Правозахисники звернулися до Уряду із закликом терміново вжити заходів для відновлення виплати пенсій громадянам України: ЗВЕРНЕННЯ
Правозахисні організації звернулися до Уряду України із закликом терміново вжити заходів для відновлення виплати пенсій громадянам України, яким органами Пенсійного фонду України було неправомірно припинено пенсійні виплати в січні 2026 року.
Йдеться про громадян України, які виїхали з тимчасово окупованих територій України (далі – ТОТ України) та проживають на підконтрольній Уряду України території, а також громадян, які проживають на ТОТ України, та громадян, які тимчасово проживають за межами України.
Ситуація, що склалася, має катастрофічний характер. Пенсіонери, зокрема особи старшого віку та особи з інвалідністю, в тому числі які мають статус учасника бойових дій, без будь-якого попередження залишилися без єдиного джерела доходу. До цих категорій відносяться також діти загиблих військових, які отримують пенсію по втраті годувальника.
Для з’ясування причин припинення виплат та їх відновлення люди змушені особисто звертатися до органів Пенсійного фонду України (далі – ПФУ). В умовах екстремальних погодних умов, регулярних аварійних відключень електроенергії та відсутності прийому громадян під час повітряної тривоги, громадяни годинами вимушені чекати в чергах біля сервісних центрів ПФУ. Наприклад, у Солом’янському районі м. Києва, щоб потрапити на прийом до сервісного центру ПФУ, пенсіонери займають чергу з 6 ранку, при цьому вимушені під час повітряної тривоги очікувати на вулиці. Така ситуація створює реальні загрози життю і здоров’ю людей та унеможливлює належну реалізацію права на пенсійне забезпечення та соціальний захист.
Органи ПФУ в обґрунтування своїх дій посилаються на постанову Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 299 “Про деякі особливості виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (далі — Постанова № 299). Разом з тим відповідно до пункту 5 Постанови № 299, саме на органи ПФУ, а не на пенсіонерів, покладено обов’язок до 31 грудня 2025 року забезпечити проведення заходів щодо підтвердження інформації про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації.
Однак з численних звернень та скарг громадян випливає, що ПФУ не вжив усіх необхідних заходів, передбачених Постановою № 299, та фактично переклав відповідальність за власні організаційні й технічні збої на пенсіонерів, які перебувають у вкрай уразливому становищі.
Організації фіксують численні випадки неправомірного припинення пенсійних виплат, зокрема:
Припинення виплати пенсії громадянам, які перебувають на підконтрольній території України і протягом 2025 року проходили ідентифікацію в органах ПФУ чи Ощадбанку. У січні такі пенсіонери не отримали пенсію й вимушені стояти в багатогодинних чергах на морозі під органами ПФУ щоб довести, що вони дійсно знаходяться на підконтрольній території України;
Припинення виплати пенсії особам, які виїхали з ТОТ України до досягнення пенсійного віку або встановлення інвалідності та оформили пенсію на підконтрольній території України. Серед цих пенсіонерів також опинились учасники бойових дій, які є внутрішньо переміщеними особами, та у зв’язку зі встановленою інвалідністю отримують пенсію. У таких осіб відсутній будь-який правовий зв’язок із системою пенсійного забезпечення РФ, отже вимога довести протилежне є необґрунтованою, непропорційною та дискримінаційною;
Припинення виплати пенсії дитині загиблого військового, яка отримує пенсію по втраті годувальника. Зафіксовані випадки безпідставного припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеним дітям загиблих захисників України, для яких пенсія по втраті годувальника є єдиним гарантованим державою засобом до існування. Такі діти не є суб’єктами жодних правовідносин із пенсійною системою РФ, застосування до них вимог, передбачених Постановою № 299, є юридично необґрунтованим, непропорційним та суперечить принципу найкращих інтересів дитини. Крім того, припинення пенсії автоматично призвело до припинення допомоги на проживання ВПО для більшості таких дітей;
Припинення виплати пенсії особам, які тимчасово проживають за кордоном. Такі пенсіонери користуються картками “Ощадбанку”, проходили вчасно ідентифікацію через Портал ПФУ й отримували повідомлення про успішне проходження ідентифікації, але не отримували повідомлення про необхідність зазначити інформацію про неотримання пенсії від РФ. Пенсіонери за кордоном не отримували повідомлення про припинення виплати пенсії, причини припинення та доступні шляхи для відновлення виплати пенсії;
Через технічні несправності порталу ПФУ пенсіонери не змогли пройти ідентифікацію в грудні 2025 року: не надходили повідомлення про дату та час відеоідентифікації або відеозв’язок не відбувався у призначений час. Повторні звернення про проходження відеоідентифікації також часто не вирішували ситуацію. Відповідальність за технічні проблеми була покладена на самих пенсіонерів шляхом припинення виплат;
Відсутність механізму подання заяви для маломобільних, в тому числі маломобільних осіб, які за станом здоров’я потребують стороннього догляду та/або допомоги в самообслуговуванні і пересуванні. Постанова № 299 не передбачає способів подання заяви про неодержання пенсії від РФ для осіб, які через стан здоров’я або вік не здатні особисто звернутися до органів ПФУ. Це стосується, зокрема, пенсіонерів, які проживають на підконтрольній території України та отримують пенсію на банківську картку;
Відсутність належного інформування в 2025 році. Протягом 2025 року ПФУ не забезпечив належного та доступного інформування пенсіонерів щодо необхідності проходження ідентифікації та подання відповідної інформації. Припинення виплат відбулося без попередження та без пояснення шляхів відновлення, що прямо суперечить вимогам Постанови № 299. Більше того, наявні випадки, коли пенсіонерам припинили виплату пенсії, незважаючи на те, що вони особисто проходили фізичну ідентифікацію в ПФУ, але не мають документального підтвердження цього факту.
З грудня 2025 року правозахисники звертали увагу ПФУ на наявний високий ризик масового припинення виплат. Не отримавши належної відповіді, до Міністерства соціальної політики, сімʼї та єдності України 22 січня 2026 року було направлено колективне звернення з описом ситуації та проханням негайно вирішити проблему припинення виплат пенсіонерам. З огляду на відсутність дій з боку ПФУ та Міністерства ми закликаємо Уряд України невідкладно:
Забезпечити автоматичне поновлення виплати пенсій усім громадянам України, яким виплату було припинено в січні 2026 року на підставі необґрунтованих дискреційних рішень органів ПФУ, пов’язаних із застосуванням Постанови № 299.
Усунути технічні та організаційні збої в роботі ПФУ щодо проходження процедури ідентифікації пенсіонерів та подання заяви про неодержання пенсії від РФ.
Забезпечити чіткі, доступні та недискримінаційні механізми підтвердження інформації без покладання надмірного тягаря на пенсіонерів.
Внаслідок непродуманого рішення органів державної влади України тисячі людей в Україні на додачу до постійних атак з боку держави-агресорки, жахливих погодних умов та наслідків обстрілів енергетичної інфраструктури України опинилися без засобів до існування. Ми очікуємо на термінову реакцію та вжиття невідкладних заходів Урядом України для вирішення цієї ситуації.
Фундація захисту громадянського суспільства Civis Fortis
ГО «Стан»
ГО “Міст 3.10”
ГО “ІНВАЛІДІВ ВАЛЕНСІЯ”
ГО «Точка доступу»
ГО «Спільно Хаб»
ГО “ДАКУС”
ГО “Кризовий медіа-центр “Сіверський Донець”
ГО “Фарватер медіа”
ГО «Чернівецьке обʼєднання «Захист»
ГО “Фундація імені Августа Вірлича”
Prisma Ukraina – Research Network Eastern Europe
ГО “Закарпаття-Донбас “
ГО “Театр змін”
ГО “Донецький прес-клуб”
ГО «Сила ідей»
ГО “Центр спільного розвитку “Дієва громада””
ГО “Перший оберт”
ГО «Мартін-клуб»
Громадська Спілка “Асоціація ОГС Луганської області”
Благодійна організація “Благодійний фонд Реалізації ідей”
ГО«Україна в серці»
ГО “Правозахисна група Луганщини”
ГО “Спільно для дії”
ГО “Відкритий простір громадського розвитку”
ГО “Об’єднання вимушених переселенців Донбасу “ДОБРОТВОР”
ГО “Об’єднаний ветеранський рух “ВзаємоДія”
ГО «ХУМАНІТІ»
ГО “Україна.Час єднатись”
ГО “Металаб”
Чи помічали ви, як буває складно побачити колір сигналу світлофора при яскравому денному світлі? Навіть коли світлофор має світодіодні джерела світла, при денному світлі помітити їх буває складно людині з високою гостротою зору. Для людини зі зниженою гостротою зору це ще важче, а для незрячої – взагалі неможливо.
