як умови для реалізації права на отримання відповідних виплат членами його сім’ї або іншими уповноваженими особами.

Окремо слід зазначити, що чинним законодавством України, в тому числі Законом України “Про санкції”, про який зазначено в проєкті Постанови, не передбачено припинення чи обмеження пенсійних та страхових виплат, виплати недоотриманої пенсії в разі смерті пенсіонера або допомоги на поховання у зв’язку із застосуванням спеціальних економічних та інших обмежувальних санкцій. Відповідні підстави також відсутні у спеціальних законах, що регулюють питання пенсійного забезпечення та соціального страхування.

Відтак, пропоновані проєктом Постанови зміни зумовлюють звуження змісту та обсягу прав, гарантованих законами України, та не узгоджується з принципами верховенства права, правової визначеності та ієрархії нормативно-правових актів. Такі обмеження можуть встановлюватися виключно на рівні закону та за наявності чітко визначених законодавчих підстав.

3. Щодо недопустимості необґрунтованого втручання у право власності на пенсію та страхові виплати.

Право на пенсію, у тому числі право на отримання пенсії за минулий час, недоотриманої пенсії в разі смерті отримувача та допомоги на поховання, а також право на страхові виплати відповідно до практики Європейського суду з прав людини визнається майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. З огляду на це, пенсійні та страхові виплати підлягають захисту як майнове право.

Встановлення підзаконними нормативно-правовими актами додаткових підстав для невиплати або обмеження виплати пенсійних та страхових виплат, які не передбачені законами України, фактично становить втручання у право власності без належних законодавчих підстав. Таке втручання не відповідає вимогам законності, правової визначеності та пропорційності, а також не забезпечує справедливого балансу між публічними інтересами та правами особи. Крім того, позбавлення права на отримання пенсійних виплат за період до визнання особи винуватою у вчиненні кримінального правопорушення суперечить принципу презумпції невинуватості та призводить до застосування негативних правових наслідків, не передбачених законом.

Разом з тим, джерелом коштів, з яких здійснюються пенсійні виплати, є внески, що сплачуються безпосередньо самими особами, а не бюджетні асигнування, сформовані за рахунок загальних податкових надходжень. Ці кошти надходять до бюджету виключно з метою реалізації страхового механізму, а не для надання соціальної допомоги.

Відповідно, такі виплати не є державною допомогою, що надається у зв’язку з вразливістю, а становлять гарантію забезпечення осіб у разі втрати працездатності чи доходу, яка забезпечується самими застрахованими особами шляхом сплати обов’язкових внесків.

Таким чином, пенсія є належною особі виплатою та формою реалізації її набутих майнових прав, а не видом соціальної підтримки з боку держави. Тому, ані закони, ані підзаконні нормативно-правові акти не можуть довільно обмежувати, скасовувати чи позбавляти права власності за територіальною приналежністю, у зв’язку з отриманням будь-яких інших виплат або внаслідок засудження до обмеження або позбавлення волі особи. 

Пропозиції до положень проєкту постанови Кабінету Міністрів України  “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо порядку здійснення окремих пенсійних і страхових виплат” наведені у порівняльній таблиці.

З огляду на викладені вище недоліки, проєкт постанови у запропонованій редакції фактично встановлює нові “підстави” для відмови у призначенні та припинення пенсійних і страхових виплат, які не передбачені спеціальними законами України. Запровадження дискримінаційних територіальних критеріїв, необґрунтованих обмежень, повʼязаних із судимістю/санкціями, “інформацією від правоохоронних органів” у сфері пенсійного та соціального забезпечення порушує принципи верховенства права,  правової визначеності, ієрархії нормативно-правових актів, і суперечить вимогам статей 19, 46 Конституції України.

У разі прийняття в запропонованій редакції, вказані зміни створять системні ризики неправомірних відмов у призначенні та припинення пенсійних і страхових виплат, що призведе до масового оскарження в судовому порядку таких рішень органів ПФУ. 

З метою забезпечення дотримання прав громадян України на пенсійне забезпечення та соціальний захист, збереження довіри громадян до держави та її інституцій, узгодженості нормативного регулювання та мінімізації правових ризиків проєкт потребує невідкладного перегляду та приведення у відповідність до вимог закону.

 Пропозиції підготовлені Коаліцією організацій, які опікуються питаннями захисту прав постраждалих внаслідок збройної агресії проти України. До складу Коаліції входять: ГО «Донбас СОС», ГО «КримСОС», БФ «Право на захист», БФ «Схід SOS», ГО «Громадський холдинг «ГРУПА ВПЛИВУ», Центр прав людини ZMINA, БФ «Stabilization Support Services», Кримська правозахисна група, ГО “Розуміння кризи”

Менше ніж за місяць виповнюється дванадцять років від початку збройної агресії Росії проти України. За цей час відбулося чимало змін: зокрема, Україна перебуває в процесі європейської інтеграції та більшою мірою співпрацює в цьому напрямі з країнами ЄС.

За останній рік законодавство України було доповнено багатьма законодавчими актами, які, серед іншого, врегульовують різноманітні питання подолання наслідків війни. Наприклад, була запроваджена процедура дистанційного обстеження знищених внаслідок війни об’єктів житлової нерухомості на територіях бойових дій — для отримання компенсації та житлових ваучерів для окремих категорій внутрішньо переміщених осіб (далі — ВПО), які виїхали з тимчасово окупованих територій (далі – ТОТ) України.

Також ухвалений закон, який дозволяє множинне громадянство в Україні і не визнає добровільним набуте на ТОТ України громадянство держави-агресора, крім випадків, коли такі дії створюють загрози національній безпеці України. Водночас у правовому регулюванні значної кількості питань, пов’язаних із війною, досі залишаються «білі плями»: окремі правові конструкції підлягають перегляду та оновленню, окремі — скасуванню, а деякі — досі не сформовані та потребують належної уваги законодавця.

