У Сумській області мешкають понад 11 тисяч переселенців. Проблеми, з якими вони стикаються сьогодні, традиційні. Нестача житла, невиплата пенсій, невизначеність стосовно статусу дітей, постраждалих внаслідок військових дій. І як усюди, проблема житла – на першому місці.

З загальної кількості переселенців в області, за даними місцевої влади, менш як 150 осіб зверталися з потребою у покращені своїх житлових умов. Небагато? А що ви скажете, якщо дізнаєтесь про те, що на ці півтори сотні лише для однієї людини вдалося знайти прийнятний варіант – поселення в гуртожиток. І то за умови, що вона сплачуватиме за комунальні послуги. А для інших житла у Сумській області немає. Але як відомо, той хто має бажання – шукає можливості.

Саме для того, що показати місцевій владі одну з таких можливостей зібралися 9 січня у Шостці представники місцевої громади та переселенців. Зібралися, поговорили і вирішили звернутися до місцевих депутатів з проханням – вимогою. У цьому році громади області мають обов’язково взяти участь у державній програмі з побудови/ремонту тимчасового житла для переселенців. Відповідно до цієї програми, 70% суми на будівництво або ремонт такого житла дає держава, а залишок в 30% покриває сама громада. Варіант безпрограшний, бо побудоване житло залишається на балансі громади.

«У цьому році, відповідно до повідомлень представників Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України на фінансування цієї програми держава передбачила 20 млн грн. Проте, реальна цифра 485 млн у бюджеті зі спеціального фонду коштом міжнародної допомоги дає значно більше оптимізму. І якщо не повторюватиметься гіркий торішній досвід, коли громади просто не хотіли брати ці гроші, бо «вони нам непотрібні». Тепер все залежить від самих переселенців, від їхньої активної позиції у цьому питанні. І це письмове звернення, яке ми підписали сьогодні – перший крок, який дозволить хоча б частково вирішити проблему житла для ВПО», – зазначила Марія Красненко, юристка, Громадський холдинг «ГРУПА ВПЛИВУ».

Крім звернення до громад, учасники круглого столу також прийняли кілька рекомендацій для місцевої та центральної влади. Серед них:

• переглянути цільове призначення тимчасового житла для внутрішньо переміщених осіб та передбачити можливість його використання як соціального житла для інших  категорій громадян, що не є переселенцями. Це потрібно тому, що громади, в яких чисельність переселенців не є значною, місцева влада не бачить особливого інтересу в будівництві тимчасового житла.
• збільшити тривалість проживання у тимчасовому житлі для осіб похилого віку, осіб з інвалідністю участь яких в інших житлових програмах є ускладненою або неможливою.
• активно поширювати інформацію про успішно реалізовані програми з будівництва тимчасового житла для того, щоб мотивувати органи на місцях до подання відповідних заявок.

Всі ці рекомендації, на думку авторів, мають мотивувати місцеву владу активніше брати участь у розв’язанні житлових проблем переселенців та інших громадян, які опинилися у складних життєвих умовах.

Публікація підготовлена в межах гранту, наданого проєктом Ради Європи “Внутрішнє переміщення в Україні: розробка тривалих рішень”. Слідкуйте за новинами проєкту на нашій сторінці в Facebook.

Відповідно до Конституції України кожен має право на житло. Громадянам України, які потребують соціального захисту, соціальне житло надається безоплатно.   Які терміни слід знати? Житловий фонд соціального призначення – сукупність соціального житла, що надається громадянам України, які відповідно до закону потребують соціального захисту. Соціальне житло – житло всіх форм власності (крім соціальних гуртожитків) із житлового фонду соціального призначення, що безоплатно надається громадянам України, які потребують соціального захисту, на підставі договору найму на певний строк. Соціальний квартирний облік – облік громадян України, які користуються правом на соціальне житло і перебувають у черзі на його отримання.   Як формується фонд соціального призначення? Фонди формуються органами місцевого самоврядування шляхом:

• будівництва нового житла;
• реконструкції існуючих жилих будинків, а також переобладнання нежилих будинків;
• отримання житла, переданого в дар;
• передачі в комунальну власність житла, вилученого на підставі судових рішень або визнаного безхазяйним, відумерлим;
• передачі забудовниками місцевим радам частки жилої площі в новозбудованих будинках;
• передачі з державної в комунальну власність соціального житла, побудованого коштом державного бюджету;
• використання на договірних засадах приватного житлового фонду;
• набуття права власності на житло на інших підставах, не заборонених законом.

Важливо! Передача до інших житлових фондів не допускається.   Що належить до житла з житлового фонду соціального призначення?

• квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, які надаються у порядку черги;
• жилі приміщення у соціальних гуртожитках, які надаються громадянам на час їхнього перебування на соціальному квартирному обліку за умови, що таке житло є єдиним місцем їхнього проживання.