В сучасному світі існує рішення цієї проблеми – озвучені світлофори.
Озвучений світлофор – це світлофор, оснащений звуковим сигналом (клацання, писк, голосові повідомлення), а інколи й вібраційним сигналом. Звук або вібрація синхронізовані із зеленим сигналом світлофора.
На зображенні мультиплікаційний кадр міської вулиці з пішохідним переходом. Ліворуч літній чоловік в окулярах і синьому светрі переходить дорогу. По центру, на стовпі світлофора, горить зелене світло з символом пішохода, від якого відходять ноти. Праворуч від нього жінка в червоній сукні штовхає зелений дитячий візок, також переходячи вулицю. На задньому плані різнокольорові будівлі, дерево та кілька автомобілів під блакитним небом з хмарами.
Саме це дозволяє забезпечувати безпеку та доступність дорожнього руху.
Завдяки світлофорам зі звуковим сигналом пішоходи можуть переходити дорогу без зорового контролю, а також орієнтуватися на великих перехрестях.
До переваг таких світлофорів можна віднести й те, що вони допомагають орієнтуватися в умовах поганої видимості (в туманну чи дощову погоду, під час хуртовини).
Що важливо врахувати при встановленні такого світлофора:
Гучність
має бути достатньою для чіткого сприйняття;
не надмірною, особливо в житлових районах;
бажано з автоматичним регулюванням залежно від шуму на вулиці.
Тип звуку
різний звук для дозволу та заборони руху;
чіткий, легко впізнаваний, без різких або дратівливих сигналів.
Розташування кнопки
доступність для користувачів крісел колісних (відповідні висота, розмір та форма);
зрозуміло позначена тактильними елементами.
Синхронізація
точна відповідність звукового сигналу світловому;
достатній час зеленого сигналу для пішоходів.
Де потрібно встановлювати такі світлофори:
на пішохідних переходах з інтенсивним рухом;
біля лікарень, поліклінік;
поблизу шкіл, дитячих садків, університетів;
біля вокзалів, зупинок громадського транспорту;
у центральних частинах населених пунктів;
на складних перехрестях із кількома фазами руху. Іншими словами, коли рух поділений на кілька окремих етапів (фаз), які змінюються по черзі.
Озвучені світлофори допомагають в користуванні пішохідними переходами не лише людям з порушеннями зору, а й іншим учасникам (-цям) дорожнього руху. Адже це не лише про безбар’єрність, а й про безпеку. Це не додаткова можливість, а необхідний елемент безпечного й доступного міського простору.
Нам — 10 років.
25 січня 2016 року почалася історія Громадського холдингу «ГРУПА ВПЛИВУ».
Ми об’єдналися, щоб захищати права людей і впливати на системні зміни.
Ці 10 років — про роботу в умовах війни, змін і постійних викликів.
Але також — про людей поруч, взаємну підтримку та спільні перемоги.
За цей час нам вдалося досягти реальних змін.
Адвокаційна кампанія «Кожен голос впливає» допомогла мільйонам людей, які проживають не за місцем реєстрації, отримати право голосу.
Брали участь у формуванні стратегій державної політики у сфері внутрішнього переміщення та безбар’єрності.
Працювали над посиленням пенсійного та соціального захисту людей, постраждалих внаслідок війни, та багатьма іншими важливими питаннями.
Ми розвивали адвокаційні навички, ділилися інструментами ефективного впливу з іншими та проводили масштабні інформаційно-просвітницькі кампанії.
За цими змінами стоять роки роботи, творчості та спільних зусиль.
Результати нашої роботи в цифрах. Понад 150 аналітичних матеріалів. Майже 100 тренінгів і вебінарів. Близько 70 подкастів. Понад 60 відеоматеріалів і близько 200 статей. І сотні годин дискусій, аналізу та спільної роботи.
Ці 10 років — про шлях разом.
Про людей, без яких зміни були б неможливими. Про різні ролі, але спільні цінності. Про команду, яка не зупиняється і продовжує працювати.
Ми вдячні всім-всім за довіру, підтримку і спільні кроки. Сподіваємося ще багато років бути корисними та разом творити зміни.
Тетяна Дурнєва
Вікторія Золотухіна
Ольга Мартиновська
Олеся Ляшук
Олександр Кореньков
Марина Сташина-Неймет
Оксана Красненко
Олександр Клюжев
Олена Захарова
Юлія Каплан
Ольга Маштакова
Марія Красненко
Надія Пашкова
Наталія Новикова
Андрій Сек
Катерина Жемчужникова
Роман Кисленко
Сергій Ткаченко
Максим Ровінський
Світлана Ткаченко
Анастасія Прокопенко
Дмитро Ткаченко
Віктор Литвінов
Єлізавета Рехтман
Ольга Вакало
Тетяна Кабакова
ГО «Донбас СОС»
ГО «КримСОС»
БФ «Право на захист»
БФ «Схід SOS»
Центр прав людини ZMINA
БФ «Stabilization Support Services»
Кримська правозахисна група
ГС «Мережа хабів громадянського суспільства»
ГС «Громадські ініціативи України»
ГО «Точка доступу»
ГО «АЦ “Фабрика думки Донбас”»
Громадянська мережа ОПОРА
ГО «Егіда-Центр»
БФ «Українська спілка людей з інвалідністю»
ГО «Безбар’єрний Тернопіль»
ГО «Організація переселенців “Потрібні Люди”»
ГО «Ми з України»
ГО «Закарпаття-Донбас»
ГО «Спільно HUB»
ГО «Донбаська ініціатива «Міст»
Міжнародна фундація виборчих систем (IFES)
Національний фонд на підтримку демократії (NED)
Національний демократичний інститут (NDI)
Міжнародний фонд «Відродження»
ІСАР «Єднання»
Програма розвитку Організації Об’єднаних Націй в Україні (ПРООН в Україні)
Проєкт Ради Європи «Внутрішнє переміщення в Україні: розробка тривалих рішень. Фаза II»
Проєкт Ради Європи «Посилення судових та позасудових засобів захисту прав осіб, постраждалих від війни в Україні»
Народні депутати пропонують зміни до законодавчих актів щодо організації трудових відносин на територіях ведення бойових дій та тимчасово окупованих територіях. Законопроєкт зареєстрований 15 січня за реєстраційним номером 14385.
Ініціатори вказують, що повномасштабне вторгнення РФ та запровадження воєнного стану докорінно змінили умови ведення господарської діяльності, зробивши для роботодавців у зонах активних бойових дій і на тимчасово окупованих територіях об’єктивно неможливим дотримання значної частини вимог трудового законодавства, охорони праці та військового обліку. Часткові законодавчі адаптації не вирішують практичних проблем, що призводить до правової невизначеності, юридичних і фінансових ризиків, демотивації бізнесу та гальмування економічного відновлення. У цих умовах існує нагальна потреба у комплексному перегляді норм, які б з урахуванням офіційного статусу територій (бойові дії або окупація) забезпечували баланс інтересів роботодавців і працівників, передбачали спрощені механізми призупинення або припинення трудових відносин, звільнення від відповідальності за об’єктивно невиконувані обов’язки та сприяли збереженню і відновленню економічної активності.
Законопроєктом пропонується комплексно врегулювати особливості трудових відносин, охорони праці та військового обліку на територіях активних бойових дій і тимчасово окупованих територіях шляхом доповнення Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” новою статтею 17 та внесення пов’язаних змін до інших законодавчих актів для усунення колізій. Зокрема, передбачається, що на період з моменту включення території до відповідного переліку і до її виключення або перереєстрації бізнесу на підконтрольній території роботодавці:
звільняються від обов’язку дотримуватися низки вимог трудового законодавства й законодавства з охорони праці (щодо робочого часу і відпочинку, охорони праці, атестації робочих місць, медоглядів, документації, розслідування нещасних випадків, а також нормативів працевлаштування осіб з інвалідністю);
отримують право звільняти працівників, робочі місця яких знаходяться на тимчасово окупованих територіях, та безумовно призупиняти дію трудових договорів на підставі самого статусу території;
звільняються від обов’язків щодо кадрового діловодства та архівного зберігання документів із подальшим їх відновленням після зміни статусу території, від усіх видів юридичної відповідальності за невиконання об’єктивно неможливих обов’язків і за невиплату заробітної плати у відповідний період;
звільняються від проведення щодо них заходів державного нагляду (контролю) до завершення бойових дій, деокупації або перереєстрації.