Організації Коаліції, які опікуються питаннями захисту прав постраждалих унаслідок збройної агресії проти України¹, підготували чергову дорожню карту законопроєктів щодо захисту прав постраждалих від збройної агресії РФ проти України.

За підсумками аналізу законопроєктів, а також практики їхнього ухвалення протягом чотирнадцятої сесії Верховної Ради України, закликаємо народних депутатів України:

• Пріоритезувати та забезпечувати розгляд законодавчих ініціатив, які стосуються реалізації, захисту та відновлення прав постраждалих внаслідок збройної агресії проти України.
• Забезпечити системний парламентський контроль за імплементацією законодавчих ініціатив, ухвалених Верховною Радою України.
• Розробити єдине бачення й системний підхід до вдосконалення механізму обліку та компенсації за знищення або пошкодження обʼєктів рухомого та нерухомого майна.

Завантажити дорожню карту в форматі PDF

20 березня 2025 року набрала чинності Постанова № 299, якою Уряд визначив єдиний механізм (Порядок) виплати пенсій, страхових виплат, особам, які тимчасово проживають за кордоном; проживають на тимчасово окупованих територіях (ТОТ) та які виїхали з ТОТ та проживають на підконтрольній Україні території. 

Постановою № 299 передбачено, що для даних категорій пенсіонерів виплата пенсії здійснюється за умови:

• проходження до 31 грудня 2025 року фізичної ідентифікації (для тих, хто тимчасово перебуває за межами України або проживає на тимчасово окупованих територіях);
• подання повідомлення про неотримання пенсії від РФ (для тих, хто перебуває на тимчасово окупованих територіях або виїхав із них). Пенсійний фонд України (ПФУ) до 31 грудня 2025 року мав забезпечити проведення заходів із підтвердження факту неотримання пенсійних виплат від органів пенсійного забезпечення РФ. 

Незважаючи на встановлений дев’ятимісячний строк для виконання зазначених вимог, ПФУ не забезпечив належного, своєчасного та доступного інформування пенсіонерів щодо необхідності проходження ідентифікації та подання відповідних відомостей. Внаслідок цього на початку 2026 року відбулося припинення виплати пенсій без попередження та без роз’яснення порядку їх відновлення, що прямо суперечить вимогам Постанови № 299. Більше того, зафіксовано випадки припинення пенсійних виплат особам, які фактично проходили фізичну ідентифікацію в органах ПФУ, однак не мають документального підтвердження такого факту, що свідчить про системні проблеми з фіксацією та обліком результатів ідентифікації. Правозахисні організації ведуть комунікацію з Урядом України щодо вжиття заходів для відновлення виплати пенсій, яким органами ПФУ було неправомірно припинено пенсійні виплати в січні 2026 року. Така ситуація створює реальні загрози життю і здоров’ю людей та унеможливлює належну реалізацію права на пенсійне забезпечення та соціальний захист. Водночас, нагадуємо порядок проходження фізичної ідентифікації та подання повідомлення про неотримання пенсії від РФ. 

Як перевірити, чи ідентифікацію пройдено?

Перевірити наявність у ПФУ інформації про факт та дату проходження останньої фізичної ідентифікації можна на вебпорталі електронних послуг або в мобільному застосунку “Пенсійний фонд” за допомогою сервісу “Моя ідентифікація”, який розміщений в особистому кабінету.  В цьому розділі зазначається

• дата останньої ідентифікації;
• джерело, з допомогою якого вона була проведена.

Для того, щоб скористатись сервісом, потрібно:

• зайти на вебпортал електронних послуг ПФУ – www.portal.pfu.gov.ua 
• авторизуватися одним зі способів: за допомогою кваліфікованого електронного підпису (КЕП) або Дія.Підпису (детальна інструкція зі створення підпису за посиланням), або ID.GOV.UA. 
• увійти в особистий кабінет; 
• у меню ліворуч вибрати рубрику “Моя ідентифікація“.

Якщо виплату пенсії припинено через непроходження ідентифікації. Як пройти фізичну ідентифікацію? 

Онлайн. Дистанційно через “Дія.Підпис”. 

Ідентифікацію можна пройти, увійшовши до особистого електронного кабінету на порталі ПФУ. Для того, щоб скористатись сервісом, потрібно:

• зайти на вебпортал електронних послуг ПФУ – www.portal.pfu.gov.ua 
• авторизуватися одним зі способів: за допомогою кваліфікованого електронного підпису (КЕП) або Дія.Підпису (детальна інструкція зі створення підпису за посиланням), або ID.GOV.UA. 
• увійти в особистий кабінет.  

Онлайн. Ідентифікація через відеозв’язок. Порядок дій: 

• увійти на портал ПФУ;
• обрати розділ “Ідентифікація у режимі відеоконференцзв’язку”; 
• заповнити обов’язкові поля електронної форми, зокрема:
• особисті дані та реквізити документа, що посвідчує особу;
• електронну адресу та номер телефону для зворотного зв’язку;
• зручний канал зв’язку для відеоідентифікації: Google Meet (Гугл Міт), Skype (Скайп), Zoom (Зум), Telegram (Телеграм), Viber (Вайбер), WhatsApp (Вотсап) або Signal (Сигнал);
• за потреби — зазначити необхідність перекладу жестовою мовою або надання фізичного супроводу асистента/помічника.
• надати згоду на обробку персональних даних та натиснути кнопку “Подати заяву”.

Ідентифікація через відеозв’язок проводиться у строк не раніше ніж через 10 робочих днів і не пізніше ніж через 30 календарних днів з дати подання заяви про проходження ідентифікації. Водночас у грудні 2025 року застосування цього способу супроводжувалося технічними проблемами: пенсіонерам не надходили повідомлення про дату та час відеоідентифікації або відеозв’язок не відбувався у призначений час. Повторні звернення з проханням пройти відеоідентифікацію, як правило, не призводили до вирішення ситуації.