  Довідково! Соціальне житло не підлягає піднайму, бронюванню, приватизації, продажу, даруванню, викупу та заставі. Кошти для формування житлового фонду соціального призначення із державного бюджету передбачаються щорічно Законом про Державний бюджет.   1 етап – ОБЛІК ГРОМАДЯН, ЯКІ МАЮТЬ ПРАВО НА ОТРИМАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЖИТЛА   Хто має право взяття на соціальний квартирний облік? На облік можуть бути взяті  громадяни України: а) для яких таке житло є єдиним місцем проживання або які мають право на поліпшення житлових умов; б) середньомісячний сукупний дохід яких за попередній рік із розрахунку на одну особу в сумі менший від величини опосередкованої вартості найму житла у певному населеному пункті та прожиткового мінімуму, встановленого законодавством; в) внутрішньо переміщені особи, які не мають іншого житла для проживання на підконтрольній українській владі території, або житло яких зруйновано (знищено), або пошкоджено до стану, непридатного для проживання, внаслідок збройної агресії Російської Федерації.   Хто здійснює соціальний квартирний облік?

• Соціальний квартирний облік здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування за місцем проживання громадян, а для внутрішньо переміщених осіб – за місцем перебування на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб, які мають право на отримання квартир, садибних (одноквартирних) жилих будинків із житлового фонду соціального призначення, після набуття ними повної цивільної дієздатності.

  Який процес взяття на соціальний квартирний облік? Взяття на облік здійснюється за рішенням органу місцевого самоврядування на підставі:

• письмової заяви;
• копії документів, що посвідчують особу громадянина та членів його сім’ї;
• копії довідок про присвоєння ідентифікаційного номера громадянинові та членам його сім’ї;
• документів, які підтверджують обґрунтованість визнання у встановленому порядку громадянина малозабезпеченим та таким, що потребує надання соціального житла (вичерпний перелік визначається органом місцевого самоврядування, який здійснює взяття на соціальний квартирний облік);
• копії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та членів її сім’ї (за наявності).

Важливо! Взяття на облік може здійснюватися за заявою осіб, уповноважених такими на основі письмової завіреної довіреності.   Важливо! Як підтвердження подання документів видається розписка із зазначенням їхнього переліку та дати отримання. Не пізніше 30 робочих днів приймається рішення про взяття на соціальний квартирний облік або про відмову у такому. Не пізніше 7 робочих днів направляється письмове повідомлення про прийняте рішення.   Чи доступні списки громадян, які претендують на отримання соціального житла? Так, списки в порядку загальної черги, першочергово або позачергово розміщуються окремо та підлягають оприлюдненню на офіційних сайтах органів місцевого самоврядування.   Хто має право позачергового отримання соціального житла? Стаття 11 Закону України “Про житловий фонд соціального призначення” визначає вичерпний перелік осіб, які мають позачергове право, наприклад, діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, після завершення перебування у відповідних закладах, громадяни, житло яких визнане в установленому порядку непридатним для проживання або не підлягає ремонту та реконструкції.   Хто має право першочергового отримання соціального житла? Стаття 11 Закону України “Про житловий фонд соціального призначення” визначає вичерпний перелік осіб, які мають першочергове право, наприклад, особи з інвалідністю I та II груп (зокрема й узяті на облік внутрішньо переміщені особи), сім’ї з неповнолітніми дітьми, вагітні жінки, особи, які втратили працездатність, пенсіонери.   Які підстави для відмови у взятті на соціальний квартирний облік?

• відсутність необхідних документів;
• подання документів із виправленнями;
• подання документів, які не підтверджують можливість визнання громадянина таким, що потребує надання соціального житла;
• подання документів із заздалегідь неправдивою інформацією, що було встановлено органом, який приймає на соціальний квартирний облік.

Важливо! Рішення про відмову у взятті на соціальний квартирний облік повинне містити підстави відмови з обов’язковим посиланням на порушення та не пізніше 3 робочих днів від дня прийняття рішення надається (направляється) громадянину.   Які підстави зняття із соціального квартирного обліку?

• подання за місцем обліку заяви про зняття з обліку;
• втрата підстав, що дають право на отримання соціального житла (наприклад, скасування довідки переселенця);
• виїзд на постійне місце проживання до іншого населеного пункту;
• одержання у встановленому порядку кредитів на будівництво чи придбання житла;
• надання у встановленому порядку земельної ділянки для будівництва приватного житлового будинку;
• виявлення у документах відомостей, які не відповідають дійсності, але стали підставою для прийняття на соціальний квартирний облік, а також неправомірних дій посадових осіб органу  при вирішенні питання про взяття на соціальний квартирний облік.