Крім того, змінами до Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу” пропонується звільнити підприємства, установи та організації, що перебувають на тимчасово окупованих територіях, від обов’язку ведення військового обліку до моменту деокупації або зміни їх місцезнаходження на підконтрольну територію України.
Посилання:
Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо організації трудових відносин на територіях ведення бойових дій та тимчасово окупованих територіях доступний за посиланням: https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/Card/69482.
Народні депутати пропонують зміни до Закону України “Про охорону дитинства” щодо підтримки дітей, які постраждали внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України. Законопроєкт зареєстрований 25 листопада за реєстраційним номером 14243.
Ініціатори вказують, що актуальність прийняття цього проєкту Закону зумовлена обмеженим доступом дітей до частини гарантованих державою соціальних гарантій. Відповідно до Закону України “Про охорону дитинства”, дитина, батьки (один із батьків), опікун, піклувальник або інший законний представник якої зникли безвісти за особливих обставин або померли (загинули) внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, отриманих у результаті збройного конфлікту на території України чи за її межами, має право на статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів. Водночас, Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” передбачає право дітей на встановлення статусу члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України у разі загибелі або смерті одного з батьків, пов’язаної з виконанням обов’язку із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, зокрема внаслідок поранень, контузій, каліцтв чи захворювань, отриманих у зв’язку з таким виконанням. Внаслідок збройної агресії РФ істотно зросла кількість дітей, які зазнали психологічного, соціального та матеріального впливу воєнних дій або втратили одного з батьків під час виконання ним обов’язку із захисту держави. Попри наявність відповідних норм у двох законах України, на практиці на місцевому рівні непоодинокими є випадки відмови у наданні дитині статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів відповідно до Закону України “Про охорону дитинства”. Підставою для таких відмов слугує наявність у дитини статусу члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, наданого згідно із Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Законопроєктом пропонують внести зміни до Закону України “Про охорону дитинства” передбачивши:
право на встановлення статусу дитина, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів має також дитина загиблої (померлої) особи, визначеної у частині першій статті 101 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;
статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, надається незалежно від наданого дитині відповідно до статті 101 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” статусу члена сім’ї загиблого.
Посилання:
Проект Закону про внесення змін до Закону України “Про охорону дитинства” щодо підтримки дітей, які постраждали внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України доступний за посиланням: https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/Card/58886.
24 листопада набрав чинності Порядок надання допомоги для вирішення житлового питання окремим категоріям внутрішньо переміщених осіб, що проживали на тимчасово окупованій території, та внесення змін до Порядку ведення Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, затверджений Постановою Уряду від 22 вересня 2025 року №1176. Цією Постановою Уряд впроваджує програму, яка передбачає надання внутрішньо переміщеним особам (ВПО) з тимчасово окупованих територій (ТОТ) ваучерів на суму 2 млн.грн для купівлі нового житла. За повідомленням Мінрозвитку прийом заявок стартував 01 грудня. Спершу програмою зможуть скористатися ВПО з ТОТ, які мають окремий статус учасника бойових дій або людини з інвалідністю внаслідок війни. Йдеться про учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України з 2014 року. Спочатку заяву можна буде подати тільки через мобільний застосунок “Дія”, а згодом – у ЦНАПах чи через нотаріуса. Із заявами будуть працювати комісії, що знаходяться саме за місцем фактичного проживання заявника, зазначеного в довідці ВПО.
Що таке житловий ваучер?
Житловий ваучер — це електронний платіжний документ фіксованої вартості (номіналом 2 млн. гривень), який може бути використаний на придбання житлової нерухомості, інвестування чи фінансування її будівництва, купівлю земельної ділянки під відповідним об’єктом, на придбання частки у праві власності на таке майно, а також для сплати першого внеску або погашення платежів за іпотечним кредитом. Житловий сертифікат формується і зберігається в Державному реєстрі майна, пошкодженого або знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів чи диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України (надалі — Реєстр). Строк дії житлового ваучера становить п’ять років із моменту його формування в Реєстрі. Документ може бути використаний лише його власником і не може бути переданий чи відчужений третім особам.
Хто може отримати житловий ваучер?
Внутрішньо переміщені особи – громадяни України, які:
перебувають на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб;
перемістилися з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій, включених до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Мінрозвитку №376 від 28 лютого 2025 року, для яких не визначено дати завершення тимчасової окупації,
до яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи відповідно до Закону України “Про санкції”;
які мають судимість за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених розділом I “Кримінальні правопорушення проти основ національної безпеки України” та розділом XX “Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку” Особливої частини Кримінального кодексу України;
якщо вони та члени їх сім’ї мають у власності об’єкти житлової нерухомості (крім об’єктів житлової нерухомості, кредити на придбання яких забезпечені іпотекою, не погашені);
якщо вони та члени їх сім’ї отримали грошову компенсацію за належне для отримання жиле приміщення;
якщо вони та члени їх сім’ї забезпечені житловими приміщеннями для постійного проживання органами державної влади протягом періоду перебування на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб;
якщо вони та члени їх сім’ї подали заяву про надання компенсації за знищений об’єкт нерухомого майна та/або яким затверджено рішення про надання такої компенсації.
Важливо! До об’єктів житлової нерухомості не належать об’єкти житлової нерухомості, які розташовані на територіях активних бойових дій, територіях активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, включених до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Мінрозвитку №376 від 28 лютого 2025 року (надалі – Перелік територій), для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації.
Як подати заяву на отримання житлового ваучера?
Перша частина процедури: Подання заяви
І. Оновіть застосунок та оберіть потрібну опцію. Зайдіть у мобільний застосунок і оновіть застосунок “Дія” до останньої версії (у розділі “Меню”). Перейдіть у розділ “Сервіси” → “Послуги для ВПО” → “Заява на житловий ваучер”.
ІІ.Ознайомтеся з умовами і підтвердіть відсутність застережень. Спочатку потрібно уважно ознайомитися з умовами програми “Житлові ваучери”, які наведені в описі послуги в застосунку “Дія”, а потім засвідчити відсутність застережень для отримання житлового ваучера. Підтвердження здійснюється в декларативній формі — шляхом позначення відповідних чекбоксів (галочок). Надання додаткових підтвердних документів на цьому етапі не вимагається.
ІІІ.Верифікуйте дані щодо членів сім’ї. Така верифікація відбувається автоматично: “Дія” отримує інформацію з реєстру Державного реєстру актів цивільного стану (ДРАЦС) щодо членів родини — чоловіка або дружини, а також дітей (до 18 років). За потреби можна уточнити інформацію (наприклад, щодо неповнолітніх дітей).
ІV.Надайте інформацію стосовно об’єктів житлової нерухомості (майна). Якщо вся інформація на попередньому кроці відображається коректно, на екрані з’явиться QR-код з приміткою “дані про майно партнера”: можна надіслати посилання дружині або чоловіку отримувача, або ж надати для сканування камерою смартфона партнера.
Важливо! Отримувач і його партнер (чоловік або дружина) мають вказати інформацію щодо об’єктів житлової нерухомості (майна), яке належить членам сім’ї, в тому числі неповнолітнім дітям. Якщо інформація про право власності міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, дані “підтягуються” автоматично. У разі коли дані щодо нерухомості не відображаються, є можливість уточнити інформацію.
Важливо! Для отримання житлового ваучера отримувач має підтвердити, що він або члени його сім’ї не мають у власності об’єктів житлової нерухомості (майна), крім об’єктів житлової нерухомості (майна) розташованих на територіях активних бойових дій, територіях активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, включених до Переліку територій, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації, а також об’єктів житлової нерухомості, кредити на придбання яких забезпечені іпотекою, не погашені.