Проходження ідентифікації можливе також в офлайн-форматі, однак станом на січень 2026 року цей спосіб нерідко пов’язаний із необхідністю багатогодинного очікування в чергах під органами ПФУ, зокрема за несприятливих погодних умов та повітряних тривог, що створює додаткові ризики для пенсіонерів. Для проходження ідентифікації офлайн потрібно звернутися особисто до територіального органу ПФУ чи відділення уповноваженого банку (де відкритий рахунок на отримання пенсії). При собі мати:  

• документ, що посвідчує особу (паспорт громадянина України або закордонний паспорт), або документ, що підтверджує повноваження законного представника; для дітей — свідоцтво про народження;
• інформацію про відкритий рахунок або банківську картку;
• пенсійне посвідчення (за наявності).

Особам, які тимчасово проживають за кордоном потрібно отримати документ про встановлення факту, що особа є живою та надіслати цей документ поштовим відправленням / поштовим відправленням з оголошеною цінністю на адресу органу ПФУ, де вона перебуває на обліку як одержувач виплат. Посвідчення факту, що особа є живою здійснюється закордонною дипломатичною установою. Для прикладу, посвідчення факту, що особа є живою Генеральним консульством України в Гамбурзі (Федеративна Республіка Німеччина) за посиланням.  

Якщо виплату пенсії припинено через неподання повідомлення про неотримання пенсії від РФ. Як подати повідомлення? 

Це можна зробити онлайн – через особистий кабінет на вебпорталі електронних послуг ПФУ. У розділі “Дистанційне інформування” потрібно поставити позначку біля відповідного рядка “Не отримую пенсію в іншій державі, зокрема, від органів пенсійного забезпечення російської федерації”. Як скористатись такою можливістю? 

• зайти на вебпортал електронних послуг ПФУ – www.portal.pfu.gov.ua 
• авторизуватися одним зі способів: за допомогою кваліфікованого електронного підпису (КЕП) або Дія.Підпису (детальна інструкція зі створення підпису за посиланням), або ID.GOV.UA. 
• увійти в особистий кабінет; 
• на верхній панелі меню в опції “Налаштування” (піктограма “шестірня”) обрати пункт “Дистанційне інформування”; 

• у вікні, що відкриється, поставити позначку навпроти рядка “Не отримую пенсію в іншій державі, зокрема, від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації” та/або навпроти рядка “Не отримую страхові виплати у зв’язку з НВ/ПЗ або втратою годувальника від іншої держави, зокрема, від Російської Федерації”, та натиснути кнопку “Зберегти”.

Людина, яка тимчасово перебуває за кордоном, може надіслати поштовим відправленням / поштовим відправленням з оголошеною цінністю на адресу органу ПФУ, де вона перебуває на обліку як одержувач виплат, таке повідомлення, зазначивши необхідну інформацію в заяві про призначення, поновлення/продовження виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат та надіслати її разом із посвідченням про перебування особи в живих. 

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».

У листопаді минулого року Верховна Рада України зареєструвала два законопроєкти, спрямовані на врегулювання питання виселення внутрішньо переміщених осіб (далі — ВПО) із місць тимчасового проживання (далі — МТП):

17 листопада 2025 року  — законопроєкт «Про внесення змін до Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” щодо заборони виселення ВПО з місць тимчасового проживання», реєстр. № 14219 (далі — законопроєкт № 14219); 

21 листопада 2025 року — альтернативний законопроєкт «Про внесення змін до Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” щодо забезпечення належного функціонування місць тимчасового проживання та заборони виселення внутрішньо переміщених осіб», реєстрац. № 14219-1 (далі — законопроєкт № 14219-1).

Станом на 29 січня 2026 року Комітет Верховної Ради України з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій України, національних меншин і міжнаціональних відносин опрацьовує обидва законопроєкти.

Попри те, що законопроєкти № 14219 та № 14219-1 є альтернативними, вони пропонують різні інструменти й обсяг законодавчого регулювання. Тому доцільно розглянути їх окремо. 

Спільною ознакою проєктів є заборона виселення ВПО з МТП. На наше переконання, закріплення відповідної заборони на рівні закону суперечить послідовній державній політиці у сфері внутрішнього переміщення та може стати на заваді розробленню й упровадженню довгострокових рішень щодо забезпечення житлом ВПО. Такі рішення мають включати трансформацію МТП у житло для тимчасового проживання, соціальне житло та оселі підтриманого проживання, а також розселення ВПО з МТП, що не забезпечують належних умов проживання для своїх мешканців. Крім того, слід взяти до уваги, що розселення ВПО з МТП забезпечує більш сприятливі можливості для інтеграції в приймаючі громади. Водночас «консервація» практики тривалого проживання ВПО в МТП на рівні закону може призвести до формування закритих осередків ВПО, що не підтримують активних соціальних зв’язків із приймаючою громадою. Відповідно процес інтеграції та налагодження самостійного життя на новому місці для них може бути більш тривалим і складним.

І.  Законопроєкт № 14219: основні положення та можливий вплив 

Основні зміни, запропоновані законопроєктом № 14219, передбачають доповнення статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» положенням, відповідно до якого органам державної виконавчої влади, місцевого самоврядування та суб’єктам приватного права заборонено виселяти ВПО з МТП, перелік яких викладається в Узагальненому переліку місць тимчасового проживання центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлової політики (за умови оплати особою або іншою особою за неї вартості комунальних послуг за відповідними тарифами, встановленими на такі послуги та товари для населення, згідно з Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють надання та споживання житлово-комунальних послуг за фактичний період проживання), у період до припинення або скасування дії воєнного стану, та протягом шести місяців після його припинення або скасування. 

При цьому така заборона не поширюватиметься на осіб, які проживають в МТП, проте відсутні у такому місці понад 60 діб поспіль без попередження керівника МТП, крім випадку, якщо така особа бере безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі й стримуванні збройної агресії Російської Федерації.