Важливо! Рішення про зняття приймається не пізніше 30 робочих днів від дня виявлення обставин та повідомляється протягом 30 робочих днів у письмовій формі з зазначенням причини зняття.   Важливо! Перебування громадянина на соціальному квартирному обліку не є підставою для відмови йому у взятті на квартирний облік або зняття з квартирного обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, чи обліку осіб, які мають право на отримання житла (пільгових кредитів на будівництво й придбання житла) за державними житловими програмами для окремих категорій громадян, визначених законодавством.   2 етап – НАДАННЯ ЖИТЛА З ЖИТЛОВОГО ФОНДУ СОЦІАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ТА КОРИСТУВАННЯ ТАКИМ ЖИТЛОМ   Житло з житлового фонду соціального призначення надається громадянам, які перебувають на соціальному квартирному обліку, у порядку черговості, з огляду на час взяття таких громадян на облік. Надання житла здійснюється за рішенням органу місцевого самоврядування та є підставою для укладення договору найму соціального житла. Не пізніше ніж протягом 7 робочих днів вам буде направлено повідомлення із запрошенням укласти договір найму соціального житла. Протягом 30 календарних днів з дати укладення договору найму має відбутися вселення.   Довідково!  Договір найму соціального житла – угода, оформлена в письмовій формі, за якою одна сторона – власник житла (наймодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк. Договір найму соціального житла укладається між органом місцевого самоврядування і наймачем (уповноваженою ним особою). Договір найму укладається відповідно до типового договору не пізніше ніж протягом 30 календарних днів із дати прийняття відповідного рішення та вноситься до реєстру договорів найму соціального житла. У договорі  мають бути вказані особи, які проживатимуть разом із наймачем.   Права та обов’язки наймача жилого приміщення за договором найму соціального житла Наймач має право:

• здійснювати обмін займаного житла з іншим наймачем житлового фонду соціального призначення за згодою власників цього житла;
• вимагати належного утримання, надання комунальних послуг, обладнання спеціальними засобами і пристосуваннями, якщо йому або члену його сім’ї, який проживає разом із ним, встановлено інвалідність;
• на зменшення розміру плати за надані житлово-комунальні послуги в разі зменшення їхньої кількості або погіршення якості в порядку, визначеному договором або законодавством;
• отримувати субсидії на житлово-комунальні послуги, користуватися пільгами з оплати житлово-комунальних послуг відповідно до законодавства;
• інші права визначені у ст. 25 Закону України “Про житловий фонд соціального призначення”.

Наймач зобов’язаний:

• використовувати жиле приміщення за призначенням;
• забезпечувати належне утримання і підтримувати належний стан;
• здійснювати поточний ремонт жилого приміщення (якщо інше не встановлено договором);
• не допускати руйнувань і зміни конструкцій, а також проведення робіт із перепланування соціального житла та переобладнання інженерних систем;
• своєчасно вносити плату за житлово-комунальні послуги та користування жилим приміщенням у строки, встановлені договором або законодавством;
• інформувати наймодавця у встановлений договором термін про зміну підстав, що дають право на одержання соціального житла за договором найму;
• дотримуватися прав та інтересів сусідів;
• інші обов’язки визначені у ст. 25 Закону України “Про житловий фонд соціального призначення”.

  Важливо! У договорі найму соціального житла обов’язково зазначається вичерпний перелік підстав для припинення дії такого договору.   Яка плата за житло у житловому фонді соціального призначення? Плата складається з:

• найму житла;
• утримання жилих будинків та прибудинкових територій;
• комунальних послуг.

Орган місцевого самоврядування встановлює розмір плати для кожного наймача індивідуально.   Які підстави для розірвання договору найму соціального житла та виселення?

• надання або придбання іншого жилого приміщення;
• підвищення доходів наймача до рівня, який дає змогу укласти договір найму іншого жилого приміщення, що не належить до житлового фонду соціального призначення;
• подання недостовірних даних;
• систематичне порушення правил користування жилими приміщеннями, зокрема й невнесення плати за житлово-комунальні послуги;
• порушення умов договору після застосування заходів впливу;
• інші підстави, встановлені законом.

  Важливо! Про бажання розірвати договір сторони повідомляють один одного. У разі, коли наймач відмовляється розірвати договір, наймодавець вимушений подати відповідний позов до суду, про що письмово попереджає наймача не пізніше ніж за місяць.   Які нормативно-правові акти регулюють?

1. Закон України “Про житловий фонд соціального призначення”.
2. Закон України “Про внесення змін до Закону України ‘Про житловий фонд соціального призначення’ щодо умов забезпечення соціальним житлом внутрішньо переміщених осіб”.

Постанова Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 р. № 682 “Деякі питання реалізації Закону України ‘Про житловий фонд соціального призначення’”.

Завантажити інфографіку

Бюджет-2020 року буде останнім однорічним кошторисом. Вже в цьому році Уряд планує розписати план витрат та надходжень країни відразу на трирічний період. Про так звану «трирічну декларацію» заявив прем’єр-міністр України Олексій Гончарук. Відповідно до чинного законодавства український парламент має прийняти закон про Державний бюджет до 1 грудня року, що передує. А поки Уряд готуватиметься до цього, нам варто розібратися, що ж чекає на переселенців у році поточному.

Варто відзначити, що бюджет-2020 було складено не тільки вчасно, але і доволі чітко. У кошторисі не забули врахувати і питання прав внутрішньо переміщених осіб, і питання територій Донецької і Луганської областей, що постраждали від збройного конфлікту.