V. Підтвердіть дані. На цьому етапі потрібно:
підтвердити дані для витягу про несудимість;
вказати контактну інформацію заявника (номер телефону й адресу електронної пошти);
перевірити сформовану заяву, зокрема відомості, які містяться у довідці ВПО.
VI. Підпишіть заяву за допомогою Дія.Підпис.
Важливо! Для подачі заяви на отримання житлового ваучера необхідно мати Дія.Підпис. Він знадобиться не тільки отримувачу, але його партнеру (чоловіку або дружині). Згенерувати Дія.Підпис можна за наявності ID-картки або закордонного біометричного паспорта, активація відбувається у застосунку “Дія” у розділі “Меню”: для цього необхідно підтвердити особу користувача та створити ПІН-код для Дія.Підпис. За відсутності Дія.Підпис у отримувача або його партнера подати заяву на отримання житлового ваучера наразі неможливо. Потрібно зачекати, поки відповідна послуга з’явиться на порталі “Дія”, аби підписати заяву за допомогою кваліфікованого електронного підпису (КЕП).
Друга частина процедури — бронювання та реалізації фінансування.
Очікуйте розгляд заяви комісією та рішення. Орієнтовний строк розгляду заяви комісією – до 30 днів. Про початок виплат повідомлять додатково на Дія. Після отримання офіційного повідомлення про можливість фінансування за житловим ваучером через “Дію”, отримувач матиме можливість подати заяву на бронювання коштів. Після підтвердження бронювання (за наявності вільних коштів у програмі “Житлові ваучери”), отримувач звертається до нотаріуса для оформлення угоди купівлі-продажу квартири чи приватного будинку, або використання коштів для першого внеску чи погашення платежу за іпотекою. Нотаріус реєструє угоду та вносить відомості до Реєстру, після чого відбувається фінальний етап — перерахування коштів продавцю або кредитору.
Хто розглядатиме заяви?
У кожній територіальній громаді розгляд поданих заяв здійснює визначений уповноважений орган — відповідна місцева рада або військова адміністрація. Саме цей орган формує комісію, яка приймає рішення щодо надання житлового ваучера. Комісія має статус консультативно-дорадчого органу та діє підзвітно і підконтрольно уповноваженому органу, який також відповідає за забезпечення дотримання нею вимог Постанови №1176. Положення про комісію та її персональний склад затверджуються уповноваженим органом. Мінрозвитку повідомили, що провели нараду з представниками ОВА та територіальних громад щодо створення комісій, що працюватимуть із заявами та протестували технічний функціонал. Комісія формується з представників уповноваженого органу та громадськості. Кандидатів від громадськості можуть пропонувати міжнародні та громадські організації, зокрема антикорупційні, а в селах і селищах — також фізичні особи. Частка представників громадськості має становити не менше однієї третини загального складу комісії. Мінрозвитку також повідомили, що станом на 25 листопада 2025 року комісії створені у 541 із 1306 територіальних громад. Найактивнішими в цьому процесі є Одеська, Рівненська, Херсонська та Житомирська області. Водночас у частині регіонів робота просувається вкрай повільно: найнижчі показники утворення комісій в Івано-Франківській області, в Києві та у Дніпропетровській області.
Станом на 01 січня 2026 року було подано 25 000 заяв та ухвалено майже 800 позитивних рішень профільними комісіями в громадах на загальну суму понад 1,5 млрд грн. Географія звернень охоплює 23 області України та місто Київ. Найбільше звернень у Дніпропетровській, Запорізькій, Київській областях та столиці — тут зафіксовано від 2 до 4 тисяч заяв у кожному регіоні. Водночас за темпами опрацювання звернень та кількістю ухвалених рішень лідирують Волинська, Черкаська та Вінницька області. Найбільше заявок на житлові ваучери подали люди, чиї домівки залишилися в окупації на Донеччині – понад 8 000 звернень. Також тисячі заяв надійшло від мешканців із ТОТ Луганської, Запорізької та Херсонської областей й ще майже 700 звернень від людей, які вимушені були виїхати з Автономної Республіки Крим. У Державному бюджеті на 2026 рік на програму житлових ваучерів для ВПО з тимчасово окупованих територій вже передбачено близько 14 млрд грн. Це дозволить забезпечити житловими ваучерами близько 7 тисяч родин. Паралельно триває робота над додатковим фінансовим забезпеченням програми, зокрема над залученням першого траншу в розмірі 120 млн євро від Банку розвитку Ради Європи. Цього ресурсу вистачить, щоб допомогти з придбанням житла ще близько 3 тисячам людей. Водночас ведуться переговори з міжнародними партнерами щодо залучення додаткового фінансування — як для покриття поточного попиту, так і для подальшого масштабування програми.
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».
Перелік програм підтримки для внутрішньо переміщених осіб — це видання, підготовлене Коаліцією організацій, що опікується питаннями захисту прав осіб, постраждалих внаслідок збройної агресії проти України. Коаліція регулярно отримує численні запити щодо того, які програми державної підтримки доступні для внутрішньо переміщених осіб (ВПО), адже мільйони громадян були змушені покинути власні домівки, втратили житло, роботу та соціальні зв’язки. У таких умовах державна підтримка часто є ключовою для інтеграції та адаптації ВПО в громадах, що приймають.
У документі зібрано та систематизовано перелік заходів і програм підтримки, спрямованих на допомогу внутрішньо переміщеним особам, — від фінансових виплат і компенсацій за пошкоджене або знищене житло до житлових, кредитних, соціальних, освітніх та економічних програм. Матеріал містить опис умов участі, алгоритмів отримання допомоги та посилання на офіційні джерела, що робить його практичним довідником для ВПО та фахівців, які працюють у сфері соціального захисту.
До складу Коаліції організацій входять: ГО “Донбас СОС”, ГО “КримСОС”, БФ “Право на захист”, БФ “Схід SOS”, ГО “Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”, Центр прав людини ZMINA, БФ “Stabilization Support Services” та Кримська правозахисна група.
Ознайомитися з повним переліком програм підтримки для ВПО можна тут.
На зображенні — чарівна різдвяна ніч на Софійській площі в Києві, виконана в яскравому мультиплікаційному стилі. На передньому плані — радісні діти; їхні очі сяють від захвату, вони сміються та насолоджуються моментом свята. Поруч височіє пишна новорічна ялинка, густо вбрана різнобарвними іграшками та вогниками, що мерехтять у темряві. На задньому плані крізь танок лапатого снігу велично виринають золоті бані Софійського собору.
Дорогі наші читачі та читачки!
Наприкінці 2025 року хочемо подякувати кожному й кожній із вас за довіру, увагу та участь у спільній справі. Дякуємо, що слідкували за нашими матеріалами, реагували на зміни та використовували інформацію для захисту прав і підтримки людей, які цього потребують. У час випробувань, які ми проживаємо, бажаємо вам тепла й спокою в різдвяні дні та світлих моментів у новому році. Хай віра залишається з нами, підтримка й людяність відчуваються поруч, а майбутнє дарує надію. Вже за традицією у грудневому бюлетені ми зібрали основні матеріали «ГРУПИ ВПЛИВУ», що були створені у 2025 році.
Вони будуть корисними людям, які постраждали внаслідок війни, а також органам влади, медіа та всім, хто працює або цікавиться правозахисною сферою.
Наша команда протягом усього року наполегливо працювала, щоб держава розробляла й ухвалювала важливі рішення на підтримку маломобільних груп населення та людей, які постраждали від війни. Завдяки спільним зусиллям разом із партнерами вдалося:
Розробити та оновити Постанову Кабінету Міністрів України № 1225 щодо надання субсидій на оплату повної або часткової вартості оренди житла, а також компенсацій податкових витрат для орендодавців.
Затвердити новий Порядок забезпечення виборців із порушенням здоров’я розумним пристосуванням на виборчій дільниці.
Напрацювати проєкт Стратегії державної політики щодо внутрішнього переміщення на період до 2031 року (неоприлюднений).
Підготувати рекомендації для нового нормативно-правового акту щодо житла для тимчасового проживання (неоприлюднений).
У бюлетені ви знайдете наші відео, мультики, інфографіки, аналітичні звіти, статті і подкасти. Сподіваємося, ці матеріали принесуть вам користь і натхнення, а 2026 рік — силу для нових звершень!
Статті та роз’ясненняу сфері захисту прав постраждалого населення
Стаття «Додаткові кошти на “єВідновлення”: хто з ВПО може отримати ці гроші».