Таким чином, як зазначено у Пояснювальній записці до законопроєкту № 14219, «ВПО отримають можливість перебувати в МТП до припинення або скасування дії воєнного стану, що забезпечить їх вирішенням їхнього житлового питання та гарантіями зі сторони держави». Метою ухвалення законопроєкту визначено «підтримку соціально-економічного становища ВПО, зокрема тих, хто перебуває у найменш захищеному становищі, та, відповідно, захист їхніх прав та свобод, зокрема у забезпеченні таких осіб тимчасовим житлом».

Встановлення зазначеної заборони на виселення ВПО з МТП не сприятиме належному захисту прав ВПО на житло та, навпаки, може створити додаткові ризики їх порушення. Практична реалізація цих положень є проблемною, а їхній очікуваний вплив — сумнівним і потенційно негативним, що зумовлює необхідність перегляду запропонованого підходу. 

Насамперед слід сказати, що натепер питання функціонування МТП, зокрема процеси заселення та виселення з МТП, регулюються Порядком функціонування місць тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб (далі — Порядок), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 1 вересня 2023 року № 930 (далі — постанова № 930). При цьому МТП, активне відкриття яких здійснювалося у відповідь на масштабне внутрішнє переміщення із початком збройної агресії в 2014 році, а згодом — після початку повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року, не можуть розглядатися ні як належне житло, ні як довгострокове рішення із забезпечення житлом. МТП радше становлять екстрений і тимчасовий захід, яким ВПО можуть скористатися одразу після переміщення. Додатково про це свідчать і положення Стратегії державної політики щодо внутрішнього переміщення на період до 2025 року (далі — Стратегія), затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 квітня 2023 року № 312-р, яка підкреслює необхідність затвердження Державної цільової програми забезпечення житлом ВПО, враховуючи, що умови проживання в МТП є неналежними. Ба більше, Стратегічна ціль № 3 зазначеної Стратегії як одне із завдань передбачає «поетапне розселення внутрішньо переміщених осіб з місць компактного поселення з урахуванням критеріїв вразливості, гендерного аспекту та принципу єдності родин». Тож з метою забезпечення реального, а не декларативного захисту права ВПО на житло більш доцільним видається прискорення трансформації МТП у сталіші рішення з забезпечення ВПО житлом, зокрема соціальне житло, доступне житло, житло для тимчасового проживання, соціальна послуга підтриманого проживання тощо. Водночас запровадження заборони на виселення ВПО з МТП може ускладнити цей процес і, таким чином, перешкоджати повноцінній інтеграції ВПО. Крім цього, зазначена заборона може спричинити низку інших складнощів порівняно з чинним регулюванням питання виселення з МТП, встановленим постановою № 930.  Нині пункт 12 Порядку визначає наведені нижче підстави для виселення особи з МТП, кожна з яких є достатньо обґрунтованою. У випадку неможливості їх застосування з огляду на запропоновану законопроєктом № 14219 повну заборону виселення ВПО з МТП протягом дії в Україні правового режиму воєнного стану та шести місяців після його припинення або скасування, така заборона може призвести до таких ускладнень: 

1. Систематичні порушення ВПО умов договору користування приміщеннями МТП та Порядку

Відповідно до пункту 4 Примірних правил проживання внутрішньо переміщених осіб у місцях тимчасового проживання (далі — Примірні правила), затверджених постановою № 930, у разі вчинення ВПО двох або більше порушень протягом строку дії договору користування приміщеннями МТП, керівник МТП має право достроково припинити користування ВПО приміщенням, достроково розірвавши договір і надіславши письмове повідомлення про розірвання такого договору за 15 (п’ятнадцять) календарних днів до запланованої дати такого розірвання на підставі абзацу другого пункту 3 розділу «Права та обов’язки сторін» зазначеного договору користування приміщеннями МТП.

Пункт 4 Примірних правил також передбачає порядок дій керівника МТП у такому випадку, який включає:

• складення керівником МТП акта про порушення умов Примірних правил або договору користування приміщенням МТП, який надається на підпис особі, яка здійснила порушення; 
• підписання цього акта керівником МТП та двома свідками в разі відмови особи, яка здійснила порушення, від його підписання. При цьому особа, яка здійснила порушення, або її уповноважена особа має право обґрунтувати свою відмову в підписанні акта;
• видання письмового попередження особі, яка здійснила порушення, під підпис для ознайомлення та усунення порушень. Якщо така особа відмовляється поставити підпис про ознайомлення зі змістом попередження, факт ознайомлення з ним та його вручення засвідчується двома свідками;
• у разі незгоди особи із наданим попередженням вона може подати скаргу в установленому законодавством порядку або оскаржити його до суду.

Таким чином, законодавство України передбачає чіткий порядок дій, спрямований на усунення порушень Примірних правил та, відповідно, захист прав інших мешканців МТП. При цьому виселення з МТП особи, яка систематично порушує умови договору користування приміщеннями МТП та Порядку, затвердженого постановою № 930, також може мати важливе значення саме в контексті захисту прав і забезпечення безпеки інших мешканців МТП, зокрема найвразливіших категорій населення.  

Це може бути особливо важливим з огляду на спільне проживання ВПО в МТП, які в окремих випадках не забезпечують належного відокремлення особистого простору для проживання мешканців і, як наслідок, не гарантують достатнього рівня особистої безпеки для ВПО та членів їхніх родин. Зокрема, умови проживання в МТП можуть передбачати розміщення осіб однієї статі, які не пов’язані між собою спільним побутом або сімейними (родинними) відносинами, в одній кімнаті або просторі, відокремленому легкими конструкціями. Таке спільне проживання / проживання поряд із особами, які систематично порушують правила проживання в МТП, може становити потенційну небезпеку або складнощі для інших його мешканців, спричиняючи конфлікти.  