Відповідно до п. 24-2 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України “тимчасово, до повернення населених пунктів Донецької та Луганської областей під контроль державної влади, при здійсненні горизонтального вирівнювання податкоспроможності місцевих бюджетів у кількості населення додатково враховується кількість облікованих внутрішньо переміщених осіб за даними центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах соціальної політики, трудових відносин, соціального захисту населення”. Подібне не просто означає, що ВПО враховуються при формуванні державного бюджету, а й на них розраховується бюджет місцевий. Тобто Уряд включив ВПО у склад громад, в яких вони мешкають для реалізації запланованих програм та заходів. Після визнання права на голос на місцевих виборах, це рішення виконавчої влади стало черговим підтвердженням того, що переселенці – не «зайві» люди, а повноцінні члени громад, до яких були змушені переселитися через війну та окупацію.

Основні витрати бюджету-2020 для переселенців передбачені на соціальну сферу та житлові програми.

Житлові програми для ВПО

 Наразі для переселенців діє кілька програм, які спрямовані на покращення житлових умов. Наприклад програма “Доступне житло” від Держмолодьжитло, або кредитна програма  “Іпотека під 3%”. Нова влада ще у минулому році почала активно витрачати гроші на ці дві програми. Наприклад на «Доступне житло» було додатково виділено 300 млн. грн. На «Іпотеку» 100 млн. Остання взагалі за три дні зібрала більше 6500 заяв від переселенців. За цією програмою переселенці сплачують іпотечний кредит під державні гарантії та доступний відсоток. Модель пільгового іпотечного кредитування ВПО може стати прикладом для вирішення житлових проблем для  інших категорій громадян.

Є ще програма «Тимчасове житла», за якою держава покриває 70% вартості будівництва чи ремонту житла в громадах, яке потім передається для тимчасового (до 1 року) проживання переселенців. За цією програмою у 2019 році було витрачено 34 млн. грн. Хоча заявок від громад надійшло, нехай і з запізненням, щонайменше на 73 млн. грн. Надання ж державної підтримки для будівництва (придбання) доступного житла для всіх категорій передбачено в загальному розмірі 100 млн грн.

Пільгове кредитування (програма “Іпотека під 3%”) немає чіткого обсягу бюджетного фінансування. Цю програму будуть фінансувати за рахунок коштів спеціального фонду, який поповнюватиметься за рахунок допомоги інших країн. Така система фінансування може свідчити про довгостроковість даної програми.

Крім того, Уряд передбачив понад 40,2 мільйонів на грошову компенсацію людям, чиї будинки (квартири) було зруйновано внаслідок збройної агресії Російської Федерації (код програмної класифікації 1501070, код функціональної класифікації  1090). Наразі, міністерством у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб має бути  розроблено нову нормативно-правову базу для розподілення даних коштів.

Також, майже 250 мільйонів передбачено на грошову компенсацію у вигляді субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам за забезпечення житлом осіб з інвалідністю III групи, з числа ВПО та УБД ВПО, які потребують поліпшення житлових умов (код програмної класифікації 1511050, код функціональної класифікації  0180).

Щомісячна адресна допомога 

Щомісячна адресна допомога залишається важливим джерелом матеріальної підтримки тих переселенців, які опинилися у тяжких життєвих умовах. Як відомо, переважна більшість ВПО це пенсіонери чи особи непрацездатного віку. Тому ця допомога має важливе значення для них. У бюджеті 2020 передбачено понад 3 млрд грн на надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Не потрібно робити серйозної аналітики аби розуміти, що ці кошти переважно йдуть в “тінь” – на оренду житла (неофіційну переважно).

Якщо задуматись, то за роки війни держава витратила близько 15 млрд грн не запропонувавши довгострокової альтернативи. Чи буде закладено рішення на наступні роки в рамках “трирічної декларації”? Будемо слідкувати за урядом та звертатись до місцевої влади аби показувати запит у реальних цифрах, щодо реальних програм і системно, а не тільки на 3 дні реалізації програми.

Для довідки:

• Бюджетний кодекс України
• Закон України “Про Регламент Верховної Ради України”
• Закон України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”
• Проект Закону про Державний бюджет України на 2020 рік

Публікація підготовлена в межах гранту, наданого проєктом Ради Європи “Внутрішнє переміщення в Україні: розробка тривалих рішень”. Слідкуйте за новинами проєкту на нашій сторінці в Facebook.

Хто має право на отримання статусу?

Дитина (зокрема особа, яка під час здійснення АТО/ООС* не досягла 18 років) яка:

– отримала поранення, контузію, каліцтво;
– зазнала фізичного, сексуального насильства;
– була викрадена або незаконно вивезена за межі України;
– залучалася до участі у діях воєнізованих чи збройних формувань;
– незаконно утримувалася, зокрема й у полоні;
– зазнала психологічного насильства.