Стаття «Про основні законодавчі ініціативи 2024 року щодо осіб, постраждалих від війни».
Стаття «Які зміни внесли в постанову щодо надання субсидії на оренду житла для ВПО».
Стаття «Закон щодо правового статусу осіб, постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією РФ проти України».
Стаття «Як платитимуть пенсії ВПО, громадянам, які тимчасово проживають за кордоном або в окупації».
Стаття «Що гарантує Закон про захист і підтримку дітей, постраждалих внаслідок збройної агресії РФ проти України».
Інфографіка «Компенсація податку для орендодавців, які здають житло внутрішньо переміщеним особам (ВПО)».
Стаття «Що буде з пенсіями ВПО, які не пройшли фізичну ідентифікацію або протягом року не користувались своїми пенсійними рахунками?».
Стаття «Фонд муніципального (соціального) орендного житла: новий інструмент підтримки ВПО».
Стаття «Про підстави для вселення в муніципальне (соціальне) орендне житло».
Стаття «Про дистанційне обстеження нерухомості на територіях активних бойових».
Стаття «Про нові правила надання фінансової підтримки від держави особам, які постраждали внаслідок війни».
Стаття «Про надання соціальної послуги притулку маломобільним особам з числа внутрішньо переміщених осіб».
Стаття «Про послугу медсестринського догляду ВПО».
Стаття «Про Порядок проведення евакуації у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій».
Стаття «Ухвалили процедуру та умови добровільного повернення внутрішньо переміщених осіб».
Стаття «Визнання результатів навчання осіб з ТОТ: затверджено перелік уповноважених ЗВО на 2026 рік».
Статті та роз’ясненняу сфері захисту прав людейз інвалідністю та інших маломобільних груп населення
Стаття «Шрифт Брайля: важлива частина доступності для людей із порушенням зору».
Стаття «Як тепер працює нова система оцінювання повсякденного функціонування людини».
Стаття «Універсальна вбиральня — це непросто зручність».
Стаття «Про Національну стратегію зі створення безбар’єрного простору в Україні до 2030 року».
Відео «Три причини подати заяву до Міжнародного реєстру збитків».
Відео «Як платитимуть пенсію ВПО, громадянам, які тимчасово проживають за кордоном або в окупації».
Відео «Здаєш житло для переселенців? Отримай компенсацію від держави!».
Відео «Субсидія на оренду житла для внутрішньо переміщених осіб».
Аналітичні матеріали та дослідження
Дорожня карта законопроєктів в сфері захисту прав постраждалих від збройної агресії РФ проти України: чотирнадцята сесія Верховної Ради України IX скликання.
Звіт за результатами оцінки реалізації Стратегії державної політики щодо внутрішнього переміщення на період до 2025 року.
Аналітичний звіт за результатами фокус-групового дослідження «Інтеграція внутрішньо переміщених осіб у приймаючих громадах — 2025 рік».
Аналітична записка «Якими можуть бути підходи щодо документів, виданих в окупації?».
Дорожня карта законопроєктів, що стосуються захисту прав постраждалих від збройної агресії РФ проти України: тринадцята сесія Верховної Ради України IX скликання.
Аналітична записка «13 пріоритетних кроків у сфері захисту прав людини в умовах збройної агресії проти України у 2025 році».
Аналітична довідка «Чи всі повноваження Мінреінтеграції були перерозподілені після його ліквідації?».
Ключові результати дослідження щодо оцінки впливу пільгового іпотечного кредиту, наданого в межах проєкту «Житлові приміщення для внутрішньо переміщених осіб (KfW)».
#ЗаконодавчаІніціатива № 14219-1 щодо соціального захисту та підтримки дітей, які постраждали внаслідок збройної агресії РФ проти України.
#ЗаконодавчаІніціатива № 14251 щодо соціального захисту та підтримки дітей, які постраждали внаслідок збройної агресії РФ проти України.
#ЗаконодавчаІніціатива № 14219 щодо підтримки соціально-економічного становища ВПО шляхом забезпечення тимчасовим житлом.
#ЗаконодавчаІніціатива № 13441 щодо відшкодування ВПО окремих збитків, пов’язаних із збройною агресією, та компенсації вартості житлово-комунальних послуг.
#ЗаконодавчаІніціатива № 13381 щодо права отримувача компенсації на повторне звернення, якщо після або під час виконання ремонтних робіт були встановлені додаткові пошкодження об’єкту нерухомого майна, однак не виявлені за результатами комісійного обстеження.
Звіт Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України з питань захисту майнових та немайнових прав внутрішньо переміщених осіб (ВПО) та інших осіб, постраждалих від агресії Російської Федерації про виконану роботу (реєстраційний номер 13372).
#ЗаконодавчаІніціатива № 13237 щодо соціального захисту осіб, які проживають, навчаються на території гірського населеного пункту, який потребує додаткової підтримки.
#ЗаконодавчаІніціатива № 13251 щодо реалізації переважного права купівлі земельної ділянки орендарем, останнім відомим місцезнаходженням якого є тимчасово окупована територія.
#ЗаконодавчаІніціатива № 13224 щодо забезпечення отримання та визначення розміру грошової компенсації моральної шкоди завданій особі внаслідок збройної агресії РФ проти України.
#ЗаконодавчаІніціатива № 13155 щодо нарахування плати за житлово-комунальні послуги та облік збитків у зв’язку з пошкодженням або знищенням об’єктів нерухомого майна.
#ЗаконодавчаІніціатива № 13136 щодо удосконалення механізму надання компенсацій та обліку нерухомого майна, включаючи поширення компенсації на об’єкти пошкоджені або знищені починаючи з 19 лютого 2014 року.
#ЗаконодавчаІніціатива № 13130 щодо врегулювання питання реалізації права спадкоємця на відшкодування збитків, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України.
#ЗаконодавчаІніціатива № 12385 щодо врегулювання питання надання дітям статусу «дитина, яка постраждала внаслідок воєнних дій чи збройного конфлікту» та усунення законодавчої колізії в цьому питанні.
Вебінари
Вебінар «Субсидія на оренду житла для ВПО та компенсація податків і зборів власникам житла».
Вебінар «Нові можливості для громад, які відкрив Закон № 3703-ІХ».
Вебінар «Пенсії та облік внутрішньо переміщених осіб: що змінилося?».
Вебінар «Субсидія на оренду житла для ВПО: що змінилося?».
Позиція щодо доступу внутрішньо переміщених осіб до соціальних гарантій і пільг, встановлених Законом України «Про статус гірських населених пунктів в Україні».
Позиція щодо нової редакції Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (реєстр. № 12301).
Позиція щодо ризиків запровадження обов’язкового проходження базової загальновійськової підготовки студентами, які проживають на тимчасово окупованих територіях України.
Позиція щодо проєкту Закону про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення реалізації права на набуття та збереження громадянства України (реєстр. № 11469).
Позиція щодо необхідності врахування гуманітарних питань жителів ТОТ України в ході перемовного процесу.
Заява щодо Конференції з відновлення України «Відновити краще, ніж було: Розкриття потенціалу відбудови через забезпечення прав і залучення українців із тимчасово окупованих територій України».
Звернення до Президента України щодо ветування закону про множинне громадянство.
Позиція щодо ризиків законопроєкту про множинне громадянство.
Позиція щодо врахування гуманітарних питань жителів тимчасово окупованих територій України під час перемовин.
Позиція щодо необхідності забезпечення прав постраждалих унаслідок збройної агресії проти України.
Звернення щодо перешкод у реалізації права на освіту дітей та молоді з тимчасово окупованих територій України через брак місць державного замовлення.
Щиро дякуємо за підтримку та співпрацю Коаліції організацій, які опікуються питаннями захисту прав осіб, постраждалих внаслідок збройної агресії проти України, всім нашим партнерам з організацій громадянського суспільства, органів влади, медіа та донорам: Міжнародному фонду «Відродження», Міжнародній фундації виборчих систем (IFES), Національному фонду на підтримку демократії (NED), Проєктам Ради Європи в Україні «Полегшення доступу до прав людини й основних послуг для внутрішньо переміщених осіб та осіб, що повертаються в Україну» та «Сприяння розробці житлових рішень для осіб, постраждалих від війни в Україні», ІСАР «Єднання».