При цьому як сам Порядок, так і Примірні правила містять низку обмежень і заборон, яких мають дотримуватися мешканці МТП. Серед іншого, їм забороняється виробляти, розпивати алкогольні напої, виготовляти, зберігати або вживати наркотичні засоби, психотропні речовини або їхні аналоги; зберігати в житлових приміщеннях і місцях загального користування легкозаймисті та горючі рідини, вибухонебезпечні матеріали і речовини тощо; зберігати в житлових приміщеннях і місцях загального користування легкозаймисті та горючі рідини, вибухонебезпечні матеріали і речовини тощо. 

Тож відсутність можливості виселення осіб, які систематично порушують правила проживання в МТП, потенційно може негативно вплинути на стан дотримання прав інших мешканців МТП та можливість їх безпечного проживання в МТП. Доцільнішим у цьому випадку є визначення і чітке врегулювання єдиного уніфікованого порядку дій керівництва МТП на рівні постанови № 930 (а не правилами проживання ВПО, що затверджуються в МТП) і посилення контролю за чітким дотриманням такого порядку. 

2. Виключення МТП з переліку місць тимчасового проживання області (міста Києва та міста Севастополя) 

Як зазначено у Пояснювальній записці до законопроєкту № 14219, «громадяни України часто стають жертвами примусового їхнього виселення з МТП, оскільки органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть виключити об’єкт, що відносить[ся] до МТП, з переліку відповідних об’єктів, що тягне за собою його звільнення від ВПО».

Водночас відповідно до пункту 10 Порядку, затвердженого постановою № 930, обласна, Київська та Севастопольська міська державна адміністрація (військова адміністрація) ухвалює рішення щодо виключення МТП з переліку місць тимчасового проживання області, міста Києва та міста Севастополя після попереднього переселення ВПО, які проживають в МТП, з урахуванням потреб окремих категорій осіб та єдності родин.

Ба більше, згідно з Порядком, МТП не можуть бути виключені із зазначеного переліку місць тимчасового проживання області, міста Києва та міста Севастополя ні з ініціативи військової адміністрації, ні на підставі письмового звернення власника (балансоутримувача) майна, якщо в них проведено роботи з їх реконструкції або ремонту чи інші роботи з метою приведення їх у відповідність до встановлених Порядком вимог, за підтримки міжнародних неурядових організацій, міжнародних донорів, благодійних організацій. Такі обмеження застосовуються протягом дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом шести місяців з дня його припинення або скасування чи протягом іншого строку, визначеного договором, угодою або іншим документом, прирівняним до них, укладеним між власником (балансоутримувачем) майна та відповідною міжнародною неурядовою організацією, міжнародним донором, благодійною організацією, що проводила відповідні роботи з реконструкції / ремонту МТП, інші роботи з метою приведення МТП у відповідність до вимог Порядку. 

Таким чином, закриттю МТП і виключенню його із відповідного переліку місць тимчасового проживання області, міста Києва та міста Севастополя має передувати переселення ВПО до іншого МТП. Відповідно, захист прав ВПО в такому випадку може бути забезпечено посиленням контролю за здійсненням переселення на підставі чинного регулювання, вже передбаченого постановою № 930, а не дублюванням такої заборони на рівні закону.

Також варто звернути увагу на те, що згідно з пунктом 10 Порядку обласна, Київська та Севастопольська міська державна адміністрація (військова адміністрація) ухвалює рішення про виключення МТП з переліку місць тимчасового проживання (після зазначеного вище переселення ВПО): 

• із власної ініціативи, зокрема з причин непридатності приміщення МТП для проживання та неможливості приведення його у відповідність до встановлених мінімальних вимог;
• на підставі письмового звернення власника (балансоутримувача) майна (крім об’єктів приватної форми власності);
• у разі визнання житлових приміщень МТП непридатними для проживання у порядку, визначеному законодавством.  

Тож у випадку закріплення на рівні закону загальної заборони виселення ВПО з МТП і власник (балансоутримувач), і відповідні обласні, міські державні адміністрації (військові адміністрації) будуть значним чином обмежені у своїх діях щодо приміщень МТП (наприклад, для трансформації їх у більш довгострокові рішення із забезпечення житлом ВПО) або його мешканців (для їх переселення в інше МТП, житло для тимчасового проживання, соціальне житло, реалізації інших рішень із забезпечення житлом). Як убачається, введення заборони виселення ВПО з МТП може ускладнити процес трансформації МТП в інші рішення із забезпечення житлом, що матимуть більш довгостроковий характер і забезпечуватимуть кращі умови, ніж МТП, створені як екстрений і тимчасовий прихисток для переміщеного населення. 

3. Заява ВПО

Попри те, що передбачені законопроєктом № 14219 положення містять загальні формулювання щодо заборони виселяти ВПО з МТП, саму назву статті 3, до якої планується внести відповідні зміни, законопроєкт пропонує змінити та викласти таким чином: «Захист від примусового внутрішнього переміщення, примусового повернення на попереднє місце проживання та примусового виселення з місць тимчасового проживання». Хоча нові положення відповідної статті прямо цього не передбачають, з огляду на її назву можна дійти висновку, що можливість виселення ВПО за власною письмовою заявою має бути збережена.

З іншого боку, враховуючи вразливий стан ВПО й обʼєктивно обмежені можливості ВПО впливати на умови розміщення, облаштування та адаптації на новому місці після переміщення, не можна цілком виключати потенційний ризик маніпуляцій із витребуванням від ВПО подібних заяв або примусом до їх написання, якщо таке виключення буде передбачено законом. Однак відповіддю на це може стати посилення контролю з боку громадського сектору та правозахисних організацій, які опікуються захистом прав постраждалого населення, а також розширення кількості та спектру рішень, спрямованих на підтримку ВПО та забезпечення їхніх можливостей самостійно організовувати життя на новому місці. Ба більше, вже на поточному етапі такі заходи можуть виявитися набагато ефективнішими у забезпеченні належного захисту права на житло ВПО, ніж введення та фіксація загальної заборони виселення ВПО з МТП на рівні закону.