Важливо! Психологічним насильством є моральні та психологічні страждання (травми) дитини, що не потребують доведення, і які вона перенесла внаслідок її проживання/перебування в умовах воєнних дій, збройних конфліктів, тимчасової окупації, її внутрішнього переміщення, залишення свого місця проживання/перебування у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, а також загибелі (зникнення безвісти), потрапляння у полон, смерті внаслідок поранення, контузії або каліцтва, отриманих у населеному пункті, що знаходиться на території АТО/ООС її батьків або одного з них – із числа цивільних осіб, а також її батьків або одного з них – з числа осіб, визначених пунктом 2 Порядку надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

Важливо! При зверненні вказується та підстава, яка мала найбільший негативний вплив на стан здоров’я, розвиток.

Хто може звернутися для отримання статусу?

– дитина самостійно (з 14 років);
– законний представник дитини (батьки/усиновлювачі);
– родичі дитини (баба, дід, прабаба, прадід, тітка, дядько, повнолітні брат або сестра), вітчим, мачуха у разі, коли дитина переміщується без супроводження батьків або осіб, які їх замінюють;
– представник органу опіки та піклування.

Важливо! Якщо дитина, яка має право на отримання статусу, залишилася без батьківського піклування, а догляд за нею тимчасово здійснюється родичами або іншими особами (сусідами, знайомими), документи для отримання статусу готуються службою у справах дітей за місцем виявлення такої дитини.

Куди необхідно звертатися?

Звертатися з документами слід до служби у справах дітей. 

Контакти регіональних служб ви можете знайти на сайті Міністерства соціальної політики України за посиланням: https://www.msp.gov.ua/content/kontakti1.html. 

Які документи необхідно подати?

– заяву про надання статусу;
– згоду на обробку персональних даних відповідно до Закону України “Про захист персональних даних”;
– копію свідоцтва про народження дитини або іншого документа, що посвідчує особу дитини (паспорт громадянина України);
– копію документа, що посвідчує особу заявника (якщо дитина звертається не самостійно);
– копію документа, що підтверджує повноваження законного представника дитини (якщо дитина постійно проживає/перебуває у закладі охорони здоров’я, закладі освіти або іншому дитячому закладі, – документа, що підтверджує факт перебування дитини в такому закладі) або родинні стосунки між дитиною та заявником;
– копію довідки про взяття дитини на облік як внутрішньо переміщеної особи або документа, що підтверджує проживання/перебування дитини у населеному пункті, що знаходиться на території АТО/ООС.

Важливо! У разі відсутності відомостей про реєстрацію місця проживання/перебування дитини, доказами, що підтверджують перебування на території АТО/ООС можуть бути відомості, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, документи про право власності батьків або дитини на рухоме чи нерухоме майно, свідоцтво про базову загальну середню освіту, атестат про повну загальну середню освіту, інші документи.

У разі отримання поранення, контузії, каліцтва також подаються виписки з медичної картки дитини або консультаційного висновку спеціаліста, видані після медичного обстеження та лікування дитини в закладах охорони здоров’я та науково-дослідних установах, визначених Міністерством охорони здоров’я, із зазначенням діагнозу згідно з Міжнародною класифікацією хвороб та споріднених проблем здоров’я десятого перегляду, отриманих у період здійснення АТО/ООС.

У разі обставин психологічного насильства також подаються висновки оцінки потреб сім’ї (особи) у соціальних послугах, підготовлені центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді за формою, затвердженою Міністерством соціальної політики України; копія посвідчення з написом “Посвідчення члена сім’ї загиблого”, якщо дитина отримала відповідний статус; копії свідоцтва про смерть та документа, що підтверджує загибель особи в населеному пункті, що знаходиться на території АТО/ООС , або копія документа, що підтверджує смерть особи внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих у зазначеному населеному пункті у період здійснення АТО/ООС, у разі загибелі батьків дитини або одного з них із числа цивільних осіб.

За інших обставин подаються:

– копії заяви про вчинення щодо дитини кримінального правопорушення або про залучення дитини до провадження як потерпілої, зареєстрованої в установленому порядку у відповідних правоохоронних органах;
– витяг із Єдиного реєстру досудових розслідувань про відкриття кримінального провадження (незалежно від результатів досудового розслідування) за зазначеною заявою про вчинення злочину щодо дитини в зоні воєнних дій та збройних конфліктів;
– висновок експерта за результатами судової експертизи (за наявності), проведеної під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, якою встановлено факти фізичного, сексуального насильства щодо дитини внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів (за наявності таких підстав).

Ким надається статус?

Органом опіки та піклування:
– за місцем реєстрації проживання/перебування дитини як внутрішньо переміщеної особи, за місцем проживання/перебування дитини в населеному пункті, що знаходиться на території АТО/ООС;
– за місцем виявлення такої дитини місцевими органами виконавчої влади та/або органами місцевого самоврядування.
Коли і як буде надано статус?