Окрема велика подяка нашим захисникам і захисницям за можливість жити і працювати в Україні.
Звертаючись за медичною допомогою, ми хочемо отримати якісні послуги. Це не лише про лікування як таке, а й про спілкування та супровід. Зокрема, це важливо для людей з інвалідністю, які так само звертаються до сімейних лікарів, стоматологів, офтальмологів та інших спеціалістів. Адже незалежно від виду порушень, людина потребує етичної взаємодії та безбар’єрного простору й послуг.
Ми підготували рекомендації для медичних працівників і працівниць, що допоможуть вибудувати професійну, безпечну та гідну комунікацію з пацієнтами (-ками) з інвалідністю, людьми старшого віку та іншими, а також забезпечувати належний супровід і допомогу.
Загальні принципи взаємодії
Повага і гідність: завжди сприймайте людину насамперед як особистість, а не крізь призму діагнозу.
Рівність доступу: інвалідність не може бути підставою для відмови в медичній допомозі або її спрощення.
Принцип “нічого про нас без нас”: усі рішення щодо лікування та догляду ухвалюються за участі пацієнта (-ки).
Використовуйте коректну термінологію під час комунікації. Основний принцип – спершу називаємо людину, а вже потім зазначаємо певну ознаку чи стан. Детальніше про коректну термінологію можна ознайомитися в нашому окремому матеріалі за посиланням.
Описуйте та пояснюйте, які маніпуляції будете виконувати. Так людина зможе зрозуміти, що на неї чекає та як довго це триватиме.
Запитуйте, чи потребує людина допомоги. Адже навіть якщо на перший погляд здається, що така потреба є, людина може просто відпочивати або придивлятися до приміщення.
Переконайтеся, що пацієнт (-ка) розуміє вас. Уникайте професійної термінології, скорочень тощо. За потреби повторіть те саме іншими словами.
Індивідуальний підхід: кожна людина має унікальний досвід і потреби, навіть за однакових діагнозів.
Звертайтеся безпосередньо до пацієнта (ки): навіть якщо людина приходить із супроводом, ставте запитання саме їй та надавайте пояснення безпосередньо.
Комунікація з пацієнтами (-ками) з різними формами інвалідності
Пацієнти (-ки) з порушеннями рухових функцій
Забезпечте фізичну доступність кабінету, місця проведення огляду та санітарних приміщень. Якщо це неможливо, повідомте про наявні обмеження та запропонуйте можливі варіанти їх подолання.
Не торкайтеся крісла колісного, милиць чи інших допоміжних засобів без згоди людини.
Пацієнти (-ки) з порушеннями зору
Починайте спілкування з представлення себе та своєї ролі.Інформацію на бейджі незряча людина не може прочитати, а для людини зі слабким зором це часто є складним. Представляючись, ви допомагаєте людині зрозуміти, з яких питань до вас можна звернутися. Наприклад: «Я Марія, ендокринологиня. Лікую захворювання щитоподібної залози».
Описуйте усно всі дії, які ви виконуєте (огляд, маніпуляції).
Забезпечуйте доступність інформації, пропонуючи її в різних форматах: усно, в аудіоформаті або у вигляді друкованих матеріалів великим шрифтом. За потреби уточнюйте, у якому форматі людині зручніше отримати інформацію.
Якщо виникає потреба перемістити особисті речі людини (тростину, сумку, медичну картку), попередьте про це, поясніть, куди саме ви їх перекладаєте, а після цього поверніть на місце або передайте безпосередньо людині.
Пацієнти з порушеннями слуху
Говоріть чітко, не прикриваючи рот.
За можливості забезпечте переклад жестовою мовою.
Використовуйте письмову комунікацію або цифрові засоби, якщо людина нечуюча або немовленнєва.
Пацієнти з інтелектуальними та психосоціальними порушеннями
Уникайте знецінювальних або патерналістських формулювань.
Супровід пацієнтів (-ок) з інвалідністю
Супровід можливий лише за згодою пацієнта (-ки).
Чітко визначайте роль супроводжуючої особи (поміч, переклад, фізична підтримка).
Забезпечуйте конфіденційність медичної інформації. Адже інвалідність не є підставою для розголошення скарг, діагнозу чи інших персональних даних.
Надання необхідної допомоги в медичному закладі
Забезпечуйте безпечне пересування пацієнта (-ки) в межах закладу.
За потреби та можливості адаптуйте медичні процедури та часові рамки відповідно до індивідуальних потреб пацієнта (-ки).
Навіть у разі екстрених ситуацій, пояснюйте свої дії, наскільки це можливо.
Типові помилки, яких слід уникати
Ігнорування пацієнта та звернення лише до супроводжуючої людини.
Застосування зменшувально-пестливих форм або звертання як до дитини.
Припущення щодо можливостей або обмежень людини без уточнення.
Формальне «виконання доступності» без реального врахування потреб.
Безбар’єрні медичні послуги – це не додаткове навантаження, а прояв поваги, чуйності та готовності до діалогу. Це допомагає сформувати довіру між медичним працівником (-цею) і пацієнтом (-кою), що напряму впливає на ефективність лікування. Не бійтеся починати робити це вже зараз. Навіть проста фраза, сказана з повагою та адресована безпосередньо людині – це вже перший крок до безбар’єрності.
АНАЛІЗпроєкту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей зайняття деяких посад в органах державної влади, інших державних органах та органах місцевого самоврядування громадянами України, які мають громадянство іноземної держави»(реєстр. № 14230 від 18.11.2025)
У Верховній Раді України 18 листопада 2025 року було зареєстровано проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей зайняття деяких посад в органах державної влади, інших державних органах та органах місцевого самоврядування громадянами України, які мають громадянство іноземної держави» (реєстр. № 14230) (далі – Проєкт). Відповідно до пояснювальної записки, Проєкт ініційований Урядом України з метою належного впровадження положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення реалізації права на набуття та збереження громадянства України» від 18 червня 2025 року № 4502-ІХ (далі – Закон № 4502-ІХ). В обґрунтуванні необхідності прийняття Проєкту зазначено, що Національне агентство України з питань державної служби за участю інших заінтересованих органів доручено подати на розгляд Уряду Проєкт нормативно-правового акта щодо врегулювання питань, пов’язаних з особливостями зайняття деяких посад в органах державної влади, інших державних органах та органах місцевого самоврядування громадянами України, які також мають громадянство іноземної держави, зокрема держави-агресора або держави-окупанта, з урахуванням загроз національній безпеці України.
Попри необхідність забезпечення узгодженості законодавства України з урахуванням прийняття Закону № 4502-ІХ, загальні підходи та положення Проєкту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей зайняття деяких посад в органах державної влади, інших державних органах та органах місцевого самоврядування громадянами України, які мають громадянство іноземної держави» спричиняють низку застережень.
1. Формулювання Проєкту щодо умов недобровільності набуття громадянства держави-агресора не відповідають Закону № 4502-ІХ.
Відповідно до оновленої редакції статті 19 Закону України «Про громадянство України» (зміни набудуть чинності 16.01.2026), не вважається добровільно набутим на тимчасово окупованій території України громадянство держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, зокрема якщо набуття такого громадянства вимагало звернення із заявою чи клопотанням про його набуття відповідно до порядку, встановленого такою державою, а також у разі набуття громадянином України, якого незаконно депортовано з тимчасово окупованої території України, громадянства держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, крім випадків, коли дії такої особи спрямовані на пропаганду війни, публічної підтримки збройної агресії проти України або створюють загрози національній безпеці та/або національним інтересам України в розумінні Закону України «Про національну безпеку України».
Водночас у Проєкті використовуються інші формулювання щодо невизнання нав’язаного на тимчасово окупованій території (далі – ТОТ) України громадянства держави-агресора, а саме: «примусове автоматичне набуття громадянами України». Подібне формулювання не відповідає нормі статті 19 Закону № 4502-ІХ, відповідно до якого автори законопроєкту узгоджують норми чинного законодавства щодо обійняття деяких посад в органах державної влади, інших державних органах та органах місцевого самоврядування громадянами України.