4. Наявність у ВПО у власності житлових приміщень

Ще однією підставою для виселення ВПО з МТП може бути наявність у ВПО у власності житлових приміщень, зазначених у підпункті 5 пункту 4 Порядку. Зазначені положення Порядку говорять про наявність у власності особи житлового приміщення / частини житлового приміщення (площею не менше 13,65 кв. метра на одного члена сім’ї), що розташоване на територіях, не включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством розвитку громад та територій України, або територіях, включених до переліку територій, щодо яких визначено дату завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або дату завершення тимчасової окупації (крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується рішенням органу місцевого самоврядування про визнання житлового будинку (житлового приміщення) невідповідним санітарним і технічним вимогам та непридатним для проживання або інформацією з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України). Таким чином, зазначеним положенням постанови № 930 Уряд заклав підхід, згідно з яким ВПО, які мають у власності відповідне житло, підлягають виселенню з МТП. Зазначений підхід є обґрунтованим, справедливим і спрямованим на забезпечення достатньої кількості вільних ліжко-місць в МТП для осіб, які не мають інших варіантів розміщення після переміщення або евакуації. 

Однак законопроєкт № 14219 пропонує заборонити виселення ВПО з МТП, незалежно від наявності у власності таких осіб інших придатних для проживання житлових приміщень.  Попри незначну вірогідність того, що особа залишатиметься в МТП за наявності у неї власного житла (водночас не можна стверджувати, що такі випадки повністю відсутні), введення зазначеної заборони виселення призведе до неможливості забезпечення відповідних ліжко-місць в МТП для тих ВПО, які не мають іншого варіанта для розміщення та перебувають у складніших життєвих обставинах. 

5. Відсутність у МТП понад 60 днів підряд без попередження керівника МТП

Відповідно до Порядку, однією з підстав виселення ВПО з МТП є відсутність особи в МТП понад 60 днів підряд без попередження керівника МТП. При цьому, у разі наявності у ВПО обґрунтованих причин для продовження строку відсутності за місцем проживання понад 60 днів така особа звертається з відповідною письмовою заявою до керівника МТП. У такому разі строк відсутності ВПО за місцем проживання може бути збільшено до 90 днів. 

Слід зазначити, що відсутність в МТП є чи не єдиним правилом, яке передбачене постановою № 930 та продубльоване у законопроєкті № 14219. Водночас положення законопроєкту не передбачають можливого продовження такого строку за заявою ВПО. При цьому, як передбачено законопроєктом № 14219, у разі такої відсутності ВПО в МТП особу не можна буде виселити з МТП у випадку, якщо така особа бере безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації. Пропозицію такого регулювання, безперечно, можна вважати правильною і такою, що може бути внесена Урядом до Порядку, затвердженого постановою № 930, для врегулювання ситуацій, що виникають через відсутність ВПО в МТП у разі призову на військову службу (зокрема, зважаючи на необхідність забезпечення місця проживання під час повернення з військової служби, відпусток, для зберігання речей такої особи тощо).

6. Припинення строку дії договору користування приміщеннями МТП 

На відміну від інших підстав виселення ВПО з МТП, передбачених пунктом 12 Порядку, ця підстава для виселення випливає з положень пункту 7, який передбачає, що право користування ВПО приміщеннями у МТП виникає на підставі договору. Такий договір укладається строком на шість місяців з можливістю продовження його дії на наступний строк у разі відсутності змін у підставах, що спричинили внутрішнє переміщення та якщо ВПО не набула іншого місця проживання. Для забезпечення додаткового захисту прав ВПО на етапі продовження строку дії раніше укладеного договору доцільним може бути посилення контролю за додержанням прав ВПО з боку громадськості, правозахисної спільноти й уповноважених органів. 

Також варто зазначити, що сама форма Примірного договору користування приміщеннями МТП, затверджена постановою № 930, додатково передбачає такі підстави виселення, як (і) припинення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення, та (іі) за рішенням суду. При цьому зазначені підстави є логічними та не видаються такими, що становлять критичний ризик для мешканців МТП за відсутності загальної заборони примусового виселення, запропонованої законопроєктом № 14219. 

Ще одним питанням, яке потребує розгляду, є умова, за додержання якої забороняється здійснювати виселення особи з МТП.  Як таку умову законопроєкт № 14219 визначає оплату відповідною особою або іншою особою за неї вартості комунальних послуг за відповідними тарифами, встановленими на такі послуги та товари для населення, згідно з Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють надання та споживання житлово-комунальних послуг за фактичний період проживання. 

Згідно з пунктом 15 Порядку, затвердженого постановою № 930, оплата комунальних послуг здійснюється в рамках отримання компенсації за спожиті комунальні послуги під час розміщення ВПО у будівлях (приміщеннях) об’єктів державної, комунальної та приватної власності у період воєнного стану відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2022 року № 261, а власникам (балансоутримувачам) майна при цьому не дозволяється отримувати від мешканців МТП плату за комунальні послуги у разі отримання ними зазначеної компенсації. 

27 травня 2025 року на заміну попередньому регулюванню урядовою постановою № 616  було затверджено новий Порядок надання закладам, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, фізичним особам — підприємцям компенсації за спожиті житлово-комунальні послуги, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива під час тимчасового розміщення внутрішньо переміщених осіб. У 2025 році виплата такої компенсації здійснювалася за кошти державного бюджету, передбачені для забезпечення соціального захисту громадян, які потрапили у складні життєві обставини, регіональним органам соціального захисту населення.

Отже, законодавство України передбачає механізм компенсації державою за спожиті ВПО житлово-комунальні послуги. Однак законопроєкт № 14219 формулює обовʼязок оплати комунальних послуг безпосередньо ВПО або іншою особою за неї, що може бути витлумачено як перенесення фінансового зобовʼязання з оплати таких послуг із держави на ВПО і, як наслідок, створити ризик неможливості або обмеження застосування механізму державної компенсації постановою Уряду № 616. Таке формулювання законопроєкту є некоректним і створює ризик звуження обсягу вже гарантованих прав ВПО.