Рішення про надання або відмову в наданні статусу приймається органом опіки та піклування протягом 30 календарних днів з дати реєстрації заяви про надання статусу за результатами розгляду комісії з питань захисту прав дитини відповідно до поданих документів.

Важливо! У рішенні зазначаються прізвище, ім’я, по батькові, дата народження, серія та номер свідоцтва про народження/паспорта, адреса місця проживання/перебування дитини, обставини, за яких вона постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів (за винятком сексуального насильства, яке позначається літерою “А”), документи, що підтверджують такі обставини, а також дата і номер протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини.

Які можуть бути підстави скасування статусу?

– встановлення недостовірних відомостей у поданих документах;
– непідтвердження обставин під час досудового розслідування у кримінальному провадженні за заявою про вчинення злочину щодо дитини або судового розгляду.

Важливо! Досягнення повноліття не є підставою для скасування статусу.

Які нормативно-правові акти регулюють?

– Закон України “Про охорону дитинства”.

– Постанова Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2017 р. № 268  “Про затвердження Порядку надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів”.

* Антитерористична операція і заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.

Завантажити інфографіку у форматі .pdf

Тимчасове житло, на будівництво та ремонт якого держава виділяє мільйони гривень, має бути доступним не тільки для переселенців, але і для інших категорій громадян. З такими рекомендаціями до влади звернулися учасники та учасниці круглого столу “Тимчасове житло для ВПО”, який пройшов в Сумах 28 листопада.  За словами учасників, проблема наразі полягає в тому, що влада в громадах, в яких переселенці складають незначну частку населення, не зацікавлена в будівництві тимчасового житла. Ситуація доходить до того, що через відсутність запиту з боку громад, в державному бюджеті на кінець року залишається понад десять млн грн, які були спеціально виділені на будівництво тимчасового житла для переселенців. Це в свою чергу призвело до того, що на 2020 рік на програму тимчасового житла було виділено на 14 млн грн менше.  Якщо держава змінить цільове призначення тимчасового житла для ВПО, дозволивши таке житло використовувати як соціальне житло для задоволення потреб інших категорій громадян, то ситуація зміниться і гроші не будуть залишатися невикористаними.  “Ми стикаємось з такою проблемою, що в громадах переселенцям відмовляють в будівництві соціального житла через те, що нібито потреби в такому житлі громада не має. Навіть той факт, що держава готова профінансувати 70% вартості такого житла, для громади, в якій відсоток ВПО невеликий, така можливість виявляється неактуальною. Через це ВПО, які роками мешкають в орендованих квартирах, не мають можливості покращити свої житлові умови”, – зазначила Марія Красненко, юристка, Громадський холдинг «ГРУПА ВПЛИВУ».  Серед інших рекомендацій, підготовлених за результатами круглого столу:  – переглянути чинні пріоритети при наданні житла ВПО; – забезпечити населення доступною інформацію про можливості отримати житло за державними програмами; – активно висвітлювати приклади громадян, які успішно скористалися програмою пільгового кредитування житла. Учасники круглого столу звернулися з зазначеними рекомендаціями до Мінветеранів. Публікація підготовлена в межах гранту, наданого проєктом Ради Європи “Внутрішнє переміщення в Україні: розробка тривалих рішень”. Слідкуйте за новинами проєкту на нашій сторінці в Facebook.

Правозахисниця, юристка Громадського холдингу “ГРУПА ВПЛИВУ” Марія Красненко коментує новий “пенсійний” законопроект, який стосується виплат пенсій жителям тимчасово окупованих територій (ТОТ).

“Зараз постійною практикою є отримання пенсій жителями тимчасово окупованих територій лише за умови наявності статусу “внутрішньо переміщеної особи”. Відповідно, до таких громадян застосовуються ті ж самі заходи, що й до інших ВПО: перевірки, фіксування перетину лінії зіткнення тощо, хоча насправді такі громадяни не є переселенцями. Якщо говорити про плюси, то мова йде не просто про забезпечення громадян України пенсіями, які є їхнім майном (відповідно до практики Європейського суду з прав людини), а про суттєвий крок до реінтеграції окупованих територій та громадян”.

Говорячи про строки ухвалення законопроекту, юристка назвала це реальним у наступному році.

“Як будь-який інший законопроект, цей також має пройти кілька процедурних сходинок перед голосуванням. Це – розгляд у комітетах, висновки експертів, два читання і лише тоді він потрапить до зали засідань парламенту. Потім – ухвалення, підписання головою ВР та Президентом. З огляду на те, що законопроект підтримали два профільних комітети, можна говорити про суттєві позитивні передумови й шанси на ухвалення в цілому”.

Джерело

4 жовтня 2019 року о 10:00 відбудеться тренінг / експертна дискусія щодо підвищення рівня участі у виборах та забезпечення виборчих прав мобільних категорій громадян.

Мета тренінгу – посилення поінформованості народних депутатів, помічників-консультантів, працівників секретаріатів, обміну позиціями між ними щодо шляхів забезпечення виборчих прав мобільних всередині країни громадян. Захід має надати учасникам теоретичну та практичну базу для використання набутих знань у повсякденній роботі.