Дійсно, згідно з частиною 6 статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII, примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства Російської Федерації не визнається Україною та не є підставою для втрати громадянства України. Водночас поняття «примусове автоматичне» щодо набуття громадянства РФ не визначено законодавством України. Відтак виникає ситуація, коли вказана норма Закону може розповсюджуватися на невизнання громадянства, отриманого на ТОТ АР Крим та м. Севастополь (де нав’язування громадянства з боку РФ відбулося саме в такому порядку), і фактично не покриває практику примушування до отримання російського громадянства на тимчасово окупованих територіях Донеччини, Луганщини, яка включала вивезення українських громадян для оформлення паспортів громадян РФ на територію РФ, та практику на територіях України, тимчасово окупованих РФ після 2022 року, зокрема щодо позбавлення доступу до життєво необхідних послуг невідкладної медичної допомоги, лікування, доступу до ліків, послуг догляду тощо громадян України без російського паспорта чи позбавлення їх житла шляхом визнання його безхазяйним і привласнення.
Ці обставини враховувалися при прийнятті Закону № 4502-IX, а тому, якщо Проєкт має сприяти узгодженню норм законодавства із прийнятим Законом № 4502-IX, то використовуватися має саме аналогічне формулювання щодо недобровільно отриманого (нав’язаного) громадянства РФ, яке використовується в цьому Законі.
2. Проєкт пропонує використовувати поліграф для перевірки щодо способу набуття громадянства РФ громадянами України, які проживають/проживали на ТОТ України, колабораційної діяльності та пособництва державі-агресору. Передбачається, що така перевірка здійснюється Службою безпеки України, Національною поліцією та іншими державними органами в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Попри те, що законопроєкт передбачає проходження поліграфу зі згоди особи, водночас ненадання такої згоди вважається відмовою від проходження перевірки.
По-перше, потребує пояснення поняття «спосіб набуття громадянства РФ». Загалом спосіб набуття громадянства визначає правову підставу та процедуру, за якою держава визнає особу своїм громадянином. Кожна країна встановлює власні правила, але в теорії та міжнародній практиці виділяють кілька базових способів набуття громадянства:
за народженням;
внаслідок прийняття до громадянства (натуралізація);
внаслідок поновлення в громадянстві;
внаслідок усиновлення;
за територіальним походженням;
внаслідок встановлення опіки чи піклування;
інші спеціальні підстави (наприклад, набуття громадянства через військову службу, визначні заслуги перед державою, спрощені процедури для подружжя тощо).
З огляду на вищесказане, незрозуміло, яка саме інформація про спосіб набуття громадянства РФ громадянами України потребуватиме перевірки із застосуванням поліграфа.
Що стосується колабораціонізму та пособництва державі-агресору, то ці дії кваліфікуються Україною як злочини проти основ національної безпеки України. Національним кримінальним процесуальним законодавством України визначений порядок дій уповноважених суб’єктів, спрямований на виявлення, розслідування цієї категорії злочинів та притягнення винних до відповідальності. Крім того, у рамках кримінального процесу є низка гарантій для осіб, які підозрюються у вчиненні злочину.
По-друге, використання поліграфа для збору інформації про ймовірні кримінальні правопорушення (колабораціонізм, пособництво державі-агресору) не відповідає нормам кримінального законодавства України. Так, відповідно до Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення кримінальне провадження розпочинається із заяви чи повідомлення про вчинення кримінального правопорушення або самостійного виявлення слідчим, дізнавачем, прокурором інформації з будь-якого джерела. Тому в запропонованому на розгляд Проєкті обов’язково має бути вказано про можливість або неможливість використання отриманої інформації як приводу для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань і початку кримінального провадження. У чинній редакції цього Проєкту й пояснювальній записці до нього не прослідковується можливість використання результатів проходження поліграфу як джерела інформації про вчинене кримінальне правопорушення. Втім, є обґрунтовані підозри, що саме так ця інформація буде використана уповноваженими суб’єктами, адже відповідно до формулювань Проєкту, перевірку планується проводити щодо способу «набуття громадянства РФ громадянами України, які проживають / проживали на ТОТ України, колабораційної діяльності та пособництва державі-агресору».
У цьому контексті варто зауважити основні правила доказування в кримінальному провадженні. Обвинувачення може ґрунтуватися виключно на доказах, які є допустимими, належними, достовірними і в сукупності достатніми. Говорячи про допустимість доказів, варто згадати статтю 214 КПК, яка, серед іншого, закріплює положення про те, що здійснення досудового розслідування до внесення відомостей у Єдиний реєстр досудових розслідувань не допускається. Усі докази, зібрані до внесення відомостей до ЄРДР, визнаються недопустимими. Єдиним винятком із цього правила є проведення огляду місця події (відомості про вчинене кримінальне правопорушення вносяться невідкладно після завершення огляду).
Отже, отримані відомості від особи під час перевірки із застосуванням поліграфу автоматично буде визнано недопустимими доказами відповідно до чинного кримінального процесуального законодавства. Такі відомості потенційно можуть стати підставою для внесення відомостей до ЄРДР і початку кримінального провадження, але не будуть визнані допустимими доказами на підтвердження винуватості особи в подальшому.
Крім того, слід звернути увагу на правила використання відомостей, отриманих із застосуванням поліграфу. Відповідно до позиції Верховного Суду у справі № 183/3452/19 результати використання поліграфа в досудовому розслідуванні можуть мати доказове значення лише у виді такого доказу, як висновок експерта. Чинним законодавством не передбачено застосування поліграфа для перевірки показань свідків, потерпілих та обвинувачених чи підозрюваних і використання отриманих даних після такої перевірки як доказу. Отже, лише відомості, отримані в результаті проведення експертизи із застосування поліграфу, можуть стати доказами в кримінальному провадженні. Наразі не передбачено можливість використовувати поліграф для перевірки інформації, яку надає особа.
Окрім процесуальної неможливості використати отримані відомості як докази в кримінальному провадженні, треба звернути увагу на реалізацію конституційних гарантій для особи, яка потенційно може повідомити про факти вчинення нею чи її рідними кримінальних правопорушень. Такими конституційними гарантіями є право не свідчити щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів (стаття 63), право на професійну правничу допомогу (стаття 59) тощо. Хоча Основний Закон передбачає забезпечення абсолютно кожної особи такими гарантіями, саме в кримінальному провадженні вони набувають свого конкретного прояву і їх забезпечення покладається на сторону обвинувачення та суд. Відповідно до КПК України, з моменту затримання або повідомлення особі про підозру уповноважені суб’єкти зобов’язані, серед іншого, забезпечити реалізацію таких гарантій:
повідомити близьких родичів, членів сім’ї чи інших осіб за вибором особи про її затримання, взяття її під варту або обмеження в праві на вільне пересування в інший спосіб, а також про її місце перебування (частина 3 статті 12);
забезпечити зустріч із захисником (захисниками) у кримінальному провадженні, адвокатом (адвокатами), законним представником (законними представниками) (частина 3 статті 12);
повідомити особі про право не говорити нічого щодо підозри чи обвинувачення проти неї, право в будь-який момент відмовитися відповідати на запитання (частина 2 статті 18);
роз’яснити особі її права та забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного або призначеного захисника, а також забезпечити надання безоплатної правничої допомоги у випадках, коли це передбачено законом (частини 2, 3 статті 20).
Без фактичного початку кримінального провадження реалізація означених вище конституційних гарантій залишається неможливою. Водночас Проєкт передбачає, що невизначене коло осіб буде змушене проходити поліграф поза межами кримінального процесу без належних правових гарантій: без роз’яснення прав та обов’язків особі, без можливості отримати правничу допомогу, без права відмовитися відповідати на запитання тощо.
По-третє, проведення дослідження із застосуванням поліграфа викликає чимало процедурних питань. Так, наприклад, незрозуміло, встановлення якого факту за допомогою поліграфа буде вважатися підставою для звільнення/неприйняття особи на роботу. Який саме спосіб набуття громадянства РФ громадянами України буде вважатися таким, який призведе до проходження психофізіологічного дослідження із застосуванням поліграфа з негативним результатом. Визначення цього має суттєве значення для реалізації прав і свобод людини і громадянина, а відтак має бути визначене в Законі, а не в підзаконних нормативно-правових актах.
По-четверте, попри поширення поліграфа в практиці кримінальних розслідувань і службах безпеки субʼєктів господарювання, наукові докази його здатності достовірно виявляти брехню залишаються непереконливими. Суспільне уявлення про поліграф як «детектор брехні» є значною мірою перебільшеним. Багаторічні дослідження показують значні обмеження цього методу, а також те, що фізіологічні реакції не мають однозначного зв’язку саме з обманом – їх можуть викликати тривога, стрес, страх, особливості особистості та навіть очікування результату.