Крім цього, як зазначено у Висновку Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України щодо законопроєкту № 14219, «такий підхід є дискусійним, оскільки при цьому не враховано можливі затримки виплат допомоги ВПО; не визначено допустимий строк заборгованості; не врегульовано випадки, коли оплата не здійснюється з поважних причин, що створює ризики для належного забезпечення житлових прав ВПО».

Таким чином, з огляду на зазначене вище, а також враховуючи вже наявне регулювання відповідних питань постановою № 930 та потенційний негативний вплив запропонованих положень на процеси трансформації МТП у сталіші житлові рішення, які  забезпечуватимуть гідні та безпечні умови для проживання ВПО, та процеси інтеграції ВПО у приймаючій громаді, можна дійти висновку: законопроєкт № 14219 є необґрунтованим, не відповідає принципу пропорційності, оскільки не враховує реалії війни, що триває дванадцятий рік, та зумовленого нею затяжного внутрішнього переміщення.

ІІ.  Законопроєкт 14219-1: основні відмінності та положення 

На відміну від законопроєкту № 14219, законопроєкт № 14219-1 пропонує врегулювати більш широке коло питань, пов’язаних із діяльністю МТП: 

1. Визначення МТП

Законопроєкт № 14219-1 передбачає закріплення на рівні закону визначення «місця тимчасового проживання». Відповідно до проєкта, МТП це  «…будівлі (у тому числі тимчасові) або їх частини, що використовуються або можуть використовуватися для компактного поселення та тимчасового проживання (перебування) внутрішньо переміщених осіб, які відповідають мінімальним вимогам життєзабезпечення та включені до узагальненого переліку місць тимчасового проживання».

Передусім виникає питання щодо доцільності закріплення зазначеного визначення на рівні закону, враховуючи загальні тенденції до напрацювання рішень щодо трансформації МТП в інші форми забезпечення житлом і соціального захисту ВПО (соціальне житло, житло для тимчасового проживання, соціальна послуга підтриманого проживання тощо).

З іншого боку, у запропонованому визначенні наявні техніко-юридичні недоліки, які можуть ускладнити їх коректне правозастосування та потребують обовʼязкового доопрацювання, зокрема (і) заміна уточнення «тимчасові» відносно будівель на передбачений Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» термін «тимчасові споруди, їх комплекси, призначені для життєзабезпечення (тимчасового проживання та обслуговування) внутрішньо переміщених осіб (далі — тимчасові споруди для життєзабезпечення населення)», а також (іі) уточнення щодо того, що згадані у визначенні «мінімальні вимоги життєзабезпечення» встановлюються Кабінетом Міністрів України. 

На відміну від постанови № 930, законопроєкт № 14219-1 нині не містить низки обмежень щодо того, які будівлі не можуть використовуватися для організації МТП, наприклад, будівлі Збройних Сил, Держспецтрансслужби, Міноборони, МВС, Мін’юсту, діючі будинки дитини, дитячі будинки, дитячі будинки-інтернати, психоневрологічні інтернати, будинки-інтернати для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю тощо. За відсутності таких норм у законопроєкті, рекомендується, як мінімум, уточнити, що вимоги до будівель МТП встановлюються Урядом. 

Поточна редакція законопроєкту також не передбачає встановленого постановою № 930 обмеження щодо мінімальної кількості облаштованих місць для проживання ВПО у відповідному об’єкті, а саме — облаштованих місць для проживання 10 або більше осіб, з огляду на що залишається незрозумілим, чи автори законопроєкту мають намір зберегти його і надалі.

2. Виселення ВПО з МТП 

Законопроєкт пропонує встановити, що органам державної виконавчої влади, місцевого самоврядування та суб’єктам приватного права заборонено виселяти ВПО, які є непрацездатними громадянами в значенні, наведеному у Законі України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», без надання їм іншого жилого приміщення, за умови оплати такою особою (іншою належною стороною, органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, фізичною чи юридичною особою на користь такої особи) комунальних послуг за тарифами, встановленими на такі послуги та товари для побутових споживачів (населення), що підтверджується відповідними документами, та дотримання умов договору користування приміщеннями МТП.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними громадянами є особи, які досягли встановленого цим законом віку, що дає право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, та дострокової пенсії, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Водночас законопроєкт передбачає, що протягом періоду дії воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення / скасування зазначені вище положення щодо виселення поширюються на ВПО незалежно від того, чи є такі особи непрацездатними громадянами в значенні, наведеному у Законі України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за умови оплати такою особою (іншою належною стороною, органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, фізичною чи юридичною особою на користь такої особи) вартості комунальних послуг за тарифами, встановленими на такі послуги та товари для побутових споживачів (населення), що підтверджується відповідними документами, та дотримання умов договору користування приміщеннями місця тимчасового проживання. 

Загалом норми законопроєкту № 14219-1 щодо загальної заборони виселення ВПО з МТП протягом дії воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення / скасування породжують значною мірою подібні питання та ризики, що і розглянуті вище положення законопроєкту № 14219, зокрема і щодо неможливості виселення ВПО, які мають у власності придатні для проживання житлові приміщення відповідної площі. 