До участі запрошуються:
– народні депутати
– помічники народних депутатів
– співробітники комітетів
– співробітники секретаріатів

Внутрішньо переміщені особи, трудові мігранти, люди, які проживають не за місцем реєстрації, виключені з виборчого процесу. Вони – втрачений електорат, ресурс, який не використовується на місцевих виборах та в одномандатних округах. Наразі в Україні налічується 1,4 млн. внутрішньо переміщених осіб (ВПО) та приблизно 5,5 мільйонів трудових мігрантів, що складає близько 12% виборців. За останнім дослідженням IFES, майже половина ВПО (45%) хоче обирати місцеву владу в тих громадах, до яких вони перемістилися після 2014 року. З кожним роком все більше ВПО не збираються повертатись до покинутого місця проживання і планує залишитись у нових громадах. В той же час 90% виборців з приймаючих громад вважають, що ВПО, які живуть разом з ними, повинні мати можливість брати участь як виборці на місцевих виборах за місцем свого фактичного проживання.

Під час заходу планується обговорення змін до проекту Виборчого Кодексу України в контексті законодавчої ініціативи, закладеної в законопроекті №6240 «Про забезпечення доступу до виборчих прав  внутрішньо переміщених осіб та інших мобільних всередині країни громадян».

Експерти з Громадського холдингу “ГРУПА ВПЛИВУ”, Громадянської мережі ОПОРА та Міжнародної Фундації виборчих систем (IFES) розкажуть про запобіжні механізми унеможливлення виборчих махінацій, а також про міжнародні стандарти та зобов’язання України в сфері захисту прав людини.

Просимо заповнити заявку на участь у заході за посиланням http://bit.ly/2lTZA2R. Заявки приймаються до 1 жовтня 2019 року (включно).

Якщо у Вас виникають додаткові запитання, будь ласка, звертайтеся до Наталії Новикової, менеджерки проектів Громадського холдингу “ГРУПА ВПЛИВУ” natali.novikova09@gmail.com або за тел. +38 050 448 4181.

Довідково:
Цей захід організовується Громадською організацією “Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”  за підтримки Міжнародної фундації виборчих систем (IFES), Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) та британської допомоги від уряду Великої Британії. Будь-які думки, висловлені під час заходу, належать авторам і не обов’язково відображають погляди IFES, USAID, урядів США або Великої Британії.

У ці дні у Варшаві відбувається щорічна нарада ОБСЄ з виконання зобов’язань держав-учасниць у людському вимірі (HDIM – Human Dimension Implementation Meetings). Менеджерка проектів Громадського холдингу “ГРУПА ВПЛИВУ” Наталія Новикова розповіла про дві виборчі кампанії, які відбулися цьогоріч в Україні, про участь внутрішньо переміщених осіб у голосуванні й про потребу законодавчо врегулювати питання доступу до виборчих дільниць для всіх мобільних категорій громадян.


“Парламент України повинен внести зміни до законодавства для усунення правових та практичних бар’єрів, які не дозволяють внутрішньо переміщеним особам брати участь у всіх виборах за фактичною адресою, – сказала вона. – ВПО та інші мобільні громадяни повинні мати можливість реєструватися для голосування за фактичним місцем проживання відповідно до процедури, розробленої у законопроекті №6240. Водночас український уряд повинен усунути залежність виборчої адреси громадян до місця їхньої реєстрації. Влада має впровадити принцип реєстрації проживання на основі заяви громадянина про його адресу, як це в інших сучасних європейських державах”.

Європейська мережа організацій з моніторингу виборів (ENEMO) оприлюднила фінальні звіти за підсумками спостережень за президентськими та позачерговими парламентськими виборами, що відбулися в Україні цього року. У висновках містяться загальні враження спостерігачів місії, а також рекомендації щодо вдосконалення виборчих правил та процедур. Тема голосування внутрішньо переміщених осіб (ВПО) займає окреме місце в обох звітах. Далі – витримки-цитати.

Президентські вибори (І та ІІ тури)

“Внутрішньо переміщеним особам (ВПО) мають бути надані повні політичні права бути зареєстрованими та голосувати без необхідності жорсткої реєстрації в кожному турі виборів. ЦВК та Державний Реєстр Виборців повинні проводити аудиторські перевірки, використовуючи зразки списків виборців у районах з високим рівнем міграції ВПО, щоб більш ефективно ідентифікувати незареєстрованих виборців. Як альтернатива, якщо виборцям потрібно зареєструватися за тимчасовою адресою, вони повинні мати змогу зробити це на відносно тривалий період часу, як це рекомендує Венеціанська комісія (Кодекс належної практики у виборчих питаннях 2002 р., Розділ I.1.2 ) з метою включення якомога більшої кількості виборців. Обов’язок реєструватися у тимчасовому місці голосування між турами (залишаючи на реєстрацію лише два тижні) є порушенням цього принципу”.