Використання поліграфа як критерію оцінки доброчесності кандидатів не є науково обґрунтованим, оскільки поліграф не вимірює брехню, а лише реєструє фізіологічні реакції – серцебиття, потовиділення, дихання – які однаково виникають при тривозі, стресі, страху чи минулому травматичному досвіді, і не мають унікальної «сигнатури брехні». У світовій науковій спільноті поліграф не визнаний валідним методом, його точність у процесі реальних перевірок залишається предметом дискусій, а результати можуть легко спотворюватися індивідуальними особливостями, медичними станами чи просто підвищеною емоційністю. У контексті примусового набуття громадянства держави-агресора, коли сама подія могла бути психологічно травматичною, фізіологічні реакції кандидатів можуть бути базово підвищеними, що робить результати поліграфа ще більш «забрудненими» та некоректними. За таких умов поліграф не лише не є доказом, а і створює ризик хибних звинувачень і дискримінації.
По-пʼяте, Проєкт створює істотні ризики порушення законодавства у сфері захисту персональних даних. Наразі в законопроєкті бракує будь-яких положень, які б визначали правовий режим даних, отриманих щодо особи в процесі перевірки із застосуванням поліграфа, не встановлено мету їхньої обробки, обсяг, строки й порядок їх зберігання, субʼєктів доступу до цих даних, а також заборони чи обмеження на їх передачу третім особам. За таких умов обробка результатів перевірки із застосуванням поліграфу суперечить загальним вимогам обробки персональних даних, передбачених статтею 6 Закону України «Про захист персональних даних». Ба більше, з огляду на характер інформації, яка може бути отримана під час перевірки поліграфом, є обґрунтований ризик незаконної обробки чутливих персональних даних без належної правової підстави та без передбачених законом гарантій захисту прав субʼєкта персональних даних
3. Проєкт пропонує обмежити право на обійняття різних посад в органах місцевого самоврядування для тих громадян України, які проживають чи проживали на ТОТ України, і яким було нав’язано громадянство РФ у порушення норм МГП, яке кваліфікується як злочин відповідно до статті 438 КК України («Воєнні злочини»).
Проєкт передбачає зміни до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Зокрема, у запропонованій новій редакції статті 12 Закону передбачається, що в разі наявності у громадянина України множинного громадянства (підданства), визнаного відповідно до Закону України «Про громадянство України», та/або примусово автоматично набутого громадянства Російської Федерації(для громадянина України, який проживає/проживав на тимчасово окупованій території), така особа не може обіймати посади, віднесені до першої – шостої категорії посад в органі місцевого самоврядування, а також посади, які передбачають виконання обов’язків, пов’язаних із:
кіберзахистом та кібербезпекою;
розробленням та реалізацією заходів з охорони державної таємниці, включно з роботою із документами, які містять державну таємницю;
управлінням персоналом і роботою з персональними даними осіб, а також іншою інформацією, яка відповідно до Закону не підлягає розголошенню;
організацією проведення референдумів та виборів органів державної влади й місцевого самоврядування;
місцевими містобудівними програмами, генеральними планами забудови відповідних населених пунктів, іншою містобудівною документацією;
управлінням комунальним майном;
внутрішнім аудитом;
оборонною роботою, мобілізаційною підготовкою і мобілізацією.
Фактично ця норма визначає, що навіть попри проходження поліграфа і встановлення, що особа є потерпілою від воєнного злочину, передбаченого статтею 438 КК України («Воєнні злочини»), й автоматично та в примусовий спосіб набула громадянство РФ, для неї визначаються обмеження в обійнятті посад без належного обґрунтування.
Схожі підходи пропонуються і для посад державної служби. Так, відповідно до пропозицій щодо змін до статті 19 Закону України «Про державну службу», у разі наявності в громадянина України множинного громадянства (підданства), визнаного відповідно до Закону України «Про громадянство України» та/або примусово автоматично набутого громадянства Російської Федерації (для громадянина України, який проживає/проживав на тимчасово окупованій території), така особа не може обіймати посади на державній службі:
категорій «А», «Б», «В» у державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України;
категорії «Б» у державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міст Києва й Севастополя, одного або кількох районів, районів у містах;
категорії «В» у державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міст Києва й Севастополя, одного або кількох районів, районів у містах, які передбачають виконання обов’язків, пов’язаних із:
кіберзахистом і кібербезпекою;
розробленням та реалізацією заходів з охорони державної таємниці, включно з роботою із документами, які містять державну таємницю;
управлінням персоналом та роботою з персональними даними осіб, а також іншою інформацією, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню;
оборонною роботою, мобілізаційною підготовкою і мобілізацією;
організацією проведення референдумів та виборів органів державної влади;
місцевими містобудівними програмами, генеральними планами забудови відповідних населених пунктів, іншою містобудівною документацією;
внутрішнім аудитом.
4. Проєкт фактично надає зворотню дію в часі нормам, які погіршують правове становище громадян України, що прямо суперечить статті 58 Конституції України.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Аналіз положень Проєкту вказує, що запроваджувані обмеження застосовуються щодо осіб, котрі вже перебувають на посадах в органах державної влади, місцевого самоврядування, виборчих та інших органах, та набули відповідний статус до набрання чинності Законом. Зокрема, підставою для припинення служби або обмеження в обійнятті посад визначається сам факт наявності громадянства іншої держави, незалежно від часу, способу та обставин його набуття.
Запропонований підхід суперечить принципу правової визначеності, що створює ризик масового та вибіркового застосування нових обмежень до вже існуючих правовідносин.
5. У пояснювальній записці до законопроєкту не вказано, які ресурси наявні й потрібні для забезпечення проходження психофізіологічного дослідження із застосуванням поліграфа.
Попри те, що в пояснювальній записці вказано, що реалізація Проєкту не потребує додаткового фінансування з державного чи місцевого бюджетів, незрозуміло, про яку кількість осіб, які мають проходити поліграф у рік, йдеться; чи вистачить спроможностей для проведення цього типу дослідження для всіх визначених Проєктом посад. Важливо розуміти, скільки поліграфів та поліграфістів є наразі в країні, наскільки вони завантажені, щоб охопити тисячі людей. При цьому варто врахувати, що одна процедура займає від двох до декількох годин.
Отже, проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей зайняття деяких посад в органах державної влади, інших державних органах та органах місцевого самоврядування громадянами України, які мають громадянство іноземної держави» (реєстр. № 14230 від 18.11.2025) пропонує суттєво розширити практику застосування перевірок за допомогою поліграфа громадян України, які обіймають або претендують на зайняття посад в органах державної влади та місцевого самоврядування. Фактично Проєкт передбачає, що невизначене коло осіб буде змушене проходити поліграф поза межами кримінального процесу, без належних правових гарантій та можливості відмовитися від його проходження чи отримати правову допомогу, зокрема, користуючись положеннями статті 63 Конституції України. Є також суттєві та обґрунтовані сумніви, що обмеження в обійнятті посад для людей, які проживали на ТОТ України й постраждали внаслідок нав’язування їм громадянства держави-агресора, є доцільними та пропорційним.
З огляду на кількість висловлених критичних зауважень до тексту законопроєкту, у запропонованій редакції він не відповідає вимогам правової визначеності та створює ризики порушення конституційних гарантій, що унеможливлює його ухвалення без суттєвої зміни концепції регулювання та суттєвого доопрацювання
18 грудня 2025 року
Аналіз підготовлений Коаліцією організацій, які опікуються питаннями захисту прав постраждалих внаслідок збройної агресії проти України. До складу Коаліції входять: ГО «Донбас СОС», ГО «КримСОС», БФ «Право на захист», БФ «Схід SOS», ГО «Громадський холдинг «ГРУПА ВПЛИВУ», Центр прав людини ZMINA, БФ «Stabilization Support Services», Кримська правозахисна група
зміни внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення реалізації права на набуття та збереження громадянства України» від 18.06.2025 № 4502-IX
Постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 26 січня 2023 року
у новій редакції Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 02 травня 2023 року № 3077-IX передбачається, що така особа не може обіймати посади І і ІІ категорії посад службовців місцевого самоврядування.