Однак слід зазначити, що на відміну від законопроєкту № 14219, законопроєкт № 14219-1:

• не містить виключення із загальної заборони виселення ВПО з МТП у зв’язку з відсутністю особи в МТП понад 60 діб поспіль без попередження керівника МТП. Тож виселити особу з МТП у такому випадку, тим самим забезпечивши вільне ліжко-місце для розміщення іншої переміщеної особи, взагалі буде неможливо, що може призвести до затримки поселення ВПО з реальною потребою в розміщенні; 
• не передбачає застереження, що заборона виселення без надання іншого жилого приміщення стосується саме примусового виселення, тобто виселення не з власної ініціативи ВПО. Відповідне застереження присутнє лише у Пояснювальній записці до законопроєкту № 14219-1, що немає нормативної сили. У результаті зростає ризик різночитань і виникнення підстав вимагати від держави надання іншого житлового приміщення навіть у випадках, коли ВПО залишає МТП із власної ініціативи;  
• забороняє виселення ВПО без надання їм іншого жилого приміщення, залишаючи в такий спосіб можливість переселення мешканців МТП (зокрема в інше МТП) та, відповідно, наступне виключення МТП, звідки здійснено переселення, з переліку МТП області, міста Києва та міста Севастополя, або його ремонт чи додаткове облаштування; 
• визначає, що таке виселення забороняється за (і) за умови оплати комунальних послуг, та (іі) дотримання умов договору користування приміщеннями місця тимчасового проживання. Тож, попри те, що формулювання законопроєкту є більш узагальненими, ніж відповідна підстава для виселення з МТП «систематичні порушення ВПО умов договору користування приміщеннями МТП та Порядку», передбачена постановою № 930, законопроєкт № 14219-1 все ж потенційно залишає можливість для виселення тих, хто порушує відповідні правила проживання в МТП, а відтак — для захисту прав інших мешканців МТП.

3. Продовження строку безоплатного проживання ВПО в МТП

Нині відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» ВПО має право на «забезпечення органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та суб’єктами приватного права можливості безоплатного тимчасового проживання (за умови оплати особою вартості комунальних послуг) протягом шести місяців з моменту взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; для багатодітних сімей, осіб з інвалідністю, осіб похилого віку цей термін може бути продовжено». 

Відповідну норму законопроєкт пропонує викласти в новій редакції, передбачивши, що ВПО має право на «забезпечення органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування та суб’єктами приватного права можливості безоплатного тимчасового проживання протягом шести місяців з моменту взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, за умови оплати особою (іншою належною стороною, органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, фізичною чи юридичною особою на користь такої особи) комунальних послуг за тарифами, встановленими на такі послуги та товари для побутових споживачів (населення)». 

Таким чином, запропонована законопроєктом № 14219-1 нова редакція цієї норми не передбачає можливості продовження зазначеного строку проживання для багатодітних сімей, осіб з інвалідністю, осіб похилого віку. При цьому слід зазначити, що для тих, хто може вважатися непрацездатними громадянами відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», законопроєктом запропоновано взагалі заборонити їх виселення з МТП, а протягом дії воєнного стану і шести місяців після його припинення / скасування таку заборону пропонується встановити для всіх ВПО. Однак до зазначеної категорії непрацездатних громадян не належать «багатодітні сім’ї», які внаслідок цього втратять можливість продовження проживання в МТП, окрім як протягом зазначеного періоду дії в Україні правового режиму воєнного стану та шести місяців з моменту його припинення та скасування. Таке виключення багатодітних сімей із числа ВПО, які мають право на продовження терміну безоплатного тимчасового проживання, є необґрунтованим. 

Слід зазначити, що подібним чином згадку про продовження такого терміну проживання для багатодітних сімей, осіб з інвалідністю та осіб похилого віку пропонує виключити із положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» і законопроєкт № 14219. В обох випадках доцільність цього ставиться під питання у Висновках Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України щодо кожного із законопроєктів. 

ВИСНОВКИ 

На підставі детального розгляду положень законопроєкту № 14219 та альтернативного законопроєкту № 14219-1 можна дійти висновку, що жоден із них не забезпечить належний і сталий захист права ВПО на житло. 

Передусім слід ще раз наголосити: МТП не є належним житлом і не може розглядатись як довгострокове рішення. За своєю природою це інструмент екстреного реагування, що не може забезпечити гідних житлових умов. Умови проживання в МТП загалом не відповідають критеріям безпеки, приватності, придатності для довгострокового або постійного проживання. Ба більше, тривале проживання в МТП формує залежність від рішення адміністрації МТП, встановлених нею правил і умов проживання та може призвести до соціальної ізоляції.  

Крім низки технічних ускладнень, пов’язаних із функціонуванням МТП (як, наприклад, неможливість виселення осіб, які систематично порушують правила проживання в МТП або мають у власності придатне для проживання житло), закріплення на рівні закону відповідної заборони виселення може завадити розробленню та впровадженню довгострокових рішень із забезпечення житлом ВПО (трансформацію МТП у житло для тимчасового проживання, соціальне житло, оселі підтриманого проживання тощо), а також розселенню ВПО з МТП, які не забезпечують належні житлові умови для своїх мешканців або є потенційно небезпечними з огляду на незадовільний технічних стан, санітарно-гігієнічні умови, порушення правил протипожежної безпеки та цивільного захисту. 

Також варто звернути увагу і на те, що підстави й умови виселення ВПО з МТП вже визначені законодавством, а саме постановою Кабінету Міністрів України № 930. З огляду на це позитивний ефект, на досягнення якого спрямовані обидва законопроєкти, може бути досягнуто посиленням контролю за дотриманням виконання положень постанови № 930, аби убезпечити ВПО від безпідставного виселення або інших порушень їхніх прав.  Водночас  закріплення відповідної заборони на рівні закону не сприятиме забезпеченню ВПО гідним безпечним житлом у довгостроковій перспективі та, навпаки, може свідчити про те, що держава прагне відсторонитися від напрацювання, фінансування і впровадження довгострокових рішень із забезпечення житлом через утримання ВПО в МТП.  

 Аналіз підготовлений Коаліцією організацій, які опікуються питаннями захисту прав постраждалих внаслідок збройної агресії проти України. До складу Коаліції входять: ГО «Донбас СОС», ГО «КримСОС», БФ «Право на захист», БФ «Схід SOS», ГО «Громадський холдинг «ГРУПА ВПЛИВУ», Центр прав людини ZMINA, БФ «Stabilization Support Services», Кримська правозахисна група, ГО «Розуміння кризи».