Парламентські вибори

“ENEMO рекомендує внести зміни до законодавства для повного закріплення ВПО, щоб вони могли голосувати в одномандатних округах. ENEMO вважає відсутність повного закріплення ВПО однією із вразливих рис діючої виборчої системи, що впливає на всеохопність реєстру виборців. Це також суперечить міжнародним стандартам, таким як Загальна декларація прав людини 1948 р. (Ст. 21), яка зазначає, що кожен має право брати участь в урядуванні та голосувати на виборах шляхом загального і рівного виборчого права.

Відсутність закріплення ВПО пов’язана, головним чином, з чинною вимогою формальної договірної власності та оренди, яка уможливлює закріплення ВПО лише на розсуд власників майна. Зважаючи на характер дозволу на реєстрацію місця проживання в Україні, якщо власники майна вважають за краще не засвідчувати проживання орендаря з метою уникнення оподаткування, орендар не може довести своє місце проживання. Кодекс доброї практики Венеціанської комісії з виборчих питань (2002 р.) передбачає, що: «Якщо особи, у виняткових випадках, були переміщені проти своєї волі, вони повинні, тимчасово, мати можливість вважатись резидентом за попереднім місцем проживання».

Загальну систему реєстрації місця проживання слід реформувати до декларативного підходу до реєстрації резидентів, щоб уникнути суперечності з міжнародними стандартами.”

***

Звіт за підсумками виборів Президента-2019 (укр.)
Звіт за підсумками виборів до ВР-2019 (укр.)

Люди-тіні, невидимі виборці, безголосі та недогромадяни, – так самі себе називають переселенці, які п’ять років не можуть повноцінно реалізувати своє конституційне право голосу. Зареєстрований законопроект №6240, постійні акції та флеш-моби по всій Україні, рекомендації міжнародних спостережних місій та структур ООН і Ради Європи, хвиля звернень від місцевих рад – нічого не допомогло депутатам восьмого скликання Верховної Ради забезпечити виборчі права громадян, які вимушені були покинути свої домівки.

З надією на вирішення новою владою проблеми політичної дискримінації внутрішньо переміщених осіб, 75 лідерів громадських організацій звернулись до Президента України Володимира Зеленського із закликом виступити на правах гаранта прав і свобод громадян ініціатором позитивних змін.

“На жаль, Верховна Рада України 8 скликання провалила завдання із захисту прав внутрішньо переміщених осіб та інших груп виборців. Це було викликано безсистемністю державної політики щодо переселенців та мешканців тимчасово окупованих територій, домінуванням політичних мотивів у процесі прийняття рішень. Сподіваємось, що Президент України та новий парламент зможуть припинити довготривалу бездіяльність держави і оперативно після початку роботи парламенту 9 скликання вирішити нагальні проблеми у сфері виборчих прав громадян”, – йдеться у зверненні.

На позачергових парламентських виборах-2019 лише один (1!) відсоток виборців, чия виборча адреса знаходиться на тимчасово окупованих територіях Донецької, Луганської областей, м. Севастополь та АР Крим, були внесені в список виборців та отримали можливість проголосувати. Ці виборці скористалися процедурою тимчасової зміни місця голосування без зміни виборчої адреси, яка дозволяє громадянам України, які на день виборів перебувають не за місцем реєстрації (“прописки”) обрати виборчу дільницю для голосування за місцем фактичного перебування. Кажуть, що голос таких виборців важить вдвічі менше, адже виборці, які голосують поза межами свого виборчого округу, отримують лише один бюлетень замість двох. Дійсно, абсолютна більшість з таких виборців мали право “сказати лише півслова” – згідно Закону “Про вибори народних депутатів України” вони обирали фактично лише половину парламенту.

Процедура зміни місця голосування – єдина можливість реалізувати конституційне право для внутрішньо переміщених осіб. Але на місцевих виборах вона не застосовується.

Тому ані в 2015 році, ані на виборах в об’єднаних територіальних громадах переселенці не могли обирати органи місцевого самоврядування там, де вони оселилися та облаштували своє життя.

Разом з тим, згідно соціологічного дослідження Міжнародної фундації виборчих систем (IFES),проведеного в травні 2019 року серед мешканців приймаючих громад спостерігається зростання підтримки політичної участі внутрішньо переміщених осіб. 90% опитаних громадян України згодні або переважно згодні, що ВПО, які проживають у нових громадах, повинні мати можливість реалізувати право голосу на місцевих виборах за місцем їх фактичного проживання.

Отже, більше мільйона внутрішньо переміщених осіб, які мають право голосу згідно ст. 70 Конституції України, сподіваються, що до початку наступних місцевих виборів Верховна Рада нового скликання таки зможе прийняти закон, який дозволить громадянам голосувати за місцем фактичного проживання.

Колонка виконавчої директорки Громадського холдингу “ГРУПА ВПЛИВУ” Тетяни Дурнєвої для видання “Левый берег“